“Пильнуй твоєї роботи”

“Чувай над собою й наукою: пильний твоєї роботи.”— 1 Тим. 4:16. Мофат.

1. Четвертою Заповіддю, що Бог кермував для Ізраїля?

ЄГОВА БОГ завжди показує взгляд до проблєм і потреб сотворінь на землі. Він знає що є добре для Його сотворінь. Він добре знав, що ізраїльський народ потребував заповідей для справлення їх життя і щоб тримати їх в чистій вірі в Його. Через Мойсея Бог дав Ізрайлеві Декальоґ, або Десять Заповідей, виписані на камені. Це в Четвертій Заповіді Бог зазначив своє правило для кермування роботи, яка мусіла бути виконана: “Памятай день субітний, щоб святкувати його. Шість день можна тобі працювати й робити всяке діло твоє. День же семий субота Єгові, Богу твойому: в той день не робити меш ніякого діла, ні ти, ні твій син, ні твоя донька, ні твій слуга, ні твоя служниця, ні скот, ні чужинець, що у воротях твоїх: бо в шістьох днях Єгова сотворив небеса і землю, море й усе, що в їх, і відпочив семого дня; тим то благословив Єгова субітний день і освятив його.”— Вихід 20:8—11, Ам. Стан. Вер.

2. Опріч відпочинку, що ця заповідь приказувала робити? Скільки?

² Мабуть всякий чоловік у Христіянстві сьогодні знає про закон, який Бог установив про суботу; а однак дуже мало людей гляділи на нього, як на прямий приказ від Бога, щоб працювати. Це найважніще памятати, що Четверта Заповідь не є ограничена до тільки одного дня в сімох, але Божа воля була, що Його сотворіння мали працювати. Далеко більша часть з їх часу мала бути віддана для праці.

3. Що мав той відпочинок дати? Чи він значив цілковиту бездільність?

³ Коли чоловік був викинутий з города Еден, Бог постарався, що в поті свого чола він мав їсти свій хліб. Це значило, що він мав важко працювати. Але ж від тієї звичайної роботи для піддержки життя, незвершений чоловік мав властиво перервати працю для відсвіження. Отже Ізраїльтянам дано один день із сімох для відпочинку від тілесної праці або звичайного заняття. Розуміється, в цім було також велике пророче значіння, що Бог велів їм робити. (1 Кор. 10:11) Тим що Слово Єгови зазначує його осуд і опрокинення бездільности (Прип. 6:10, 11; 19:15), то це була б помилка припускати, що та заповідь забороняє всяку активність і приказує цілковиту бездільність у той день. Одначе, в роках, що наступили по дорученню тієї заповіди про суботу ізраїльському народові, многі Жиди занехали додержувати ту заповідь, і остаточно духовенство перевернуло ті слова відповідно для своєї вигоди.

4, 5. У вічу противенства, що Ісус показав відносно суботи?

⁴ Що в часі, коли Ісус прийшов на землю, духовенство спонукало людей вірувати, що вони мусіли бути цілком бездільними в день субітний, і що тоді шабасу значіння було загально перекручене, то це ясно із того, що вони противилися роботі, яку Ісус виконував в той день і з Його поведінки в шабас проти чого противенство виринало. Очевидно Ісус навмисно виконував свої діла в семий день, щоб дати властиву науку для звичайних людей. Ісус показав, що це не було ніяким переступом Божого закону, який Він сповняв звершено, для кого небудь виконувати добрі діла для користи інших в той день. Радше, це було згідним з Божими засадами, щоб робити діла праведности кожного дня.

⁵ Коли Ісус добровільно сцілив чоловіка, що був недужий через трицять вісім літ, тоді реліґіоністи, що вірували в традиції, зненавиділи Його і переслідували Його, шукаючи вбити Його. Тоді Ісус дав їм пряму відповідь: “Отець мій і досі робить, і я роблю.” (Йоана 5:17; Ам. Перек.; гляди також Маттея 12:1—15; Марка 3:2; Луки 6:1—5; 13:10—17; Йоана 5:2—18; 7:22, 23; 9:1—34) Ісус не прийшов був знищити Закон, але сповнити його. (Мат. 5:17) Закон вимагав святкування суботи аж до смерти Ісуса, коли то Закон був усунений.— Ефес. 2:15; Галат 3:24, 25; Кол. 2:16, 17.

6. Чи знесення закону про суботу змінило її засади? Чому?

