Муки багатиря

В НАШОМУ попередньому числі ми застановлялися над причтою про Багатиря й Лазаря аж до першої часті Луки 16:22. Предложено докази, на підставі Писань, що привілейований багатир і жебрак Лазар представляли символічно два класи: багатиря, високо взнесле реліґійне духовенство між Божими визнаними людьми, і жебрака Лазаря, понижених, занедбаних людей, які відчувають їх духову потребу, і які є голодні й жадні правди й праведности від; Бога. Та причта була перше пристосована до Жидів або Ізраїльтянів, яким Ісус сказав ту причту. В цьому класі “багатиря” є заключені архієреї, письменники, Фарисеї і Садукеї, і інші реліґійні провідники, які противилися Ісусові й насміхалися з Його науки. Тому що Ісус і Його ученики проповідували добру новину Царства убогим і пригнобленим, що слухали Його з приємністю, це збагачувало їх правдою Божою і привілеями служити Йому правильно. Це принесло смерть для їх жебрачого, пораженого духового стану. Це визволило їх з під залежності від класу “багатиря” щодо реліґійного навчання, яке вони отримували. Це привело їх у ласку Бога Єгови, якого представляв Авраам, де вони могли празникувати досхочу при духовому “столі Єгови”. Ось в такий спосіб, каже причта, “жебрак помер і був занесений ангелами на лоно позиції Авраама.”

1. Що спіткало багатиря при смерті? Що його смерть представляє?

ЩО ТЕПЕР зустрінуло “багатиря”, то як раз противно даній ласці жебракові Лазарю. Луки 16:22, 23 каже нам: “Умер же багатир і поховали його. І в Гадесі він підніс очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама і Лазаря в позиції лона із ним.” (НС) Смерть “багатиря” не значить, що який небудь член з того класу помер. Це представляло їх смерть для привілеїв, корисних позицій, якими вони втішалися до тепер і в яких вони трактували клас Лазаря як понижених, заражених жебраків. Отже, коли і як клас “багатиря” помер і був похований?

2, 3. (а) Коли клас “багатиря” помер? (б) Як Ісус стягнув з них їх вісон і кармазини і знівечив їх стіл?

² Це сталося в той самий час, коли клас Лазаря перейшов зміну обставин на краще. Те що ділало на усунення недогідних обставин цього убогого класу, те ділало й на смерть класу “багатиря” для його особливших привілеїв, що здавались на Божу користь. Це сталося, коли Йоан Хреститель прийшов проповідувати покаяння, бо царство Боже було наближилося. Він звертав людей до Ісуса, як “Агнця Божого, що бере гріхи світа”, Помазаника, Христа. Йоан виявляє їх самоправедність і назвав їх “кодлом гадючим” і указав, що вони були в небезпеці хрещення огняним знищенням в надходячому гніві Божому на Ізраїля. Вони потребували покаяння стільки як і бідні люди, що були засуджені законом Мойсея. Їм ніяк не було думати, що вони були обіцяним “насінням Авраама” завдяки їх природному походженню від вірного Еврея.— Мат. 3:7—12, НС.

³ Однак самий Ісус був ще більш невблаганним проти класу “багатиря” в його вісоні й пурпурі і при його розкішному столі. Проголосивши себе за праведних, колись вони виглядали бути високі в очах Лазаря, але в дійсності вони були огидні в очах Бога. Ісус виявляв їх яко таких для класу Лазаря. (Луки 16:15, НС) Ось так Він обнажив їх з їх вісону самоправедности. Він роздягнув їх з кармазинів, себто, привлащування до царської позиції в Божому царстві, коли Він заявив, що блудниці, грішники з жебрачого класу попередять їх в Царство. Він довершив це своїм страшним присудом: “Відніметься від вас царство Боже і дасться народові, що робитиме овощі його.” (Мат. 21:43, НС) Він знівечив їм їх реліґійний стіл, коли Він відвернувся від них і поручив тайни Царства й привілей проповідувати Царство убогим з класу Лазаря і сказав: “Я прилюдно хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землі, бо ти заховав це від премудрих і розумних, а відкрив це недоліткам. . . . Прийдіть до мене, всі знеможені та отягчені, а я відсвіжу вас. Візьміть моє ярмо на себе і бувайте учениками моїми, бо я тихий і смирний серцем, то й знайдете відсвіження душам вашим. Бо ярмо моє любе й тягар мій легкий.” (Мат. 11:25—30 і Луки 10:21—24, НС) Коли клас “багатиря” добровільно відкинув Його і спричинив Йому смерть, це запечатало їх смерть, як духово вищих людей. Їх реліґійний стіл стався пасткою, а їх празник, смертельною сіткою для них.— Рим. 11:7—9.

