Яке ім’я ви собі набуваєте?

ЧИ ВИ колись читали некролог у місцевій газеті або ж довгу розповідь про життя і досягнення померлого? Чи виникало у вас при цьому запитання: «А що люди сказали б про мене?» Мабуть, небагато хто замислюється про те, яку пам’ять він залишить після своєї смерті. Тож подумайте над такими прямими запитаннями: «Якби ви вчора померли, що б сьогодні говорили про вас люди? Яку славу ви собі набуваєте? Якими ви хотіли б залишитися в пам’яті своїх знайомих і Бога?»

Один мудрець написав у біблійній книзі Екклезіяста: «Краще добре ім’я від оливи хорошої, а день смерти людини — від дня її вродження» (Екклезіяста 7:1). Чому ж день смерті кращий за день народження? Тому що при народженні людина не має жодної репутації. Образно кажучи, на сторінках її життя немає ані рядка. Протягом свого життєвого шляху людина набуде або добру, або погану репутацію. Авжеж, у цьому розумінні для тих, хто з роками здобув собі добре ім’я, день смерті є ліпшим, ніж день народження.

Отже, вибір за нами. По суті, кожного дня нам доводиться робити рішення, і від них залежить, яку репутацію ми будемо мати у день смерті і передусім якими лишимося в Божій пам’яті. Той самий єврейський мудрець написав: «Пам’ять про праведного — на благословення, а ймення безбожних загине» (Приповістей 10:7). Який же це привілей — лишитися в пам’яті Бога й отримати його благословення!

Тож було б мудро поставити собі за мету догоджати Богові і жити згідно з його нормами. А це означає дотримуватися основоположних принципів, які висловив Христос: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою». Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: «Люби свого ближнього, як самого себе». На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять» (Матвія 22:37—40).

Одних пам’ятають як доброчинців або гуманістів, інших — як захисників громадянських прав, а ще інших пам’ятають за досягнення у комерції, науці, медицині чи в інших галузях. А яку пам’ять хотіли б залишити про себе ви?

Шотландський поет Роберт Бернс (1759—1796) в одному із своїх творів висловив бажання, щоб якась сила наділила нас даром бачити себе очима інших. Чи можете ви, об’єктивно оцінивши себе, сказати, що набули добру репутацію у людей, а також у Бога? Адже наші стосунки з іншими набагато важливіші, ніж скороминущі досягнення, наприклад, у спорті або бізнесі. Тому-то постає питання: як інші люди сприймають наші розмови, манери, міміку і жести? Вважають нас відкритою людиною чи замкненою? Доброю чи різкою? Поступливою чи прискіпливою? Сердечною чи холодною і бездушною? За кого вас мають: за в’їдливого критикана чи за доброго порадника? Проаналізуймо кілька прикладів минулого і сьогоднішнього та подивімося, як можна набути собі добре ім’я.

[Ілюстрація на сторінці 3]

Роберт Бернс бажав, щоб якась сила наділила нас даром бачити себе очима інших.

[Відомості про джерело]

З книжки «Історія Англії».