Брутальне переслідування знову вибухає
НЕОХОТА Свідків Єгови вертатися назад до Малавії була добре заснована. Це стало ясно, коли ми дізнаємося, що сталося коли їх відвезли назад.
На них лише чекав жах: Нічого не змінилося: Злобне відношення проти них далі існувало. Уряд у Малавії не брав кроків полегшити стан.
Поворот у Малавію
Коли Свідків привезли до Лілонґве аеродрому, то там зараз заарештували головних надзирателів і взяли їх до в’язниці. Між цими був Іван Чівеле, що наглядав над табором Сінда Місале, і Лазар Чірва, його помічник.
На аеродромі урядовці почали промовляти до Свідків. Один із них був пан Кумбеза Банда, міністр Центральної околиці. Інший був пан Кванісо Чібамбо, міністр Північної Околиці. Свідкам сказали, що вони добровільно залишили Малавію, але це була неправда; і що вони вернулися назад зі своєї власної волі, це також була неправда.
Начальники тоді наказали Свідкам вертатися назад до своїх сел і купувати партійні картки. Коли один із Свідків хотів сказати слово начальникові, то йому наказали мовчати. Тоді дали наказ, щоб Поліція і Молоді Піонери, войовнича молодь у Малавії або активісти Конгрес Партії, обшукали всіх Свідків. Їм повідбирали Біблії, біблійну літературу, паспорти і всі інші документи. Тоді Свідкам наказали йти назад до своїх сел. Тих, що мешкали дуже далеко від аеродрому розвозили автами до їхніх околиць, а решта дороги наказували йти пішки.
Коли Свідки вернулися назад до своїх сел, то ті, що мали родину мали де спати. Але більшість мусіли спати під деревами на дворі разом із дітьми. Але їх чекала ще гірша доля, і це можна було бачити дуже швидко. Є приклад цього у Лондонському часописі Недільний Телеграф із 14-го січня, коли він говорив про радіопередачу президента Банди на початку нового року. Звіт каже:
“Банда сказав, що Свідків Єгови . . . зрадили їхні власні (брати), вірячи, що ‘хтось, що називається Армагеддон знищить Малавію 15-го листопада і збудує їм нове місто в Лілонґве’.
“В той час коли він говорив, то пана і пані Горсон Каманга, членів секти середнього віку, яких відвезли назад до їхньої батьківщини в Нкгата Бей на Озері, розібрали наголо і вели по вулицях, тому що вони знову, відмовилися купувати партійні картки.
“І в селі біля Лілонґве, Молоді Піонери так набили п’ятеро Свідків, що аж поламали їм ноги та руки. Одному чоловікові пробили руки цвяхами. У Лілонґве Лікарні їм відмовили лікарського догляду тому, що вони не мали партійних карток”.
Коли хтось є знайомий з наукою Свідків Єгови, то він безперечно, зараз пізнає, що вони ніколи не вірили і не вчили, що Армагеддон є особа. Ані вони ніколи не вчили, що Малавія буде знищена 15-го листопада, ані що для них побудується нове місто.
Але така ворожість проти них підпалила полум’я переслідування. І на Свідків знову почали накидати спірну справу про партійні картки. Коли вони відмовлялися купувати картки через їхній політичний нейтралітет, то на цих ‘повернених’ Свідків знову почали жахливо нападати.
Свідчення наочних свідків
Доказ цього приходить не лише від чужих часописів. Він приходить також від самих Свідків Єгови, які стали жертвами. З тими ‘поверненими’ вели багато інтерв’ю. .
Звіти наочних свідків показують, що коли біженці верталися назад до своїх сел, то начальники, партійні урядники, як і урядові провідники вимагали, щоб вони купували партійні картки. Прикладом, наводимо слідуюче:
Один Свідок Єгови, Ґілберт Джюлай з Чімонго села, каже: “3-го січня 1973 р., у Мчінджі околиці, скликали на зібрання всіх начальників села, над яким то зібранням пан Чеюче, член Парламенту для Мчінджі околиці, був предсідником. На цьому зібранні було ухвалено, що коли Свідки повернені від Сінда Місале далі відмовляться купувати партійні картки, то з ними будуть поводитися дуже жорстоко. Після цього зібрання Свідків братів і сестер з Кандама збору біля Чімонґо села (якого голова є Дува) вигнали з села тому, що вони відмовилися купувати партійних карток. Брати і сестри повтікали в ліс”.
