Частина 2

Електрична церква вмикається

ПРОПОВІДНИК не є одягнений в чорній священицькій рясі. Замість цього, він виблискує в трьох-частиновому білому костюмі. Він не проповідує з вівтаря, але тиняється по багатоступінчастій сцені своєї телевізійної „катедри”, осяяний проміннями театральних світел. Виполірована майже, як блискуче дзеркало, з кожним кроком накреслене блискотінням світел, з численними задниками стало змінюючи сцену, то здається, що сама сцена перевершує виставу.

Вже прийшов час на молитву, але це не є якась звичайна молитва. Проповідник зупиняється перед столом вкритий листами від його „молитва-ключ родини” й припадаючи на коліно він стискує руки шанобливо. Тепер виступає його свіжовимитий хор, формуючись півколом позаді нього. Як проповідник молиться, то хор дзижчить у супроводі, уста кожного хориста притулені до мікрофона, так як роблять у нічному клубі.

При закінченні молитви сцена розходиться у телевізійне оголошення проповідникової „молитва-ключ родини”. Все це відбувається дуже професійно. Тепер показують, як одна старенка жінка, очевидно побожна й самітня, пише листа до проповідника. Чути її голос, як вона розказує, що її самітність, і більшість інших проблем зникли, коли вона записалась до „молитва-ключ родини”.

Тепер вертаємося назад до проповідника, саме на час щоб почути його проповідь. Він не розмахує Біблією. Проповідь є „холоднокровна”, передана телевізійним жаргоном, а це значить, що проповідник говорить до вас немов би ви сиділи з ним у його вітальні. Знову і знову він доводить ту саму справу. Якщо бажаєте відповідей на ваші молитви, то необхідно вступити в його „молитва-ключ родину”. А де ключ стосується в цьому? „Молитва це ключ”, він переконливо заспівує, „який розмикає банк неба”.

Це є тільки один приклад уваги-захоплюючого явища американської релігії — Електрична Церква. Її новоздобута фальсифікація й популярність розсилають релігійні та політичні удари по цілих Сполучених Штатах. Її найясніші зірки заробляють більше грошей від більшості великих американських релігій. Хто це вони? Звідкіля вони? Що вони представляють?

Електрична Церква складається з телевізійних проповідників, які оплачують їхній власний телевізійний час і користуються ним, щоб виманювати від людей пожертви купуючи ще більше часу, і так далі. Звичайно, більшість телевізійних станцій не є дуже охочі продавати час проповідникам, котрі будуть тільки наполегливо виманювати від людей гроші, отже ці проповідники користуються дуже складними способами, щоб не дати вигляду, що вони просять грошей по телевізії.

Які є декотрі з цих способів? Вони заохочують своїх глядачів писати за безплатною шпилькою або „молитва-ключем”, а глядачів тепер вносять до списку компютера, і від них наполегливо виманюють гроші. Або вони дають телевізійну „пораду”, і з тими, котрі відносяться до неї пізніше встановляють контакт поштою. Механізована пошта зробила Електричну Церкву дуже прибутковим підприємством. Скільки в неї прибутків? Тут маємо кілька зразкових цифр:

Орал Робертс, колишній сцілитель вірою у п’ятидесятників, тепер дещо пом’якшився, як методист, 60.000.000 доларів на рік.

Джеррі Фалвел, з Лінчбургу, Віргінії, баптист має переконливу політичну звістку, заробляє більше, як 50.000.000 доларів на рік.

Пет Робертсон був перший відкрити популярну релегійну програму інтерв’ю гостей й тепер провадить своєю власною радіосіткою з його нового центру, який коштує 20.000.000 доларів. Його Християнська Радіосітка придбала йому 70.000.000 доларів прибутку минулого року.

Джім Беккер, який колись взаємодіяв з Робертсоном, тепер відкрив свою власну гіст-програму, й з його радіо-сітки приходить 53.000.000 доларів чистого доходу на рік.

Рекс Гамбард, з його „Завтрішньою Катедрою” й її захоплюючою сценою, заробляє менше-більше 25.000.000 доларів.

І цьому спискові немає кінця. Всі без винятку, найславніші виступаючі актори Електричної Церкви можуть витрачати сотки мільйонів доларів, щоб ними купувати телевізійний час кожного року. Звідкіля ж вони одержують усі ці гроші?

Більшість людей, котрі дивляться на Електричну Церкву не є заможні. Бенджамін Л. Армстронґ, котрий дав цей вислів „Електрична Церква”, пояснює: „Частиною складу Електричної Церкви є, щоб зумовлювати слухача давати гроші”. Проповідники Електричної Церкви одержують більшість тих мільйонів пожертвами складаючись з 25 або 50 доларів. Наприклад, Джері Фалвел може одержувати 10.000 листів денно, а більше, як половина з них вміщають датки.

Один в’язень у Понтіаку, Мічігані, дуже здивувався, коли одержав компютером-написану просьбу, щоб вислати 35 доларів. А чому? Він каже: „Машиною друкована нотатка пояснювала, що мій друг, який бажав залишитись анонімним, . . . попросив, щоб спеціальна молитва була сказана по телевізії на мою користь . . . молитва була сказана, але мій друг не відповів на вислану картку за пожертвою’. Чи б я не був би такий ласкавий й не вислав би їм чек?”

