Чи виправдані сумніви щодо Ісуса?

ЧИ СПРАВДІ Ісус з Назарета здійснював чуда? Чи був він воскрешений з мертвих, як казали його учні? Чи він взагалі жив? Здається, що у наш час багато хто не може впевнено відповісти на ці запитання. Чому? Тому що такі люди мають сумніви щодо Ісуса, а сумнів — це почуття непевності, коли не відомо, чи щось є вірогідним або можливим. Але чи виправдані почуття непевності стосовно Ісуса? Розгляньмо це.

Як було посіяно сумніви щодо Ісуса

Деякі німецькі теологи кінця XIX та початку XX століття зображали Ісуса як «вигадану постать стародавньої церкви». На початку нашого століття їхнє заперечення історичності Ісуса викликало між вченими суперечки, які досягли широкого загалу і впливають на людей ще й досі. Наприклад, одне з останніх досліджень у Німеччині виявило, що 3 відсотки опитаних гадають, ніби Ісус «ніколи не жив» і ніби «апостоли його вигадали». Справді, посіяні на початку цього століття зерна сумнівів щодо Ісуса знаходять сприятливий ґрунт у людських серцях навіть сьогодні.

Чому висновок, ніби Ісуса було «вигадано», просто невиправданий? Вчений біблеїст Вольфґанґ Трілінґ пояснює: «Суперечка про те, чи Ісус взагалі жив, тобто чи був він історичною особою, чи міфічною, вирішена. Питання було розв’язано науковим методом, принаймні в такій формі, що серйозні люди вже не розглядають його як наукову проблему». Незважаючи на це, дехто все ще сумнівається, чи Ісус коли-небудь існував. Тому дослідімо зараз, як можна встановити історичність Ісуса та усунути інші сумніви щодо нього.

Свідчення, які розвіюють сумніви

Ганебна страта Ісуса як нікчемного злочинця є, за словами Трілінґа, «вирішальним аргументом проти тих, хто заперечує історичність Ісуса». Чому? Тому що ця страта «дуже ускладнювала поширення нової віри між євреями та неєвреями і навіть перешкоджала цьому». (Порівняйте 1 Коринтян 1:23). Якщо страта Ісуса, Месії, була таким зухвальством в очах євреїв та язичників, вона аж ніяк не могла бути вигадкою апостолів! До того ж смерть Ісуса як історична подія підтверджена не тільки у чотирьох Євангеліях, але й у творах римського письменника Таціта та в єврейському Талмудіa.

Інші події з життя Ісуса також розглядаються як свідчення вірогідності Євангелій, що випливає з самих Євангелій, оскільки власне вони про нього розповідають. Наприклад, чи послідовники Ісуса вигадали б те, що він прийшов з Назарета, місця, котре не було популярним? Або наскільки ймовірно, що вони вигадали б розповідь про те, як Ісуса зрадив Юда, товариш, якому вони довіряли? Чи справді розумно вважати, що вони придумали б історію про те, як решта учнів малодушно залишила Ісуса? Було б абсолютно нелогічно, якби учні повигадували такі компрометуючі за своєю суттю деталі та скрізь розповідали б їх! Крім того, Ісусів спосіб навчання був єдиним у своєму роді. Єврейська література першого століття не містить нічого, що могло б порівнятися з його притчами. Яка анонімна особа взагалі могла б «вигадати» такий шедевр, як Нагірна проповідь? Всі ці доводи служать підтвердженням вірогідності Євангельського опису життя Ісуса.

Існують також об’єктивні фактори, що підтверджують історичність Ісуса. Чотири Євангелія зображають його на специфічному історичному тлі з точно поданими деталями. Такі місця, як Віфлеєм та Галілея, такі видатні особи та групи людей, як Понтій Пилат і фарисеї, а також єврейські звичаї та деякі інші особливості не були просто вигадані. Вони утворювали частину життєвого устрою першого століття і були підтверджені небіблійними джерелами та археологічними знахідками.

Таким чином, існують переконливі докази як ті, що подають самі Євангелія, так і об’єктивні, що Ісус є історичною особою.

Однак досить багато людей сумніваються у чудах, що сталися за його життя. Дійсно, згідно з цитованим вище опитом, тільки меншість німців, які відвідують церкву, твердо вірять, що чуда Ісуса і його воскресіння «справді відбувалися». Чи виправдані сумніви щодо Ісусових чуд та воскресіння?

Чому дехто сумнівається у чудах Ісуса

Матвія 9:18—36 повідомляє, що Ісус чудом зціляв хворих, воскрешав померлих і виганяв демонів. Професор Гуґо Штаудінґер, історик, зауважує: «Важко повірити, та й неможливо з історичного погляду, що ці незвичайні повідомлення були народжені палкою уявою». Чому? Бо перші Євангелія були написані у той час, коли майже всі наочні свідки тих чуд були ще живі! Додатковим підтвердженням, як далі говорить Штаудінґер, може слугувати факт, що єврейські опоненти «ніколи не заперечували того, що Ісус виконував надзвичайні діла». Навіть якщо своє судження робити тільки на основі цього об’єктивного факту, не звертаючи уваги на інші докази, Ісусові чуда, безперечно, варті нашого довір’я (2 Тимофія 3:16).

