„Виживалісти” — чи вони вже приготовились для кінця?
„Я КАЖУ людям вибиратись з великих міст до малих, тому що цивілізація по цілому світі є засуджена на загибель”. Так то перестерігав один захисник зростаючого руху, який збуджує цікавість, а також страхає: виживалісти! Вони є, так як їх назва натякає, люд з непохитною постановою пережити те, що вони вірять є неминуча катастрофа світового масштабу — будь вона ядерна, природна, суспільна чи економічна. Звідкіля прийде ця загибель є малозначне для них, бо вони приготовляються для будь-якого можливого випадку.
Книжки зловісно титуловані, як-от Життя після дня загибелі постачають їм „вражаючу інформацію про сховки, запас харчів, домашню медичну техніку, психологію виживання, і про оборону сховків”. Такі часописи як Виживання постачають їм найновішу інформацію про найновіші речі для переживання: гвинтівки, заморожені харчові продукти, предмети для бою й заздалегідь виготовлені сховища від випадіння радіоактивних опадів. Проте, це є тільки зразки предметів, які створили те, що СШ вісті й світовий рапорт якийсь час тому назвав „розвиток нової індустрії”. Декотрі досвідчені виживалісти навіть укладали гроші в підземні житлові масиви, щоб у них вигідно пережити ,ядерний Армагеддон’.
Не обманюйтесь. Виживалісти серйозно ставляться до цієї справи. Правда, для багатьох людей їхній військовий маневр (оперативні-тактичні навчання) і стрільба по мішенях здається бути жахливою фантазією. Журнал Лайф недавно помістив допис в якому обговорював зростаючу популярність „народного змагання за виживанням”. Тут учасники в військових мундирах ходять лісами й стріляють один в одного нешкідливими рушничками для діточої гри — приготовляються до партизанської війни після катастрофи. Досі, „ця іграшка вже поширилась до 38 (СШ) штатів”, каже журнал Лайф.
Діточа гра? Можливо для декотрих людей. Але за поглядом інших, такі маневри — серйозна справа. Пояснює один виживаліст: „Коли прийдуть тяжкі часи, то люди будуть красти від нас... Будуть убивати за хлібину”.
Божевільні чи реалістичні?
Все-таки багато людей є спонукані презирливо висміювати виживалістів. Інші вірять, що вони зрештою не є такі нерозумні. Загрози з ядерної війни й перенаселеності, а результатом цього голод, злочин, провал економії, а навіть провал суспільного порядку,— це не дикі уяви невротичної людини. Ці проблеми дуже бентежать і турбують самих знавців. Наприклад, згідно з дописом до журналу Окленд Стар, гурток дослідників називаючись „Ворлдватч” (вартові світу) недавно видав наслідки свого дослідження і сказав, що „світ стоїть на порозі економічної кризи спричиненої виснаженням природних багатств”.
Не так як практиканти „психологічного виключення”, виживалісти стараються примиритись з цими страхами. Хоч вони походять з різного суспільного й економічного походження, і незважаючи на те, що їхній рух розколюють різні філософії й приступи, то вони таки єднаються цим сильним спільним знаменником — СТРАХ. Вони вірять, що „лад” схибив — що уряди, поліція, судові й валютні системи просто не можуть розв’язати зростаючих проблем цього десятиліття. Отже, зробивши перший крок до самостійності, вони удосконалюють свою здібність заздалегідним тренуванням — вірячи, що це збереже їх у той час нещастя.
Практичний приступ?
Чи ж сховки від радіоактивних випромінювань, заморожені харчові продукти й запаси золота — це практичні приступи до майбутнього виживання? Яка ж користь з цього всього в випадку дійсної ядерної війни? Стаття титулована „Довготермінові біологічні наслідки ядерної війни”, у журналі Сайєнц, почалась так: „Недавні дослідження великої ядерної війни (5000- до 10 000-мегатонної) підраховують, що відразу згинуло б 750 мільйонів людей тільки від самого вибуху; всього згинуло б 1,1 мільярд людей від усіх наслідків вибуху, вогню і радіоактивних випромінювань; і також було б майже 1,1 мільярд поранених вимагаючих медичного догляду. Отже, відразу згинуло б від 30 до 50 процентів всього світового населення в ядерній війні”.
Припустім, що хтось випадково влаштував би якийсь сховок і пережив цю негайну загибель. Газета Ньюзвік передрікала: „Навіть у найкращих сховках, нестямно поширювалися б такі хвороби, як черевний тиф і холера. Не було б засобів позбуватись відходів; медичний догляд був би обмежений, багато трупів розгнивалися б, перш ніж можна було б поховати їх. У більшості сховків було б темно, холодно — відрізані від зовнішньої комунікації; електромагнітична вібрація від вибуху могла б розладнити радіопередавачі. Переповнення [людом], паніка та непевність погіршували б напруги. Запізнілі до сховку могли б поширювати зараження, і через близькі стосунки жителі хворіли б на психологічний удар”. Однак, цим похмурим сценарієм описується тільки обмежену ядерну війну!
