Загальновизнане християнство і работоргівля

ПРОТЯГОМ XIX століття католицькі та протестантські місіонери об’єдналися в протистоянні работоргівлі. Проте вони не завжди дотримувалися такої позиції. У минулих століттях вони схвалювали работоргівлю та брали участь у ній, незважаючи на спричинені цією торгівлею жахливі страждання.

Місіонери почали приходити на східне, а також західне узбережжя Африки, коли в XV столітті був відкритий торговий морський шлях довкола Мису Доброї Надії. Проте через три століття місіонерська праця в Африці майже припинилася. Навернених було зовсім мало. Однією причиною цієї невдачі був факт участі загальновизнаного християнства в работоргівлі. У праці «Запровадження християнства в Африці» С. П. Гроус пояснює:

«Активна завзятість у работоргівлі, якою займалась християнська місія, не вважалася неправильною. Справді, сама місія мала власних рабів. Єзуїтський монастир в Лоанді [тепер Луанда, столиця Анголи] володів 12 000 рабів. Коли розпочалася работоргівля між Анголою і Бразілією, то єпископ Лоанди на кам’яному кріслі біля пристані обдаровував своїм єпископським благословенням від’їжджаючий вантаж корабля, обіцяючи їм майбутнє щастя після того, як закінчаться ці бурхливі випробовування життя».

Місіонерські єзуїти не «протестували проти поневолення негрів», підтверджує К. Р. Боксер, якого цитує книжку «Африка від ранніх часів до 1800 року». У Луанді перед тим, як завантажити рабів на кораблі для відправки до іспанських та португальских колоній, «їх забирали до поблизької церкви,.. і парафіяльний священик охрещував їх сотнями за один раз», додає Боксер. Тоді після покроплення «святою водою» рабам говорили: «Дивіться люди, ви вже діти Божі; ви йдете до землі іспанців, де навчитеся справ Віри. Не думайте більше про те, звідки ви прийшли... Йдіть бадьоро».

Звичайно, місіонери загальновизнаного християнства не були єдиними, хто схвалював работоргівлю. «До другої половини вісімнадцятого століття,— пояснює Джефрі Мурхауз у своїй книжці «Місіонери»,— це було позицією більшості людей». Мурхауз посилається на приклад протестантського місіонера XVIII століття Томаса Томпсона, який написав трактат під назвою «Работоргівля неграми Африки виявилася сумісною з принципами людяності та із законами, виявленими релігією».

Проте загальновизнане християнство є до певної міри відповідальним у завдаванні мільйонам африканських рабів страшенних страждань. «За винятком рабів, які померли до того, як відплили з Африки,— заявляє «Британська енциклопедія»,— 12,5 відсотка повмирало під час переїзду до Вест-Індії; у Ямайці 4,5 відсотка рабів вмерло, поки вони ще були в гаванях або до продажу, і ще одна третина — під час «тренування».

Незабаром Бог Єгова розрахується із загальновизнаним християнством та іншими формами фальшивої релігії за вину у пролитті крові через всі жахливі вчинки, які вони схвалювали і навіть благословляли (Об’явлення 18:8, 24).

[Схема на сторінці 8]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

Схема способу, яким запаковували рабів у кораблі для невільників.

[Відомості про джерело]

Schomburg Center for Research in Black Culture / The New York Public Library / Astor, Lenox and Tilden Foundations