Пошукування За Миром

1. Якого життя людина бажає, й як Соломонові приповісті зображають це бажання?

ЩО ЗНАЧИТЬ життя без мира? Хто хоче життя, то є вічного життя, без мира? Його не хоче пересічний чоловік або жінка. Життя без тишини або свободи від сварливого зворушення спричиняє чоловіка йти геть. Це було добре зоборажене в приповістях много-женного царя Соломона: “А сварлива жінка — мов вода крізь кришу текуча.” “На криші в кутку далеко лучше жити, аніж із жінкою сварливою в світлиці.” (Прип. 19:13; 21:9) Хоч живучи у великому, вигідному домі, однак людина воліла взяти притулок в найбільше віддаленім кутку, щоб утекти від роздратування та заколоту.

2. Яке питання повстає відносно чоловічого бажання життя, й як ми маємо надхнену й доказану відповідь про це полягливе питання?

² Сьогодні, коли нема такого далекого кутка на цій просторій землі на котрій би утікти від клопоту, загрози й злющого впливу атомної бомби, вік космічного протору, то хто не хотів би життя в мирі, щоб він бачив добрі дні? Це питання є старе, безсумніву так старе як існування клопотів й несправедливості на землі. Щасливий чоловік, що поставив те питання, не в безнадії й безпомочі, але в вспромозі дати доказану відповідь на це наполягливе питання. Його відповідь була виспівувана в музичнім супроводі, й так була заключена в надхнену Книжку Псальмів. Вона була схоронена через більше як три тисяч років для нашої користі в цім часі світового клопоту, горя й про страх ще більше жахливих речей, що ще мають прийти. Говорячи як досвідчений навчитель своїх учеників, псальміста Давид, котрий стався царем Єрусалиму і батьком царя Соломона, сказав:

3. Як Давид поставив це питання й дав відповідь в своїй псальмі про це?

³ “Прийдіте, сини людські, послухайте мене; навчу вас страху Єгови. Хто чоловік той, що рад би жити, любить дні, щоб вжиткувати добро? Держи язик від злого, а уста твої, щоб не говорили зрадливо; Одвертайсь від злого і твори добро, шукай супокою і дбай про него. Очі Єгови на праведних, і уші його на молитву їх; Лице Єгови проти тих, що творять зло, щоб знищити память їх на землі.”— Пс. 34:11—16.

4, 5. (а) Як апостол Петро показав, що Давидові слова були також порадою для христіянів? (б) В піддержку якого напоминання Петро наводить Давидові слова?

⁴ Нехай ніхто сьогодні не думає, що ця порада тільки для Жидів. Більше як тисяча років після царя Давида, христіянський апостол наводить слова Давида до христіянів в ріжних частях Азії. Це був апостол Сімон Петр, котрий змінив свою реліґію від зіпсутого Юдаїзму або Жидівської реліґії його часу до чистого христіянства, що початково було установлене Ісусом Христом тисяч девять сот років тому. Цим чином апостол Петро зробив Давидові надхнені слова частю христіянських Писань. Він показав, що Давидові слова були порадою також для христіянів. Петро наслідував Ісуса Христа, котрий багато разів наводив із псальмів Давида й пристосовував їх до христіянства. В своїм першім листі до христіянів, Петро каже їм бути відмінними від того що христіяни є сьогодні, бо поступ Христіянства не провадив до благословенств вічного життя в мирі й добрих часах. Отже Петро наводить слова Давида й каже:

⁵ “Наконець же будьте усі одної думки, милосердуючі, братолюбні, сердечні, привітливі; не віддаючи зло за зло, або докір за докір; а насупроти благословляйте, знаючи, що на те ви покликані щоб благословення наслідити.” “Хто, (тепер наводимо Давидові слова) “бо хоче життя любити, і видіти дні добрі, нехай вдержить язик свій від злого, й уста свої, щоб не говорити зради; і нехай ухиляється від злого, і робить добро; нехай шукає впокою, і побивається за ним. Бо очі Єговиa на праведних, і уші Його на молення їх; лице ж Єговиb проти тих, що зле роблять.”— 1 Петр. 3:8—12, побічна заввага.

