Чи євангелісти дають виразний поклик?

,СВІТ уже може чути зближаючийся копетний стук чотирьох вершників Апокаліпсиса’. Так то сказав популярний євангеліст Біллі Грейм перед групою журналістів. „Ми живемо в дуже небезпечних часах”, він продовжував. „Світові події дуже скоро розвиваються”.

Турбуючись тим, що ми живемо в „дуже небезпечних часах”, спонукало пана Грейма очолювати недавнє зібрання з майже 4000 євангелістів у Амстердамі, Нідерландах, від 12-го до 21-го липня 1983 р. На цю Міжнародну конференцію для мандрівних євангелістів зібрались представники 133 країн та 30 різних релігій. Намір збору був, щоб прискорити проповідування євангелія по цілому світі кращим привчанням євангелістів. Але в чім же їх „привчали”? Чи ж конференція поширила християнську єдність? Яку ж звістку вони мали?

На зборі було близько 107 цехових комітетів маючих справу з такими різними темами як привчання промовців, навчання мов та географії. Надавали великого наголосу на поліпшення методики, щоб зворушувати людей. Правда, промовляти перед великими натовпами „пробудження” продовжує бути найбільш переконливий спосіб євангеліста. Проте, на конференції теж привчали євангелістів користуватись телебаченням, радіо а також кінофільмами. Але тому, що коло 70 процентів євангелістів були з країн так званого Третього Світу, то багато не користувались „технологією”. Один проповідник із Заїру пояснював, що він мусив ходити від села до села й від дому до дому, щоб збирати людей.

Можливі способи проповідування

Але євангелісти довідались, що є приємніший спосіб збирати людей ніж ходити від дому до дому. ,Їм казали йти на обіди з адміністраторами фірм і політичними діячами’ з наміром, щоб ці славні особи ,прийняли Христа’ а тоді через них можна старатись ще більш корисно збуджувати маси людей.

Наприклад, спортивний євангеліст Едді Ваксер, сказав присутнім, що коли б вплинулось на найголовніших чоловічих і жіночих атлетів, то вони мали б безмежну можливість прославляти Бога перед мільйонами — а навіть мільярдами — людей, які дивляться на телебачення! Він тоді розказував як нігерський атлет Надука Одізор зіграв чвертьфінал матч тенісного чемпіонату в Вімбельдоні в 1983 р. Ваксер сказав: „Він тоді став одним з великих свідків тому народові байдужому до Євангелія. По всіх газетах, телевізійних передачах та радіостанціях інтерв’ювали Одізора й казали тій країні — а також більшості світу — що за його успіх у тенісі він був зобов’язаний Богові й Ісусові Христові”.

Збирання грошей

Це не дивно, що збирання грошей також було видатною темою для дискусії. Знавці грошових справ давали багато поради. Гроші стали таким великим питанням, що аргентінський євангеліст Луї Палау був спонуканий сказати: „Євангелісти прагнуть грошей для особистого задоволення”. Він додав, „Ми любимо добре життя. У цьому немає нічого злого... але грошова спокуса зруйнувала багатьох проповідників”.

Куди скеровувати навернених

Мабуть одно дуже неприємне питання з яким на конвенції мали справу таке: Коли євангеліст наверне когось, то що тоді? Все сказане в проповіді повинно звертати увагу на поклик рішення, щоб прийняти Христа в їхнє серце, сказав Грейм. Але що є потрібне, щоб ,прийняти Христа в своє серце’? Біблія говорить про „збір Бога живого, стовп і опора правди”. (1 Тимофія 3:15, НС) Але де ж є той збір? На конференції тільки лунала недостатня порада, що навернені повинні вертатись до місцевої церкви їхнього вибору. Однак, це є ті самі церкви, яким Грейм раніше докоряв за те, що вони ,борсаються в замішанні, зокрема відносно відновлення особистого зобов’язання Христові, звістки Євангелія, способу проповідування, а також наслідків’. По суті, він навіть сказав, „Ми не можемо зважуватися на замішання, якщо хочемо вплинути на наше покоління, якого то впливу Бог сподівається від нас”. В дійсності, здається наслідок проповідування Євангелія такий: ,збирайте замішаних „овець” і скеровуйте їх до кошари, яка борсається в замішанні’.

Ісусові слова вісникам Євангелія

Коли Ісус вислав Своїх апостолів ходити до людей й проповідувати їм Євангеліє, то не наказував їм проповідувати через суспільні зібрання, або щоб видатні люди впливали на народ. Він сказав: „А як зайдете в місто якесь чи в село, то розвідайте, хто там достойний... А входячи в дім, вітайте його”. (Матвія 10:11—13) Вони мали ходити від дому до дому так як апостол Павло.— Дії 20:20.

А щодо звістки, яку вони мали проповідувати, то Ісус сказав: „А ходячи, проповідуйте та говоріть, що наблизилось Царство Небесне”. (Матвія 10:7) І відносно нашого часу, Ісус сказав: „І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім”. (Матвія 24:14) Сьогодні люди мусять чути добру новину Божого Царства, яке є єдиною надією для людства. На конференції не звертали уваги ні на спосіб, ні на звістку, яку Ісус проповідував.

Невиразний оклик

Отже, конференція в Амстердамі була ще одно невідповідне зусилля з’єднати світ. Замість навчитись як ,правильно проповідувати правду’, то євангелісти воліють чути про збирання грошей й кінознавство. (2 Тимофія 2:15) Отже, не дивно, що євангелісти так званого Християнства не подавали людству з’єднуючої звістки! У найкращому, своєю звісткою вони тільки тимчасово підбадьорюють їх. Тоді як Біллі Грейм з іншими євангелістами осуджують церкви за те, що вони ,борсаються в замішанні’, то самі мають мало що подати людям хіба невиразне замішання. І так як сказав апостол Павло: „Бо коли сурма звук невиразний дає,— хто до бою готовитись буде?”— 1 Коринтян 14:8.

Проте, є виразний оклик до правдивої єдності заснованій на правдивому проповідуванні Євангелія. Це поясниться в наступній статті.