Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння» — ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА Товариства «Вартова башта»

Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння»

3—9 ЛИСТОПАДА

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА ПІСНЯ НАД ПІСНЯМИ 1, 2

Розповідь про віддану любов

w15 15.1 30, абз. 9, 10

Чи можлива вічна любов?

⁹ Шлюбний устрій — це не просто угода чи контракт, які не мають нічого спільного з любов’ю та прихильністю. Любов, по суті, є розпізнавальним знаком християнського подружжя. Але яка ця любов? Чи вона ґрунтується на біблійних принципах? (1 Ів. 4:8). Чи включає в себе природну любов, яку виявляють члени сім’ї одне до одного? Чи ця любов поєднує теплоту і ніжну прихильність, якими характеризується справжня дружба? (Ів. 11:3). Чи це романтична любов? (Присл. 5:15—20). Справжня і міцна любов у подружжі охоплює все це. Любов найбільш очевидна, коли її виражають словами і вчинками. Як же важливо, аби чоловік і дружина попри щоденні клопоти не залишали одне одного без виявів любові. Такі вияви сприяють почуттю захищеності і щастю в сім’ї. У деяких суспільствах шлюби часто влаштовуються родичами, і чоловік та жінка до весілля майже не знають одне одного. Щоб їхня любов зростала і шлюб процвітав, їм необхідно пам’ятати, наскільки важливо говорити одне одному про свою любов.

¹⁰ Вияви любові в подружжі мають ще інший позитивний результат. Цар Соломон запропонував зробити для Суламітки «золоті прикраси, оздоблені сріблом». Він щедро обдаровував її хвалою, кажучи, що вона «прекрасна, як повний місяць, чиста, мов сонячне проміння» (Пісня Сол. 1:9—11; 6:10). Усе ж дівчина залишилася відданою своєму коханому пастуху. Що давало їй сил і було розрадою під час розлуки? (Прочитайте Пісня над піснями 1:2, 3). Як видно з її слів, це були спогади про вияви любові пастуха. Для неї вони були «приємніші від вина», яке серце звеселяє, а ім’я пастуха заспокоювало її, «мов запашна олія, що рівно ллється» на голову (Пс. 23:5; 104:15). Авжеж, приємні спогади про вияви любові можуть зміцнити любов, щоб вона не згасала. Як же важливо, щоб чоловік і дружина часто виражали свою любов одне одному!

Духовні перлини

w15 15.1 31, абз. 11

Чи можлива вічна любов?

¹¹ Пісня над піснями містить також уроки для неодружених християн, особливо тих, які шукають собі пару. Суламітка не любила Соломона. Беручи клятву з дочок єрусалимських, вона просить їх не «пробуджувати і [не] розпалювати в [ній] кохання, поки воно саме не прокинеться» (Пісня Сол. 2:7; 3:5). Чому? Тому що було б неправильно розвивати романтичні почуття до першого-ліпшого. Тож християнам, які прагнуть одружитися, мудро терпеливо чекати на того, кого вони зможуть по-справжньому полюбити.

10—16 ЛИСТОПАДА

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА ПІСНЯ НАД ПІСНЯМИ 3—5

Важливість внутрішньої краси

w15 15.1 30, абз. 8

Чи можлива вічна любов?

⁸ Не всі вияви любові в пісні звертають увага на фізичну красу. Розгляньмо, що́ пастух говорить про мову дівчини. (Прочитайте Пісня над піснями 4:7, 11). Він каже, що з її уст «крапле мед стільниковий». Чому? Тому що стільниковий мед солодший і приємніший, ніж мед, який зазнав дії повітря. Вислів «під язиком у тебе молоко і мед» означає, що її мова настільки приємна і хороша, немов мед і молоко. Зрозуміло: коли пастух говорить дівчині, що «ти прекрасна... і вади в тобі немає», то має на увазі не тільки її фізичну красу.

