Як пильнувати її

1. Як бизнес і світські річи можуть звільнити нашу роботу?

ЩОБ піддержати наше життя, ми мусимо мати деякі річи цього світа. Чи світські річи стануться перешкодою для нас в нашій христіянській роботі? Чи ми упадемо в сіті ворога через те, що ми боялися стратити сталий дохід з нашого буденного заняття? Часто буває, що хто підпринявсь служити Богу, тих притискають. Їх ділові підприємства бувають бойкотовані, а особливо в таких місцевостях як Квебек, де фальшива реліґія має перемогу. Знов можуть виринути погрози через фінансові втрати в бизнесі. Ми знаємо, що коли в нас є самолюбство або гордість, то наш противник уживати ме їх для здержання нас в нашій роботі. Це ще одна велика проба христіянської віри. Господь обіцяв, що Він постарається за всі потреби своїх слуг. (Мат. 6:33) Чи їх віра буде досить сильна? Чи вони будуть вповати на Господнє Слово? Взявши за основу своє знання й віру, апостол Павло ось що сказав про розумну христіянську позицію: “Маючи ж їжу й одежу, цим довольні будемо. Котрі ж хочуть забагатіти, впадають у напасть і тенета і в хотіння многі нерозумні й шкідливі, що топлять людей у безодню й погибель. Корінь бо всього лихого сріблолюбство; котрого інші бажаючи, заблудили од віри, і себе прибили многими муками.”— 1 Тим. 6:8—10, Ам. Перек.

2. Як світські принади і наші хотіння впливають на нас?

² Сатана старається зробити річи цього світа принадними для тих, що виконують Божу роботу. Багато є тілесних хотінь, що воюють проти духових річей. (1 Кор. 10:6—11; Якова 1:14, 15; 1 Пет. 2:11) Вони належать до приємностей цього життя і які можуть забрати ввесь наш посвячений час. Якщо ми маємо багато добра цього світа, тоді ми можемо боятися, що ми втратимо легкий спосіб життя задля роботи. Принади цього старого світа можуть спонукати нас оглянутися назад. Такі річи траплялися в початкових христіянів і можуть трапитися й сьогодні. Як це і апостол Павло свідкує у своїм листі (2 Тим. 4:9, 10): “Старайся скоро прийти до мене. Димас бо мене покинув, полюбивши нинішний вік, та й пійшов у Солунь.” Димас мав велику нагоду служити Богу в товаристві з апостолом Павлом, але він стратив її, тому що він не пильнував своєї роботи. Взявши такий напрям в життю цим він стратив нагоду осягнути вічне життя.

3. Як незгода і сварня можуть оперувати?

³ Наш підступний ворог уживає ще інших методів, щоб спинити Божих слуг. Він сіє незгоду між братами. Часто буває, що світ злорічить проти нас; але коли такі річи виходять з уст тих, що є спільниками в тій роботі, то це нелегко приняти. Це ранить глибоко. Якщо наша віра не є досить сильна, ми можемо стати ображеними і відокремитися від інших христіянів. Це є помилка: це може спинити нашу роботу. Тому то ми не повинні дозволити, щоб незгода закралась в наші ряди. Ми мусимо скоро полагодити всякі непорозуміння і дальше йти в роботі.— Прип. 6:14, 16, 19; Ефес. 4:3, 12, 13, 31, 32; Кол. 3:12, 13.

4. Чому нам чувати і мати позитивний погляд про нашу роботу?

