Пильнуйте тепер, як ніколи раніше!

«Тож не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі!» (1 СОЛУНЯН 5:6).

1, 2. а) Якими містами були Помпеї та Геркуланум? б) Яке попередження ігнорувало багато мешканців Помпеїв і Геркуланума і до чого це призвело?

ПОМПЕЇ та Геркуланум — це два квітучих римських міста, які у першому столітті нашої ери були розташовані поблизу гори Везувій. Це були місця відпочинку, часто відвідувані заможними римлянами. Їхні театри вміщали понад тисячу глядачів, а в Помпеях був великий амфітеатр, у котрому могло зібратися майже все населення міста. Під час розкопок у Помпеях було знайдено 118 таверн. Декотрі з них використовувались як гральні доми або доми розпусти. Як свідчать настінні розписи й інші рештки, там були дуже поширені неморальність і матеріалізм.

² У 79 році н. е., 24 серпня, почалося виверження вулкана Везувій. Вулканологи вважають, що перший вибух, після якого на ці два міста градом посипалися пемза та попіл, мабуть, не перешкоджав їхнім мешканцям втекти, аби врятуватись. Багато з них власне так і зробили. Проте інші вирішили залишитися, оскільки недооцінювали загрози або просто ігнорували попереджальні ознаки. Потім, приблизно опівночі, лавина з суміші розжарених газів, пемзи й уламків гірських порід увірвалася з ревом у Геркуланум. Внаслідок цього всі жителі, котрі залишились у місті, задихнулися. А вранці подібна лавина знищила всіх мешканців Помпеїв. До яких же трагічних наслідків призвело те, що люди не звертали уваги на попереджальні ознаки!

Кінець юдейської системи

3. Що спільного між знищенням Єрусалима і загибеллю Помпеїв і Геркуланума?

³ За дев’ять років до плачевного кінця Помпеїв і Геркуланума відбулася ще жахливіша подія — катастрофічне знищення Єрусалима, хоча на цей раз знищення спричинили люди. Цю подію було названо «одною з найжахливіших облог в історії». Вважається, що тоді загинуло понад мільйон юдеїв. Але як Помпеї й Геркуланум, так і Єрусалим не загинули без попередження.

4. Яку пророчу ознаку дав Ісус, аби попередити своїх послідовників про близький кінець існуючої системи, і як це пророцтво сповнилося в першому столітті?

⁴ Ісус Христос передрік знищення Єрусалима, а також те, що мало відбуватися перед цим,— такі тривожні події, як війни, голод, землетруси та беззаконня. Крім того, мали з’явитися фальшиві пророки, однак по всьому світі повинна була проповідуватися добра новина про Боже Царство (Матвія 24:​4—7, 11—​14). Хоча Ісусові слова в більшому масштабі сповнюються в наші дні, вони сповнялися також і тоді. Сильний голод у Юдеї — історичний факт (Дії 11:28). Юдейський історик Йосиф Флавій повідомляє про землетрус у районі Єрусалима, котрий стався незадовго до знищення цього міста. Тимчасом як наближався кінець Єрусалима, постійно відбувалися повстання, міжусобні сутички між юдейськими політичними угрупованнями, а в певних містах, де юдеї і язичники жили поряд, також чинилася різанина. Незважаючи на це, добра новина про Царство проповідувалася «всьому створінню під небом» (Колосян 1:23).

5, 6. а) Які пророчі слова Ісуса сповнилися 66 року н. е.? б) Чому, коли 70 року н. е. Єрусалим зрештою впав, загинуло так багато людей?

⁵ Зрештою 66 року н. е. юдеї повстали проти Рима. Коли військо під командуванням Цестія Галла взяло Єрусалим в облогу, Ісусові послідовники пригадали його слова: «А коли ви побачите Єрусалим, військом оточений, тоді знайте, що до нього наблизилося спустошення. Тоді ті, хто в Юдеї, нехай у гори втікають; хто ж у середині міста, нехай вийдуть; хто ж в околицях,— хай не вертаються в нього!» (Луки 21:20, 21). Настав час залишити Єрусалим. Але як це зробити? Несподівано Галл відвів своє військо, і перед християнами в Єрусалимі та Юдеї з’явилась можливість підкоритися Ісусовому наказу й утекти в гори (Матвія 24:15, 16).

