Розділ 5

Що це є та річ називаючись “душа“?

ЩО ви є? Чи ви дійсно є дві особи в одній — людським тілом маючи мозок, серце, очі, вуха, язик, і так далі, але також маючи всередині якусь невидиму духовну особу, що є зовсім окрема від вашого тілесного організму називаючись “душа“? Якщо так, то що стається, коли ви вмираєте? Чи тільки ваше тіло вмирає, а душа продовжає жити? Як ви можете бути певні?

Майже всі релігії вчать, що смерть не кінчає все існування людини. Така наука є прийнята не тільки по так званих християнських країнах Північної і Південної Америки, Європи і Австралії, але також по нехристиянських країнах Азії і Африки. Книжка Funeral Customs the World Over зауважує: “Люди більшости культур вірять, що в часі смерти щось виходить із тіла і далі живе“.

Віра в безсмертність душі є дуже славна між нехристиянськими релігіями. Наприклад, найсвятіші з індуських писань, The Bhagavad Gita, особливо говорить, що душа є безсмертна. Вона оправдує вбивання під час війни в слідуючий спосіб:

“Ці тіла кінчаються,

Кажуть про вічну втілену (душу),

Що є незруйновна і незбагнена.

Отже воюй, сину Бгарата!

Хто вірить, що він є вбивець,

І хто думає, що він убитий,

Обидві з цих не розуміють;

Він не вбиває, і не є вбитий.

Він не родиться, і ніколи не вмирає;

І, почавши існувати, він ніколи не перестане існувати.

Ненароджений, вічний, безсмертний, цей стародавній

Не є вбитий, коли тіло є вбите“.

​—The Bhagavad Gita, II, 18-20.

Але що є та душа про яку тут говориться? Хоч індуси дуже твердо вірять у безсмертність людської душі, то вони пояснюють її природу дуже неясними висловами. Твір Hinduism, якого написав Свамі Вівекананда пише:

“Індус вірить, що кожна душа є коло, якого периферія є ніде, хоч його центр є у тілі; і що смерть значить тільки те, що цей центр переходить із одного тіла в друге. І душа не є обмежена обставинами матерії. У суті, вона є вільна, необмежена, свята, чиста і досконала. Але якимось способом вона є зв’язана з матерією і думає про себе, як матерія“.

Яка ж тоді є загальна віра членів церков так званого Християнства? Професор Кулман (вчитель теології в Університеті Бейзел і Сорбонн у Парижі) заявляє:

“Коли б запитати звичайного християнина сьогодні (чи добре-начитаного протестанта або католика, чи ні), що він розуміє Новий Заповіт учить про долю людини після смерти, то крім кількох винятків ми повинні дістати відповідь: ’Безсмертність душі’“.

Коли б запитати членів церков так званого Християнства про єство “душі“, то вони також відповідають неясними, незрозумілими висловами. Вони, так як нехристиянські релігії не мають ясного поняття про безсмертну душу. З цього виринає питання: Чи Біблія дійсно вчить, що душа є безсмертна частина людини?

ЧИ ДУША Є БЕЗСМЕРТНА?

У багатьох перекладах Біблії слово “душа“ є переведжене з єврейського слова нефеш і грецького слова психі. (Наприклад, подивіться до Єзекіїля 18:4 і Матвія 10:28 в англійській версії Уповноважений Переклад, Нова Англійська Біблія, Поправлений Стендард Переклад, і Дуя Переклад.) Те саме єврейське і грецьке слово також було перекладене як “істота“, “створіння“, і “особа“. Незважаючи на те чи у вашій Біблії ці первісні слова є перекладені послідовно словом “душа“ (так як робить англійський Переклад Нового Світу), то перегляд цих віршів де слова нефеш і психі знаходяться, поможе вам зрозуміти, що вони значили для Божих людей за стародавніх часів. Таким чином ви самі зможете установити дійсне значення душі.

Описуючи про творення першого чоловіка, Адама, перша книга Біблії говорить: “І створив Господь Бог [Єгова] людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею [нефеш]“. (1 Мойсея 2:7) Тут можна зауважити, Біблія не говорить, що людина ’дістала душу’, але що “стала людина живою душею“.