4. Чи причта описує Лазаря як похованого при смерті і що він пішов до пекла? Чому?

⁴ Ми вже завважали, що та причта не згадує, що Лазар був похований і пішов до пекла, Гадесу або Шеолу. Одначе вона каже, що той багатир, що “помер і був похований” знайшовся “в Гадесі”. Його смерть була явно признана в день П’ятидесятниці через десять днів по Ісусовім вознесенню на небо, щоб явитися в Божій присутності з ціною Його людської жертви. Тоді то святий дух був виллятий на перших членів класу Лазаря. Той дух був доказом, що вони були приняті Богом і мали Христову праведність приписану їм і що вони сталися наслідниками Божого царства. Духовий покарм відносно Його царства під Христом не впав в той день П’ятидесятниці із стола “багатиря” для убогих людей. Ні; він прийшов через тих учеників, що були взяті на “лоно позиції Авраама”. Там Петро, а не клас “багатиря”, почав уживати “ключі царства небесного”. Приблизно 3,000 Жидів звернулися до стола Більшого Авраама й охрестилися й отримали вилиття духа. Ось так клас Лазаря почав підноситися із смерті переступів та гріхів, й був запечатаний “в небесних місцях в єдності з Ісусом Христом.” (Діян. 2:1—42; Мат. 16:19; Ефес. 2:1—6, НС) Отже, як та причта могла описати Лазаря як в Гадесі, Шеолі, пеклі, або в звичайному гробі людства? Цього вона не могла зробити.

5. В який спосіб клас “багатиря” був мертвим та однак жив?

⁵ Тепер щодо класу “багатиря”: Відкинувши Ісуса й уперто тримаючись від Закону, щоб ним оправдати себе на життя, він показав бути проклятим Законом. Проте він помер для нагоди бути в товаристві з Ісусом Христом, як обіцяне Насіння Авраама. До його фізичної смерті він жив в тілі, як от скитальниця жінка про яку апостол писав: “Котра ж ходить за насолодою похотей, то ця мертва, хоч живе.” (1 Тим. 5:6, НС) Закон, якого він тримався, показавсь бути смертю для нього, засудивши його на смерть, як проклятих грішників. (Рим. 7:9—11) Живучи далі в тілі, хоч мертвий в очах Бога, він міг бачити, що сталося з класом Лазаря й міг сумувати із-за цього.a

6. Коли клас “багатиря” був похований в тому часі?

⁶ Оскільки це відноситься до Жидів, той “багатир” був похований три і пів роки по П’ятидесятниці. Чому тоді найпізніше? Тому що тоді добра новина Божого царства проповідувалась погордженим, необрізаний поганам перший раз в домі італійського сотника Корнилія. Клас “Багатиря” між Жидами не було ужито для цього проповідування. Ні; він не становив тих одиниць, що мали благословити всі народи землі в гармонії з обітницею Єгови даної Авраамові. Той, що проповідував Корнилеві був членом з погордженого класу Лазаря, апостол Петро узброєний в “ключі царства”. (Діяння 10:1 до 11:18) Клас “Багатиря” не мав ніякої життя-даючої вістки і був неактивним в Божій службі, і тому був мертвим й похованим.

7. Якщо пекло є гріб, то як це, що їх показано тим розмовляючи?