⁶ Через чотири роки, приблизно під час Пасхи, римські війська повернулися під командуванням полководця Тіта, котрий мав твердий намір придушити повстання юдеїв. Його воїни оточили Єрусалим і побудували «вал», отже втекти було неможливо (Луки 19:43, 44). Не звертаючи уваги на загрозу війни, юдеї з усіх куточків Римської імперії зібралися в Єрусалимі, щоб відсвяткувати Пасху. Тепер вони потрапили в пастку. За словами Йосифа Флавія, більшість загиблих під час римської облоги — це люди, що, на свою біду, прийшли до Єрусалимаa. Коли Єрусалим зрештою впав, приблизно сьома частина юдеїв, котрі жили в Римській імперії, погинула. Знищення Єрусалима і його храму означало кінець Юдейської держави та її релігійної системи, яка базувалася на Мойсеєвому Законіb (Марка 13:1, 2).

7. Завдяки чому вірні християни пережили знищення Єрусалима?

⁷ У 70 році н. е. юдейські християни могли загинути або потрапити в рабство разом зо всіма, хто перебував у Єрусалимі. Проте, згідно з історичними фактами, вони прислухалися до попередження, котре їм дав Ісус за 37 років до того. Вони залишили місто й не повернулися туди.

Вчасні попередження від апостолів

8. Що розумів Петро та які слова Ісуса він, очевидно, мав на увазі?

⁸ Сьогодні ми стоїмо на порозі знищення, що матиме ще серйозніші наслідки. Воно покладе кінець усій теперішній системі. За шість років до знищення Єрусалима апостол Петро дав настійну і вчасну пораду, яка насамперед стосується християн у наш час: пильнуйте! Петро розумів, що християнам необхідно ‘нагадуванням будити свою чисту думку’, щоб не ставитися легковажно до «заповіді Господа» Ісуса Христа (2 Петра 3:1, 2). Спонукуючи християн пильнувати, Петро, очевидно, мав на увазі те, що Ісус сказав йому й іншим апостолам за декілька днів до Своєї смерті: «Уважайте, чувайте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане!» (Марка 13:33).

9. а) Яка небезпечна настроєність розуму може розвинутись у деяких людей? б) Чому скептичний склад розуму особливо небезпечний?

⁹ Сьогодні деякі люди глузливо говорять: «Де обітниця Його приходу?» (2 Петра 3:3, 4). Їм може здаватися, що насправді не відбувається жодних змін, все залишається таким, яким було від створення світу. Подібний скептицизм небезпечний. Сумніви можуть ослабити наше почуття невідкладності, скеровуючи нас до потурання своїм бажанням (Луки 21:34). Крім того, як зазначає Петро, такі глузії забувають про Потоп за днів Ноя, котрий знищив всю тогочасну світову систему. Тоді у світі сталися по-справжньому докорінні зміни! (Буття 6:13, 17; 2 Петра 3:5, 6).

10. Якими словами Петро підбадьорює тих, хто, можливо, не виявляє терпіння?

¹⁰ Лист Петра допомагає тим, хто його читає, розвивати терпіння, звертаючи їхню увагу на те, чому Бог в багатьох ситуаціях не діє негайно. Спочатку Петро каже: «В Господа один день — немов тисяча років, а тисяча років — немов один день!» (2 Петра 3:8). Оскільки Єгова живе вічно, він може зважити всі обставини й обрати для своїх дій найсприятливіший час. Потім Петро вказує на те, що Єгова бажає, аби усі люди покаялися. Терпіння Єгови означає спасіння для багатьох осіб, котрі загинули б, якби він діяв поспішно (1 Тимофія 2:3, 4; 2 Петра 3:9). Однак терпіння Єгови не означає, що він не діятиме ніколи. «День же Господній прибуде, як злодій»,— говорить Петро (2 Петра 3:10).

11. Що допоможе нам залишатися духовно пильними і як це, так би мовити, «прискорить» день Єгови?

¹¹ Вжите Петром порівняння варте уваги. Злодія не легко схопити, але, найімовірніше, його помітить той сторож, який протягом усієї ночі пильнує, а не той, який час від часу засинає. Як сторожу залишатися пильним? Замість того щоб сидіти цілу ніч на місці, йому ліпше постійно бути в русі. Подібно активна духовна діяльність допоможе нам, християнам, залишатися пильними. Отже, Петро спонукує нас активно провадити ‘святе життя в побожності’ (2 Петра 3:11). Така діяльність допоможе нам ‘прагнути скорого приходу Божого дня’. Грецьке слово, перекладене як «прагнути», буквально означає «прискорювати» (2 Петра 3:12). Безперечно, ми не можемо змінити розкладу, за яким діятиме Єгова. Його день прийде у призначену ним годину. Але якщо ми будемо зайняті в служінні Богу, то нам здаватиметься, що час, котрий залишився до приходу дня Єгови, спливає набагато швидше (1 Коринтян 15:58).

