Як з’явились літаки?

ЗАВДЯКИ чому конструктори зрештою досягли успіхів у створенні літальних апаратів, важчих за повітря? Вони придивилися до птахів — справжніх майстрів польоту. Німецький інженер Отто Лілієнталь, захоплений особливостями польоту лелек, видав 1889 року працю «Пташиний політ як основа авіації». Через два роки він створив перший простий планер власної конструкції. Здійснивши близько 2000 польотів на планерах, Лілієнталь загинув 1896 року під час експериментального польоту на моноплані. Октав Шанют, американський інженер французького походження, опрацював проекти Лілієнталя й сконструював планер зі спареним крилом — ще одне значне поліпшення конструкції апаратів, важчих за повітря.

І тут на арені подій з’явилися брати Райт. Орвілл та Уїлбер були власниками велосипедної майстерні в Дейтоні (штат Огайо, США). Користуючись досягненнями Лілієнталя і Шанюта, у 1900 році вони почали свої перші льотні експерименти. Протягом наступних трьох років повільну й систематичну працю братів супроводжували неодноразові експериментальні польоти у Кітті-Хоку (Північна Кароліна). Завдяки використанню аеродинамічних труб, першу з яких брати зробили з ящика для крохмалю, на світ з’являлися нові моделі. Для свого першого офіційного польоту вони власноручно зробили чотирициліндровий двигун потужністю 12 кінських сил і встановили його на нижнє крило нового аероплана. Двигун приводив у дію два дерев’яних гвинти, розміщених з обох боків хвостового керма.

Чотирнадцятого грудня 1903 року витвір братів Райт уперше відірвався від дерев’яної стартової смуги і протримався у повітрі аж три з половиною секунди! Через три дні брати знову підняли машину в небо. Цього разу політ тривав майже цілу хвилину, і вдалося подолати відстань у 260 метрів. Це був справжній успіхa.

Дивно, але світ не надав великого значення цьому знаменному досягненню. Коли в газеті «Нью-Йорк таймс» за січень 1906 року зрештою опублікували розповідь про братів Райт, у ній говорилося, що розробка «літального апарата» відбувалася цілком таємно, а брати здобули лише «незначний успіх у леті повітрям», що відбувся 1903 році. Проте насправді ще того самого вечора, коли було здійснено історичний політ, Орвілл надіслав батькові телеграму з проханням сповістити пресу. У той час всього три американські газети потрудилися вмістити повідомлення про цю подію.

Літальні апарати без комерційної перспективи?

У період свого зародження авіація не вселяла людям великого оптимізму. Навіть знаний піонер авіації Шанют 1910 року провістив: «На думку досвідчених фахівців, даремно сподіватись, що літальний апарат — комерційно перспективний. У нього є і завжди буде межа вантажопідйомності, яка стоятиме на заваді в перевезеннях пасажирів або вантажів».

А втім, незабаром після перших польотів братів Райт авіатехніка зробила великий крок уперед. За п’ять років брати спорудили двомісний біплан, який летів зі швидкістю 71 кілометр за годину й підіймався на 43-метрову висоту. У 1911 році в США було здійснено перший трансконтинентальний переліт: подорож з Нью-Йорка до Каліфорнії тривала приблизно 49 днів! У час Першої світової війни швидкість крилатих машин зросла від 100 до понад 230 кілометрів за годину, а рекорд висоти невдовзі перевищив 9000 метрів.

У 1920-х повідомлення про подвиги авіаторів не сходили з перших сторінок газет. У 1923 році двоє американських офіцерів здійснили перший безпосадочний переліт через Сполучені Штати, витративши на подорож від узбережжя до узбережжя менше ніж 27 годин. Через чотири роки миттєву славу здобув Чарлз Е. Ліндберґ: його безпосадочний переліт з Нью-Йорка до Парижа зайняв 33 години 20 хвилин.

Тим часом свої послуги почали пропонувати новостворені комерційні авіакомпанії. Під кінець 1939 року авіаподорожі стали настільки популярними, що американськими авіакомпаніями користувалося близько трьох мільйонів пасажирів щороку. Типовий рейсовий літак кінця 1930-х ДС-3 приймав на борт лише 21 пасажира, а його крейсерська швидкість становила 270 кілометрів за годину. Однак після Другої світової війни авіалайнери комерційного призначення значно зросли у розмірах і потужності: їхня крейсерська швидкість вже перевищувала 480 кілометрів за годину. У 1952 році на британських цивільних авіалініях з’явилися турбореактивні літаки, а 1970-го в небо знялися перші крилаті велетні, аеробуси, до яких, наприклад, належить 400-місний «Боїнг-747».

Ще одну перемогу авіація відсвяткувала 1976 року, коли група британських та французьких інженерів продемонструвала своє дитя — «Конкорд», реактивний лайнер з трикутною формою крила на 100 пасажирів, що летів удвічі швидше за звук — понад 2300 кілометрів за годину. Але високі експлуатаційні витрати не дозволяють широко використовувати надзвукові літаки у цивільній авіації.

