«Бережи мої заповіді — та й живи»

ВІН був молодим, розумним, «гарного стану та вродливого вигляду», а дружина його господаря — хтивою і нахабною. Її увага була повністю прикута до цього юнака, вона постійно намагалася його спокусити. «І сталося одного дня, і прийшов він додому робити діло своє, а там у домі не було нікого з людей дому. І схопила вона його за одежу його, кажучи: «Лягай же зо мною!» Але Йосип, син патріарха Якова, позоставив свою одежу та й утік від Потіфарової дружини (Буття 39:1—12).

Звісна річ, не кожен утікає від спокуси. Як, наприклад, повівся один юнак, за котрим спостерігав якось увечері ізраїльський цар Соломон? Коли його звабила розпутна жінка, «він відразу пішов за нею, як віл іде на забиття» (Приповістей 7:21, 22, Дерк.).

Боже Слово радить християнам ‘утікати від розпусти’ (1 Коринтян 6:18). А до Тимофія, молодого християнського учня, апостол Павло написав такі слова: «Тікай від бажань юнацьких» (2 Тимофія 2:22, СМ). Коли ми опиняємося в ситуації, котра може допровадити до розпусти, перелюбства або інших аморальних учинків, від неї потрібно тікати з такою ж рішучістю, з якою Йосип утік від дружини Потіфара. Як виробити в собі таке ставлення? Неоціненні поради стосовно цього дає нам Соломон, а містяться вони в сьомому розділі біблійної книги Приповістей. Він розповідає тут не тільки про те, як уберегти себе від хитрої облуди розпусних людей, але й викриває їхні методи. З цією метою він наводить яскравий наочний приклад юнака, якого знадила одна розпутниця.

‘Прив’яжи мої заповіді на пальцях своїх’

На початку цар дає батьківську пораду: «Сину мій, бережи ти слова мої, мої ж заповіді заховай при собі, бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в очах твоїх та зіниця» (Приповістей 7:1, 2).

Бог дав батькам, а особливо головам родин, обов’язок навчати своїх дітей біблійних норм добра і зла. Ось до чого заохочував Мойсей: «І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш» (Повторення Закону 6:6, 7). А Павло написав: «Батьки,— не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!» (Ефесян 6:4). Отже, немає сумніву, що батьківські настанови, які належить заховувати, тобто високо цінувати, включають нагадування, заповіді та закони з Божого Слова, Біблії.

У батьківське навчання входять також певні родинні приписи. Вони йдуть на благо всім членам сім’ї. Звичайно, у кожній родині правила свої — це зумовлено різними потребами її членів. Однак право вирішувати, що для домашніх є найліпшим, належить саме батькам. А правила, які вони встановлюють, зазвичай відображають їхню щиру любов і турботу. Якщо ти — молода особа, твердо дотримуйся цих вказівок і живи згідно з біблійною наукою своїх батьків. До таких настанов слід ставитися з якнайбільшою увагою —‘немов до зіниці очей своїх’. Завдяки цьому можна уникнути фатальних наслідків нехтування нормами Єгови «та й жити» далі.

«Прив’яжи [мої заповіді] на пальцях своїх,— продовжує Соломон,— напиши на таблиці тій серця свого!» (Приповістей 7:3). Ми постійно бачимо свої пальці; крім того, без них не обійтись у виконанні важливих завдань. Те саме стосується уроків, яких дають християнські батьки, а також набутих біблійних знань: вони повинні служити постійним нагадуванням і керівництвом у всіх наших справах. Ці заповіді потрібно написати на таблиці свого серця, тобто зробити їх частиною своєї внутрішньої особи.

Пам’ятаючи про важливість мудрості та розуміння, цар закликає: «На мудрість скажи: «Ти сестра моя!» а розум [«розуміння», НС] назви: «Мій довірений!» (Приповістей 7:4). Мудрість — це вміння правильно застосовувати отримане від Бога знання. Її треба любити, немов свою дорогу сестру. А що таке розуміння? Розуміння — це здатність проникати в суть якогось явища чи процесу й осмислювати його природу, збагнувши взаємозв’язок між цілим та його окремими частинами. Розуміння повинне бути близьке нашому серцю, наче близький друг.

