Матвія
Проповідь на горі
5 І, побачивши на́товп, Він вийшов на го́ру. А як сів, підійшли Його у́чні до Нього.
2 І, відкривши уста́ Свої, Він навчати їх став, промовляючи:
Хто блаженний
4 Блаженні засму́чені,
бо вони будуть утішені.
5 Блаженні ла́гідні,
бо землю вспадку́ють вони.
6 Блаженні голодні та спра́гнені праведности,
бо вони нагодо́вані будуть.
7 Блаженні милости́ві,
бо помилувані вони будуть.
8 Блаженні чистı́ серцем,
бо вони будуть бачити Бога.
10 Блаженні ви́гнані за праведність,
бо їхнє Ца́рство Небесне.
11 Блаженні ви, як ганьби́ти та гнати вас бу́дуть, і будуть облу́дно на вас нагово́рювати всяке слово лихе ради Мене.
12 Радійте та веселı́ться, — нагорода бо ваша велика на небеса́х! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.
Завда́ння апо́столів
13 Ви — сіль землі. Коли сіль ізвітрı́є, то чим насолити її? Не придасться вона вже ніна́що, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми.
14 Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верхови́ні гори.
15 І не запалюють світла, щоб поставити його під посу́дину, але на світи́льник, — і світить воно всім у домі.
16 Отак ваше світло нехай світить перед людьми́, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.
Ісус і Старий Заповіт
17 Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, — Я не руйнувати прийшов, але ви́конати.*
18 Попра́вді ж кажу́ вам: доки небо й земля не мине́ться, — ані йота* єдина, ані жоден значок із Зако́ну не мине́ться, аж поки не збудеться все.
19 Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчи́ть, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчи́ть, той стане великим у Царстві Небеснім.
20 Кажу́ бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввı́йдете в Царство Небесне!
Не гнівайтеся на свого ближнього
21 Ви чули, що було́ стародавнім наказане: „Не вбивай, а хто вб’є, підпадає він су́дові“.
22 А Я вам кажу́, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: „рака́“,* підпадає верховному су́дові, а хто скаже „дурний“, підпадає геєнні огне́нній.*
23 Тому́, коли принесеш ти до же́ртівника свого да́ра, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе, —
24 залиши́ отут да́ра свого перед же́ртівником, і піди, примирись перше з братом своїм, — і тоді поверта́йся, і принось свого да́ра.
25 Зо своїм супроти́вником швидко мирися, доки з ним на дорозі* ще ти, щоб тебе супроти́вник суддı́ не віддав, а суддя́ щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в’язни́ці не вкинули.
26 Поправді кажу́ тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси́ ти й останнього ше́ляга*!
Про пожадливість, перелюб та розвід
27 Ви чули, що сказано: „Не чини пере́любу“.
28 А Я вам кажу́, що кожен, хто на жінку поди́виться із пожадли́вістю, той уже вчинив із нею пере́люб у серці своїм.
29 Коли праве око твоє спокуша́є тебе, — його ви́бери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вки́нене.
30 І як прави́ця твоя спокуша́є тебе, — відітни́ її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вки́нене.
31 Також сказано: „Хто дружи́ну свою відпускає, нехай дасть їй листа розводо́вого“.
32 А Я вам кажу́, що кожен, хто пускає дружи́ну свою, крім провини розпу́сти, той доводить її до пере́любу. І хто з відпущеною побере́ться, той чинить пере́люб.
Не кляніться
33 Ще ви чули, що було́ стародавнім наказане: „Не клянись неправдиво“, але „вико́нуй клятви свої перед Господом“.
34 А Я вам кажу́ не клясти́ся зовсı́м: ані небом, бо воно престол Божий;
35 ні землею, бо піднı́жок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;
36 не клянись головою своєю́, — бо навіть однієї волоси́нки ти не можеш учинити білою чи чорною.
37 Ваше ж слово хай бу́де: „так-так“, „ні-ні“. А що більше над це, то те від лукавого.
Не противтеся злому
38 Ви чули, що сказано: „Око за око, і зуб за зуба“.
39 А Я вам кажу́ не проти́витись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку́ твою, — підстав йому й другу.
40 А хто хоче тебе позива́ти й забрати сорочку твою, — віддай і плаща йому.
41 А хто силувати тебе бу́де відбу́ти подорожнє* на милю* одну, — іди з ним навіть дві.
42 Хто просить у тебе — то дай, а хто хоче пози́чити в тебе — не відве́ртайсь від нього.
Любіть і ворогів своїх
43 Ви чули, що сказано: „Люби свого ближнього, і нена́видь свого ворога“.
44 А Я вам кажу́: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто нена́видить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,
45 щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує схо́дитн сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.
46 Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й ми́тники* роблять?
47 І коли ви вітаєте тільки братів* своїх, то що́ ж особливого робите? Чи й пога́ни не чинять отак?
48 Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!