⁶ Але ж закінчення субітного закону з його заповіддю працювати як і відпочивати ніяким чином не змінило Божої засади, що сотворіння мусять працювати. Як це і Ісус ясно зазначив, що Бог є робітником. Ми бачимо Його діла кожного дня; вони є всюди навколо нас. Біблія каже нам про Його творчі діла й многі акти, які Він виконав для добра своїх людей на землі в давних часах. Більші діла ніколи не були виконані як ті, що їх виконав Всевишній Бог.— Пс. 19:1.

СЛУЖБА ДІЯЛЬНОСТЕЙ

7. Яке служення Ісус приніс? Як це Він показав?

⁷ Ісус приніс служебну роботу на землю. Отець, що в небі післав Його, поручивши Йому діл на землі. Наприклад, одного разу Ісус побачив чоловіка сліпого від народження, якого Ісус сцілив. В тому случаї Ісус сказав: “Ні він не згрішив, ні родителі його, тільки щоб явились діла Божі на йому. Мені треба робити діла Пославшого мене.” (Йоана 9:3, 4) І так Ісус пильно працював цілий час Його місії. Він посвятив свої таланти й здібність виключно на Божу роботу і Його наміри. Цим Він вельми угодив свойому Отцеві в небі, защо Він вивисшив Христа до найвисшої позиції у вселенній зараз другої до Всевишнього.

8. Чому Ісус ходив до синаґоґи в суботу? Яка нам наука з цього?

⁸ Перед своїм вивисшенням, Ісус навчав своїх учеників на землі й показав їм своїм прикладом, як виконувати Божу службу. Згідно з Божим законом, Ісус ходив до синаґоґій і збирався з людьми. В таких случаях Він звідомляв людей про Божі наміри: “І ходив Ісус по всіх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сціляючи всяку болість і всяку неміч між людьми.” (Мат. 9:35) Множество Жидів збиралось в синаґоґах, що були їх звичайними місцями сходин. Цим чином Ісус міг розказати правду в уші тисячам людей в території, яку Єгова признав Йому для оброблення. І так Його ученики вчилися з Його прикладу як використати звичаї публичних зібрань і цю методу пізніше наслідували Його вірні слуги.— Діян. 13:15, 16.

9. Яку роботу Він виконував в домах людей? Чому?

⁹ В євангелиї Марка 1:29 є написано, як Ісус ходив по домах і виконував Божу роботу. Ісус сціляв чудом, що було доказом хто Він був, і Його слава ширилась. В Марка 2 голові міститься історія, як Ісус перепроваджував в домі студію Біблії й давав інструкції їм, коли люди зібрались слухати Його мудрости. (Побач також Маттея 9:10.) Знов у Марка 9:33—37 показано, як Ісус навчав своїх учеників в домі, уживши малої дитини як ілюстрації, так щоб вони могли зрозуміти ті засади, які Він навчав їх. Ісус відвідував ті доми більше чим раз, бо ж це було неможливим запустити досить знання в незвершені уми за один раз. Це Ісус робив не із пошани до якихось визначних людей в громаді, але тому, що люди бажали пізнати Божу правду і через їх віру й любов до праведности.

10. Хто вчився з Його прикладу? Що Він робив для них?

¹⁰ Апостоли і ученики Ісуса скористали з Його роботи. Вони навчилися багато про євангелию Царства, щоб і вони могли проповідувати Слово. Потім, як вони свідкували про Ісусову роботу, Ісус дав їм прямі заповіді, щоб вони йшли по містах і селах і проповідували й навчали. Він не полишив жадного сумніву про це, що християнина повинність іти до людей. “Після ж цього настановив Господь і других сімдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам іти. І сказав до них: Жниво велике, робітника ж мало: просіть Господа жнив, щоб випровадив робітників на жниво своє. Ідіть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки. Не носіть калитки, ні торбини, ні обувя, і нікого в дорозі не витайте. У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові цьому; і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж ні, до вас вернеться. У тім же домі зостайтесь, ївши й пивши, що є в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не міняйте від одного дому до другого. І в котрий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед вами, і сціляйте в ньому недужих, і кажіть їм: Наближилося до вас царство Боже.”— Луки 10:1—9, Ам. Перек.; гляди також Луки 9:1, 2, 6.

11. Що такі інструкції для них значили?

¹¹ Це значило: проповідувати і навчати про добру новину від дому до дому. Вони не мали зміняти приюту від одного дому до другого через те, що певний господар посідав більші маєтки або міг дати лучшу вигоду й краще погостити, але вони мали оставати в одному місці покіль вони доручать властиво вість і інструкції. Апостол Павло показав, що це є властиве вирозуміння, коли він сказав: “Я ні від чого корисного не вхилявся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам, свідкуючи й Жидам і Єленянам.” (Діян. 20:20, 21) Павло працював від дому до дому.