w00 1.11 11, абз. 17

Божий погляд на моральну чистоту

¹⁷ Третім прикладом непорочності є Суламітка. Будучи молодою та вродливою, вона полонила серце не тільки юного пастуха, але й заможного ізраїльського царя Соломона. У прекрасній Пісні над піснями розповідається, як Суламітка зберегла свою цноту і цим заробила собі повагу в очах інших. Хоча дівчина відмовила Соломонові, під Божим натхненням він написав оповідь про неї. Цнотливу поведінку Суламітки шанував і її коханий пастух. Одного разу він захоплено промовив, що Суламітка є наче «замкнений садок» (Пісня над піснями 4:12). У мальовничих садках стародавнього Ізраїлю росло велике розмаїття овочів, пахучих квітів та величавих дерев. Зазвичай їх обносили живоплотом або муром, а ввійти в садок можна було лише через браму, котру замикали (Ісаї 5:5). В очах пастуха моральна чистота та чарівність Суламітки були немов такий винятково красивий садок. Її цнота була абсолютною. Її кохання та ласки призначалися лише для майбутнього чоловіка.

g04 22.12 9, абз. 1—4

Що таке справжня краса?

Чи може внутрішня краса приваблювати інших? Георгіна, яка одружена вже близько десяти років, говорить: «Упродовж цілого подружнього життя я найбільше ціную в чоловікові чесність і щирість. Понад усе він прагне догоджати Єгові. Власне це спонукує його бути уважним і виявляти любов. Приймаючи якесь рішення, чоловік завжди бере до уваги мої бажання. І я відчуваю, що він мене цінує й по-справжньому любить».

Деніел одружився 1987 року. Ось що він розповідає про свою дружину: «Вона дуже гарна жінка. Говорю так не лише тому, що вона приваблює мене своєю зовнішністю. Я люблю дружину за її риси. Вона завжди дбає про інших і намагається робити все від неї залежне, аби вони почувалися щасливими. Їй вдалося розвинути цінні християнські якості. Бути поряд з нею — це для мене велике щастя».

У сучасному світі люди надають більшої ваги зовнішній красі, ніж внутрішній. Але нам не варто наслідувати їх. Пам’ятаймо, що досягти досконалої зовнішності нелегко, а навіть неможливо. До того ж це не найголовніше в житті. А втім, кожен з нас може розвинути привабливі риси і стати приємнішою особистістю. Біблія говорить: «Краса — то омана, а врода — марнота, жінка ж богобоязна — вона буде хвалена!» На противагу цьому «золотая сережка в свині на ніздрі — це жінка гарна, позбавлена розуму» (Приповістей 11:22; 31:30).

Святе Письмо вчить нас цінувати «заховану людину серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом» (1 Петра 3:4). Справді, внутрішня краса досяжна і значно важливіша від зовнішньої привабливості.

Духовні перлини

w06 15.11 18, абз. 4

Цікаві думки з книги Пісня над піснями

2:7; 3:5. Чому дівчина заклинає придворних дам «газелями чи польовими оленями»? Газелі й олені відомі своєю граційністю і красою. Суламітка заклинає придворних дам усім, що граційне і прекрасне, аби вони не намагалися розбудити в ній кохання.

17—23 ЛИСТОПАДА

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА ПІСНЯ НАД ПІСНЯМИ 6—8

Будь «муром», а не «дверима»

w15 15.1 32, абз. 15, 16

Чи можлива вічна любов?

¹⁵ Прочитайте Пісня над піснями 4:12. Чому пастух називає свою кохану «замкненим садом»? Обнесений муром сад недоступний для широкого загалу. У нього можна ввійти тільки через браму, що замикається. Суламітка — як той сад, бо її кохання належало тільки її майбутньому чоловікові, пастуху. Не піддаючись принадам царя, вона довела, що є наче «мур», а не «двері», які відкриваються навстіж (Пісня Сол. 8:8—10). Так само віддані Богу неодружені чоловіки і жінки зберігають свою любов і ласку лише для майбутнього обранця.