12. Як ми особисто можемо скористатися з терпіння Єгови?

¹² Тому всім, хто вважає, що день Єгови запізнюється, слід звернути увагу на Петрову пораду очікувати з терпінням призначеного Єговою часу. Справді, ми можемо мудро використовувати час, який Єгова надає завдяки своєму терпінню. Наприклад, можна продовжувати розвивати цінні християнські риси, а також ділитися доброю новиною з набагато більшою кількістю людей. Це можливе лише завдяки терпінню Єгови. Якщо ми пильнуватимемо, Єгова знайде нас «нескверними та чистими у мирі», коли прийде кінець цієї системи (2 Петра 3:14, 15). Яке ж це буде благословення!

13. Які Павлові слова, звернені до християн у Солуні, особливо доречні в наші дні?

¹³ У своєму першому листі до християн у Солуні Павло також говорить про потребу пильнувати. Він закликає: «Не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі!» (1 Солунян 5:2, 6). Наскільки ж важливо дотримуватися цієї поради у наш час, коли наближається знищення всієї світової системи! Поклонники Єгови живуть у світі, де панує духовна апатія, і це може вплинути й на них. Тому Павло наполегливо радить: «Будьмо тверезі, зодягнувшися в броню віри й любови, та в шолом надії спасіння» (1 Солунян 5:8). Регулярне вивчення Божого Слова й регулярне спілкування з нашими братами на зібраннях допоможуть нам триматися Павлової поради й зберігати почуття невідкладності (Матвія 16:1—3).

Мільйони пильнують

14. Які статистичні дані свідчать про те, що багато людей тримаються Петрової поради пильнувати?

¹⁴ Чи багато людей сьогодні прислухаються до натхненого заклику пильнувати? Так. Упродовж 2002 службового року вісники, найвище число яких становило 6 304 645 (у порівнянні з 2001 роком зріст на 3,1 процента), довели, що пильнують духовно: вони провели 1 202 381 302 години, розповідаючи іншим про Боже Царство. Для цих людей така діяльність не була маловажною справою. В їхньому житті це головне. Склад розуму багатьох з них можна побачити на прикладі Едуардо й Ноемі зі Сальвадору.

15. Який приклад із Сальвадору показує, що багато осіб духовно пильнують?

¹⁵ Декілька років тому Едуардо й Ноемі звернули увагу на слова Павла: «Минає стан [«змінюється сцена», НС] світу цього» (1 Коринтян 7:31). Вони спростили своє життя й розпочали повночасне піонерське служіння. З плином часу вони відчували на собі багато благословень і навіть брали участь у районному й обласному служінні. Незважаючи на серйозні проблеми, з якими Едуардо й Ноемі зіткнулися, вони впевнені, що прийняли правильне рішення, коли пожертвували матеріальним благополуччям на користь повночасного служіння. Багато з 29 269 вісників у Сальвадорі, в тому числі 2454 піонери, виявили подібний дух саможертовності, і це одна з причин, чому минулого року в цій країні відбувся 2-процентний ріст кількості вісників.

16. Який дух виявив один молодий брат з Кот д’Івуару?

¹⁶ Подібний дух виявив молодий християнин з Кот д’Івуару, який написав до філіалу: «Я службовий помічник. Але я не можу заохочувати братів піонерувати, поки сам не подам їм добрий приклад. Тому я залишив високооплачувану роботу й тепер працюю самостійно. Завдяки цьому в мене більше часу для служіння». Цей молодий чоловік став одним з 983 піонерів, що служать у Кот д’Івуарі, де минулого року кількість вісників зросла на 5 відсотків і сягнула 6701.

17. Як одна дівчина-Свідок з Бельгії показала, що її не лякають упередження?

