Чи ви приготовляєте ваших дітей до їхнього ,польоту’?

ВЕЛИЧНИЙ орел є добрим батьком. Він цікавиться своїми малятами, охороняє й годує їх. Тоді як орленята ще є малі, він кладе харч саме в їхній рот. Як орленята виростають, то він навчає їх годувати самих себе.

Але, щоб пережити, то вони мусять навчитись літати. Отже орел привчає орленята до польоту. Він бавиться з ними стрибками, щоб вони зміцняли свої крильця. І коли малята вже готові, то орел „гніздо своє будить”. Він принаджує і підштовхує неохочі орленята до краю гнізда. Декотрі з відвагою стараються літати. А менш відважних безцеремонійно виштовхується з гнізда в повітря! Однак, мати є готова кинутись вниз і навіть ,носити їх на рамені крилатім’ — щоб тільки знов кидати їх аж поки вони не навчаться літати.— 5 Мойсеєва 32:11.

Жахливо, багато молодих повнолітніх осіб зовсім не є приготовлені для їхнього „польоту” в життя. Доктор Річард С. Робертіелло говорить про дозвільні теорії для виховання дітей, які то теорії стали популярні спочатку 1950-го десятиліття: „Батьки стараються зі всіх сил, щоб бути люблячі, переконливі, поблажливі про потреби їхньої дитини й надто дозвільні про її поведінку”.

Хоч цей приступ мав трохи успіху, то плід цих теорій є покоління дорослих, які „здається не є спроможні вибирати собі фах, заробляти на порядне життя, спрямовувати їхні . . . таланти до якоїсь цілеспрямованої кар’єри”. Такі приходять до нас терапевтів безнадійні й непевні”. Чому? „Їм представляли становище . . . цілком без трудностей позбавлення й викликів. . . Батьки обіцювали їм зовсім легке, щасливе життя коли в дійсності в житті було багато трудностей”.

Ні в якому разі життя не є „зовсім легке та щасливе”. Неприготовлені діти є так як ті „вівці серед вовків” у страшенно матеріалістичному світі. (Матвія 10:16, НС) Отже, дуже необхідним є приготовляти дітей для переживання. Але коли таке приготовлення повинно починатись?

Приготовляючи дітей

Кармен, мати трьох дітей, бачила потребу привчати їх у ранньому віці і пригадує собі: „Коли моєму синові було тільки кілька місяців, то я вже привчала його виконувати дещо для себе самого. Наприклад, я не піднімала його, але хапала його за маленькі пальчики, а він тримався тоді як я піднімала його”.

Навіть діти дошкільного віку можуть навчитись таких обов’язків як ,одягатися, розчісувати волосся, вмиватись, ховати свої забавки’, так як каже доктор Робертіелло.

Однак, що сказати про старших дітей? Біблія каже, що Йосип і Давид — успішні повнолітки — навчились відповідальності виконуванням різної хатньої роботи за молодого віку. (1 Мойсеєва 37:2; 1 Самуїлова 16:11) Чи таке привчання ще тепер є практичне?

Боб і Марія, батьки трьох гарних молодих чоловіків, відповідають, так! „Ми приготовили наших синів до життя за дуже молодого віку”. З усміхом Боб каже: „Вони всі розносили газети по маршрутах, і навіть коли б небо провалилось, то я не возив би їх автом! Я казав, ,Це є ваш обов’язок і ви є відповідальні!’” Але чи це не була жорстока й незвичайна кара? Боб пояснює: „Ми постачали їм одяг і утримували їх. Але ми відчували, що коли вони хотіли щось ,додаткового’ то мусили працювати, щоб постачити собі його”. Таке привчання відплатилось. Боб додає: „Недавно один з моїх дорослих синів приступив до мене й сказав: ,Тату, дякую Вам за те, що Ви так правильно виховали нас’”.

Франк і Дона також кажуть: „Ми всього навчили наших хлопців! Вони вміють кухарити, малювати, консервувати, обробляти сад, мурувати, купувати”. Дона додає: „Матері легко казати, ,Я не маю часу вчити дітей. Мені легше самій зробити це’. Але привчати їх у такий спосіб колись відплатиться”.

З другого боку, діти які є непотрібно підлеглі їхнім батькам можуть „стати неуспішними студентами без спонуки, незадоволеними та суворими робітниками, і обурливими, вимогливими в подружжі”, згідно з доктором Джеромом Сінгером. Добре Біблія каже про це: „Коли хтось розпещує свого слугу від дитинства, то в пізнішому житті стане він навіть невдячний”.— Приповістей 29:21, НС.

Моральні цінності

Молодим повнолітнім також потрібно рівня того, що є правильне й неправильне якщо вони будуть „літати” через сьогоднішнє пожадливе, неморальне, матеріалістичне суспільство непошкодженими. Але як можна так привчати дітей?

Боб і Марія, про яких ми вже раніше згадали, є Свідками Єгови. Отже вони бачили цінність регулярного студіювання Біблії з їхніми дітьми. Чи це було легко студіювати? Боб признає: „Сісти та студіювати й робити студію цікавою — не легко. Але ми зробили це нашим регулярним щоденним розпорядком”. До студіювання додавалось здорове товаришування й розвагу для родини. І брати синів з собою проповідувати від дому до дому зокрема було корисне. „Декотрі з наших найприємніших розмов були тоді коли ми ходили від дому до дому”, пригадує Марія.

Наслідки цієї трудної роботи дуже потішають. Всі три сини є віддані слуги Божі. Якщо ви хотіли б мати подібну програму у вашій родині, то Свідки Єгови були б раді помогти вам зробити це. Не чекайте аж поки діти виростуть на підлітків або повнолітніх, щоб тоді давати їм цю життя-зберігаючу освіту. Привчайте ваших дітей за молодого віку, коли вони ще будуть слухатися вашого прикладу.

Батьки, які відкладають час, щоб приготовляти своїх дітей до життя навіть можуть відчувати себе щасливими, коли вони залишають дім.

[Вставка на сторінці 10]

„Декотрі з наших найприємніших розмов були тоді коли ми ходили від дому до дому”