‘Незавидуймо Один Одному’

УМІТИ тішитися успіхом інших людей — це важний знак зрілості христіянина. Людина не є дозрілою, котра заздрісна про здібність або успіх другого. Коли не всі в христіянськім соборі є духово дозрілі, проблєма зависті або заздрості може виявитися. Але це можна поконати. Її можна подужати силою Божою. І так апостол Христа писав: “Коли духом живемо, духом і ходимо. Не буваймо марнословні, один одного розраджуючи і один одному завидуючи.”— Галат 5:25, 26, НС.

Що це зависть? Це в дійсності вираження самолюбності, або забагато любови до себе. Вона виявляє себе через незадоволення або злу волю проти чийогось доброго щастя, бо він бажає, щоб воно було його. Тому заздрісна людина обурюється успіхом другого. Якщо вона не має такого успіху, то вона бажає, щоб і інший не мав. Заздрість — це самолюбство в чині.

Зависть виявлявся в ріжні способи. Звичайно буває, що вона не радіє з успіху іншої людини. Заздрісна людина є повна зависті; вона не може тішитись з тими, що тішуться. Вона не живе згідно з Біблійними приказами: “Радуйтеся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче.” (Рим. 12:15, НС) Заздрісна людина не є щаслива сама і других робить нещасливими. Це є мука для заздрісної людини говорити добре про людей, яким вона завидує. В дійсності, заздрісна людина виминає того, кому вона завидує. Це провадить до ще іншого виявлення зависті.

Це є прохолода. Заздрісна людина є зимна й неприятельська до того, кому вона завидує. Та хоч той, що вона завидує йому, може відлучити цю холодність, а навіть зробити особливше змагання бути приязною, то це надармо. Зависна людина заперла двері до свого серця. Жорстоке воно, але “заздрість є жорстока, як гріб.”— Пісня Пісень 8:6, НС.

СМЕРТЕЛЬНИЙ ГРІХ

Загроза зависті є велика. Вона неначе розярема рана. Ця рана розкидається. Вона ширить дальше запалення. Вона родить всякого рода случаї для тертя й розділу в христіянськім соборі. Одна річ, що заздрісний чоловік часто любить понижувати людину якій він завидує. Самолюбний, огірчений дух тепер в роботі. Завидник любить робити всякого рода завваги іншим людям й пробує зменшити повагу людини, якій він завидує, бо завидник нахилений хвалити тільки те, що він може переважити; що ж перевисшить його, те він принижує. Ось так завидний чоловік показує, що він є цілковито незрівноважений: “Хто зневажає ближнього свого, тому бракує мудрості.”— Прип. 11:12, НС.

Коли зависний появиться в христіянськім соборі, ситуація стає дуже серйозна. Якщо зависний є слугою в соборі, поступ доброї новини може бути перешкоджений. Чому? Тому що заздрісний чоловік не співдіє цілим серцем з тим, котрому він завидує. Він занедбує дати повну поміч. Він занедбує класти Божу роботу вище себе. Коли не стримати, то зависть може далі розширувати свою пошесть. Вона може почати ненависть, а ненависть може почати суперечку. Правдою є, що “де бо зависть та сварка, там безладдя і всяке лихе діло.”— Якова 3:16, НС.

Мало річей можуть так наскрізь погіршити людського духа й затроїти спорідність братерства як дух зависті. Це є особливше цікавим яке місце Біблія дає заздрості між пророками. Порівнуючи гнів і заздрість, премудрий цар Соломон сказав: “Жорстокий гнів, палка і лютість, та проти заздрості хто зможе встояти?” (Прип. 27:4, АП) Гнів — як зливний потоп. Правда, що потоп лишає руїни за собою, але потоп принаймні одпаде. Тоді настає полегша. Але заздрість — це погибель. Це неначе безупинна капаюча вода на камінь. Вона ніколи не перестає, вона тільки капає й капає. Як от могутній камінь не може витримати під безконечним капанням води, так і чоловік знайде незносимим товаришити з зависною людиною, бо він пільги не знайде.