¹⁷ Нетерпимість, упередження й дискримінація все ще спричиняють труднощі 24 961 віснику Царства в Бельгії. Однак вони залишаються ревними, не дозволяючи себе залякати. Коли 16-річна дівчина-Свідок почула, що Свідків Єгови під час заняття з етики в школі називали сектою, вона попросила дозволу висвітлити цю тему з іншого погляду. За допомогою відеофільму «Свідки Єгови. Організація, що стоїть за цією назвою» і брошури «Хто такі Свідки Єгови?» вона пояснила, ким насправді є Свідки Єгови. Інформацію було добре сприйнято, й наступного тижня учням запропонували виконати контрольну роботу, в якій всі питання стосувалися християнської релігії Свідків Єгови.

18. Що свідчить про те, що вісники в Аргентині та Мозамбіку не дозволяють, аби економічні проблеми відвернули їхню увагу від служіння Єгові?

¹⁸ У ці останні дні більшість християн стикається з серйозними проблемами. Проте вони не дозволяють проблемам відвернути їхню увагу від служіння Єгові. В Аргентині попри широковідомі економічні проблеми минулого року було досягнуте нове найвище число Свідків — 126 709. У Мозамбіку все ще дуже поширена бідність. Незважаючи на це, звіт про участь у праці свідчення здало 37 563 особи, тож відбувся 4-процентний ріст. Життя багатьох мешканців Албанії сповнене труднощів, однак з цієї країни надійшло повідомлення про чудовий ріст, який становив 12 відсотків, отже нове найвище число вісників було 2708. Без сумніву, важкі умови не перешкода для духу Єгови, коли його служителі ставлять справи Царства на перше місце (Матвія 6:33).

19. а) З чого видно, що є ще багато вівцеподібних людей, які прагнуть біблійної правди? б) Які ще подробиці з річного звіту доводять, що служителі Єгови пильнують духовно? (Дивіться таблицю на сторінках 12—15).

¹⁹ Середньомісячна кількість біблійних вивчень, що проводилися минулого року по всьому світі,— а вона становила 5 309 289,— показує, що є ще багато вівцеподібних людей, котрі прагнуть біблійної правди. Більшість з 15 597 746 осіб, які складають нове найвище число присутніх на Спомині, ще не стали активними служителями Єгови. Нехай же вони продовжують зростати в знанні і в любові як до Єгови, так і до братства. Як же зворушливо бачити, що «натовп великий» «інших овець» продовжує плідно працювати, служачи Творцеві «в храмі Його день і ніч» разом зі своїми помазаними духом братами (Об’явлення 7:9, 15; Івана 10:16).

Урок з життя Лота

20. Чого ми навчаємося з прикладу Лота та його дружини?

²⁰ Звичайно, навіть вірні служителі Бога можуть на мить втратити почуття невідкладності. Згадаймо приклад Авраамового племінника Лота. Від двох ангелів, котрі прийшли до нього, він дізнався, що Бог вирішив знищити Содом і Гоморру. Навряд чи ця новина здивувала Лота, «змученого поводженням розпусних людей» (2 Петра 2:7). Однак коли ці два ангели прийшли, аби вивести його та його родину з Содома, він «вагався». Тож ангели були змушені зробити це майже силою. Після цього Лотова дружина знехтувала застереженням ангелів не оглядатися. Її легковажне ставлення до того застереження коштувало їй дуже дорого (Буття 19:14—17, 26). «Пам’ятайте про Лотову дружину!» — попереджав Ісус (Луки 17:32).

21. Чому тепер, як ніколи, важливо пильнувати?

²¹ Катастрофа в Помпеях і Геркуланумі, події, пов’язані зі знищенням Єрусалима, Потоп за днів Ноя й приклад Лота — все це показує, що важливо серйозно ставитися до попереджень. Будучи служителями Єгови, ми чітко бачимо ознаку часу кінця (Матвія 24:3). Ми розірвали всі стосунки з фальшивою релігією (Об’явлення 18:4). Подібно до християн першого століття, нам слід ‘прагнути скорого приходу Божого дня’ (2 Петра 3:12). Так, тепер, як ніколи раніше, ми повинні пильнувати! Що ми особисто можемо робити і які риси розвивати, щоб залишатися пильними? Ми розглянемо це питання в наступній статті.

[Примітки]

«Пильнуйте!»

«Що вам Я кажу, те всім Я кажу: Пильнуйте!» (МАРКА 13:37).

1, 2. а) Який урок щодо захисту свого майна добре засвоїв один чоловік? б) Чого ми навчаємося з Ісусового прикладу про злодія стосовно потреби пильнувати?

