Особисті Людські Інтереса

“Не про своє, а також про другого (справи) кожен дбайте.”— Филип. 2:4, НС.

1. Як чоловік різниться від нижчого сотворіння щодо підприємства?

СПРАВИ годування, парування, будування гнізда й виховування потомків були дані Богом нижчим на землі сотворінням, летючим птицям й морським сотворінням. При помочі інстинкту вони сповняють ці інтереса в протязі свого ограниченого хоч задоволяючого життя. Вони годують харчом, який Бог дав їм право уживати. “Спогляньте на птаство небесне, що не сіють і не жнуть, ані збирають у клуню; от же Отець ваш небесний годує їх.” (Мат. 6:26, НС) Але, не як ті нижчі сотворіння, котрі руководяться законами інстинкту, чоловік був сотворений з розумом високого ступня. Йому поручено чудовий дар вільної волі. Вживаючи цієї уздібності, чоловік був первісно сотворений що він міг підприняти, розвинути, й оціняти широкий склад інтересів або справ в безконечнім протязі життя в щасті на хвалу своєго Творця.

2. Чому основні справи людські не зміняються від одної часті землі до другої?

² Насіння повних основних справ було насаджене в кожному чоловіку й жінці з причини людської натури по визначенні їх Творця. Згідно з чоловічою вільною волею, насіння можна розвинути розумно або нерозумно. Без різниці де чоловік знаходиться на цій кулі, ті самі основні інтереса знаходяться в натуральнім чоловіці, тому що всі походять від одного спільного предка, Адама. Такі інтереса визначені Богом в основній містять у собі божественні лєґальні призначення, як права призначені Богом. Права призначені для чоловіка є менші від Божих, насліджених прав, котрий то факт дає першенство божественним інтересам й їх виконанню.

3, 4. Як законні власті зображають “закон натури”?

³ Для цієї то причини деякі законні власті відносяться до цих натуральних прав в чоловіці, як закон натури: “Як чоловік залежний абсолютно від його Творця про все, то це є конечним щоб він, у всяких точках, пристосовувався до його Творця волі. Ця воля його Творця є названа законом природи. Бо як Бог, коли він сотворив чоловіка й наділив його вільною волею кермувати собою у всіх частях життя, він положив незмінні закони людської натури, якими та вільна воля є реґулювана без упину; й він дав йому також здібність розсудку, щоб віднайти ціль тих законів.”a

⁴ Інший авторітет про закон визначає закон натури як слідує: “Той закон котрий Бог, суверен юніверсу, приписав усім людям, не через якесь формальне проголошення, але через внутрішній наказ розуму. . . . Первісні природні закони можуть бути знижені до шість, іменно: (1) порівнальна кмітливість, або розсудок; (2) себелюбство; (3) принада полів одно-до-одного; (4) ніжність родичів до своїх дітей (5) реліґійні почування; (6) товариськість.”b

5. Тим що чоловік з природи є сотворений бути кмітливим й розсудливим, то які інтереса з цього слідують?

⁵ Які людські інтереса є відкриті першим з повище згаданих законів натури? Не як звірята, чоловік є вище кмітливим або розумнішим сотворінням. Він може розсуджувати. Він може відрізняти моральне добро від морального зла. Він також може бути відповідальним за його дію й як він уживає свої інтереса. Чоловік буває зворушений щастям або нещастям. Отже природний чоловік має вроджені інтереса бути поінформованим, набути знання, добувати факти, розсуджувати над доказами й робити вирішення. Коли він незбочений, то чоловік має натуральну схильність уживати такі інтереса в добрий спосіб, цим збудувати свідоцтво заслуг, які приносять щастя.

6, 7. Що Свідки Єгови роблять з людським природним бажанням знати правду?

⁶ Бог Єгова започаткував чоловіка зі здоровим натуральним зацікавленням знати правду. Ця природна спонука зістала звихнена до певної міри, і тим самим здібність чоловіка звернулась на сторону зла. Таке зло витворює свідоцтво невдач, які приносять нещастя. Якби не похмурі були ті інтереси довгим та мильним правлінням Сатани, то сьогодні таки лишилися природні інтереси до значного ступня.