¹⁶ Коли пастух просив Суламітку піти з ним на прогулянку одного весняного дня, брати не дозволили їй. Натомість вони доручили їй стерегти виноградники. Чому? Чи вони їй не довіряли? А може, вони думали, що вона має неморальні бажання? Насправді брати вжили запобіжних заходів, щоб їхня сестра не опинилася в спокусливій ситуації (Пісня Сол. 1:6; 2:10—15). З цього неодружені християни можуть взяти урок: під час залицяння треба бути обачними, щоб зберігати чистоту своїх стосунків. Уникайте відлюдних місць. Чисті вияви прихильності можуть бути доречними, однак будьте обережними, щоб не потрапити в спокусливі ситуації.

yp 188, абз. 2

Чи можна вести статеве життя до шлюбу?

Моральна чистота допомагає молодій людині не лише уникати негативних наслідків розпусної поведінки, а й здобути щось позитивне. Біблія розповідає про дівчину, яка палко кохала свого нареченого, однак зберегла незайманість. Згодом вона могла з гордістю сказати: «Я мур, мої ж перса — як башти». Вона не була подібна до ‘дверей, що гойдаються’, які під тиском неморальних пропозицій було легко «відчинити». Щодо моралі ця дівчина була, ніби фортечний мур з неприступними баштами! Тому вона по праву була названа «чистою» і про свого майбутнього чоловіка могла сказати: «Я була в його очах мов та, яка спокій провадить». Душевний спокій цієї дівчини сприяв їхньому спільному щастю (Пісня над піснями 6:9, 10; 8:9, 10).

yp2 33

Приклад для наслідування. Суламітка

Молода Суламітка знала, що в сердечних справах треба керуватися здоровим глуздом. Вона сказала своїм подругам: «Заклинаю я вас... нащо б сполохали, й нащо б збудили кохання, аж доки йому до вподоби». Суламітка розуміла, що через почуття можна швидко втратити голову. Наприклад, вона усвідомлювала, що під впливом інших може прийняти залицяння людини, яка їй не підходить. Навіть через власні почуття вона могла б втратити здатність тверезо мислити. Тож Суламітка залишилась непохитною, наче «мур» (Пісня над піснями 8:4, 10).

Чи ти маєш такий самий зрілий погляд на кохання, як Суламітка? Чи ти прислухаєшся не тільки до серця, але й до розуму? (Приповістей 2:10, 11). Іноді інші підштовхують тебе до стосунків, до яких ти не готовий. Навіть ти сам можеш, так би мовити, підштовхувати себе до цього. Наприклад, що ти відчуваєш, коли бачиш закохану пару, яка тримається за руки? Чи виникає в тебе настільки сильне бажання бути на їхньому місці, що ти навіть згідний зустрічатися з людиною, яка не поділяє твоїх біблійних переконань? Суламітка мала зрілий погляд на сердечні справи. Бери з неї приклад!

Духовні перлини

w15 15.1 29, абз. 3

Чи можлива вічна любов?

³ Прочитайте Пісня над піснями 8:6. Вислів «полум’я Яг», яким описано любов, багатозначний. Справжня любов — це «полум’я Яг», адже Єгова є Творцем такої любові. Він створив чоловіка на свій образ із здатністю любити (Бут. 1:26, 27). Коли Бог привів першу жінку, Єву, до першого чоловіка, Адама, з його уст пролунали надзвичайно поетичні слова. Без сумніву, Єва почувалася близькою Адамові, з якого вона була взята (Бут. 2:21—23). Оскільки Єгова наділив людей здатністю любити, чоловік і жінка можуть виявляти непохитну й вічну любов одне до одного.

24—30 ЛИСТОПАДА

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА ІСАЇ 1, 2

Надія для тих, хто «обтяжений провинами»

ip-1 14, абз. 8

Батько та його бунтівні сини

⁸ Ісая продовжує свою звістку до народу Юди, вживаючи сильні слова: «О люду ти грішний, народе тяжкої провини, лиходійське насіння, сини-шкідники,— ви покинули Господа, ви Святого Ізраїлевого понехтували,— обернулись назад!» (Ісаї 1:4). Злі вчинки можуть нагромаджуватись до такої міри, що стають дуже великим тягарем, який просто розчавлює. Єгова сказав за днів Авраама, що гріх Содома й Гоморри став «дуже тяжкий» (Буття 18:20). Щось подібне можна сказати тепер про юдеїв, оскільки Ісая охарактеризовує їх як народ «тяжкої провини». Крім того, він називає їх «лиходійським насінням, синами-шкідниками». Так, юдеї були подібні до дітей-правопорушників. Вони «обернулись назад», або, згідно з «Виправленим стандартним перекладом» (англ.), «цілком відчужились» від свого Батька.