12. Що їх христіянська робота мала включати? До якої міри?

¹² Що їх христіянська робота мала включати місійну службу в далеких краях, то це показують прямі слова Ісуса, які Він сказав до своїх учеників відносно роботи, яку вони мали виконати зараз по Його вознесенню на небо: “Йдіть і навчайте всі народи, зануривши їх в імя Отця, і Сина, і святого духа; навчаючи їх сповняти все те, що заповідав вам.” (Мат. 28:19, 20, Діяґлот) Це був виразний приказ, щоб іти до людей всіх народів. Це дальше було підкреслено, що це є часть роботи христіянина, коли Ісус сказав: “А приймете силу, як зійде святий дух на вас; і будете мені свідками в Єрусалимі й у всій Юдеї і Самарії, і до найдальших країв землі.” (Діян. 1:8, Діяґ.) Це обнимає велику територію, і показує, що велика робота мала виконати ся.

13. Яку поміч дано їм звиш для тієї цілі?

¹³ Коли Ісус вознісся на небо, щоб бути зі своїм Отцем, тоді утішитель, Божий святий дух, був виллятий на вірних послідовників Христа тут на землі. Той дух або невидима активна сила Божа порушила христіянів виконувати чудову роботу проповідування й навчання. Бог благословив їх уми і руки для виконування Його волі. Многі люди увірували в євангелию і вступили на дорогу життя вічного.

РОБОТА, ЦЕ ВИМОГА

14. Чому і як Тесолонцям (Солунянам) показано, що треба робити?

¹⁴ Многим із тих всіх народів дано користати з невпинної праці вірних учеників. Між ними були люди в Тесолоніці. Деякі з Тесолунян здається не оціняли властиво добрих діл. Вони не завважали, що Писання опрокидали бездільність і лінивство при роботі. Через їх звільнення при роботі, вони шкодили собі й здержували добро від інших, і такий поступок міг принести знищення життя з руки Божої. Вони повинні були знати, що в Приповістях 18:9 було сказано: “Недбалий в своїй роботі,— це рідний брат розтратника.” (Ам. Перек.) Очевидно, що те знання було наслідком, що ті в Тесолоніці не студіювали пильно Писань. (Діян. 17:11) В дійсности, там не було вимівки для кого небудь бути бездільним в Тесолоніці. Павло дав їм науки з св. Писань, а Тимотей і інші показали їм, як Бог вимагав властивих діл від христіянина. В додатку, вони мали знаменитий особистий приклад від Павла. Помимо цього, апостол Павло мусів писати до них: “Повеліваємо ж вам, браття, імям Господа нашого Ісуса Христа, відлучитися від усякого брата, що живе в лінивстві, замісць іти по науці яку ви приняли від нас. Самі бо знаєте, як вам треба подобитися мені, бо я не був бездільним між вами; . . . Будучи з вами, я дав вам оце правило: ’Хто не хоче робити, тому не дайте їсти!’ Чуємо бо, що деякі непорядно ходять між вами, нічого не роблять, а метушаться. Таким то повеліваємо і напоминаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мовчки роблячи, свій хліб їли. Ви ж, браття, не втомлюйтесь, роблячи добро.”— 2 Солун. 3:6—13, Ам. Перек.

15. Чому деякі були бездільні? Чому треба знання?

¹⁵ Повинність усіх христіянів була — працювати. Апостол указує, що бездільність деяких Тесолонців була наслідком, що вони не наслідували науки принятої від апостола Павла і інших слуг, що відвідували їх. Вони не працювали тому, що вони не ступали по знанню правди. Це правда, що Господь вилляв свого духа на христіянів в тих часах, але ж хто з них не мав віри й знання, то такі напевно не приняли духа. Павло повівся з ними в такий самий спосіб, як з іншими христіянами в інших місцях, подаючи знання по наказу Господнім для збудування таких одиниць в христіянськім почитанню. Певна річ, що без властивого знання ніхто не міг працювати угодно для Господа; ніхто не міг принести овочів в честь великого імя Єгови.

16. Як це Павло показав Колосянам, як знання виконує в нас?

