Ухвалено: ‘Нехай ці люди будуть вигнані з людського суспільства!’

НА РІЧНІЙ Конвенції Конґрес Партії в Малавії 1972 р. ухвалили таку резолюцію відносно Свідків Єгови в тій країні.

На зібранні в столиці, Зомба, в Католицькій Середній Школі, 16-го вересня делегати партії прийняли серію резолюцій. Тут ми наводимо з МАНА Daily Digest, якого видає урядова Служба інформації і Радіопередачі в Малавії, з 18-го вересня 1972 р. 17-а сторінка показує рішення делегатів партії, а саме:

“(а) Оплакували факт, що деякі фанатичні релігійні секти, як то заборонена секта Свідків Єгови, перешкоджали політичному і економічному розвитку тієї країни.

“(б) Ухвалено, щоб звільнити з праці всіх членів цих фанатичних релігійних сект, що працюють при комерції й індустрії, і щоб скасувати ліцензію будь якій індустріяльній фабриці чи комерційному підприємству, що не буде дотримувати цієї вимоги.

“(в) Ухвалено, щоб звільнити всіх членів цих фанатичних релігійних сект, які працюють в уряді і бойкотувати і знеохочувати всіх членів цієї секти, що мають своє приватне підприємство або господарство.

“(г) Ухвалено, щоб повиганяти всіх членів цих сект, які живуть по селах і вдатися до уряду, щоб він давав найбільше можливу охорону членам партії, що будуть ділати з членами цих сект”.

Фактично, ця резолюція впливала тільки на Свідків Єгови. Жодна інша релігійна група в Малавії не потерпіла так, як вони.

А в дійсності, що ці резолюції казали? Вкоротці вони кажуть, щоб Свідки Єгови в Малавії не мали жодні заробітки — жодних засобів для життя. Їм навіть не дозволяли вирощувати харчові продукти, щоб підкріпляти себе. І щоб їх вигнати з сел. А що ж лишиться для них?

Те, що лишиться їм буде жити як дикі звірі по лісах, як вигнанці з людського суспільства.

Але, чи це не є лише наше власне тлумачення? Чи намір цих резолюцій не є лише виразом засудження не маючи жодного наміру відбирати від людей їхні потреби на життя?

Факти показують, що слухаючі прийняли ці слова, що значили цілковите вигнання Свідків Єгови, дійсний засуд на смерть.

Подивіться якими способами тих, що були “самозатруднені”, чи то в торговельних підприємствах, чи при хліборобстві, “знеохочували” в їхньому підприємстві.

Комерційні підприємства Свідків в Малавії зруйновані

● Б. Ламек Чірва, комерсант у Малавії й Свідок Єгови, вернувся до Малавії з християнської конвенції в Салісбурі, Родезії, і знайшов свого рідного брата, Бенея, непритомного. Члени Ліги Молоді вибили жорстоко його брата, що був власником крамниці тому, що він був Свідок. Після п’ятьох годин його брат віджив і його взяли до лікарні, де він перебував три дні.

Але член Ліги Молоді бачив як Ламек поміг своєму братові і члени Ліги зараз поспішилися до його крамниці в Зінґванґва. Його випитували чи він мав партійну картку. Коли знайшли, що він не мав картки, то вони зараз замкнули його дім та склеп так, щоб він не міг дістатися до середині. Тоді його примусили піти до Лімбе, де його дружина доглядала іншу крамницю. Коли вона також виявила свою сумлінну сторону щодо політичної картки, вони зачинили цю крамницю також. Коли пан Ламек вирішив піти до Генерального Секретаря Малавської Конґрес Партії Алек Банди, про ці випадки, він знайшов, що члени Ліги Молоді повипускали повітря з його гумових шинів і взяли ключі від авта. Начальники уряду, які вислухали його не дали йому ніякої надії на допомогу — хіба Ламек купить партійну картку. Його гроші у банку заморозили разом із грішми інших знаних Свідків. Кінець кінцем він міг продати свою асекурацію і заплатити за подорож із Малавії до Родезії, лишаючи позаді будинки й меблі, багато одягу і крамничі прилади, вантажне авто сім тонн велике і автомобіль. Ціна всього була на 121.800 доларів вартости. Він провадив своє підприємство ще від 1959 р. Тепер усе пропало.