ip-1 28, 29, абз. 15—17

‘Прийдіть і розсудимось’

¹⁵ Єгова починає говорити ще з більшою теплотою та співчуттям. «Прийдіть, і будемо правуватися [«розсудимось», Хом.],— говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин,— стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця,— то стануть мов вовна вони!» (Ісаї 1:18). Запрошення, яким починається цей чудовий вірш, часто неправильно розуміють. Наприклад, у «Новій англійській Біблії» говориться: «Ґрунтовно обговорімо», нібито задля згоди обидві сторони повинні в чомусь поступитись. Але це неправильно! Єгову немає в чому звинувачувати, особливо в тому, як він ставився до цього бунтівного, лицемірного народу (Повторення Закону 32:4, 5). Цей вірш не говорить про дискусію на рівних, в якій сторони повинні виявляти готовність іти на компроміс, а про суд, котрий має встановити справедливість. Можна сказати, що Єгова тут неначе викликає Ізраїль на суд.

¹⁶ Можливо, таке запрошення лякає, але Єгова є наймилосерднішим і найспівчутливішим Суддею. Ніхто не прощає так, як він (Псалом 86:5). Він єдиний може взяти гріхи ізраїльтян, котрі є, «як кармазин», і очистити їх, зробивши «білими, мов сніг». Жодні людські зусилля, жодні правила поведінки, жертви чи молитви не можуть усунути пляму, накладену гріхом. Гріх змивається лише завдяки прощенню Єгови. Бог дає таке прощення тільки за умов, визначених ним, і однією з таких умов є щире покаяння, що походить від серця.

¹⁷ Ця істина є настільки важливою, що Єгова повторює її, вживаючи інший поетичний вислів: гріхи, подібні до «багряниці», стануть, як нова, непофарбована, біла вовна. Єгова хоче, щоб ми знали: він справді є Тим, Хто прощає гріхи, навіть дуже серйозні, коли бачить, що ми щиро розкаюємось. Тим, кому важко повірити, що це стосується їх особисто, варто розглянути випадок Манасії. Він страшенно грішив, причому довгі роки. Однак цей цар покаявся, і Єгова йому простив (2 Хронік 33:9—16). Єгова хоче, щоб усі ми, у тому числі ті, хто вчинив серйозні гріхи, знали: ‘розсудитися’ з ним ніколи не пізно.

Духовні перлини

ip-1 39, абз. 9

Дім Єгови піднято

⁹ Сьогодні, звичайно, Божий народ не збирається на буквальній горі в храмі, зробленому з каменю. У 70 році н. е. римські війська знищили храм Єгови в Єрусалимі. Крім того, апостол Павло чітко вказав, що храм в Єрусалимі та скинія, яка передувала храму, були прообразами. Вони представляли більшу, духовну реальність, «правдиву скинію, що її збудував був Господь, а не людина» (Євреїв 8:2). Ця духовна скинія — це розпорядок, який уможливлює наближення до Єгови у поклонінні, що ґрунтується на викупній жертві Ісуса Христа (Євреїв 9:2—10, 23). Згідно з цим, «гора дому Господнього», про яку згадано в Ісаї 2:2, зображає піднесене чисте поклоніння Єгові в наш час. Ті, хто приймає чисте поклоніння, не збираються в якомусь географічному місці; вони збираються в єдності поклоніння.

1—7 ГРУДНЯ

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА ІСАЇ 3—5

Єгова по праву очікував послуху від свого народу

ip-1 73, 74, абз. 3—5

Горе невірному винограднику!

³ Невідомо, чи Ісая співав цю притчу своїм слухачам буквально, чи ні, але вона, безперечно, прикувала їхню увагу. Більшість, мабуть, була ознайомлена з працею, пов’язаною з виноградарством, й Ісая описав її яскраво та реалістично. Подібно до сучасних виноградарів, власник виноградника не посіяв виноградне насіння, але посадив «добірний», тобто високоякісний, «червоний виноград» — живці або паростки з іншої виноградної лози. До того ж він посадив цей виноградник «на плодючому версі гори», де саджанці могли пишно розрозстатися.