Чи християнська наука за першого століття мала інакше поняття про “душу“? Ні. У тому, що загально називають “Новий Заповіт“, вислів про творення Адама наводиться, як факт: “Так і написано: ’Перша людина Адам став душею живою’“. (1 Коринтян 15:45) В оригінальній мові, якою цей вірш був написаний, то слово, яке переводилося на “душа“ було психі. Відповідно, як цей вірш показує, грецьке слово психі, так як єврейське нефеш, представляє, не якогось невидимого духа в людині, але саму людину. Отже деякі перекладачі Біблії правильно вживають такі слова, як “істота“, “створіння“ і “особа“, коли переводять 1 Мойсея 2:7 і 1 Коринтян 15:45. — Нова Англійська Біблія, Йонґ Дослівний Переклад, Поправлений Стендард Переклад; порівняйте з Біблією в Живій Англійській Мові, що вживає слово “особа“ в Першого Мойсея 2:7, але “душа“ в 1 Коринтян 15:45.

Також цікаво зауважити, що вислови нефеш і психі застосовуються до тварин. Про творення морських і земних тварин, Біблія говорить: “І сказав Бог: ’Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу [“створіння“, Нова Англійська Біблія] і птаство, що літає над землею під небесною твердю’. ... І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу . . . ’Нехай видасть земля живу душу за родом її, худобу й плазуюче, і земну звірину за родом її’ “. — 1 Мойсея 1:20-24.

Така згадка про тварин, що вони є душі не обмежується лише до першої книги в Біблії. Від першої до останньої книги Святого Писання, тварини є визначені, як душі. Є написано: “І принесеш данину для Господа [Єгови] від військових, що входять до війська, одну душу [нефеш] від п’яти сотень від людини й від великої худоби, і від ослів, і від худоби дрібної“. (4 Мойсея 31:28) “Піклується праведний життям (душею) [нефеш] худоби своєї“. (Приповісти 12:10) “І кожна істота (душа) [психі] жива вмерла в морі“. — Об’явлення 16:3.

І це застосовання слова “душа“ до тварин є дуже придатне. Це є в згоді з тим, що вірять є основне значення єврейського слова нефеш.

Кажуть, що це слово походить із кореня, що значить “дихати“. Отже, у буквальному розумінні, душа є щось, що “дихає“, і ніхто не може заперечити, що тварини дихають. Вони є живі, дихаючі створіння.

Коли ці вислови нефеш і психі стосуються до людини, то вони є вживані в такий спосіб, що представляють цілу особу. Ми читаємо в Біблії, що людська душа родиться. (1 Мойсея 46:18) Вона може їсти або постити. (3 Мойсея 7:20; Псальма 35:13) Вона може плакати і мліти. (Єремії 13:17; Йони 2:7) Душа може проклинати, прагнути чогось і боятися. (3 Мойсея 5:4; 5 Мойсея 12:20; Дії 2:43) Особа може вкрасти душу. (5 Мойсея 24:7) За душею можна гонитися і закувати її в кайдани. (Псальма 7:5; 105:18) Чи це не є вчинки, яких виконують тілесні люди? Чи всі ці вірші не установлюють факт, що людська душа є ціла людина?

Дуже багато науковців Біблії цього двадцятого століття, католицькі, протестантські та єврейські, прийшли до такого висновку. Зверніть увагу на їхні вислови:

“Славний вірш у 1 Мойсея [2:7] не говорить, так як часто припускають, що людина складається з тіла і душі; він говорить, що Ягве сформував людину, із землі, і тоді почав оживляти недіяльну форму живим диханням вдихаючи в ніздрі, так, що людина стала живою істотою, точно те, що слово нефеш [душа] тут значить“. — Г. Вілер Рабінсон з Ріджентс Парк Університету, Лондон, у Zeitschrift für die alttestamentliche Wissenschaft (Журнал для Науки Старого Заповіту), Том 41 (1923 р.).

“Ми не повинні думати, що людина має душу: вона є душа“. — Е. Ф. Кеван, Директор Лондонського Біблійного Університету, в The New Bible Commentary (1965), 2 видання, ст. 78.

“Слово душа в Старому Заповіті не значить частина людини, але ціла людина — людина, як жива істота. Подібно, в Новому Заповіті воно представляє людське життя; життя особи, свідомої істоти“. — Нова Католицька Енциклопедія (в англійській мові) (1967), Том 13, ст. 467.

“Біблія не говорить, що ми маємо душу. ’Нефеш’ є особа, потребуючи їжі, має кров у своїх жилах, сама істота“. — Д-р. Г. М. Орлінські з Єврейського Юніон Університету, наведено в часописі Нью-Йорк Times з 12-го жовтня, 1962.

