Гіппі ‘розказують це так, як воно є’

ЧИ ГІППІ знайшли відповідь? Чи їхній спосіб життя доказався бути шляхом щастя? Чи їхня поведінка одні з одними справді є з щирої любови й підбудовуюча? Що вони жнуть від життя, якого самі посіяли?

Вам буде цікаво послухати, що особи, які колись були гіппі оповідають. Вони можуть ‘розказати це так, як воно є’. Певна річ, що не всі мали однакові досвіди. Одначе, наступне представить вам те, що багато з них кажуть.

Знаходячи відповіді?

Одна молода жінка в Сполучених Штатах включилася в гіппі рух, маючи такий самий ідеалізм, як інші. Вона хотіла відповідей. Послухайте її досвід, який вона розказала для журнала Пробудись!

“Ми всі старалися знайти відповіді на великі проблеми життя. Шукаючи за цим я заплуталася з наркотиками та статевим культом. Пізніше я ще більше замішалася з чарівництвом, містицизмом і демонізмом.

“Однак, усе це не мало жодного сенсу. Через мого так званого ‘гуру’ я ще глибше замішалася в містицизм й чарівництво та в наркотики. Але я знайшла, що все це ставало чимраз тяжче приймати. Я почала відчувати таке глибоке пригнічення, що кілька разів мусіла контролювати спонуку скочити з моста в воду”.

“Багато з моїх друзів тепер уже стали наркоманами і алкоголіками. Один із них уживав забруднену голку, коли запускав собі наркотики і дістав гангрену (отруєння крови). Він мало не помер. Інший нарешті дістав собі револьвера і застрелився. Він уже не міг подолати всі труднощі, а головно вплив демонських сил, які виснажували нас.

“Це дуже потрясло мене. Я відчувала, що вже не могла більше так жити, а головно тому, що я не знаходила відповідей, яких я шукала. Мені вже остогидли так звані ‘святі’ ”.

Ні, вона не знайшла відповідей за якими шукала. А також дорога гіппі не вказала шлях до кращого життя для неї. Це не принесло щастя, ані надії на майбутнє.

Матеріялізм, лицемірство

Один молодий чоловік із Каліфорнії, який протягом років був гіппі також шукав відповідей і кращого життя. Йому вже ‘обридли’ матеріялізм і лицемірство в суспільстві. Він каже:

“Певна річ, що я пробував наркотики — всі, які є в продажі. Я запустив своє волосся по самий пояс. Я носив золоті сережки, запустив бороду — все таке інше.

“Тут було дуже мало зацікавлення молодими людьми. Ця сучасна система є огидна для молоді. Тому вони беруть наркотики — це є їхня втеча. Вони бачать як люди навколо них нищать землю і воду забрудненням і навіть не дбають про те, що вони роблять. Їхня байдужість є лицемірством сьогоднішнього світу”.

Однак, після більше як п’ять років такого життя, то що він зауважив серед громади гіппі? Він каже:

“Гіппі є такий самий лицемірний як і люди, яких він критикує. Між гіппі матеріялізм є такий самий як де-небудь інше. Гіппі говорить про любов, але він не має наміра доповнити або практикувати її в біблійному розумінні. Його любов є головно стать — по суті, статевий культ. В дійсності вони не дбають про когось іншого”.

Словник пояснює, що матеріялізм як “доктрина згідно з якою егоїзм або самолюбство є й повинно бути першим законом життя”. Отже воно є матеріялістично, навіть самолюбно, думати лише про своє бажання.

Чи гіппі думають лише про свої бажання? Чи ж вони не відкидають відповідальність родичів й інших, незважаючи на наслідки з цього? Чи вони часто самолюбно не розбивають серця своїх родичів, які зі всіма своїми помилками, дуже тяжко працювали, щоб виховувати їх? Чи гіппі не віддаються всякій примсі, щоб лише задоволити свої запали? І ніде це самолюбство не є більш явне від їхнього прагнення до наркотиків.

Від наркотиків куди?

Багато гіппі мають постійні проблеми діставати подостатком наркотиків. Наркотики є дуже коштовні. Щоб купувати їх треба грошей.

Щоб постачити собі наркотики, декотрі гіппі жебрають по вулицях. Інші признаються, що вони крадуть, щоб дістати грошей. Декотрі намовили жінок із якими вони живуть стати проститутками, щоб заробляти гроші. А що за шаленство, яке гонить їх набувати наркотики, коли не огидний матеріялізм?

Куріння марихуани є лише перший крок. Часто це доводить до вживання сильніших наркотиків. А куди це веде? До знайдення відповідей? До духовного піднесення? Щастя? Кращого способу життя? Письменник, який прикинувся бути гіппі і жив між ними описав свій досвід у журналі Look. Те, що він пише є подібне до того, що багато гіппі і колишні гіппі признають є правда. Він сказав про “pad” де він жив:

“Мешкання Рикі і Кеті було дуже брудне, повне сміття, кишуча твердиня наркоманів не менш смердюча й не чистіша від стічної, каналізаційної труби, а люди намагалися жити в ньому. Як ми ввійшли до середини в передпокою лежало принаймні пів дюжини гіппі у різних ступнях остовпіння від наркотиків. В темних спальнях, чоловіки й жінки сиділи на підлозі з остовпілими обличчями немов приголомшені, а з радіо лунала голосна ‘рок’ музика як сотки мух літали собі через верстви солодкого диму від марівана цигарок. . . .