⁴ Тому що ми є заатаковані з многих боків через лукавого, то ми мусимо чувати і боротися, щоб нам іти вперед. Не годиться нам ризикувати нашим життям, отже ми завжди повинні мати позитивний огляд. Небезпека лежить в нерішальности, у паузі на дорозі до життя. Ми мудрі, коли ми розуміємо, що раз посвятившися служити Богу, тоді не може бути сумніву як вирішувати справи. Ми завжди безпечні, коли ми вирішуємо такі справи в користь Господньої роботи і в гармонії з Його Словом. Ісус дав нам добрий приклад як поступати, коли Диявол спокушував Його у пустині. Ісус знав, що Писання говорили, отже Він ужив їх як средства для відповіді. Диявол не міг зробити, щоб Він змінив свою постанову в умі. (Мат. 4:1—11) Ми мусимо також чувати, щоб наші тілесні хотіння або інші сотворіння нерозумно й здержали нас від Теократичної роботи. Треба триматися тісно Господа і Його орґанізації, щоб бути безпечним.

5. Чому наш ум мусить бути вишколений? Через використання чого?

⁵ Наші уми мусять бути вишколені через студіювання Писань, якщо ми маємо затримати нашу роботу. Роздумувати й говорити про Бога й Його наміри принесе добро вам. Застановіться над вашими ограниченнями. Ви маєте ограничений час на вишколення вашого ума. Якщо ви тратите той час на читання світських книжок, або на розривку через радіо, або телевізію, і т. п., і роздумуєте про земні річи, тоді ви марнуєте ваш час, який можна б ужити для збудування охоронного муру проти стріл ворога. Ваші думки можуть бути наповнені важними думками. Кожного дня в Річній Книжці Свідків Єгови знаходиться текст для розваги. У відповіднім часі застановляйтеся над Теократичними справами коли в товаристві з іншими в публичній роботі свідоцтва, або з приятелями в дорозі або в дома. Мудрий христіянин відкладає певний час на збудування свого ума, узброївшися для діла, що має бути виконане.— Филип. 4:8, 9.

6. Як ми можемо помогти братам до віри й добрих звичаїв?

⁶ Такий напрям поступовання поможе й іншим також. Ви маєте привилей будувати і інших у вірі. Часто ви стрітете людину, що не є сталою в своїй дорозі, що указує звільнення в своїй дорозі. Ви послужите такій сумніваючій одиниці, коли заохотите її вчащати на зібрання біблійної студії з іншими такої ж дорогоцінної віри і піддаючи їй думку брати участь в Божій службі. Вона можливо не розуміє в яку небезпеку вона йде, коли вона робить ріжні вимівки чому вона не виконує Божих вимог для Його посвячених слуг. Як христіянин, ви маєте привилей іншим виробляти добрі звичаї, які ви виробили, й поборювати злі навички, що провадять назад. Виробіть собі звичай, щоб постійно сходитися з Господніми людьми. Навичково практикуйте оті річи.

7. Як властиве оцінення роботи помагає нам пильнувати її?

⁷ Воно легше триматися роботи, коли ви оціняєте ту надзвичайну роботу, що є частю христіянина. Певна річ, що нема нічого висшого в цім переходячім світі. Це не є собі звичайне або просте. Горда особа може почувати себе занадто важною або надто здібною йти від дому до дому в Божій службі. Але Ісус і Його ученики не почувались бути такими. Вони не рішились служити Богу тому, що вони не могли знайти ніякого іншого заняття або що вони не були відповідні для іншої роботи. Вони бачили в Божій службі найвисшу честь, яка може прийти для якого небудь сотворіння на землі. Сьогодні є багато одиниць між Свідками Єгови, на яких світ глядить, як надзвичайно природно здібними або талантовими. Можливо вони і є здібні. Коли б вони були звернули їх змагання в той напрям, вони були б осягнули високі позиції в цім світі, разом з багатством та всіма іншими річами за якими побивається світ. Але чи вони вибрали ті тимчасові річи замість Божої дорогоцінної роботи і благословенств? Певно, що ні. Противно, вони уживають своїх природних здібностей для уліпшення Господньої роботи. Ми повинні уважати наші природні здібности як дари від Єгови і розвивати їх в Його службі. (1 Кор. 12:31; 13:8; 14:1, 39; Ефесян 4:7—13, Ам. Стан. Вер.) Отже ті здібности які ми маємо, чи їх багато чи мало, вони повинні бути ужиті в Божій роботі й як поміч, щоб затримати ту роботу.