6. Чому питання про любов життя здається тяжко відповісти сьогодні, але як Ісус каже христіянам протидіяти подіям від 1914 р. по Хр.?

⁶ Чи ми тішимося життям? Чи ми любимо життя? Таке питання може здаватись тяжко відповісти тепер, коли наше переживання в майбутнє може значити наше ризикування попастись в найгірший клопіт, найгірші часи які людство зазнало від його сотворення, без майже жадної надії на пережиток. Правда, битва Армаґедон, “битва великого дня Бога Всемогучого,” скоро наближається. (Одкр. 16:14, 16) Але Божий великий Пророк, котрий передсказав ту всесвітню війну й всі страшні події, які наступлять від 1914 року по Хр., й дальше сказав своїм правдивим послідовникам взяти добрі сторони про ці самі події й обставини: “Як же зачне це діятись, випростуйте і підіймайте голови ваші; бо наближилось викуплення ваше. . . . Бачте смоківницю і всякі дерева: Як розпускають вже, бачивши самі розумієте, що вже близько літо. Так і ви, коли побачите як це станеться, знайте, що близько царство Боже. Направду кажу вам: Що не перейде рід цей, доки все станеться.”— Луки 21:26, 28—32.

7. Отже, чому ми повинні поправді “любити доволі днів щоб бачити що є добре”?

⁷ Добрі часи, найкращі дні іще перед нами, ради котрих хочеться жити. Ми повинні тішитися життям, ми повинні любити життя, бо без життя ми ніколи не зможемо тішитися цими добрими днями під установленим царством Божим. Отже це праведно, щоб ми по словам Давида псальміста “любили дні, щоб вжиткувати добро.”

МИР З КИМ?

8. Щоб сповнити нашу радість й любов до життя, то що Давид й Петро кажуть ми мусимо шукати, й ким?

⁸ Отже, якщо ми бажаємо щоб наша втіха життям, наша любов до нього, була сповнена, Давид й апостол Петро кажуть, що ми мусимо шукати мира й знайти його перше. Властиве питання приходить, Мир з ким? Чи мир з нашими ближніми? Так. Але це не можливо хіба що ми досягнемо мир перше з кимось іншим. Це тому, що так зване Христіянство не набуло мира з цим Найважніщим без чого нема мира навіть між народами, родами й родинами в Христіянстві. Хто ж є той все-важний? Про це коректно сказав славний Британський державний муж з вісімнадцятого століття, Віліям Пітт, ерл з Шатгам, коли він сказав до свойого кузина: “Коли ти не в мирі з Богом, і то ти ніколи не можеш бути в мирі з чоловіком; й це вічна правда без ріжниці на дотепність або негідність.

9. (а) Щоби бути дійсно в мирі з чоловіком, то чого вимагається, й як Давид й Петро сказали більше, як це зробив Віліям Пітт про це? (б) Для цього, що ми приймемо, й чому ми не бажаємо його гніву проти нас?

⁹ Рівнож правдою є, що коли чоловік не в мирі з Богом, тоді він не може дійсно бути в мирі з чоловіком, сотворінням Божим. Псальміст Давид й апостол Петро сказали це, хоч жили більше як тисячі років окремо. В дійсності, вони сказали більше як Віліям Пітт, бо вони назвали або утотожнили Бога з котрим нам потрібно найперше бути в мирі. Доказуючи що це конечним знайти мир з Богом найперше, Давид йшов за своєю порадою і старався знайти мир й обігатися за ним, кажучи в другім вірші: “Очі Єгови на праведних, і уші його на молитву їх. Лице Єгови проти тих, що творять зло, щоб знищити память їх на землі.” Апостол Петро наводить ті ж вірші з Давидвої псальми в такім же порядку. Тим більше Давидова порада втішатись добрими днями слідує його напоминання до любимців життя: “Прийдіте, сини людські, послухайте мене; навчу вас страху Єгови.” Якщо ми маємо розумний страх до Бога, котрого імя Єгова, то ми перше зі всього бажаємо шукати мира з ним й тому ми приймемо навчання, яке нам потрібне. Ми не будемо бажати, щоб лице Єгови було проти нас, бо це значило б втрата життя, відрубання всієї згадки про нас на землі, стертя навіть нашого імя.