¹⁶ Знання про чудову надію, яку Бог Єгова заховав для христіянів, здається мала відмінний вплив на Колосянів, до яких Павло писав: “Від того дня, як ви почули і зрозуміли благодать Божу в правді, яко ж і навчились од Єпафра . . . котрий єсть вірний служитель Христів . . . котрий і явив нам вашу любов у дусі. Того то й ми від того дня, як почули, не перестаємо за вас молитись і просити, щоб ви сповнились розумінням волі Його у всякій премудрости і розуміння духовному, щоб ходити вам достойно перед Господом у всякому догоджуванню, і у всякому доброму ділі приносячи овощ і ростучи в розумінню Бога, кріпшаючи всякою силою по потузі слави Його на всяке видержування й довготерпіння з радощами, дякуючи Отцеві, котрий зробив нас достойними спільности в насліддю святих у світлі.” (Колос. 1:6—12, Ам. Перек.) Тут Павло показав, як важним воно є мати ясне знання про Божу волю. Без нього людина не може провадити властиве життя, щоб приподобатися Господеві й бути достойним Його. Воно відчиняє дорогу бути плодовитим у всяких добрих ділах. Не тільки це, але воно принесе дар сили, скріпляючи людину для радісної витривалости. Всі ці річи йдуть разом. Властиве ужиття знання помагає нам працювати; і Господь поможе нам пильнувати нашої роботи, щоб ми видержали в ній серед усяких обставин. Оттака є блаженна доля правдивих слуг Божих.

17. Як таке важне знання приходить?

¹⁷ Чи це можливим є для людини дістати таке знання? Чи це дійсно можливо працювати для Всевишнього і задержатися в тій роботі? Оце важне знання не приходить в одній хвилі. Наш Бог дав нам своє Слово правди, щоб помогти нам і показати нам дорогу до Його служби. Студіюючи його ми довідуємося яка воля Божа є, і ми бачимо, щоби сотворіння могло угодити Йому, то воно мусить посвятити своє життя на Божу службу. А це значить праця. Коли хтось сповниться знанням про надію в живого Бога і тоді працює, то це принесе йому користь в особливший спосіб.

18, 19. Чому ми виконуємо цю христіянську роботу, а головно тепер?

¹⁸ Чому ми працюємо? Тому що ми маємо віру й віруємо в Божу обітницю, що Він дасть нам життя. “На це бо і трудимось і ганять нас, що вповали на Бога живого, котрий єсть Спаситель усіх людей, а найбільш вірних.” (1 Тим. 4:10, Ам. Перек.) Для тих, що не мають віри, це може виглядати як обтяження; але в дійсности це є джерело найбільшої радости для христіянських людей в цім світі. Головно в цім часі, коли сили лукавого являються більше активними чим у минулих часах, коли то ознаки кінця світа стаються в нашім часі,— то це є найбільший привилей. В цім то часі проповідування євангелиї по цілому світу бере місце. Це час, коли велике світло освічує Божу правду і коли то христіянин повинен студіювати Його Слово і збиратися разом реґулярно із тими, що мають подібну дорогоцінну віру в студії Біблії, помагаючи один одному пізнати більше царство, як надію всього людства.

¹⁹ Знання Писань показує нам, що зараз перед нами є страшний і темний час битви Армаґедон, коли то лукаві сили дияволського світа пійдуть у погибель. Близькість тієї світової події, що потрясе світом, витискає на нашім умі важність слів Ісуса в євангелиї Йоана 9:4, по версії Американського Перекладу: “Нам треба робити діла Пославшого мене, поки день: прийде ніч; тоді ніхто не зможе робити.” Тепер час ділати розумно й виконати праведні діла науки. Тепер прийшов час, щоб жити й ділати, як христіяни, а особливо тепер, бо остаточний конець уже близько. Тому апостол радить нам бути пильними й уважними: “Чувай над собою й наукою; пильнуй твоєї робити; це роблячи, і сам спасешся і ті, що слухають тебе.”— 1 Тим. 4:16, Мофат.

ЧОМУ ПЕРЕБУВАТИ В НІЙ

20. Чому дано таку виразну пораду про пильновання нашої роботи?

