Погляд Біблії

Чи Бог мав на думці „Не вбивай”?

ХТО вже не чув вислова, ,У Десятьох Заповідях Бог наказує: „Не вбивай”’? У недавніх війнах деякі чоловіки наводили ці слова за причину, чому вони відмовлялися брати участь у війні. Їх також наводять у дискусіях про смертну кару.

Проте, деякі наводять цю заповідь стараючись показати, що Біблія перечить сама собі. Одна книжечка з цим наміром маючи заголовок „Заборонено вбивати” наводить: „Не вбивай. (2 Мойс. 20:13.)”, але тоді звертає увагу на випадки в яких Бог наказував ізраїльтянам вбивати або страчувати інших людей. (2 Мойс. 32:27; 2 Цар. 10:11, 30) І це правда, що Єгова наказував ізраїльтянам страчувати ворожі народи. (5 Мойс. 7:1, 2, 16; 12:31; Іс. Нав. 6:12—21) Чи ж Бог дійсно наказував; „Не вбивай”? Що ця шоста з Десятьох Заповідей означає? І чи вона безумовно виключає війну та смертну кару?

Багато людей є добре обізнані з висловом „Не вбивай”, тому що декотрі популярні переклади Біблії так переводять книгу 2 Мойсея 20:13. (5 Мойс. 5:17) Проте, коли б ви прочитали цей вірш у різних сучасних перекладах, то знайдете, що там сказано „Ти не повинен убивати”, або „не чини душогубство”.a Чому така різниця?

Оригінальне єврейське слово в цьому вірші було ratsahh, що буквально означає „ламати” або „розбивати на кусочки”. У своєму єврейському словнику, вчений Іван Паркгурст пояснює що в Біблії слово ratsahh „означає вбивство, тобто випадково або добровільно відбирати життя людині”.

Варто зауважити, що в випадках де слово ratsahh знаходиться в Єврейському Писанні, то 33 з цих відносяться до ізраїльських міст сховку. Ці постачали сховок тим, що відбирали комусь життя. Якщо суд рішав, що вбивство було ненавмисне, то убивцеві дозволялося перебувати у тому місті. Але коли суд відкрив, що хтось убивав з злочинним наміром або навмисно, і свідомо, то мусів заплатити своїм власним життям. Пам’ятаючи ці дві можливості, зауважте, як слово ratsahh переводиться у цих трьох місцях:

„Міста, на сховища для вас будуть вони, і втече туди убійник, що заб’є душу невмисне. . . . А коли б хто вдарив кого залізним знаряддям [якого навмисно вживається за зброю], а той помер, він убійник, буде конче забитий той убійник”.— 4 Мойс. 35:6, 11—34; 5 Мойс. 4:41—43; 19:1—7; Іс. Нав. 20:2—6; 21:13—39.

Інші вірші показують, що слово ratsahh переважно вживають, коли хтось незаконно відбирає комусь життя супротивно Божому законові. Зауважте про які спільні речі згадується в Осії 4:2: „Клянуть та неправду говорять і вбивають та крадуть, і чинять перелюб, поставали насильниками, а кров доторкається крови”.— Єрем. 7:9.

Так як вищезгадане показує, коли карали за навмисне душогубство, то не завжди вбивство було ratsahh (душогубство), і не є заборонене шостою з Десятьох Заповідей. Після потопу Бог Єгова виразно наказав Ноєві: „Хто виллє кров людську з людини то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим”. (1 Мойс. 9:6) Так, навіть перед тим ніж Бог дав Ізраїлеві закон, то дозволяв смертну кару. Шоста заповідь заявляє „не вбивай” душогубством, і то було заборонене, а не законне страчення душогуба.

Це допомагає нам оціняти, як це слово ratsahh уживається у зв’язку з царем Ахавою. Цар дуже жадав Навотового виноградинка і щоб узяти його дозволив, щоб убили цього чоловіка. Це не була справа в якій цар Ахав наказував, щоб законно стратити злочинця гідного смертної кари. Швидше, він дозволив, щоб незаконно вбили чоловіка, річ, яку забороняла Шоста Заповідь. Через це Ахав стався душогубом і йому належалась смерть.— 1 Цар. 21:1—10; 2 Цар. 6:32; 3 Мойс. 24:17.

А що сказати про війну? Чи ізраїльські війни нарушували Божий наказ, якого належно переводять, „не вбивай”?

Ні, тут не нарушувалось цього наказу. Факт є, що Біблія ніколи не вживає слово ratsahh (душогубство) коли говорить про ці війни. Коли ізраїльтяни воювали під Божим наказом, то не чинили нічого незаконного. Всевишній Законодавець уповноважував ці війни і провадив їх. (Іс. 33:22; Пс. 19:8) Ці війни не були, щоб безмежно завойовувати території, так як є у багатьох державних війнах за нашого часу. Ці війни не спонукувала економічна пожадливість. І ці війни не нарушували законні умови для миру або договори неагресивности, так, як траплялося в декотрих війнах за сучасної історії.

На землі тепер нема жодної країни, щоб цілком складалась з поклонників Єгови, під чудовим проводом Його пророків, маючи Божественний дозвіл забирати якусь околицю землі. Але всі ці фактори стосувались до стародавнього Ізраїля. Єгова був зауважив, що мешканці Ханаану. потопали у лукавстві, були надто неморальні й яких належало стратити. (1 Мойс. 15:13—21; 3 Мойс. 18:24, 25) Бувши Власником цілої землі Бог вирішив дати цю околицю ізраїльському народові. І під проводом провідників, яких Він спеціально вибрав, Бог уживав Ізраїля виконати Свій суд проти ханаанців.— 5 Мойс. 9:4, 5; 12:31; Іс. Нав. 10:40.

Отже, коли ізраїльтяни виконували Божі законні та морально правильні суди або, коли обороняли свою Богом-дану землю, то не нарушували заповіді, „не вбивай”.

Але, що сказати про християнів? Тому що Шоста Заповідь лише повторяла те, що Бог був раніше сказав усьому людству через Ноя, то ми є під обов’язком не вбивати. По суті, закінчуючі розділи Біблії перестерігають нас, що непокаяні душогуби будуть вічно знищені у „другій смерті”. (Об. 21:8; 22:15) Як важно це є, щоб не відбирати життя без Божого спеціального уповноваження. Відповідно з цим Ісаї 2:3, 4 пророчо говорить про Божих правдивих поклонників, кажучи: „І підуть численні народи та й скажуть:,Ходіть та зберімось на гору Господню [Єгови], до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, . . .’ і мечі свої перекують вони на лемеші. . . . І більше не будуть навчатись війни!”

Крім цього, християнів насторожується до факту, що душогубство походить від поганого серця. (Мат. 5:21—26; 15:19) Якщо б особа дозволила б ненависти до співхристиянина розвиватись в її серці, то буде така сама, як людиновбивець або душогуб, річ від якої ми мусимо стримуватись.— 1 Ів. 3:15.

Отже, переклад „не вбивай” не передає правдивого значення Шостої Заповіді. Кращий переклад цих слів є „не чини душогубства”. Оціняти цей факт помагає нам бачити, що ізраїльські праведні війни не нарушували того наказу. І ми можемо краще відчути значення цих слів у нашій власній поведінці та відношенні до відбирання людського життя.

[Примітка]