Серія часть 25. “Нехай буде воля твоя на землі”
У третьому році царювання Кира над великою Перською Імперією із шестого, пятого й четвертого століття перед Христом, пророк Єгови, Даниїл, отримав своє останнє видіння через ангела, котрого Даниїл зобразив для нас у семім і дванадцятім розділі його пророчої книжки. Найперше, те пророче видиво розказує про усунення Перської Імперії, четвертої світової сили Біблійної історії, що вона не зможе побідити Грецію. В дійсності, вона остаточно упаде перед Грецією, бо сказав ангел: “І настане цар могутній, що володіти ме з великою властю і що схоче, те вчинить.” (Дан. 11:3) Тим грецьким царем показавсь бути славний Александер Великий. Він то установив Грецьку Імперію як пяту світову силу біблійної історії.
12. Як довго Александер царював над світом, і коли його царство було розбите?
12 Недовго Александер втішався світовим правлінням. Ангел Єгови предсказав це: “Але як він підніметься найвище, тоді його царство повалиться й розділиться по чотирьох вітрах небесних, та й перейде не до його нащадків і не в такій силі, з якою він володів, бо його царство буде пошматоване й дістанеться іншим, а не цим” (Дан. 11:4). При найвищій точці його становища, у тридцятому році його віку, гультай Александер захворів на малярію у Вавилоні в 323 році п-д Хр., і його пляни зробити те Богом-засуджене місто світовою столицею, не вдалися. Його величезна Імперія в Европі, в Малій Азиї, в середній Азиї, в Середньому Сході й Египті — розпалась на чотири вітри небесні. Його тіло перенесли до Египту й погребли в Александрії. Це зробив його генерал Птолемий, сатрап Египту.
13. Як пророцтво було оправдане, що те царство не було поділене між синів Александра?
13 Та імперія не перейшла до Александрових потомків. В Македонії він лишив свого немічного брата, Филипа Арідавса. Він володів менше як сім років, і опісля був убитий його власною матірю. В 317 році п-д Хр., Александрів правого-ложа син від його жени Роксани, Александер Аллов, наступив і володів приближно через шість років. В 311 році п-д Хр., він також зустрінув насильну смерть з руки одного генерала його батька, Касандера, котрий тепер захопив престіл Македонії й Греції. Александрів неправого ложа син, Геркулі, перебрав правління в імя свого отця, але був убитий в 309 році п-д Хр. Із ним рід Александра, великого кровопійця, вимер у крові. Тепер власть царства відступила від його дому. Пророцтво ангела показалось бути правдивим.
14. Як Александрове царство було поділене “на чотири вітри небесні”, і як воно опісля зменшилось на три часті?
14 Імперія Александра була схоплена для володарів інших чим потомків Александра. Його генерали сварились між собою й розхапали територію; і тепер розбите царство було розділене через якийсь час на чотири части, “на чотири вітри небесні.” Одно-окий генерал Антіґонус старався установити себе паном усієї Азиї і нарешті прийняв титул царя, назвавши себе наслідником Александра Великого. Та він мусів зустрінути конфедерацію трьох інших генералів, що повстали проти нього, іменно, Касандра, Селевкуса і Лисімахуса. Він згинув у битві проти них коло Іпсус у Фригії, Мала Азия, в 301 р. п-д Хр. З цього виринуло чотири грецькі імперії, (1) генерала Кассандера в Македонії й Греції; (2) генерала Лисімахуса в Малій Азиї і Европейській Тракії, включаючи Візантію; (3) генерала Селукуса Нікатора (Завойовника), котрий здобув Вавилон, Медію, Сирію, Персію і провінції на східному боці ріки Індус, і (4) генерала Птолемі Лаґуса, котрий дістав Египет, Либію, Арабію і Палестину і Коел-Сирію. В кількох роках мужеський рід генерала Кассандера вимер, і в 285 п-д Хр., Лисімахус взяв в посесію європейську часть Македонської Імперії. Одначе, в 277 ролі п-д Хр., Антіґонус Ґонатас, внук одноокого генерала Антіґоноса, дістав престіл Македонії. Це зменшило грецькі імперії до трьох частей, аж поки Македонія стала залежною від Риму в 168 п-д Хр. і остаточно вона сталась римською провінцією в 146 р. п-д Хр.