Чи це дивує вас, що вчені різних релігій тепер кажуть, що душа є людина? Чи вас вчили цього? Або, чи вас вчили, що душа є безсмертна частина людини? Якщо так, то який вплив ця наука мала на вас? Чи вона спонукувала вас витрачувати гроші на релігійні цілі, які то гроші ви могли вживати постачати потреби життя? Чи може бути, що ваша церква була нечесна в своїй науці? Хто говорить правду — церква чи її вчені?

Якщо ці вчені говорять правду, що людська душа є ціла особа, включаючи її ціле тіло, то ми повинні сподіватися, щоб Біблія вчила, що душа є смертельна. Чи вона вчить так? Так. Біблія говорить про ’стримання’, ’рятування’ і ’збереження’ нефеш або душі від смерти. (Псальма 78:50; 116:8; Якова 5:20) Ми також читаємо: “Не губімо душі його“. (1 Мойсея 37:21) “І втече туди убійник, що заб’є душу невмисне“. (4 Мойсея 35:11) “У молодості помирає душа їх“. (Йова 36:14) “Душа, що грішить, вона помре“. — Єзекіїля 18:4, 20.

Але, хіба не можна знайти принаймні кілька віршів показати, що ті слова, яких з оригінальної мови переводиться на “душу“ представляють її, що вона лишає тіло в часі смерти і є безсмертна? Що можна сказати про наступні вірші? “І сталося, коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім’я йому: Бен-Оні“. (1 Мойсея 35:18) “Господи, Боже мій, нехай вернеться душа цієї дитини в неї“. (1 Царів 17:21) “Заспокойтесь, бо душа його в ньому“. (Дії 20:10) Чи ж ці вірші не показують, що душа є щось, що існує незалежно від тіла?

Вірш у Йова 33:22, НС, написаний у поетичному стилі, постачає ключ для зрозуміння цього вірша. Там “душа“ і “життя“ вживається паралельно, так, що їх можна чергувати і не змінити значення вірша. Ми читаємо: “І до гробу душа його зближується, а життя його до померлих іде“. З цього паралелю можна бачити, що слово “душа“ може значити життя особи, і тому коли душа відходить, то це можна розуміти, що життя особи кінчається.

Пояснити: Чоловік може сказати, що його собака ’загубив своє життя’, коли візок ударив його. Чи він має на думці, що життя вийшло з тіла собаки і далі існує? Ні, він лише вживає образний вислів показати, що тварина здохла. То саме є правда, коли ми кажемо, що людина ’загубила своє життя’. Ми не маємо на думці, що її життя існує незалежно від тіла. Подібно, ’загубити душу’ значить ’загубити життя, як душа’ і не значить, що її існування продовжається по смерті. Признаючи це, The Interpreter’s Dictionary of the Bible заявляє:

“Треба розуміти, що ’відхід’ нефеш [душі] є образний вислів, бо вона не продовжає існувати незалежно від тіла, але вмирає з ним (4 Мойс. 31:19; Суд. 16:30; Єзек. 13:19). Жоден Біблійний вірш не уповноважує заяву, що ’душа’ відділяється від тіла в часі смерті“.

ДЖЕРЕЛО ЦІЄЇ ВІРИ

Доказ з Писання дуже ясно показує, що людина не має безсмертної душі, але що вона сама є душа. Як же, тоді, ця віра про безсмертність душі зайшла в науки церков так званого Християнства? Сьогодні відверто признають, що це сталося через вплив поганської грецької філософії. Професор Доґлас Т. Голден пише в своїй книжці Death Shall Have No Dominion:

“Християнська теологія вже так змішалася з грецькою філософією, що виродила осіб у яких є мішанина дев’ять частин грецьких думок, а одна християнська думка“.

Католицький журнал Commonweal, в його числі з 15-го січня, 1971 р., признав, що наука про безсмертність душі була поняттям, яке “пізніші євреї і ранішні християни вспадкували з Афіну“.

А хто ж є відповідальний за цю мішанину поганської грецької думки з християнською? Чи не релігійні священики? Справді, що церковні члени не вигадали цієї науки самі з себе, наука, яку вчені Біблії тепер явно признають бути небіблійною.

