Римляни одержують щонайкращу новину

ЯК ЖЕ грішній людині бути праведною в Божих очах і здобути вічне життя? Це питання гарячково обговорювали в першому столітті н. е. Чи ви знаєте відповідь на нього? Байдуже чи знаєте чи ні, то вам конечно треба прочитати біблійне Послання до римлян у якому Павло владно обговорює цю проблему. Це допоможе вам зрозуміти важливе споріднення між вірою, ділами, праведністю, і життям.

ПАВЛО Й РИМЛЯНИ

Павло написав своє Послання до римлян християнам у Римі близько 56 року н. е. Чому ж він написав його? Незважаючи на те що до 56 року н. е. Павло ще не відвідував Рима, то здається був ознайомлений з християнами в тому місті, тому що в своєму Посланні він згадує кількох по імені. Крім того, Павло дуже бажав піти в Рим, щоб підбадьорити своїх християнських братів, і здається мав на увазі зробити Рим підготовчим центром для своєї місіонерської подорожі в Іспанію (Римлян 1:11, 12; 15:22-24).

Проте, Павло головно написав це Послання, щоб відповісти на питання: Як же людині здобути праведне становище, яке доводить до життя? Відповідь на це питання стає найкращою новиною. Праведність наділяється на основі віри. Павло доводить цей пункт і тему свого Послання, коли пише: «Я не соромлюсь Євангелії, бож вона — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові. Праведність бо Божа з’являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою» (Римлян 1:16, 17, Огієнко, 1988).

ВІРА Й ЗАКОН

У першому столітті не усі погоджувались, що праведність припускається людині на основі віри. Декотрі сперечались, що віра не вистачає. Чи ж Єгова не дав їм Мойсеїв Закон? Як же комусь стати праведним, якщо він не покорився цьому натхненному постачанню? (Дивіться Галатів 4:9-11, 21; 5:2). У 49 році н. е., керівний орган у Єрусалимі обговорював це питання про додержування Закону, і дійшов до висновку, що язичникам, які ввірували в добру новину, не треба було обрізуватись і додержуватись вимог єврейського Закону (Дії 15:1, 2, 28, 29).

Років сім пізніше, Павло написав своє Послання до римлян і підтвердив те важливе рішення. Дійсно, він ще далі довів цей пункт. Язичеським християнам необов’язково додержуватись Закону. Також євреї, які покладались на додержування указів того Закону, не будуть визнані праведними на життя.

ПРАВЕДНІСТЬ ЧЕРЕЗ ВІРУ

Читаючи Послання до римлян, ви помітете, як старанно Павло доводить свій пункт, доказуючи свої заяви цитатами з Святого єврейського Письма. Пишучи до євреїв, яким можливо буде трудно погодитись на це натхненне навчання, він виявляє їм любязність і турботу (Римлян 3:1, 2; 9:1-3). Усе ж таки він доводить справу дуже виразно й незаперечною логікою.

У 1 до 4 розділах Послання до римлян, Павло обговорює правду, що всі люди грішні. Отже, єдиний спосіб яким людина може бути визнана праведною є на основі віри. Правда, євреї старались бути праведними додержуванням Мойсеєвого Закону, але без успіху. Тому-то Павло сміливо каже: «Юдеї й греки, вони всі під гріхом». Він доводить цю непопулярну правду кількома цитатами (Римлян 3:9, Хоменко).

Тому що «жодне тіло ділами закону не виправдується», то яка ж є надія? Бог визнаватиме людей праведними як дар на основі Ісусової викупної жертви (Римлян 3:20, 24). Щоб скористатись з цієї жертви, то конче треба покладати віру в неї. Чи ж думка, що людей визнано праведними на основі віри є щось нове? Зовсім ні. Бог визнав Авраама бути праведним через його віру ще перед впровадженням Закону (Римлян 4:3).

Довівши важливість віри, у 5 розділі Павло обговорює основу християнської віри. Основа — це Ісус, Якого праведне життя скасовує погані результати Адамового гріха для тих, що покладають віру в Нього. І таким чином «через чин справедливости одного», а не додержуванням Мойсеєвого Закону, «на всіх людей приходить життєдайне оправдання» (Римлян 5:18, Хоменко).

ВІДПОВІДАЮЧИ НА ЗАПЕРЕЧЕННЯ

Якщо християни не є під Законом, то що стримуватиме їх від учинення гріхів, і визнавання себе праведними завдяки Божій незаслужненій ласці? Павло відповідає на це в 6 розділі до римлян. Християни вже покинули колишнє життя. Нове життя в Ісусі зобов’язує їх боротись проти тілесних слабкостей. Він заохочує їх так: «Нехай не панує гріх у смертельному вашому тілі» (Римлян 6:12).

Але, чи ж євреям не додержуватись принаймні Мойсеєвого Закону? У 7 розділі, Павло уважно пояснює, що це непотрібне. Так як одружена жінка звільняється від закону чоловіка свого, коли він помирає, то так само смерть Ісуса звільнила віруючих євреїв від підкорення Законові. Павло каже: «Ви вмерли для Закону через тіло Христове» (Римлян 7:4).