Хоч «більшість німців впевнені в тому, що Ісус зціляв хворих», багато хто має сумніви щодо сили, яка стояла за цими зціленнями. Наприклад, один добре відомий німецький теолог заявив прилюдно, що здійснені Ісусом зцілення були наслідком дії сили навіювання і впливали на людей, які страждали від психічних порушень. Чи це пояснення розумне?

Подивімось. У Марка 3:3—5 міститься розповідь про те, як Ісус зцілив чоловіка з сухою рукою. Але чи суха рука є результатом психічного порушення? Певно, що ні. Отже це зцілення не можна приписати силі навіювання. Як же тоді Ісус здійснював чуда? Професор Штаудінґер зробив припущення: «Якщо немає абсолютно чинних законів і якщо не заперечувати зовсім існування Бога, тоді в основі неможливо повністю виключити припущення, що Бог, сила якого перевищує людську, може здійснювати незвичайні речі». Авжеж, це з поміччю «сили Бога» Ісус справді зціляв хворих людей. Тому немає жодних підстав сумніватися в реальності його чуд (Луки 9:43, НС; Матвія 12:28).

Згідно з «Американською народною енциклопедією», якщо найбільше з усіх чуд — воскресіння Ісуса — дійсно відбулося, всі інші чуда, про які розповідають Євангелія, «потрапляють у сферу можливого». Чи Ісус насправді був воскрешений з мертвих?

Чи виправдані сумніви щодо воскресіння Ісуса?

Розгляньмо спочатку один з вагомих побічних доказів, які підтверджують правдивість воскресіння Ісуса,— його пусту могилу. Ані сучасники Ісуса, ані його противники ніколи не заперечували той факт, що його могила була знайдена пустою (Матвія 28:11—15). Обман можна було б викрити! Вищезгадана праця робить правильний висновок: «Ніколи не було запропоновано жодного задовільного пояснення пустої гробниці, за винятком біблійного твердження: «Нема Його тут, — бо воскрес» (Матв. 28:6)».

Дехто заперечує, кажучи, ніби тільки учні Ісуса розповідали всюди, що він є воскреслим Месією. Справді, вони так робили. Але хіба вірогідність їхньої звістки не коренилася глибоко в історичних фактах, зокрема в смерті і воскресінні Ісуса? Безсумнівно, що так і було. Апостол Павло усвідомлював цей зв’язок, коли написав: «Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа». (1 Коринтян 15:14, 15; порівняйте Івана 19:35; 21:24; Євреїв 2:3).

У першому столітті жило багато добре відомих людей, які могли засвідчити з’явлення Ісуса після його смерті. Серед них були 12 апостолів та Павло, а також 500 інших свідківb (1 Коринтян 15:6). Пригадайте також, чому Матвій відповідав вимогам, щоб заступити невірного апостола Юду. В Дії 1:21—23 повідомляється, що Матвій міг засвідчити воскресіння Ісуса і попередні події, пов’язані з ним. Якщо б життя і воскресіння Ісуса було не фактом, а вигадкою, ця вимога не мала б ніякого змісту.

Оскільки так багато людей у першому столітті могли засвідчити, що на власні очі бачили життя, чуда, смерть і воскресіння Ісуса, християнство, незважаючи на вищезгадані перешкоди, поширилось у Римській імперії відносно швидко. Його послідовники були готові зустрітися з труднощами, переслідуванням і навіть зі смертю, заради того щоб проголошувати всюди воскресіння і основну істину, яка з нього випливає. Яку істину? Що це воскресіння було можливим тільки за допомогою Божої сили. А чому Бог Єгова воскресив Ісуса з мертвих? Відповідь на це запитання ясно показує, ким є історичний Ісус.

У день П’ятидесятниці апостол Петро відкрито проголосив здивованим євреям в Єрусалимі: «Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми! А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте. Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: «Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!» Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп’яли ви» (Дії 2:32—36). Так, Бог Єгова зробив Ісуса з Назарету «Господом, і Христом». Чи виправдані сумніви стосовно ролі Христа у цій частині Божого наміру?

Чи слід сумніватися у сучасній ролі Христа?

Як можна розвіяти всі сумніви щодо ідентичності Ісуса і його ролі? Якщо пригадати той факт, що він, безсумнівно, був правдивим пророком. Він передбачив війни, голод, землетруси, злочинність і брак любові, тобто те, що ми бачимо зараз. Крім того, він передрік: «Проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!» (Матвія 24:3—14). Сповнення цих пророцтв доводить, що Ісус є воскреслим Христом, який невидимо царює «поміж ворогами Своїми», і що незабаром він оголосить прихід Божого нового світу (Псалом 110:1, 2; Даниїла 2:44; Об’явлення 21:1—5).

Тепер більш ніж будь-коли людство настійно потребує Спасителя, наділеного надлюдською мудрістю. Чому ж нам сумніватися, що саме Ісус є тим, кого було справедливо вибрано для спасіння людства? Іван, який сам бачив зворушливі чуда та воскресіння Ісуса, проголосив: «Ми бачили й свідчимо, що Отець послав Сина Спасителем світу». (1 Івана 4:14; порівняйте Івана 4:42). Так само як у нас немає вагомих підстав сумніватися в існуванні Ісуса, його чудах, смерті та воскресінні, немає підстав сумніватися й у тому, що Бог Єгова коронував його на законного Царя по праву руку від Себе. Без сумніву, Ісус з Назарета є Царем Божого Царства і «Спасителем світу» (Матвія 6:10).

[Примітки]