“Зближається ваше визволення”

“Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь і підійміть свої голови,— бо зближається ваше визволення”.— Луки 21:28.

1-7. (а) Що заголовки в новинах проголошуючи знищення Ватикану значили б для релігійних прихильників у так званому Християнстві? (б) Що заголовки про знищення двох головних іслямських каплиць значили б для магометанів?

УЯВІТЬ себе читаючи заголовки у газеті:

² “МІСТО ВАТИКАН БУЛО ЗНИЩЕНЕ! Величезна Вирва Від Вибуху Атомної Бомби Не Лишила Ніякого Знаку з Відомої Могили й Кісток Св. Петра!”

³ Чи б такі заголовки по газетах цілого світу мали якесь значення для римо-католиків, або, по суті, для всіх інших релігій так званого Християнства? Чи б така подія зазначила кінець довгої доби, з великою непевністю на майбутність? Так!

⁴ Також: “Мекка Була Знищена Метальними Снарядами з Повітря! Свята Каплиця Включаючи й Шановний Чорний Камінь Цілком Зникли Серед Вибуху!”

⁵ Чи б такі заголовки по світових газетах мали якесь значення для іслямського світу? Чи б це зазначило кінець доби для них лишаючи їх без надії на майбутність? Крім цього:

⁶ “Мечеть ‘Баня Скелі’, Друге Найсвятіше Місце в Мусульманській Країні, Цілком Знищене! Свята Скеля Пророка Магомета Знищена!”

⁷ Чи б такі новини дальше переконували мусульманів, що доба закінчилася для них, лишаючи велику релігійну порожнечу? Так!

8. (а) Що знищення Єрусалиму з його храмом у 70 р. З.Д. значило б для поклонників у ньому? (б) Як таке значення показується для поклонників?

⁸ Відвідувачі Риму, Італії, які переходять попід переможну Арку Тита по дорозі між римським Форум a Coliseum, бачать скульптури на пам’ять світо-славетного міста з його святою каплицею у 70 р. нашої Загальної Доби. Це є місто Єрусалим із його храмом, якого побудував цар Ірод Великий, провідник назначений римським сенатом над Юдейською областю. Чи знищення того славного міста з його храмом мало якесь значення для мільйонів людей, які поклонялися в ньому? Чи така подія значила кінець народної та релігійної доби для них? Справді, що так, як свідчить світська історія. Коли це саме знищення було передсказане, тридцять сім років наперед, чи тих чотирьох чоловіків, які чули його вірили, що це дійсно станеться з їхніми людьми, їхньою нацією? Очевидно, що так. Питання, яке вони запитали Пророка після його чудового передсказування показує це.

9. Як кінець важної доби в людській історії буде подібно зазначений, отже що є потрібно?

⁹ Так само наближаючий кінець важної доби в людській історії буде зазначений чудовою подією подібною до 70 р. З.Д. Потреба визволення стається дуже ясною й тепер дуже нагальною. Ця наближаюча подія буде впливати на сотки мільйонів людей так званого Християнства, подія, яка сама в собі буде така всесвітня, що буде впливати на все людство. Нам треба визволення від такої світової катастрофи!

10. Чому визволення є можливе, і що воно буде значити для визволених?

¹⁰ Це є подія на яку світ не звертає уваги; інакше ми могли б сподіватися, що він щось робив би про неї. Але ви, наш читач, можете зробити щось, якщо ви справді бажаєте втішатися визволенням, яке є можливе згідно з незламаною обітницею, яка приходить від найвищої власті. Нас зустрічає найбільший клопіт за всієї історії світу, але визволення також уже є в дорозі для тих, які не лише прагнуть його, але, які дійсно беруть відповідні кроки набути його. Рік за роком знаки множаться навколо нас показуючи, що те визволення вже наближається! Його прихід буде значити, що визволені прийдуть під владу світового уряду вищого від людського, який може досконало поблагословити все людство замість присуджувати його.

11. Чому тут не повинно бути місця для сумніву, що ми приближаємося до кінця доби, і чи є яка надія на кращий порядок, якого заведе людина?

