Розділ 1

Чому варто читати Біблію?

Ми живемо у світі, що потопає в проблемах, більшість з яких не вдається розв’язати. Мільйони людей страждають від голоду. Зростає кількість наркоманів. Розпадається чимраз більше сімей. Знову й знову ми чуємо про насилля в сім’ї і кровозмішення. Ми дихаємо забрудненим повітрям і п’ємо отруєну воду. Більш того, люди дедалі частіше стають жертвами злочинів. Чи вдасться колись розв’язати ці та інші проблеми?

1. (Разом зі вступом). Які проблеми наших днів показують, що людство потребує керівництва?

НА ДОДАТОК до всього сьогодні життя сповнене суперечностей. Наприклад, багато хто непримиримо виступає проти абортів, називаючи їх вбивством ненародженої людини. Інші не менш переконані в тому, що жінка має право розпоряджатися власним тілом і сама повинна приймати такі рішення. Для багатьох гомосексуалізм, перелюб і дошлюбний секс — кричуща неморальність. Інші ж вважають, що це особиста справа кожного. Тож як визначити, хто має рацію, а хто помиляється?

2, 3. Як сьогодні чимало людей ставиться до Біблії?

² Біблія дає керівництво в питаннях моралі, а також показує, яким чином можна успішно подолати такі проблеми, як злочинність, голод і забруднення. Але, на жаль, для більшості людей Біблія вже не авторитет. Колись до її порад з повагою прислуха́лися, принаймні на Заході. І, хоча текст Біблії записаний людьми, майже весь християнський світ у минулому визнавав її Божим Словом і вірив, що вона натхнена самим Богом.

³ Проте сьогодні модно ставити під сумнів абсолютно все: традиції, ідеали, моральні норми, навіть існування Бога. Тож не дивно, що люди сумніваються і в цінності Біблії. Для більшості з них вона є застарілою й некорисною. Рідко хто з інтелектуалів нашого часу вважає Біблію Словом Бога. Люди скоріше погодяться з поглядом вченого Джеймса Барра, який написав: «На мою думку, біблійна традиція — плід праці людини. Це людина виклала свої вірування»¹.

4, 5. Чому важливо знати, натхнена Біблія Богом чи ні? З якою метою видано цю книжку?

⁴ Чи й ви так вважаєте? Чим, на вашу думку, є Біблія — Словом Бога чи людини? Хоч би якою була ваша відповідь, подумайте над таким фактом: якщо Біблія — просто слово людини, то логічно дійти висновку, що чіткої відповіді на запитання, як розв’язати проблеми людства, не існує. Людям не залишається нічого іншого, як тільки абияк давати собі раду і сподіватися, що їм вдасться уникнути самознищення внаслідок екологічної катастрофи або ядерної війни. Але якщо Біблія — справді Слово Бога, то саме вона необхідна нам, щоб пережити ці важкі часи.

⁵ У цій книжці ви знайдете докази того, що Біблія справді є Божим Словом. Видавці книжки сподіваються, що, розглянувши ці докази, ви зрозумієте, що тільки Біблія вказує на те, як розв’язати людські проблеми. Однак спочатку ми хотіли б навести декілька фактів, які самі по собі роблять Біблію гідною нашої уваги.

Найпоширеніша у світі книга

6, 7. На які цікаві факти щодо Біблії варто звернути увагу?

⁶ Почнемо з того, що Біблія — це бестселер, найпоширеніша в історії книжка. За останніми даними, до цього часу було надруковано набагато більше ніж 4 000 000 000 примірників цілої Біблії або окремих її частин. Це величезне число! За кількістю надрукованих примірників жодну іншу книгу не можна навіть порівняти з Біблією.

⁷ Крім того, немає інших книг, які були б перекладені стількома мовами. Цілу Біблію або ж її окремі частини тепер можна читати 2377 мовами та діалектами. Як повідомляє Американське біблійне товариство, вона доступна сьогодні приблизно 90 відсоткам населення нашої планети. Лише уявіть собі, скільки зусиль було докладено, щоб створити таку кількість перекладів! Якій ще книзі приділялося стільки уваги?

Книга, що впливає на життя людей

8, 9. Як деякі люди висловлювалися про вплив Біблії?

⁸ У «Новій британській енциклопедії» сказано, що Біблія є «можливо, найбільш впливовим зібранням книг в історії людства»². А німецький поет XIX століття Генріх Гейне зізнався: «Своєю освіченістю я завдячую одній книжці... І це... Біблія. Вона по праву називається Святим Письмом. Людина, яка втратила свого Бога, може знову знайти Його в цій книзі»³. У тому ж сторіччі борець проти рабства Вільям Сьюард заявив: «Уся надія на поступ людства повністю залежить від збільшення впливу Біблії»⁴.

⁹ Авраам Лінкольн, 16-й президент Сполучених Штатів Америки, назвав Біблію «найкращим даром, який Бог будь-коли давав людині... Без Біблії ми не знали б, що правильне, а що неправильне»⁵. Англійський юрист Вільям Блекстон, наголошуючи на тому, який вплив справляє Біблія, сказав: «На цих двох підвалинах: законі природи й виявленому законі [Біблії] — базуються всі людські закони; тобто можна сказати, що жодному людському закону не дозволяється суперечити цим законам»⁶.

Ненависть і любов до Біблії

10. Як Біблію переслідували?

¹⁰ А втім, слід зазначити, що жодна інша книжка за всю історію не ставала об’єктом такого запеклого переслідування і навіть ненависті, як Біблія. Від часів середньовіччя й до нашої епохи Біблії спалювали на багатті. Навіть у наші часи за читання й розповсюдження цієї книги людей карали штрафами і кидали до в’язниць. А в минулі сторіччя за такі «злочини» нерідко катували й страчували.

11, 12. Як Тиндаль виявив любов до Біблії?

¹¹ Разом з цим у людей розвивалася глибока любов до Біблії. Багато хто продовжував читати її попри нещадне переслідування. Згадаймо, для прикладу, Вільяма Тиндаля, англійця, який жив у XVI столітті. Він здобув освіту в Оксфордському університеті і став шанованим викладачем Кембриджського університету.

¹² Тиндаль любив Біблію. Але за його днів церковна влада наполягала на тому, щоб Біблія залишалася перекладеною тільки латинською, вже мертвою на той час мовою. Отже, щоб зробити Біблію доступною для своїх співвітчизників, Тиндаль вирішив перекласти її англійською мовою. Це було протизаконним, тож йому довелося відмовитись від своєї престижної наукової посади і втекти з Англії. Тиндаль жив у скруті, будучи вигнанцем. За цей час він встиг перекласти рідною мовою Грецькі Писання (Новий Завіт) і деякі частини Єврейських Писань (Старого Завіту). Але кінець-кінцем Тиндаля арештували, звинуватили в єресі й задушили, а його тіло спалили.

13. Що робить Біблію по-справжньому унікальною?

¹³ Тиндаль був лише одним з багатьох, хто пожертвував усім заради того, щоб читати Біблію або зробити її доступною для інших. Немає більше книг, які могли б вселити таку мужність у стількох звичайних чоловіків і жінок. У цьому будь-яка інша книга не може зрівнятися з Біблією.

Твердження про те, що Біблія — Боже Слово

14, 15. Що часто стверджували ті, хто писав Біблію?

¹⁴ Біблія унікальна також з огляду на твердження багатьох з тих, хто її писав. У написанні Біблії взяло участь близько 40 осіб, серед яких були царі, пастухи, рибалки, державні службовці, священики, принаймні один полководець і лікар. Але ці люди неодноразово стверджували, що записують не власні думки, а Божі.

¹⁵ Отож у Біблії нерідко трапляються такі вислови, як: «Дух Господній говорить в мені, а слово Його — на моїм язику!» або «Так промовив Господь, Бог Саваот» (2 Самуїла 23:2; Ісаї 22:15). Апостол Павло у своєму листі до іншого проповідника євангелія написав: «Усе Писання натхнене Богом і корисне для навчання, для напучення, для виправлення, для напоумлення в праведності, щоб Божа людина була в усьому вправна й цілковито споряджена до всякого доброго діла» (2 Тимофія 3:16, 17).

16. Які питання обговорюються в Біблії?

¹⁶ У Біблії даються відповіді на запитання, на які може відповісти тільки Бог, і це узгоджується з твердженням, що Біблія — слово Бога, а не людини. Наприклад, у ній пояснюється, чому людські уряди неспроможні досягти тривалого миру, як можна отримувати найповніше задоволення від життя і що чекає в майбутньому на землю і на людей. Безумовно, як мисляча людина, ви неодноразово задумувалися над цими та подібними питаннями. Чому б принаймні не припустити, що Біблія є Божим Словом, а отже тільки в ній можна знайти інформацію, яка заслуговує довір’я.

17, 18. а) Які звинувачення, котрі часто висувають проти Біблії, обговорюються в цій книжці? б) Які ще питання розглядаються в ній?

¹⁷ Радимо вам уважно розглянути факти, викладені в цій книжці. У деяких розділах мова йтиме про критичні зауваження, котрі часто можна почути на адресу Біблії. Чи справді Біблія несумісна з наукою? Чи вона суперечить сама собі? Що записано в ній — реальні історичні події чи просто міфи? Чи справді відбувалися чудеса, про які говориться в Біблії? Відповіді на ці запитання будуть обґрунтовані за допомогою логічної аргументації. Потім розглядатимуться незаперечні свідчення того, що Біблія написана під Божим натхненням. До таких свідчень належать її пророцтва, незрівнянна мудрість, а також її величезний вплив на життя людей. І нарешті ви побачите, як Біблія може вплинути на ваше життя.

¹⁸ Однак спершу ми обговоримо, як Біблія дійшла до нас. Уже сама історія цієї дивовижної книги доводить, що вона не просто плід людської праці.

Розділ 2

Біблія: боротьба за існування

Існує ціла низка доказів того, що Біблія — Боже Слово. Кожен з них є вагомим сам по собі, а всі разом вони просто незаперечні. У цьому і в наступному розділах ми розглянемо докази, пов’язані лише з історією Біблії. Те, що ця унікальна книга збереглась до наших днів,— справжнє чудо. Переконайтеся в цьому самі.

1. Що нам відомо про Біблію?

БІБЛІЯ не є звичайною книжкою. Це свого роду бібліотека, яка складається з 66 великих і маленьких книг. У них містяться закони, пророцтва, описи історичних подій, вірші, поради та багато іншого. Перші 39 книг були написані вірними євреями, або ізраїльтянами, задовго до народження Христа. Вони писалися переважно єврейською мовою. Цю частину Біблії часто називають Старим Завітом. Інші 27 книг написали грецькою мовою християни; ця частина Біблії широко відома як Новий Завіт. Як видно з самої Біблії, а також згідно з найдавнішою традицією, всі 66 біблійних книг писалися близько 1600 років. Цей період розпочався за часів панування Єгипту і закінчився тоді, коли владу у світі посідав Рим.

Збереглася тільки Біблія

2. а) Що можна сказати про Ізраїль за часів, коли почали писати Біблію? б) Які інші писемні пам’ятки були створені в той самий період?

² Коли понад 3000 років тому почали писати Біблію, Ізраїль був лише маленьким народом, одним з багатьох на Близькому Сході. Їхнім Богом був Єгова, а довколишні народи поклонялися незліченній кількості богів і богинь. У ті часи літературу релігійного змісту створювали не лише ізраїльтяни. Інші народи також викладали на письмі свої релігійні вірування і культурні традиції. Наприклад, дуже популярним був аккадський епос про Гільгамеша, а також епічні твори з Рас-Шамри, написані угаритською (цієї мовою розмовляли на території, яку сьогодні займає північна частина Сирії). Серед численних літературних творів можна виділити «Повчання Іпувера» і «Пророцтво Неферті» єгипетською мовою, гімни різним божествам шумерською і пророцтва аккадською ¹.

3. Завдяки чому Біблія вирізняється серед іншої літератури релігійного змісту, створеної на Близькому Сході в один і той самий період?