⁴ Аби виноградник добре родив, потрібно важко працювати. Ісая пише, що власник ‘скопав землю і від каміння очистив її’, а це монотонна й виснажлива робота! Мабуть, з більших каменів він «башту поставив». У старожитні часи в таких баштах перебували сторожі, які охороняли урожай від злодіїв та тварин. Також власник побудував мур, щоб укріпити виноградні тераси (Ісаї 5:5, Хом.). Зазвичай це робили для того, щоб вода не змивала верхнього родючого шару ґрунту.

⁵ Оскільки власник так важко працював, щоб охороняти свій виноградник, він, звичайно, сподівався, що виноградник почне плодоносити. Чекаючи на урожай, він витесав чавило. Але чи його сподівання здійснились? Ні, бо виноградник вродив дикі ягоди.

ip-1 76, абз. 8, 9

Горе невірному винограднику!

⁸ Ісая назвав Єгову, власника виноградника, «Своїм Улюбленим» (Ісаї 5:1). Ісая міг говорити про Бога як про таку близьку особу тільки тому, що мав з ним тісні стосунки. (Порівняйте Йова 29:4, НС; Псалом 25:14). Але любов пророка до Бога блякне в порівнянні з любов’ю, яку Бог виявив до свого «виноградника» — народу, що його він «засадив». (Порівняйте Вихід 15:17; Псалом 80:9, 10).

⁹ Єгова «засадив» свій народ у Ханаанському краї і дав йому закони та постанови, котрі служили, як мур, для захисту від зіпсуття, яке походило від інших народів (Вихід 19:5, 6; Псалом 147:19, 20; Ефесян 2:14). Крім того, Єгова дав цьому народові суддів, священиків та пророків, щоб навчати його (2 Царів 17:13; Малахії 2:7; Дії 13:20). Коли ізраїльтянам загрожував військовий напад, він посилав рятівників (Євреїв 11:32, 33). Тож Єгова небезпідставно запитує: «Що ще можна вчинити було для Мого виноградника, але я не зробив того в ньому?»

w06 15.6 18, абз. 1

“Відвідай цього виноградника»

Ісая прирівняв «Ізраїлів дім» до виноградника, який починає родити «дикі ягоди» або зіпсовані (гнилі) ягоди (Ісаї 5:2, 7). Дикі ягоди значно дрібніші від звичайних виноградин, у них багато насінин та дуже мало м’якуша. Тому дикі ягоди не придатні для їжі чи для виготовлення вина. Це влучний символ відступницького народу, який приносить плоди беззаконня, а не праведності. Виноградар не був винен у тому, що з’явились такі погані плоди. Єгова зробив усе, аби його народ приносив добрі плоди. Бог запитував їх: «Що ще можна вчинити було для Мого виноградника?» (Ісаї 5:4).

w06 15.6 18, абз. 2

“Відвідай цього виноградника»

Ізраїль став неродючим «виноградником». Тому Єгова застеріг, що зруйнує захисний мур, побудований ним для охорони свого народу. Він уже не буде, символічно кажучи, обрізати й підсапувати свій виноградник. Весняні дощі, від яких залежить урожай, не падатимуть, а виноградник заросте терням і будяччям (Ісаї 5:5, 6).

Духовні перлини

ip-1 80, абз. 18, 19

Горе невірному винограднику!

¹⁸ У стародавньому Ізраїлі вся земля була цілковитою власністю Єгови. Кожна сім’я мала від Бога спадщину, яку вона могла віддавати в тимчасове користування за плату або позичати, але ніколи не повинна була продати «назавжди» (Левит 25:23). Цей закон запобігав різним зловживанням, як, наприклад, монополії на нерухоме майно. Також він захищав сім’ї, щоб вони не погрузли у великі злидні. Проте дехто з мешканців Юди виявляв пожадливість, ламаючи Божі закони стосовно власності. Михей написав: «Нив забажають — і їх грабують; будинків — і їх віднімають. Загарбують людину з її домом, чоловіка разом з його спадщиною» (Михея 2:2, Хом.). Але в Приповістей 20:21 поміщено застереження: «Спадок спочатку заскоро [«пожадливістю», НС] набутий,— не буде кінець його поблагословлений!»