¹¹ Яка спостережлива особа сьогодні може заперечити, що ми вже наближаємося кінця доби? Ця доба буйности в яку світ людства раптово поринув після першої світової війни в 1914 р., не може обминути найвищої точки нещастя, якщо якась надлюдська сила не відверне його. Повторні докази людської нездібности урядувати собою доведуть до світового розстроєння та переполоху та з хаосу з якого людство не буде мати виходу. Переполох у головних полях людського зацікавлення, в політиці, освіті, моральному й суспільному життю, в расовому спорідненню й релігії, наслідуючи психологічні закони зовсім зіпсує людське почуття правдивих цінностей та розіб’є попередній взірець поводження. Жодних людських рівнів уже більше не будуть шанувати, признавати або наслідувати. Прискорення цього руху збільшується, поспішуючи натиск кінця цієї доби в усіх її рисах. А що тоді? Чи є які причини вірити, що людство може надіятися на якийсь чудовий та новий та кращий порядок, який прийде від людини, виринаючи немов із випаленого попілу, старого товариства? Ні!

12. (а) Звідки це визволення мусить прийти? (б) Хто показав на це джерело, і як це впливало на слухачів його?

¹² Хоч багато нерелігійних людей не люблять такої думки, однак поміч нашій расі мусить прийти від джерела вище людського, від привітливого небесного джерела, не Диявольського. Вона мусить прийти від того джерела на якого показував великий Пророк, який говорив про визволення чотирьох із його послідовників, коли вони сиділи на Оливній горі в Єрусалимі, дивлячись на його храм. Той пророк мав ворогів в Єрусалимі, які шукали вбити його, так само, як він має ворогів сьогодні. Кожен читач може сам рішити чи й він буде ворогом своїм відношенням коли ім’я Ісус Христос є згадане! Його чотири послідовники, його приятелі, які слухали його заохочуючих слів про визволення були чотири рибалки з римської області Галілеї, а саме, Петро та його брат Андрій, Яків і його брат Іван. А чому вони привітували цю думку про визволення? Чому вони говорили з Пророком про кінець доби, “закінчення цієї системи”? Троє вірогідних істориків показуть чому, і роблячи це вони дають нам багато над чим ми можемо задумуватися сьогодні.

13, 14. (а) Чому Ісус і його чотири послідовники були в тій околиці? (б) Що Ісус сказав про Іродів храм?

¹³ Це було лише три дні перед святом, яке пригадувало їм визволення народа від пригнічення могутньої світової сили, Єгипту і Фараонів у 1513 р. перед нашою Загальною Добою. Сотки тисячі осіб прибули до Єрусалиму, до місця, яке відтоді було святе для арабів і всієї ісламської країни. Пророк Ісус і тих четверо рибалків-учнів були між ними. Отже у вівторок, одинадцятого дня місяця нісана, Ісус та його учні відвідали храм збудований Іродом Великим, на місці де тепер стоїть магометанська Мечеть, Баня Скелі. Храм був такий гарний, що декотрі з учнів почали згадувати про дорогоцінне каміння, яке прикрашало його. Здавалося, що той Іродів храм був призначений стояти з його славою багато століть на славу Бога, Якому поклонялися там. Але факти історії доказують, що Ісус був правдивим пророком, коли він сказав тим, що дивилися на нього:

¹⁴ “Чи бачите ви все оце? Поправді кажу вам: Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується”.— Історія Матвія, розділ 24, 1 до 3 стихи.

15. (а) Те пророцтво наслідувало яке ранішнє пророцтво? (б) Каміння в тому раньому пророцтві включало що?

¹⁵ Таке урочисте пророцтво буде логічним наслідком страшного пророцтва, якого він дав лише два дні перед тим. Їдучи серед веселої товпи з Оливної гори до Єрусалиму, він зупинився й сказав з плачем до нього: “О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди. І зрівняють з землею тебе, і поб’ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх”. (Луки 19:41—44) Речення “каменя на камені” буде включати храмові камні. Римський генерал Тит, який був ужитий виповнити це страшне пророцтво, не зміг зберегти той святий Іродів храм. Ісусові пророчі слова мусіли сповнитися.

16. З якого попереднього досвіду Єрусалиму ті учні могли вірити, що його наближаюче знищення закінчить добу?

¹⁶ Цілковите знищення того святого міста Єрусалим із його храмом! Що це може значити для тих чотирьох учнів Ісусових, як не кінець доби для їхнього народу? Це був другий раз, що Єрусалим з його храмом були знищені поганськими військами. Ті учні пам’ятали перше знищення Єрусалиму та його храму вавилонськими військами під царем Навуходоносором, у 607 р. перед З.Д., і як це значило кінець їхнього народа бути незалежним теократичним царством під провідництвом царського спадкоємця царя Давида сина Єссеєва з Віфеєму. Єрусалим тоді лежав спустошений сімдесят років під якими то обставинами погани справді почали топтати його. Хоч при кінці сімдесят років побожний останок того народу вернувся з неволі в Вавилоні й знову забрав Юдейську землю, то там уже більше не було заснованого царства в руках царського спадкоємця Давида. Нова світова сила, Персія лише призначила губернатора, Зоровавеля, урядувати Юдеєю. Погани далі топтали те Давидове царство з його престолом в Єрусалимі.

