«Ми їх знайдемо»

«Одного дня ми їх знайдемо»

Приблизно 1935 року Пабло Гонсалес, який мешкав у долині Сібао, почав читати Біблію. Він деякий час спілкувався з протестантами, але згодом перестав, побачивши, що їхня поведінка суперечить написаному в Біблії. Все ж Пабло і далі досліджував Боже Слово та ділився набутими знаннями з рідними, сусідами, а потім і з мешканцями найближчих околиць. Він продав свою ферму разом з худобою, аби мати за що подорожувати і проповідувати.

У 1942 році Пабло відвідував майже 200 сімей у довколишніх місцевостях і регулярно проводив там зібрання. Хоча цей чоловік ніколи не спілкувався зі Свідками Єгови, він заохочував людей досліджувати Біблію і жити згідно з нею. Чимало його слухачів щиро приймали біблійну звістку і відмовлялися від куріння та полігамних шлюбів.

Серед тих, хто відгукнувся на проповідування Пабло, була Селесте Росаріо. Вона розповіла: «До однієї з груп, які навчав Пабло Гонсалес, належав Негро Хіменес, двоюрідний брат моєї мами. Коли мені було 17 років, він завітав до нашої сім’ї і показав цікаві вірші з Біблії. Це спонукало мене покинути католицьку церкву, адже там служба правилася латинською, якої ми зовсім не розуміли. Невдовзі підбадьорити нас приїхав і сам Пабло. Пригадую, як він сказав: “Ми не належимо до жодної з відомих релігій, але в нас є брати по цілому світі. Поки що ми не знаємо, хто вони і як називаються, все ж одного дня ми їх знайдемо”».

Пабло заснував групи дослідників Біблії у містах Лос-Какаос-Сальседо, Монте-Адентро, Сальседо та Війя-Тенарес. У 1948 році на зупинці в Сантьяго Пабло пересідав на інший автобус і побачив, як на вулиці проповідують Свідки. Вони запропонували йому «Вартову башту». Іншого разу сестра-Свідок дала Пабло дві книжки і запросила на Спомин Христової смерті у Сантьяго. Прийшовши на Спомин, Пабло був глибоко вражений почутим і зрозумів, що зрештою знайшов правду та тих, кого так довго шукав.

Місіонери стали відвідувати людей, з якими вивчав Пабло. В одному з приміщень, де він проводив зібрання, на братів з нетерпінням чекало 27 осіб. Дехто з них подолав 25 кілометрів пішки, а дехто 50 кілометрів їхав верхи на коні. В іншому місці зібралося 78 зацікавлених Пабло, а ще в іншому — 69.

Пабло Гонсалес віддав місіонерам список, в якому були імена майже 150 зацікавлених. Ці смиренні й духовно спраглі люди вже вивчали Біблію та намагались застосовувати її поради, однак вони потребували подальшого навчання і організації. Селесте розповідала: «Місіонери відвідали нас і провели зібрання. Вони підготували все необхідне для хрещення. Я охрестилася першою у нашій сім’ї, а згодом — моя мама Фіделія Хіменес та сестра Кармен».

З 23 по 25 вересня 1949 року в місті Сантьяго відбувся перший районний конгрес, який значно посприяв проповідницькій праці в Домініканській Республіці. На цьому триденному конгресі охрестилося 28 осіб і побувало чимало зацікавлених. Лише в неділю на публічну промову зібралося 260 людей. Більшість з тих, хто завітав на конгрес уперше, чітко зрозуміла, що саме цю організацію Бог використовує для виконання своєї волі.