⁷ Та ви питаєте: як це, що той багатир є представлений, що він говорить в пеклі, коли це тільки звичайний гріб людства? Це тому так, що це причта. Отже його смерть, похоронення й його побут в пеклі — все це ужито в символічний спосіб. Цей факт показує, що це приповість, бо коли б клас “багатиря” знаходився дійсно в біблійному пеклі, тоді він не міг би ні говорити ні бачити. “Нехай безбожників поб’є сором, нехай вони в Шеол заніміють!” (АС) — “заніміють у гробі” (АВ) — “нехай проваляться у пекло” (Дя). Так говорить Псалма 31:17. (Пс. 30:18, Дя) І в книзі Екклезіяста 9:5, 10 ми читаємо: “Бо живі знають, що вони помруть, а мертві нічогісько не знають вже, . . . “Все, що маєш снагу робити, роби руками твоїми; бо ні роботи, ні роздумування, ні знання нема в пеклі (Дя) — в Шеол (АС) — в гробі АВ), куди ти спішишся.” Коли хтось знайдеться в такому стані як Шеол, пекло, або гріб, той не є активний в Божій службі, ані не пізнає правди. Ось там клас “багатиря” знаходиться і може бачити зміну обставин класу Лазаря і може говорити й нарікати. Це так, як псалміст занепалий духом сказав про себе: “Життя моє наближається до Шеолу. Мене залічено до тих, що йдуть у могилу. Я чоловік, що не має помочи, відкинутий між мерцями, наче вбиті, що лежать в домовині, про яких ти не згадуєш більше, і які далеко від руки твоєї. Ти поклав мене в найнижчу яму, в темному місці, в глибині. Гнів твій важкий на мені.”— Пс. 88:3—7, НС.

ЯК У МУКАХ

8. Чи це, що він “був у муках” доказує, що душі терпять свідомо муки в пеклі? Чому?

⁸ Якщо Гадес, Шеол або пекло є звичайним гробом людства, де нема ні чуття, ні знання, ні роботи, то як це, що причта каже про багатиря в Гадесі, “він був у муках”? В наступаючому вірші він каже, що це завдяки “палаючому огню”. Чи ж це не указує, що там є огонь, і що людські душі мучаться свідомо в Гадесі, Шеолі або пеклі? Цілком ні! Це є причта, і Шеол або Гадес ужито, щоб представити стан класу “багатиря” між нами тут іще на землі. Отже цей клас можна представити, що він в Шеолі або Гадесі або пеклі й в той самий час живе в муках від палаючого огня. Того багатиря не можна представити як в Геєнні, або в “озері огняному палаючому огнем і сіркою”, що є символом “другої смерті”, або цілковитого знищення від якого не буде воскресення — Одкр. 19:20, АС; 20:14, Побач відносник.b

БАЧИВ АВРААМА ЗДАЛЕКУ

9. Що багатир бачив здалеку? Що це значило для нього?

⁹ Клас “Багатиря”, хоч живий в його реліґійному оточенню, був мертвий для Бога і неначе похований в Гадесі або пеклі щодо його активної служби. Для цієї причини він міг бути представлений як мертвий й похований, та однак живий і міг бачити далеко й також переходити муки. Те що він бачив — це спричиняло муки для нього: “і бачив здалеку Авраама, й Лазаря на лоні позиції його.” Це значить, що клас “багатиря” побачив, що він не отримував благословенств, як Авраамове природне насіння. Він бачив Більшого Авраама, Бога Єгову, здалеку від ньго і Його ласку йдучу до жидівського останка і поган, що повірували в Ісуса і пішли вслід за Ним. Далеко від того, щоб бути насінням Авраама для благословення всіх родів і народів землі, він стався прокляттям для них. Каже Павло: “Й Богу не вгодили, і всім людям противні, що забороняючим нам промовляти до поганів, щоб спаслися, щоб сповнились гріхи їх усякого часу.” (1 Сол. 2:15, 16, НС) Павло як і Варнава сказали до них: “До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж ви відкинули його і вважаєте себе занедостойних життя вічного, то ось! ми звертаємось до поган. Справді Єгова положив заповідь на нас, заповідаючи: ‘Я поставив тебе світлом народам, щоб ти був на спасення до країв землі.’ ”— Діян. 13:46, 47, НС.

10. Що бути в позиції лона значить для класу Лазаря? Що це значило для класу “багатиря”, що він не був там?