Задля чого слід триматися біблійного навчання і наближати до себе мудрість та розуміння? Щоб стерегти себе «від чужої жінки, від незнайомої з звабливими словами» (Приповістей 7:5, Хом.). Справді, вищезгадана поведінка вбереже нас від звабливих дій та переконливих слів чужинки, або незнайомої,— розпутної особиa.

Юнак зустрічає ‘підступну жінку’

У наступних віршах ізраїльський цар описує сцену, свідком якої він сам став: «Я визирав був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна, і приглядавсь до невігласів, розглядався між молоддю. І юнак ось, позбавлений розуму [«юнак, котрому бракує серця», НС], проходив по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її, коли вітерець повівав був у смерканні дня, у темряві ночі та мороку» (Приповістей 7:6—9).

Соломон визирає із заґратованого, напевне, оздобленого ажурними візерунками вікна. Смеркає, і міські вулиці поступово огортає нічна темрява. Та ось Соломон помічає юнака, якому загрожує особлива небезпека. Цьому юнакові бракує серця: він нерозважний і не вміє тверезо мислити. Він, либонь, добре розуміє, в яку околицю зайшов і що з ним може тут статись. Юнак проходить «при розі» вулицею, що веде до її будинку. Проте хто «вона» така і чим займається?

Спостережливий цар веде далі: «Аж ось жінка в убранні блудниці назустріч йому, із серцем підступним, галаслива та непогамована, її ноги у домі своїм не бувають: раз на вулиці, раз на майданах, і при кожному розі чатує вона» (Приповістей 7:10—12).

По одягу одразу видно, ким є ця жінка (Буття 38:14, 15). Вона вбрана непристойно, так, як одягаються повії. Більш того, у неї підступне серце: вона лукава і «хитра» (Хоменко). Ця жінка галаслива й невгамовна, балакуча й уперта, цокотлива і свавільна, розв’язна та нахабна. Удома її не застати, вона воліє бути там, де багато людей, підстерігаючи на розі вулиць свою чергову жертву. Ця розпусниця чекає на таких, як цей юнак.

Переконливе «велемовство»

Отже, юнак перестрів блудницю, котра виношує хитрий план. Соломон відразу звернув на це увагу. Він каже: «Вхопила вона його міцно та й поцілувала його, безсоромним зробила обличчя своє та й сказала йому: «У мене тепер мирні жертви,— виконала я сьогодні обіти свої! Тому то я вийшла назустріч тобі, пошукати обличчя твого,— і знайшла я тебе!» (Приповістей 7:13—15).

З уст цієї жінки ллються солоденькі слова. Вона промовляє з упевненістю і міряє юнака безсоромним поглядом. Уся її розмова вміло розрахована на те, щоб його спокусити. Кажучи про принесення мирних жертв того дня та виконання обітниць, розпусниця вдає із себе праведну і натякає, що з її духовністю все гаразд. Мирні жертви, які складались у Єрусалимському храмі, включали м’ясо, борошно, олію та вино (Левит 19:5, 6; 22:21; Числа 15:8—10). Оскільки той, хто приносив мирну жертву, міг взяти частину для себе і своєї родини, блудниця дала зрозуміти, що має вдома вдосталь смачної їжі та питва. Підтекст її слів був недвозначний: на юнака чекали розваги й утіхи. Вона вийшла з дому, щоб зустрітися саме з ним. Які ж зворушливі слова, яка байка для простодушних! «Повія і справді шукала когось,— каже певний біблеїст,— але чи вона виглядала саме цього хлопця? Повірити її словам міг тільки дурень, може, цього разу власне цей юнак».

Привабивши юнака своїм убранням, солодкомовством, обіймами та смаком уст, спокусниця апелює до ще одного чуття — до нюху. Вона каже: «Килимами я вистелила своє ложе,— тканинами різних кольорів з єгипетського полотна, постелю свою я посипала миррою, алоєм та цинамоном» (Приповістей 7:16, 17). Вона прикрасила свою постелю кольоровими льняними тканинами з Єгипту та обприскала її добірними парфумами з мирри, алое і кориці.