Авель не знайшов пільги, коли його брат Каїн заздростив йому. Праведний Авель отримав благословення від Бога Єгови; Каїн не отримав. Каїн перетворив заздрість у ненависть; його ненависть сплодила суперечку а суперечка провадить до вбивства. Заздрість — це смертельний гріх. Якщо його не поконаєш, він приносить руїну. Бо “заздрість, ненависть, гнів, суперечки, незгода, єресі, зависть”— це все “діла тілесні.” І про таких Христові апостоли виразно сказали: “Це наперед кажу вам, яко ж і наперед казав, що хто таке робить, ті царства Божого не наслідять.”— Галат 5:19—21, НС.

ВІДОЗВА ДО САМО-ІНТЕРЕСУ

Як можна побідити заздрість? Само-інтерес повинен бути вистачальним. Правда, що це самолюбство заманює заздість. Але коли людина направду зрозуміє до чого заздрість провадить і як нищительна вона є, то само-інтерес повинен спонукати христіянина “відложити всі неморальні негідності і всі обманства й гіпокрицтво й зависть.”— 1 Петр. 2:1, НС.

Христіянин, котрий думає, він не бажає йти назад у світ. Тоді чому іти назад до світських вчинків? Каже Біблія: “Були бо колись і ми нерозумні, непокірні, і зведені слуги похотям та всяким розкошам . . . та ненавидячи один одного.” (Тита 3:3, НС) Диявол любив би завернути всіх христіянів назад у старий світ. Це принесло б вічну смерть. Тепер зависна людина дає Сатані притулок, бо вона бере на себе діла темряви. Біблійні заповіді такі: “Відложімо ж діла темряви, а одягнімось у зброю світла. Яко в день нумо чесно ходити, не в прожорстві та піянстві, не в любодіянні та розпусті, не в сварні та зависті.”— Рим. 13:12, 13, НС.

Також на цю справу само-інтересу треба глядіти з точки погляду фізичного здоровля чоловіка. Тепер є знання, що певне зворушення, як от заздрість, турбота, тривога й журба, може спричинити тілесне або фізичне занепокоєння. Отже злого рода зворушення може ушкодити ваше тіло. Слово Боже каже: “Лагідне серце — це життя для тіла, а зависть зжерає й кості.” (Прип. 14:30) Людина дійсно заінтересована своїм добром, духовим й фізичним, буде бажати побідити заздрість.

ЛЮБОВ НЕ ЗАВИДУЄ

Є сильний спосіб побідити зависть: через любов. “Любов не завидує.” (1 Корин. 13:4, НС) Любов не знає заздрості; вона не почуває зависті. Любов геть відкидає заздрість. Погляньмо на любов Йонатана до Давида. Йонатан був найстаршим сином царя Саула, котрий був би наслідив престіл батька, але Єгова дав царство Давидові. Із людської точки погляду, то Йонатан мав би бути несамовито заздрісним до Давида. Але він не був. І чому? Тому що любов між ними була велика. Любов вигнала заздість.

Христіянина любов ставить Бога і його орґанізацію більше себе. Деякі брати в соборі є більше обдаровані ніж другі. Ці можуть мати певні уроджені здібності й виявити Божого духа, котрого інший не має. Цим обдарованим братам не повиннось завидувати. Вони є Христові дари для собору. Ці “дари в людях” є дані “на звершення святих, на діло служення, на збудування тіла Христового.” (Ефес. 4:7—12, НС) Отже що ж, як інші мають здібність якої ви не маєте або може ніколи не будете мати? Радуйтеся! Радійте тому, що ті обдаровані підбудовують собор і узброюють до міністерії. Тому користай із таких обдарованих братів. Втішайтесь з ними в їх успіху. Вони були дані для вашої користі, а не для вашої зависті.

Муки зависті й заздрості можуть легко показатись, коли ми глядимо на тих більше здібних ніж ми самі, особливше, коли така особа є в ґрупі нашого віку. Але правдива любов сильна. Вона настільки сильна, що вона видить ріжницю в здібності, так як христіянська любов є сильна й чиста, щоб наділити вдячністю й покорою тих, що є так упривілейовані. “Любов не завидує; любов не величається, не надимається.”— 1 Корин. 13:4, НС.

Любов не відчуває зависті. Любов спонукує людину оціняти здібність інших безріжниці на вплив на його власну позицію. Якщо ви думаєте про збудування Божої орґанізації, то ви не будете думати про себе. Ті, що направду є дозрілими, радіють з більшого успіху других навіть тоді, коли він подібну позицію занимає самий.