³ Проте всі ці літературні твори Близького Сходу спіткала однакова доля. Про них забули. Зникли навіть мови, якими вони були написані. Лише недавно археологи й філологи довідалися про існування цих творів і змогли їх прочитати. А щодо Біблії, то її перші книги, написані єврейською мовою, збереглися аж до наших днів, і багато людей читають їх. Деякі вчені заявляють, що біблійні книги, написані єврейською мовою, певною мірою ґрунтуються на тих стародавніх літературних творах. Але той факт, що стільки літературних творів було забуто, а біблійні книги єврейською мовою збереглися, суттєво вирізняє Біблію серед інших книг.

Охоронці Слова

4. Які серйозні труднощі, що з ними стикалися ізраїльтяни, могли загрожувати збереженню Біблії?

⁴ Без сумніву, з людського погляду не було жодних гарантій, що Біблія дійде до наших днів. Справді дивує, що Біблія збереглась, адже громади, членами яких вона була написана, зазнавали дуже важких випробувань і жорстоких переслідувань. У часи до Христа євреї, які створили Єврейські Писання (Старий Завіт), були відносно малим народом. Вони жили у ворожому середовищі, в оточенні могутніх царств, які змагалися між собою за верховенство. Ізраїльтянам доводилось боротися за своє існування з філістимлянами, моавітянами, аммонітянами, едомлянами та іншими народами. За часів, коли євреї поділилися на два царства, жорстока Ассирійська імперія буквально стерла з лиця землі північне царство. Пізніше вавилоняни знищили південне царство, а народ забрали в неволю, з якої через 70 років повернулася лише невелика кількість євреїв.

5, 6. Які робилися спроби знищити євреїв як народ?

⁵ Збереглися навіть відомості про спроби винищити ізраїльтян. За днів Мойсея фараон наказав убивати всіх новонароджених хлопчиків. Якщо б його наказ виконали, єврейський народ припинив би своє існування (Вихід 1:15—22). Значно пізніше, коли євреї опинилися під перським пануванням, вороги задумали знищити євреїв і домоглися, щоб цар видав відповідний закон (Естер 3:1—15). Їхній підступний план провалився. На згадку про це євреї досі відзначають свято Пурим.

⁶ Ще пізніше, коли єврейський народ перебував під владою Сирії, цар Антіох IV з усіх сил намагався нав’язати євреям еллінізм, змушуючи їх дотримуватися грецьких традицій і поклонятися грецьким богам. Йому це не вдалося. Тимчасом як більшість довколишніх народів один за одним зникали зі світової арени, євреї не зникли й навіть не асимілювалися. А разом з ними збереглись і Єврейські Писання Біблії.

7, 8. Як лиха, котрих зазнавали християни, загрожували збереженню Біблії?

⁷ Гнобили також і християн, які писали другу частину Біблії (Новий Завіт). Їхнього провідника, Ісуса, вбили як звичайного злочинця. Невдовзі після цього юдейська влада в Палестині спробувала придушити діяльність його послідовників. Коли християнство поширилося по інших краях, юдеї цькували християн, намагаючись покласти кінець їхній місіонерській праці (Дії 5:27, 28; 7:58—60; 11:19—21; 13:45; 14:19; 18:5, 6).

⁸ За часів Нерона римська влада, яка спочатку була толерантною до християн, змінила своє ставлення до них. Таціт з гордістю писав про «добірні тортури», на які віддавав християн цей безжалісний імператор. Відтоді приналежність до християн вважалася найтяжчим злочином ². У 303 році н. е. імператор Діоклетіан виступив проти самої Біблії. Намагаючись викоренити християнство, він наказав спалювати всі Біблії, які знаходили в християн ³.

9. Що сталося б, якби спроби винищити євреїв і християн були успішними?

⁹ Такі переслідування й геноцид по-справжньому загрожували збереженню Біблії. Якби євреїв спіткала доля філістимлян і моавітян або якщо б юдейська й римська влада змогла викоренити християнство, то хто б написав і зберіг Біблію? На щастя, охоронців Біблії — спочатку євреїв, а потім християн — нікому не вдалося знищити, і Біблія збереглась. Однак була ще одна серйозна небезпека, котра загрожувала якщо не збереженню Біблії, то принаймні її точності.

Помилки переписувачів

10. Що на початку робилося для збереження Біблії?

¹⁰ Чимало з вищезгаданих писемних пам’яток, які з часом пішли в забуття, були викарбувані на камені або на відносно тривких глиняних табличках. З Біблією все було інакше. Її писали спочатку на папірусі або на пергаменті — матеріалах, які нищаться набагато швидше. Тому оригінали біблійних рукописів зникли давним-давно. Як же тоді вдалося зберегти Біблію? Завдяки копіткій праці переписувачів з’явилися тисячі рукописних копій. До того як винайшли друк, переписування було звичайним методом розмноження книг.

11. Чого неможливо уникнути в процесі переписування від руки?

¹¹ Однак переписування від руки криє в собі певну небезпеку. Фредерік Кеньйон, відомий археолог і завідувач бібліотеки Британського музею, сказав: «Ще не створено такої людської руки і такого мозку, які могли б переписати велику працю без жодної помилки... Помилок неможливо було уникнути»⁴. Якщо в якийсь рукопис вкрадалася помилка, то вона повторювалась при виготовленні копій з цього рукопису. А оскільки з часом копій ставало чимраз більше, то в них вкрадалося й чимало помилок.

12, 13. Хто дбав про збереження тексту Єврейських Писань?

¹² Було створено багато тисяч копій Біблії, тож чи можна бути впевненими, що її зміст не змінився до невпізнання? Візьмімо, для прикладу, Єврейські Писання (Старий Завіт). У другій половині VI століття до н. е., коли євреї повернулися з вавилонської неволі, охоронцями єврейського тексту Біблії стали соферими, тобто «переписувачі». В їхні обов’язки входило виготовлення копій Писань, якими могли користуватися в поклонінні як окремі особи, так і групи людей. Соферими були справжніми фахівцями, які дуже якісно і з запопадливістю виконували свою працю.

¹³ У VII—X століттях нашої ери переписуванням біблійного тексту займалися наступники соферимів, масорети. Їхня назва походить від єврейського слова, яке означає «традиція». Вони також були переписувачами і дбали про збереження традиційного єврейського тексту Біблії. Масорети дуже скрупульозно виконували свою працю. Наприклад, для виготовлення копій переписувач мав користуватися належно завіреним рукописом, і йому не дозволялося писати з пам’яті. Перш ніж написати кожну літеру, він мусив звірити її з основним текстом ⁵. Професор Норман Готтвальд говорить: «Певне уявлення про старанність, з якою вони виконували свою працю, дає нам рабинська вимога про те, щоб усі нові рукописи ретельно перевірялись і копії з виявленими помилками знищувалися»⁶.

14. Яке відкриття дало можливість переконатися, наскільки точно соферими і масорети передавали біблійний текст?

¹⁴ Наскільки точно передавали текст соферими і масорети? До 1947 року відповісти на це запитання було нелегко, оскільки найстаріші повні рукописи єврейських біблійних книг датувалися X століттям нашої ери. Проте 1947 року в печерах біля Мертвого моря знайшли фрагменти дуже старих рукописів, у тому числі уривки біблійних книг. Деякі фрагменти належали до часу перед Христом. Вчені порівняли їх з наявними єврейськими рукописами, щоб переконатися, наскільки точно передавався текст. Що з’ясувалось у результаті такого порівняння?

15. а) Що з’ясувалось, коли порівняли рукопис книги Ісаї, знайдений біля Мертвого моря, з масоретським текстом? б) Якого висновку можна дійти з огляду на те, що деякі рукописи Мертвого моря містять певні розбіжності у тексті? (Дивіться примітку).

¹⁵ Одним з найстаріших знайдених рукописів була повна книга Ісаї. Узгодженість текстів цього рукопису і наявної сьогодні масоретської Біблії просто вражає. Професор Міллар Берроуз пише: «Багато розбіжностей між [нещодавно знайденим] рукописом книги Ісаї з монастиря св. Марка та масоретським текстом можна пояснити помилками при переписуванні. Якщо не враховувати цього, то в загальному рукопис чудово узгоджується з текстами середньовічних манускриптів. Така узгодженість між рукописами, один з яких є набагато старішим, дає переконливий доказ точності традиційного тексту в цілому». Берроуз додає: «Це справді дивовижна річ, що приблизно за 1000 років текст зазнав таких незначних змін»a.

16, 17. а) Чому можна бути впевненими у точності тексту Християнських Грецьких Писань? б) Що Фредерік Кеньйон заявив стосовно тексту Грецьких Писань?

¹⁶ Якщо говорити про частину Біблії, яку написали християни грецькою мовою (так званий Новий Завіт), то її переписувачі, на відміну від висококваліфікованих фахівців-соферимів, були скоріше обдарованими аматорами. Але вони серйозно ставилися до своєї праці, хоча їм могло загрожувати покарання з боку влади. Текст, котрий ми маємо сьогодні, в цілому не відрізняється від оригіналу. У цьому можна бути впевненими з двох причин. По-перше, існують рукописи, датовані часом, набагато ближчим до часу написання оригіналу, ніж у випадку з Єврейськими Писаннями. Наприклад, один фрагмент Євангелія від Івана датується першою половиною II століття, а це менш ніж 50 років від часу, коли Іван, імовірно, написав своє Євангеліє. По-друге, велика кількість рукописів, які збереглися до наших днів, яскраво свідчить про точність тексту.

¹⁷ Щодо цього Фредерік Кеньйон заявив: «Не буде перебільшенням сказати, що в цілому біблійний текст є достовірним. Особливо це стосується Нового Завіту. Кількість рукописів Нового Завіту, його ранніх перекладів, а також цитат з нього в працях стародавніх письменників Церкви є настільки великою, що можна бути впевненими, що точний варіант кожного сумнівного уривка зберігся в тому чи іншому з цих стародавніх джерел. Такого не скажеш про жодну іншу стародавню книгу у світі»¹⁰.

Люди та їхні мови

18, 19. Завдяки чому Біблія стала доступною не лише тими мовами, якими писалася?

¹⁸ Мови, якими була написана Біблія, також могли перешкодити її збереженню. Перші 39 біблійних книг писалися здебільшого єврейською мовою — мовою ізраїльтян. Але вона ніколи не була поширеною. Якби Біблія була доступна лише цією мовою, ніхто, крім євреїв і небагатьох іноземців, які знали єврейську мову, ніколи не відчув би на собі її впливу. Однак у III столітті до н. е. заради євреїв, котрі жили в Александрії (Єгипет), Єврейські Писання почали перекладати на грецьку мову. У ті часи грецька була міжнародною мовою. Таким чином Єврейські Писання стали доступними і для людей з інших народів.

¹⁹ Коли прийшов час для написання другої частини Біблії, грецька все ще була дуже поширеною, тож останні 27 книг Біблії писалися цією мовою. Але грецьку розуміли не всі. Тому невдовзі переклади біблійних книг, написаних як єврейською, так і грецькою, почали з’являтися й іншими поширеними в той час мовами — сирійською, коптською, вірменською, грузинською, готською та ефіопською. Державною мовою Римської імперії була латинська. Цією мовою створили стільки перекладів Біблії, що виникла потреба в офіційному перекладі. Роботу над ним завершили в 405 році н. е., і він отримав назву Вульгата (що означає «загальноприйнятий» або «народний»).

20, 21. Що могло перешкодити збереженню Біблії і чому ці перешкоди вдалося подолати?

²⁰ Отже, Біблія збереглася до перших століть нашої ери всупереч багатьом перепонам. Люди, котрі писали її, належали до зневажених і переслідуваних меншостей, що жили в тяжких умовах у ворожому світі. У процесі переписування зміст Біблії міг дуже змінитись, але цього не трапилося. Крім того, вона стала доступною не лише для людей, які володіли певними мовами, хоча така небезпека й існувала.