«Ходи ж,— продовжує розпусниця,— аж до ранку впиватися будем коханням, любов’ю натішимось ми!» Ця жінка запрошує не на звичайну приємну вечерю для двох, вона обіцяє статеві утіхи. Її пропозиція викликає у юнака захват і передчуття пригоди! Спокусниця додає ще один переконливий аргумент: «Бо вдома нема чоловіка,— пішов у далеку дорогу: вузлик срібла він узяв в свою руку,— хіба на день повні поверне до дому свого» (Приповістей 7:18—20). Їм ніхто не заважатиме, запевняє жінка, адже чоловік поїхав у справах і не скоро повернеться. Наскільки ж уміло і хитро вона знаджує цього юнака! «Прихилила його велемовством своїм, облесливістю своїх губ його звабила» (Приповістей 7:21). Щоб відкинути таку спокусливу пропозицію, треба було б бути стійким, подібно як Йосип (Буття 39:9, 12). Чи під силу таке цьому юнакові?

«Немов віл, до зарізу проваджений»

«Він раптом за нею пішов,— каже Соломон,— немов віл, до зарізу проваджений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу до ув’язнення, [«покіль стріла його печінки не прошиє», Хом.], як той птах, поспішає до сітки, і не знає, що це на життя його пастка» (Приповістей 7:22, 23).

Юнак не може встояти перед такою пропозицією. Втративши голову, він йде за цією жінкою «немов віл, до зарізу проваджений». Гріх втягує юнака, він тримає його, наче ланцюг, котрий не дає втекти від покарання. Хлопець же зовсім не усвідомлює небезпеки, аж «покіль стріла його печінки не прошиє», тобто поки йому не завдадуть смертельної рани. А смерть може бути і буквальна, якщо він, скажімо, підхопить смертельну хворобу, яка передається статевим шляхомb. Рана може призвести і до смерті духовної, «це на життя його пастка». Його життя опинилося у великій небезпеці, він учинив важкий гріх проти Бога. Цей юнак поспішає у лабети смерті, немов птах у сітку!

«Не блукай ти стежками її»

Роблячи висновок з побаченого, мудрий цар закликає: «А тепер, мої діти, мене ви послухайте, і на слова моїх уст уважайте: Хай не збочує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежками її, бо вона багатьох уже трупами кинула, і численні всі, нею забиті! Її дім — до шеолу дороги, що провадять до смертних кімнат» (Приповістей 7:24—27).

Соломонова порада чітка і зрозуміла: не збочувати на згубні дороги аморальної особи ‘та й жити’ (Приповістей 7:2). Наскільки ж своєчасною є для нас ця настанова! Слід за будь-яку ціну уникати місць, куди вчащають ті, хто виглядає чергової жертви. Навіщо ходити туди і наражатися на їхні хитрощі? І справді, чого ради виявляти ‘брак серця’ і блукати стежками «незнайомої»?

«Чужа жінка», яку бачив цар, знадила юнака словами: «Ходи ж... любов’ю натішимось ми». Хіба ж мало молодих осіб, а особливо дівчат, було зведено подібними обіцянками? Але подумайте: коли хтось намагається втягнути вас у неморальну поведінку, що ним керує — справжнє кохання чи егоїстична похіть? Чого б то чоловік, який по-справжньому кохає жінку, змушував її переступати християнські переконання і власне сумління? «Хай не збочує серце твоє» на такі дороги, застерігає Соломон.

Зазвичай слова спокусника солоденькі і добре виважені. Але якщо ми будемо триматися мудрості і розуміння, то завжди зможемо розпізнати їхню справжню суть. Ми перебуватимемо під надійною охороною, якщо ніколи не забуватимемо наказів Єгови. Тож безупинно докладаймо зусиль, щоб ‘берегти Божі заповіді — та й жити’ сьогодні і повіки (1 Івана 2:17).

[Примітки]

[Ілюстрації на сторінці 29]

Як ти ставишся до правил, котрі встановлюють батьки?

[Ілюстрація на сторінці 31]

Від дотримування Божих заповідей залежить твоє життя.