17. (а) Чому Макабейське царство не було перервою топтання Давидового царства? (б) Що проголошення “Царство небесне наблизилось”, значило для багатьох покірних людей тієї країни?

¹⁷ Правда, в другому столітті перед З.Д. народ набув незалежности від поган і встановив царство, але це було в руках Макабеїв. Ці макабейські царі походили з Левитського плем’я і були священиками, а не з Юдейського плем’я і царської родини Давида. У 63 р. перед З.Д. те Макабейське Левитське царство закінчилося коли римляни, під генералом Помпейом перебрали контролю країни. Тепер пригнічені люди в Юдеї прагнули визволення з-під панування римської світової сили. Коли перше Іван Хреститель, а потім Ісус почали проголошувати “Царство небесне вже наблизилось”, то це була дуже добра новина для багатьох покірних людей в Галілеї й Юдеї. (Мат. 3:1—4; 4:12—17) Для багатьох із цього пригнобленого народу це значило визволення з-під римського ярма й відновлення теократичного царства в руках правильного спадкоємця царя Давида в Єрусалимі.— Дії 1:6.

ЧАСИ ПОГАН МУСЯТЬ ПРОДОВЖАТИСЯ ДО СВОГО КІНЦЯ

18, 19. (а) Вісткою “Царство небесне наблизилось”, що Ісус мав на думці, а що він не мав на думці? (б) Отже, що Ісус сказав людям про їхній “дім”?

¹⁸ Одначе, Ісус не обіцяв їм визволення з-під римського ярма. Навпаки, він передсказав, що той народ буде знищений римською світовою силою й що поганські світові сили далі будуть топтати Єрусалим та його родину царів із Давидової родини. Походячи з родини, що була членом Давидового царського дому, Ісус був правильним спадкоємцем того теократичного царства Давидового. Отже, тому що він був посвячений Божим духом і був присутнім між тими пригнобленими людьми, “царство небесне”, те “царство Боже” вже наблизилось. (Луки 17:20, 21) Ісус не мав на думці, що небесне Боже царство для визволення всього людства з-під пригноблення світових сил уже було близько. Навпаки, Часи Поган топтати права царства Божого в руках потомків царя Давида, мусіли тягнутися до їхнього призначеного кінця. Єрусалим і його святий дім для релігійного поклоніння не будуть збережені. Наслідком Ісус сказав людям:

¹⁹ “Ось ваш дім залишається порожній для вас! Говорю бо я вам: Відтепер ви мене не побачите, аж поки не скажете: ‘Благословенний, хто йде в Господнє ім’я [Єгова]’ ”.— Мат. 23:37—39.

20. (а) Коли ці самі слова, наведжені з Псалми 118:26 були вжиті відносно Ісуса? (б) Коли й хто знову буде вживати ті слова?

²⁰ Два дні перед цим коли весела товпа прилучилася до Ісуса в його царськім поїзді в Єрусалим, вони промовили ті самі слова з пророчої Псалми 118:26, але релігійні провідники в Єрусалимі не мали такого почуття як та товпа й вони не відчували, що Ісус був тим передсказаним “Благословенним”, який мав прийти в ім’я Єгови. (Мат. 21:1—9; Марка 11:1—11; Луки 19:28—40; Ів. 12:12—19) Мале диво, що Ісус уже більше не буде представляти себе бути їхнім правильним посвяченим спадкоємцем царства Давидового в Єрусалимі! Він відійде й його вже більше ніколи не будуть бачити в тілі. Одначе, прийде день, коли він прийде в царство й сяде на престолі праворуч Бога Єгови. Тоді ті, які пізнають доказ, що він уже засів у царстві своїм і був присутнім на престолі побачать його очима віри. Вони пізнають, що тоді буде час сказати: “Благословенний, хто йде в ім’я Єгови!” (Пс. 110:1—6; Дії 2:34—36) Вони зможуть назвати його “блаженний”, тому що його прихід у царство його буде значити визволення від їхніх ворогів.

21. Згідно з звітом Матвія, яке питання ті Ісусові пророцтва викликали від його чотирьох учнів?