²¹ Чому ж було так важко зберегти Біблію? Відповідь дає сама Біблія: «Весь світ лежить у владі Злого» (1 Івана 5:19). З огляду на це слід було сподіватися, що світ протидіятиме поширенню правди, викладеної на письмі. Тож чому Біблія збереглася, тимчасом як багато інших літературних творів були забуті, хоч їм і не загрожувало стільки небезпек? Біблія відповідає й на це запитання. У ній сказано: «Слово Єгови триває вічно» (1 Петра 1:25). Якщо Біблія — це насправді Боже Слово, то людина не в силі її знищити. Історія неодноразово підтверджувала цей факт, в тому числі й у наш час.

22. Яка зміна відбулася на початку IV століття нашої ери?

²² Однак в IV столітті нашої ери сталося те, що спричинило нові напади на Біблію і радикально вплинуло на хід європейської історії. Уже через десять років після того, як Діоклетіан спробував знищити всі примірники Біблії, політика імперії змінилась і «християнство» легалізували. Ще через 12 років, у 325 році н. е., на «християнському» Нікейському соборі головував римський імператор. Чому такі на перший погляд позитивні зміни загрожували Біблії? Відповідь на це запитання міститься в наступному розділі.

[Примітки]

Інший коментатор зазначив: «Незважаючи на сумніви, незмінним залишається факт, що текст, котрий дійшов до нас, здебільшого правильно передає слова авторів, дехто з яких жив близько трьох тисяч років тому. І попри зміни в тексті немає серйозних підстав сумніватися, що зміст Старого Завіту є цінним для нас»⁹.

[Рамка на сторінці 19]

Достовірність тексту Біблії підтверджено

Щоб зрозуміти, наскільки добре підтверджено достовірність біблійного тексту, достатньо порівняти його з іншими літературними творами, які дійшли до нас з давнини — з класичною літературою Греції та Риму. Більшість цих творів була написана після завершення Єврейських Писань. Історія не згадує про жодні спроби геноциду проти греків чи римлян або про намагання знищити їхню літературу. Однак зверніть увагу на коментарі професора Фредеріка Брюса:

«До наших днів збереглася деяка кількість рукописів праці «Записки про галльську війну» Цезаря (58—50 рр. до н. е.), проте тільки дев’ять чи десять з них у доброму стані, а найстаріший був створений приблизно через 900 років після часів Цезаря.

Зі 142 книжок «Історії Риму від заснування міста» Лівія (59 р. до н. е.—17 р. н. е.) збереглося лише 35; про них нам відомо не більш ніж з двадцяти рукописів, гідних хоча б якоїсь уваги, і тільки один з них, що містить фрагменти книг III—VI, датується IV століттям.

З чотирнадцяти книжок «Історії» Таціта (бл. 100 р. н. е.) збереглося лише чотири з половиною; з шістнадцяти книжок його «Анналів» десять збереглося повністю, а дві частково. Наявні частини цих двох визначних історичних праць ґрунтуються на двох рукописах, один з яких датується дев’ятим століттям, а другий — одинадцятим. (...)

«Історія» Фукідіда (бл. 460—​400 рр. до н. е.) збереглась у восьми рукописах, найстаріший з яких датується прибл. 900 роком н. е., а також на кількох клаптиках папірусу, датованих початком християнської ери.

Те саме можна сказати й про «Історію» Геродота (бл. 488​—​428 рр. до н. е.). Проте жоден фахівець з античної філології не сприйняв би серйозно твердження, що праці Геродота і Фукідіда не достовірні лише тому, що найстаріші наявні рукописи цих праць були створені через більш як 1300 років після оригіналів» («The Books and the Parchments», сторінка 180).

Порівняйте цю інформацію з фактом, що існують тисячі рукописів різних частин Біблії. А деякі рукописи Християнських Грецьких Писань були створені не пізніше ніж через сто років після написання оригіналу.

[Ілюстрація на сторінці 13]

Євреї були невеликим народом, якому постійно загрожували сильніші народи. На цьому стародавньому рельєфі зображено, як ассирійці ведуть євреїв у неволю.

[Ілюстрація на сторінці 14]

До винайдення друку Біблію переписували від руки.

[Ілюстрація на сторінці 16]

За Нерона приналежність до християн вважалася найтяжчим злочином.

[Ілюстрація на сторінці 21]

Вивчення знайденого біля Мертвого моря рукопису книги Ісаї показало, що приблизно за 1000 років вона практично не змінилася.

[Ілюстрація на сторінці 23]

Імператору Діоклетіану не вдалося знищити Біблію.

Розділ 3

Фальшивий друг Біблії

У цьому розділі ми розглянемо головну причину того, чому багато людей у нехристиянських країнах не сприймає Біблію як Боже Слово. Як показує історія, християнський світ узяв на себе роль охоронця Біблії, заявляючи про свою пошану до неї. Проте з релігійними організаціями християнського світу асоціюються одні з найжахливіших подій в історії — від середньовічних хрестових походів і погромів до Голокосту наших днів. Але чи можна вважати поведінку людей, які належать до християнського світу, достатньо вагомою причиною, щоб відкидати Біблію? Річ у тім, що християнський світ виявився фальшивим другом Біблії. І коли в IV столітті він повстав на світовій арені, боротьба Біблії за існування аж ніяк не припинилась.

1, 2. (Разом зі вступом). а) Чому багато людей не сприймає Біблію як Боже Слово? б) Яка гідна похвали праця виконувалася протягом I—II століть і яка небезпека почала зароджуватися?

НАПИСАННЯ Біблії було завершено наприкінці I століття. Відтоді головну роль у переписуванні й розповсюдженні повної Біблії відігравали християни. Разом з тим вони перекладали її мовами, найпоширенішими в їхні дні. Тимчасом як християнський збір виконував цю гідну похвали працю, почало формуватися те, що згодом виявилось украй небезпечним для збереження Біблії.

² Такий розвиток подій передрікався в самій Біблії. Якось Ісус розповів притчу про чоловіка, котрий посіяв на полі добре насіння пшениці. Але «поки люди спали», ворог посіяв насіння бур’янів. Обидва види насіння дали сходи. Бур’яни так розрослися, що певний час за ними не було видно пшениці. Цією притчею Ісус показав, що плодом його праці будуть правдиві християни, а після його смерті в збір проникнуть фальшиві християни. І зрештою буде важко відрізнити справжніх від фальшивих (Матвія 13:24—30, 36—43).

3. Як, за словами апостола Петра, мали впливати на довіру людей до Біблії уподібнені до бур’янів «християни»?

³ Апостол Петро прямо попередив про те, як ці уподібнені до бур’янів «християни» впливатимуть на ставлення людей до християнства і Біблії. Він застеріг: «Серед вас з’являться лжевчителі. Власне вони потай впровадять згубне сектантство та зречуться навіть власника, який купив їх, і цим стягнуть на себе самих швидке знищення. Крім того, багато хто наслідуватиме розгнуздану поведінку таких людей, і через них говоритимуть зневажливо про дорогу правди» (2 Петра 2:1, 2).

4. Як пророцтва Ісуса і Петра сповнялись уже в I столітті?

⁴ Пророцтва Ісуса і Петра сповнялись уже в I столітті. Честолюбні люди проникли в християнський збір і почали сіяти незгоди (2 Тимофія 2:16—18; 2 Петра 2:21, 22; 3 Івана 9, 10). Упродовж наступних двох століть біблійна правда змішувалася з грецькою філософією, і чимало людей помилково стали приймати язичницькі вчення за біблійну правду.

5. Як змінився статус «християнства» на початку IV століття?

⁵ У IV столітті «християнство» стало державною релігією Римської імперії. Але це «християнство» дуже відрізнялось від релігії, яку проповідував Ісус Христос. На той час «бур’яни» буйно розрослись, як і передрікав Ісус. Однак можна не сумніватися, що й тоді були ті, хто представляв правдиве християнство і намагався дотримуватись Біблії як Божого натхненого Слова (Матвія 28:19, 20).

Протидія перекладу Біблії

6. Коли почало формуватися християнство, яке ми знаємо сьогодні, і в чому полягала одна з його відмінностей від християнства, що ґрунтується на Біблії?

⁶ Християнство в такому вигляді, як ми його знаємо сьогодні, почало формуватися саме за днів Константина. Відтоді спотворена форма християнства, яка на той час уже міцно вкоренилась, перестала бути просто релігією. Вона злилася з державою, а її провідники відігравали важливу роль у політиці. Згодом відступницька церква почала використовувати свій політичний вплив так, що це повністю суперечило принципам правдивого християнства, яке ґрунтувалося на Біблії. У результаті з’явилася ще одна загроза для Біблії. Яка саме?

7, 8. Коли і чому папа виступив проти перекладу Біблії?

⁷ Коли латинська мова вийшла з ужитку, виникла потреба в нових перекладах Біблії. Але католицька церква більше не була зацікавлена в цьому. У 1079 році Вратислав, який згодом став королем Богемії, попросив у папи Григорія VII дозвіл на переклад Біблії мовою своїх підданих. Папа відмовив йому. Він заявив: «Ті, хто часто роздумує над цим, розуміють, що небезпідставно Всемогутньому Богові вгодно, щоб деякі місця святого письма залишались таємницею. Інакше, якби воно було зрозумілим для всіх, то, можливо, його не дуже цінували б і не шанували б або ж малоосвічені люди могли б його неправильно розуміти, і це доводило б до помилок»¹.

⁸ Папа хотів, щоб Біблія залишалась латинською мовою, яка на той час була вже мертвою. Біблію не можна було перекладати мовами простих людей, і її зміст мав залишатись «таємницею»a. Латинську Вульгату Ієроніма, створену в V столітті з метою зробити Біблію доступною для всіх, тепер використовували для приховування її змісту від людей.

9, 10. а) Як росла протидія перекладу Біблії з боку католицької церкви? б) З якою метою церква протидіяла перекладу Біблії?

⁹ В епоху середньовіччя церква дедалі сильніше протидіяла перекладу Біблії іншими мовами. У 1199 році папа Інокентій III написав настільки гнівного листа архієпископу Метца (Німеччина), що той попалив усі Біблії німецькою мовою, котрі тільки міг знайти ³. У 1229 році собор у Тулузі (Франція) видав указ, який забороняв «мирянам» володіти Біблією, перекладеною на загальнопоширену мову ⁴. У 1233 році провінційний собор у Таррагоні (Іспанія) наказав зібрати й спалити всі примірники «Старого чи Нового Завіту»⁵. У 1407 році собор духівництва, скликаний в Оксфорді (Англія) архієпископом Томасом Арунделом, категорично заборонив перекладати Біблію англійською чи будь-якою іншою мовою ⁶. А 1431 року (також в Англії) велльський єпископ Стаффорд заборонив не лише перекладати Біблію англійською мовою, але й володіти такими перекладами ⁷.

¹⁰ Ці представники церковної влади не прагнули знищити Біблію, а хотіли зробити з неї свого роду релікт і залишити її тією мовою, якою мало хто міг читати. Таким чином вони старалися запобігти тому, що загрожувало їхній владі, і прикривалися при цьому боротьбою з єрессю. Якби їм це вдалося, то Біблія виклика́ла б до себе лише академічний інтерес. Вона не справляла б практично жодного впливу на життя звичайних людей.

Захисники Біблії

11. Що сталося, коли Хуліан Ернандес таємно перевіз до Іспанії Біблії рідною мовою?

¹¹ На щастя, чимало щирих людей не слухалося цих наказів. Але такий непослух був небезпечний. Мати Біблію вважалося злочином, і дехто за це дуже постраждав. Розгляньмо приклад іспанця на ім’я Хуліан Ернандес. Згідно з книжкою Джона Фокса «Історія християнського мучеництва», Хуліан «взявся перевезти з Німеччини у свою країну велику партію Біблій у бочках з-під рейнського вина». Зраджений, він потрапив у руки католицької інквізиції. А тих, кому ці Біблії призначалися, «катували без розбору, і потім більшості з них присудили різні покарання. Хуліана спалили, двадцять осіб засмажили на рожні, кількох засудили на довічне ув’язнення, декого публічно відшмагали батогом, багатьох відправили на галери»⁸.

12. Звідки відомо, що релігійні провідники середньовіччя не були представниками християнства, котре ґрунтується на Біблії?

