Витворення фальшивого христіянства
РАННІ ХРИСТІЯНИ не були боязкі розказувати іншим в що вони вірували. Передові церковні орґанізації сьогодні аж кишать від тих, що визнають христіянство, але котрі соромляться говорити про їх вірування. Не так давно тому в св. Патрика катедрі в Ню Йорку “Всечесний” Е. Б. Бродерік докоряв церковним членам, котрі відмовились “виставити їх голови з їх самовироблених духових схоронень від бомбів.” Він пристосував їх до “боязких учеників, котрі заставляють нас вгадувати через те, що відмовляються визнати себе.” (Ню Йорк Таймс, 25 травня, 1953) Протестанти мають своїх “боязких учеників,” також! Др. Д. Стуард із Центральної Пресвитеріянської Церкви в Гюстон, Тексас, заявив: “Це є серіозний стан, коли члени христіянської церкви не знають за що вони обстоять.” (Гюстон, Тексас, Пост, 27 жовтня, 1952) Що ж привело “христіянство” до такого випорожнення правдивих чеснот, які посідали ранні христіяни?
Чиста правда є, що “Недільна реліґія” розвивалася роками. Вона парадувала під маскою як христіянство. Направду, форма почитання, яка відлучена від щоденних справ життя, не може бути дійсним христіянством, бо ж христіянство це почитання, яке має практикуватись кожного дня. Підтверджуючи це, Христос самий заявив: “Як хто хоче йти за мною, нехай відрічеться себе і возьме на себе свій стовп терпінь і день за днем йде за мною безнастанно.” (Луки 9:23, НВ) Апостоли навчали про добру новину у святині і від дому до дому “кожного дня.” (Діян. 5:42, НВ) А що справжне христіянство є щоденне почитання, то “Недільна реліґія” мусить бути “формою благочестя” що є фальшива, тому що поклонники ‘оказались бути фальшиві до її сили.’ (2 Тим. 3:5, НВ) Та у сплодженні “Недільної реліґії” витворено фальшиве христіянство. Це розділює людей на дві клясі: духовники і міряни.
Але ж вислів “духовенство” означує вибрану ґрупу людей, котрі є висвящені через зорґанізовану реліґію проповідувати її вість і котрі звичайно носять відзначені одяги і прибирають впливові титули. Отже міряни є звичайні люди й відзначені від духовників. Під цією системою міряни сидять у лавках і платять за проповідування їм. Під такою системою міряни “нагромаджують навчителів для себе, щоб їм уші свербіли.” (2 Тим. 4:3, НВ) Чи цей розділ “христіянів” на проповідників, що угоджають людям, і на безчисленних слухачів, є по Писанням? Католицька Енцикльопедія, під заголовком “церковно служителі,” заявляє: “Христос не поручив проповідування евангелиї . . . вірним взагалі, але певним і вважно відзначеним особам, як от апостолам.” З огляду на це, воно зовсім не дивно, що коли там була просьба за “звільнення мірянів” підчас Світового Конґресу Апостольських Мірянів, то папа прямо відкинув цю ідею, кажучи: “Висказання ‘звільнення мірян’ є ледви вдоволяючим для нас; воно має радше неприємний звук.”— Ню Йорк Таймс, 15 жовтня, 1951.
Два факти стались ясними: перше, духовники твердять, що розділення духовників і мірянів було Богом започаткованне. Друге, всяке інше розпорядження було б, сказати лагідно, “неприємним” для духовників. Тепер нам треба “упевнитись у всьому” й звернутися до Писання. Якщо розділ між духовниками і мірянами не є по Писанням, тоді він був великим чинником у витворенні фальшивого христіянства.
НЕМАЄ КЛЯСОВОГО ВІДРІЖНЕННЯ
Ранні Христіяни були всі братами. Ніяка клясова ріжниця не могла там правильно існувати. (Якова 2:1—9) Христіяни не покланялися з пошаною перед іншими, як це Петро сказав до Корнелія. (Діян. 10:25, 26) Ніхто з христіянів не цілував руки Христа або палця на нозі; замість того, він обмивав їх ноги! “Коли ж я, хоч Господь і Навчитель, помив вам ноги, то й ви повинні одні одному обмивати ноги.” (Йоана 13:15, НВ) Коли поклонення і цілування великого пальця ноги і руки було по Писанням, тоді згідно з Ісусовим прикладом христіяни мали б робити це, та не тільки вибраним кільком, але всім їх братам. Ясним є, що таке поступовання не по Писанням, і Христос не дав прикладу для клясового відріжнення.
Ранні Христіяни були всі міряни. Вони не мали платних духовників. В дійсності, оснуватель христіянства не був духовником але міряном. Коли Христос навчав в синаґоґах, люди так дивувались, що вони питали: “Звідки це в Нього?” А коли їх здивування зносилось вище, вони питали: “ ‘Хіба ж цей не тесля, син Мариї? . . . ’ І поблазнились ним”. (Марка 6:2, 3, НВ) Це завдяки фактові, що Христос не був одним із духовників його дня, що люди спотикнулись на Нього, втративши нагоду до життя!
Що апостоли не були професійні теольоґи, Лука каже нам: “Як же побачили вони сміливість Петра і Йоана, і постерегли, що це люди невчені і прості, то дивувались.” (Діян. 4:13) Апостоли були звичайними людьми. Наприклад, Петро, Андрей, Яков і Йоан були риболовцями; Маттей був митником. (Марка 1:16, 19; Мат. 9:9) Хоч апостол Павло одержав реліґійні інструкції після фарисейського способу почитання, однак він залишив такі реліґійні інструкції, щоб він міг практикувати дійсне почитання Бога! Ісус обвинувачував почитання Фарисеїв як фальшиве! (Діян. 22:1—21; Маттея голова 23) Павло христіянин не був платним духовником, але наметником і навчителем доброї новини.— Діян. 18:3; 1 Корин. 9:16.