¹⁰ І так вони (клас багатиря) бачуть клас Лазаря на позиції лона в Авраама, і тим самим на пирі з Авраамом і на передньому ложу з ним, що є знаком його особлившої любові й ласки. (Йоана 13:23, 25; 5 Мойс. 13:6; 28:54, 56; 2 Сам. 12:3, 8; Мих. 7:5) Це значить, що він на лоні ласки в Більшого Авраама, Бога Єгови, і має спільність із Ним. Вони були приняті як сини Божі співтоваришувати з Ісусом Христом, правдивим Насінням Авраама, і тому вони пирують при “столі Єгови” на тайнах і правдах Царства і на чистому почитанню й служенню Богу. (1 Йоана 1:3, 7; Йоана 4:34; Якова 1:27) Зате клас “багатиря” знаходиться осторонь всієї цеї ласки, здалеку. Клас Лазаря є уподібнений до Ісаака, Авраамового сина від його улюбленої жінки Сари, сина, який ставсь Авраамовим наслідником. Як це Бог сказав: “Це в Іссаку назветься насіння твоє.” (Рим. 9:7; Галат 4:28, НС) Зате клас “багатиря” є подібний до Ізмаїла, Авраамового сина від невільниці Агар. Бог відкинув Ізмаїла як насіння, і тому він був скитальцем відісланий геть, щоб не загрожував життю Ісаака. Отже, хоч ті з класу “багатиря” і є природними потомками Авраама; все ж вони відкинуті від Божої ласки. Проте вони переслідують клас Лазаря із зависті й помсти, як Ізмаїл робив.— Галат 4:22—30, НС.

11, 12. Як вони мучилися в часі Ісуса? Як в часі апостолів?

¹¹ Не дивно, що клас “багатиря” знаходиться в муках. В Ісусовім часі Його вість мучила їх. Потому, як Він виявив їх традиції й установи противні Божому Слові і заповідям ученики сказали: “Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово сказане Тобою, поблазнились?” Коли Він проголосив горе на них за їх реліґійне лицемірство і самоправедність, один із них сказав: “Навчителю, говорячи це, ти нас обижаєш.” На це Ісус не замовк, а далі казав їм, що вони забрали ключ знання від людей. Страдаючи від чутки, що Ісус навчав у храмі, вони вислали слуги свої, щоб ув’язнити Його, але слуги відмовилися це робити і принесли назад оце непокоюче визнання: “Ніколи так не говорив чоловік, як Цей чоловік.” Коли Він сказав причту про виноградник і вони побачили, що тими вбивцями були вони, тоді вони старалися схопити Його в їх умових муках, але не зробили цього, бо боялися народу.— Мат. 15:12—14; Луки 11:45; Йоана 7:32, 45, 46; Мат. 21:45, 46, НС.

¹² Задумавши зменшити свої муки, вони нарешті вбили Його. Одначе їх муки були знов відмовлені класом Лазаря від часу П’ятидесятниці. Наприклад, священики, храмові слуги, і Садукеї були занепокоєні, тому що Петро й Йоан навчали людей в храмі про Ісуса і Його воскресення. Все ж таки ув’язнення й здержання не настрашили ані заперли уст апостолам. Вони ставали сміліші, й проповідування в Єрусалимі ставало напружним і ще більше обурювало реліґійні голови. Від Стефанового свідоцтва вони чулись зраненими в самому серці. Скрегочучи своїми зубами, вони з криком кинулись на нього гурмою, витягнувши його геть за місто й каменували його на смерть. Савл з Тарсу, який бачив це, похвалював це несамовите гонення проти християнського класу Лазаря. Будучи вельми лютий проти них, він дихав грозьбою і вбивством проти них. Але ж для нього це було неначе копнути вола проти заостреного кілка й глибоко зранити його. Коли Савло навернувсь і став апостолом Павлом, і він і Варнава проповідували великій товпі людей, реліґійні провідники сповнилися завистю і зневажливо заперечували, що вони говорили людям, а опісля переслідували їх за те, що вони звернулися з вісткою до не-Жидів. Часто згадується про їх люті обурення проти Павла і його спів-місіонерів. Що за муки вони переносили! О, як страшно пекла їх палаюча вість докору й виявлення, і пражила їх!c

НОВОЧАСНЕ ПРОТИСТАВЛЕННЯ

13, 14. Хто є новочасним прообразом багатиря?