¹⁹ Єгова обіцяє відібрати у цих пожадливих людей нечесно нажитий маєток. У забраних ними будинках «не буде мешканця». Зе́млі, яких вони жадають, родитимуть лише малу частку в порівнянні з тим, що можуть. Тут не повідомляється, як саме і коли мало сповнитись це прокляття. Мабуть, принаймні частково воно стосувалось обставин, що склалися пізніше, за часів вавилонського вигнання (Ісаї 27:10).

8—14 ГРУДНЯ

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА ІСАЇ 6—8

«Ось я! Пошли мене!»

ip-1 94, 95, абз. 13, 14

Бог Єгова перебуває у своєму святому храмі

¹³ Послухаймо ж разом з Ісаєю. «Почув я голос Господа, що говорив: «Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?» А я відказав: «Ось я,— пошли Ти мене!» (Ісаї 6:8). Запитання, яке поставив Єгова, явно призначалося для того, щоб почути відповідь від Ісаї, оскільки жоден інший людський пророк не з’являється у видінні. Безсумнівно, Ісаю таким чином запрошено стати посланцем Єгови. Але чому Єгова запитує: «Хто піде для Нас?». Змінивши особовий займенник однини «Я» на займенник множини «Нас», тепер Єгова, окрім себе, має на увазі принаймні ще одну особу. Кого саме? Хіба не свого єдинородного Сина, який пізніше став людиною, Ісусом Христом? Це той самий Син, до якого Бог сказав: «Створімо людину за образом Нашим» (Буття 1:26; Приповістей 8:30, 31). Так, поруч з Єговою в небесних дворах перебуває його єдинородний Син (Івана 1:14).

¹⁴ Ісая відповідає, не вагаючись! Незалежно від того, якою може бути звістка, він одразу каже: «Ось я,— пошли Ти мене!» Пророк також не запитує, що отримає, погодившись із призначенням. Його охочий дух є чудовим прикладом для всіх сьогоднішніх Божих слуг, які мають доручення проповідувати «Євангелію Царства по цілому світові» (Матвія 24:14). Подібно до Ісаї, вони, незважаючи на повсюдну байдужість до правди, вірно виконують своє завдання і дають «свідоцтво народам усім». Так само як Ісая, ці люди з упевненістю йдуть вперед, оскільки знають, що уповноважені найвищою владою.

ip-1 95, 96, абз. 15, 16

Бог Єгова перебуває у своєму святому храмі

¹⁵ Далі Єгова коротко розповідає, що має говорити Ісая, і описує реакцію людей: «Іди, і скажеш народові цьому: Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте. Учини затужавілим серце народу цього, і тяжкими зроби його уші, а очі йому позаклеюй, щоб не бачив очима своїми, й вухами своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був уздоровлений він» (Ісаї 6:9, 10). Чи це означає, що Ісая має стати нетактовним і знеохочувати євреїв, сприяючи їхній незгоді з Єговою? Ні в якому разі! Цей народ є народом Ісаї, близьким для нього. Але слова Єгови показують, як реагуватиме народ на звістку Ісаї, хоч би як вірно він виконував своє завдання.

¹⁶ Вина за це лежить на самих людях. Вони будуть «чути постійно» Ісаю, але не прийматимуть його звістки й не здобуватимуть розуміння. Більшість людей будуть впертими й байдужими, наче повністю сліпі та глухі. Постійно приходячи до людей, Ісая покаже «народові цьому», що той не хоче розуміти. Люди виявлять, що закривають свої розуми та серця, аби не прийняти звістки Ісаї — Божої звістки. І саме так поводяться люди сьогодні! Багато з них не хочуть слухати Свідків Єгови, коли вони проповідують добру новину про прийдешнє Боже Царство.