⁷ Для цієї причини Свідки Єгови пробують постійно підтримати ті природні інтереси. Перше, щодо себе самих вони пробують теократично інформувати себе й освідомити себе в правді Слова Божого. Друге, як приязні ближні, вони пробують відвідати особисто якнайбільше чоловіків й жінок і предложити їм розумно правду відносно відкритих замірів Єгови в цім часі кінця. Свідки Єгови наслідують приклад даний Ісусом й його апостолами, котрі ходили від дому до дому в гармонії із цим природним полем людського інтересу.

8. Які особисті справи повстають з “самолюбови”?

⁸ Другий природний закон включає справу самолюбови. Біблія підтверджує існування цього останного принципу в людській природі даній Богом. Написано: “Люби ближнього твого, як себе самого. Я Єгова.” (3 Мойс. 19:18, НС) Ці сильні права про самолюбов заставляють кожного з роду людського схороняти себе, обороняти своє життя й тіло від ушкодження, оминати те, що може бути шкідливим, й постачати всі потреби для продовжання свого існування. Ці вчасні інтереси покривають широке поле й іскрять многі інші поля людських інтересів.

9, 10. Чи особисті інтереса є злом? До якої міри вони можуть бути розвинені?

⁹ Здорова самолюбов або особиста справа виробляє, до уміркованого ступня, добру й властиву річ й провадить до заслуг, і винагородження щастям. Але де ступень самолюбови або самоінтересу розвинеться до виключення його ближнього, тоді напрям зла поконав його. В такім случаю самолюбов перетворюється в скрайну самолюбність. Це провадить до клопоту або провин за котрі людина має бути відвічальна. Вона мусить заплатити за це в формі лиха, а це кара, що приносить смуток.— 2 Тим. 3:2—5, НС.

¹⁰ Немає ніякого зла в тому, коли людина інтересується своїм фізичним й духовим добром. Фальшиві реліґійні доктрини, як от “самозіпсовання” або вироблення характеру до точки замертвення всіх бажань, як це навчають буддисти і деякі фальшиві христіянські секти, всі підтримують блуд. Такі навчення противляться людській натурі; такі доктрини суперечать основним рисам самолюбови, які Бог впочині і правильно умістив у звершенному чоловіку. Це мудра рівновага любови до Бога й любови до себе, порушує чоловіка шукати праведності, яка спонукує людину служити Єгові всім серцем так що він може остаточно отримати усміх Єгови й одобрення на вічне життя. “Із страхом і трепетом про своє спасення дбайте.”— Филип. 2:12, НС.

11. Які особисті інтереса повстають з природної принади полів?

¹¹ Інший основний принцип в людській натурі є притяг полів одні до других. Бог сотворив чоловіка в такий спосіб, як чоловіка й жінку. Вони існують як протилежність одно до другого. (1 Мойс. 1:27; 2:20—22, НС) Ціль цього була, щоб виконати божественний інтерес — залюднити землю. (1 Мойс. 1:28; Іса. 45:18) Принада цих полів дає широкі і розмаїті інтереса кожної людини. Деякі з цих основних інтересів й їх супровідних правил є, щоб одружитися, й мати родину з дітей, мати дім і постачати на прожиток. Це також значить, що чоловік й жінка мають спільне й виключне право одно над одним. (1 Корин. 7:2—5, НС) Де ті людські справи виконуються по благородному, тоді установляється свідоцтво заслуг і цим осягається справдішнє щастя. Коли ж протилежний крок слідує, нещастя є кінцем його. Ніхто із зовна не може наїхати на поле приватного інтересу людського відносно його властивого подружжя. Одначе згідно з Ісусовою порадою, то чоловік мусить обмежити свій половий інтерес до одної дружини.— Мат. 19:4—9.

12. Які справи повстають з принципу любови родичів до їх дітей?

¹² Ніжність родичів до їх дітей є також основним принципом в людській натурі. Діти від їх уродження ніяк не можуть постачати про свої конечності. Але батьківська і материнська любов постачає цим недостачам. Це отцівське завдання доглядати молодих є одно з найбільш сильних законів у природі. Це поле інтересу вимагає, щоб родичі постачали охорону, поживу, убрання, освіту й дисципліну й уживали примусу для добра дитини, коли обставини цього вимагають.c Особливше матери, сповняючи це поле інтересу, благородно, є тяжко зайнятті, бо це є їх повночасне підприємство. Але і воно видає благословення й радість також.— Прип. 17:6.

