ДІЇ
Коментарі. Розділ 18
Коринф. Одне з найвідоміших античних міст Стародавньої Греції, що лежало приблизно за 5 км на південний захід від сучасного міста. Коринф став дуже багатим і відомим здебільшого завдяки своєму розташуванню на перешийку між центральною частиною Греції та південним півостровом Пелопоннес. Це місто контролювало торгові шляхи між північною та південною Грецією. Через нього також проходили морські шляхи між східною і західною частиною Середземного моря (подорож через перешийок морем чи суходолом була безпечніша, ніж подорож довкола Греції). Ахайя, як римляни називали Грецію (без Македонії), стала сенатською провінцією, а Коринф — її столицею за правління Цезаря Августа. (Див. коментар до Дії 18:12.) У Коринфі оселилось багато юдеїв; вони збудували синагогу і навернули на свою віру декотрих греків (Дії 18:4). Про те, що в цьому давньому місті жили юдеї, свідчать праці Філона Александрійського (письменника I століття), а також напис на мармуровій перемичці, знайденій біля воріт, що виходили на порт Лехей. Цей напис, зроблений давньогрецькою, містить такі слова: «[Сіна]ґоґе́ Хебр[а́йон]», що означає «синагога євреїв». Дехто датує знайдену перемичку часами Павла, але більшість вчених вважає, що вона належить до пізніших часів. (Див. додаток Б13.)
Акила. Цього вірного християнина та його віддану дружину Прискиллу (Приску) названо «співпрацівниками» Павла (Рм 16:3). У Грецьких Писаннях про них згадується шість разів (Дії 18:18, 26; 1Кр 16:19; 2Тм 4:19), і кожного разу вони згадуються разом. Ім’я Прискилла — це зменшувальна форма імені Приска. Коротше ім’я міститься в листах Павла, а довше використовує Лука. Вживання різних форм римських імен було поширеним у ті часи. Акила і Прискилла оселилися в Коринфі після того, як у 49 або на початку 50 року н. е. імператор Клавдій видав наказ, щоб юдеї покинули Рим. Восени 50 року н. е. у Коринф прибув Павло. Він працював разом з цим подружжям, виготовляючи намети. Безсумнівно, Акила та Прискилла допомагали Павлові зміцнювати новоутворений коринфський збір. Акила був родом з Понту, регіону на півночі Малої Азії вздовж узбережжя Чорного моря. (Див. додаток Б13.)
Виготовляв намети. Грецьким словом скенопойо́с, що перекладене цим висловом, названо ремесло Павла, Акили і Прискилли. Висловлювались різні погляди щодо того, яке саме ремесло малося на увазі (виготовлення наметів, гобеленів чи канатів). Однак багато вчених вважає, що це слово, найімовірніше, передає думку про виготовлення наметів. Павло походив з Тарса, що в Кілікії. Ця місцевість славилась кілікіумом — тканиною з козячої шерсті, з якої виготовляли намети (Дії 21:39). У I столітті н. е. юдеї вважали своїм обов’язком навчити синів якогось ремесла, навіть якщо планувалось, що ті будуть здобувати вищу освіту. Тож Павло, мабуть, навчився виготовляти намети ще в юності. Робота була нелегкою, адже кажуть, що тканина кілікіум була груба і цупка, тому її було важко різати і шити.
Виголошував промову. Або «вів розмови, наводячи потрібні докази». Грецьке дієслово діале́ґомай означає «обговорювати; розмовляти». Воно може стосуватись виголошення навчальної промови, а також залучення аудиторії до обговорення, обміну думками. Те саме грецьке слово використовується в Дії 17:2, 17; 18:19; 19:8, 9; 20:7, 9.
Із за́палом віддався проповідуванню Божого слова. Або «був цілковито поглинутий проповідуванням слова». Цей вислів вказує на те, що відтоді Павло почав присвячувати весь свій час проповідуванню.
Він обтрусив свій одяг. Цей жест означав, що Павло знімав з себе відповідальність за юдеїв у Коринфі, які відкидали життєдайну звістку про Христа. Павло виконав свій обов’язок і більше не був відповідальним за їхнє життя. (Див. коментар до вислову нехай кров ваша буде на ваших головах у цьому вірші.) Про цей звичай вже згадувалось у Писаннях. Коли Неемія говорив з юдеями, які повернулись до Єрусалима, він витрусив складки свого одягу на знак того, що Бог відкине людину, яка не виконає обіцянки (Не 5:13). Коли Павло був у пісідійській Антіохії, то зробив щось подібне — «обтруси[в] порох зі своїх ніг» на свідчення проти своїх переслідувачів у тому місті. (Див. коментарі до Дії 13:51; Лк 9:5.)