ХУАН зберігав свої коштовності вдома. Він тримав їх під ліжком. На його думку, в домі це було найнадійніше місце. Проте одного разу, у той час як він та його дружина спали, до спальні прокрався злодій. Очевидно, цей злодій точно знав, де і що треба шукати. Він безшумно взяв усі цінні речі з-під ліжка, а також гроші, котрі Хуан залишив у тумбочці біля ліжка. Вранці Хуан довідався про крадіжку. Він надовго засвоїв гіркий урок: людина, що спить, не може захистити свого майна.

² Ці слова правдиві також і в духовному розумінні. Ми не зможемо захистити своєї надії й віри, якщо заснемо духовно. Тому Павло закликає: «Не будемо спати, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі!» (1 Солунян 5:6). Аби показати, наскільки важливо постійно пильнувати, Ісус навів приклад про злодія. Ісус описав події, що мали відбуватися перед тим, як він прийде судити людей, і після цього застеріг: «Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш. Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій сторожі прийде злодій, то він пильнував би, і підкопати свого дому не дав би. Тому будьте готові й ви,— бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!» (Матвія 24:42—44). Злодій не повідомляє, коли прийде. Він наміряється прийти, коли на нього ніхто не чекатиме. Так само, за словами Ісуса, кінець цієї системи прийде ‘тієї години, коли ми не думаємо’.

«Пильнуйте, стійте у вірі»

3. Як за допомогою прикладу про рабів, що очікують повернення свого пана з весілля, Ісус показав, наскільки важливо пильнувати?

³ У словах, що записані в Євангелії від Луки, Ісус порівняв християн до рабів, котрі очікують повернення свого пана з весілля. Вони повинні пильнувати, щоб, коли він прийде, не спати й бути готовими його прийняти. Ісус сказав, що так само «прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!» (Луки 12:40). Деякі особи, котрі служать Єгові впродовж багатьох років, можуть втратити почуття невідкладності в наш час. Вони можуть навіть дійти висновку, що кінець ще далеко. Але таке мислення призведе до того, що ми випустимо з уваги духовні цінності й зосередимося на матеріалістичних цілях та клопотах, котрі здатні заколисати нас духовно (Луки 8:14; 21:34, 35).

4. Яке переконання спонукуватиме нас пильнувати і як Ісус це показав?

⁴ З прикладу, наведеного Ісусом, ми можемо засвоїти ще один урок. Хоча раби й не знали години, коли прийде їхній пан, очевидно, вони знали, в яку з ночей це відбудеться. Якщо б вони вважали, що їхній пан прийде іншої ночі, то їм було б важко не спати. Але насправді вони знали, котрої ночі він прийде, і це було для них сильною спонукою пильнувати. Подібно біблійні пророцтва ясно показують, що ми живемо в час кінця, однак у них не сказано ні про день, ні про годину кінця (Матвія 24:36). Віра в те, що кінець наближається, допомагає нам не спати духовно. Проте, будучи переконані, що день Єгови дійсно близький, ми матимемо набагато сильніші спонуки, аби пильнувати (Софонії 1:14).

5. Як можна відгукнутися на заклик Павла ‘пильнувати’?

⁵ У своєму листі до Коринтян Павло наполегливо радив: «Пильнуйте, стійте у вірі» (1 Коринтян 16:13). Як бачимо, пильнування пов’язане з тим, чи ми непохитно стоїмо в християнській вірі. Як можна залишатися пильними? Для цього слід набувати глибшого знання з Божого Слова (2 Тимофія 3:14, 15). Зміцнювати нашу віру допомагають ретельне особисте вивчення та регулярне відвідування зібрань. А одна з важливих граней нашої віри — постійно пам’ятати про день Єгови. Регулярно переглядаючи біблійні докази того, що ми живемо перед самим завершенням цієї системи, ми не випустимо з уваги важливі істини про кінець, який наближаєтьсяa. Також слід звертати увагу на світові події, які сповнюють біблійні пророцтва. Один брат з Німеччини написав: «Щоразу, коли я дивлюся новини — про війни, землетруси, насильство й забруднення нашої планети,— то знову переконуюся, що кінець близько».

6. На якому прикладі Ісус показав, що з часом можна поступово втратити духовну пильність?