¹³ Реліґійні урядники і провідники Жидів, які становили клас “багатиря” в першому століттю знаходять свій протилежний відбиток в духовенстві й реліґійних провідниках і прихильниках нинішного Християнства. Вони представляють системи, які стали окопані між людською суспільністю і посідають великі старинні й стародавні традиції. І так з їх багацтвом і впливом над володарями цього світа, вони здобули собі місце великої поваги, пошани, впливу і контролю над людьми. Поверховно вони являються дуже реліґійними й богомольцями, так що критикувати їх здавалось бути святотатством, зневагою та безбожництвом. Вони купалися в ласці багатих і володарів і орудували могутнім політичним впливом. Вони привластили собі обітниці Царства з Божого Слова і уявляли себе першими в ласці Бога, Більшого Авраама, і що через них мало установитися царство Боже над землею. Вони інтересувалися науковими, соціальними та політичними користями і гляділи з погордою на звичайних людей, як на мирних, невчених, і цілком залежних від титулових, учених духовників і їх реліґійних систем відносно знання Біблії.

¹⁴ Мало вони дали людям науки зі Слова Божого й обслуги і обманювали їх сектанськими традиціями та поганською філософією, оставивши їх в духовій голоднечі та хворими в болячках. Вони забрали ключ знання для відчинення значіння Божого Слова. Вони відвернули людей від Божого царства як людського єдиного рятунку й обернули їх в політичні плани і в політику світських володарів і благословили їх за співучасть в кровавих битвах народів. При цім кінці світа, вони не мають вістки спасення для занепокоєних людей, але лишають їх у духовому убожестві, голодних і недужих із єдиною марною надією на Ліґу Націй або Орґанізацію Об’єднаних Націй, як їх найліпшу надію на світовий мир, сталість та добробут.

15. Як його показано, що він мертвий і похований?

¹⁵ Тепер ті реліґійні провідники знаходяться в духово мертвому стані, як от “багатир” у причті. Вони напевно не живуть дотично правди, що “призначені часи народів” закінчилися в 1914 р. (А.Д.), і що тоді Боже царство прийшло в силі над землею із обіцяним Насінням Авраама, Ісусом Христом, на престолі. Вони погорджують останком з класу Лазаря, новочасних Свідків Єгови, за проголошування такої вістки. У вічу ознаки закінчення цієї системи речей і присутності або пароусії Ісуса Христа в силі Царства, вони повинні були вірувати в ту вість, принаймні при кінці першої Світової Війни в 1918 р. А однак вони не ожили і не почали ділати і взяти вість Царства і звіщати її людству. Останок з класу Лазаря зробив це потім, як вони оговтались від гніту з рук їх ворогів в часі тієї світової війни. Вони поновно реорґанізувалися в 1919 р., і ожили й побільшили їх активність в проповідуванню “цієї доброй новини Царства” на свідоцтво всім народам нім прийде кінець цьому світу в Армаґеддоні. Але реліґійний клас “багатиря” погордила пророчим значінням світових подій. Вона відкинула вість яку приняв новочасний “Лазар” і шукала прибіжища в людських підробках за Царство, в тій марній речі так званій Лізі Націй. Отже вона не указала ніякої чинности для проголошення і піддержання Царства. Вона показала, що вона була мертва і похована відносно Бога; і Його суд, написаний наперед в Його Слові, признав її такою.

ШУКАЮТЬ ТЕОКРАТІЇ

16. Коли сповнились вповні слова Луки 13:27—30? Хто це ті, що приходять?

