Довгий час, але не довше ніж потрібно

УЖЕ минуло майже шість тисяч років від того часу, як людина стала незалежною від Бога. Трудно уявити собі, як мільйони людства страждали на протязі тих років — від війни, голоду, злочину та несправедливости.

Навіть хоч ми і признаємо факт, що шлях людства не є в згоді з Божою волею, так як вона знаходиться в Біблії, то питання таки залишається: Чому Бог допустив ці обставини продовжатися такий довгий час? Чому Він не вмішався раніше і не закінчив страждання людства? Чому Він дозволив навіть тим, що стараються виконувати Його волю страждати разом із рештою людства? На це є добра і серйозна причина.

Справа, яку треба залагодити

Причина є, що там виринула спірна справа, яка вимагала залагодження. Бунт, який з’явився у всесвітній родині Бога Єгови, поставив на виклик правильність і законність Божого володіння. Чи людство, а навіть духовні сини Божі, знайдуть щастя і успіх у такому незалежному шляху? Чи в цей спосіб їхня доля поліпшиться? Або чи час докаже, що такий незалежний шлях буде катастрофічний, сумною невдачою, і що Божий спосіб є правильний, найкращий і єдиний спосіб до мирного, безпечного і щасливого життя?

Щоб залагодити таке питання забрало не дні, або роки, але багато генерацій людей, щоб доказати правильність його поза всякий сумнів. Але залагодження такого питання буде варта будь якого часу, тому що тут є включений цілий всесвіт і його майбутній мир та добрий порядок.

Час, якого Бог дозволив для полагодження цієї спірної справи також дасть усім Його інтелігентним створінням нагоду показати по якій стороні цієї спірної справи вони будуть виступати. Ті, що виберуть Божу сторону дістануть нагоду доказати, які вірні і віддані створіння Божі можуть бути, без різниці під якими обставинами, навіть під несправедливим переслідуванням і загрозою смерти. Він дозволить їм показати, що любов до Нього і до праведности є багато сильніша від самолюбства, так як доказав то вірний слуга Йов.— Йова 1:7—12; Рим. 5:3—5.

Таким чином це буде не частинне, але повне полагодження цієї спірної справи, так, що її вже не буде потрібно повторяти в будь якому майбутньому часі. Бог Єгова не прийме нічого меншого від цього. І ми можемо радіти цим, тому що лише таким способом можна відчинити дорогу до вічного миру спокою і безпечности для цілої Його всесвітньої родини, на небі і на землі. Тепер є доказ, що той час уже кінчається і Бог незабаром рішучо полагодить цю справу. А які були наслідки від так багато дозволеного часу? Що це доказало?

Наслідки від людської незалежности вже є ясні тепер

Людство вже мало досить нагоди показати, що воно може зробити через незалежне володіння цією планетою. Правда, деякі уряди можуть уживати такі вислови, як “у Бога ми віримо”, і багато будуть казати “Боже, поможи нам”, коли зустрічають якісь кризи. Але в дійсності людство переважно звертало дуже мало уваги на Боже Слово і не цікавилося знати Божу волю. Так як було правда про стародавній ізраїльський народ, Бог “їх пустив ради впертости їхнього серця,— нехай вони йдуть за своїми порадами!” (Пс. 81:13) А куди це довело їх?

Головно на протязі минулої половини століття, люди чинили справи, яких трудно уявити собі. Вони ходили по місяці, обвели землю сіткою сполучення, будували величезні фабрики, величезні літаки, величезні кораблі, вживали атомну силу, винаходили чудові лічильники, які до секунди можуть розв’язувати складні математичні проблеми. Але, що все це значило для полегшення людства? Чи людська родина сьогодні має кращу їжу, краще приміщення, є безпечніша і щасливіша?

Що сказати про харчі? Звіт від Організації Харчів і Господарства з Об’єднаних Націй оголошує: “У 1974 р. світовий стан залишається більш трудніший і непевний ніж в якомусь іншому часі від спустошення Другою Світовою Війною”. Попросту сказати, одна з кожних чотирьох осіб на землі сьогодні страждає від серйозного недоїдання. Чи це є успіх?

А що сказати про більш заможних, індустріальних країн? Недавній звіт у Сполучених Штатах відповідає: “Сумна і трагічна правда є, що за кілька недавніх років ми відступали назад у нашому зусіллі викорінити голод, убогість і недоїдання”,— Часопис Нью-Йорк Times, з 20-го червня 1974 р ст. 1, 17.

Люди хваляться їхнім “підкоренням” землі. Але шведський науковець, Юрій Борґстром каже: “Зіткнення людини зі землею справді було страшне. . . . Проте, вона створила більше сухих пустинь ніж зробила штучно зрошені місця; вона зрубала більш ніж половину лісів в світі; вона обнажила околиці землі, викриваючи її до руїнницької сили води і вітру; і через надмірне засівання землі вона знищила багато більше акрів родючої землі ніж підбудувала її родючисть або розорювала”.

Науковці дають нам все більше і більше пересторог, що зловживання енергії і забруднення повітря може витворити дуже поважні зміни в погоді й кліматі. Дійсно, чи теперішній стан не показує як людство потребує проводу Творця землі, щоб привести її до приємного і плодотворного стану, який справді зробить її приємним домом, так, в якому не буде навіть руїнницьких бур?

