Христіяни Живуть по Правді
“Тим — же, відкинубши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени.”— Ефес. 4:25, НС.
1. Чому жадної форми брехні не повинні знаходитися в соборі Божому?
ЄГОВА Бог має тепер товариство Нового Світу в активності. По цілому світі він вибирає людей і навчає їх на життя в новому світі. Він сподіється, що вони очистять себе і будуть тримати себе чистими, відділеними від старого світу під Сатаною. Між ними немає місця для звичаїв таких, як світ практикує. Деякі речі, що мають бути зроблені є згадані в Колосян третій голові. Вірші 9 і 10 застерігають нас: “Не кривіть словом один проти одного, скинувши з себе давнього чоловіка з ділами його, і одягнувшись у нового, що обновляється в розумі по образу Того, хто сотворив його.” Це вже час для христіянів, щоб вони були обережними, як вони живуть. Оминати речі які провадять до брехні і противляться правді. “Хто мудрий та розумний між вами, нехай покаже з доброго життя діла свої в лагідності і премудрості. Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серці вашому, то не виличайтесь і не кривіть на правду.” (Якова 3:13, 14, НС) Направду, це неначе сказати, що хто має заздрість або боротьбу в його серці, якщо серце не є праве, то не возьме дуже довго занім він буде брехати. Одно зло провадить до другого; одна лож охоплює другу. Але брехня не повинна знаходитися в жадній формі в соборах Божих. Це є зло; його не одобрує Єгова.
2. Які наслідки жнуть ті в соборі, що практикують лож?
2 Були случаї в минувшині й в новочасі, коли особи намагалися брехати в соборі Божому, і це завжди провадило до клопоту і трудностей, а головно для тих, котрі висказали блехню. Часто причина для брехнів, говорити лож або практикувати облуду, є боязнь до чоловіка або гордість особи. Діяння 5 (НС) каже нам: “Один же чоловік, на імя Ананія, з Сафирою, жінкою своєю, продав маєток, та й приховав з ціни, за довідом жінки своєї, та, принісщи якусь частину, положив у ногах у апостолів. Петро же каже: ‘Ананіє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити святого духа та приховати з ціни за землю? Хіба що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй власті було? На що положив єси в твоєму серці діло таке? Ти обманив не людей, а Бога.’ Почувши ж Ананія слова ці, упав без духа; й обняв страх великий усіх, що чули це.” Його жена прилучилась до його брехні і зустрінула такий же суд. Вони поринули в гіпокрицтво. Вони бажали показатись перед іншими, що вони щось, чим в дійсності вони не були. Коли б вони були сказали правду, що вони дають часть із ціни, яку вони отримали, вони не були б зробили зла. Але їх серце не було праве. Єгова вишукав внутрішні часті їх серця, щоб побачити, які їх мотиви були, чому вони робили те, що вони зробили. Він вишукав, що їх серця були злі. Наслідок для них був, що Єгова усунув їх. Случай Ананії і Сафіри показує, що люди можуть бути відлучені від товариства задля брехні, бо Єгова відлучує їх постійно. Брехні і фальшивство не поплачуються.
ПРАВДА МІЖ БРАТАМИ
3, 4. (а) Якого рода свідоцтво мусить дати свідок в часі переслухання соборним слугою? (б) Які чинники христіянин мусить виминати, щоб оминути брехні? (ц) Які є деякі біблійні приклади, що спричиняють шкоду через фальшиві свідки?
3 Коли ми маємо щось до діла з нашими братами, ми мусимо казати правду. Ми мусимо тримати собор чистим й правдивим. Бог Єгова каже нам в Приповістях 6:19, що він ненавидить ложних свідків, що говорять лож. Якщо правду все говориться, тоді й по правді буде зроблено. Можливо, що оскаржений є поставлений на суд перед слугами в соборі й йому поставлено пряме питання. Тут питання є, чи він зробив добре чи зле. Хто покликаний дати свідоцтво, той нехай каже правду про брата хоч це й принесе дещо переслідування або докір від світських. Страх перед якоюсь помстою не повинен дозволити закрасити свідоцтво. Деякі з первісних людей брешуть під впливом страху від чарівництва, але Свідки Єгови не мають такого страху; ціла зброя Божа схороняє їх. (Ефес. 6:11—20) Ані родинне споріднення або племенність — помилкова ідея про вірність — не повинна перекручувати свідчення, щоб схоронити злочинця. Деякі люди мають таке поняття, що вони все бажають угодити комусь, що вважається за вищого, кажучи те, про що та людина любить почути. Але ніколи не треба бажати догаджати чоловікові і говорити неправду, чи то на переслухані перед собором або в іншім часі. Хто угоджає Єгові, той мусить вийти чистим з його свідоцтвом. Брехні й правда не виходять з уст христіянина.— Якова 3:10, 11.