РЕЛІҐІЙНИЙ НАСТРІЙ Й ТОВАРИСЬКІСТЬ

13. Що це “реліґійний настрій,” й як Сатана використав його?

¹³ Бажання шанувати, хвалити, вповати або шукати поради для проблєм від правдивої або уявленої сили запалює ряд природних справ, що були дані чоловіку його Творцем. “Реліґійний настрій, котрий провадить нас природно до Верховного Іства є прикмета, котра належить тільки до людства, а її важливість ставить його в черзі морального закону,d в чоловічій природі, що Сатана шукав використати від початку, спонукавши Адама й Еву приймити фальшиву реліґію,— і цим чином бунтуватися проти їх Бога. Від тоді Сатана сотворив реліґії ріжної якости, щоб захопити ці реліґійні благочестя від правдивого Бога.— 1 Корин. 8:5, 6, НС.

14. Як меншість з людей уживала цей основний “реліґійний настрій”?

¹⁴ Але у всіх віках була мала горстка людей, котрі уживали ці основні “реліґійні почування” провадити їх до правдивого Бога й затримати вірність в почитанні його. Сьогодні Свідки Єгови є тією незбоченою меншістю, і вони відвідують людей в їх домах, не тільки щоб дати їм акуратне знання з Біблії, але також прямо апелювати до людського природного бажання шанувати вищу власть, наполягаючи їх приймити реліґію й так прийти в активне почитання Єгови, їх правдивого Бога й Творця. (Йоана 4:23, 24, НС) Не робить різниці де чоловік живе на цій землі, він має основне право від його Творця посідати реліґійну свободу, щоб служити правдивому Богу Єгові й набувати щастя й життя, або служити якій реліґійній омані його вибору, що провадить її богомільців до нещастя й смерті. Як колись Йозуя, так Свідки Єгови кажуть до людей сьогодні: “Коли ж не любо вам служити Єгові, так вибирайте тепер, кому хочете служити: чи богам, що їм служили предки ваші, що жили по тім боці ріки, богам Аморіїв, що в землі їх ви тепер живете; я ж і мій дом служити мем Єгові.” — Ісуса Навина 24:15, НС.

15, 16. (а) Які приходять від людського бажання “спілкувати”? (б) Як ці справи дотикають Свідків Єгови?

¹⁵ Останний з шести природних принципів в чоловіці, який дотикає особливший людський інтерес, є “товариськість.” “Потреба яку чоловік відчуває жити в товаристві, є одна з первісних законів природи звідки пливуть наші завдання й права; й існування товариства залежить від обставин, що права всіх повинні бути шановані.”e Ніяке моральне сотворіння не бажає жити самітним життям, як от пустельник, саміський на відокремленім місці. Радше, та тепла приязнь й активна спільність співтоваришів одної думки є вельми побажана. Де такий спільний інтерес став розвинутий у здоровий спосіб, там такий інтерес приносить радість й задоволення. Тільки злочинці й умово не відвічальні бувають відлучені від стичності з товариством.

¹⁶ В гармонії з цим натуральним інтересом товариства, Свідки Єгови сьогодні бувають зібрані разом в ширші собори і інтересуються своїми братами, формуючи чудове товариство Нового Світу у 160 різних краях. “Не про своє кожен, а також про другого справи кожен дбайте.” (Филип. 2:4, НС) Всі праведного успособлення люди є схожі до овець і їм помагається побачити що це для їх найлучшого добра, теперішної безпеки й будучого життя, щоб вони утікали тепер до товариства Нового Світу Бога Єгови, й є що одно правдиве стадо овець під Ісусом Христом, Пастиром.— Йоана 10:14—16, НС.

17, 18. (а) Які інші особисті справи існують? (б) Що треба робити з ними і чому? (с) Як ми повинні дивитися на справи других?

