Місіонерська подорож «Носія світла»

До початку 1930-х років Свідки Єгови ще ніколи не проповідували в Індонезії, Малайзії та на території сучасної Папуа — Нової Гвінеї. Як же добра новина дістанеться цього кінця землі? Брати з австралійського філіалу (який тепер називається австралазійським) вирішили придбати оснащений мотором 16-метровий двощогловий вітрильник, або кеч. Вітрильник отримав назву «Носій світла», тому що його команда складалася з піонерівa, готових нести духовне світло в далекі краї (Матвія 5:14—16).

Нова Гвінея

У лютому 1935 року команда з семи братів вийшла з Сіднея і взяла курс на північ, в напрямку міста Порт-Морсбі, що на острові Нова Гвінея. Вітрильник рухався уздовж східного узбережжя. Під час плавання команда ловила рибу, заходила у різні порти, щоб усунути несправності, запастися паливом та продуктами. 10 квітня брати вирушили з Куктауна (штат Квінсленд) у відкрите море. Раніше вони переважно йшли під вітрилами, але тепер вирішили ввімкнути двигун, адже перед ними була небезпечна ділянка — Великий Бар’єрний риф. Однак двигун почав видавати дивні звуки, і його довелось заглушити. Можливо, варто повернутися? Чи все-таки іти до Нової Гвінеї під вітрилами? Капітан Ерік Юінс пригадував: «Ніхто не хотів спинятися на півдорозі». Тому «Носій світла» продовжив подорож, а 28 квітня без перешкод прибув у Порт-Морсбі.

Повернення до Австралії

У грудні 1937 року через заборону, накладену під впливом духівництва, «Носій світла» був змушений повернутися в Австралію. Він зайшов у Сіднейську гавань у квітні 1938 року, саме напередодні конгресу Свідків Єгови. Місіонерська подорож «Носія світла» тривала понад три роки. Його продали на початку 1940-х років після заборони діяльності Свідків в Австралії. «Вітрильник, безперечно, виконав свою місію»,— сказав брат Юінс. Роки, проведені на борті «Носія світла», він назвав одними з найщасливіших у своєму житті.