Запитання читачів

Чи Бог був небезстороннім, вибираючи чоловіків для раннього керівного органу лише з однієї раси і національності — з євреїв?

Ні, він, безперечно, не був таким. Всі ті, кого Ісус з самого початку покликав як своїх учнів, були євреями. Відтак у свято П’ятидесятниці 33 року н. е. євреї та єврейські новонавернені стали першими з тих, хто був помазаний святим духом і міг у майбутньому царювати з Христом на небі. І тільки згодом до них долучилися самаряни та необрізані язичники. Отже, зрозуміло, що керівний орган складався у той час з євреїв, ‘апостолів й старших у Єрусалимі’, як сказано в Дії 15:2. Вони мали міцнішу базу біблійних знань і багатий досвід у правдивому поклонінні, до того ж у них було більше часу, щоб стати зрілими християнськими старійшинами. (Порівняйте Римлян 3:1, 2).

До моменту, коли відбулося те зібрання керівного органу, як розповідається в 15-му розділі книги Дії апостолів, християнами стали багато язичників. Серед них були африканці, європейці та люди з інших регіонів. Проте у Біблії немає жодної згадки про те, щоб хоч хтось з язичників був включений до керівного органу, аби християнство стало привабливішим для неєвреїв. Хоча новонавернені християни з язичників були рівноправними членами «Ізраїля Божого», вони поважали зрілість та досвід єврейських християн, таких, як апостоли, котрі входили в склад тогочасного керівного органу (Галатів 6:16). Зверніть увагу на слова в Дії 1:21, 22 про те, в якій високій пошані був такий досвід (Євреїв 2:3; 2 Петра 1:18; 1 Івана 1:1—3).

Протягом багатьох сторіч Бог підтримував особливі стосунки з ізраїльським народом, з якого Ісус вибрав своїх апостолів. Не було ніякої помилки чи несправедливості в тому, що жоден апостол не походив з територій, відомих сьогодні як Південна Америка, Африка чи Далекий Схід. З часом люди з цих місцевостей дістали можливість отримати набагато більші привілеї, ніж привілей бути апостолом на землі, членом керівного органу першого століття або мати будь-яке інше призначення між Божими людьми сьогодні (Галатів 3:27—29).

Один апостол був спонуканий сказати, що «не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34, 35). Так, з Христової викупної жертви можуть скористатися усі без винятку. І люди з усіх племен, мовних груп і народів будуть як у небесному Царстві, так і серед великого натовпу, що житиме вічно на землі.

Багато людей вразливі до питань расового, мовного чи етнічного походження. Це відображається у словах з Дії 6:1 щодо справи, яка викликала нарікання серед грекомовних і єврейськомовних християн. Нам, можливо, прищеплювали з дитинства вразливість щодо питань расового, мовного, етнічного походження чи статі або ж ми могли набути її пізніше. Якщо це так, то нам треба докладати всіх зусиль, щоб формувати свої почуття та ставлення відповідно до Божого погляду, згідно з котрим всі ми люди, хоч би який у нас був зовнішній вигляд чи походження. Коли Бог давав вказівки щодо якостей, які повинні мати старійшини та службові помічники, він не згадував про расове або національне походження. Ні, він зосередив увагу на духовних якостях тих, хто має можливість виконувати таке служіння. Це слушно у випадку місцевих старійшин, роз’їзних наглядачів та персоналу філіалів нині, як було слушно у випадку керівного органу в першому сторіччі.