Чи ж це значить, що Закон має якусь ваду? Зовсім ні. Закон був досконалий. Проблема в тім, що недосконалі люди не можуть додержуватись указів досконалого Закону. «Ми знаємо, що Закон духовний,— написав Павло,— а я тілесний, проданий під гріх». Недосконала людина не може додержуватись Божого досконалого Закону, і тому є осуджена ним. Як же гарно, що «немає тепер жодного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі»! Помазані християни стали усиновлені духом на синів Божих. Дух Єгови допомагає їм боротись проти недосконалого тіла. «Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує» (Римлян 7:14; 8:1, 33). Нічого не відлучить їх від Божої любові.

ПРАВЕДНІСТЬ І ТІЛЕСНІ ЄВРЕЇ

Якщо Закон уже непотрібний, то що станеться з народом Ізраїлю? І що сказати про всі ті вірші, які обіцяють відновлення Ізраїлю? Павло обговорює ці питання в розділах 9 до 11 у Посланні до римлян. У Святому єврейському Письмі було передсказано, що тільки мала частина ізраїльтян спасеться, і що Бог зверне Свою увагу на народи. Згідно з цим, пророцтва стосовні до спасіння Ізраїлю сповняє, не тілесний Ізраїль але християнський збір, складаючись перше з тілесних євреїв, а тоді до них додано праведних язичників (Римлян 10:19-21; 11:1, 5, 17-24).

ПРИНЦИПИ ПРАВЕДНОСТІ

Від 12 до 15 розділу Послання до римлян, Павло обговорює деякі практичні способи якими помазані християни можуть жити відповідно їхньому визнанню праведності. Наприклад, він каже: «Повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму» (Римлян 12:1, 2). Ми повинні покладатись на силу добра й не відплачуватись злом за зло. «Не будь переможений злом,— написав апостол,— але перемагай зло добром!» (Римлян 12:21).

За Павлових днів Рим був центром політичної сили. Тому-то, Павло мудро порадив християн: «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога» (Римлян 13:1). Стосунки між християнами також є частиною праведного життя. «Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона» (Римлян 13:8).

Крім того, християни повинні зважати на сумління інших християн і не судити їх. Павло заохочує: «Отож, пильнуймо про мир, та про те, що на збудування один одного!» (Римлян 14:19). Яка ж гарна порада християнам застосовувати її в житті! У 16 розділі, на закінчення свого Послання, Павло передає особистий привіт даючи їм поради й підбадьорення.

ДЛЯ ПОМАЗАНИХ І ІНШИХ ОВЕЦЬ

Те що Павло обговорює в Посланні до римлян було дуже важливим у першому столітті, як також сьогодні. Усі слуги Єгови дуже цікавляться праведністю й вічним життям. Правда, Послання до римлян було написане зборові помазаних християн, тоді як сьогодні більшість Свідків Єгови є з «численного натовпу» маючі надію жити на землі (Об’явлення 7:9). Все ж таки, у цьому Посланні поміщається важлива звістка для них. Яка звістка?

Послання до римлян доказує, що християн визнано праведними вірою. Для помазаних це значить співправління з Ісусом у небесному Царстві. Проте, великий натовп також визнано праведним, але як «Божі друзі», так як патріарха Авраама (Якова 2:21-23). Їхня праведність є в надії пережити велике горе, і грунтується на вірі в Ісусову кров, так само як для помазаних (Псалом 37:11; Івана 10:16; Об’явлення 7:9, 14). Тому-то, Павлові висновки, записані в Посланні до римлян дуже цікавлять інших овець, як також помазаних. І гарна порада в цьому Посланні, щоб жити в згоді з нашим визнанням праведності, є важливою для всіх християн.

У книжці Книга життя (англ.), редагована докторами Ньютоном Маршалом Галом і Ірвінгом Франсісом Вудом, каже: «З логічної точки зору, а також догматичної [Послання до римлян], досягає найвищого пункту Павлового натхненного навчання. Його писано ввічливо, тактовно, однак авторитетно... З дослідження цього Послання буває багата й рясна нагорода». Чому ж не прочитати це Послання й радіти «доброю новиною» поміщеною в ньому, що є «сила Божа на спасіння» (Римлян 1:16).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 22]

«Немає [світської] влади, як не від Бога». Це не значить, що Бог настановляє кожного особистого правителя на посаду. Краще, світські правителі існують тільки за Божим дозволом. У багатьох випадках, Бог передбачував і передрікав людських правителів і таким чином, вони «установлені від Бога» (Римлян 13:1).

[Відомості про джерело]

Museo della Civiltà Romana, Roma

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 23]

Християнам сказано так: «Зодягніться Господом Ісусом Христом». Це значить, що християни є зобов’язані близько ходити вслід за Ісусом, наслідувати Його, маючи духовні, а не тілесні інтереси на першому місці в їхньому житті, і таким чином, «догодження тілу не обертати на пожадливість!» (Римлян 13:14).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 23]

Павло сказав римлянам «вітати один одного святим поцілунком». Проте, цим висловом він не започатковував нового християнського звичаю або релігійного обряду. За Павлових днів, обмінюватись поцілунком у лоб, губи, або руку було виявою привіту, любові, або пошани. Отже, Павло тільки згадував звичай свого дня (Римлян 16:16).