²⁰ “Пильнуй твоєї роботи,” він каже. Чому треба було давати таку виразну пораду? Тому що треба дійсного змагання, щоб затриматися в Божій роботі. Коли б воно так було, щоб ніхто не противився Божій роботі, тоді напевно було б легше; одначе, ми мусимо знати, що Сатана, Диявол, є нашим противником і що він тепер дуже лютує, від коли він був скинутий з неба. (Одкр. 12) Він робить старання, щоб відвернути всі сотворіння від Бога у погибель із ним в надходячій боротьбі. Він хоче, щоб кожний упустив свої руки, звільнив і остаточно цілком перестав ділати Божу доброчинну роботу. Він іще старається побороти Бога через поконання слуг Єгови, бо він добре знає, що тоді вони втратять дорогоцінні Божі обітниці й благословенства Царства. Пересторога апостола Петра (1 Пет. 5:8, 9, Ам. Стан. Вер.) є дуже відповідна в цім часі: “Тверезіться, пильнуйте, бо противник ваш, диявол, як лев рикаючий, ходить, шукаючи кого пожерти; проти него вставайте тверді вірою.” Сатана нападає на кожну особу, що посвятилася Богу, на кожного чоловіка, жінку і дитину, що виконує Божу роботу. Диявол бажає, щоб ми відступили від Божої роботи, супроти доброї ради Ісусової, який сказав: “Ніхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.”— Луки 9:62.

21. Як можна “озирнутися” і які будуть наслідки?

²¹ Як можна “позирнути назад”? Тим чином, що можна вернутися назад до старого світа з якого ми вийшли. Це значить вернутися назад до старих привичок і звичаїв цього старого світа, як от коли Лот і його родина були визволені Богом від знищення лукавого города Содоми і коли Лотова жінка обернулась назад, тому що її інтереса лишились там. Вона погибла, ставшися стовпом соли; і через те Ісус сказав: “Спогадайте Лотову жінку!” (Луки 17:32) Оглянутися назад значить, не пильнувати інтересів Царства. Це значить, що така одиниця не пильнує своєї роботи.

22. Як Сатана спонукує до цього деяких? Як ми поборюємо це?

²² Сатана уживає многі способи для виконання цього. Деякі люди бувають дотикнені через переслідування. Зневаги звільняють інших. Але цього переслідування й зневаг оминути не можна. Господь сказав про них своїм послідовникам, що вони терпітимуть многі зневаги і тортури ради Його імя. Так річ малась з Його слугами зараз по Його вознесенню на небо, і так річ малась з правдивими христіянами від того часу. (Мат. 24:9; 2 Тим. 3:12) Щоб поборювати ці дикі насильства ворога, то христіянин мусить мати сильну віру. Сильною вірою Єгова утверджує нас, і ми можемо поконувати або знівечити ворожі атаки, якщо ми непохитно йдемо з нашою роботою і вповаємо, що наш Бог визволить нас.

23. Помимо противенства, чи і тоді треба старатися про родину? Чому?

²³ Не всі терплять насильні переслідування сьогодні, зате є ще інші методи яких Сатана уживає, щоб відвернути нас від нашої доброї роботи. В цім життю ми маємо багато відповідальностей. Деякі з нас пізнали правду потім, як ми набули родини, і ті родини не завжди вірують в Писання, як ми. Часами вони ставлять всякі перепони в нашій дорозі в змаганню, щоб відорвати нас від нашого почитання. На нас лежить відповідальність старатися за одерження для членів нашої родини, що ми, як христіяни, радо виконуємо. “Коли ж хто про своїх, а найбільш про домашніх не промишляє, той відцуравсь віри, і гірший од невірного.” (1 Тим. 5:8, Ам. Стан. Вер.) Навіть коли вони й противляться нашій добрій роботі, то й тоді ми мусимо дбати про їх життєві конечности, як що ми маємо родини. І можливо, що остаточно, вони приймуть правду і ми здобудемо наші родини для Господа через поставлення вірного прикладу у вірі й добрих ділах.

24. Чому треба пильнувати роботи помимо противенства родини? Як?

²⁴ Порада відносно перемоги родинної опозиції знаходиться в словах Ісуса в Маттея 10:34—39: “Не думайте, що я прийшов послати впокій на землю; не прийшов я послати впокій, а меч. Бо прийшов я, щоб поставити чоловіка різно проти батька його, й дочку проти матери її, невістку проти свекрухи її. І будуть ворогами чоловікові домашні його. Хто любить батька або матір більш мене, недостоєн мене, І хто не візьме хреста свого, й не пійде слідом за мною, недостоєн мене. Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її.” Ісус показав, що виринуть великі кризи в родинах, що приняли Христа й ступають правим шляхом. Жадний христіянин не повинен позволити, щоб противенство родини здержало його від служення Богу Єгові й Христу, інакше він укажеться негідним. Коли б в родині прийшло до такого забурення, що той христіянин стратив і життя, тоді Христос приверне життя його в Царстві; але коли він подасться в неактивність, щоб спасти своє життя, то остаточно він прогнівить Дателя життя і загубить життя вічне. Затримати любов Божу, як найважнішу річ, а інші річи, як другорядної ваги, тоді ми будемо властиво пильнувати нашої роботи.