²¹ Почувши Ісусові слова про його поворот в ім’я Єгови, і почувши його пророцтво про повалення камнів Єрусалимського храму, тих четверо рибалок-учнів запитали його: “Скажи нам — коли станеться це? І яка буде ознака присутності твоєї й закінчення цієї системи?”— Мат. 23:38 до 24:3, НС.

22, 23. До чого слова “ці речі” відносилися, і як це показується бути правильним Ісусовою відповідю?

²² Слова учнів “усе це” певно включали й передсказане знищення Єрусалиму на якого вони тоді дивилися сидячи на Оливній горі. У пророцтві, яке Ісус тоді дав на відповідь до їхнього питання, він говорив про наближаюче знищення Єрусалиму римськими військами у 70 р. З.Д., тоді лише тридцять сім років у майбутності. (Мат. 24:15—20) У своїм звіті про Ісусове пророцтво лікар Лука говорить про знищення Єрусалиму (Луки 21:20—24) з великою докладністю, кажучи:

²³ “А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть, хто ж в околицях,— хай не вертаються в нього! Бо то будуть дні помсти, щоб виконалося все написане. Горе ж вагітним та тим, хто годує грудьми, у ті дні, бо буде велика нужда на землі та гнів над цим людом! І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган”.

24, 25. (а) Перед тим ніж те пророцтво почало сповнятися чому єврейські християни в Єрусалимі й Юдеї були приспособлені поводитися слухняно? (б) Як вони поводилися, і що це значило для них?

²⁴ Перед сповненням цього пророцтва у 70 р. З.Д. навіть перед тим коли євреї збунтувалися у 66 р. З.Д. і стягнули друге знищення на Єрусалим, учні Лука, Матвій й Марко вже записали їхні звіти Ісусового пророцтва. Так то всі християнські євреї в Єрусалимі й Юдеї мали ці надхнені писання до яких вони могли звернутися й послухати тієї поради відносно того як римський генерал Сестіус Ґалус старався подолати бунт, але раптово звільнив свою облогу над Єрусалимом військом своїм на святій межі навколо міста й відступив.a

²⁵ Перед тим ніж римські війська, під новим генералом Титом, могли вернутися, то вірні єврейські християни втікли від присудженого Єрусалиму та Юдейської області. Багато з них шукали сховку на східнім березі ріки Йордан в області Перії. Їхня слухняність значила визволення для них коли пізніше римські війська знищили Єрусалим і Юдею, нищачи міста і вбиваючи десятки тисяч євреїв приводячи принаймні 97,000 у неволю.

26. Яка строга була пімста в тому часі, або розподіл божественної пімсти?

²⁶ У 73 р. З.Д., з упадом твердині Масада около половини дороги на захід Мертвого моря, римське військо забрало цілу Юдею й викорінило всіх бунтівників. У п’ятьох місяцях облоги, від 14-го нісана до 6-го елула (6-го вересня, за Грегорським календарем), коли місто було взяте Титом, єврейський історик Флавіюс Йосіфус обчисляє, що 1,100,000 євреїв померло. Якщо раніше й перше знищення Єрусалиму вавилонцями у 607 р. перед З.Д. були дні божественної пімсти, то це друге знищення також були дні божественної пімсти, “дні пімсти” з неба, так як Ісус передсказав три дні перед тим ніж він був замордований поза мурами Єрусалиму.

27. Яке питання тепер виринає щодо розміру пристосовання Ісусового пророцтва?

²⁷ Певно, з такими подіями тодішня єврейська система з її батьківщиною, столицею й храмом поклоніння закінчилася. (1 Кор. 10:11; Євр. 9:26—28) Але, чи спустошення Єрусалиму й Юдеї було найдальшою точкою історії до якого Ісусове пророцтво, записане в Матвія 24:3 до 25:46; Марка 13:3—37 і Луки 21:7—36 відносилося?

28. Чи визволення Божим царством прийшло разом із сповненням Ісусового пророцтва над буквальним Єрусалимом і Юдеєю?

²⁸ Тепер, коли Єрусалим і його храм були знищені у 70 З.Д., і вся Юдея сталася підкорена у 73 р. З.Д., то чи єврейські християни, які пережили, мали причину вірити, що царство Боже вже прийшло? Ні! Чи вони вірою бачили Ісуса в його царстві й сказали: “Благословенний, хто йде в ім’я Єгови”? Ні! Чи те обіцяне “визволення” прийшло, а особливо визволення з-під римської світової сили, гнобителя Єрусалиму й Юдеї? Ні! Бо в той час більше християнів далі мешкали в області римської імперії, хоч і були інші християни поза імперією в Партії, Індії, Скітії, Етіопії й інших місцях. Та більше як двоє століть після єврейської катастрофи, від 70 до 73 р. З.Д., християни переносили страшне переслідування з рук римської імперії, так, навіть після днів імператора Константина.

