Як ви можете скористати з цієї надії?

КОМУ б ви сказали краще поведеться — комусь, що вірить, що смерть закінчує все, або особі, яка є переконана, що мертві будуть воскресати?

Особа без віри не має жодної надії. У найбільшому, вона може надіятися прожити коло сімдесят або вісімдесят років життя. Коли смерть вдарить її родину, то вона не має жодної підтримки, ніякої втіхи. Для неї, така втрата є постійна. Така особа може висловлювати своє співчуття тим, які знаходяться в жалобі, але не може спрямувати їх до заохочуючої надії. Тому що вона сама відчуває, що для мертвих немає надії, то буде старатися як може, щоб тримати себе живим, навіть коли буде шкодити цим своїм співгромадянам.

Але для тих, які вірять у Біблійну науку відносно смерти і які вірять в обітницю воскресення, є цілком інакше. Вони є певні, що всі в гробах пробудяться від сна смерти. Це знання звільнило їх від фальшивої науки про мертвих. Знаючи, що мертві є непритомні і нічого не пам’ятають, віруючі у Боже Слово, не бояться, що їхні любі будуть страждати в якомусь місці тимчасових або вічних мук. Вони знають, що мертві не можуть ні помогти, ані пошкодити їм, отже, вони є вільні від страху мертвих.

Направду, коли ви повірите в надію про воскресення, то навіть тепер можете користати. Коли б через смерть ви загубили б любого друга або родича, то бувши переконані, що він або вона знову встане до життя, ви не будете занадто сумувати, так як сумують ті, які є без надії. Ви також зможете потішити інших, що сумують через смерть любих.

Переконання про воскресення зберігає нас, щоб ми не жили лише теперішнім. Замість лише “їсти та пити, бо ми взавтра помрем”, надія про воскресення буде заохочувати нас провадити життя, яке є приємне Богові.— 1 Кор. 15:32.

Віра в Божу силу воскресати мертвих також визволяє нас від страху вкорочення нашого власного життя насильною смертю. Боже Слово показує, що Ісус Христос визволив “тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі”. (Євр. 2:15) Через страх перед карою смерти, якщо не будуть погоджуватися з вимогами своїх начальників, багато осіб відкидали принципи і погоджувалися чинити те, що знали не було правильне. Одначе, особа, яка має непохитну віру в Біблійну обітницю про воскресення, не буде шкодити своєму сумлінню такими вчинками. Чи ж чисте сумління не є ще одна гарна користь, яка приходить тим, які вірять у воскресення?

Крім теперішніх користей, віра, що Бог може воскресати мертвих кладе перед вами надію вітати мертвих, які воскреснуть до життя, або особисто бути між воскреслими. Але, щоб ви були між тими, які побачать здійснення цієї надії про воскресення, то ви мусите зустріти деякі вимоги.

Не всі мертві будуть воскресати. Ісус Христос показав, що не було надії для тих, які згрішили проти Божого духа. Він сказав: “Усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на духа не проститься. І як скаже хто слово на людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти духа святого, не проститься того йому, ані в цім віці, ані в майбутнім”. (Мат. 12:31, 32) Тому що прощення гріха проти Божого духа немає, то всі, що будуть винні перед Богом через поповнення такого гріха, мусять заплатити повну кару вічної смерти.

У порівнянні з більйонами, які вже повмирали, то дуже мало з людей є винні відносно такого навмисного гріха, за який Бог не буде прощати. Однак, тому що вчинити такий гріх є можливо, то всі повинні стерегтися, щоб навмисно і свідомо не зневажати Божі заповіді. Віра в Божі обітниці воскресати з мертвих стримує нас від чинення непростимого гріха, і втратити нагоду на вічне життя.

Передовий початок

Є ще інша користь з життя, що відбиває віру у воскресення. Тут маємо передовий початок до праведного життя. А як це може бути?

Воскресення “праведних і неправедних” до життя на землі дасть обом групам нагоду стати досконалими дітьми Божими. (Дії 24:15) Усі можуть користати з допомоги, яку дасться їм через небесне царство під Ісусом Христом і Його співволодарями. Особі, що всім серцем служила Богові перед її смертю і воскресенням, буде багато легше покоритися володінню Ісуса Христа та Його спільників. З другого боку, чим більше особа буде вперто противитися Божій волі, то тим трудніше їй буде змінитися і рости до досконалости.

Ісус Христос показав це сказавши Своїм невіруючим громадянам: “Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і осудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото Більший ніж Йона. Цариця з півдня на суд стане з родом оцим, і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ото Більший, аніж Соломон”. (Мат. 12:41, 42) Говорячи про місто, яке вперто не хотіло звертати уваги на вістку правди, Ісус сказав: “Легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому”.— Мат. 10:15.

Через воскресення мертвих, праведних і неправедних, мусить бути День Суду, в якому то часі люди дістануть нагоду показати чи вони справді хочуть коритися Божому царству через Христа. Громадянам за Ісусового часу, які бачили Його чуда і слухали Його проповідування, але однак відкинули Його, то зробити так буде дуже тяжко. Вони мусять проковтнути свою гордість, признаючи, що зробили помилку, коли відкинули Ісуса, як Месію. Справді, що вони мусять стати покірні, щоб піддатися володінню того, якого не хотіли прийняти за свого царя.

Мешканці Содому і Гоморри, з другого боку, ніколи не мали такої нагоди, як ті, що бачили сильні діла Ісуса Христа. Для них, гордість та впертість не буде така велика перепона, як для невіруючих жидів за першого століття З.Д. Краще відношення воскреслих ніневітянів і “цариці півдня” докорить воскреслому поколінню Ісусових співгромадянів, які дійсно чули як Він проповідував і навчав. Ніневітяни за часу Йони і люди за часу “цариці півдня” гарно відносилися до того, що Божі слуги казали їм. Отже, їм буде легше покоритися володінню Божого царя, проти якого вони ніколи не були упереджені.

Подібно, людям, що сьогодні добровільно і охочо застановляються над тим, що Боже Слово каже і тоді застосовують його в своєму житті буде багато легше в Дні Суду. Отже те, що особи роблять тепер може мати вплив на їхню вічну майбутність.

Ті, що збунтуються проти божественного володіння, коли воскреснуть із мертвих, загублять надію на вічне життя. Вони вмруть “другою смертю” з якої немає воскресення: Про цю “другу смерть”, ми читаємо в Об’явленні 20:14, 15: “Це друга смерть, озеро огняне. А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне”.

Тому що горда, вперта натура може довести до загублення вічного життя, то ми повинні користати з передової нагоди розвивати праведність. Як сумно це буде коли б хтось втратив вічне життя, бо не користав з теперішніх нагод розвивати гарні характерні риси — риси, через які буде легше виконувати Божі вимоги в часі Дня Суду!

Але ви можливо будете питати: Що я можу зробити, щоб мати такий передовий початок розвивати праведність?