«Він був страшенно розлючений. Думаю, він хотів мене побити, бо я низького зросту. Відходячи назад, я сказав: «Зачекай, зачекай секундочку! Чому ти хочеш мене побити? Я ж нічого тобі не зробив. Я навіть не знаю, через що ти розгнівався. Може, поговорімо про це?» (16-річний Давид)

У Приповістей 26:4 (Хом.) говориться: «Не відповідай дурному за його глупотою, щоб і сам ти не став схожий на нього». Молодий Ігор на власному гіркому досвіді переконався у правдивості цих слів. Він пригадує, що́ трапилося одного разу під час обідньої перерви у шкільній їдальні. «Декотрі хлопці завжди глузували одне з одного та з інших. Дуже часто вони полюбляли обговорювати і мене. Зазвичай я не звертав уваги на їхні балачки. Але коли один з них завів розмову про мою маму, я не витримав і накинувся на нього у приступі гніву». Що було далі? «Він добряче мене відлупцював»,— каже Ігор.

Пригадай Давида, про якого йшлося на початку. Він умовив цього задираку пояснити, чому той так розгнівався. Виявилось, що хтось вкрав його обід і він просто зганяв злість на першому зустрічному. «Якщо ти мене поб’єш, то все одно твій обід не повернеться»,— пояснив Давид. Потім він запропонував, аби вони разом зайшли у їдальню. «Оскільки буфетниця була моєю знайомою,— каже Давид,— я міг компенсувати йому обід. Він потиснув мені руку і після цього випадку почав дружньо до мене ставитись». Чи тепер ти бачиш, наскільки сильними можуть бути лагідні слова? Як каже приповість, «лагідний язик ломить кістку» (Приповістей 25:15, Дерк.).

«Якось у школі до мене підійшов один хлопець, який подобається багатьом дівчатам,— розповідає 17-річна Марта,— і сказав мені, що я гарненька. Невдовзі його дівчина підбігла до мене страшенно розлючена. Вона звинуватила мене у тому, що я фліртую з її хлопцем, і хотіла зі мною битися! Я намагалася пояснити їй, що трапилося, але та не слухала. Після уроків вона повернулася з кількома дівчатами, аби мене побити! Я швидко покликала охоронця і пояснила цій розлюченій дівчині, що не битимусь і що її хлопець сам підійшов до мене. Після того я пішла». Марта не піддалась своїм емоціям. Вона не лише пішла, щоб уникнути бійки, але й ужила кроків, аби захистити себе. У Приповістей 17:27 сказано: «Хто слова свої стримує, той знає пізнання, і холоднокровний — розумна людина».