Коли Схід сходиться із Заходом

«АСХІД то Схід, і Захід — Захід, Тож їм ніколи не зійтись обом». Ці слова британського поета Редьярда Кіплінга нагадують нам про великі культурні відмінності, які розділяють людство, що у свою чергу веде до всіх племінних, расових та націоналістичних проявів ненависті, котра сьогодні вибухає на наших очах. Багато людей питає, чи Бог не може щось зробити із цим? Так, він може! І навіть сьогодні він щось робить! Про це згадав Кіплінг у наступному фрагменті свого вірша. Як довго буде тривати розділення Сходу та Заходу? Цей поет сказав: «Аж прийде час Землі і Небу На Божий Суд з’явитися разом».

Бог доручив право судити своєму Сину, Ісусу Христу (Івана 5:22—24, 30). Але коли ж починається цей час суду? Кого судять і з яким наслідком? Ісус описав у пророцтві світові війни, які супроводжуються лихом, що почали турбувати людство з 1914 року. Він сказав, що цим визначається «знак» його невидимої «присутності і закінчення системи речей» (Матвія 24:3—8, НС).

На закінчення цього величного пророцтва Ісус визначає теперішній час як час суду, сказавши про себе: «Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята — ліворуч». У символічному розумінні сьогодні всі народи землі зібрані перед Суддею і є відповідальні за те, як вони реагують на його звістку спасіння. Коли незабаром у великій скорботі буде виконано вирок, неслухняні козлоподібні люди «підуть на вічную муку, а праведники [слухняні вівцеподібні люди] — на вічне життя» (Матвія 25:31—33, 46; Об’явлення 16:14—16).

‘Зі сходу і з заходу’

Суд над цим світом фактично вже почався в бурхливі роки першої світової війни. У той час духівництво загальновизнаного християнства повністю підтримувало фракції, що вели між собою війну. Це визначило його як частину зіпсутого світу, який підлягає під «Божий гнів» (Івана 3:36). Але що можна сказати про миролюбних християн, які увірували в Бога? З 1919 року вони почали збиратися по стороні Царя, Ісуса Христа.

Спершу прийшли з усіх закутків землі ті, що залишилися зі 144 000 помазанців, які вибиралися впродовж століть християнської ери. Вони мають бути «Христовими співспадкоємцями» в його небесному Царстві (Римлян 8:17). Саме до них говорить один Божий пророк: «Не бійся, бо Я ж із тобою! Зо сходу згромаджу насіння твоє, і з заходу тебе позбираю. Скажу півночі: Дай, а до півдня: Не стримуй! Поприводь ти синів моїх здалека, а дочки мої — від окраїн землі, і кожного, хто тільки зветься Іменням Моїм, і кого Я на славу Свою був створив, кого вформував та кого Я вчинив» (Ісаї 43:5—7).

Але це ще не все! Зокрема з 30-х років нашого століття почав збиратися великий натовп, який нині складається з мільйонів. Вони є «вівцями», згаданими Ісусом у Матвія 25:31—46. Так само як колись помазаний останок, вони «повірили» в Того, хто проголошує: ‘Ви свідки Мої, а Я — Бог’ (Ісаї 43:10—12). Збирання цього великого натовпу також відбувається ‘зі сходу і з заходу, з півночі і з півдня, і від окраїн землі’.

Ці миролюбні вівці об’єднуються в одне міжнародне братство. Вони розмовляють багатьма різними мовами тієї 231 країни, де живуть. Але вони об’єднані духовно і навчаються «чистої мови» біблійної звістки про Царство, «щоб усі ім’я Господнє [Єгови, НС] призивали та щоб служили йому однодушно» (Софонії 3:9, Хоменко). Їхня єдність віри, наміру та дії є надзвичайним свідченням того, що Схід насправді зійшовся із Заходом, і з усіх інших кінців землі зійшлися люди, щоб служити та славити Суверенного Господа Єгову.

У декотрих країнах їхнє збирання відбувається за надзвичайних обставин, і про це ми дізнаємося з повідомлень у наступній статті.