10. Чи Луки 2:14 значить, що всі люди є в мирі з Богом й мають його добру волю, й як ми знаємо чи це так?

¹⁰ Отже, чому це з Богом Єговою що ми маємо шукати мира? Чи не правда, що по народженню його небесного Сина Ісуса у Вефлеємі, множество ангелів сказали слова які Христіянство співає в часі різдва: “Слава на вишинах Богу, а на землі впокій, між людьми благоволення”? Так! Але слова, які ангели співали не значать, що всі люди є в мирі з Богом й мають його добру волю. (Луки 2:14, АВ) Англійська Поправлена Версія з 1881 р. і Американська Стандарт Версія з 1901 р. містять оці ангелські слова: “Слава на вишинах Богу, а на землі мир між людьми, що є угодні Йому!” Американський Переклад читаємо: “Мир людям яких він милує!” Мінсьонр Р.А. Кнокса Римо Католицьку версію читаємо: “Мир на землі між людьми котрі є приятелями Божими.” Побічна заввага в Нового Світу Перекладі читаємо: “На землі мир між людьми котрих він признає.” Це тільки з людьми, котрих Бог Єгова любить й признає й котрі є його приятелями, що він є в мирі. Це тільки до таких його очі сприятливі. Тільки на їх плач про поміч його уші отворені.

11. Чому це сталося так, хоч перший чоловік був прямим сотворінням Божим?

¹¹ Чому це так повинно бути? Чи не є чоловік пряме сотворіння Боже? Так, досконалий чоловік Адам був прямим сотворінням Божим. Отже Луки 3:23—38, коли слідити людський родовід Ісуса Христа назад до першого чоловіка на землі, кінчиться кажучи: “син Адама, син Божий.” Проте ми всі є потомками Адама потім, як він согрішив проти свойого Творця й втратив свою людську досконалість. Наймудріщий цар старинніх часів, Соломон, сказав: “бо нема чоловіка без провини.” (1 Цар. 8:46) Також цар Давид сказав: “Усі одвернулись, усі разом зледащіли, нема там, щоб хто робив благостиню, нема ні одного.” (Пс. 14:3) Тисяча років пізніще христіянський апостол Павло сказав: “Нема бо ріжниці всі бо згрішили, і лишені слави Божої . . . . тим же то, як через одного чоловіка (Адама) гріх у світ увійшов, а через гріх смерть, так і у всіх людей увійшла смерть через того, в кому всі згрішили.” (Рим. 3:22, 23; 5:12) Ми всі, чи натуральні Жиди або не-Жиди, походимо від грішника Адама. Так всі ми прийшли під правило гріха, й всі ми зустрічаємо плату яку гріх платить своїм слугам, то є смерть. “Бо, коли через провину одного смерть царювала через одного. . . Плата бо за гріх смерть.” (Рим. 5:17; 6:23) Цей вже факт, що всі люди вмирають, доказує, що вони всі грішники проти Єгови Бога, котрий засудив їх на смерть.

12. Щодо споріднення чоловіка з Богом, то що гріх знищив, й які писання показують кому людство віддає послушенство?

¹² Це був гріх, що знищив чоловічий мир з Богом, чоловічий оправданий стан з Богом. Рід людський стався слугою гріха й лукавого духа, котрий започаткував гріх по цілому всесвіту, Сатани Диявола, головного ворога Бога Єгови. Люди, котрі є само-оправдані не люблять щоб їм казати, що вони є слугами автора гріха, але вони зраджують кому вони служать тим, що слухаючи того ж. Слово Боже каже: “Хіба не знаєте, що кому віддаєте себе в слуги на послух, того ви й слуги, кого слухаєте: чи то гріха на смерть, чи слухання (Бога) на праведність?” (Рим. 6:16) Одна із послідних Книг в Біблії була написана каже, замітно: “І ввесь світ у лихому лежить.” (1 Йоана 5:19) Навіть христіянам було написано: “І вас (оживив), що були мертві провинами й гріхами вашими, в котрих колись ходили по віку світа цього, робом князя власти воздушної, духа (Сатани), що тепер орудує в синах перекору. Так, між котрими й ми всі жили колись у хотінню тіла нашого, чинивши волю тіла й думок, і були по природі дітьми гніва, як і інші.” (Ефес. 2:1—3) “І вас, що були колись відчуженими і ворогували у лукавих ділах, тепер же примирив.”— Колос. 1:21.