¹² Яке кричуще зловживання владою! Безперечно, ці релігійні провідники аж ніяк не були представниками християнства, що ґрунтується на Біблії! У самій Біблії виявлено, до кого вони належали: «Діти Бога і діти Диявола пізнаються ось по чому: кожен, хто не ходить у праведності,— не від Бога, як і той, хто не любить свого брата. Бо саме таку звістку ви чули від початку, що ми повинні любити одні одних, не як Каїн, котрий був від Злого і вбив свого брата» (1 Івана 3:10—12).

13, 14. а) Який вражаючий факт, пов’язаний з Біблією в епоху середньовіччя, свідчить про те, що вона походить від Бога? б) Що змінилося в Європі, якщо говорити про Біблію?

¹³ Справді вражає, що чоловіки й жінки були готові наразити себе на жахливу небезпеку заради того, щоб мати Біблію! І число таких людей зростало аж до наших днів. Завдяки Біблії люди розвивають глибоку відданість Богові, вони готові терпеливо зносити страждання і покірливо йти на страшну смерть, не прагнучи помсти для своїх катів. Усе це переконливо свідчить, що Біблія насправді є Словом Бога (1 Петра 2:21).

¹⁴ Після того як у XVI столітті протестанти повстали проти влади католицької церкви, їй самій довелося створити переклади Біблії загальнопоширеними європейськими мовами. Але навіть тоді Біблію пов’язували скоріше з протестантизмом, ніж з католицизмом. Католицький священик Едвард К’юба написав: «Слід визнати, що одним з найбільш трагічних наслідків протестантської Реформації було те, що католики перестали цікавитися Біблією. Хоча Біблію ніколи не забували повністю, для більшості католиків вона стала закритою книгою»⁹.

«Вища» критика

15, 16. Чому можна сказати, що протестантизм також протидіяв Біблії?

¹⁵ Однак протестантські церкви також винні в тому, що протидіяли Біблії. З бігом часу деякі протестантські вчені розпочали інший, інтелектуальний, напад на цю книгу. Протягом XVIII​—​XIX століть вони розробили метод вивчення Біблії, відомий як «вища» критика. Прихильники цього методу стверджували, що велика частина Біблії складається з легенд і міфів. Дехто навіть заперечував існування Ісуса Христа. Ці протестантські вчені називали Біблію не Божим Словом, а словом людини, до того ж дуже заплутаним.

¹⁶ Хоча найбільш крайні з цих поглядів уже відкинуто, так звану вищу критику все ще викладають у семінаріях. А від протестантських священиків нерідко можна почути, що вони не визнають деякі великі уривки біблійного тексту. Так в одній австралійській газеті було наведено слова англіканського священика, який заявив, що записана в Біблії інформація в багатьох випадках «просто неправильна. Деякі історичні дані неправильні. Певні факти явно підтасовані». Таке мислення є плодом «вищої» критики.

«Говоритимуть зневажливо»

17, 18. Як поведінка християнського світу стягнула ганьбу на Біблію?

¹⁷ Проте саме поведінка тих, хто належав до християнського світу, була, мабуть, найбільшою перешкодою, яка заважала людям сприймати Біблію як Боже Слово. Християнський світ стверджує, що живе за Біблією, але своєю поведінкою стягає велику ганьбу на Біблію і на саме поняття «християнин». Апостол Петро передрікав, що про дорогу правди «говоритимуть зневажливо», і його слова сповнились (2 Петра 2:2).

¹⁸ Наприклад, у той самий час, як церква забороняла перекладати Біблію, папа організовував великі воєнні кампанії проти мусульман на Близькому Сході. Їх називали «священними» хрестовими походами, хоча в них не було нічого священного. Перший — названий «походом бідноти» — показав, чого можна було сподіватися від подальших. Перед тим як покинути Європу, некероване військо, підбурене проповідниками, напало на євреїв у Німеччині, винищуючи їх в одному місті за іншим. Чому? Історик Ганс Ебергард Майєр говорить: «Аргумент, що євреї — вороги Христа і тому заслуговують на покарання, був жалюгідною спробою приховати справжню спонуку — жадобу»¹⁰.

19—21. Як Тридцятилітня війна, а також діяльність європейських місіонерів і колоніальна експансія стягували ганьбу на Біблію?

¹⁹ Повстання протестантів у XVI столітті позбавило католицизм влади в багатьох країнах Європи. У результаті спалахнула Тридцятилітня війна (1618—1648), яку в книжці «Всесвітня історія» названо «однією з найжахливіших воєн в історії Європи». Якою була головна причина війни? «Ненависть католиків до протестантів, а протестантів до католиків»¹¹.

²⁰ На той час християнський світ почав поширюватися за межі Європи, приносячи «християнську» культуру в інші куточки землі. Це була збройна експансія, яка відзначалася жорстокістю і пожадливістю її учасників. Іспанські конкістадори швидко знищили тубільну культуру на обох Американських континентах. В одній книжці з історії зазначається: «Іспанські завойовники зруйнували місцеву культуру, не насадивши європейську. Основним, що тягнуло їх у Новий Світ, була жадоба золота»¹².

²¹ З Європи на інші континенти вирушили також протестантські місіонери. Одним з результатів їхньої праці стало розширення колоніальних володінь. Сьогодні багато хто вважає, що діяльність протестантських місіонерів «нерідко слугувала прикриттям для того, щоб мати владу над людьми, а також виправданням цьому. Взаємозв’язок між місією, технологією та імперіалізмом добре відомий»¹³.

22. Як християнський світ стягнув ганьбу на християнство у XX столітті?

²² Тісний зв’язок між релігіями християнського світу й державою існує і в наші дні. Дві світові війни велися переважно «християнськими» народами. З обох сторін священнослужителі закликали молодих чоловіків воювати й убивати ворогів, які часто належали до тієї самої релігії, що й вони. У книжці «Якщо церкви прагнуть миру у світі» сказано: «Звичайно, [церквам] не робить честі те, що сьогоднішня воєнна система розрослась і спричинила найбільше спустошення в державах, відданих християнству»¹⁴.

Боже Слово збереглося

23. Як історія християнського світу доводить, що Біблія є Божим Словом?

²³ Ми переглянули довгу сумну історію християнського світу, щоб наголосити два факти. По-перше, ці події відбувалися на сповнення пророцтв, записаних у Біблії. У ній передрікалося, що багато людей, які називатимуть себе християнами, стягнуть ганьбу на Біблію і християнство. Те, що так і сталося, свідчить про правдивість Біблії. А втім, не слід забувати, що поведінка людей, які належать до християнського світу, не має нічого спільного з християнством, що ґрунтується на Біблії.

24. Що вирізняє правдивих християн і водночас викриває християнський світ?

²⁴ Сам Ісус Христос пояснив, чим мають вирізнятися правдиві християни: «По тому всі розпізнають, що ви мої учні, коли між вами буде любов» (Івана 13:35). Далі Ісус сказав: «Вони, як і я, не належать світу» (Івана 17:16). З обох цих поглядів християнський світ показує, що не має нічого спільного з християнством, яке ґрунтується на Біблії. Він видає себе за друга Біблії, але цей друг явно фальшивий.

25. Чому Біблія змогла «пережити» всі лиха і збереглася до наших днів?

²⁵ По-друге, Біблія збереглася до наших днів і все ще справляє позитивний вплив на життя багатьох людей. Такий факт справді вражає, адже християнський світ у цілому дуже перешкоджав цьому. Перекладу Біблії запекло протидіяли. Вона зазнавала нападів з боку вчених-модерністів. Фальшивий друг Біблії — християнський світ — стягував на неї ганьбу своєю нехристиянською поведінкою. Біблія все це «пережила». Чому? Тому що вона не така, як усі інші книжки. Біблія не може зникнути. Вона є Божим Словом, і в ній говориться: «Трава засихає, а квітка зів’яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме!» (Ісаї 40:8).

[Примітки]

[Вставка на сторінці 34]

Основні протестантські церкви брали участь в інтелектуальному нападі на Біблію.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Історія християнського світу бере свій початок з того часу, як Константин легалізував «християнство» своїх днів.

[Ілюстрації на сторінці 29]

Папи Григорій VII та Інокентій III були видатними фігурами в боротьбі католицької церкви проти перекладання Біблії загальнопоширеними мовами.

[Ілюстрація на сторінці 33]

Жахлива поведінка людей, які належали до християнського світу, спонукала багатьох засумніватися в тому, що Біблія — справді Боже Слово.

[Ілюстрація на сторінці 35]

Російські солдати часів Першої світової війни схилили коліна перед іконою, перш ніж іти вбивати інших «християн».

Розділ 4

Наскільки вірогідним є Старий Завіт?

У наступних кількох розділах ми обговоримо закиди, які висувають на адресу Біблії сучасні критики. Дехто заявляє, ніби Біблія суперечить сама собі і не узгоджується з наукою. До цих закидів ми повернемося пізніше. А спершу розгляньмо поширене твердження, що Біблія — це лише збірка міфів і легенд. Чи мають противники Біблії вагомі підстави для такої критики? Звернімо увагу спочатку на Єврейські Писання, так званий Старий Завіт.

1, 2. Як відбувалась облога Єрихона і які у зв’язку з цим виникають питання?

СТАРОДАВНЄ місто в облозі. Величезний натовп нападників перейшов Йордан і отаборився перед високими міськими мурами. Але яка ж дивна в них тактика! Шість днів поспіль вони мовчки обходять місто, лише священики сурмлять у роги. І ось на сьомий день військо в повному мовчанні обходить місто сім разів. Раптом священики щосили починають сурмити. Усе військо видає гучний бойовий крик, і захисні мури обвалюються, здіймаючи в повітря хмари пилу. Місто стає беззахисним (Ісус Навин 6:1—21).

² Так у книзі Ісуса Навина — шостій у Єврейських Писаннях — описано падіння Єрихона, яке відбулося майже 3500 років тому. Та чи було це насправді? Багато прихильників так званої вищої критики, не вагаючись, скажуть «ні»a. Вони стверджують, що книга Ісуса Навина, як і п’ять попередніх книг Біблії, складається з легенд, написаних через багато століть після згаданих у них подій. Чимало археологів також підтримало б цей погляд. На їхню думку, коли ізраїльтяни прийшли в ханаанський край, Єрихон, можливо, взагалі ще не існував.

3. Чому важливо з’ясувати, чи є Біблія точною з погляду історії?

³ Це серйозні закиди. Читаючи Біблію, ви помітите, що її вчення тісно пов’язані з історією. Бог звертався до конкретних чоловіків, жінок, сімей і цілих націй, він давав накази реальному народу. Сучасні вчені, які ставлять під сумнів історичність Біблії, сумніваються також в її цінності і достовірності. Якщо Біблія справді є Словом Бога, то вона повинна містити описи реальних історичних подій, а не якісь легенди та міфи. Чи мають ці критики підстави для заперечення історичної достовірності Біблії?

Наскільки можна довіряти «вищій» критиці?

4—6. Наведіть деякі гіпотези з «вищої» критики Велльгаузена.

⁴ Становлення так званої вищої критики Біблії почалось у XVIII—XIX століттях. У другій половині XIX століття німецький критик Юліус Велльгаузен виклав свою теорію про те, що перші шість книг Біблії, у тому числі книга Ісуса Навина, були написані в V столітті до н. е., тобто приблизно через тисячу років після згаданих у них подій. Однак він зазначив, що вони містять матеріал, який був написаний раніше ¹. Цю теорію включили в 11-те видання «Британської енциклопедії», опубліковане 1911 року. У ній говорилося: «Книга Буття була укладена після [вавилонської] неволі на основі священицького джерела (P) того періоду, а також давніших несвященицьких джерел, які суттєво відрізняються від P мовою, стилем і релігійними уявленнями».

⁵ На погляд Велльгаузена та його послідовників, події, описані в найстаріших частинах Єврейських Писань, були «не стільки реальною історією, скільки поширеними переказами давнини»². Ті ранні оповіді вони вважали лише відображенням історії Ізраїлю пізніших часів. Наприклад, вони заявляли, що ворожнечі між Яковом та Ісавом насправді не існувало, а розповідь про це відображає ворожнечу між ізраїльським та едомським народами.