4 Єгова не любить брехуна, котрого фальшиве свідчення можна купити для користи або підкупсвта. На переслухані чоловік не повинен казати ложі, щоб не поставити оборонця в клопіт. Фальшивий свідок стається ненависним Богу. Своїм свідченням він може думати, що він надбає ласку від когось або надбає особлившу користь, але він напевно ставить себе в неласку Єгови. “Правдивий свідок неправди не говорить, а ложний свідок говорить брехні.” (Прип. 14:5, АС) Багато зла можна заподіяти людині, якщо хтось свідчить відносно нього під кривою присягою. Абот потерпів смерть за кривоприсягу. (1 Цар. 21:8—13) Фальшиві свідки стали проти Ісуса і спричинили йому смерть. Фальшиві свідки свідкували проти Стефана. Кривоприсяга є злом. Це є форма ложі. Це є й особливше зло, коли воно приносить шкоду іншим.— Мат. 26:60, 61; Діян. 6:10, 11.
5. Як і коли треба поборювати кривоприсягу?
5 Дехто може вирішити не доглянути марні поговірки проти себе, але коли хтось поповнить неправедне свідчення проти вас перед судом, тоді належиться обороняти себе і дати доказ, щоб опрокинути брехні, які були сказані. Не треба дозволити, щоб вони були в записках проти вас. Апостол Павло висловив свою оборону перед володарями. Ісусова справа була відмінна. Він був перед юрбою і перед лукавими людьми, котрі не мали поняття про справедливість. Предложити довший арґумент не був би приніс добра. Тимбільше, в його случаї він знав, що його час прийшов віддати життя. Коли б лукаві прийшли з їх фальшивим свідченням проти чоловіка, це може спричинити хвилеве обурення, але ми повинні затримати контролю нашої злоби і ніколи не відплачуватися брехнею. Ми дальше шануємо Божий закон і наслідуємо його праведні принципи і кажемо правду. Відповідальність спочиває на лукавих за те, що вони так роблять.— Пс. 119:69, 70.
6, 7. Що повиннося зробити, щоб схоронити інтереса братів і зберегти єдність у соборі?
6 Є часи коли треба застановитись над охороною інтересів братів. Коли хто питається питання про його брата, питання можливо особистого рода, й запитуючий не є відвічальний слуга в соборі, котрому не належиться знати в часі запиту, тоді найлучше для христіянського брата доглядати своїх власних інтересів і схороняти свого брата не кажучи нічого у відповідь. Знеохочуйте людей, котрі пробують втручуватися в справи інших. Іншими словами, добре оминати поговірки, сплетні, що започатковують поговірки, або знаходять похибки в братах. Памятайте, що Єгова ненавидить не тільки свідків, котрі говорять лож, але також і тих, що сіють незгоду між братами. Шептання про братів повиннось уникати. Якщо ви думаєте, що хтось поповнив зло, дуже добре; якщо ви бажаєте сказати щось про це, йдіть просто до нього. Не зачинайте кампанію пошепків. В простій мові застереження є, щоб кожний беріг своїх власних інтересів і його інтерес повинен бути взгоді з Словом Божим; тоді він не буде мати трудностей або клопоту із сплетнями.— Прип. 16:28; 18:8; Мат. 24:48—51; 1 Петр. 4:15.
7 Коли хтось з братів потребує помочі й приходить до вас говорити про свої проблєми, свої особливші труднощі, або про щось, що він зробив багато років тому, котре могло бути злом а однак не вимагає відлучення від товариства, тоді як дозрілий христіянин порадьте йому, як спростувати його справу. Поможіть йому у всякий спосіб. Але памятайте, що час є на все. Щадіть ваших братів від замішання в часі клопоту. Воно не конечним казати всьо, що ви знаєте кожному. Поможіть вашому братові, але не йдіть й не розказуйте все про його проблєми і труднощі, його родинні клопоти, або інші речі про котрі він може мати довіря до вас в часі потреби. Покажіть любов до вашого брата. Робіть це задля єдності в Божій орґанізації.— Прип. 11:13.
8-10. (а) Яке відношення до наших братів доказує, що ми любимо Бога? (б) Як можуть сплетні й безкорисна поговірка зробити шкоду братам і показати брак христіянської любови?