13. Чого всі люди потребують відносно їх споріднення з Богом, в гармонії з просьбою Павла й Тимотея як амбасадорів?

¹³ Якщо люди, котрі є христіянами не тільки з імени але також й життям, були колись відчужені від Бога й ворогами Його задля їх умів й роботи, то напевно, що всі люди котрі не сталися правдивими христіянами, мусять бути відчужені й ворогами до Бога Єгови. Їм потрібно примиритися і статись приятелями з Богом, якщо вони не бажають бути “дітьми гніва” підлеглі знищенню протягом надходячої “битви великого дня Бога Всемогучого.” Їм потрібно робити те, що апостол Павло й його місіонар товариш Тимотей просили робити: “Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служення примирення, яко ж бо Бог був у Христі . . . примиряючи світ із собою, не полічуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення. Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріться з Богом.”— 2 Корин. 5:18—20.

14. Встарині, що значило висилання амбасадорів, й чому условини того, хто післав Павла й Тимотея, є незвичайні?

¹⁴ За часів Павла й Тимотея, коли амбасадорів висилали, то це не значило мирне споріднення між краями або урядами, але ворожнеча. Амбасадори були вислані до тих країв, котрі були ворожими, щоб полагодити мирне споріднення між тими, що ворогували. Але в случаю Павла й Тимотея, то це не слабший з ворожої партії, що висилає амбасадора. Це Всемогучий Бог Єгова висилає. Він показує своє милосердя роблячи це, щоб збавити оскільки можливо від знищення тих, що примирились з ним. Будучи куди сильніщим із двох партій, Бог Єгова є Той, що робить можливим помиритись із собою. Тому, в Ісаїї 45:7, він каже: “Я роблю й світло й темряву, посилаю долю й недолю; я Єгова, усе це роблю.” Отже він диктує условини мира. Це не ми установляємо условини мира. Однак його условини не є строгі, а милосердні й практичні; й це для нашого найкращого добра прийняти іх з подякою.

ЯК ШУКАТИ

15, 16. (а) Шукаючи за миром з Ним, як ми показуємо віру й щирість, й через кого приходить мир? (б) Як натуральні Жиди шукали правого стану з Богом, але чого вони потребують для їх гріхів?

¹⁵ Отже, які є його условини? Як можемо ми “діти гніва”, шукати й знайти мир з Богом Єговою? Його умовини про мир є ясно зазначені в його написанім Слові, Святім Письмі, святій Біблії. Шукаючи за миром з Богом, ми беремо правий крок, й ми показуємо нашу віру й нашу щирість через студіювання цілої Біблії, не тільки старі Єврейські Писання, які Ісус й його апостоли мали, але також і Христіянсько-Грецькі Писання. Слово Боже прямо зазначує, що є тільки один спосіб в котрий ми можемо прийти до примирення або статися приятелями з Ним. Той спосіб є через його олюбленого Сина Ісуса Христа. Бог Єгова післав цього Сина із неба на землю, до народу Ізраїля. Згідно з його наміром, цей Син був чудесно народжений від Жидівської дівчини, отже народився як Жидовин, Ізраїльтянин. Через три з половиною років, або 29—33, по Хр., він проповідував царство Боже виключно Ізраїльтянам, публично й приватно. Грішні Ізраїльтяни або Жиди довго пробували вийти з під прокляття смерти через намагання сповнити Закон, який Бог дав виключно Жидівському народові; але через досконалість Закону, Жиди не змогли сповнити його.

