Духова Голоднеча Христіянства

Чи є який-небудь доказ духової голоднечи в христіянстві?

Ви можливо чули про широку несвідомість відносно Біблії в христіянстві. Ви можливо читали про велику неморальність і алярмуючий зріст злочинств між так званими христіяними. Правдоподібно ви й читали, що науковці й духовники говорили про цю голоднечу. Президент Гарвард Університету застеріг про “дуже широку несвідомість реліґійну.” В Ню Йорк Таймс з 21 січня, 1957 р., людина могла читати заяву духовника Давида Ріда з пресвитеріянської церкви на Медісон авеню, Мангатан. Він сказав, що світ зустрічає “реліґійний вакуум (порожнечу) до такої міри, якої ніхто не бачив передтим.”

Христіянство маючи Боже Слово Біблію, чому ж така духова голоднеча?

Бог каже нам чому: “Двояке бо ледарство вчинив нарід мій: мене криницю води живої покинули, а повирубували собі діраві колодязі, що не держать води.” (Еремія 2:13, АС) Реліґії христіянства відблукали від Божого Слова. Вони повирубували собі людські збірники, котрі не мають духового відсвіження. І це признає духовенство. Пишучи в Пітсбурґ Пост Ґазетт з 5 листопада, 1953 р., проповідник Ерл Л. Довґлес запитує: “Чому ми так часто занепадаємо в наших зусиллях як міністри?” І він відповідає: “Вони приходять і шукають хліба життя, а ми часто даємо їм фільософію, соціологію, психологію, політику, і короткий огляд біжучих подій.” Оце є ті розбиті збірники, що не видержують живих вод духової правди.

Чи можуть духовники христіянства уживати традицію й фільософію як складівники духового покарму, згідно з Писаннями?

Фундаменталісти духовники христіянства сповнили свої вірування традиціями, як от доктринами про тройцю, безсмертність душі, вічні муки і чистилище. Оці традиції уневажняють Боже Слово, як це бувало робили фарисеї за часу Ісуса. Коли фарисеї опрокидали Ісуса за нехтування традиції, Ісус відказав: “Чого ж це й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого? . . . І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.”— Мат. 15:1—9, НС.

Новочасне духовенство христіянства, разом з вищими критиками і еволюціоністами, збудували безчисленні теорії світової фільософії. Як духовий покарм, це не має споживчої вартости. Остерегаючи проти цього, Христів апостол заявив: “Гледіть, щоб хто не пожакував вас фільософією і марним підступом по переказу людському, по первотинам світу цього, а не по Христу.”— Колосян 2:8, НС.

Чи воно згідне з Писаннями, що христіянство збирає гроші по десятині, підсуває таци колєкції і уживає азартні ігри (шулерство)?

Десятина, або давати десяту часть з доходів, відносилося тільки до Жидів. Такий був декрет в Законі Мойсея. Та своєю смертю Христос усунув той закон, так що навіть жидівські христіяни не є обовязані дотримувати ті декрити про десятину. Каже Біблія: “Тілом своїм закон заповідей наукою обернув у ніщо і вражду.”— Ефес. 2:15, НС.

Ані подавання таци для колєкції не є христіянський спосіб. Ми памятаємо, як Ісус побачив одну вдову, котра кинула дві липті у скарбоньку, але тої скарбоньки ніхто не підсував нікому; вона стояла на місці.

Уживання бінґо, льотерії і інших метод шулярства противиться біблійній засаді для христіянів: “Ми відреклись тайного безчестя.” Коли Ізраїльтяни почали жертвувати поганським богам при помочі шулярства, тоді Бог сказав їм: “Вас, що покинули Єгову, . . . що закладаєте столи фортуні, та ладити мішане вино для Судьби; я призначив вас на меч.”— 2 Кор. 4:2, НС; Іса. 65:11, 12, АС.

Через наполягання на збирання грошей і занедбання духової поживи, духовенство стягнуло обставини, що є схожі до часу, коли Божий пророк сказав: “Священики його навчають за плату, та й пророки його за гроші віщують, та й ще на Єгову здаються, і кажуть: чи ж Єгова не серед нас пробуває?” Ісусові слова до тих, що уживали Божого храму для торговельних цілей, є відповідні й сьогодні: “Дом Отця мого звати меться домом молитвою, а ви зробили його вертепом розбійників.”— Мих. 3:11, АС; Мат. 21:13, НС.