¹⁶ Впродовж цілої християнської доби, пророцтво в Луки 13:27—30 ділало до свого вершка тепер. В тому пророцтві Ісус розказав про час, коли двері будуть зачинені перед лицем людей, що одного разу мали особливші привілеї в реліґії, і тоді сказав: “І скаже: Кажу вам, що не знаю вас звідкіля ви. Уступіться від мене всі, що робите беззаконня! Тоді буде плач і скреготання зубів, як побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть. І прийдуть від сходу й заходу, від півночі й полудня, та й засядуть при столі у царстві Божому. І ось є останні, що будуть перві, й перві, що будуть останні.” (НС) По знищенню Єрусалиму римською імперіалістичною армією в 70 р., по Хр., ті, що прийшли зі сходу, заходу, півночі й полудня, були по більший части не-Жиди або погани з між усіх народів, що їх сягнула добра новина.

17. Що значить бачити Авраама, Ісаака, Якова і всіх пророків в Божому царстві?

¹⁷ У числі попередньої Вартової Башти ми бачили, як Авраам, якого ім’я значить “Батько многих”, представляв Бога Єгову, Отця обіцяного Насіння Авраама. Авраамів син Ісаак, який був принесений в жертву, представляв Сина Божого, Ісуса Христа, який головно сповняє роль Насіння Авраама для благословенства всього людства. Яків, син Ісааків і внук Авраамів, представляли збір Христових послідовників, бо Бог приняв їх як своїх духових синів і зробив їх частю обіцяного насіння Авраама. Якове ім’я змінено на Ізраїль; і вони є духовими Ізраїльтянами, “Ізраїлем Божим”. (Галат 4:28; 3:26—29; 6:16, НС) Вираз “всі пророки” також представляє збір духового Ізраїля, членів “тіла Христового”. У пророцтвах ті старинні пророки були ужиті як прообраз на тих з духа сплоджених християн, указуючи наперед їх роль або напрям поступовання. Отже разом, Авраам, Ісаак, Яків і всі пророки представляли Теократичне Правительство. Це що ми бачимо їх в “царстві Божому” значить, що ми бачимо їх очима розуміння, що Єгова, Ісус Христос і Його збір з духа сплоджених послідовників становлять царство Боже і є в царстві небесному.

18. Отже, що значить прийти і засісти з ними в Царстві?

¹⁸ Отже коли люди з усіх сторін приходять і засідають при столі в тому царстві, то це значить, що ті віруючі є взяті в класу Царства співнаслідників і що вони празникують на правдах Царства і привілеях при “столі Єгови”. Отже не потрібно чекати, аж Авраам, і Ісаак, Яків і всі пророки воскреснуть з мертвих, щоб ми могли бачити це пророцтво сповнене.

[Примітки]

Ширше порівнання якою-будь чесною і одважною одиницею відкриє їй, що де Версія Дуя містить “пекло” в Єврейських Писаннях, там Версія Короля Якова звучить “гріб”. Американська Стандард Версія відкриває, що у всіх тих місцях первісне єврейське слово є “Шеол”, а Грецька Версія Септуаґінта уживає слово “Гадес”. Ніякий пошукувач за пекельним огнем не може опрокинути цього. Тепер ви можете розуміти чому Амоса 9:2 каже: “Хоч би зарились у пекло”.

Це пояснює, чому пророча Псалма 116 далі каже: “І призвав я ім’я Єгови: Благаю тебе, Єгово, спаси душу мою. Вернись душе моя, до спокою твого! Бо Єгова щедрий для тебе. Ти бо спас душу мою від смерти (не, від вічних мук), очи мої від сліз, і ноги мої від пропасти. Дорога в очах Єгови смерть святих його.” (Пс. 116:4, 7, 8, 15, АС) Як Йона вийшов був “з черева пекельного”, з живота кита, на третий день, так і Ісус вийшов з буквального біблійного пекла. Йона в животі кита не представляв Ісуса в ніяких муках в пеклі. (Йоана 2:1—3) “Ознака Йони”, яка Ісус сказав мала бути дана Ізраїльтянам, включаючи і клас “багатиря”, становила Ісусове воскресення з мертвих і пекла на третий день.— Мат. 12:38—41; 16:1—4.

Отже гармонійна біблійна правда стоїть незаперечена, незахитана, що Шеол, Гадес або пекло — це звичайний гріб людства і що в ньому немає огняних мук для людських душ.