Ревнощі мало не зруйнували моє життя

РЕВНОЩІ почали згубно впливати на мене після того, як я вийшла заміж вдруге і моїм чоловіком став Маркa. Нам треба було разом дбати про декількох пасинків і падчерок, а також мати справу з колишніми партнерами. Інколи ситуація була незносною. Щоразу, коли виникала сімейна суперечка, здавалося, що Марк не підтримував мене. Я почала думати, що він усе ще любить свою колишню дружину. Замість контролювати свої ревнощі, я дозволила їм заволодіти мною. Кожного разу, коли поблизу була Маркова колишня дружина, я відчувала загрозу.

Я безупинно стежила за Марком, навіть слідкувала за його очима, щоб дізнатися, куди він дивиться. Я вбачала в його поглядах те, чого там зовсім не було. Інколи я відкрито обвинувачувала його в тому, що він усе ще кохає свою колишню дружину. Одного разу це настільки рознервувало його, що він встав і вийшов з місця проведення християнського конгресу. Я відчувала себе винною перед Єговою. Я робила своє сімейне життя жалюгідним, бо це зрештою впливало і на дітей. Я ненавиділа себе за все це і хоч би яких зусиль докладала, здавалося, що я просто не в стані опанувати своїми ревнощами.

Замість допомогти, Марк почав відплачувати мені тим самим. Коли я обвинувачувала його, він кричав на мене: «Ревнуєш, ти мене просто ревнуєш!» Здавалося, що він навіть свідомо викликає в мені ревнощі. Він, мабуть, думав, що це пригасить їх, але це ще більше погіршувало ситуацію. Він почав задивлятися на інших жінок, наголошуючи, які вони миловидні. Через це я почувала себе ще гіршою і небажанішою. Дійшло до того, що з’явилося ще одне гидке почуття — ненависть. У цей момент зі мною робилося таке, що я хотіла, аби мій чоловік пішов геть з мого життя зі своєю сім’єю.

Коли Біблія говорить, що «заздрість — гнилизна костей», це саме так (Приповістей 14:30). Усе це почало згубно відбиватися на моєму здоров’ї. Розвинулася виразка шлунка, на лікування якої потрібно було багато часу. А я і далі руйнувала своє життя, піддаючи підозрам усе, що робив Марк. Я нишпорила в його кишенях і, коли знаходила телефонні номери, дзвонила, щоб почути, хто відповість. Перебуваючи у глибокому пригніченні, я плакала, бо мені було прикро за себе та соромно перед Єговою. Але я нічого не могла зробити із собою. Я стала своїм же найзапеклішим ворогом.

Моя духовність ослабла настільки, що я вже не могла молитися. Я любила Єгову і по-справжньому хотіла робити те, що правильне. Мені були відомі всі біблійні вірші, в яких говорилося про чоловіків і дружин, але я не могла застосовувати їх. Вперше у своєму житті мені не хотілося жити, незважаючи на те що у мене були чудові діти.

Великим підбадьоренням для мене стали старійшини збору, і вони з усіх сил намагалися допомогти мені. Але коли вони згадували про ревнощі, я заперечувала, бо відчувала збентеження і не бажала визнати, що це моя проблема.

Кінець кінцем моє здоров’я настільки погіршилось, що мене потрібно було покласти в лікарню на операцію. У лікарні я зрозуміла, що далі так бути не може. Ми з Марком постановили відокремитися на три місяці, щоб дослідити свою ситуацію без зайвих емоцій. У цей період сталося щось дивовижне. У журналі «Пробудись!» з’явилася стаття «Допомога дорослим дітям алкоголіків»b.

Річ у тому, що моя мати була алкоголічкою. Хоча я не зазнавала фізичної наруги, мої батьки ніколи не виявляли одне одному або мені фізичної теплоти. Я не пригадую собі, щоб моя мати колись пригортала мене до себе або казала, що любить мене. Отже, я справді виростала, не знаючи, як любити або бути любимою.

Моя мати часто розповідала мені про любовні зв’язки батька і казала, що не може довіряти йому. Тому мені здається, що я виростала, в цілому не довіряючи чоловікам. Через своє виховання я завжди почувалася нижчою від інших, зокрема від жінок. Ця стаття в «Пробудись!» допомогла мені зрозуміти вплив усіх цих чинників. Вперше я зрозуміла, що́ є причиною моєї проблеми з ревнощами.

Я показала цю статтю з «Пробудись!» Маркові, і він почав ліпше розуміти мене. Невдовзі ми вже могли разом дотримуватися біблійних настанов для пар, які думають про відокремлення. Ми помирилися (1 Коринтян 7:10, 11). Ми ніколи ще не жили так добре, як тепер. За більшість справ ми беремося разом, особливо коли йдеться про християнську діяльність. Марк виявляє більше співчуття. Майже щодня він говорить мені, як сильно він любить мене, і я цьому справді вірю.

Щоразу, коли мені стає відомо, що ми зустрінемося з колишньою дружиною Марка, я молюся до Єгови про силу і прошу його допомогти мені поводитись, як личить зрілій християнці. І це діє. Навіть розвіюються мої почуття ворожості до неї. Я вже не виношую в собі негативних думок і не дозволяю своїй фантазії понести мене.

Я все ще маю деколи проблему з почуттям ревнощів. Тільки досконале життя в Божому новому світі цілком звільнить мене від цього. Тим часом, замість дозволяти ревнощам оволодівати мною, я вчусь опановувати ними. Так, ревнощі мало не зруйнували моє життя, але завдяки Єгові та його організації я тепер є щасливішою людиною і моє здоров’я повернулося до норми. Я знову маю добрі стосунки з моїм Богом Єговою (Надіслано).

[Примітки]