⁶ У 13-му розділі книги Марка міститься ще одна розповідь про те, як Ісус напучує своїх послідовників залишатися пильними. Тут Ісус порівнює їх до воротаря, що очікує повернення свого пана після далекої подорожі. Цей воротар не знав години, коли повернеться його пан. Тож він мав пильнувати. Ісус згадав чотири сторожі, протягом яких пан міг прийти. Четверта сторожа починалася приблизно о третій годині вночі й тривала до сходу сонця. Упродовж цієї останньої сторожі воротаря легко могла охопити сонливість. Кажуть, що для військових година перед світанком — найбільш підхожий час, аби напасти на ворога зненацька. Так само у цей завершальний період останніх днів, коли світ навколо нас у духовному розумінні безпробудно спить, нам, можливо, як ніколи раніше, доведеться наполегливо боротися, аби залишатися пильними (Римлян 13:11, 12). Отже, у своєму прикладі Ісус неодноразово закликає: «Уважайте, чувайте... Тож пильнуйте... Що вам Я кажу, те всім Я кажу: Пильнуйте!» (Марка 13:32—37).

7. Що становить для нас реальну загрозу і яке заохочення з огляду на це ми часто читаємо в Біблії?

⁷ Під час свого служіння й після воскресіння Ісус багато разів закликав пильнувати. Майже щоразу, коли Святе Письмо говорить про кінець цієї системи, ми знаходимо пересторогу бути пильними або чуйнимиb (Луки 12:38, 40; Об’явлення 3:2; 16:14—16). Безсумнівно, духовна сонливість становить для нас реальну загрозу. Тому всім нам слід прислухатися до цих застережень! (1 Коринтян 10:12; 1 Солунян 5:2, 6).

Три апостоли, котрі не могли пильнувати

8. Як, перебуваючи в Гефсиманському саду, троє з Ісусових апостолів відгукнулися на його прохання попильнувати з ним?

⁸ Щоб пильнувати, мало лише цього прагнути, як видно з прикладу Петра, Якова й Івана. Це були троє духовних чоловіків, котрі віддано йшли за Ісусом і відчували глибоку прихильність до нього. Проте в ніч 14 нісана 33 року н. е. вони не змогли залишатися пильними. Покинувши горішню кімнату, де святкували Пасху, троє апостолів пішли з Ісусом до Гефсиманського саду. Там Ісус сказав їм: «Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною» (Матвія 26:38). Три рази Ісус гаряче молився до свого небесного Отця, і всі три рази, повернувшись до своїх друзів, він заставав їх сплячими (Матвія 26:40, 43, 45).

9. Назвіть одну з можливих причин, чому апостолів охопила сонливість?

⁹ Чому ці вірні чоловіки не змогли підтримати Ісуса, залишаючись пильними тої ночі? Одна з причин — фізична втома. Була вже пізня година, можливо запівніч, і через сон «зважніли їм очі» (Матвія 26:43). Але Ісус сказав: «Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу,— бадьорий бо дух, але немічне тіло» (Матвія 26:41).

10, 11. а) Що допомагало Ісусові у Гефсиманському саду залишатися пильним, незважаючи на втому? б) Чого ми навчаємося з того, що трапилося з трьома апостолами, коли Ісус просив їх пильнувати?

¹⁰ Безперечно, тої історичної ночі Ісус також був стомлений. Однак замість того щоб заснути, він присвятив ці неоціненні останні моменти свободи палкій молитві. За декілька днів до цього він спонукував своїх послідовників молитися, кажучи: «Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським!» (Луки 21:36; Ефесян 6:18). Якщо ми прислуха́ємося до Ісусової поради й наслідуємо його чудовий приклад щодо молитви, то наші щирі благання, звернені до Єгови, допомагатимуть нам залишатися пильними.

¹¹ Безсумнівно, на відміну від учнів Ісус розумів, що його невдовзі буде заарештовано й засуджено до страти. Апогеєм його випробувань мала стати мученицька смерть на стовпі мук. Ісус попереджав про це своїх апостолів, але вони не розуміли його слів. Тому вони поснули, коли він пильнував і молився (Марка 14:27—31; Луки 22:15—18). Як і у випадку з апостолами, наше тіло також немічне і є багато речей, котрих ми ще не знаємо. Однак, не усвідомлюючи невідкладності часу, в який живемо, ми можемо в духовному розумінні заснути. Лише пильнуючи, ми зможемо не спати духовно.

Три необхідні риси

12. Які три риси Павло пов’язує з тверезістю?