⁶ Ці критики також вважали, що Мойсей ніколи не отримував наказу зробити ковчег угоди і що ніколи не існувало намету, який був осередком поклоніння ізраїльтян у пустині. Вони твердили, що священицькі повноваження остаточно закріпились за нащадками Аарона лише за декілька років перед тим, як вавилоняни знищили Єрусалим. А це, на думку критиків, відбулося на початку VI століття до н. е.³

7, 8. Які «докази» своїх теорій наводив Велльгаузен і чи були вони переконливі?

⁷ Але які «докази» вони мали для підтвердження своїх ідей? Біблійні критики заявляють, що можуть виділити кілька різних документів, з яких начебто складається текст перших книг Біблії. Головний принцип, яким керуються критики, такий: вони припускають, що кожний біблійний вірш, котрий містить тільки слово Бог (єврейською ’Елогı́м), був написаний одним автором, а кожен вірш, у якому Бога названо по імені Єгова, написав інший автор — ніби один автор не міг вживати обидва слова ⁴.

⁸ Так само, коли в книзі якусь подію описано більш ніж один раз, це вважають доказом того, що над нею працювало кілька осіб, хоча і в іншій стародавній семітській літературі трапляються подібні приклади повторення. Крім того, припускають, що будь-яка зміна стилю говорить про зміну автора. Але навіть сучасні письменники змінюють стиль на різних етапах своєї творчості або в залежності від тематикиb.

9—11. Наведіть деякі значні недоліки сучасної біблійної критики.

⁹ Чи існує надійне обґрунтування для цих теорій? Аж ніяк. Один коментатор зауважив: «Критика, в ліпшому разі, базується на гіпотезах і припущеннях: завжди можна щось поправити, спростувати чи замінити. Вона є звичайним розумуванням, тому їй властиві сумніви і здогадки, що є невід’ємною частиною будь-яких розумувань»⁵. А біблійна критика базується на «гіпотезах і припущеннях» у більшій мірі, ніж будь-яка інша.

¹⁰ Ґлісон Арчер молодший вказує на ще одну хибу в міркуваннях поборників «вищої» критики. За його словами, проблема полягає в тому, що представники «школи Велльгаузена виходили з голого припущення (яке вони навіть не спромоглися довести), що релігія ізраїльтян, як і будь-яка інша, мала чисто людське походження і що її слід вважати лише продуктом еволюції»⁶. Інакше кажучи, Велльгаузен та його послідовники виходили з припущення, що Біблія — це просто слово людини, і на цьому будували свої подальші міркування.

¹¹ У 1909 році «Єврейська енциклопедія» («The Jewish Encyclopedia») вказала на ще два недоліки в теорії Велльгаузена: «Аргументація, якою Велльгаузен полонив мало не всіх сучасних біблійних критиків, ґрунтується на двох припущеннях: по-перше, з розвитком релігії ритуали стають складнішими і, по-друге, старіші джерела описують більш ранні стадії формування ритуалів. Перше припущення суперечить факту існування примітивних культур, а друге спростовується наявними кодексами ритуалів, наприклад індійськими».

12. Що можна сказати про слушність біблійної критики з позиції археології?

¹² Чи можливо якимсь чином перевірити теорії «вищої» критики, щоб переконатись, правильні вони чи ні? У «Єврейській енциклопедії» далі говориться: «Погляди Велльгаузена майже повністю ґрунтуються на суто текстуальному аналізі, і їх необхідно доповнити науковими археологічними дослідженнями». Чи з плином часу археологія підтвердила слушність теорій Велльгаузена? Відповідь знаходимо в «Новій британській енциклопедії»: «Археологічна критика, схоже, підтверджує достовірність характерних історичних подробиць навіть з найдавніших періодів [біблійної історії] і ставить під сумнів теорію про те, що оповіді у П’ятикнижжі [події, описані в найдавніших книгах Біблії] є відображенням історії значно пізніших часів».

13, 14. Чому «вища» критика Велльгаузена попри свою хитку основу є досі популярною?

¹³ Чому ж біблійна критика попри всі свої недоліки настільки популярна серед сучасних інтелектуалів? Тому що вона говорить те, що їм хочеться почути. Один вчений XIX століття пояснив: «Особисто я вітаю цю книжку Велльгаузена більше, ніж інші книжки, оскільки пекуче питання щодо історії Старого Завіту, на мій погляд, нарешті вирішено так, що це узгоджується з принципом еволюції людини, який я не можу не застосовувати до історії всієї релігії»⁷. Очевидно, «вища» критика якнайліпше відповідала його упередженим поглядам еволюціоніста. І зрештою обидві теорії служили одній меті. Так само як еволюція усуває необхідність вірити в Творця, «вища» критика Велльгаузена наводить на думку, що не потрібно вірити у те, що Біблія натхнена Богом.

¹⁴ У нашу добу раціоналізму припущення, що Біблія є словом не Бога, а людини, цілком задовольняє інтелектуалівc. Їм набагато легше повірити, що пророцтва були записані після згаданих у них подій, аніж визнати, що то були справжні передречення. Вони заперечують біблійні оповіді про чудеса, називаючи їх міфами, легендами чи казками, і навіть не припускають думки, що це могло відбуватись насправді. Проте такий погляд є упередженим і не дає підстав сумніватись у достовірності Біблії. Біблійна критика має серйозні недоліки, і своїми нападами на Біблію вона не змогла довести, що Біблія не є Словом Бога.

Чи підтверджується Біблія археологією?

15, 16. Існування якого стародавнього правителя, згаданого в Біблії, було підтверджене археологією?

¹⁵ Археологія як галузь науки має більш надійне підґрунтя, ніж «вища» критика. Виявляючи залишки стародавніх цивілізацій, археологи допомагають нам значно поглибити розуміння того, як жили люди в давнину. Не дивно, що археологічні знахідки раз у раз узгоджуються з записаною в Біблії інформацією. Іноді археологія навіть захищає Біблію від нападок критиків.

¹⁶ Наприклад, згідно з книгою Даниїла, до завоювання Вавилону персами останнім його правителем був Валтасар (Даниїла 5:1—30). Оскільки, крім Біблії, Валтасар більше ніде не згадувався, критики заявляли, що Біблія неправдива і що цей чоловік ніколи не існував. Однак у XIX столітті в руїнах на півдні Іраку було знайдено кілька маленьких циліндрів з клинописом. Вони містили молитву за здоров’я найстаршого сина вавилонського царя Набоніда. Як же звали сина? Валтасар.

17. Як пояснити факт, що Біблія називає Валтасара царем, а більшість інших джерел — спадкоємцем престолу?

¹⁷ Отже, Валтасар існував! Але чи був він царем під час падіння Вавилону? У більшості знайдених згодом документів про нього говориться як про сина царя, спадкоємця престолу. Проте один з клинописних документів, названий «Поемою Набоніда», пролив більше світла на справжнє становище Валтасара. У ньому говорилося: «Він [Набонід] довірив «Табір» своєму найстаршому (синові), первородному, війська по цілій країні він віддав під його (командування). Він віддав (усе), довірив царство йому»⁸. Отож Валтасару було довірене царство. Фактично це означало, що він став царемd. Становище, яке мали Набонід і Валтасар, пояснює, чому Валтасар під час останнього бенкету у Вавилоні запропонував Даниїлу стати третім правителем у царстві (Даниїла 5:16). Оскільки Набонід був першим правителем Вавилону, Валтасар був другим.

Інші докази

18. Як археологія засвідчує, що правління Давида принесло мир і добробут?

¹⁸ Про історичну точність Біблії свідчить багато археологічних знахідок. Наприклад, у Біблії говориться, що після того, як цар Соломон перейняв владу від свого батька Давида, Ізраїльське царство процвітало. «Юда та Ізраїль були численні, як пісок, що над морем, щодо многоти. Вони їли й пили та тішилися!» (1 Царів 4:20). На підтвердження цього в одній праці зазначається: «Археологічні дані виявляють, що в Юді протягом X століття до н. е. і деякий час після того спостерігався швидкий зріст населення. Мир і добробут, досягнуті завдяки Давиду, створювали сприятливі умови для будівництва багатьох нових міст»¹⁰.

19. Яку додаткову інформацію про війну між Ізраїлем і Моавом отримано завдяки археології?

¹⁹ Згодом Ізраїль та Юда стали окремими царствами, а Ізраїль завоював сусіднє Моавське царство. Коли моавітяни на чолі з царем Мешою збунтувались, Ізраїль уклав союз з Юдою і сусіднім Едомським царством, щоб воювати проти них (2 Царів 3:4—27). Варто зазначити, що 1868 року в Йорданії було знайдено стелу (кам’яну плиту з написом), на якій моавітською мовою викладено розповідь Меші про цю війну.

20. Що говорить археологія про знищення Ізраїлю ассирійцями?

²⁰ Потім, 740 року до н. е., Бог допустив, щоб ассирійці зруйнували непокірне північне царство Ізраїлю (2 Царів 17:6—18). Стосовно біблійного опису цієї події археолог Кетлін Кеньйон зазначає: «Дехто може припускати, що тут є перебільшення». Чи так це насправді? Вона додає: «Археологічні свідчення про падіння царства Ізраїлю, мабуть, ще яскравіші, ніж оповідь з Біблії. (...) Повне сплюндрування ізраїльських міст Самарії і Хацора, а також знищення Меґіддо — доведений археологією факт, який показує, що письменник [Біблії] не перебільшував»¹¹.

21. Які подробиці археологія розкриває про підкорення Юди вавилонянами?

²¹ Пізніше, згідно з Біблією, вавилоняни взяли в облогу й захопили Єрусалим, у якому правив цар Єгояхін. Цю подію описано у вавилонських хроніках — на клинописній таблиці, знайденій археологами. Там написано: «Цар Аккаду [Вавилону]... обложив місто Юди (іагуду), і цар узяв місто в другий день місяця аддару»¹². Єгояхіна відвели у Вавилон і кинули до в’язниці. Але з часом, як повідомляє Біблія, його звільнили і призначили йому харчове утримання (2 Царів 24:8—15; 25:27—30). Підтвердження цього міститься в знайдених у Вавилоні господарських записах. У них перелічують продукти, якими забезпечували «Йаукіна, царя Юди»¹³.

22, 23. Який існує зв’язок між археологією та біблійною історією?

²² Ось як професор Дейвід Ноел Фрідман охарактеризував зв’язок між археологією та біблійною історією: «У цілому археологія підтверджує історичність біблійної оповіді. Широкий хронологічний огляд подій від доби патріархів до часів Нового Завіту узгоджується з археологічними даними. (...) Майбутні відкриття, скоріш усього, підтвердять розважливий погляд, що біблійна традиція є історично обґрунтованою і точно переданою, хоч вона і не є історією в критичному, або науковому, розумінні».

²³ Стосовно намагань прихильників «вищої» критики підірвати довіру до Біблії професор говорить: «Спроби сучасних вчених відтворити біблійну історію,— скажімо, теорія Велльгаузена про те, що патріархальна доба була відображенням розділеної монархії, або тлумачення історії Ізраїлю Нотом та його послідовниками на підставі погляду, що Мойсей ніколи не існував, а вихід [ізраїльтян з Єгипту] не є історичним фактом,— виявилися невдалими на фоні археологічних даних і біблійної оповіді»¹⁴.

Падіння Єрихона

24. Що Біблія розповідає про падіння Єрихона?

²⁴ Чи означає це, що археологія узгоджується з Біблією в усьому? Ні, розбіжності існують. Одним з прикладів є видовищне захоплення Єрихона, описане на початку цього розділу. Згідно з Біблією, Єрихон був першим містом, яке ізраїльтяни на чолі з Ісусом Навином завоювали, коли ввійшли в Ханаан. Біблійна хронологія показує, що місто впало у першій половині XV століття до н. е. Після захоплення Єрихон був спалений дотла і лежав спустошений сотні років (Ісуса Навина 6:1—26; 1 Царів 16:34).

25, 26. Яких двох різних висновків дійшли археологи в результаті розкопок Єрихона?