¹⁶ Божий закон даний через пророка Мойсея зробив тільки грішність ще більше явною. Він виразно засудив Жидів як грішників. Ради цього вони мусіли приносити жертви із звірят з року на рік, щоб дістати прообразове очищення від гріха й триматись в завітуючім спорідненню з Богом Єговою. Їм потрібно було кращої жертви ніж зі звірят. Їм потрібно було досконалої людської жертви щоб була пожертвована за них й увесь рід людський.

17. Як потрібна жертва була постачена, як Ізраїльтяни були поінформовані, й як вони віднеслись до тієї інформації?

¹⁷ Жадний чоловік навіть в народі Ізраїлськім не був звершений тілом і умом, щоб міг пожертвувати себе як прийнятну людську жертву. Тому Бог був зобовязаний післати свойого небесного Сина, й дозволити йому народитися як досконале людське життя небесного Отця, й дозволити дозріти до звершеного мужиства, так як був Адам в городі Еден, й тоді дозволити йому принести себе як потрібну досконалу людську жертву. Заки він умер як жертва за гріхи всего людства, Ісус Христос й його дванадцять апостолів й сімдесять інших евангелистів проповідували Ізраїльтянам в Палестині. Отже Ізраїльтяни або Жиди були не полишені в незнанню про який спосіб вони могли увійти в вічний мир з Богом. Написано є: “Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа: це Господь усіх.” (Діян. 10:36) Із міліонів Жидів під Божим законом через Мойсея, то тільки останок прийняв добру новину й увійшов в мир з Богом через Ісуса Христа. Решта з жидівського народу пробували сотворити свою власну праведність або оправдання з Богом через горде, но безовочне зусиля сповнити Божий закон даний через Мойсея з його прообразовими (неефективними) жертвами, зі звірят, що були нижчі жертви.

18. Як Бог показав, що він постачив средства і спосіб для примирення з собою, отже як він називається?

¹⁸ Цей факт, що це Бог сотворив обставини або спосіб для примирення з собою є відкритий через постачання його єдинородного Сина із неба як досконалу жертву. “Так бо полюбив Бог світ, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожний, віруючий в Нього, не погиб, а мав життя вічне.” (Йоана 3:16) Бог не тільки післав свойого Сина на землю й дозволив йому вмерти з рук Божих ворогів як досконала, безгрішна людська жертва, але також уможливив заслуги тієї жертви бути представлені Йому в небі на користь людства, що бажає мира з Богом. Як же Бог зробив це? Бог своєю всемогучністю підніс Ісуса Христа з смерти як небесного, духового сина і велів Йому повернути до неба. Ось так з ціною крови-життя його жертви Ісус міг увійти в Божу присутність, щоб зробити нову угоду мира. Роблячи таку провізію про мир з родом людським, Єгова обявив себе як Бог мира. В цім відношенні він є названий як “Бог же впокою, що підняв з мертвих великого Пастиря вівцям через кров завіту вічного, Господа нашого Ісуса Христа.”— Жидів 13:20.

19. Шукаючи за миром, чого нам потрібно щоб дістати повне провідництво?

¹⁹ Отже ми можемо оціняти чому, шукаючи щоб знайти мир, нам потрібно набути знання, акуратне знання, не тільки про Бога Єгову, але також про його любого пожертвованого Сина Ісуса Христа. У змісті тридцяти девять книг Єврейської Святої Біблії, Жиди могли набути тільки частинне знання. Та це не вистачальне. Треба іще додаткового знання з двадцяти сім книг Христіянсько-Грецьких Писань, що були надхнені Жидівськими послідовниками Ісуса Христа, є також потрібне щоб довершити наше знання й вирозуміння й зробити наше знання акуратним. Якщо ми не маємо акуратного знання, котре включає знання не тільки про Бога, але також про Ісуса, то ми не можемо забезпечити бажаного мира. Тимто надхнений Біблійний писатель Петро, виповідаючи свою молитву а тих, що шукають мира до котрих він писав свій перший лист, кажучи: “Благодать вам і впокій нехай умножиться в пізнанню Бога й Ісуса, Господа нашого. Яко ж усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через пізнання покликавшого нас славою і чеснотою (милостю).”— 2 Петр. 1:2, 3.