Нехай кров ваша буде на ваших головах. Цими словами Павло показує, що не є відповідальним за наслідки, яких юдеї зазна́ють за те, що відкинули звістку про Ісуса, Месію. Подібні вислови у Єврейських Писаннях означають, що людина сама була винна у своїй смерті і заслужила її своїми вчинками (ІсН 2:19; 2См 1:16; 1Цр 2:37; Єз 33:2—4; див. коментар до Мт 27:25). Павло додає: «Я чистий», тобто «Я невинний [«не несу відповідальності»]». (Див. коментар до Дії 20:26.)
Пішов звідти. Тобто Павло пішов із синагоги у дім Тиція Юста, де продовжив проповідувати. Павло й далі жив у Коринфі в Акили і Прискилли, а осередком його проповідницької праці, очевидно, став дім Юста (Дії 18:3).
Тиція Юста. Віруючий з Коринфа, якого названо богобоязливим чоловіком; це свідчить про те, що він був юдейським прозелітом. (Див. коментарі до Дії 13:43; 16:14.)
Ахайї. У Грецьких Писаннях назва Ахайя стосується римської провінції у південній Греції. Столицею провінції було місто Коринф. У 27 році до н. е., коли Цезар Август реорганізував дві грецькі провінції — Македонію та Ахайю, Ахайєю став називатись півострів Пелопоннес і частина материкової Греції. Провінція Ахайя підпорядковувалася римському сенату і нею керував проконсул в Коринфі, столиці провінції (2Кр 1:1). У Грецьких Писаннях також згадуються інші міста у провінції Ахайя — Афіни і Кенхрея (Дії 18:1, 18; Рм 16:1). Ахайю часто згадували разом з Македонією — провінцією, яка межувала з нею на півночі (Дії 19:21; Рм 15:26; 1Фс 1:7, 8; див. додаток Б13).
Проконсулом. Тобто намісником римської сенатської провінції. Галліон названий проконсулом провінції Ахайя. Лука правильно використовує титул «проконсул». Ахайя була сенатською провінцією з 27 року до н. е. до 15 року н. е., а також після 44 року н. е. (Див. коментар до Дії 13:7.) Знайдений у Дельфах напис, що містить згадку про проконсула Галліона, не лише підтверджує точність оповіді Луки, а й допомагає визначити, коли Галліон перебував на цій посаді.
Кенхреї. Кенхрея — це один з коринфських портів на вузькому перешийку з боку затоки Саронікос, розташований приблизно за 11 км від Коринфа. В цей порт прибували кораблі з різних регіонів на схід від Греції, а в Лехей — порт на протилежному боці перешийка — кораблі із заходу, у тому числі з Італії. В тій місцевості, недалеко від сучасного села Кехріє, збереглися руїни будівель та хвилерізів. Згідно з Рм 16:1, в Кенхреї був християнський збір. (Див. додаток Б13.)
Якщо на це буде воля Єгови. Вислів, що наголошує на тому, як важливо брати до уваги Божу волю, коли щось робимо чи плануємо. Цей принцип добре пам’ятав апостол Павло (1Кр 4:19; 16:7; Єв 6:3). Учень Яків також заохочував своїх читачів казати: «Якщо Єгова захоче, то будемо живі й зробимо те чи інше» (Як 4:15). Звичайно, такі вислови не можуть бути шаблонними. Той, хто каже: «Якщо на це буде воля Єгови», має намагатись поводитися згідно з Божою волею. Необов’язково завжди говорити цей вислів вголос. Часто він може бути проказаний в серці. (Див. коментарі до Дії 21:14; 1Кр 4:19; Як 4:15 і додаток В3, вступ і Дії 18:21.)
Він пішов. Букв. «він піднявся». Хоча у грецькому тексті Єрусалим не згадується, Павло, очевидно, вирушив саме в це місто. Єрусалим розташовувався на висоті приблизно 750 м над рівнем моря. По суті, грецьке дієслово анаба́йно (означає «підніматись») часто вживається тоді, коли говориться, що хтось прямував до Єрусалима (Мт 20:17; Мр 10:32; Лк 18:31; 19:28; Ів 2:13; 5:1; 11:55; Дії 11:2; 21:12; 24:11; 25:1, 9; Гл 2:1). Крім того, в цьому вірші вживається дієслово катаба́йно (означає «спускатися»), яке іноді вживається, коли згадується, що хтось ішов з Єрусалима (Мр 3:22; Лк 10:30, 31; Дії 24:1, 22; 25:7).