²⁵ Перед Другою світовою війною професор Джон Ґарстанґ розкопав місто, яке за припущеннями могло бути Єрихоном. Це місто було дуже давнім, його неодноразово руйнували і відбудовували. Ґарстанґ з’ясував, що одного разу, коли воно було зруйноване, його мури завалилися наче від землетрусу і місто повністю згоріло. На думку Ґарстанґа, це відбулося близько 1400 року до н. е., що не дуже відрізняється від біблійної дати знищення Єрихона Ісусом Навином ¹⁵.

²⁶ Після війни розкопки на місці Єрихона продовжила Кетлін Кеньйон. Вона дійшла висновку, що зруйновані мури, які знайшов Ґарстанґ, на кількасот років старіші, ніж він думав. За її оцінками, Єрихон дійсно зазнав великих руйнувань у XVI столітті до н. е., але вона заявила, що в XV столітті до н. е., коли, згідно з Біблією, Ісус Навин завойовував цей край, ніякого міста там не було. Також вона згадує ознаки, які можуть вказувати на інше знищення, котре могло відбутися 1325 року до н. е., і припускає: «Якщо знищення Єрихона пов’язувати з завоюваннями Ісуса Навина, то археологія пропонує цю [останню] дату»¹⁶.

27. Чому розбіжності між даними археології та Біблії не повинні нас надмірно тривожити?

²⁷ Чи це означає, що Біблія помиляється? Зовсім ні. І хоча археологія відкриває нам «вікно» в минуле, через нього не завжди все добре видно. Інколи за ним усе вкрито імлою. Один коментатор зауважив: «Археологічні знахідки, на жаль, фрагментарні і тому не дають можливості побачити повну картину»¹⁷. Зокрема це стосується ранніх етапів історії Ізраїлю, про які немає чітких археологічних свідчень. А в Єрихоні вони ще менш чіткі, адже ґрунт у місці, де проводились розкопки, зазнав сильної ерозії.

Обмежені можливості археології

28, 29. У чому, як визнають вчені, можливості археології обмежені?

²⁸ Самі археологи визнають, що можливості їхньої науки обмежені. Наприклад, Йоганан Агароні говорить: «Коли йдеться про історичне або історико-географічне тлумачення, археолог, для того щоб скласти повну історичну картину, виходить за межі точних наук і спирається на гіпотези і суб’єктивну оцінку»¹⁸. Про датування різних археологічних знахідок Агароні каже: «Слід завжди пам’ятати, що не всі дати абсолютно точні і що вони в тій чи іншій мірі підлягають сумніву», хоча, на його думку, сьогодні в порівнянні з минулим археологи можуть бути більш впевнені в результатах датування ¹⁹.

²⁹ У праці «Світ Старого Завіту» ставиться запитання: «Наскільки об’єктивним чи науковим є метод археологічних досліджень?» Там же дається відповідь: «Археологи є більш об’єктивними, коли «розкопують» факти, ніж коли їх тлумачать. Однак притаманні людям упередження впливають і на методи проведення розкопок. Знімаючи шар за шаром ґрунт, вони неминуче нищать докази і тому ніколи не можуть повторити свій «експеримент», щоб перевірити його. Цим археологія вирізняється серед інших наук, і через це складання археологічних звітів — надзвичайно важке завдання, що криє у собі чимало пасток»²⁰.

30. Як дослідники Біблії ставляться до археології?

³⁰ Отже, археологія може бути дуже корисна, проте вона, як і будь-яке людське починання, не є непомильною. Хоча теорії археологів викликають інтерес, ми не повинні сприймати їх як незаперечну істину. Якщо археологи трактують свої знахідки так, що це суперечить Біблії, не слід відразу робити висновок, ніби вони мають рацію, а Біблія помиляється. Як відомо, їхні тлумачення нерідко змінюються.

31. Яке припущення було висунуте стосовно падіння Єрихона?

³¹ Варто згадати, що 1981 року професор Джон Бімсон почав нове дослідження історії Єрихона. Він уважно вивчив свідчення про пожежу, яка знищила Єрихон і яка, за словами Кетлін Кеньйон, відбулася в середині XVI століття до н. е. На його думку, не лише ця подія відповідає біблійній оповіді про знищення міста Ісусом Навином, але й археологічна картина Ханаану в цілому чудово узгоджується з біблійним описом цього краю в часи вторгнення ізраїльтян. Тож він припускає, що археологічне датування є неточним і що це знищення насправді відбулось у середині XV століття до н. е., за часів Ісуса Навина ²¹.

У Біблії викладено правдиву історію

32. Яка тенденція спостерігається серед деяких вчених?

³² Сказане вище показує, що часто археологи мають різні погляди. Тож не дивно, що одні погоджуються з Біблією, а інші ні. І все ж деякі вчені починають поважати Біблію, оскільки, з їхнього погляду, вона в цілому, якщо не в усіх подробицях, історично точна. Вільям Фоксвел Олбрайт висловив думку певної групи вчених, коли написав: «Точність релігійної історії Ізраїлю знову починають широко визнавати як у цілому, так і в окремих деталях. (...) Отже, ми знову можемо вважати, що вся Біблія від початку і до кінця є достовірним документом, який описує релігійну історію»²².

33, 34. Як самі Єврейські Писання засвідчують свою історичну точність?

³³ Зрештою сама Біблія містить ознаки історичної точності. Події в ній прив’язуються до конкретних епох і дат, на відміну від більшості стародавніх міфів і легенд. Багато описаних у Біблії подій підтверджені написами, які датуються тими ж часами. Якщо ж між Біблією і деякими стародавніми написами існують розбіжності, то це часто можна пояснити тим, що тогочасні правителі не хотіли писати про свої поразки, а прагнули перебільшити власні успіхи.

³⁴ Багато з тих стародавніх написів не стільки історія, скільки офіційна пропаганда. Натомість люди, які писали Біблію, були винятково відвертими. Такі видатні особи давнини, як Мойсей та Аарон, зображаються з усіма їхніми достоїнствами і недоліками. Чесно розповідається навіть про серйозні помилки великого царя Давида. Неодноразово викриваються гріхи цілого народу. Така відвертість свідчить, що Єврейські Писання правдиві і вірогідні. Вона надає ваги словам Ісуса, який в молитві до Бога сказав: «Твоє слово — це правда» (Івана 17:17).

35. Чого не змогли зробити раціоналісти і в чому дослідники Біблії вбачають переконливий доказ того, що вона натхнена Богом?

³⁵ Далі Олбрайт сказав: «У будь-якому разі своїм змістом Біблія перевершує всю ранню релігійну літературу, а простотою звістки і всеосяжністю свого звернення до людей усіх країв і часів вона значно перевершує також усі пізніші літературні твори»²³. Як ми побачимо в подальших розділах, саме унікальний зміст Біблії, а не свідчення вчених доводить, що вона натхнена Богом. Зауважмо: сучасні раціоналісти не змогли спростувати, що Єврейські Писання містять правдиву історію, тимчасом як самі писання яскраво свідчать про свою точність. Чи можна сказати те саме про Християнські Грецькі Писання (Новий Завіт)? Це питання ми обговоримо в наступному розділі.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 53]

На відміну від стародавніх світських літописів, Біблія відверто розповідає про людські слабкості шанованих осіб, таких, як Мойсей і Давид.

[Рамка на сторінці 44]

Цінність археології

«Завдяки археології стали доступними зразки стародавніх знарядь праці і посуду, зброї та прикрас, а також фрагменти мурів та будівель. Більшість з них можна хронологічно систематизувати і точно ідентифікувати на підставі біблійних описів і контексту. Щодо цього, то Біблія докладно описує особливості тогочасного культурного середовища. Деталі біблійних історій — це не плід багатої уяви автора, а реальне відображення світу, в якому відбувались записані події, як буденні, так і чудесні» («The Archaeological Encyclopedia of the Holy Land»).

[Рамка на сторінці 50]

Що може і чого не може археологія

«Археологія не підтверджує і не заперечує вірогідності Біблії остаточно, проте вона виконує інші важливі функції. По-перше, вона певною мірою відкриває матеріальний світ, описаний у Біблії. Скажімо, знання про те, з якого матеріалу був побудований дім або як виглядали «пагірки», значно поглиблює розуміння тексту. По-друге, археологія доповнює історичні дані. Наприклад, Моавський камінь допомагає з іншого боку побачити історію, викладену в 2 Царів 3:4 і подальших віршах. (...) По-третє, вона проливає світло на життя і погляди сусідів стародавнього Ізраїлю, що само по собі є дуже цікавим, а також дає уявлення про світогляд людей, під впливом якого формувалось мислення тогочасних ізраїльтян» («Ebla​—A Revelation in Archaeology»).

[Ілюстрація на сторінці 41]

Мільтон писав різними стилями, а не лише одним. Чи вважають прихильники «вищої» критики, що його твори вийшли з-під пера кількох авторів?

[Ілюстрація на сторінці 45]

У «Поемі Набоніда» говориться, що Набонід довірив царство своєму первородному синові.

[Ілюстрація на сторінці 46]

Моавський камінь містить версію царя Меші про війну між Моавом та Ізраїлем.

[Ілюстрація на сторінці 47]

Офіційні вавилонські документи підтверджують біблійну розповідь про падіння Єрусалима.

Розділ 5

Новий Завіт — історія чи міф?

«Сьогодні можна сказати, що серед творів світової літератури Новий Завіт є найбільш вивченим». Так висловився Ганс Кюнґ у своїй книжці «Бути християнином» («Christ sein»). І він мав рацію. Протягом останніх 300 років Християнські Грецькі Писання були не просто вивчені. Їх дослідили ретельніше і проаналізували скрупульозніше, ніж будь-який інший літературний твір.

1, 2. (Разом зі вступом). а) Яку увагу приділяли вивченню Християнських Грецьких Писань протягом останніх 300 років? б) Яких дивних висновків дійшли деякі дослідники?

ДЕЯКІ дослідники дійшли дивних висновків. У XIX столітті Людвіг Ноак з Німеччини заявив, що Євангеліє від Івана було написане 60 року н. е. улюбленим учнем Ісуса. А ним, на думку Ноака, був Юда! Французький історик Жозеф Ернест Ренан говорив, що воскресіння Лазаря було обманом, який влаштував сам Лазар, для того щоб підтримати репутацію Ісуса як чудотворця. А німецький теолог Густав Фолькмар стверджував, що справжній Ісус ніколи не претендував на роль Месії ¹.

² З іншого боку, Бруно Бауер вирішив, що Ісус взагалі не існував! «Він обстоював думку, що рушійною силою раннього християнства були Філон, Сенека і гностики. І насамкінець він заявив, що такої історичної особи, як Ісус, ніколи не було... і що християнська релігія зародилася в кінці II століття та походила з юдаїзму, в якому панівну роль тоді вже відігравав стоїцизм»².

3. Якого погляду на Біблію досі дотримується чимало людей?

³ Тепер мало хто дотримується таких крайніх поглядів. Однак, перечитавши праці сучасних вчених, ви побачите, що багато людей усе ще вірить, ніби в Християнських Грецьких Писаннях містяться легенди, міфи і перебільшення. Чи так воно насправді?

Коли їх написали?

4. а) Чому важливо знати, коли були написані книги Християнських Грецьких Писань? б) Які існують погляди щодо часу написання Християнських Грецьких Писань?

⁴ Для того щоб виникли легенди і міфи, потрібен час. Отже важливо знати, коли були написані Християнські Грецькі Писання. Історик Майкл Ґрант стверджує, що написання історичних фрагментів Християнських Грецьких Писань почалося «через тридцять-сорок років після смерті Ісуса»⁴. Біблійний археолог Вільям Фоксвел Олбрайт процитував висновок Чарлза Торрі про те, що «усі Євангелія були написані до 70 року н. е. і в них немає нічого такого, чого не можна було б написати протягом двадцяти років після Розп’яття». Сам Олбрайт вважає, що їх написання було завершене «не пізніше 80 року н. е.». Інші вчені називають трохи інші дати, однак більшість погоджується, що написання Нового Завіту було завершене до кінця I століття.