8 Якщо хтось називається христіяном і каже що любить Бога, він мусить також любити й свого брата. Якщо він не любить свого брата, то в дійсності він жиє у ложі. “Коли хто каже: ‘Що любить Бога,’ а брата свого ненавидить, той ложник, бо хто не любить брата, котрого бачить, Бога, котрого не бачить, як може любити? І заповідь цю маємо від Нього, щоб, хто любить Бога, любив і брата свого.”— 1 Йоана 4:20, 21, НС.
9 Якщо брат можливо двацять років тому зробив помилку і признався до свого зла тоді і йому було прощено, то не потрібно для других згадувати про ці речі постійно. Це не показує любови до брата. Якщо ви в дійсності любите вашого брата, то ви не будете говорити сплетнів про нього. Коли це правда, що ми мусимо говорити правду, коли говоримо, то ми не мусимо говорити все, що ми знаємо про нашого брата. Якщо йому дійсно прощено, тоді ця справа є закінчена, й вона не повинна згадуватись для дискусії кожного тижня в Залі Царства, або між тими, що в соборі. Де є милосердя показане тими, що постійно несуть поговірки про їх брата, і намагаються згадувати про його помилки? Чи це провадить до єдності? Чи це схороняє гармонію і духа радості собору? Якщо хто бажає говорити, то є багато правд Царства і досвідчення з поля для дискусування.
10 Ті що сіють незгоду через сплетні, безкорисні поговірки або вирішують фальшиві доктрини, не доглядають інтересів орґанізації Єгови. В Тита 1:10—12 Павло каже про тих, що є непокірливі і безкорисні балакуни і обманники, показуючи, як вони перекрутили цілу родину їх навчанням брехнів. Він згадує що “Кретанс”, що вони є все брехунами. Відносно цього він показує у вірші девятім, що від наглядачів в соборі вимагається, щоб вони докоряли тим, котрі заперечують правду. Правда мусить бути охоронена в Божім соборі.
РОБЛЯЧИ ЧЕСНО Й СПРАВЕДЛИВО
11. (а) Як чеснота й справедливість є споріднені? (б) Чи можливо для нечесної людини товаришити з собором Божим на час?
11 “Я скажу тобі, чоловіче, що є добре, та й чого Єгова вимагає від тебе: ділай справедливо, люби вчинки милосердні, й ходи в покорі перед Богом твоїм.” (Мих. 6:8, АС) Роблячи справедливо або чесно і говорити правду пасують одно до другого. Оці чесноти мусять знаходитися між христіянами. Христіяни з братами, котрі діють чесно один з одним і помагають один одному. Але тут немає потреби для милосердного христіянина безнастанно боротись зі злочинцем, якщо хтось приходить до орґанізації і не має доброї мотиви в серці. Часами приходять одиниці на зібрання або співтоваришать з товариством Нового Світу, котрі, у глибині їх серця, не є чесними людьми, не є людьми правди і правоти. Оці часами є названі “паразити”, котрі практикують обман і підступ, люди що шукають пожичати гроші або речі і посілості від їх братів, і котрі внутрі не мають постанови віддати їх назад і ніколи не заплатять їм. Цього рода люди роблять зовнішну виставу христіянства, але їх інтереса є чисто самолюбні. Юда був злодій і показав гіпокритичне співчуття до убогих.— Йоана 12:6.
12. (а) Чи це добрий звичай пожичати гроші від братів? (б) Як Єгова розпорядив для чесноти в стариннім Ізраїлі, і що вимагалося від грішника, щоб справити діло?
12 Воно не все добре, коли брати пожичають гроші від братів. Часами це показує любов, пожичати гроші, але часто це провадить до клопоту в соборах. (Луки 6:35) Якщо брати роблять який бизнес спільно, роблять угоду платити гроші або робити певні сплати річей, вони повинні дотримувати свої обітниці, казати правду і оминати нечесноти. Зогляду на можливість занепаду памяти і щоб оминати суперечку, то це доцільним робити записки усіх спродажей і закупна. Шахрайство, ошуканство і безчесність це гріх в очах Божих. Між людьми старинного Ізраїля Єгова постачав примирення за гріхи. Тоді образливий чоловік мусів справити себе з його братом і перед Єговою. “Коли хто согрішить і спроневіриться проти Єгови, і заперається проти ближнім своїм в тому, що провірено йому на схованку яке добро, чи то пожичив він, чи вкрав; або коли видусить що в ближнього свого. Або знайде загублене та й відпирається того; і кленеться льживо про щоб ні було, що люди творять і грішать: Тоді мусить коли чоловік согрішить і провинив бути так, щоб вернув пожаковане, що пожакував, чи видушене, що видусив, чи повірене, що повірене йому, чи то загублене, що він знайшов: Чи щоб ні було воно, про що клявся, Нехай виплатить сповна, та ще й пятину дасть до того оддавати ме тому, чиє воно, того дня, як приносити ме жертву за провину. І подасть жертву за провину свою Єгові, барана без скази з отар по цінуванню твойому, на жертву священикові. І очисть священик гріх його перед Єговою, і проститься йому, що б ні було, в усьому, що вкоїв провинивши.”— 3 Мойс. 6:2—7; 19:11—13, НС.