Часами виманюють гроші від людей більш хитрішим способом. „Минулого дня я бачив телевізійну передачу, котра підтвердила моє побоювання про заплачені релігійні передачі”, сказав один глядач. „Під час програми проповідник висвітлив два телефонні номери на екрані. Один номер-міжміський, безплатний — був для тих глядачів, котрі бажали висилати пожертви, і номер для людей, котрі бажали поради не був безплатним”.

Чому ж такий сталий попит за грішми?

Одна причина на це є, що Електрична Церква передає свої програми дуже коштовною технологією. Більшість релігійних телевізійних передач ніколи не могли б змагатись з регулярними програмами по радіосітках для маси американських глядачів. Коли релігійна програма появляється на телевізорі, то більшість людей, відверто кажучи, виключають її. Проблема, яку Електрична Церква зустрічає є така: Як вона може найкраще зворушувати присвячену меншість глядачів, які люблять дивитись на релігійні програми?

Яка ж є відповідь? „Великі зміни в технології телевізійних супутників, успішний прорив у пристосуванні компютерів, прихід телевізійних каблограм і нові ефірні радіостанції перемінюють С. Ш. у глобальне (всесвітнє) село й це робить економно передавати ,вузькувату’ передачу порівняльно малій групі глядачів”, так як пояснює журнал Forbes. „То що ж такого, коли не всі люди хочуть дивитись на релігійну програму? . . . Телевізія, так як журнали, тепер може обслуговувати спеціалізованих глядачів”.

Наслідки цього є інакша економіка для Електричної Церкви. Глядачі не підтримують цих програм непрямо, купуванням мила, яке оголошено на програмі. Замість цього, вони повинні підтримувати ті програми своїми пожертвами. Для більшості зірок-проповідників Електричної Церкви настирливе прохання і підтримування цих пожертв сталось величезною механічною операцією. Компютер є такий важливий для Електричної Церкви, як електронна телевізійна лампа.

Стала потреба збирати гроші заловлює проповідників Електричної Церки в успіх-або-банкрутство циклі. Вони розпочинають великі проекти, такі як „катедри”, або університети, або лікарні, й тоді розпачливо благають вірних, щоб вони висилали більше грошей на „закінчення Божої роботи”. Так, як сказав місцевий банкір про одного проповідника Електричної Церкви: „Є тільки одна проблема з такою службою, як Джері. Він не може перестати збирати гроші; коли б перестав, то все розпалося б”.

Ця точка Електричної Церкви можливо пригадає думаючим християнам Ісусові слова, котрі знаходяться в Його проповіді на Горі. Ісус сказав багатозначно: „Ніхто двом панам служити не може,— бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні”.— Мат. 6:24.

Якщо проповідникам Електричної Церкви завжди потрібно великих пожертв від їхніх глядачів, то чи ж вони можуть ризикувати образити їх? Навряд. Теологія Електричної Церкви, не дивно, є надто спрощена й себе-задовольняюча. „Не питайте, що ви можете зробити для вашої релігії; навпаки питайте, що ваша релігія може зробити для вас”, так як каже Forbes.

Навіть декотрі симпатизуючі Електричній Церкві признають, що вона має малу місткість. Так, як євангельський теолог, Карл. Ф. Генрі, зауважує: „Багато телевізійної релігії є зосереджена занадто на досвідах, на півпорожніх доктринах, щоб постачати відповідну заступку сучасному релігійному та моральному замішанню”. Іншими словами, телевізійна релігія не може дійсно допомогти вам розв’язувати проблеми життя.

Замість цього, так як зауважує Гарві Какс, професор богослів’я Гарвард Університету, проповідники Електричної Церкви „тільки увічнюють та заглиблюють цінності матеріалістичної культури споживачів. Вони допомагають людям приймати дуже поверхові цінності, обіцяючи їм легке спасіння у найбільш комерційному оточенні”.

Як та звістка погоджується з Ісусовою пересторогою, що дорога до життя не є легка, а тяжка — „тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя,— і мало таких, що знаходять її”? (Мат. 7:14) Чи це навіває думку, що ви одержите вічне життя, коли тільки влучите телевізор на станцію 21?

Подумайте про це дальше застерігання Ісуса Христа: „Коли хоче хто йти вслід за мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста [дерево страстей, НС, анг.], та й за Мною йде”. (Луки 9:23) Чи людина зрікається себе й бере свій „хрест” щоденно сидячи перед телевізором? Чи Ісус дійсно може похвалити релігію, котра обіцяє людям легке спасіння — без дерева страстей, без самозречення — коли тільки вишле місячний чек до якоїсь там „всесвітньої телевізійної служби”?

Навпаки, виглядає, що Електрична Церква є прикладом двадцятого століття того, про що апостол Павло перестерігав Тимофія, коли сказав: „Настане бо час, коли здорової науки не будуть триматись, але за своїми пожадливостями виберуть собі вчителів, щоб вони їхні вуха влещували. Вони слух свій від правди відвернуть та до байок нахиляться”.— 2 Тим. 4:3, 4.

Чому ж люди так охочо витрачають мільйони доларів, щоб підтримувати Електричну Церкву? Тому що їм сказано те, чого вони бажають чути. Їх довго, як вони будуть висилати їм свої запевняють, що Бог вислухає їхні молитви. Їм не потрібно зрікатись себе, ,носити хрест’, або виконувати роботу, яку Христос виконував, але що вони є „спасені” і що Бог любить їх — так довго, як вони будуть висилати їм свої чеки.

Проте, навіть коли теологія Електричної Церкви не є ясною й точною, то її політика таки є ясна та точна. Це є тема слідуючої статті.