Життя. Дорогоцінне чи нічого не варте?
«Оскільки людина створена на образ Божий, то відібрати в неї життя означає знищити щось найцінніше і найсвятіше у світі». (Вільям Барклей, «Етика в простому викладі», англ.).
ЧИ ВИ теж вважаєте життя чимось найціннішим у світі? Вчинки багатьох людей яскраво свідчать про те, що вони не поділяють думки Вільяма Барклея. Мільйони осіб втратили своє життя через жорстокість тих, хто добивається власних егоїстичних цілей, не думаючи про інших (Екклезіяста 8:9).
Гарматне м’ясо і дешева робоча сила
Перша світова війна — класичний приклад людської жорстокості. За словами історика А. Тейлора, не раз під час цієї кривавої війни «людей посилали на безглузду смерть». Воєначальники мали солдатів за гарматне м’ясо і задля власного престижу та слави кидали їх у бій, не зупиняючись перед жодними втратами. У битві за французьке місто Верден полягло понад 700 тисяч людей. «Це не був бій за [стратегічно важливий] пункт. Просто ціною людських життів здобувалася слава»,— пише А. Тейлор у книжці «Перша світова війна» («The First World War»).
Сьогодні людське життя також часто не цінується. Науковець Кевін Бейльз у книжці «Дешеві люди» вказує на те, що не так давно «демографічний вибух наповнив світовий ринок праці мільйонами бідних і беззахисних людей». У жорстких економічних умовах, коли «життя людини вкрай знецінилось», вони до старості просто борються за виживання. Як зауважує Кевін Бейльз, визискувачі ставляться до людей, як до рабів або «дешевих машин для здобування грошей» («Disposable People»).
«Ловлення вітру»
Існує багато інших причин, з яких декотрі люди почуваються нікчемними, безпорадними й нікому не потрібними. Люди сьогодні страждають не тільки через війни і несправедливість, але й через засухи, голод, хвороби, через те що вмирають їхні рідні і близькі. Ці та безліч інших бід змушують багатьох задумуватись над тим, чи взагалі варто жити (Екклезіяста 1:8, 14).
Звичайно, не всі живуть у злиднях і не всі страждають. Але якщо комусь і пощастило не зазнати найгіршого, він не раз може думати, як цар стародавнього Ізраїлю Соломон: «Що має людина зо всього свого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона?» Чимало людей доходять висновку, що більша частина того, чим вони займалися в житті, була «марнотою... та ловленням вітру» (Екклезіяста 2:22, 26).
Оглядаючись на своє життя, не одна людина запитує себе: «Оце і все?» І справді, чи багато хто на схилі літ може сказати, що ‘пожив досхочу’, як, наприклад, патріарх Авраам? (Буття 25:8, Хом.). Більшість людей не може позбутися відчуття, що марно прожили свій вік. Але наше життя не повинно бути даремним. Бог дорожить життям кожної людини і хоче, щоб воно приносило кожному з нас задоволення і щастя. Завдяки чому ми можемо жити щасливо? Про це розповідає наступна стаття.