Чи всі ваші справи є в порядку?

Від “Пробудись!” кореспондента з Південної Африки

ВЖЕ було запізно ставити питання, коли її чоловік несподівано помер від атаку серця. Майно залишилося в хаосі. Ніхто дійсно не знав звідки починати. Незнані позикодавці почали появлятися. Досвід цієї домашньої господарки Південної Африки показує важливість мати всі свої справи в порядку.

Отже з добрих причин утриманці, які залишаються живими повинні добре знати стан їхніх грошових справ згідно з існуючим, відповідно найновішим, датованим заповітом показуючи розподіл майна.

Хоч закони різняться в залежности від країн, то завжди є якесь забезпечення на організований розділ майна між спадкоємцями покійника. У деяких африканських плем’ях, старший член родини переважно розділює майно. Проте, коли суд розподіляє майно, то законний заповіт, якого особа зробила перед своєю смертю, описує як вона хоче поділити своє майно. Ця декларація стає її заповітом. Коли немає заповіту в часі її смерти, то майно, яке вона лишила буде роздане згідно з місцевими законами про спадщину. Це може спричинити втрату спадкоємцям або вони мусять чекати довгий час, щоб одержати частину спадщини.

Заповіт заснований на існуючих державних законах є знаний, як заповіт встановлений законом. Коли робиться такий заповіт, то особа призначає судового виконавця. Коли суд дасть дозвіл, то цей виконавець тоді розподіляє майно згідно описом у заповіті. Коли є більший борг від майна, то його пропорційно розподіляють між позикодавцями. Такий законний заповіт мусить задоволити всі законні вимоги. Навіть маленький відступ від закону може занебезпечити дійсність такого заповіту. Отже, коли особа робить заповіт, то вона мусить пам’ятати те над чим суд буде застановлятися.

Суд мусить доказати поза всякий сумнів, що цей документ є дійсна воля заповідача. Це потвердження узаконюється дійсним підписом заповідача. Тому, свідки мусять підписувати заповіт у присутності один одного, цим підтверджуючи, що заповіт є справжній, і що згідно їхнім найкращим знанням, поміщає волю заповідача.

Часами законність такого заповіту приходить під сумнів. Чи до первісного заповіту було щось додано чи відібрано? Якщо так, то правдоподібно закон буде вимагати підпису заповідача і свідків при кожній поправці і на кожній сторінці.

Так довго, як заповідач є живий, то він може, безперечно, скасувати свій заповіт. Це не робиться усно, але переважно писанням нового заповіту.

Роблення заповіту часами може бути дуже складна річ, особливо коли є включено кілька учасників або коли користі від уложеного капіталу чи нерухомого майна треба роздавати в якийсь спеціальний спосіб. Отже, то є дуже мудро шукати компетентну поміч.

Непривчене око можливо не зауважить, що через деякі вислови можуть виринути законні проблеми або що деякі потрібні законні процедури були не доглянені. Звичайний чоловік не знає всіх чинників, які можуть поставити під сумнів заповідача і свідків. Наприклад, закон може обмежувати вік заповідача і рішити, що заповідач не був при здоровому розумі, щоб зробити заповіт. Щоб не було таємної згоди або зловживання, то закон може вимагати, щоб свідок не був один із спадкоємців у заповіті. Крім цього, свідок або його дружина не може бути законним виконавцем, адміністратором охоронцем або опікуном. Згідно законом Південної Африки, особа, яка напише або надрукує заповіт також не може користати з нього, якщо заповіт спеціально не підтверджує це.

З огляду таких вимог, то підписування якогось документа не є якась поверхова або недбайлива послуга. Людина повинна мати відповідальне відношення, уважно застановлятися над усім включеним із його наслідками коли підписує якийсь папір.

Інший чинник над яким треба застановитися є чи заповіт є сучасний. Навіть найкращий заповіт не має жодної вартости, коли він уже не стосується до фактів. Обставини змінюються і заповіт треба поправляти згідно новими вимогами. Це є особливо так, коли хтось знову одружується. Відповідні забезпечення треба зробити для утриманців. Коли заповіт є змінений, то треба знищити всі старі.

Заповіт є дуже дорогоцінний документ і повинен бути в безпечному місці. По закону загублений заповіт не існує і може значити велику трагедію для утриманців. Отже, добре мати кілька копій заповіту. Одну копію можна тримати в адвоката або в банку, а другу копію тримати з іншими важними документами десь інше.

Крім заповіту, асекурації, свідоцтво подружжя, документ, що встановлює право на майно та інші папери мають прямий вплив на розподіл майна. Чи не було б добре тримати всі ці папери разом або принаймні мати список, який би показував де їх можна знайти?

Було б дуже практично списати все майно — нерухоме і рухоме — а також усі борги. Докладний список боргів може охоронити утриманців від використовування. Також треба пам’ятати про асекурацію, сирітське та медичне обслуговування, також документи на опікунство. Не виявляючи його зміст, такий список можна лишити з близьким другом або в місці де в часі непередбаченого випадку його можна буде легко знайти. І на користь законому виконавцеві треба мати список всіх знаних родичів з їхніми адресами.

Справді, що є велика користь з того, коли маємо всі наші справи в порядку. Така підпорядкованість і порядок може відвернути хаос або замішання в часі, коли особи не є в позиції успішно справлятися зі станом.

[Ілюстрація на сторінці 5]

ОСТАННІЙ ЗАПОВІТ