ВСІ УПОВАЖНЕНІ ПРОПОВІДУВАТИ
Ранні Христіяни були всі міністрами. Один історик зазначив: “В апостольській церкві проповідування й навчення не були обмежені до особлившої кляси, але всякий навернений міг проголошувати євангелиє невірним, і кожний христіянин, що мав дар, міг молитися і навчати і напоминати в соборі.” Дальше, припоручення проповідувати приходить від Всемогучого Бога, а що Бог не є однобічний, всі були уповажнені проповідувати. (Діян. 10:34, 35, НВ) Ісус Христос признав це: “Дух Єгови спочив на мені, котрого ради намастив мене; благовіствувати вбогим післав мене, сціляти розбитих серцем, проповідувати полоняннам визвіл.” (Луки 4:18, НВ) Правда визволить мірянів від духовенства. Цю правду ранні Христіяни проповідували: “Як мене Ти післав у світ, і я посилаю їх у світ.” Так, правдиві христіяни мали говорити, а не сидіти.— Йоана 17:18; Діян. 1-8, НВ.
Протилежно Католицькій Енцикльопедії, “вірні в загалі” мали проповідувати. Тих сімдесять, що були вислані Ісусом, не були духовниками. В їх присутності Ісус заявив: “Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землі, що втаїв це від премудрих і розумних, а відкрив недоліткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось перед Тобою.” (Луки 10:21) Той лад призначений Богом, не міг бути духовно-мірянською системою.
З виллятям святого духа, христіянство процвітало. Воно зросло від 3,000 міністрів до 5,000. (Діян. 2:41; 4:4) Певна річ, що “вірні в загалі” не були тільки учасниками реліґійного служення, але вони всі були міністрами! “Всі [5,000] окрім апостолів були розкинуті [переслідуванням] по всіх країнах Юдеї й Самарії. Але ті, що були розкинуті йшли по краї проголошуючи добру новину слова.” (Діян. 8:1, 4, НВ) Дальше, яка була ціль Христова давати “дари людям”? Чи не те, щоб навчити інших бути проповідниками? “Він настановив інших апостолами, а інших пророками, а інших благовісниками, інших пастирями і навчителями, щоб вишколити святих на діло служення.”— Ефес. 4:8, 11, 12, НВ.
Коли Павло писав, “Проповідуй слово, настоюй в погідній порі, в непогідній порі,”— чи це напоминання ограничене до Тимотея? Ні! Пояснуює апостол: “І що чув від мене перед многими свідками, те передай вірним людям, котрі спосібні будуть і інших навчати.” (2 Тим. 4:2; 2:2, НВ) Направду, ті “вірні в загалі” мали “проповідувати слово”!
ПІДЛЕСЛИВІ ТИТУЛИ НЕ Є БІБЛІЙНІ
Якщо між правдивими христіянами немає духовників, то чому ми читаємо про діяконів і епископів в Біблії? Відповідь: Є то справді наслідок мильного тлумачення. Грецьке слово епіскопос, перетлумачене на “епископ,” (1 Тим. 3:1) має дійсне значіння “наглядач”. Титул “діякон” (1 Тим. 3:12) є наслідок іншого мильного тлумачення грецького слова, діяконос, головне значіння котрого є тільки “міністерський слуга”. Називати когось “міністерним слугою” не є сверблячим висловом, ані воно не надає підлесливі титули, котрі осудив Бог. (Йова 32:22) Слово “всечесний” в Біблії нігде не відноситься до чоловіка; тільки до Єгови. (Пс. 111:9) І Ісус особливше осудив титул “Раве” і “Отче”. (Мат. 23:7, 9) Так надавання лестивих титулів дальше розділює духовників від мирянів, не є по біблійному а є виплекане фальшивим христіянством.
Фальшиві христіяни є спостерігачами. Правдиві христіяни є “театральна вистава світу”, тому що вони проповідують, а не тільки глядять. Павло запрошує всіх наслідувати його як такого. (1 Корин. 4:9, 16, НВ) Отже дійсне почитання Єгови не може бути на “бальконі реліґії”, де поклонники пильнують і обсервують коли хтось другий робить роботу. Але кожний дійсний християнин мусить відважно відогравати свою часть, як проповідник доброї новини підчас коли сцена старого світу зміняється”, і перейде в Армаґедоні.— 1 Корин. 7:31; 1 Йоана 2:17, НВ.
Ця “зміна сцени” значить що новий світ вже близько. (2 Петр. 3:13) Хто буде жити, щоб побачити його? Тільки праведні Христіяни. Підроблені христіяни можуть процвітати, так, але тільки до Армаґедону. Про пшеницю (правдиві Христіяни) і бурян (підроблені), Ісус сказав: “Нехай обоє ростуть аж до жнив.” “Жнива, це закінчення цього ладу, а женці, це анлеги.” (Мат 13:30, 39, НВ) Збір “буряну”, який христіянство виплекало під його не-Біблійним духовенством і система мірянів, будуть вкинуті у вогнянну піч на знищення в Армаґедоні. І кинутий в безодню смерти буде вождь фальшивець, той облудний суверен, Сатана Диявол. (Одкр. 20:1—3) Нова сцена виринає перед нашими очима; новий світ в якому смерть, болі і смуток проминуть. (Одкр. 21:1—5) Тільки правдиві христіяни будуть жити щоб втішатись цією цілковитою “зміною сцени”.