Аполлос. Християнин юдейського походження, який, очевидно, виростав у місті Александрія — столиці римської провінції Єгипет. Александрія була центром вищої освіти і славилась своєю бібліотекою. Це величезне місто Римської імперії поступалося лише Риму. В Александрії проживало багато юдеїв, і вона була одним з найважливіших культурних та освітніх центрів як для юдеїв, так і для греків. У цьому місті здійснили грецький переклад Єврейських Писань, відомий як Септуагінта. Можливо, походження Аполлоса пояснює, чому він добре знав [буквально «був сильний у»] Писання, тобто натхнені Єврейські Писання.
Навчений. Дієслово катехе́о буквально означає «звучати вниз» і може передавати думку про усне навчання. Коли учень знову й знову чує істини з Божого Слова, вони закарбовуються в його розумі та серці, і він у свою чергу може стати добрим вчителем для інших. (Пор. Гл 6:6, де те саме грецьке слово вживається двічі.)
Дорогу Єгови. У наступному вірші вживається подібний вислів — «Божа дорога». Християнське життя зосереджене на поклонінні єдиному правдивому Богу, Єгові, і на вірі в його Сина, Ісуса Христа. У книзі Дії таке життя названо «цією Дорогою» (Дії 19:9, 23; 22:4; 24:22; див. коментар до Дії 9:2). Також у Євангеліях чотири рази вживається вислів «дорога для Єгови», який є частиною цитати з Іс 40:3. (Див. коментарі до Мт 3:3; Мр 1:3; Лк 3:4; Ів 1:23.) В Іс 40:3 у єврейському тексті оригіналу вживається тетраграма. Вислів «дорога Єгови» також трапляється в Сд 2:22; Єр 5:4, 5. (Див. коментар до Дії 19:23 і додаток В3, вступ і Дії 18:25.)
Палаючи духом. Букв. «кипів духом». Грецьке слово, перекладене як «палати», буквально означає «кипіти». Однак тут воно вжите у переносному сенсі і вказує на величезну ревність і за́пал. У цьому вислові грецьке слово пне́ума, перекладене як «дух», очевидно, стосується Божого святого духу, який може діяти як рушійна сила, спонукуючи особу робити щось згідно з волею Бога. (Див. коментар до Мр 1:12.) Однак це слово може також стосуватись спонукальної сили, яка походить із символічного серця людини і спонукує її говорити або поводитись певним чином. Тож в цьому вірші, імовірно, поєднуються обидві думки: на людину впливає Божий дух, і вона з ревністю і запалом робить те, що правильне. Проте дехто вважає, що в цьому контексті грецький вислів є ідіомою, яка передає думку про велику ревність та охочий дух. Якщо такий погляд правильний, то це пояснює, як Аполлос міг говорити, «палаючи духом», хоча й не знав про хрещення в ім’я Ісуса. В будь-якому разі Божий дух відіграв важливу роль у тому, що Аполлос виявив ревність до того, що правильне, та охоче сприйняв точне пояснення вчень. (Див. глосарій, «Дух».)
Хрещення, яке проповідував Іван. Це хрещення було прилюдним виявом каяття людини у гріхах проти Закону, який Єгова дав Мойсею, Закону, якого погодились дотримуватися юдеї (Вх 24:7, 8). Однак після П’ятидесятниці 33 року н. е., коли Закон втратив чинність, це хрещення відійшло у минуле (Рм 10:4; Гл 3:13; Еф 2:13—15; Кл 2:13, 14). Відтоді єдиним хрещенням, яке схвалював Єгова, було хрещення, про яке Ісус говорив своїм учням (Мт 28:19, 20). Описані в цій розповіді події відбувались приблизно 52 року н. е.
Божій. Хоча у грецькому тексті немає цього слова (там стоїть означений артикль), багато вчених вважає, що саме воно мається на увазі. Коли в книзі Дії згадується вислів «незаслужена доброта», то найчастіше йдеться про незаслужену доброту Бога (Дії 11:23; 13:43; 14:26; 20:24, 32.)