5, 6. Якого висновку ми повинні дійти з огляду на факт, що Християнські Грецькі Писання були створені в час, не дуже віддалений від описаного в них періоду?

⁵ Що це означає? Олбрайт підсумовує: «Можна сказати, що період у двадцять — п’ятдесят років надто малий, аби в зміст чи навіть у конкретні висловлювання Ісуса вкрались якісь суттєві зміни»⁵. Професор Гарі Габермас додає: «Євангелія писалися в час, не дуже віддалений від періоду, який вони описують, тимчасом як стародавні історичні джерела нерідко змальовують події, котрі відбувалися століттями раніше. Однак сучасні історики можуть успішно простежити події навіть таких далеких часів»⁶.

⁶ Іншими словами, історичні фрагменти Християнських Грецьких Писань заслуговують принаймні такої ж довіри, як і світські історичні джерела. Безперечно, тих кількох десятиліть, які минули від часу подій, пов’язаних з діяльністю перших християн, до моменту, коли ці події були описані, не вистачило б для того, щоб з’явились і поширились легенди та міфи.

Свідчення очевидців

7, 8. а) Хто ще був живий у часи написання і поширення Християнських Грецьких Писань? б) Який висновок мимоволі напрошується, якщо взяти до уваги висловлювання професора Ф. Брюса?

⁷ Цю думку підтверджує факт, що в багатьох біблійних оповідях містяться свідчення очевидців. Іван у своєму Євангелії сказав: «Власне той учень [учень, якого любив Ісус] описав та засвідчив усе це» (Івана 21:24). Лука, який написав інше Євангеліє, говорить: «Про них нам розповіли й ті, що від початку були очевидцями всього і служили, проголошуючи цю новину» (Луки 1:2). Апостол Павло, маючи на увазі людей, які були свідками воскресіння Ісуса, сказав: «Більшість з [них] живе й досі, а декотрі поснули смертним сном» (1 Коринфян 15:6).

⁸ Стосовно цього професор Ф. Брюс слушно зауважив: «Деякі письменники, здається, вважають, що слова і вчинки Ісуса вигадали, але це було зовсім не легко зробити в ті ранні роки, коли ще жило так багато Ісусових учнів, які могли пам’ятати, що було і чого не було. (...) Учні не могли дозволити собі неточностей (не кажучи вже про свідоме маніпулювання фактами), бо це було б відразу викрито тими, кого таке викриття тільки б потішило. Натомість однією з сильних сторін проповідування апостолів було те, що вони впевнено посилалися на знання, які вже мали слухачі; вони казали не тільки: «Ми цьому свідки», але також: «Ви й самі знаєте» (Дії 2:22)»⁷.

Чи достовірний текст Біблії?

9, 10. У чому можна бути впевненими щодо Християнських Грецьких Писань?

⁹ Чи не могло статись так, що ці свідчення очевидців спочатку були точно записані, а пізніше змінені? Іншими словами: чи не були міфи та легенди додані вже після того, як завершилося написання оригіналу? Як ми побачили раніше, текст Християнських Грецьких Писань перебуває в більш вигідному становищі, ніж будь-який інший літературний твір давнини. Знавці грецького тексту Біблії Курт і Барбара Аланд нарахували майже 5000 рукописів, які збереглися до наших днів. Деякі з них датуються ще II століттям н. е.⁸ Така велика кількість документів підтверджує, що в цілому текст не змінився. Крім того, існує багато стародавніх перекладів, які допомагають довести точність тексту. Найдавніший з них датується 180 роком н. е.⁹

¹⁰ Отже, в будь-якому разі ми можемо бути впевнені, що після того, як Християнські Грецькі Писання були завершені, в них не проникли легенди та міфи. Текст, який ми маємо сьогодні, в основному залишився таким, яким він був написаний на початку. Точність цього тексту підтверджується тим, що його приймали тогочасні християни. А чи можна перевірити історичну точність Біблії, порівнявши її з іншими стародавніми джерелами? Певною мірою це можливо.

Документальні підтвердження

11. Якою мірою події, описані в Християнських Грецьких Писаннях, підтверджуються історичними документальними свідченнями?

¹¹ Якщо не брати до уваги Біблію, то документальних свідчень про події з життя Ісуса та його апостолів небагато. Цього й слід було очікувати, адже в першому столітті християни були відносно невеликою групою, яка не брала участі в політиці. Але ті свідчення, які надає світська історія, узгоджуються з написаним у Біблії.

12. Що говорить Йосиф Флавій про Івана Хрестителя?

¹² Наприклад, після того як Ірод Антипа зазнав гучної воєнної поразки, староєврейський історик Йосиф Флавій у 93 році н. е. написав: «Декотрі євреї вбачали в знищенні Іродового війська Божу справедливу помсту за вбивство Івана, званого Хрестителем. Ірод стратив його, хоча той був доброю людиною і закликав євреїв вести праведне життя, бути справедливими до своїх ближніх і виявляти побожність»¹⁰. Отже, Йосиф Флавій підтверджує біблійну оповідь про те, що Іван Хреститель був праведним чоловіком, який проповідував каяття і якого стратив Ірод (Матвія 3:1—12; 14:11).

13. Як Йосиф Флавій засвідчує історичність Якова та самого Ісуса?

¹³ Йосиф Флавій також згадує єдиноутробного Ісусового брата Якова, який, згідно з Біблією, спершу не пішов за Ісусом, проте пізніше став шанованим старійшиною в Єрусалимі (Івана 7:3—5; Галатів 1:18, 19). Ось як він засвідчує арешт Якова: «Він [первосвященик Анан] зібрав Синедріон і поставив перед ним Якова, брата Ісуса, званого Христом, а також інших»¹¹. Ці слова Йосифа Флавія теж підтверджують, що «Ісус, званий Христом» був реальною історичною особою.

14, 15. Які повідомлення Таціта підтверджують правдивість Біблії?

¹⁴ Інші автори давніх часів також згадують події, про які говориться в Грецьких Писаннях. Наприклад, в Євангеліях сказано, що проповідування Ісуса в Палестині знаходило широкий відгук. Коли Понтій Пилат засудив Ісуса на смерть, його послідовники були збентежені та засмучені. Але вже незабаром ці ж учні сміливо проповідували звістку про воскресіння свого Господа по цілому Єрусалимі. За кілька років християнство поширилося по всій Римській імперії (Матвія 4:25; 26:31; 27:24—26; Дії 2:23, 24, 36; 5:28; 17:6).

¹⁵ Правдивість цього підтверджує римський історик Таціт, який не відчував симпатій до християнства. Невдовзі після 100 року н. е. він пише про жорстоке переслідування християн Нероном, зазначаючи: «Христа, від чийого імені походить ця назва, стратив за Тіберія прокуратор Понтій Пилат; придушене на якийсь час це шкідливе марновірство почало знову прориватися назовні, і не лише в Юдеї, звідки пішла ця зараза, але й у самій столиці [Римі]»¹².

16. Про яку згадану в Біблії подію також говорить Светоній?

¹⁶ У Дії 18:2 письменник згадує факт, що «[римський імператор] Клавдій наказав усім юдеям покинути Рим». Римський історик II століття Светоній також пише про це вигнання. У книжці «Божественний Клавдій» він говорить: «Оскільки євреї, підбурювані Хрестусом, постійно створювали неспокій в Римі, він [Клавдій] вигнав їх з міста»¹³. Якщо під Хрестусом тут мається на увазі Ісус Христос і якщо події в Римі розвивалися так само, як і в інших містах, то заколоти відбувались не тому, що євреї були підбурювані Христом (тобто його послідовниками). Радше вони були результатом непримиримого ставлення євреїв до ревного проповідування християн.

17. Які документи, доступні в II столітті Юстину Мученику, підтверджували біблійну оповідь про чудеса і смерть Ісуса?

¹⁷ У середині II століття Юстин Мученик написав про смерть Ісуса: «Що це дійсно сталося, ви можете перевірити в Діях Понтія Пилата»¹⁴. Крім того, за словами Юстина Мученика, ці ж документи згадували і про чудеса Ісуса. Юстин пише: «Що він дійсно це чинив, ви можете довідатись з Дій Понтія Пилата»¹⁵. Хоча ці «Дії», або офіційні записи, сьогодні не існують, вони, очевидно, існували в II столітті, і саме тому Юстин Мученик міг упевнено заохочувати своїх читачів переглянути їх та переконатись у правдивості його слів.

Археологічні свідчення

18. Яка археологічна знахідка підтвердила факт існування Понтія Пилата?

¹⁸ Археологічні знахідки також підтверджують написане в Грецьких Писаннях. У 1961 році серед руїн римського театру в Кесарії був знайдений напис з іменем Понтія Пилата ¹⁶. До того часу, якщо не брати до уваги Біблію, було дуже мало доказів існування цього римського правителя.

19, 20. Існування яких людей, згаданих Лукою (в його Євангелії і в книзі Дії), підтвердила археологія?

¹⁹ У Євангелії від Луки сказано, що Іван Хреститель розпочав своє служіння, «коли... Лісаній [був] обласним правителем Авіліна» (Луки 3:1). Дехто піддавав сумніву це твердження, оскільки Йосиф Флавій згадує правителя Авіліна Лісанія, який помер 34 року до н. е., задовго до народження Івана. Однак археологи знайшли в Авіліні напис, в якому говориться про іншого Лісанія. Цей Лісаній був тетрархом (обласним правителем) під час правління Тіберія, який був римським кесарем тоді, коли Іван почав своє служіння ¹⁷. Це міг бути саме той Лісаній, котрого згадує Лука.

²⁰ З книги Дії ми дізнаємося, що Павла і Варнаву послали на Кіпр виконувати місіонерську працю. Там вони зустріли проконсула Сергія Павла, «чоловіка розумного» (Дії 13:7). У середині XIX століття під час розкопок на Кіпрі було знайдено напис, який датується 55 роком н. е., і в ньому згадується саме цей чоловік. Ось що говорить археолог Ернест Райт: «Це єдина згадка про цього проконсула, не враховуючи Біблії, і цікаво, що Лука правильно називає його ім’я і титул»¹⁸.

21, 22. Які описані в Біблії релігійні звичаї підтверджуються археологічними знахідками?

²¹ Перебуваючи в Афінах, Павло сказав, що бачив жертовник, присвячений «Невідомому Богові» (Дії 17:23). У деяких місцях на території Римської імперії було знайдено жертовники, присвячені безіменним богам. На них були латинські надписи. У Пергамі знайшли жертовник, що містив надпис грецькою мовою, мабуть, як і жертовник в Афінах.

²² Пізніше в Ефесі Павло зіткнувся з запеклим протистоянням майстрів срібних справ, які отримували прибуток з виготовлення храмиків і зображень богині Артеміди. Про Ефес говорилось як про «хоронителя храму великої Артеміди» (Дії 19:35). Серед речей, які знайшли під час розкопок стародавнього Ефеса, було багато теракотових і мармурових статуеток Артеміди. У XIX столітті розкопали й залишки величезного храму.

Звучить правдоподібно

23, 24. а) Де можна знайти найпереконливіший доказ правдивості Християнських Грецьких Писань? б) Яка характерна для Біблії особливість засвідчує її достовірність? Наведіть приклад.

²³ Отже, історія та археологія прояснюють і деякою мірою підтверджують історичні подробиці з Грецьких Писань. Але знову ж таки найпереконливішим доказом правдивості цих писань є самі писання. Коли ви їх читаєте, у вас не складається враження, що це міфи. Вони звучать правдоподібно.

²⁴ Насамперед Грецькі Писання відзначаються своєю відвертістю. Поміркуйте, що́ в них розповідається про Петра. Там детально описується прикрий випадок, коли Петро не зміг пройти по воді. Крім того, якось Ісус сказав цьому дуже шанованому апостолу: «Геть від мене, Сатано!» (Матвія 14:28—31; 16:23). Іншого разу Петро заявив, що, навіть коли всі покинуть Ісуса, він цього нізащо не зробить. Але Петро заснув, коли мав пильнувати, а потім тричі зрікся свого Господа (Матвія 26:31—35, 37—45, 73—75).