¹⁷ В додатку до цих основних й особистих людських справ, що є обявлені законами в природі, є ще численні інші, як спорт, відсвіження, кінематограф, й театри, фотоґрафія, їзда автом, подорожування, музика, студія натури, телевізія, гра, многі природні науки і численні інші арти й безліч додаткових, як знання й винаходи людські, є відкриті поля інтересів. Але час є надто короткий для людини мати участь особливше у всіх тих справах тепер. Нема досить годин у добі, щоб зробити все. Отже кожний мусить вибирати свої інтереса опріч тих, що є наложені на нього, як про це повище розбиралось.

¹⁸ Посвячений христіянин мусить пожертвувати многі світські інтереси, щоб зрівноважити свої особисті справи з божественними справами й його новонабуті соборні інтереса, про які дискусується в наступному артикулі. Христіянин може розумно затримати тільки ті особисті справи, котрі будують його заслуги в Бога Єгови, щоб він міг осягнути мету, життя вічне в новому світі. Кожний христіянин глядить свого особистого діла і живе спокійно з своїм співхристіянином не критикуючи інших щодо їх особистих справ. Вони наслідують поради апостола Павла щодо приватних справ: “Постановіть жити в спокою і глядіть свого власного діла.”— 1 Солун. 4:11, НС.

19. Чи можуть многі заслуги спасти цей старий світ? Який біблійний приклад поясняє це?

¹⁹ Ми прийшли до часу де товариство старого світу Сатани лежить цілковито під засудом на знищення. Ніякі заслуги набуті правдивими людьми або ґрупою реліґійних реформаторів не зможуть спасти його. Теперішні ситуації є точно подібні до днів Содоми і Гоморри. Єгова сказав до Авраама, що коли б він знайшов пядесять праведних з населення в Содомі, то заслуги їх були б вистачальні в очах Божих для лукавих містів бути схоронені від божественного знищення. Авраам, сумніваючись чи таке велике число, як пядесять праведних людей, можна знайти з заслугами, нарешті просив Єгови, щоб він погодився на десять праведних людей. Але й десять з заслугами не можна було знайти.— 1 Мойс. 18:22—33.

20. Як є вияснена важлива діяльність одиниці тепер? Чому треба робити таку діяльність тепер?

²⁰ Тоді післано ангелів перестерегти праведного Лота, його жену й їх дві дочки,— цілу родину з чотирьох осіб для охорони. Ті чотири особі повідомлено особисто, отже це була їх особиста справа виступити до діла. Й вони виступили, але Лотова жена оглянулась назад й стратила своє життя через її слабу віру. Отже тільки три особі зі заслугами отримали нагороду спасення від вогневого знищення. (1 Мойс. 19:15—26) Сьогодні Бог звертає усім людям праведного успособлення, щоб кожний урудував своїм інтересом і отримав акуратне знання Біблії, показуючи їм, як утікати з вавилонського суспільства старого світу, що є засуджений на знищення. “Вийди з неї, народе мій, щоб не мати вам спілки в гріхах її, і щоб не приняти вам пораз її.”— Одкр. 18:4, НС.

21. Як Писання описують особисту відповідальність сьогодні?

²¹ Кожний з нас може тепер робити правильне вирішення, яке будує нам свідоцтво заслуг у Бога Єгови як праведників. Якщо ми зробимо мильне вирішення, котре принесе нам неспроможність блуд або гріх, тоді наша доля буде з лукавими перед Богом. Завважте, що кожної особи відвічальність або відповідальності є описані в Писаннях: “Та душа, що грішить, та й вмерти мусить. Син за вину батькову не буде одвічати, а батько не буде двигати вини синової. Праведність праведного зостанеться на йому, та й безбожність безбожного на йому буде. Ба й безбожник, як одвернеться від усіх гріхів своїх, які творив, і буде певнити всі мої постанови, й усе чинити по закону й по справедливості буде жити, не вмре.”— Езек. 18:20, 21, АС; Гляди також 5 Мойс. 24:16; Ерем. 31:29, 30.

Шо ж скажемо на це? Коли Бог за нас, хто на нас? Хто нас розлучить від любови Христової? чи горе, чи тіснота, чи гонення, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч? . . . Упевнився бо я, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні будуче, ні висота, ні глибина, ні інше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашім.— Рим. 8:31, 35—39, НС,

[Примітки]