15. Як генерал Селевкус Завойовник стався паном Азиї, і які міста він установив, що про них згадують апостоли?
15 В 281 р., п-д Хр., генерал Лисімахус погиб у битві проти генерала Селевкуса Нікатора, і цим чином Селевкус стався виключним паном азиятських територій. Селевкус стався основником династії Селевкідських царів в Сирії. Вкоротці після рішальної битви при Іпсус, він заснував місто Антохію в Сирії, назвавши його по назві свого батька Антіохуса. Він також заснував портове місто там, яке він назвав по своїм імени. Селевкусія. Століття пізніще, христіянський апостол Павло ужив той порт Селевкию і навчав про христіянські правди в Антіохії, Сирія, де послідовники Ісуса були перший раз названі як христіяни.— Діян. 11:25—27; 13:1—4.
16. Куди Селевкус переніс свою столицю, і яку довго війну він почав, як про неї описується в цім посліднім видиві?
16 Селевкус переніс свій уряд з Вавилону до його нової столиці Сирії, Антіохія. Він був забитий в 280 р. п-д Хр. Династія царів Селевкуса, яку він оставив по собі, оставала у власті аж до 64 року п-д Хр., коли то римський воєвода Помпей зробив Сирію римською провінцією. Довго перед своєю смертю Селевкус дав своєму синові Антіохію І царство над усіма краями поза рікою Евфрат і також титул царя. Із царем Селевкусом Нікатаром почалась довга війна між Біблійним “царем північним” і “царем південним.” Розсудно ангел Єгови вилишив імена “царя північного” і “царя південного,” тому що народність і політична ототожність тих “двох царів” змінювались з бігом століть і сталась навіть важливою справою для нас у цім двадцятім століттю.
СУПЕРНИЦТВО ТИХ ДВОХ ЦАРІВ
17. З якої точки ті два царі були південним і північним?
17 Тепер ангел Єгови почав розказувати в подробицях про ту довго-розтягнену війну: “І вбється в силу цар із полудня, та один із князів того першого переможе й заволодіє, і широко буде володіти.” (Дан. 11:5, Ле) Цей “цар із полудня” є з полудня, від чого; і “цар з півночі”— із півночі від чого? Вони з опівночі й полудня Даниїлових людей, котрі, в часі цього видива Даниїлового, були увільнені з Вавилону й привернені до краю Юдейського.
18. Хто особливо був цей “цар південний” в Даниїла 11:5, і яку династію царів він установив?
18 Хто ж то був той “цар з півночі” в Даниїла 11:5? Він був один із “князів” або військових ватажків Александра Великого, іменно, Птолемія І, що був сином Лаґуса. Він в дійсності був один з восьми особистих сторожів Александра. Його настановлено бути сатрапом Египту, але він присвоїв собі титул царя в 306 році п-д Хр., наслідуючи одно-окого генерала Антіґонуса. Він був перший из тринадцяти або чотирнадцяти Македонських царів або фараонів Египту. Згідно з його імям, він установив Птолемаїчну династію володарів над Египтом. Около 312 року п-д Хр., він завоював Єрусалим в день шабасу. Він намовив Жидів перейти до Египту і установив з ними колонію в Александрії. Зі своїм сином і наслідником він заснував славну бібліотеку і музей в Александрії. Жидівська ж провінція Юдея осталась під контролею Птолема Египту або “царя полудневого” аж до 198 р. п-д Хр., коли то “цар північний” перебрав власть. Птолемій І наїхав на край Сирію царя Селевкуса кілька разів.
19. Хто особливо був той князь, що стався “потужним” проти його, і яку ролю він і його наслідники відограли?
