Що вам потрібно знати про ревнощі
ЩО ТАКЕ ревнощі? Це сильне почуття, яке може викликати в людини занепокоєння, смуток або гнів. Ми, можливо, відчуваємо ревнощі, коли здається, що хтось досягає більших успіхів від нас. Або нас можуть брати ревнощі, коли нашого друга хвалять більше. Але чи завжди погано бути ревнивим?
Охоплені ревнощами люди схильні підозрювати потенційного конкурента. Прикладом цього став цар стародавнього Ізраїлю, Саул. Спочатку він любив свого зброєношу Давида і навіть підвищив його до рівня командуючого військом (1 Самуїла 16:21; 18:5). Відтак одного разу цар Саул почув, як жінки вихваляють Давида такими словами: «Саул повбивав свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!» (1 Самуїла 18:7). Саулові не слід було допускати, щоб це вплинуло на його хороші стосунки з Давидом. Однак він образився. «З того часу дивився Саул на Давида скоса» (1 Самуїла 18:9, Хоменко).
Ревнива людина може і не бажати іншій зла. Він або вона може лише обурюватися з приводу успіху свого приятеля і жадати тих самих позитивних рис або такого ж матеріального стану. З другого боку, заздрість є надзвичайно негативною формою ревнощів. Заздрісна особа може потай перешкоджати людині, яка викликає її ревнощі, чи ж прагнути, аби їй сталося щось погане. Інколи заздрісна особа вже не може приховувати своїх почуттів. Вона може відчувати спонуку відкрито шкодити іншій людині, так само як цар Саул намагався вбити Давида. Саул не раз кидав списа в Давида, щоб ‘прибити його до стіни’ (1 Самуїла 18:11; 19:10).
«Але я не ревнива людина»,— напевно, говорите ви. Можливо, ревнощі й справді не опанували вами. Але так чи інакше на всіх нас впливають ревнощі — як наші власні, так і ревнощі інших. І хоча ми швидко помічаємо ревнощів інших, у себе ми, можливо, забарні розпізнати їх.
«Схильність до заздрості»
Опис гріховної людської природи, про яку розповідається в Божому Слові, Біблії, часто наголошує на гріхах, викликаних заздрістю. Чи ви пригадуєте розповідь про Каїна та Авеля? Ці два сини Адама і Єви приносили жертви Богові. Авель робив це тому, що був вірною людиною (Євреїв 11:4). Він вірив у спроможність Бога сповнити Свій величний намір стосовно землі (Буття 1:28; 3:15; Євреїв 11:1). Авель також вірив, що Бог обдарує вірних людей життям у майбутньому земному Раю (Євреїв 11:6). Тому Бог виявив, що задоволений жертвою Авеля. Якби Каїн по-справжньому любив свого брата, він би тішився тим, що Бог поблагословив Авеля. Замість цього Каїн «сильно розгнівався» (Буття 4:5).
Бог заохочував Каїна робити добро, щоб той теж отримав благословення. Відтак Бог попередив: «Коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати» (Буття 4:7). На жаль, Каїн не зміг опанувати своє роздратування, викликаного ревнощами. Це довело до того, що він вбив свого праведного брата (1 Івана 3:12). Відтоді сутички і війни забрали сотні мільйонів життів. «Уорлд бук енсайклопідія» пояснює: «Декотрими із головних причин війни може бути бажання мати більше землі, багатства, влади або жити безпечніше».
Правдиві християни не беруть участі у війнах світу (Івана 17:16). Однак, на жаль, окремі християни інколи втягуються в словесні баталії. Якщо інші члени збору підтримують це, то такі баталії можуть перерости в згубні словесні війни. «Звідки війни та свари між вами?» — запитав співвіруючих письменник Біблії Яків (Якова 4:1). Відповідаючи на це запитання, він викрив їхню пожадливість до матеріальних речей, а потім додав: «Ви... заздрите» (Якова 4:2). Так, матеріалізм може довести до заздрощів і ревнощів тих, у кого, здавалося б, ліпше матеріальне становище. Через це Яків застеріг щодо людської «схильності до заздрості» (Якова 4:5, НС).
Яка користь для нас з того, що ми аналізуємо причини ревнощів? Це може допомогти нам бути чесними і посприяє ліпшим стосункам з іншими. Це може допомогти нам бути більш чуйними, терпимими і милостивими. Над усе, це підкреслює нагальну людську потребу в спасінні та порятунку від грішних людських схильностей, потребу, яку задовольнить Бог (Римлян 7:24, 25).
Світ без грішних ревнощів
Світ без грішних ревнощів з людського погляду здається неможливим. Письменник Ром Ландау визнав: «Нагромаджена за довгі віки мудрість з усім сказаним про це філософами... і психологами не дає жодного проводу людині, яку з’їдають ревнощі. (...) Чи якийсь лікар колись вилікував людину від ревнощів?»
Зате Боже Слово дає людям надію досягти досконалого життя в новій системі, де вже ніколи нікого не турбуватимуть нечестиві ревнощі або заздрощі. Крім того, спокій цього нового світу не будуть порушувати люди, які виявляють такі відразливі характерні риси (Галатів 5:19—21; 2 Петра 3:13).
Але не завжди ревнощі є негативними і згубними. По суті, коли Біблія говорить, що Єгова — «Бог ревнивий», в єврейській мові вона вживає слово, яке перекладається двояко (Вихід 34:14, Хом.). Що це означає? І що Біблія говорить стосовно позитивних ревнощів? А також як людина може контролювати ревнощі? Дивіться наступні статті.