Але звідки стародавні греки дістали свою релігійну основу? Так як ми вже показали, є багато сильного доказу, що релігійні поняття греків, як і інших людей були під впливом вавилонців. А відносно вавилонських вірувань про душу зверніть увагу, що The International Standard Bible Encyclopcedia говорить:

“Припускають, що після смерті людські душі далі існували. . . . Вавилонці . . . з померлими часто клали речі, яких вони могли вживати в майбутньому існуванні. . . . У майбутньому світі здається були різниці між померлими. Ті, які вмирали в битві діставали нібито спеціальної ласки. Вони діставали свіжої води, а ті, які не мали нащадків лишати жертви по їхніх гробах дуже страждали великі позбавлення“.

Отже грекам було легко дістати своє основне поняття про безсмертність душі з Вавилону, до якого то поняття грецькі філософи пізніше додавали свої ідеї.

Виглядає, що щось подібно сталося з нехристиянськими релігіями, які існують ще сьогодні. Наприклад, коли б порівняти стародавню цивілізацію Індуської Долини, де індуїзм є головна релігія, з Месопотамією, то можна бачити значні подібності. Між ними є будівлі такі, як релігійні зіґґуратські платформи у Месопотамії і різьблення, які є дуже подібні до ранніх Месопотамських формів. На основі своїх досліджень, славний Асиріолог Самуїл Н. Креймер говорить, що Індуську Долину заселили втікачі з Месопотамії, коли сумеряни перебрали контролю тієї околиці. Отже не трудно бачити, звідки індуси дістали своє поняття про невмираючу душу.

Таким чином, доказ показує, що Вавилон був найдавніше джерело з якого віра в безсмертність людської душі розійшлася до кінців землі. І там у Вавилоні, згідно з Біблією, відбувся бунт проти Бога. Це само собою є добра причина дивитися на науку про безсмертність душі з застереженням. Але не забувайте, що так як ми вже бачили, ця наука є в конфлікті з Біблією.

Крім цього, чи ідея, що душа є безсмертна не є протилежна тому, що ви вже особисто зауважуєте? Наприклад, що стається коли особа є непритомна або зомліла або в лікарні під анестезією? Якщо її “душа“ справді є щось окреме від тіла і може інтелігентно діяти окремо від тіла, так що навіть сама смерть не впливає на її існування і функції, то чому це є, що під час непритомности особа не пам’ятає, що відбувалося навколо неї? Чому це, що їй пізніше треба розказувати, що сталося? Якщо її “душа“ може бачити, чути, відчувати і думати після смерті, так як релігії загально вчать, то чому це, що щось багато меншого від смерти, як-от непритомність, припиняє всі ті функції?

Також, мертве тіло, будь то людини чи тварини, зрештою розходиться назад у земні елементи. У смерті навіть нема натяків, що є безсмертна душа, яка далі живе.

НАСЛІДКИ НАУКИ ПРО БЕЗСМЕРТНІСТЬ ДУШІ

Те, що хтось думає про душу не є нічого малозначного.

Під час війни вживали науку про безсмертність людської душі нехтувати сумління людей. Релігійні провідники давали вигляд, що відбирання життя не є таке зле, тому що ті вбиті в дійсності не вмирають. А тим, що вмирають у битві проти ворога обіцяється блаженство. Прикладом цього маємо такі вислови, як-от ці, що появилися в часописі Нью-Йорк Times із 11-го вересня 1950 року: “Вчора в Соборі св. Патріка сказали сумуючим родичам, яких синів вербували до війська або покликали на фронт, що смерть на полі битви є частина Божого плану залюднювати ’царство Небесне’“. Ця ідея дуже мало різниться від науки стародавніх вавилонців, які вчили, що вмираючі на війні набували спеціальні ласки.

Перекручення того, що Біблія говорить про душу додало до того, що людське життя уважають дуже дешевим і спричинило людей бути залежними від великих релігійних систем, які фальшиво заявляють доглядати їхні душі.

Знаючи все це, то що ви будете робити? Очевидно, що правдивий Бог, Який Сам є “Богом правди“, Який ненавидить неправду, не буде похвалювати осіб, які тримаються організацій, що вчать неправду. (Псальма 31:5; Приповістки 6:16-19; Об’явлення 21:8) І в дійсності, чи ви б хотіли навіть бути з’єднані з релігією, яка не була чесна з вами?

[Ілюстрація на сторінці 40]

ВОНИ ВСІ Є ДУШІ