19 Тепер же, хто був той інший князь або воєнний вождь Александра про котрого ангел сказав, “вбється в силу” і котрий “широко буде володіти”? Це був генерал Селувкус Нікатор, котрий тепер взяв ролю “царя північнього”. Після його смерти наступив його син Антіохій І (Сотер або Спаситель). Про цього царя ангел не згадує у своїм пророцтві, бо він погиб у битві, та не з “царем південним”, але з Галатами в Малій Азиї. По йому наступив його син Антіохій І, котрого почали називати Теос, що значить “Бог”. Він подружився з жінкою на імя Лаодикея, і її найстаршого сина він назвав по імени його діда Селевкус.
20. Хто була та дочка “царя південного”, і який переклад її батько велів розпочати?
20 Ну, що це значить? Той ангел розказує: “Але через якийсь час вони здружаться, і дочка південного царя прийде до царя північнього, щоб їх поєднати; та вона не спроможеться на силу в рамені своїм, не встоїть і її рід; і вона буде видана, і ті, що привезли її, та й той, що породив її, і ті, що дали їй підмогу в тому часі.” (Дан. 11:6, ЄП) Хто ж ця “дочка південного царя”? Це була Вереніка, дочка Птолима II (Філядельфуса) з Египту. Традиція каже, що цей египетський цар указав добрість до своїх підданих Жидів й розпорядив розпочати переклад надхнених святих Писань на грецьку мову. По довшому часі видано в грецькій мові Септуаґінт Версію, якої уживали греко-мовні христіяни з першого століття по Христі.
21. Після угоди, то що заподіяно дочці південного царя, і що вийшло із цього?
21 Цар Птолемі II провадив дві війні з “північним царем” Сирії, Антіохієм II (Теос). У році 250 перед Хр., ті два царі увійшли в мирову угоду. Ціна цього союзу або “угоди” була, що сирійський цар з півночі мусів оженитися з Веренікою, дочкою царя Птолема II. Але ж Антіохій II уже був одружився з Лаодикеєю. Отже це примусило його розвестись з нею, а одружитися з єгиптянкою Веренікою. Отже від Вереніки, Антіохій II Сирії мав сина, котрий стався наслідником до престолу “царя північного”, а це виключило його сина від першої жени Лаодикеї.
22. Як “рамено” Вереніки не встояло, і як вона й ті, що супроводили її, були “видані”?
22 “Раменом” або піддержуючою силою Вереніки був її батько, цар Птолемі II. Отже коли він помер в 256—7 р. п-д Хр., Вереніка не “спромоглась затримати силу рамена свого” з її мужом, царем Антіохієм II Сирії. Він відкинув її й узяв назад першу жену, Лаодикею, і наіменував її найстаршого сина, Селевкуса Калінікуса, своїм наслідником до престолу Сирії. Нещастя впали зі всіх боків на Вереніку, як це й пророцтво предсказало. Не лише її батько, її “рамено”, не витримав, але також його потомок, вона сама, була видана з її маленьким сином на страчення, після обміркованого пляну Лаодикеї. Ті о супроводили її, очевидно її слуги, що привезли її з Египту до Сирії, також потерпіли. Але й це не заспокоїло Лаодикеї. Нема сумніву, що це вона, як кажуть, утроїла на смерть Антохія II (Теоса), що прийняв її був назад. Щоза сумний кінець для “бога”! Це мабуть вона зробила тому, щоб не допустити до другого розводу. Ось так батько Вереніки, що сплодив її і її муж Сиріян, що одружився з нею на час, обидвоє померли. Тепер лишився найстарший син Лаодикеї, Селевкус II, як правильний наслідник його батька на престолі Сирії. Певна річ, що мир цим чином не був скріплений.
23. Хто був “корінням” Вереніки?
23 Проти такого вчинку мусіла повстати реакція, і тому ангел сказав: “Та виступить паросток від її кореня, прийде з військом і вступить у твердині північнього царя і орудувати ме в них по своїй волі й стане потужним.” (Дан. 11:7, ЕП) “Корень” Вереніки, розуміється, були її родичі, Птолемі II (філаделфус), і його сестра-жена Арсіноя.
(Далі буде)