8, 9. Як за добру роботу ми повинні дати цьому служенню? Чому?

⁸ Воно не є досить, що ми беремо участь в Божій роботі. Ні, ми мусимо дати наше все найлучше, якщо ми бажаємо угодити Йому. Ми повинні держати якість роботи як найвисше можна. Як це й Павло каже: “По наказу Божому даному мені, яко мудрий будівничий, положив я основину, інший же будує. Нехай же кожний дивиться, як він будує. Іншої бо підвалини ніхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос. Коли ж хто будує на цій підвалині з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сіна, очерету,— кожного діло буде явне; день бо (Господень) покаже тим, що в огні відкриється, і яка в кожного робота, огонь випробує. Коли робота встоїть, хто вибудував — прийме нагороду.”— 1 Кор. 3:10—14, Ам. Перек.

⁹ Це помилка недоціняти чудової служби Божої. Ця служба — це неоцінений скарб. “Маємо ж скарб цей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не нас.” (2 Кор. 4:7, АМ. Стан. Вер.) Ми приймаємо наші здібности в роботі від Бога і ми повинні ужити їх творчо, сумлінно і пильно. Ми будемо втішатися Божою роботою, якщо ми виконаємо її властиво й найлучше ми можемо. Тоді це буде добра будівнича робота і корисна. Це на підставі якости нашої роботи, що Бог дасть нам нагороду. Єгова заплатить нам добре за нашу службу в праведності; Він дасть нам вічне життя. “Лукавий чоловік заробляє роботу непевну; хто ж сіє правду тому певна нагорода.”— Прип. 11:18, Ам. Перек.

10. Яку нагороду тепер ми маємо за цю роботу?

¹⁰ Навіть тепер ми отримуємо нагороду. Ми маємо задоволення й впокій ума, що приходить тільки з благословенням Господнім. Ми маємо радість Господню, серця повні надії й сподіванок. Все це приходить, як твердиня проти дияволської опозиції. Ми бачимо, що тепер ми маємо привилей розвинути себе через многі досвідчення й спроби, які приходять на нас. Ми неначе звершуємо нашу роботу, вигладжуємо наші недостачі. Коли ми бачимо, як наша робота уліпшується, ми тоді вельми радіємо. Ми радіємо у виконанню Господньої волі, яко ж написано: “Усяку радість майте, браття моє, коли впадаєте в різні спокуси, що знаючи, що доказ вашої віри робить терпіння, терпіння ж нехай має звершене діло, щоб ви були звершені і повні, ні в чому не маючи недостатку.”— Якова 1:2, 3, Ам. Перек.

СВОБОДА ЧИСТОГО СУМЛІННЯ

11. Яку свободу чисте сумління дає нам?

¹¹ Із звершенням нашої служби приходить знання, що ми чинимо добро. І так Господь винагороджає нас свободою, що приходить тільки від чистого сумління. Ми, як христіяни, посвятилися служити нашому Отцеві, і Він помагає нам додержувати нашу невинність. Взявши напрям праведности, ми приймаємо многі благословенства і маємо привилей показати нашим праведним життям, що хто зневажає нас, на тому і ввесь сором. “І хто ж такий може заподіяти лихо вам, якщо ви пильно робите праведність? Бо коли й терпите за праведність, то ви блаженні? Та ви не страхайтесь їх, ані тривожтесь, але шануйте Христа у ваших серцях як Господа, і бувайте завсіди готові дати одвіт всякому, що домагається від вас слова про вашу надію, з лагідностю і страхом, маючи совість добру, щоб, у чому судять вас, яко лиходіїв, осоромились ті, що докоряють добре життя ваше в Христі.” Що за чудове почуття бути вільним від страху, бути вдоволеним, вповати на безпеку покровної руки Всевишнього. Радість приходить в терпінню за чинення добра в Божій роботі; з другої знов сторони, яку велику умову печаль переносять ті, що чинять зло. “Лучше бо, коли воля Божа, пострадати за добрі діла, аніж за діла лихі.”— 1 Пет. 3:13—17, Ам. Перек.