ip-1 99, абз. 23

Бог Єгова перебуває у своєму святому храмі

²³ Цитуючи книгу Ісаї, Ісус показував, що це пророцтво сповнювалось у його час. Народ у цілому мав такий же стан серця, як євреї за днів Ісаї. Вони зробили себе сліпими та глухими до його звістки і теж були знищені (Матвія 23:35—38; 24:1, 2). Це сталось 70 року н. е., коли римські війська під командуванням полководця Тіта підійшли до Єрусалима й зруйнували місто та храм у ньому. Проте ще до того декотрі люди послухались Ісуса й стали його учнями. Ісус назвав їх «щасливими» (Матвія 13:16—23, 51, НС). Він повідомив їм, що коли вони побачать «Єрусалим, військом оточений», то повинні ‘втікати в гори’ (Луки 21:20—22). Таким чином «насіння святости», яке виявляло віру й було сформоване як духовний народ, «Ізраїль Божий», врятувалось (Галатів 6:16).

Духовні перлини

w06 1.12 9, абз. 4

Цікаві думки з книги Ісаї (частина I)

7:3, 4. Чому Єгова врятував злого царя Ахаза? Цар Сирії та цар Ізраїлю задумали скинути з престолу юдейського царя Ахаза та посадити на його місце повністю підвладного їм правителя, Тавеїлового сина, який не був нащадком Давида. Цим Диявол хотів перешкодити виконанню угоди про Царство, укладеної з Давидом. Єгова дав порятунок Ахазові, щоб зберегти рід, через який мав прийти обіцяний «Князь миру» (Ісаї 9:5).

15—21 ГРУДНЯ

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА ІСАЇ 9, 10

Передречене «велике світло»

ip-1 125, 126, абз. 16, 17

Обітниця приходу Князя миру

¹⁶ Отже, «майбутнє», про яке передрікав Ісая,— це час служіння Христа на землі. Більшу частину свого земного життя Ісус провів у Галілеї. Саме в цій області він почав своє служіння і став проголошувати: «Наблизилось Царство Небесне» (Матвія 4:17). У Галілеї він виголосив відому Нагірну проповідь, вибрав апостолів, виконав перше чудо і після свого воскресіння з’явився близько 500 послідовникам (Матвія 5:1—7:27; 28:16—20; Марка 3:13, 14; Івана 2:8—11; 1 Коринтян 15:6). Таким чином Ісус сповнив пророцтво Ісаї: прославив «землю Завулона й землю Нафталі». Звичайно, Ісус виконував своє служіння не тільки серед мешканців Галілеї. Проповідуючи добру новину по цілому краї, він «прославив» увесь ізраїльський народ, у тому числі Юду.

¹⁷ А що ж сказати про «Світло велике» в Галілеї, про яке згадує Матвій? У цьому випадку він теж цитував пророцтво Ісаї. Ісая написав: «Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло засяє над ними» (Ісаї 9:1). Коли настало перше століття н. е., світло правди було заховане через фальшиві язичницькі погляди. Юдейські релігійні провідники збільшили цю проблему, бо тримались релігійних традицій, якими «знівечили Боже Слово» (Матвія 15:6). Смиренні йшли за «сліпими проводирями» й були пригноблені та збентежені (Матвія 23:2—4, 16). Коли з’явився Месія — Ісус — очі багатьох смиренних відкрились у надзвичайний спосіб (Івана 1:9, 12). Праця Ісуса, яку він виконував на землі, та благословення, котрі принесла його жертва, мають у пророцтві Ісаї влучну назву — «Світло велике» (Івана 8:12).

ip-1 126—128, абз. 18, 19

Обітниця приходу Князя миру

¹⁸ Ті, хто позитивно зреагував на це світло, справді мали багато підстав для радості. Ісая продовжує: «Ти помножиш народ цей, Ти збільшиш йому радість. Вони перед лицем Твоїм будуть радіти, як радіють в жнива, як тішаться в час, коли ділять здобич!» (Ісаї 9:2). Щиросерді люди відгукнулися на проповідницьку діяльність Ісуса та його послідовників, виявивши бажання поклонятися Єгові в дусі та в правді (Івана 4:24). Менше ніж за чотири роки християнство прийняла величезна кількість людей. У день П’ятидесятниці 33 року н. е. охрестилось три тисячі осіб. Незабаром після того «число мужів... таких було тисяч із п’ять» (Дії 2:41; 4:4). Учні ревно відображали це світло, і в результаті «дуже множилося число учнів у Єрусалимі, і дуже багато священиків були слухняні вірі» (Дії 6:7).