29. (а) Коли поганські народи почали топтати Єрусалим? (б) Отже, відносно цього, що Ісус пророкував показати, що його пророцтво сягало далеко поза 70 р. З.Д.?

²⁹ Римська імперія була четверта з поганських світових сил, яка топтала Єрусалимське царство в руках царського спадкоємця царя Давида; перше, був Вавилон; друге, Медо-Персія; третє, Греція (Македонія); а четверте, імперіялістичний Рим. Цілковите спустошення римської області, Юдеї, було таке велике, що імператор Веспасіян навіть продавав кавальчики землі поганським покупцям. Отже, Ісусові слова промовлені на Оливній горі у 33 р. З.Д., мусіли сягати багато дальше поза знищення Єрусалиму та його храму у 70 р. З.Д., бо розказуючи про його упад, Ісус передсказав: “І погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган”. (Луки 21:24) Навіть після того як римська імперія стратила свою власть над Середнім Сходом, то земля в якій цар Давид з його царськими наступниками колись царював, далі була під пануванням поганських політичних сил. Ніяке царство в руках правильного спадкоємця царя Давида не могло прийти в силу, аж поки “призначений час поганам” не закінчиться у Божому призначеному часі.

“ВЕЛИКЕ ГОРЕ”

30, 31. Що спосіб, яким Ісус говорив про “велике горе” зараз після того як він говорив про облогу Єрусалиму та упад показує?

³⁰ Облога й знищення Єрусалиму та підкорення всієї Юдеї римським військом справді був час “великого горя” для юдейських людей. Але певно, що воно не рівнялося до горя, яке Ісус передсказав дальше в свойому пророцтві про “ознаку” його присутності й “закінчення цієї системи”. Хоч його передсказування “великого горя” наслідило його передсказання облоги стародавнього Єрусалиму, одначе мова, яку він уживав показує, що воно відносилося до чогось багато більшого від лише знищення Єрусалиму, щось подібного, але в майбутності. Звіт, якого записав Матвій про Ісусове пророцтво каже: “Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде. І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться”.— Мат. 24:21, 22.

³¹ У звіті Івана Марка про Ісусову пророчу мову є сказано: “Будуть бо ті дні такою скорботою, що її не було з первопочину світу, що його Бог сотворив, аж досі, і не буде. І коли б Господь [Єгова] не вкоротив був тих днів,— не спаслася б ніяка людина; але ради вибраних, кого вибрав, укоротив Він ті дні”.— Марка 13:19, 20.

32. Через мову, яка була вжита передсказати “велике горе”, які питання ми тепер запитуємо про горе?

³² Пізніше в його пророцтві Ісус говорив про Ноя й потоп, отже ми питаємо, чи знищення Єрусалиму в 70 р. З.Д. було більшим горем від потопу 1,656 років після сотворення людини? Чи знищення Єрусалиму римськими військами було найбільшим горем до того часу від початку Божого сотворення людини, включаючи й потоп за Ноєвого дня? У 1,898 роках після знищення Єрусалиму, чи було яке нещастя, яке можна зрівняти з ним або більше за нього? Чи не було більшого “великого горя” після 70-73 р. З.Д., щоб можна зрівняти до єврейського нещастя за того часу або й перевершити його? Що сказати про знищення людського життя й містів у першій світовій війні від 1914 до 1918 р., а потім у другій світовій війні від 1939 до 1945 р.? Спустошення Єрусалиму й Юдеї за першого століття було мале в порівнянню з цими всесвітніми подіями. Ну, то чи ж Ісус зробив помилку, коли він говорив про нещасні пропорції єврейської недолі від 70 до 73 р. З.Д.? Ісус не міг зробити помилки. Отже, як ми можемо зрозуміти його мову?

33, 34. Які дальші частини пророцтва показують, що Ісус не вживав марнотратної мови коли він говорив про спустошення Єрусалиму та Юдеї?