Коли духовники приймають почесні титули, як от “отець” і “всечесний,” чи вони наслідують приклади Біблійні?

Уживання почесних титулів показує, як духовенство відвернулося від Біблії, як їх провідника, бо ж ніде у Біблії христіянин не називає себе “всечесним.” Тільки один раз у версії Короля Якова знаходиться слово “всечесний”. Але воно відноситься до одного Бога. “Святе й всечесне його імя.”— Пс. 111:9, Верс. Короля Якова.

Уживання почесного титулу “Отець” було порушене в часі Ісуса. Як це знаходимо в Кнокса Біблії католицького перекладу, в Маттея 23:8, 9, що там Христос положив правило для всіх правдивих христіянів: “Не називайте себе титулом Раббі, ви маєте тільки одного Господа, а всі ви брати однакі. Ані не звіть жадного чоковіка своїм отцем, бо ви маєте одного Отця, а він на небі.”

Чи духовники христіянства повинні брати участь у політичних справах і непорозуміннях народів?

Духовники подаючи політичну пашу й замішавшися в політику, вони цим виставили свої стада на духову голоднечу. Христос ніколи не уживав політики як духової поживи; він навіть відмовився, коли товпа хотіла силою зробити його політичним провідником: “Як же спостеріг Ісус, що хочуть прийти і схопити його, щоб зробити його царем, то пійшов знову на гору самий.” Христова причина була ясна: “Моє царство не від світу цього.” Отже правдиве почитання є, як це Біблія каже, “тримати себе несплямленим від світу.” Проте духовенство мішається в політиці, бо навіть просить Божого благословення на армії й фльоти. Але Боже Слово каже: “Перелюбники, хіба ви не знаєте, що приязнь із світом цим — ворогування проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем світу, той стається ворогом Бога.”— Йоана 6:15; 17:16; 18:36; Якова 1:27; 4:4, НС.

Коли духовники і парафіяни моляться за цей світ, то чи вони поступають за прикладом Христа?

Навіть у молитві духовники не подають духового покарму. Христос молився: “Я молю тебе, не про світ, а про тих, що дав єси мені.” Чому Ісус не молився про цей світ? Тому що він знав, що це Диявол, а не Єгова, був богом цього світу, як це Біблія ясно навчає: “Бог цього ладу засліпив уми невіруючих.” “Увесь світ лежить у силі лукавого.” Духовно голодні люди моляться за цей світ, але христіяни, що кормляться Біблією, сповняють заповідь Біблії: “Не любіть світу ані того, що в світі. Хто бо любить світ, то Отцівської любови нема в йому.”— Йоана 17:9; 2 Кор. 4:4; 1 Йоана 5:19; 2:15, НС.

Чи це по христіянськи критикувати інші реліґії? чи не краще, щоб всі прилучилися до міжреліґійного руху?

Коли б реліґіоністи Христіянства були добре кормлені, тоді вони не боялися б критики. Бо правда завжди може відперти блуд і поконати його. Через те, що духовники Юдаїзму подавали фальшиву духову поживу, тому вони не любили критики Ісусової. Ісус духовими правдами виявляв їх як фальшивих реліґіоністів. Він називав духовників “лицемірами,” “сліпими провідниками,” “дурними і сліпими” і “кодлом гадючим.” Ісус навіть сказав многим реліґійним противникам: “Ви від отця Диявола.” І Христові апостоли сказали ложному пророкові, що подавав ложну духову поживу: “Ой ти, повний усякого підступу і всякого зла, сину Дияволів, вороже всякої правди, чи ніколи не перестанеш розвертати праві дороги Єгови?”— Мат. 23:13, 16, 17, 33; Йоана 8:44; Діяння 13:10, НС.

Христос відкинув міжреліґійність. Він не прилучився до фальшивих реліґійних провідників ради фізичної єдности, щоб через це зречися деяких духових правд. Оце що роблять духовники христіянства. Проте Христос сказав до своїх послідовників: “Не вважайте на них; проповодирі вони сліпі сліпих.” Замість прилучитися до міжреліґійного руху, то правдиві христіяни ступають по Божій заповіді: “І не приставайте до неплідних діл тьми, а краще виявляйте їх.”— Мат. 15:14, НС; Ефесян 5:11, Католицьке Біблійне Тов.