20. Щоб тішитись миром з Богом, то що ми мусимо прийняти у вірі?

²⁰ Шукаймо скільки хочемо, ми ніколи не знайдемо мира з Богом, якщо ми не отримаємо акуратного знання відносно Ісуса Христа й не приймемо жертви за гріхи, яку Бог постачив в його Сині. Жиди задля частинного знання, пробували установити свою власну праведність з Богом поза очищенням від гріхів, яку кров Ісусової жертви постачає для нас. Замість сполягати на наші праведні діла згідно із Законом даним Жидам через Мойсея, ми мусимо цілком увірувати в усунення-гріха через жертву Ісуса Христа. Інакше ми не можемо тішитися миром з Богом.

21. (а) Будучи визнані за правдивих, то чим христіянин тішиться? (б) Як Ісаїя передсказав потребу жертви Ісуса, й як наш мир і надія прийшли в Ісусі?

²¹ Отже до христіянів котрі мали праведність приписану їм через віру в Сина Божого, апостол Павло пише: “Оправдавшися ж вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа. Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним від гніва.” (Рим. 5:1, 9) Жертва Ісуса Христа є конечна, щоб зробити мир з Богом й утекти від його гніва. Давно перед тим пророк Ісаїя прорік відносно Ісусової жертви: “Він же поранений був за гріхи наші й мучений за беззаконня наші; це кара за ввесь мир наш упала на Нього, й ми його ранами оздоровлені.” (Ісаїї 53:5) Мир з Богом приносить радість, але ми не можемо бажати, щоб Бог сповнив нас таким миром хіба що ми увіруємо в Сина котрого він віддав на смерть за наш мир. Написано: “На нього погани вповати муть. Бог же упокою нехай сповнить вас усякими радощами і покоєм у вірі, щоб ви збагатились упованням, силою духа святого. Бог же впокою з усіма вами.” (Рим. 15:12, 13, 33) Якщо Бог з нами, то ми напевно зазнаємо повности мира.

22. Чому надармо тепер натуральні Жиди вповають на їх тілесне обрізання?

²² Натуральні Жиди дальше вповають на обрізання своїх передніх шкірок, як показ праведності. Роблячи так, вони ніколи не будуть втішатись миром з Єговою, котрий був колись Богом натурального Ізраїля. Тілесне обрізання тепер не числиться з їх колишнім Богом. Що рахується, то це жити й поводитись згідно з принципами або правилами нової христіянської персональности, нового духового сотворіння над котрим Ісус Христос є головою. Оце принесе мир з Богом духовому Ізраїлю. Наші серця мусять бути обрізані або очищені для праведности. Жидівський навернений Павло відрікся своєї гордої сполягливости на тілесне обрізання, як натуральний Жид, й написав до віруючих в Ісуса Христа: “У Христі Ісусі ні обрізання нічого, ні необрізання, а нове сотворіння. І которі по правилу цьому живуть, мир на них і милость і на Ізраїлі Божому.”— Галат 6:15, 16; Филип. 4:9; Галат 5:25; 2 Корин. 5:17.

“ВЕЛИКА ГРОМАДА” ШУКАЮЧИХ-МИРА

23. В угоді з Ісаї 27:1—5, як духовий Ізраїль сьогодні зробив мир з Богом, але особливше від 1935 року хто наслідує їх в цім напрямі?

²³ В цім часі, коли Бог Єгова вбє великого символічного Левіятана (дияволську видиму орґанізацію), він постійно берегти ме свою духову винницю [свою власну видиму орґанізцію на землі], Єгови приязна порада для кожного, що бажає втішатися охороною є: “Нехай пробує тоді мир із мною вчинити.” (Ісаїї 27:1—5) Любимці, котрі становлять духовий виноградник Єгови, духовий Ізраїль Божий, зробили мир з ним вийшовши із під дияволської левіятана орґанізації. Отже, оцими роками, особливше від 1935 року, були сотки тисяч людей котрі не є членами духового Ізраїля Божого, котрі почули вість і виступили на пораду Бога Єгови. Вони наслідували останка духового Ізраїля Божого й вийшли із моря людства у котрім лукавий Левіятан орудує, й вони зробили мир з Богом Єговою через кров Ісуса Христа, Агнця Божого. В Одкриттю 7:9, 10 вони зображені як велика громада, зі всіх народів, родів й язиків, й вони приписують своє спасення Богові й його Синові Ісусу Христу, кажучи: “Спасення Богу нашому, сидячому на престолі, і Агнцеві.”

