Що мудрий чоловік мав на думці?
Користайте з нагоди
Час від часу являються чудові нагоди чинити: добро або здобути щось корисного. Однак, через непевності життя в сучасному ладі, то до деякої міри віра може грати роль, коли особа правильно скористає з деяких ситуацій. Все ж таки, якщо маємо побоювання в такій справі, то можемо пропустити щось дійсно корисного. Ми можливо будемо неспроможними стати джерелом заохочування для інших.
Мудрий цар Соломон дав дуже корисну пораду відносно цієї справи. Він писав: „Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його. Давай частку на сім чи й на вісім, бо не знаєш, яке буде зло на землі”. (Екклезіястова 11:1, 2) Загально ці слова вважалось за напучування до щедрості або великодушності.
Людина ніколи не знає, який буде наслідок своєї великодушності. Це може здаватись їй, що те що вона пускає щось по „воді”, не дає відразу жодного прибутку. Проте, всі можуть любити її за її великодушні вчинки і будуть самі великодушні коли така людина попадеться в дійсну потребу. Це не значить, що людина, яка є дійсно щедра повинна розраховувати на винагороду. Навпаки, вона дуже любить давати іншим і є впевнена, що вона завжди буде мати всі свої потреби. Отже тому вона не обмежує свого давання до вибраної меншості, тільки двом або трьом особам, але вона є щедра від усього серця, даючи для „семе, а навіть й восьми”. Декотрі обережні особи мабуть думають, що так робити є дуже нерозсудливо, побоюючись зубожіння, якщо настане біда. Проте, коли великодушна особа зустрічає небезпеку, то люди більше схиляються прийти їй на поміч. Ісус Христос виразив подібну думку, коли сказав: „Давайте — і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть”.— Луки 6:38.
Щедрі вчинки можна навіть порівняти до садження рису в землю, яка є покрита водою. Після „багатьох днів” те, що було посаджене достигає і дає багатий врожай.
Потім, Соломон звертається до деяких постійних законів, показуючи, що нерішучість у справах життя не є найліпший напрямок. Він згадує: „Коли переповняться хмари дощем, то виллють на землю його. А коли деревина на південь впаде чи на північ, залишиться на місці куди деревина впаде”. (Екклезіястова 11:3) Ці обставини трапляються; людина не може їх контролювати. Отже, чому бути нерішучим і вагатися відносно своєї щедрості або відносно того, щоб робити те, що повинно бути зроблене? Якщо буде дощ, то буде дощ. Якщо дерево має впасти в даний спосіб, то воно таки там упаде. Так буває і в багатьох інших справах життя. Сама бездіяльність не забезпечує, що вони стануться.
Якби чоловік намагався пристосовувати своє життя так, щоб вирішувати перше точно наперед те, що трапиться або не трапиться, то тоді ніколи б нічого не виконував. Як Соломон згадував: „Хто вважає на вітер, не буде той сіяти, а хто споглядає на хмари, не буде той жати”.— Екклезіястова 11:4.
Тому ми повинні йти вперед у виконуванні потрібних справ, усвідомлюючи, що неодмінно настануть непевності. Жодним способом не можна збагнути Божих діл, тобто, відкрити певні правила, щоб вирішувати точно те, що можна робити або зносити у виконанні Його наміру, а тоді виконувати свої справи згідно з тими правилами. Соломон указував, що Божі діла є для людства таємницею, подібно як розвиток немовляти в утробі. Він писав: „Як не відаєш ти, яка то путь вітру, як кості зростають в утробі вагітної, так не відаєш ти чину Бога, що робить усе”.— Екклезіястова 11:5.
Беручи до уваги непевності життя та нездатність людини змінити деякі постійні закони, Соломон дає цю пораду: „Сій ранком насіння своє, та й під вечір хай не спочиває рука твоя, не знаєш бо ти, котре вийде на краще тобі,— оце чи оте, чи обоє однаково добрі”. (Екклезіястова 11:6) Отже замість дозволяти непевностям турбувати нас, доводячи до того, щоб придушити нашу діяльність, чи то заняття духовні, світську працю або вчинки щедрості, ми повинні старанно йти вперед у виконуванні наших справ.
Це може сприяти для особи мати веселий погляд на життя. Соломон писав: „І світло солодке, і добре очам сонце бачити, і коли б людина жила в довгі роки, хай за всіх їх вона тішиться”. (Екклезіястова 11:7, 8) Тому, що тільки живі можуть оцінювати світло та сонце, тут Соломон указує, що є добре бути живим і тішитися життям. Але, додає помірковану думку: „І хай пам’ятає дні темряви, бо їх буде багато,— усе, що надійде, марнота!” (Екклезіястова 11:8) Людина ніколи не повинна забувати, що може втратити свою силу та енергію, коли настануть дні „темряви” або старості. У старезному стані, коли життя продовжується рік за роком мов тягар, то їй здається, що кожний день є марнотою — порожній та без наміру. Тому, поки має силу, людина повинна старатись втішатись корисним життям, виконуючи все розсудливо, шукаючи Божого керівництва у всіх своїх справах.
[Вставка на сторінці 23]
Тоді ти збагнеш справедливість та право, і простоту, всіляку дорогу добра, бо мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі! — Приповістей 2:9, 10.