³³ Ісус тут не перебільшував спустошення Єрусалиму й Юдеї. Він знав наперед і передсказав, що погани будуть топтати права Давидового царства після знищення Єрусалиму. Він порівняв дні свого повороту-присутности до днів Ноя, коли світовий потоп винищив усе людство крім Ноя та його родини в ковчегу, наводячи щось багато гіршого від знищення Єрусалиму. Він говорив про “всі племена землі”, а не лише про дванадцятьох племен Ізраїля, які мають заголосити коли побачать його прихід. (Мат. 24:30) Усе це маємо в тому одному пророцтві про “ознаку” його присутности й “закінчення цієї системи”.

³⁴ Дальше, в Об’явленні, яке він дав своєму апостолові Іванові двадцять шість років після знищення Єрусалиму, Ісус говорив, що “царі усього всесвіту” зберуться на “війну того великого дня Вседержителя Бога” в Армагеддоні й тоді він описав величезне знищення, яке прийде в війні Армагеддон. (Об. 16:13—16; 19:11—21) Тому то Ісус не говорив марнотратною мовою.

35. Очевидно, з якої точки зору Ісус говорив про Єрусалим?

³⁵ Тут стається відомо, що Ісус уживав знищення Єрусалиму за пророчий образ, представляти щось багато більшого. Він мав на думці більший, невірний, присуджений Єрусалим, і дійсно він пророкував про знищення того більшого невірного Єрусалиму й світову катастрофу, якої це знищення буде частиною. Він пророкував про зображений Єрусалим й Юдею, а саме, так зване Християнство, яке, за статистикою сьогодні, має около тисячу мільйонів членів по цілому світі.

36. Чому можна сказати, що так зване Християнство є тим зображенням, невірним Єрусалимом й Юдеєю?

³⁶ Так зване Християнство заявляє бути духовним Ізраїлем, у новій згоді з Богом через посередника Ісуса Христа. Воно заявляє бути духовним Сіоном або Єрусалимом, до якого відносяться Божі обітниці. Папу так званого Християнства в Ватикані уважають бути заступником або намісником небесного Ісуса Христа, що є “Лев з племени Юдиного”. (Об. 5:5, Дя) Існування так званого Християнства Ісус показав своєю притчою про пшеницю й кукіль, і в тій самій притчі він передсказав знищення так званого Християнства з його кукільними християнами, зображений невірним Єрусалимом і Юдеєю.— Мат. 13:24—30, 36—43.

СВІТОВЕ НЕЩАСТЯ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ ЧАСІВ ПОГАН

37. Як ми можемо бачити, що Ісусове пророцтво відносячись до так званого Християнства сягає до теперішнього і навіть поза теперішній рік?

³⁷ Розуміючи в цей спосіб Ісусові пророчі слова в Матвія 24:21, 22 і Марка 13:19, 20, ми бачимо, що його пророцтво відноситься до цих останніх днів зображеного невірного Єрусалиму та Юдеї, так званого Християнства. Ісусове пророцтво про те, що мало відбутися напевно відносилося до, і поза 1914 р. З.Д., навіть поза сьогоднішній рік. А як це? Тому що Ісус сказав: “І погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган”, а тоді додав більше. (Луки 21:24) Нам тут не треба повторяти доказу, що ‘Часи Поган’, “призначені часи народам”, закінчилися около 1-го жовтня 1914 р. Історія доказує цей факт!

38, 39. (а) Від якого року ранішні слова Ісусового пророцтва, а особливо над так званим Християнством сповнилися? (б) Що “початок горя” значив для так званого Християнства?

³⁸ Після того призначеного 1914 р. так зване Християнство разом із рештою світом людства зазнало сповнення на собі Ісусових слів на початку його пророцтва, а це: “Повстане народ на народ, і царство на царство. І будуть землетруси великі та голод, та помір місцями, і страшні та великі ознаки на небі”.— Луки 21:10, 11.

³⁹ Матвіїв подібний звіт каже: “Повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями. А все це — початок терпінь породільних”. (Мат. 24:7, 8) Коли народ повстав на народ й царство на царство у 1914—1918 р., то двадцять чотири з двадцять вісімох включених народів були з так званого Християнства, того зображеного Єрусалиму та Юдеї. Неминучо, тоді, а особливо для так званого Християнства, перша світова війна й значний голод, пошесті та землетруси зазначили “початок терпінь породільних”. Ті “породільні терпіння” такі серйозні як терпіння жінки при родженню дитини, не значили, що так зване Християнство мало народити новий християнський порядок, світ навернений до Християнства, але значило, що воно наближалося до своєї болючої смерти. А правдиві християни наближалися до визволення!

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 70]

Християни в Єрусалимі втікають перед його знищенням у 70 р. З.Д.