Чи Ісусове Ім’я повинно викликати “гіркі спогади”?

МАЙЖЕ всі вже чули про Ісуса з Назарету. Сотки мільйонів осіб вірять, що він був найважніший чоловік, який коли ходив по землі. Проте, деякі рішучо вибирають інший погляд.

Збір жидівського релігійного писання під назвою Вавилонський Талмуд,a наприклад, поміщає наступну заяву: “Вечером дня Пасхи Єшуа [Ісуса] повісили. На протязі сорок днів перед його смертю, провісник ходив і кричав: ‘Його будуть каменувати тому, що він практикував чарівництво і спокусив Ізраїля відступити від Бога. Якщо хтось має, що сказати на його користь, то нехай виступає вперед і прохає за нього’. Але тому що ніхто не виступив на його сторону то його повісили вечером дня Пасхи!”— Трактейт Синедріон, фоліо ст. 43а.

В своїй книжці Жидівський Народ і Ісус Христос (в анг. мові), Яків Жоч сказав: “Ім’я Ісус і символ його страждання викликають гіркі спогади серед жидів”. Часами ця гіркість досягала крайності. Коли деяким щирим жидам пригадується Ісуса, то вони висловлюються так: “Нехай його ім’я і його пам’ять про нього буде знищена”.

Хоч не всі жиди відчувають таку гіркість до Ісуса, то вона таки існує навіть у цьому двадцятому столітті. Ану зупинимося над кількома причинами.

Причини гіркости

● Продовж багатьох століть жиди страждали від страшного переслідування з рук так званого Християнства. Деякі з найбільш розпачливих сторінок історії оповідають нам про крово-проливаючі походи, погроми та муки “Інквізиції”, про публічне приниження, змушуване хрещення, систематичне вигублювання мільйонів осіб, яких єдиний “злочин” був те, що вони були жиди.

● Сотні мільйонів членів церков так званого Християнства поклоняються Ісусу, як другій особі таємничої “Трійці”, рівній Всемогутньому Богові. Проте, надхнене Єврейське Писання говорить: “Слухай, Ізраїлю: Господь [Єгова], Бог наш — один Господь [Єгова]”. (5 Мойс. 6:4) Теологи так званого Християнства не можуть переконати жидів, що Бог є “один” і разом із тим є “три”.

● Багато церков так званого Християнства мають образи Ісуса перед якими поклонники припадають на коліна з пошаною. Це є огидно особам, які живуть за тим, що є сказано в другій з Десятьох Заповідей: “Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм”.— 2 Мойс. 20:4, 5.

● Ісус з Назарету заявляв бути давно-обіцяний Месія. Одначе, так як каже рабін Г. Ґ. Енелов: “Ідеї, які жиди мають відносно Месії не були здійснені в Ісусі, але залишилися нездійснені до цього дня”.

З вищесказаного, чи ви колись подумали чому, на протязі семи років після того, як Ісус почав проповідувати і навчати публічно, усі з Його тисячів послідовників були природні жиди, або особи навернені до Юдаїзму? А чому вони слухали Ісуса?

“Жоден розсудливий жид не може бути байдужий”

Деякі можливо відчувають, що ця справа про Ісуса з Назарету і жидів є мертва справа, і про неї не варта говорити. Проте, рабін Енелов підносить важну справу: “Жоден розсудливий жид не може бути байдужий відносно того факту, що жид [тут відноситься до Ісуса] мав таку величезну участь у релігійній освіті й в проводі людської раси”. Інший жидівський вчений І. Р. Тратнер сказав у свойому творі Так як Жид Бачить Ісуса (в анг. мові):

“Підраховують, що про нього (Ісуса) було написано більше як шістдесят тисяч томів. Його Історію розказується на вісімсот мовах і діалектах. Для мене, тому що я є жид — це є дивна річ, бо такого ще ніколи не було у такому великому масштабі у літописах людини”.

“Дві різні теми”

Тут було б добре полагодити деяке непорозуміння. Д-р Жоч говорить: “Христос Церкви . . . не має нічого спільного з великим Назарейом. Дискусія про християнську науку, а дискусія про Ісуса з Назарету є цілком дві різні теми”. А як це може бути?

Перегляд Євангелій написаних жидівськими письменниками Матвієм, Марком, Лукою та Іваном можуть здивувати вас. Ви ніде не знайдете, щоб Ісус вимагав поклоніння від Своїх учнів. Замість претендувати бути рівним з Богом, Ісус сказав: “Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив”. (Ів. 8:28) Ісус також сказав: “Більший за Мене Отець [Бог]”. (Ів. 14:28) І під час проби Він молився до Бога: “Не Моя, а Твоя нехай станеться воля”.— Луки 22:42.

Не так як церкви так званого Християнства, ні Ісус, ні письменники “Нового Заповіту” не заохочували людей вживати ідоли в поклонінні. Навпаки, ми читаємо: “Утікайте від служіння ідолам”. “Бережіться від ідолів”. (1 Кор. 10:14; 1 Ів. 5:21) І замість знущатися над людьми, Ісус навчав в Його Проповіді на Горі: “Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних”.— Мат. 5:44, 45.

Про зміст Ісусової науки Жидівська Енциклопедія (в анг. мові) пише: “У різні способи його відношення було точно жидівське, навіть коли давав провід, якого переважно вважають за знаки юдейської вузькости. Виглядає, що Ісус регулярно проповідував по синагогах, чого він не міг би робити якщо б його наука була цілком інша від сучасного фарисейського переконання”.

Таким способом, багато перепон, які ворожо наставили жидів проти Ісуса з Назарету, не існували в першому столітті З.Д. По суті, тодішні жиди хотіли слухати Його. А чому?

[Примітка]