Людина розвила чудові способи швидко будувати доми і величезні хмарочоси. Однак, нужденні нетрі кругом світу не зникають, вони збільшуються. І людська родина тепер збільшується на 78 мільйонів кожного року.

Навіть достатня кількість їжі і добрих домів не принесуть щастя, коли не буде безпеки. Однак, Загальний Секретар Організації Об’єднаних Націй, К. Валдгайм недавно сказав: “Незважаючи на матеріальний поступ, людське життя ніколи не відчувало такої небезпеки, як сьогодні”.

Людське володіння окремо від Бога не дало людству його основних потреб — харчів, чистого повітря та води, добрих домів, безпечности. Не лише ті потреби не були постачені; вони тепер є в найбільш критичному стані. Так як президент Університету імені Рузвельта, Ролф А. Вайл, признає: “Казати, що ми не розв’язали старих проблем є применшенням справи . . . навпаки, вони стали більш всесвітні і більш критичні . . . ми зустрічаємо великі, світові проблеми, яких ще ніколи не було”.— Vital Speeches of the Day, 1-го лютого 1974 р., ст. 236.

Хоч деякі люди стараються обвинувачувати Бога за ці обставини, то навіть світські люди признають, що джерело клопоту лежить десь інше. Показуючи на дійсну проблему, редактор часописа Нью-Йорк Тітеs, Яків Рестон каже: “Коли дивишся на сьогоднішні заголовки цікаво знати куди цей світ прямує . . . бачите, що стається, коли люди, інституції і народи кладуть свої самолюбні справи наперед усього іншого. . . . Ясний факт у всіх країнах показує, що самолюбство є шкідливе”. Але людство вже шість тисяч років займалося тією “грою” і не показує, що має намір змінитися.

Яку ролю світові релігії мали в цій справі?

Чи світові релігії є вільні від відповідальности за такий стан? Чи вони виявили дійсну дбайливість до людської родини і помагали людству діставати божественного благословенства? Чи вони показували як людство може вернутися і знову покоритися суверенітету Бога Єгови?

Історія показує, що світові релігійні організації часто спільно працювали з політичними силами, помагаючи їм підбудовувати величезні імперії, тримаючи людей під покорою, щоб зіпсуті провідники могли панувати над ними. Крім їхніх власних буйних походів та інквізиций, релігійні провідники благословляли політичні і комерційні війни, недобачували офіціальної корупції. За це релігійні організації діставали дохід і визначне становище. Вони також мусять понести велику відповідальність за страждання людства.

Зверніть увагу лише на один приклад в нашому власному часі. Стаття в часописі Нью-Йорк Times Magazine говорячи про посуху в Етіопії сказала:

“Посуха чи не посуха, церква, до якої належить одна третина всієї землі, вимагала ренти від зубожілих селян. І аристократія вимагала те саме. Селянські фермери в Етіопії мусіли віддати коло 90 процентів свого урожаю, щоб сплатити ренту і податки”.

Світові релігії не завели чесність, моральність та любови до ближнього між своїми членами. Неморальність, злочин, нечесність робітників і расове роз’єднання дуже збільшаються. Так як сказав Saturday Review/World з 18-го травня 1974 р.: “Де б не подивитися, то можна бачити явний занепад моралів”.

Чому Бог, Який дбає, може дозволити це все

Людство ніколи не зможе стерти всю біль, смуток та шкоду, яких самостійне володіння без Бога спричинило продовж минулих шість тисяч років. Але Бог Єгова може. Він не лише може закінчити людське страждання, викорінюючи погане людське урядування і володіння цієї землі. (Дан. 2:44) Він також може зробити так, щоб ці шкідливі наслідки ніби ніколи не існували. А як?

Як Творець життя Він може відновити до життя тих, які померли. Його Слово показує, що під володінням Його Сина в Царстві Він випорожнить гроби з мертвих і дасть цим воскреслим нагоду вибрати шлях, що веде до вічного життя. (Ів. 5:26—29; Дії 24:15; Об. 20:11—13) Тоді станеться так, як є записано в надхненому пророцтві з Ісаї 25:8: “Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь [Єгова] із обличчя усякого”.

Коли Бог відновить райські обставини на землі і запровадить мир, справедливість та єдність по цілому світі через володіння праведного уряду Його Сина, то Він зможе стерти з розумів тих живих гіркі спомини минувшини. Так як було тоді коли Він відновив стародавнього Ізраїля до їхніх домів після років поневолення у Вавилоні, так само буде з покірним людством, коли воно буде відновлене до райської землі. “І не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце! Тож навіки радійте та тіштеся тим, що творю Я”. (Іс. 65:17, 18) Через Боже небесне царство під Його Сином, Бог обіцяє, що “кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде”.— Об. 21:2—4.

Щоб надіятися на це треба віри. Біблія говорить, що “догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагоду”. (Євр. 11:6) Сліпа віра не має вартости. Але віра заснована на доказі може дати здорову надію. Бог дав нам дуже багато доказу, щоб ми повірили, не лише, що Він існує, але, що Він “дає нагороду всім, що шукають Його”. Зверніть увагу на те, що Він уже колись зробив, на доказ, що Він дбає і турбується на добро людства.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Після 6.000 років чи людський “поступ” справді розв’язав основні проблеми життя, створюючи безпеку від безробіття, голоду й злочину?