13. Чи принцип Єгови про чесність змінився до цього дня?
13 Хоч ми христіяни сьогодні не жиємо під таким самим священим розпорядженням, як старинний Ізраїль, то все таки ми є обовязані бути чесними і правдивими і сплачувати всі довги і запоруки властиво. Ми не обманюємо братів, але повинні справитись з братами і просити прощення в Єгови за всяке зло яке було поповнене. Брати повинні поводитися справедливо у всіх ділах і тримати себе чистими від брехнів, нечистоти і підкупства.
14. Як христіянин повинен поступити, коли він бажає, щоб випожичена річ була звернена йому?
14 Коли-не-коли приходить рапорт до Товариства від поодинчих братів або від соборів, показуючи, що деякі особи нечесні, неморальні всунулись в собор. (Юди 4) Воно ясним є, як справлятись з неморальними, але що робити з людьми, котрі йдуть хижикувати на своїх братів, або котрі вдають за братів, щоб взяти гроші, котрі, як псальміста каже: “Беззаконник пожичає, і не віддає”? (37:21) Що треба робити з такими? Якщо брат з любови й доброти пожичить іншому, що вдає за брата, дещо з своїх грошей або матеріяльних річей на час й тоді, по впливі реченця на який згодилися той, що пожичив, відмовляється віддати, тоді той брат що пожичив може йти до того, що взяв гроші або речи і просити, щоб він віддав йому. Воно властиво йти до вашого брата, коли ви маєте щось проти нього і говорити з ним. (Мат. 18:15—17) Якщо він не зробить властивого полагодження, тоді брат замішаний може говорити до соборного слуги, й приготовити переслухання перед комітетом, в пристуності образника. В такому разі цей чоловік може використати нагоду і мати підписану угоду а тоді це вже не буде справа устна однієї особи проти другої. Якщо вина є установлена, комітет може назначити ограничений але відповідний час для образника, щоб він сплатив свій довг або направив заподіяне зло.
15. (а) Що собор винен робити, коли брат відмовиться або занедбає віддати те, що він пожичив? (б) Чи це властиво йти перед світський суд, щоби полагодити довг? (в) Занім брат іде до суду, то що треба розглянути?
15 Коли ж образник відмовиться справедливо й властиво полагодитись, тоді той брат, що пожичив гроші, повинен потягнути довжника в суд і заскаржити його? Писання радять нам, що ми повинні вдатися з такою справою до дозрілих братів в соборі, а не брати брата перед суд. (1 Корин. 6:1—10) Але його можна відлучити з товариства, якщо він є здирником. Його повиннося оминати від того часу. Бути вилученим з товариства собором це найгірша кара, яка може прийти на таку особу з рук людей, бо коли дозрілі брати діють згідно з порадою Писання, то вони фактично діють за Єгову і суду його Слова. Тепер чи той покривджений чоловік бажає взяти вилученого з товариства чоловіка до державного суду, то це для нього вирішувати. Вилучений чоловік не є довше братом, і собор виснажив свої сили в цій справі, отже тепер треба вернутися до краєвого суду. Одначе тут добре застановитися скільки буде коштувати часу й грошей. Позивати до суду коштує гроші і часом буває, що адвокати забирають все за їх плату. Також треба подумати і про дорікання, яке може прийде на роботу через таку публичну акцію. Тому то брат не може брати свого брата до суду; бо це стягає зневагу на орґанізацію. Павлів арґумент є, що лучше бути покривдженим, як стягати наругу на собор. Але з вилученим з товариства стан є відмінний, хоч люди взагалі не розуміють, що той заскаржений був вилучений з товариства. Якщо зроблено скаргу, то треба мати на меті реституцію, а не пімсту. Кожний хто йде так далеко, щоб мати довг заплачений, повинен мати угоду виписану від початку. Коли покривджений брат рішив закинути справу, тоді вона лишається в руках Єгови, котрий розсліджує серця всіх людей і знає їх мотиви і нагороджає, що роблять справедливість в житті.— Рим. 12:17—19; 1 Корин. 5:11—13; Жид. 10:26—31.
16. Як брат може показати милосердя до довжника?