Свідок Райтвел Мойсей є з Качіджере села, якого голова є Мбелва. Мойсей говорив, що коли Свідки вернулися назад до свого села, то молодь дуже вибила їх, тому що вони не хотіли купувати партійних карток. Предсідника місцевого збору Гейстінгс Мзамо, так набили, що він тепер уже оглух.
Райтвел додає ці подробиці до свого звіту: “Два дні після того як ми вернулися назад додому, до села приїхав пан Магара Банда, Член Парламенту, і дав пересторогу людям, що коли хтось не буде мати партійної картки, то йому не дозволять перебувати в селі. Тоді 1-го січня 1973, пан Банда привіз зі собою двох юнаків в автомобілі. Їхні імена є Джере і Тембо. Він став автом за селом і чекав у ньому, а молодь ввійшли в село. Увійшовши в село вони приступили до моєї доньки Джойс і також сестри Оліва та вимагали партійних карток. Сестри, безперечно не мали карток, отже юнаки почали страшно бити їх кулаками. Сестер силоміць розібрали наголо і почали дуже бити патиками. Тоді вони схопили братів і почали бити їх також. Втомившись вони вернулися до авта, кричачи, що вернуться назад і знову будуть бити братів та сестер. Відразу коли вони вийшли, то брати і сестри втекли з села в ліс, а потім з Малавії”.
Іншу жінку Свідок Лайкнес Каманґа відіслали назад до її села в Вітандо, якого голова є Чінді. Вона розказує слідуюче: “Вернувшись назад до села нас запросили на зібрання в Булале. На зібранні промовляв Адамсон Дінді, обласний предсідник Малаві Конгрес Партії. Це було 4-го січня 1973 р. На цьому зібранні зі мною було дванадцять Свідків. Нам усім наказали купити партійні картки. Але ми пояснили їм, що не могли зробити цього. Пан Дінді та інші так розлютилися, що наказали нам зараз залишити Малавію. Нам не дозволили брати нічого зі собою. Маленькими групами ми пішли в ліс. Другого дня, як я втікала, родичі мої повідомили мене, що минулого дня там на зібранні забили одного Свідка”.
Ґелесон Есауа, Свідок із Мвелекела села, розказує: “2-го січня 1973 р., нас запросили на зібрання в Мвелекела селі. Предсідником був голова села, Ломбва. Нас було двадцять Свідків. На зібранні нам наказали купити картки Малаві Конгрес Партії, або зустріти смерть. Ми пояснили, що не будемо купувати карток. Тоді він наказав нам зараз вийти з села. Ласкаво, але строго ми просили, щоб він дав нам листа пояснюючи з яких причин вони виганяли нас зі села. Він відмовився. Тоді ми вирішили піти до поліційної станції в Мчінджі. Але замість слухати нас нам наказали вертатися назад до села. Ми не мали жодного вибору, а тільки втікати з Малавії”.
Багато інших наочних свідків свідчать про подібну брутальність. Кожен із більше як сто Свідків із якими вели інтерв’ю потвердили, що уряд нічого не зробив, щоб припинити переслідування. Вони всі боялися, що стан може погіршати. Тому багато Свідків повтікало в ліс і знову з Малавії.
Біженці в Мозамбік
Тисячі Свідків Єгови повтікали в сусідню країну Мозамбік, коли переслідування почалося в 1972 р. Тепер, деякі з цих, що недавно вернулися назад на батьківщину були змушені втікати з Малавії в той напрям.