24. Як Одкриття 7:14—17 описує спосіб в який вони прийшли в їх мирний стан?

²⁴ Тому що ті що з неполіченої великої громади шукають мира з Богом й набувають чистий, правий стан з ним через віру й очищаючу кров Ісуса Христа, Одкриття 7:14—17 описує як вони прийшли в їх мирні обставини, кажучи: “І вимили вони одежі свої, і вибілили одежі свої кровю Ангця. Тим то вони перед престолом Бога, і служать Йому день і ніч в храмі Його; і Сидячий на престолі оселиться в них. Вже не будуть голодні, ані жадні, ані падати ме на них сонце, ані жадна спека; Агнець (Ісус Христос) бо, що на середині престола, пасти ме їх, і водити ме їх до живих джерел вод; і Бог обітре всяку сльозу з очей їх.”

25. Через кого в стариннім місті Єрихон “велика громада” була зображена, й в якому змислі?

²⁵ Ця “велика громада” була давно тому зображена через канаанську жінку званою Рагаба за часу Йозії, заступника Мойсея. Рагаби місто в Канаан було Єрихон й було засуджене на знищення зі всіма його жителями. Рагаба й її родина утекли від нищення, коли Бог Єгова завалив мури Єрихону й люди Ізраїля, котрі марширували довкола Єрихону через сім день, вступили в обнажене місто й повбивали його лукаве населення. Як? Тим чином, що вона зробила мир з Богом Ізраїля. Вона не зрадила двох шпигунів котрих Йозуя вислав у місто й котрі знайшли приміщення в домі Рагаби. (Ісуса Навина 2:1—21; 6:1—25) Про це Христіянсько-Грецькі Писання каже: “Вірою стіни Єрихонські попадали, після семиденних обходин. Вірою Рагава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром.”— Жид. 11:30, 31.

26. Людьми з якого міста в Канаан була “велика громада” зображена, й через який спосіб?

²⁶ Ця сама “велика громада”, що переживе надходячу “битву великого дня Бога Всемогучого” була також зображена через людей міста Гебеон. Це місто в Канаан було також засуджене на знищення Єговою Ізраїлським військом під Йозуєм. Імя Йозуя Греки вимовляли “Ісус”; й в дійсно сті, Йозуя був пророчим прообразом на Ісуса Христа, котрий стався Божим Чиновником для виконання божественного суду. (Діяння 7:45; Жидів 4:8) Дивно, що місто Гебеон й три сусідні міста уникнули знищення, яке Йозуя виконав на інших містах Канаану. Як? Знову через случай, що вони зробили мир з Богом Єговою заки його виконавець прибув. Кілька днів заки Йозуя наближався з його силами, Габаонці вислали своїх амбасадорів під маскою до намету Йозуя й шукали мира з Богом Єговою з його людьми. Вони цілком піддалися Йому через Йозую.

27. Подібно до наслідків тих старинніх мужів, який буде наслідок “великої громади”, шукаючи мира?

²⁷ Який же був наслідок? Історія відповідає: “І запевнив їм Йозуя безпеку і вчинив умову з ними, щоб зоставити їх живими. І поклялись їм громадські мужі присягою.” (Ісуса Навина 9:15) Як й ті старинні не-Ізраїльтяни Габаонці, “велика громада” шукає мира сьогодні віддавши себе через повне сповнення Богу Єгові через Ісуса Христа, заки вибухне Армаґедон. Отже Більший Йозуя, Ісус Христос, збавить їх від знищення у всесвітній війні. Як от й останок з духового Ізраїля, та велика громада любить життя. Вони бажають видіти вічні блага під Божим царством, Отже вони наслідують сьогодні пораду Давида й Петра про мир.

[Примітки]