● Інший Свідок і комерсант у Малавії, на ім’я Чінондо був власником Сучасної Школи для Шоферів у головному місті Малавії, Блантаєр. Йому відібрали всі авта. Пізніше він бачив їх як стояли перед південним околичним Бюром М.К.П.

● Вілям МекЛукі, шістдесят чотири роки віку, мешкав у Малавії майже сорок років. Він мав крамницю художніх речей в Блантаєр. Крім 11 робітників, яких він мав, він регулярно купував свої речі від 120 різьбарів у Малавії, голови родин. МекЛукі обчислив, що 600 до 700 осіб утримувалися з його торгівлі. Тому, що він був Свідок, його взяли на суд і дали сорок вісім годин вибратися з країни. День пізніше його дружині і трьом дітям дали двадцять чотири години вибратися.

● Проте, деякі загубили більше від крамниць. Родезський Sunday Mail з 1-го жовтня 1972 р., каже, що “знаного комерсанта в Малавії” забили “на смерть”. Він був М. Л. Чірва, власник бакалійної крамниці. Пишучи про цей самий випадок, The Rhodesia Herald каже: “Досі нічого не роблять відносно смерті пана Чірва”.

‘Нехай вони будуть звільнені’

Резолюція вигнати всіх Свідків з їхньої праці, також не була лише марною погрозою.

● М. Р. Калітера, ще від 1949 р. працював на пошті. Після двадцять трьох років служби його тепер звільнили з праці без платні або пенсії.

● Свідок Кадевера працював для Відділу Здоров’я, як інспектор різних клінік. Він дістав свою освіту в Сполучених Штатах. Вертаючись назад до свого дому в Зомба, він знайшов, що члени Ліги Молоді вже ділилися його полями кукурудзи. Вертаючись до Блантаєр, він довідався, що його звільнили з роботи. Свідок Кадевера є батьком дев’ятьох дітей.

● Вілям Нсанґве здав проміжний іспит Зареєстрованого інституту для Секретарів і на протязі п’яти років працював при Міській Раді в Блантаєр. Коли Свідків почали переслідувати, то міський урядник покликав Нсангве до свого бюра і почав випитувати його. Тоді сам Мер вів із ним розпити. В обох випадках старалися змусити його або купити або прийняти партійну картку, але на підставі сумління він відмовився. Йому сказали, щоб він ‘пішов і поговорив із своєю дружиною, матір’ю і батьком про цю справу’, але він відповів, що це ‘була справа його власної віри, і не залежала від батька, матері або дружини’. Його звільнили з праці. Його дружину Джой, яка закінчила університет у Малавії і була вчителькою, також звільнили, як і співучителя Вененсію Кабвіру, також Свідок.

Те, що було правда про урядових робітників також було правда про тих, що працювали в приватних підприємствах.

● В. Лузанґазі працював десять років для Mandala Motors Limited в Блантаєр. Його звільнили з праці разом із Віддас Мадона, який також працював десять років для Horace Hickling Limited, Блантаєр. Свідок Лігома п’ятнадцять років працював для United Transport Limited. Його, також, звільнили.

Кілька роботадавців дуже протестували тому, що їх примушували звільняти Свідків робітників.

● Одна фірма адвокатів у Блантаєр навіть взяла справу до самого президента, шукаючи — без успіху — не загубити своїх найбільш довірливих робітників, Лувісі Кумбемба і Л. Д. Кговка. (Дружина Кговки, що була вчителькою, також загубила свою урядову посаду).

● Індійський власник фабрики одягу в Блантаєр вернувся додому з подорожі і знайшов, що робітника, якого він лишив наглядати його фірму звільнили силоміць. Робітник був Свідок, Скеннард Мітенґо. Власник сказав, що зачинить фірму Crescent Clothing Company тому, що не може провадити роботу без служби цього дорогоцінного робітника. Думають, що підприємство, що належить до одного урядового начальника, Press Trading Limited, перебере його фірму.

Це є лише кілька випадків із довгих записів де Свідків звільняли з роботи. Дотепер так як є відомо, ні один Свідок у цілій країні не може працювати. Але ця жахлива кампанія не закінчилася тут.