¹⁹ Подібно як хтось радіє багатому врожаю або тішиться, коли ділять цінну здобич після великої військової перемоги, послідовники Ісуса раділи зросту (Дії 2:46, 47). З часом Єгова посприяв тому, що його світло засяяло між язичниками (Дії 14:27). Тому люди всіх рас раділи, що для них відкрилась можливість наближатись до Єгови (Дії 13:48).

ip-1 128, 129, абз. 20, 21

Обітниця приходу Князя миру

²⁰ Діяльність Месії має довічні наслідки, і ми це бачимо з наступних слів Ісаї: «Зламав Ти ярмо тягару його, і кия з рамена його, жезло його пригнобителя, як за днів Мадіяма» (Ісаї 9:3). Багато століть до народження Ісаї мідіянітяни склали змову з моавітянами, щоб спокусити ізраїльтян до гріха (Числа 25:1—9, 14—18; 31:15, 16). Пізніше мідіянітяни тероризували ізраїльтян: протягом семи років нападали на їхні села та господарства й грабували їх (Суддів 6:1—6). Але тоді через свого слугу Гедеона Єгова вщент розбив мідіянітянське військо. Немає свідчення, що після тих «днів Мадіяма» мідіянітяни хоч раз завдавали страждань народу Єгови (Суддів 6:7—16; 8:28). У близькому майбутньому Ісус Христос, більший Гедеон, завдасть смертельного удару теперішнім ворогам народу Єгови (Об’явлення 17:14; 19:11—21). Тоді, «як за днів Мадіяма», буде здобуто цілковиту й остаточну перемогу, причому не завдяки людській відвазі, а завдяки силі Єгови (Суддів 7:2—22). Після того Божий народ ніколи не ходитиме під ярмом гнобителів!

²¹ Вияви божественної сили — це не прославлення війни. Воскреслий Ісус є Князем миру, і, знищивши своїх ворогів, він установить вічний мир. Далі Ісая говорить, що військове спорядження буде цілком знищене вогнем: «Усякий бо чобіт військовий, що гупає гучно, та одежа, поплямлена кров’ю — стане все це пожежею, за їжу огню» (Ісаї 9:4). Люди більше ніколи не чутимуть гучного гупання чобіт солдатів, що марширують. Ніхто не побачить заплямованих кров’ю мундирів воїнів, озлоблених війною. Війни більше не буде! (Псалом 46:10).

Духовні перлини

ip-1 130, абз. 23, 24

Обітниця приходу Князя миру

²³ Порадником є той, хто дає поради, радить. Будучи на землі, Ісус Христос давав чудові поради. Ми читаємо в Біблії, що «народ дивувався з науки Його» (Матвія 7:28). Він — мудрий та співчутливий Порадник і напрочуд добре розуміє людську природу. Своїми порадами Ісус не просто робить догани чи картає. Набагато частіше він дає поради у формі повчання та сповненого любові напучення. Поради Ісуса чудесні, тому що вони завжди мудрі, досконалі й надійні. Дотримання їх веде до вічного життя (Івана 6:68).

²⁴ Ісус давав поради не просто завдяки своєму блискучому розуму. Навпаки, він сказав: «Наука Моя — не Моя, а Того, Хто послав Мене» (Івана 7:16). Так само як це було у випадку з Соломоном, Джерелом Ісусової мудрості був Бог Єгова (1 Царів 3:7—14; Матвія 12:42). Приклад Ісуса повинен спонукувати вчителів та порадників у християнському зборі завжди ґрунтувати свої повчання на Божому Слові (Приповістей 21:30).

22—28 ГРУДНЯ

СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА ІСАЇ 11—13

Яким мав бути Месія?

ip-1 159, абз. 4, 5