16 Милосердя мусить увійти в многих случаях. Чоловік міг пожичити кілька доларів, і цілковито не доглянув, щоб віддати, без наміру ошукати. Йому треба дати нагоду звернути те, що винен, і якщо його серце є праве, він буде бажати сплатити довг братові. І деякі брати не є в потребі й можливо бажають простити довг. (Мат. 6:12; 18:23—35; Луки 7:41—43) Ніхто не сподіється, щоб його довг був прощений; він не мусить бути, але він може бути, з любови в серці до брата. Сумління й добре серце в довжника повинні спонукати його бажати позбутися своїх довгів, і це він повинен пробувати зробити. В деяких малих справах соборовий комітет може порадити, щоб довг слабого, нужденного чоловіка був прощений в часі переслухання, але це може бути тільки порада, а той хто пожичив мусить кінцево рішити. Це показує на важливість мати мудрих, дозрілих братів, як слугів в соборі.
17. (а) В перестереженні собору про нечесну людину, на що слуга мусить уважати? (б) Чи може образник бути прийнятий до попереднього стану в соборі?
17 Якщо оголошення зроблено соборові відносно когось, що відмовився платити довг, або що хтось ходить й бере гроші або інші речі від одиниць в соборі, тоді соборний слуга повинен зробити оголошення і повинен бути обережним, щоб оминати вислову в роді лихословія, але тільки висказати факти як вони існують або що людина була вилучена з товариства задля нечесноти або обману. Тоді в соборі будуть обережні про те, що діється й зможуть охоронити свої власні інтереса і інтереса їх братів. “То відкриєсь злоба його серед громади.” (Прип. 26:26, 18, 19, АС) Коли хтось є вилучений з товариства а пізніще зробить належиту реституцію, він може бути прийнятий назад, тому що він показав праве серце своїм правим поступком. Відновлення буде залежати від розсудку комітету. Це є одна добра причина чому не тягнути брата в суд, щоб полагодити довг.
18. Що показує, що приповість Ісуса в Луки 16:1—8 не є його одобренням нечесності?
18 Нечесність не є одобрена ані оплескана Ісусом в приповісті, яку він висказав в Луки 16:1—8; Ісус ніколи не похваляв неправедності. Дехто думав, що той “пан” відносився до того, хто говорив приповість, Ісуса Христа, але це не так; він не хвалив безчесного слугу. Це було тільки відношення до пана несправедливого слуги, котрий не міг стриматись подивляти хитрість невірного слуги. Ісус показав, як світські люди вживають багаства, щоб запевнити свою будучність. “Сини світла” мусять глядіти на будучність також і уживають посілостей і здібностей, щоби угодити Єгові і набути тривале багаство про життя вічне.— Гляди Вартова Башта, 15 лютого, 1948, за подробицями.
ОХОРОНА ВІД ВОРОГІВ
19. Коли стаємо віч-на-віч з ворогом, що христіянин може робити для охорони?
19 Коли лукаві люди стараються заподіяти шкоду христіянинові або кому з його братів або Божій орґанізації і приходять й пробують вломитися в приватні справи, чи це конечним для христіянина відповісти таким лукавим людям? Що ж треба робити для само-охорони або протекції христіянина, а особливо в часі трудностей або переслідування? Якщо ви знаєте, що злий чоловік пробує завдати шкоду братові і він питає вас де брата можна знайти, то не потрібно відповідати. Ісус часто відказував питанням на питання, котрі клали його супротивники в злім світлі. Це також показує, як чоловік може властиво бути невловимий лукавими людьми. (Мат. 15:1—6; 21:23—27; 22:15—21) Є случаї, які існували в режімі Націської Німеччини, де було злочином бути Свідком Єгови. Коли хтось прийшов до чоловіка і запитав прямо, щоб залапати його чи він був Свідком Єгови або ні, а він відповів, що він був, він міг бути увязнений зараз і поставлений у вязницю. В такому случаї особа мусить вирішувати для себе, що вона бажає робити. Вона могла заключити, що це було властиво тільки сказати, “Я є христіянин,” або не сказати нічого зовсім. Це не було б запереченням Христа, як про це згадано в Маттея 10:33. В Домініканській Републиці під цей час це проти закону бути Свідком Єгови. Цей жорстокий закон установив диктатор у змаганні зупинити роботу проповідування, яка виконується там. Отже здається, що це було б нерозумним для чоловіка йти всюди й казати кожному, що він є Свідком Єгови, але він може йти й розказувати людям про добру новину з Біблії і берегти особистих справ орґанізації Єгови, не відповідаючи на питання кожному хто запитує його.— Пс. 29:1.