Законодавці повсякдення

Навіть якщо вам ніколи не доводилося летіти літаком, швидкий поступ в авіатехніці, без сумніву, впливає на ваше повсякденне життя. Мережа повітряних вантажних перевезень охоплює цілу земну кулю. Дуже часто їжа, одяг, побутове та виробниче устаткування прибувають до нас повітрям, перетнувши океани чи континенти. З країни в країну авіапоштою мчать листи й посилки. Щоденні грошові операції підприємств значною мірою залежать від праці кур’єрських авіаслужб. Наявність товарів і послуг, а також величина їхньої вартості — все це результат людської спроможності здійснювати повітряні перевезення.

А ще авіація призвела до глибоких соціальних змін. Без сумніву, саме завдяки їй світ зменшився у розмірах. Усього за кілька годин можна опинитися у будь-якій його точці — звісно, якщо дозволяє кишеня. Новини летять швидко, але й люди не відстають від них.

Ціна прогресу

Такий прогрес, однак, не обійшовся безкоштовно. Інтенсивність повітряного руху зростає, і дехто побоюється, що небо стає дедалі небезпечнішим. Щороку через катастрофи приватних та комерційних літаків гине багато людей. «Під тиском конкуренції чимало авіакомпаній відмовляються від додаткових заходів безпеки, котрих зазвичай вживали, коли були в змозі перекласти на клієнтів додаткові витрати»,— каже американський журнал «Форч’юн». Федеральному управлінню цивільної авіації, на яке покладена відповідальність за безпеку польотів у США, «бракує коштів, працівників і доброго керівництва», повідомляє журнал.

Водночас дедалі більше екологів занепокоєні тим, що внаслідок перевантаженості авіатрас зростає рівень забруднення повітря та шумового забруднення. За словами американського часопису «Евіейшн уїк енд спейс текнолоджі», шляхи розв’язання проблеми шуму «викликають у цивільній авіації світу чи не найбільше суперечок».

Усі ці проблеми ускладнює й те, що повітряні флотилії поступово старіють: 1990 року вік кожного четвертого американського авіалайнера перевищував 20 років, а для третини літаків уже минув встановлений виробником «період нормальної експлуатації».

З огляду на це, нині перед авіаінженерами постали надзвичайно складні завдання. Потрібно розробити безпечніші та дешевші шляхи перевезень більшої кількості пасажирів якраз тоді, коли зростають ціни й тривога щодо стану довкілля.

Уже почали з’являтись варіанти скорочення витрат. Дописувач журналу «Ейшауїк» Джим Еріксон каже, що франко-британський колектив конструкторів з «Аейрспасіаль» та «Брітіш ероуспейс» планує створити літак на 300 місць, який мчатиме вдвічі швидше за звук. З розрахунку на пасажира витрати пального та коштів будуть нижчі. А у відповідь на перевантаженість багатьох аеропортів деякі промислові прогнозисти пропонують нове покоління гігантських вертольотів близького радіуса польоту, розрахованих на 100 пасажирів. На їхню думку, колись ці машини здійснюватимуть більшість перевезень на коротку відстань, які сьогодні є прерогативою звичайних літаків з нерухомим крилом.

Чи й справді велетенські вертольоти та надзвукові літаки зможуть у прийдешні роки задовольнити нагальні потреби авіатранспортних компаній? Тільки час це покаже, бо людина й далі невтомно намагається «відкрити небо» для польоту.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 6]

Отто Лілієнталь, приблизно 1891 рік.

[Відомості про джерело]

Бібліотека конгресу/Corbis

[Ілюстрації на сторінках 6, 7]

Чарлз Е. Ліндберґ прибуває в Лондон після трансатлантичного перельоту в Париж, 1927 рік.

[Відомості про джерело]

Corbis-Bettmann

[Ілюстрація на сторінці 7]

«Сопвит Кемел», 1917 рік.

[Відомості про джерело]

Музей польотів/Corbis

[Ілюстрація на сторінці 7]

ДС-3, 1935 рік.

[Відомості про джерело]

Фото з люб’язного дозволу авіабудівної компанії «Боїнг».

[Ілюстрація на сторінці 7]

Гідроплан S-43 «Сікорський», 1937 рік.

[Ілюстрація на сторінці 8]

Рятувальний вертоліт морської берегової охорони.

[Ілюстрація на сторінці 8]

Авіаакробат «Піттс», модель Самсона.

[Ілюстрація на сторінках 8, 9]

Рейси за розкладом «Конкорд» розпочав 1976 року.

[Ілюстрація на сторінках 8, 9]

Аеробус А300.

[Ілюстрація на сторінці 9]

Після входу в атмосферу космічний корабель багаторазового використання стає швидкісним планером.

[Ілюстрація на сторінці 9]

«Рутен ВеріІз», 1978 рік.