¹² Як можна зберегти почуття невідкладності? Ми вже говорили про важливість молитви й необхідність постійно пам’ятати про день Єгови. На додаток Павло згадує три необхідні риси, котрі нам слід розвивати. Він каже: «Ми, що належимо дневі, будьмо тверезі, зодягнувшися в броню віри й любови, та в шолом надії спасіння» (1 Солунян 5:8). Розгляньмо коротко, як віра, надія й любов допомагають нам залишатися духовно пильними.

13. Як віра допомагає нам бути насторожі?

¹³ Ми повинні мати непохитну віру в те, що Єгова існує і що «тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євреїв 11:6). Первісне сповнення Ісусового пророцтва про кінець, яке відбулось у першому столітті, зміцнює нашу віру в те, що воно сповниться в більшому масштабі в наш час. А завдяки вірі ми з великим нетерпінням чекаємо дня Єгови, будучи впевнені, що «[пророче видіння] конче прийде, не спізниться» (Авакума 2:3).

14. Чому, щоб пильнувати, необхідна надія?

¹⁴ Наша тверда надія «для душі неначе якір». Вона дає силу зносити труднощі, навіть якщо нам доводиться чекати сповнення певних Божих обітниць (Євреїв 6:18, 19, Дерк.). Маргарет, помазана духом сестра, котрій вже за 90 і яка охрестилася більш ніж 70 років тому, зізнається: «Коли в 1963 році мій чоловік умирав від раку, мені здавалося, що було б добре, якби кінець цієї системи прийшов якнайшвидше. Але сьогодні я чітко розумію, що турбувалася в першу чергу про себе. Тоді ми не мали жодного уявлення про те, наскільки пошириться наша праця по всьому світі. Навіть тепер є ще багато місць, де та праця тільки розпочинається. Отже, я тішуся, що Єгова виявив терпіння». Апостол Павло запевняє нас: «Терпеливість [приносить] досвід, а досвід — надію, а надія не засоромить [«ніколи не розчарує», СМ]» (Римлян 5:3—5).

15. До чого спонукуватиме нас любов, навіть якщо здається, що ми чекаємо надто довго?

¹⁵ Християнська любов — визначна риса, бо вона є спонукою, що лежить в основі всіх наших вчинків. Ми служимо Єгові, оскільки любимо його, і ця любов не залежить від того, коли він сповнить свої обітниці. Любов до ближнього спонукує нас проповідувати добру новину про Царство, навіть якщо згідно Божої волі доведеться робити це ще довго і ще багато разів треба буде повертатися до тих самих дверей. Як писав Павло, «залишаються віра, надія, любов,— оці три. А найбільша між ними — любов!» (1 Коринтян 13:13). Любов допомагає нам залишатися стійкими й пильними. «[Любов] сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає» (1 Коринтян 13:7, 8).

«Тримай, що ти маєш»

16. Замість того щоб опускати руки, який склад розуму нам треба розвивати?

¹⁶ Ми живемо в знаменний час, коли світові події постійно нагадують нам, що це завершальний період останніх днів (2 Тимофія 3:1—5). Тепер не час опускати руки, а навпаки, слід ‘тримати, що ми маємо’ (Об’явлення 3:11). ‘Пильнуючи в молитвах’ і розвиваючи віру, надію й любов, ми будемо готові зустріти годину випробування (1 Петра 4:7). Ми маємо багато роботи у ділі Господньому. Побожні вчинки допомагатимуть нам невтомно пильнувати (2 Петра 3:11).

17. а) Чому не слід знеохочуватися через можливі розчарування? (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 21). б) Як можна наслідувати Єгову і які благословення чекають на тих, хто це робить?

¹⁷ Єремія писав: «Господь — це мій уділ... тому я надію на Нього складаю! Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його! Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє» (Плач Єремії 3:24—26). Дехто з нас ще не так довго чекає з надією спасіння від Єгови. Інші чекають вже протягом багатьох років. Але як же це мало в порівнянні з вічністю, що попереду! (2 Коринтян 4:16—18). Чекаючи визначеного Єговою часу, ми можемо розвивати цінні християнські риси й допомагати іншим стати на шлях правди, поки Єгова виявляє терпіння. Тож пильнуймо! Наслідуймо Єгову й будьмо терпеливими, вдячними за надію, котру він нам дав. Вірно залишаючись пильними, зберігаймо тверду надію на вічне життя. Тоді на нас неодмінно сповняться ці пророчі обітниці: «[Єгова] піднесе... тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як понижені будуть безбожні» (Псалом 37:34).

[Примітки]