“[Один гиппі] уже був такий остовпілий, що коли прийшов, то вже говорив тонким, страшним, не своїм голосом — однак те, що він зужив не задовольняло його. Я пробудився коло п’ятої години і побачив як він . . . запускав солодку воду в жили на своїй шиї, тому що йому не стало правдивих наркотиків як і місць запускати голку. Кожний раз, що він впорскував себе, він стогнав, ‘Оооохх, оооохх, це для мене, це для мене’ і ‘умлівав’ качаючись по підлозі бючи ногами й руками мов сова”.

Гіппі правильно критикують тих у суспільстві, які роблять гроші своїм богом і гоняться за матеріялістичними речами. Але коли гіппі побиваються за наркотиками, то цим вони є такі самі матеріялістичні, може навіть ще й більше. А які є наслідки з цього?

Лікар у Сан-Франціско Загальної Лікарні обчисляє, що до лікарні приймають від п’ятнадцять до двадцять пацієнтів щотижня розложених від наркотики. Він сказав: “Часто споживачі наркотиків, потрапляють до лікарні через безсоння, недоїдання і часто від зараження голками. . . . Багато споживачів розвивають хвороби дихальних органів через недоживлення”. Головний прокурор на Каліфорнію, признав, що: “Кожних 60 годин хтось у Haight-Ashbury окрузі трагічно вмирає в наслідок наркотиків”.

Навіть ті, які уникнуть негайних трагічних наслідків від наркотиків тепер, можуть зустріти їх коли вони проявляться пізніше. Один із цих страшних наслідків від наркотики LSD називають “зламання хромосомів” у тілесних клітинах. Це може статися, кажуть, “лише після одного або двох вживань. . . . Через таке зламання клітинок, досліди показують, що діти тих, які вживали цей наркотик можуть родитися ненормальними, сповільненими або з обома цими недугами”.

Любов ближнього?

Любов до наших ближніх стоїть дуже високо в філософії гіппі. Але, що стається в дійсній практиці? Чи це справді проявлення любови якщо хтось постачає наркотики іншим, так як гіппі роблять одні одним? Скільки розумів є зіпсутих і розладжених через наркотики? Скільки тіл руйнується і виснажується? Наркотики метедрина, LSD, пейот, героїна та інші продаються через гіппі. Але вони відвертаються і не цікавляться своїм приятелем гіппі, якого розум обертається в холодець, коли він вживає ці наркотики.

Також, яка це є “любов”, що її практикує культ “статева вільність”? Одна дівчина, шістнадцять років віку, пояснила, що вона не дбала, що віддавала себе різним чоловікам, кажучи: “Це є досить звичайна річ”. Але, які є наслідки такого розпусного життя? Крім ненавистей, гіркости та заздрости, яких така любов породжує між ними, приходить поширення венеричної хвороби. До гіппі пристають безсовісні, самолюбні особи, які шукають “статевої свободи”. Вони лишають позаді себе стежку заражених осіб.

Виявляючи велике незнання дійсних небезпек венеричної хвороби один гіппі попросто признався дописувачеві: “Так буває. Це є риск, якого ти мусиш брати з вільною любов’ю. То що ж такого, ви підете до клініки й там вас вилікують”. Багато, тепер на їхній смуток, знайшли, що воно не є легко знайти цілковитого вилікування.

Американський амбасадор до Афганістану, Роберт Нюман, сказав про гіппі у Кабул: “В Афганістані вони нищать самі себе. Між ними є самогубство, жахливий бруд, хвороби. Вони живуть в повітках”. Чи все це є наслідки правдивої любови ближнього.

’Так як воно є’

Дехто може бути помилково приваблений до гіппі руху щирим бажанням знайти щастя і відповіді до життєвих проблем, за свободою. Але факти показують, що те, що вони знаходять навіть не є подібне до згаданого. “Їхнє шукання довело до великого нещастя, без відповідей, навіть до свого власного поневолення — наркотиками, своїм власним розпаленням, як і до “заснування” гіппі.

Один дописувач у Гайт-Ашбурі сказав: “Деякі гіппі тиняються навколо і виглядають більш виснажені, більш зажурені, менш щасливі від біржових маклерів на Монтгомері вулиці, яких вони відверто зневажають”. Інший каже: “Гайт-Ашбурі, яке колись було кріпостю любови, . . . тепер стало містом привидів, містом страху, насильства, вбивства, нападу, грабіжництва”.

Отже, ‘розказуючи так, як воно є’, один доповідач сказав: “Дуже мало знайшли те, чого вони шукали . . . більшість із них знайшли втрачений рай наповнений наркотиками, брудом і істеричними криками від злиднів”.

Ніхто не може обвинувачувати когось, що прагне кращого ладу, тому що цей лад є в дуже поганому стані. Але, чи відповідь лежить у способі життя, який не поліпшує справ, але часто робить їх ще гіршими? Досвіди тих, які колись були гіппі й які ‘розказують це так, як воно є’ показують, що відповідь мусить бути Ні.

Але, яка є відповідь на проблеми життя? Чи цей зіпсутий лад буде існувати завжди так як тепер, щоб молоді люди мали дуже мало надії на майбутність? Куди чесна, щира особа може звернутися, щоб знайти дійсне щастя тепер і тверду надію на майбутність?