У своїй книжці Ядерне божевілля, докторка Хелін Калдікот продовжує й каже: „Люди, які залишаться живими, у сховках або по віддалених сільських місцевостях, вернулися б у цілком зруйнований світ, без систем підтримувати життя від яких то систем людство залежить”. Нащадки пережилих успадкували б жахливу спадщину: „Викриття органів розмноження до великої кількості радіації звільненої вибухом обезпліднить багатьох людей. Також, поширяться випадки мимовільного аборту й народження спотворених нащадків, а також велике зростання домінантних і рецесивних мутацій [значить, що мутації (зміни) спричинені випромінюванням виявлятимуться впродовж 100—150 років, тобто в четвертому, п’ятому чи подальшому поколіннях]”. На який же час? „Повсякчасно”, каже докторка Калдікот.
Недавнє дослідження під назвою „Ядерна зима: світоширокі наслідки численних ядерних вибухів” зображує ще більш безнадійні обставини. Рапорт робить висновок, що через велику кількість пилу та диму, навіть від обмеженої ядерної війни „може дуже змінити клімат — затемнить багато світу протягом багатьох тижнів, багато земельних місцевостей замерзнуть аж на кілька місяців, буде велике розладнання атмосферної циркуляції й великі зміни місцевої погоди, а також норм атмосферних опадів — сувора ,ядерна зима’ в якому-небудь сезоні”. У подібному дослідженні, артіль науковців зробила цей суворий висновок: ,Вимирання багатьох земельних тварин, рослин та мікроорганізмів здається можливе, і в цьому необхідно помістити вимирання самого людства’.
Не дивно, що письменник-романіст, Невіл Шут, уявляв, що після ядерної війни, „живі заздритимуть мертвим”.
„Ми чи вони”
Можливі користі такого тренування для виживання — малі. Але, коли б науковці й перебільшували наслідки ядерної війни, то в цій теорії виживання таки знаходяться неминучі слабкості: Тоді як ядерна війна мабуть покінчить з сьогоднішніми урядами й арміями, то таки не усуне основної причини на війну. Реалістично, Біблія каже: „Звідки війни та свари між вами? Чи не звідси,— від ваших пожадливостей, які в ваших членах воюють?” (Якова 4:1) Класти свої власні самолюбні інтереси на першому місці завжди доводить до боротьби.
Чи ідеології, які тепер зв’язують виживалістів уже такі несамолюбні, що пожадливість і себелюбство не запанують над їхніми думками в випадку недостач створених світовою катастрофою? Газета Християнське століття недавно цитувала Джерія Йонкінса, промовця для групи „християнських” виживалістів, який сказав, „Перше ми є християнами, а тоді виживалістами”. Це значить, що коли прийде нещастя, вони (принаймні спочатку) будуть старатись практикувати християнські принципи. „Ми будемо ділитись усіма нашими достатками так як найкраще зможемо”, він продовжував. Але що коли б не вистачало тих достатків? „У такому разі ми будемо вбивати їх”, сказав пан Йонкінс. „Справа проста: у такому ж стані це ми або вони”.
Під такою обстановкою жаху, то захований запас харчу або золота може значити смерть для виживаліста.
Стародавні виживалісти
Дійсно цікавитись виживанням — нічого нового. По суті, виживалісти нагадують нам групу людей в першому столітті нашої Загальної Ери: єврейську секту зелотів. При закінченні сьомого десятиліття, довершилась ворожість між євреями а гнітючими римськими провідниками над ними. Релігійний фанатизм, природні катастрофи — землетруси й брак харчів — усі збільшували побоювання, що кінець існуючого ладу вже прийшов. (Матвія 24:6—8) Так як сьогоднішні виживалісти, дехто вкріплювався для майбутнього. Коли римська армія, під генералом Сестієм Галлом, виступила проти Єрусалима, то декотрі з єврейської секти зелотів захопили силою місто Масаду. В їхній скелястій фортеці 1300 (400 м.) футів висоти, зелоти запаслись батареєю зброї, харчами та водою. Справді, вони переживуть.
Проте, римський генерал Тит знищив Єрусалим у 70 р. н.е., і Масада стала центром римської атаки. Зелоти витримали сім місяців облоги. Але римським інженерам удалось спорудити великий вал,— доступ воякам до фортеці. Знаючи, що полонення значитиме жалюгідне рабство, то тих 960 чоловіка, жінок та дітей в Масаді поповнили масове самогубство. Їхні зусилля пережити в сховку дуже озброєної фортеці на шпилі гори доказались даремні.
Цікаво, в Єрусалимі був гурток людей, який пережив цю загибель, не звертаючись до тактик виживалістів.
[Вставка на сторінці 6]
,Вимирання багатьох тварин землі, рослин та мікроорганізмів здається можливим, і в цьому необхідно помістити вимирання самого людства’
[Вставка на сторінці 6]
Чи ідеології, які тепер зв’язують виживалістів, вже такі несамолюбні, що пожадливість і себелюбство не запанують над їхніми думками в випадку недостачі?
[Ілюстрація на сторінці 5]
Чи будувати сховок від радіоактивного випромінювання й запасатись харчами та золотом є спосіб, яким приготовлятись для переживання?
[Ілюстрація на сторінці 7]
Озброєння секти зелотів для виживання в Масаді не врятувало їх