20. В Сполучених Штатах , коли чоловік може відмовитися свідчити проти себе?
20 Конституція Сполучених Штатів постачає, що особа не мусить свідчити проти себе. Конституція є вимірена проти примусового свідчення проти себе в кримінальних справах. Вона також дає свідкові право у всякіх лєґальних або законодавчих розсправах відмовитись відповідати на питання на підставі, що це може обвинувачувати його. Чоловік не має права відмовитися відповідати на підставі того, що воно може обвинувачувати якусь іншу особу, але серед певних обставин людина може постановити мовчати і бути оскарженою за зневагу суду. (Гляди за поясненням в параґрафі 22). Це звільнення належить до особи з окрема для користі тільки того, що привлащує його. Закони є такі, що людина може стратити свою роботу, якщо вона відмовиться відповісти на питання. Навіть в часі наймання людина не може бути примушена обвинувачувати себе. Але її відмовлення відповідати — чи вона винувата або ні,— це підстава для лєґального звільнення. Це залежить від особи, чи вона бажає відповісти на питання або терпіти кару яка приходить з мовчанням.
21. В Анґло-мовних краях, коли людина може відмовитися відповісти на оскаржуючі питання? (б) Коли його мусить відповісти? (в) Який несправедливий чин взято проти Ісуса?
21 Однак жадної шкоди не спричиняється, через стримання інформації, що обвинувачує, від того, кому не належиться знати. Приклад цього в анґло-мовних краях є, що коли хтось арештований, він може, як хоче, лєґально стриматись давати інформацію поліцаєві, котрий може питати оскарженого питання. Ніякої відповіді не потрібно давати йому, бо це не його справа. Це справа суду. Але коли хтось йде до суду, як покликаний бути свідком і присягає говорити правду, відносно протоколу тоді довірочної інформації або яка може обвинувачувати, не можна стримувати без ризики оскарження за зневагу суду і суддя має власть вимагати відповіди. Чоловік заскаржений за злочин, коли обороняє себе не може привластити собі звільнення від відповідей на питання про злочин за який він є оскаржений. Свідок, також, мусить розказати всьо, що він знає про цей особливший злочин під розслідженням, але ні оборонець ані свідок не може бути примушений свідчити проти себе відносно якогось іншого протоколу, який може вмішати злочин в анґло-мовних краях. Всі факти про розправу муситься відповідати. Якщо відповідач бажає оминути оскарження проти себе про який особливший протокол, тоді він не поненен йти до лави свідчення, якщо закон краю дає йому це право; і в деяких краях він може відмовитися бути свідком. Підчас коли заскаржений може відмовитися давати зізнання, то свідок покликаний судом не може відмовитися давати зізнання. Коли хтось бере лаву свідка відносно діла або злочину, то цим зрекається права свого привилею або звільнення від обвинувачення відносно угоди або злочину. Він може привлащувати собі звільнення від інших злочинів або переступів. Таке звільнення також стосується до всіх свідків приведених перед комітет Слідчого Американського Конґресу. Цей комітет не переслуховує ніякого злочину або переступу замішаного. Перед таким комітетом воно на місці для всіх людей привластити собі цей привилей. Звільнення від само-оскарження від само-обвинувачення звичайно є ограничене до анґло-мовних країв. В случаї Ісуса, в Маттея 26:63—65 (НС), суд переступив свій власний лєґальний привилей, де високосвященик поставив Ісуса під присягу, щоб він сказав чи він був Христос, Син Божий. Ісус відповів: “Ти сказав єси. Тільки ж кажу вам: Від нині побачите Сина чоловічого, по правиці сили, й грядущого на хмарах небесних.” Ісус був несправедливо примушений відповісти і ціла його відповідь вказує, що його відповідь була зрозуміла високосвящеником, як і потверджуюча.
22. Під тоталітарним правлінням, коли христіяни були поставлені під присягою, як вони мусіли поступати?