Коли христіянський собор збереться для студії, користайте із заміток ваших братів. Не завидуйте їм. Що ж, коли хтось може дати замітку більше властивою мовою, більше виразними словами? Це все на вашу користь, на користь собору. Чито ви слухаєте чи даєте замітки самі, тримайте ваш ум на ідеї. Думайте про ідею як неособисту, як щось з чого всі будуть користати із неї. Якщо ваш ум заглиблений в ідеї, там не буде місця для зависті до людини, котра висказує ідею.

Що ж, коли деякі брати є більше поступові в добрій новині чим інші? Радійте ради них. Радійте ради орґанізації.

Коли зависть зароджується, вона перешкаджає Божій роботі. От брат або сестра в соборі може бути виключно ревним, і може обернути поновні відвідини на студію, а студію на вістника Царства скорше ніж хто інший в соборі. Певні брати можуть завважати цю красну ревність й ефективність й через порівнання, можуть відчути, що вони терплять. Вони стануть зависними. Вони можуть трактувати того ревного нерозсудливо й занедбати дати йому потрібну поміч. Такі зависні люди не є зрівноважені. Вони ставлять себе на переді Божої орґанізації. Вони занедбують розуміти, що христіяни не конкорують. Дозрілі христіяни не потребують бачити хто є найбільше ревним, хто є найбільше публичним бесідником, або хто може дати найкращі завваги, або хто може доручити найбільше літератури. Отже “Не бувайте марнославні, один одного розраджуючи і один одному завидуючи.” (Галат 5:25, 26, НС) Радше, піддержуючи один одного і стільки більше, скільки більше бачите, що наближується день.”— Жидів 10:25, НС.

БЕРЕЖІТЬСЯ ПРОТИ ЗАЗДРОСТІ

Заздрість є так нікчемна, огидне зворушення, що заздрісники не хотять навіть признатись сами собі. Їх власне сумління може гидотувати й ненавидіти заздрісти. Отже чому вони стають заздрісними? Це часто тому, що вони не є обережними проти заздрості. Зависть є злющою. Вона може закрастися в несвідомий ум. Людина не потребує казати до себе, “Ось, я заздрісна до тої особи,” заки покаже зависть через своє поведення. Ви знаєте чим виявлена заздрість є; холодність, неприязнь, пониження інших. Якщо ви спостережите такі нікчемності у вас, тоді станьте й подумайте. Подумайте глибоко досить, щоб витягнути коріння із заздрості, яка може й знайшла плодющу землю й в несвідомій ум. Сказав Ісус: “Остерегайтесь і бережіться всякої зажерливості.”— Луки 12:15, НС.

Щоб берегтись проти чоловіка, що тліє в похотях лукавих “й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Божій волі в праведності і святості правди.” (Ефес. 4:22—24, НС) Тоді ви будете узброєні у праведні й лагідні думки. Сказано в Римлян 12:16 (НС): “Однаково один з другим думайте. Високо про себе не думайте, а до смирних нахиляйтесь. Не бувайте мудрі самі в собі.” Ви не є заздрісними своєму успіху. Отже не завидуйте іншим того, чим ви тішитесь й оціняєте в собі. В дійсності, “думайте про інших так само як про себе.”

Бережіться дальше проти заздрості, роблячи як й апостол каже: “Нічого не роблячи перекором або з марної слави: а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе.” (Филип. 2:3, НС) Це не значить, що христіянин повинен говорити легковажно про свої власні здібності, все говорячи неповщадно про себе. Такого рода покорі браку є щирості; звичайно це нічого іншого, а покривало марноти. Але що апостол розумів то це, що христіянин повинен бачити вище добро, вилишився себе цілком з рахуби, “в покорі ума думайте що другі вищі за тебе.” Правдива покора, як любов, береже проти зависті.

Зависть не приносить добра нікому. Диявол завидував Єгові; Диявол стратив все. Зависть приводить чоловіка до руїни. Отже чому завидувати один одному? Навіть зараз-тепер зависники є в сумнім стані; вони мучаться не тільки турбуванням, що старий світ приносить, й всім добром яке щастить іншим. Що за нещасне існування! Тому не завидуймо один одному. Покажім дійсну дозрілість. Тіштеся з тими що тішуться. Заохочуйте других до більшого успіху в службі Єгови. Це — спосіб правдивої христіянської любови.