А який є теперішній стан із Свідками в Мозамбік? Тут їм також є тяжко, але здається, що немає явного переслідування. Хоч життя є тяжке і робочий день дуже довгий, то уряд тієї країни не знущався над Свідками.
Свідки є згромаджені по деяких частинах близько кордону де їм дали трохи землі. Їм наказали вичистити землю і засаджувати її. Цим способом вони зможуть постачати собі їжу. Свідки Єгови з інших частин старалися помогти їм, але влади не хотіли допустити допомоги, кажучи, що вони самі будуть наглядати над цим станом.
Португальські влади також дали біженцям 250 акрів додаткової землі, щоб вони могли збудувати табір біля форт Мланґені. Влади дуже дивувалися, що Свідки зараз почали працювати і добре зорганізували табір. Вони уплянували умивальники для чоловіків, жінок і дітей. Вони збудували свою власну лікарню де повитухи доглядали народження нових дітей — і до 15-го грудня уже 78 нових немовлят народилося! У той час звіт показує, що в тому місці було 7.670 Свідків.
При кінці грудня обласний надзиратель Свідків Єгови мав нагоду відвідати деяких з цих околиць. У звіті він згадав як тяжко вони працювали, але також, що їх не переслідували. Він зауважив, що Свідкам дозволяли відбувати християнські зібрання і студіювати Біблію.
По суті, в грудні Свідки Єгови охрестили 217 осіб по цих таборах у Мозамбік. Це показує, що деякі втікачі були нехрещені, зацікавлені особи.
Чесні люди перелякані
Переслідування Свідків Єгови в Малавії дуже страшить чесних людей по цілому світі. І в цьому процесі пошана до Малавії дуже потерпіла.
Багато осіб, які не є Свідками Єгови висловлюють своє співчуття. Вони кажуть, що Свідки Єгови є чесні, закон-дотримуючі особи, які справді люблять Бога. Один такий вислів зацікавленої особи в Багамах був надрукований в The Guardian, головний журнал у Британії. Цей лист до редактора був на відповідь до попередньої статті в Guardian, яка говорила про брутальне переслідування Свідків Єгови. У ньому було сказано:
“Прочитавши статтю ‘Свідків Убивають’ мої очі залилися слізьми. Я знаю цих людей, і всі знайомі з ними знають, що жоден Свідок де-небудь у світі не заслужив такого трактування. . . .
“Чи б ви не сказали, що вони люблять Бога більше від кого-небудь у світі? Коли чоловіка б’ють до смерти тому, що він не хоче прилучитися до банди, яка вбиває інших людей, який то вчинок дуже противиться Божому Слові, чи ж ми не повинні зауважувати щось про цього чоловіка?
“Цей чоловік вірить, любить і надіється на свого Бога. Певно, шо воно було б легше прилучитися і далі жити, але цим він перемінив би свою науку в насмішку, і виступав би проти науки правдивих християнів. . . .
“Іншими словами, це була честь для них умирати за Бога, якого вони так дуже сильно люблять. . . .
“Вони дуже стараються, щоб не нарушувати законів держави в якій вони живуть, але пам’ятайте, що вони також ніколи не нарушать законів свого Бога.
“Я не є Свідок Єгови, але дуже близько придивлявся до них, і вони є найкращими людьми, яких я коли зустрічав. Лише треба подивитися їм у очі і зараз можна бачити, що вони люблять і вірять у Бога про Якого вони так терпеливо і ревно стараються навчати інших”.
Також, американське видавництво Християнська Доба мало ось що сказати:
“Хоч для багатьох християнів Свідки виглядають докучливі, їхня впертість не погоджуватися своєю вірою, незважаючи на переслідування повинна викликати від кожного з нас мірку похвали. У цих часах шаленого націоналізму, Свідки є один із кількох гуртків, які ще свідчать християнським поглядам, що треба коритися Богові замість людині. І в Сполучених Штатах, де є замішаний образ нібито-релігійного стану, то це є відсвіжаючим коли Свідки Єгови пригадують нам, щоб ми мали більшу вірність”.