22 Навіть в суді під присягою обставини постають в тоталітарних краях, як от під правліням Гітлера, де брати зустрічались з двома лихами до вибору. Один був, сказати всьо, що людина знала і обвинувачити і виявити братів для переслідування і карання і стягнути вирок на себе самого. Другий напрям був, відмовитись відповідати на питання в часі свого зізнання і бути обвинуваченим за зневагу суду. В подібних обставинах й сьогодні кожний з осіб вибирає, чи він бажає відповідати або ні. Відмовитись значить наразитись на кару. Він може рішитись мовчати і йти до вязниці або говорити і помножити свою кару і поставити свого брата в небезпеку. Він не має вибору чи брехати або ні, але він може відмовитись відповідати, памятаючи, що він мусить заплатити кару яку Кесар наложив, котра може бути роки увязнення. Христіянин не буде брехати під присягою, і тому ті в націській Німеччині терпіли наслідки того, що вони жили там де не було справедливості, де було злочином бути христіянином. Єгова дав їм сили і мудрості видержати все те. Але, це не значить, що чоловік повинен все мовчати перед неправедним судом. Є часи, коли добро можна виконати на честь імя Єгови, даючи відважне свідоцтво. Ісус Христос указав, що його послідовники будуть ставлені перед правителями давати свідоцтво, і що вони будуть говорити і не мовчати. (Мат. 10:17—20) Діяння 22 і 26 показує, як Павло дав сміле, зручне свідоцтво перед властями. Так і полишено для оскаржених христіян вирішувати, чи це розумним під обставинами говорити або ні, але якщо він вирішить говорити, він мусить казати правду.
23. Чи Ісус говорив лож під присягою?
23 Деякі люди кажуть, що обставини, як от у націстській Німеччині, виправдували брехню під присягою, але Біблія так не каже, Ісус, коли під присягою, сказав правду, хоч сказав мало. Нема навіть натяку в Біблії, що Ісус коли брехав. Його слова в Йоана 7:8 (АС), “Ви йдіть на це свято; я ще не пійду на те свято,” і тоді він пішов на це свято пізніще, було застосуване тими, котрі виправдують казали неправду; та, коли застановитись над Нового Світу Перекладом, то Ісус в дійсності не сказав неправди. “Я ще не пійду на те свято.”
24. Що ми вчимося з гіркого досвідченая Петра?
24 Написано є в Маттея 26:69—75, як Петро заперечив Ісуса присягою. Коли хтось присягає, то він мусить казати правду. Що Петро зробив, то направду не було добре. Він знав це, бо опісля він гірко плакав. Його сумління докучало йому. Ісус не дав йому такого прикладу наслідувати. Він помилився, але в цім случаю очевидно Єгова показав свою не заслужену доброту до Петра і простив йому, тому що він був ужитий пізніще виконувати роботу ранніх христіянів і служити братам. Добра вказівка Ісуса Христа і гіркий досвід Петра є прикладом для новочасних христіян.
25. Які точки дехто підносить, і чого ми можемо виглядати?
25 Деякі характери Біблії були обвинувачені за брехні, як от Яків, Рагаб, Гібеонці, Давид і інші, але нема записано в Біблії, щоб вони прийшли під божественне неодобрення за це. Як саме ті случаї позірної брехні треба розуміти, то це будемо розбирати в другому артикулі, який ми сподіємося видрукувати у Вартовій Башті.
ПРИСЯГА І ДОБРІ ДІЛА
26, 27. Як це можливо для чоловіка жити брехнею?
26 Ті, що приходять в товариство Нового Світу і посвятилися служити Єгові роблять присягу, котра не може бути зломана без належитої кари. Ті що роблять такий обіт, мусять дотримувати всі условини їх посвяти, що значить повне послушенство Всемогучому Богу Єгові. (5 Мойс. 23:21—23) Або, коли хтось приходить до зрозуміння правди і знає, що є добре, він також відвічальний робити те, що є праве перед Єговою. Отже чи хтось зробив посвячення або тільки називаєся богобоязливим христіяном, то це вимагає від нього, щоб він робив правду. “Коли говоримо, що спільність маємо з Ним, а в темряві ходимо, то не говоримо по правді і не творимо правди; коли ж у світлі ходимо, яко ж Він сам у світлі, то маємо спільність один, і кров Ісуса Христа, Сина Його, очищає нас від усяких гріхів.” (1 Йоана 1:6, 7, НС) Це значить, що ми живемо брехнею якщо ми кажемо, що ми щось, а не є, а це що точно зробили Ананія і Сафира. Лукаве духовенство за часу Ісуса також робили так. Всі що є невірними, роблять себе брехунами. Хто бере злий напрям той в дійсності заперечує Ісуса Христа. “Хто ложник, як не той, хто відрікається, що Ісус є Христос?”— 1 Йоана 2:22, НС.
27 Єгова дав нам багато інструкцій у своїм Слові правди, щоб ми узброїли себе на життя в його новому світі, і він сподіється, що ми будемо сповняти його прикази. Єгова з любови зробив провізію через Христа, щоб усунути геть неміч і гріх, який прийшов до нас через першу велику брехню. Якщо ми служимо йому правильно, ми повинні слухати заповідей, які Єгова дав через свого Сина. Ті хто іменуються бути слугами, христіянами, а однак не додержують приказів, ті в дійсності є брехунами, і живуть брехнею. “А по тому знаємо, що ми пізнали Його, коли заповіді його хоронимо. Хто говорить: Я пізнав його, а заповідей Його не хоронить, той ложник, і в тому нема правди.”— 1 Йоана 2:3, 4, НС.
