Погляд Біблії
Чи Бог нагороджує людину?
ТАК, він нагороджує. Чи це не егоїстично служити Богові за нагороду? Ні, бо нагороду дає своїм вірним слугам сам Бог. Насправді Єгова, як Бог справедливості та любові, сам зобов’язався нагородити тих, хто служить йому. Його Слово в Євреїв 11:6, зокрема, говорить: «Той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду».
Прояв непідробленої віри в Бога приведе до дружби з ним, а дружба веде до нагороди. Бог поблагословить тих, хто заповзятливо шукає його схвалення.
Нагорода є наслідком любові
Єгова хоче, аби ми знали, що він є Богом, який нагороджує тих, хто любить його. Наприклад, дбайливі батьки шукають способів, нагородити свою дитину, яка охоче виконує хатню роботу через любов до них. Батьки можуть дати щось більше, ніж необхідне для життя, нагородивши дитину особливим подарунком. Іноді таким подарунком можуть стати гроші, вкладені в банк на рахунок дитини для її повноліття. Отже, Бог не такий, як люди, що не цінують і не нагороджують тих, хто робить щось для них, мотивуючись любов’ю чи щирою вірністю. Єгова співчутливий і має близькі стосунки зі своїми друзями. Якщо у вас непохитна віра в нього, то він ‘не покине, ані не відступиться від вас’ (Євреїв 13:5).
Бог цінує і виявляє ласку до всіх тих, хто навіть небагато служить йому, даючи їм нагоду більше дізнатися про нього. Ісусові слова в Матвія 10:40—42 ілюструють це: «Хто вас приймає — приймає Мене, хто ж приймає Мене,— приймає Того, Хто послав Мене. Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведничу. І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам,— той не згубить нагороди своєї».
Ісуса послав на землю його Отець Єгова. Отже, той, хто ласкаво приймає Христових учнів,— чи то пророків, чи праведників, чи кого з малих цих,— то це рівносильно тому, що він приймає Христа, а також Бога, котрий послав Христа. Звичайно, що така людина буде благословенна, вона не залишиться без нагороди. Її скарбниця духовного майна ще більше наповниться. Чому? Тому що Єгова пам’ятає навіть найменшу послугу для підтримки його Царства, і ця послуга не залишиться не нагородженою (Євреїв 6:10).
Цікаво, що Петро, Ісусів учень, прямо запитав Ісуса, чи він та співапостоли одержать нагороду: «От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це?» (Матвія 19:27). Ісус не вважав, що це запитання було недоречним, але навіть запевнив у тому, що нагорода буде: «Кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі,— той багатокротно одержить і успадкує вічне життя» (Матвія 19:29).
Теперішня і майбутня нагороди
Ісусова відповідь показала, що його послідовники будуть нагороджені тепер і в майбутньому. Одна з теперішніх нагород полягає в тому, що вони стають частиною чимраз більшої міжнародної родини духовних братів та сестер. Тоді як церкви загальновизнаного християнства сумують через зменшення кількості їх членів та брак підтримки, зали зібрань Свідків Єгови буквально переповнені людьми. Щороку охрещуються сотні тисяч нових Свідків.
Інша нагорода від знання Бога та дружби з ним є душевний спокій, задоволення та щастя. І справді, «великий же зиск — то благочестя із задоволенням» (1 Тимофія 6:6). У дійсності це віддзеркалює щасливий стан розуму, коли хтось може сказати, як апостол Павло: «Навчився я бути задоволеним із того, що маю» (Филип’ян 4:11).
Незадовго перед своєю смертю Павло написав про майбутню нагороду для Ісусової «малої отари» помазаних послідовників — нагороду воскресіння до небесного життя: «Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив» (Луки 12:32; 2 Тимофія 4:7, 8).
Мільйони Ісусових послідовників, що є його «іншими вівцями», сподіваються майбутньої нагороди вічного життя на землі, перетвореній у рай (Івана 10:16). Ісус запевнив, що його послідовникам, котрі вмирають, ‘віддасться у воскресінні праведних’ (Луки 14:14).
Подумки уявляйте собі нагороду
Добре було б подумки уявляти такі благословення, хоча і ніхто точно не знає, як все буде насправді. Чи ж не почувається кожен щасливим, читаючи Ісаї 25:8: «Смерть знищена буде назавжди, і витре сльозу Господь Бог із обличчя усякого»? Намагайтесь уявити собі описане в Ісаї 32:17: «Буде роботою істини — мир, а працею правди — спокійність й безпека навіки». Усі люди дружно працюватимуть (Ісаї 65:21—25). Навіть сьогодні наслідком сумлінної праці є хороші доми та продукти відмінної якості. Пізніше ж, у Божому новому світі, здорові люди в досконалих умовах зможуть зробити все, щоб життя було радісним (Псалом 37:4).
Нагорода від Бога не залежить від нашого доброго служіння, але струменіє від його любові як дарунок, незважаючи на наш успадкований гріховний стан (Римлян 5:8—10). Проте між нагородою, котрої ми сподіваємось, та нашою поведінкою таки існує зв’язок. Ми мусимо щиро, з ревною вірою та витривалістю шукати Єгову (Євреїв 10:35—39). Інакше кажучи, «все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям! Знайте, що від Господа приймете в нагороду спадщину». Він таки справді нагороджує (Колосян 3:23, 24).