Отже це відмовитися виявляти фальшивий духовий покарм — оце що не по-христіянському.

Чи це згідне з Св. Письмом для христіянів уживати образи й статуї як поміч в почитанні?

Стандард для вирішення правдивої духової поживи є принцип положений самим Христом: “Бог — дух, і ті що покланяються йому, мусять покланятися в дусі й правді.” Христові апостоли також указували на цю правду. Слідуючі є деякі наведення з католицького перекладу Біблії: “Ходимо вірою, а не видінням.” “Коли б ми тільки дивилися на невидиме, а не на видиме.” “Якщо ми є Божий рід, не мусимо думати, що Божество похоже на золото, або на камінь, різьбу, іскуства, і видумки чоловічі.”— Йоана 4:24, Кнокс; 2 Кор. 5:7, Дя; 2 Кор. 4:18; Діяння 17:29, Кнокс.

Образи і ідоли не помагають в духовому зрості христіянина; навпаки, вони провадять до духового зморення й смерті, як це показує католицький переклад монсіньора Кнокса в Псальмі 115:5—8: “Мають уста і не говорять; мають очі й не бачать; мають уші й не чують; ніздра мають, а нема в них нюху. Руки їх без чуття; ноги їх не ходять; не чути жодного голосу з їх горла. Такий буде кінець усім, що виробляються їх, така нагорода усіх, що вповають на них.”

Тим то й недивно, що апостол Йоан перестерігав христіянів: “Любі діти, бережіться від ідолів.”— 1 Йоана 5:21, Католицьке Біблійне Тов.

Чи Біблія предсказала духову голоднечу в Христіянстві?

Так, Бог через свого пророка предсказав: “Ось надходять дні, говорить Господь Єгова, що я пошлю голод на цю землю, не голод хліба, ані спрагу води, а почути слова Єгови.”— Амоса 8:11, АС.

Чи реліґїі Христіянства видужають від цієї духової голоднечи?

Після 1,600 літ існування номинального христіянства, духова голоднеча в Христіянстві росте ще більша. Ця голоднеча, як це й духовники признають, “до такої міри як ніколи передтим.” А це не є дорога до видужання.

Тим більше, біблійні пророцтва указують, що коли Божа війна Армаґедон вибухне, тоді христіянство буде знищене: “Бо ось я починаю посилати лихо на це місто, що на йому наречено моє імя, . . . бо направлю меча проти всіх живущих на землі, говорить Єгова сил.” Хоч христінство ніколи не видужає, то одиниці з між того голодного христіянства духово можуть видужати, і видужують вже тепер.— Ерем. 25:29, АС.

Як можете оминути призначену судьбу христіянства?

Треба оставити голодні реліґії Христіянства. Йдіть там, де ви можете дістати правдивий духовий покарм, покарм вільний від фільософії й традиції. Беріть участь у пирі багатих потрав, предсказані на цей час: “Надходить час, коли Господь (Єгова) сил приготовить гостину на нашій горі із стовстих страв,— гостину зі шпігу в костях і з самих вин чистих.”— Іса. 25:6, Кнокс.

Де ж є та духова гостина? Ви маєте малу участь в ній, коли читаєте цей журнал Вартову Башту. У більшій мірі, співтоваришіть з товариством Нового Світу із Свідків Єгови, котрі принесли вам оцей журнал. Навчіться про смашні правди Божого Царства. Навчіться, як ви можете пережити Армаґедон у Божий новий світ. Дозвольте Свідкам Єгови приносити вам духовий покарм дармо без кошту. Розгляньте його. Порівняйте з Біблією. Побачите самі, що цей духовий покарм предсказав Божий пророк: “Гей! хто хоче пити, йдіть усі до вод, у кого нема срібла, йдіть, купуйте й споживайте. Йдіть, купуйте без срібла, й без плати вино й молоко. Чого вам одважувати срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не насичує? Послухайте вважно мене, й їжте добро, а душа ваша нехай розкошує в наїдках масних.”— Іса. 55:1, 2, АП.