СУМЛІННЯ
28. Яка є христіянина совість, і як вона провадить до чинення добра?
28 Єгова дав чоловікові сумління. Те може бути добре або зле. Апостол Павло писав до Тимотея про людей в пізному часі, що зробили запеклими їх сумління неначе пятнуючим залізом. Це ті, що відвернулися від навчання Божого. Це ті, що їх сумління не боліє від злочину. Але христіянин повинен мати добре сумління. Він повинен бути упевнений на факті, що він робить добре, що він тримається правди у всьому. Це є конечним мати добре сумління перед Єговою, щоб ми були успішні в вашій вірі: “Маючи віру і добру совість, котру деякі відкинувши, від віри відпали.” (1 Тим. 1:19, НС) Коли ми прийдемо до знання правди, ми лишаємо позаді злу совість і через зарядження Єгови, яке він зробив, ми стаємо чистими. “Приступаймо з щирим серцем в повноті віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тіло водою чистою.” (Жид. 10:22, НС) Сумління христіянина, вишколене Словом Божим, є добрий провідник до правих діл, і робить спис правил по стилю Талмуду непотрібним. Христіянин мусить самий розважати над порадою Слова Єгови, глядіти що є праве й вирішувати, що він повинен робити, коли стоїть віч-на-віч з вибором чи відповідати або ні.
29. Чому добра совість є благословенням?
29 Щоб робити те, що добре і казати правду, ми часто терпіли з рук гонителів й тих у світі, що противляться тому, що є добре. Поступаючи правильно, ми маємо участь в свідоцтві відносно Всемогучого Бога і маємо участь в оправданні його імя. Воно приємно мати добру совість, але горе людині, що говорить лож і ступає злою путтю і має злу совість. Якщо хтось говорить правду, він не мусить постійно журитися справленням своєї розмови. Хто ж практикує лож, той мусить безнастанно покривати свої стежки. Чому бути роздратованим ціле ваше життя, стараючись приховувати лож? Чому не говорити правду всякого часу й втішатися життям з чистою совістю? Якщо хтось має терпіти за те, що говорить правду, то це не так тяжко зносити маючи добру совість перед Єговою. Це є привилей терпіти й затримати добру совість.— 1 Петр. 2:19, 20.
30. Як ми користаємо самі й наші діти коли маємо чисті серця і тримаємось близько орґанізації Єгови?
30 Зі всього, що ми робимо в нашому житті, ми головно повинні бажати угодити Єгові. Ми бажаємо робити те, що угодно Богу. Отже ми тримаймося стисло орґанізації, яку Єгова збудував й робім те, що його Слово каже нам робити. Ми мусимо оминати злих впливів цього старого світу і не вчитися моралей з його оточення. Ми зобовязані робити з нашим найбільшими здібностями те, що Єгова бажає, щоб ми робили. Сповніть ваші серця правдою, і правда буде говоритися. (Мат. 12:34; Филип. 4:8) Для нас справа ясна, що Єгова досліджує внутро думок й глибину нашого серця, досліджує наші мотиви чи вони праві або злі. Якщо ми говоримо правду, ми можемо сподіватися мати ласку Єгови. І наші діти набудуть його ласку також, бо вони будуть видіти в їх родичах властивий приклад і будуть правдивими перед Єговою також. Аджеж дітей треба вчити говорити правду від малку.
31. Чому правдивість й праведність конечні між тими, котрі становлять товариство Нового Світу?
31 Правда, ми робимо помилки; але ми розраховуємо на милосердя Бога Єгови і любов наших братів, як ми робимо найлучше ми вміємо ту роботу, яку Бог Єгова дав свому товаристві Нового Світу в цих останніх часах. Є тільки одна ґрупа людей сьогодні, котра тримаєся невинності і котра підтримує принципи правди і праведності Слова Божого, а це ті з котрих складається товариство Нового Світу. Це правильно й угодно перед Богом для його слуг бути чесними й праведними й чистими, говорити правду, справедливо й чесно з їх братами, і схоронити мир і єдність орґанізації. Не дозвольмо ніякому злочинові між тими, що співтоваришать з теократичною орґанізацією Єгови. Поводімся справедливо один з одним й вчімся жити для нового світу тепер, щоб ми могли жити в новому світі, коли він буде в повному русі.— Ефес. 4:15, 16.