12. До якого оплаканого стану недбальство провадить?

¹² Коли ми пильнуємо роботи в службі Божій й держимось близько Його орґанізації, то ми можемо терпіти переслідування, але Бог дасть нам сили і здібности перенести їх. Це коли ми недбало подаємось назад на дороги цього старого світа і стаємось замотані многими сітами Сатани, або попадимо в його полапку, тоді ми терпимо невисказані муки, які ми стягнули на себе. На це часто звертається ввагу Товариству Вартової Башти, тому що такі люди шукають помочи в часі горя. Один недавний приклад, що є дуже нещасний, є поданий в слідуючім листі:

Дорогі Браття:

Я пишу, щоб ви дали свої думки про розлучення й розвід. Мій муж і я є свідками для Єгови, але у минувших двох роках ми звільнились в нашій ревності для служби. Я свідома неї помилки яку ми зробили і я старалась порушити мого чоловіка йти знов до служби. Від початку цього року я не змогла спонукати його пійти на зібрання. Він думає що тому, що він одного разу був слугою збору й звільнив свою руку, що він втратив своє право до благословенств Царства. Аджеж я думаю, що Диявол замотав його в свої сіти і він старається оправдувати свої поступки тепер.

Він замішавсь з іншою жінкою і тепер бажає розводу, щоб ожинитися з нею. Я сказала йому, що він напевно загубить всяку надію, якщо він далі буде поступати в цім. Ми маємо двоє дітей, і я думаю, що всякий, хто має знання Божих законів повинен вирахувати собі, що він мусить відкинути такі спокуси, навіть коли ми й не можемо жити разом, але я думаю що ми можемо, коли б він тільки залишив ту другу жінку. Прошу напишіть нам як найскоріше про наш стан. Я відчуваю, що ми стратили багато благословенств через нашу недбалість, але чи вся надія пропала? Я знаю, що він любить Господа і Господніх людей. Але я не знаю які кроки я маю взяти.

Ваша за Теократію,

Отакий є дуже оплаканий стан в який запровадило недбальство до Господньої орґанізації й Його роботи. Оце що Сатана дасть тим, що дадуть йому шпарку через співтоваришення із цим старим світом: умові муки, журу, смуток.

13. Як може приняття Божого милосердя помогти нам пильнувати її?

¹³ Це є потіхою для нас знати, що наш Бог в небі є милостивий і що Він є завжди присутним джерелом помочи і потіхи. Коли ми спотикаємося від безнастанних нападів нашого противника і відступаємо взад, тоді ми терпимо невисказане пригноблення через це. Але коли ми направду любимо Бога, ми звернемося до Нього і шукаємо Його помочи, як от дитина йде до свого батька. Цю поміч ми можемо отримати, через Його незаслужену доброту, якщо ми приложемо щирі змагання ступати від того часу правди шляхом. Ми знаємо, що ми не можемо добровільно повтаряти наші гріхи і тоді знов за кожним разом просити про прощення, як це роблять деякі новочасні реліґійні круги, бо Писання не зізволяють на це (Жид. 10:26—30); але коли ми щиро покаємося й стараємося ходити правою дорогою, вертаємо назад до Господньої роботи й постановляємо пильнувати її, тоді Господь помагає нам виздоровіти. Що найменше, то період терпіння буде найбільш трудним часом — та й многі ніколи не приходять до себе — і тому мудрий слуга Єгови тримати ме видіння цього питання ясно і пильнуватиме своєї роботи, не ризикуючи своїм життям.

(Дальше буде)