Заперечують основні потреби життя

Малавія є господарською країною, а не індустріяльною. Більшість людей є хлібороби, обробляючи свої успадковані землі з малих сел. Більшість Свідків Єгови в Малавії були в цьому стані. Так як всі люди вони потребують таких потреб для життя, як їжу, одяг і сховок. Однак, великі старання були зроблені не дати їм навіть цих потреб.

● У Супуні, Чіквава околиці, всі Свідки втратили свої городи, й їм навіть забороняли брати воду з місцевої криниці. За водою вони мусіли ходити до річки чотири милі далеко!

Тисячі домів були спалені або знищені. У самому Джалі селі в околиці Зомба, сорок домів Свідків були спалені.

● З Чіромо, далеко на південь, приходить цей звіт: “По околицях Чіромо, Банґула і Нґулуве, Молоді Піонери знищили всі доми наших братів і забрали їхнє майно. Всі брати і сестри з Чамера села розпорошилися в ліси. Всі їхні маєтки були зруйновані”.

● З Ґорден села біля Зомба: “Всі доми, що належать до наших братів і сестер були знищені. Місцеві начальники позабирали всі їхні харчі й майно. Всі брати і сестри втікли з цього села”.

Один звіт робить підсумок про стан з приміщенням: “Це є історія багатьох родин Свідків Єгови. Жінки і діти сплять під голим небом. Деякі з них сплять по залізничих станціях. Деякі по станціях для автобусів, або де-небудь де на них не будуть нападати”.

● В одному селі біля Блантаєр, члени Ліги Молоді приступили до Свідка Мазонґози, вдова шістдесят років віку, і змушували її купити політичну картку. На підставі її сумління вона відмовлялася. На протязі одного тижня, від 24 до- 30-го вересня, вони поодинче вибили всі її кури, і коли вона далі відмовлялася, вони забили її кози. Вони були її єдине посідання. Вони тоді навіть загрожували на її власне життя так, що вона мусіла втікати з села.

Багато звітів є дуже короткі, однак для когось, що знає обставини в Малавії, вони розказують томи.

Наприклад, вони говорять про ‘двері й вікна (6 шибок у кожному) розбиті або вкраджені’. Можливо декотрим дивно, що дається звіт про такі дивні речі. Але по селах у Малавії, більшість домів є побудовані з глини з покритими соломою дахами. Коли якийсь дім має двері або вікно, то вони є найдорожча річ у цілому будинку.

Подібно багато звітів розказують про крадіж або знищення таких речей, як ‘три мати для спання, 3 ковдри, 2 крісла, і столик, 1 столове накриття, 2 краватки, 8 міхів горіхів (земляні), і комору нелущених оріхів”. Знов для тих, що живуть по промислових околицях це може бути дуже мала втрата. Але для тих, що загубили ці речі, вони представляють усі меблі їхнього маленького дому, і вони вповали на той урожай, який принесе їм трошки грошей. То ‘1 накриття на стіл’, могло бути одна річ, якою Свідок господиня мала прикрасити свій дім.

Часами від них відбирали велосипед, радіо або машинку для шиття (наприклад, “1 ручна машинка для шиття”). Але їм втратити велосипед є таке саме як би хтось в іншій країні загубив автомобіль. Щоб купити котру-небудь із цих речей можливо треба було кілька місяців працювати або обробляти землю цілий рік і складати.

Звіт просто з Сінда Місале табору в Замбії розказує про тисячі Свідків біженців:

“Від братів повідбирали худобу, вівці, кури, свині і кози. Від багатьох повідбирали їхній одяг і покривала, так, що вони втікали лише з тим, що мали на собі. Одна сестра соромилася ввійти в табір, тому що молодь М.К.П. розібрали її, і вона була гола. Інші сестри в таборі мусіли дати їй якийсь одяг, щоб вона не соромилася ввійти. Майже всі брати, що втікли з Малавії стратили все, що лишали позаді. Іншими словами можна сказати, що вони не мають ніякого матеріяльного майна до якого можуть вернутися”.

Чи таке трактування можливо оправдати? Прочитайте про обвинувачування Свідків у Малавії, а тоді розсудіть самі.