Годуючи голодних людей світу. Які ж надії?

У ПІДЗЕМНОМУ підвалі в Міссурі, США, 160 акрів (65 га) площі є збережено 2,6 більйони фунтів (1,2 більйон кг) масла, сира, і порошкового молока, упакованого від стіни до стіни та від підлоги до стелі. Це є частиною всенародного зберігання додаткового харчу, якого уряд закуповує від землеробів близько 3 більйони доларів вартості на рік. Коштує ще 58 мільйонів доларів на рік більше тільки підтримувати ті склади. Крім того, кожного року уряд дає землеробам багато більйонів доларів грошової допомоги, щоб вони заорювали 20 процентів своєї землі під пар зменшувати продукцію харчів.

Чи цей образ достатку натякає, що, коли б якимсь способом, віднайшли справедливий спосіб розповсюджувати людям харч, то це значитиме кінець світового голодування? Чи ті країни світу, яким бракує харчів, можуть назавжди розраховуватись на цю мабуть безмежну достатність харчів?

Відповідь на ці запитання є дуже важлива, тому що, не тільки голодуючі маси по країнах, що розвиваються покладаються за харчами на ті нації в яких є надмірність, але багато розвинених країн мусять купувати харч від цих націй. Рапорти показують, що такі розвинені країни, як Радянський Союз, Японія, і декотрі європейські суспільства закуповують більшість залишкових харчів, тому що мають гроші заплатити за них. Доти поки країни з надмірністю харчів будуть могли вирощувати харч і продавати його за добру ціну, то продовжуватимуть постачати його. Проте, маємо вказівки на те, що це становище не буде назавжди тривати.

Загрозливі спостереження

Дивлячись у майбутність, то більшість аналістів бачать, що попит перевершуватиме постачання. Багато звертають увагу на те, що постачання харчів у світі поступово вирівнюється, тоді як попит постійно збільшується. Вони бачать, що ущелина між постачанням а попитом збільшується. Що ж сприяє цьому?

Загально визнають, що погана погода є фактором. Довге, гаряче літо в 1980 році в Сполучених Штатах і часто погана погода в Радянському Союзі насправді довели до серйозного неврожаю. Проте, спеціалісти людської екології кажуть, що ці неврожаї, це дійсно є наслідок намагання здобувати більшу кількість вироблюваної й ефективної продукції харчів. Колись як землероби обробляли менше землі й насаджували більше різних врожаїв, то так дуже не розраховувались на добру погоду. Але тепер, коли обробляють землю сучасними комерційними способами, то засаджують тисячі, а навіть мільйони акрів тим самим урожаєм.

Напружене хліборобство виснажує продуктивність грунту. Грунт обробляють рік за роком, насаджуючи той самий урожай, без насичення орного шару поживними органічними речовинами. Крім того, вітер і вода поступово руйнують багато найкращого грунту в світі. Наприклад, у Айова, вітер і вода у середньому роз’їдають і руйнують десять тонн, або одну десяту дюйма (0,25 см) чорного грунту на акер кожного року. Дослідження Службою зберігання грунту показує, що зруйнування одного дюйма (2,5 см) орного шару зменшує продукцію кукурудзи на близько 6 процентів. Служба перестерігає, що коли до кількох наступних десятиліть не зменшать норми роз’їдання землі, то продукція кукурудзи в Сполучених Штатах зменшиться так багато, як одна третина.

Продуктивність зменшується через ще іншу причину. Продуктивний грунт дуже скоро зникає. Підвищені ціни нерухомого майна, коштовність пального, хімікатів, робітничої праці, сільськогосподарських машин і низька ціна продуктів через надвишок — усі дуже збільшують тиск для малих землеробів продавати землю. Як наслідок цього, так багато як один мільйон акрів (0,4 мільйон га) урожайного грунту вживається для будування на ньому житлових масивів, крамничих центрів, резервуарів, і доріг (автострад) кожного року в Сполучених Штатах.

„Через велику надмірність урожаю, світовий голод, і тому що з сільськогосподарства є малий доход, то ясно, що теперішня система не діє”, сказав один економіст від міністерства сільського господарства в США.

Які ж надії на майбутність?

Переглянувши обидві сторони цієї справи — становище в країнах, що розвиваються, яким бракує харчів і в розвинених країнах у яких є лишок харчів — то до якого висновку нам приходити відносно майбутнього годування голодуючих людей світу? „Зі всіх злигоднів, які мучать людство, здається жодна не є більш розв’язна — і в той самий час більш непіддатлива — ніж голод”. Такий то висновок зробив часопис Нью-Йоркський час у серії статей про голод. Звертаючи увагу на те, що „незадовільність доходу і вбогість” є дійсними причинами світового голоду, стаття продовжує й каже: „Аж поки не розв’яжемо ці непіддатливі суспільні й економічні проблеми, то жодні програми допомоги або контролювання народженості не викорінять голодування людей в світі”.

Очевидне питання таке: Хто ж може розв’язати ці „непіддатливі суспільні й економічні проблеми” і довести до справжнього поліпшення? Чи ж який-небудь науковець, економіст, землероб чи політичний діяч є такий розумний й сильнодіючий, щоб міг розв’язати всі суспільні, економічні та політичні перепони й усунути пожадливість, самолюбність, і честолюбність для того, щоб дати допомогу голодуючим людям світу? „Засоби вирощування багато більш урожаю вже близько”, було сказано в вищезгаданій статті в часописі Час. „Але ніхто не є певний як доставляти його людям у потребі”.

Це тривожне становище передсказав Ісус Христос цими словами: „Голод... настане місцями”, і „на землі тривога народів, не знаючих виходу”. (Матвія 24:7; Луки 21:25, НС) Хоч Ісусові слова не описують докладно як і чому настане такий голод, то вони таки докладно описують сьогоднішню дійсність.

Звичайно, це одна річ передсказувати ці труднощі, але зовсім інша розв’язати їх. Так як уже було сказано, вирощування більше харчів не розв’яже проблеми голодування. Потрібно чесного й справедливого керівництва під праведним урядом. Ісус Христос навчив Своїх послідовників молитись за таким урядом: „Нехай прийде Царство Твоє”.— Матвія 6:10.

Під тим праведним Царством, продуктивна спроможність землі відновиться: „Бо води в пустині заб’ють джерелом, і потоки в степу! І місце сухе стане ставом, а спрагнений край — збірником вод джерельних”. (Ісаї 35:6, 7) Наслідком цього „земля врожай свій дала”, і „на землі буде збіжжя багато, на гірському верху”.— Псалом 67:7; 72:16.

Тоді ніхто не буде голодувати через брак купівельної спроможності. Всі, багаті, а також убогі, будуть ділитись земельним даром. У дусі пророцтва Ісаї 55:1 усе людство запрошується: „О, всі спрагнені,— йдіть до води, а ви, що не маєте срібла,— ідіть, купіть живности — й їжте! І йдіть, без срібла купіть живности, і без платні вина й молока!”

Яке ж благословення це буде жити під Божим Новим Ладом у якому „праведність домуватиме!” — 2 Петра 3:13, НС.

[Ілюстрації на сторінці 10]

„Земля врожай свій дасть”