25. Про які слабкості апостолів відверто розповідається в Біблії?

²⁵ Біблія говорить про слабкості не лише Петра. Наприклад, у ній не замовчується факт, що апостоли сперечалися між собою про те, хто з них найбільший (Матвія 18:1; Марка 9:34; Луки 22:24). Вона також не приховує, що мати апостолів Якова та Івана просила Ісуса дати її синам найпочесніше становище в його Царстві (Матвія 20:20—23). Чесно розповідається і про «гостру суперечку» між Варнавою та Павлом (Дії 15:36—39).

26. Яку подробицю про воскресіння Ісуса не записали б, якби вона не була правдивою?

²⁶ Варто також зауважити, що, згідно з книгою Луки, першими про воскресіння Ісуса дізналися «жінки, які прийшли з Ісусом із Галілеї». Згадка про цей факт є дуже незвичайною з огляду на те, що в суспільстві I століття домінуюче становище займали чоловіки. Отже, не дивно, що слова тих жінок «здавалися [апостолам] безглуздям» (Луки 23:55—24:11). Якщо події, записані в Грецьких Писаннях, недостовірні, то їх мусили вигадати. Але навіщо було б вигадувати історію, яка виставляла б таких шанованих осіб у настільки непривабливому світлі? Ці подробиці згадуються лише тому, що вони були правдиві.

Ісус — реальна особа

27. Як один історик висловлюється на підтримку того, що Ісус є історичною постаттю?

²⁷ Багато хто сприймає біблійний опис Ісуса як ідеалізовану вигадку. Проте історик Майкл Ґрант зазначає: «Якщо застосовувати до Нового Завіту (як, зрештою, це і має бути) ті самі критерії, що й до інших стародавніх історичних джерел, то ми не можемо заперечувати існування Ісуса, як не заперечуємо існування великої кількості язичницьких персонажів, історичність яких ніколи не піддавалася сумніву»¹⁹.

28, 29. Чому вагомим є факт, що чотири Євангелія змальовують однаковий образ Ісуса?

²⁸ Правдоподібним є не лише факт існування Ісуса, але й опис його особистості на сторінках Біблії. Зовсім не легко вигадати незвичайний персонаж і зберігати його образ незмінним у цілій книжці. Якщо цей персонаж ніколи не існував, то майже неможливо, щоб чотири письменники писали про нього і змальовували його однаково. Той факт, що Ісус, зображений в усіх чотирьох Євангеліях, явно є одною і тою ж особою, переконливо свідчить про правдивість Євангелій.

²⁹ Майкл Ґрант піднімає дуже доречне питання: «Як могло трапитись, що в усіх без винятку євангельських переданнях створюється надзвичайно чіткий образ привабливого молодого чоловіка, який вільно, без жодного натяку на сентиментальність, неприродність чи напускну скромність, спілкується з різними жінками, у тому числі з такими, що мають сумнівну репутацію, і, незважаючи на це, при кожній нагоді зберігає добропорядність?»²⁰ Це можливо лише за умови, що така людина дійсно існувала і поводилась так, як описано в Біблії.

Чому вони не вірять

30, 31. Чому, незважаючи на всі докази, багато хто не визнає історичної точності Християнських Грецьких Писань?

³⁰ Якщо існують незаперечні докази історичної точності Грецьких Писань, чому ж дехто не вірить у це? Чому багато хто вважає правдивими певні частини Грецьких Писань, проте відмовляється приймати усе, що там сказано? Насамперед тому, що в Біблії міститься інформація, в яку сучасні інтелектуали не хочуть вірити. Наприклад, у Біблії говориться, що Ісус сповняв і виголошував пророцтва. У ній також сказано, що Ісус робив чудеса і що після смерті він воскрес.

³¹ У нашу добу скептицизму такі речі здаються неправдоподібними. Ось що сказав про чудеса професор Езра Гулд: «Деякі критики вважають виправданим одне застереження... що чудес не буває»²¹. Дехто погоджується, що Ісус міг зціляти людей, але тільки від психосоматичних захворювань, тобто від захворювань, викликаних психічними чинниками. А щодо інших чудес, то їх вважають або вигадками, або перекрученими при переказуванні реальними подіями.

32, 33. Як дехто намагався пояснити чудо, яке здійснив Ісус, нагодувавши численний натовп, і чому таке пояснення нелогічне?

³² Розгляньмо один випадок, коли Ісус нагодував понад 5000 людей кількома хлібинами і двома рибами (Матвія 14:14—22). Учений XIX століття Генріх Паулюс припускає, що насправді усе відбувалося так: Ісус з апостолами перебував серед численного натовпу. Люди зголодніли. Тож Ісус вирішив подати добрий приклад заможним і поділився тією невеликою кількістю їжі, яку він і його апостоли мали при собі. Невдовзі інші люди, котрі також принесли з собою їжу, зробили те саме. Зрештою всі були нагодовані ²².

³³ Якщо ж так було насправді, то це чудовий доказ сили доброго прикладу. Навіщо тоді перекручувати таку цікаву і повчальну історію, представляючи описане в ній як чудо? Безперечно, всі намагання довести, ніби ці чудеса не є надприродними явищами, більше проблем створюють, ніж вирішують. Крім того, вони ґрунтуються на помилковій засаді — припущенні, що чудеса неможливі. Але чи дійсно вони неможливі?

34. Якщо Біблія дійсно містить точні пророцтва і розповідає про реальні чудеса, то про що це свідчить?

³⁴ Керуючись найбільш розумними критеріями, можна дійти висновку, що як в Єврейських, так і в Грецьких Писаннях передано правдиві історичні факти. Але, крім того, в них містяться пророцтва та описи чудес. (Порівняйте 2 Царів 4:42—44). А що, коли пророцтва дійсно сповняються? І що, коли чудеса відбувались насправді? Тоді написанням Біблії керував Бог і вона — слово Бога, а не людини. Один з наступних розділів буде присвячений пророцтвам. А спочатку поговорімо про чудеса. Чи розсудливо в нашому XXI столітті вірити, що колись давно відбувались чудеса?

[Вставка на сторінці 66]

Навіщо було б писати в Біблії, що жінки першими дізналися про воскресіння Ісуса, якби насправді цього не було?

[Рамка на сторінці 56]

Сучасна критика виявилась безпідставною

Про необґрунтованість сучасної критики Біблії свідчать висловлювання Раймонда Брауна стосовно Євангелія від Івана. Він сказав: «Наприкінці минулого [XIX] століття і на початку нашого [XX] серед вчених панував крайній скептицизм щодо цього Євангелія. Його датували дуже пізнім періодом, навіть другою половиною II століття. Вважалося, що воно є витвором елліністичного світу і позбавлене будь-якої історичної цінності та не має нічого спільного з Палестиною часів Ісуса з Назарета...

Жоден з тих закидів не встояв перед фактами, які виявилися внаслідок несподіваних археологічних, документальних і текстових відкриттів. Ці відкриття спонукали нас піддати сумніву критичні погляди, що майже стали загальноприйнятими, і визнати, наскільки хиткою була основа, на яку опирався вкрай скептичний аналіз Євангелія від Івана. (...)

Дата написання Євангелія знову перенеслася на кінець I століття або навіть на раніший час. (...) Мабуть, найдивнішим є те, що деякі вчені наважуються знову припускати, що Іван, син Зеведея, міг мати щось спільне з цим Євангелієм»³.

Але чому має дивувати те, що Іван написав книгу, яку за традицією приписують саме йому? Просто це не узгоджується з упередженими поглядами критиків.

[Рамка на сторінці 70]

Черговий напад на Біблію

Тімоті Вебер пише: «Висновки прихильників «вищої» критики призвели до того, що багато звичайних людей почали сумніватись, чи вони можуть хоча б щось розуміти [в Біблії]. (...) А. Пірсон висловив розчарування багатьох протестантів, коли сказав, що «подібно до католицизму, [«вища» критика] фактично відбирає Боже Слово в простих людей, заявляючи, що пояснювати його можуть тільки вчені; тимчасом як Рим ставить між людиною і Словом священика, критика ставить між віруючим і Біблією освіченого коментатора»²³. Отже, сучасна біблійна критика — це не що інше, як черговий напад на Біблію.

[Ілюстрація на сторінці 62]

Цей жертовник у Пергамі, очевидно, був присвячений «невідомим богам».

[Ілюстрація на сторінці 63]

Руїни величного храму Артеміди, яким колись пишалися ефесяни.

[Ілюстрація на сторінці 64]

Біблія чесно розповідає про те, що Петро зрікся Ісуса.

[Ілюстрація на сторінці 67]

Біблія відверто розповідає про «гостру суперечку» між Павлом і Варнавою.

[Ілюстрація на сторінці 68]

Послідовність, з якою в чотирьох Євангеліях змальовано образ Ісуса, є переконливим доказом їхньої правдивості.

[Ілюстрація на сторінці 69]

Більшість сучасних критиків вважає, що чудес не буває.

Розділ 6

Чудеса. Чи вони дійсно відбувались?

Одного дня 31 року н. е. Ісус зі своїми учнями йшов до міста Наїн, що на півночі Палестини. Наближаючись до міської брами, вони побачили похоронну процесію. Ховали юнака, єдиного сина вдови. Тепер жінка залишилась зовсім одна. Згідно з біблійною оповіддю, Ісус «пройнявся жалем і сказав: «Не плач». Після цього Ісус підійшов до нош і торкнувся їх. А як ті, що несли, зупинились, він промовив: «Юначе, кажу тобі: встань!» Тоді померлий сів та почав говорити» (Луки 7:11—15).

1. (Разом зі вступом). а) Яке чудо здійснив Ісус неподалік міста Наїн? б) Наскільки важливими є чудеса, описані в Біблії, і чи всі люди в них вірять?

ЗВОРУШЛИВА історія, але чи вона правдива? Багатьом важко повірити, що таке могло трапитись насправді. А втім, чудеса є невід’ємною частиною біблійних оповідей. Тож довіряти Біблії означає також вірити в чудеса. Фактично вся суть біблійної істини нерозривно пов’язана з одним дуже важливим чудом — воскресінням Ісуса Христа.

Чому дехто не вірить

2, 3. У чому полягав перший аргумент, який висунув шотландський філософ Дейвід Юм, намагаючись довести, що чудес не буває?

² Чи вірите ви в чудеса? Чи, може, вам здається, що в наш час наукового прогресу нелогічно вірити в чудеса, тобто в надзвичайні події, які свідчать про втручання надлюдської сили? Якщо ви не вірите в них, то ви не перші. Понад два століття тому шотландський філософ Дейвід Юм також не вірив у них. Можливо, ви не вірите в чудеса з тих самих причин, що й він.

³ Юм заперечував чудеса, наводячи три головні аргументи ¹. По-перше, він говорив: «Чудеса суперечать законам природи». З незапам’ятних часів людина покладалася на незмінність цих законів. Вона знає, що коли випустити з рук якусь річ, то ця річ полетить донизу, і що сонце сходитиме щоранку та заходитиме щовечора і таке інше. Підсвідомо людина розуміє, що так буде завжди. І нічого ніколи не відбуватиметься всупереч законам природи. Цей аргумент проти чудес Юм вважав «таким же вагомим, як будь-який доказ, отриманий з досвіду».

4, 5. Які два інші аргументи проти чудес наводить Дейвід Юм?

⁴ Другий аргумент Юма полягав у тому, ніби людей легко обдурити. Дехто просто хоче вірити в чудеса, особливо якщо вони пов’язані з релігією. Багато так званих чудес виявилися звичайним шахрайством. А суть третього аргументу в тому, що зазвичай повідомлення про чудеса з’являлись у часи неуцтва. Чим освіченішими ставали люди, тим менше повідомлялось про чудеса. Як висловився Юм, «такі надприродні явища не трапляються в наші дні». Таким чином, він вважав це доказом того, що чудеса ніколи не відбувались.

⁵ Навіть сьогодні більшість аргументів проти чудес спирається на ці головні принципи. Тож розгляньмо по порядку заперечення Юма.

Чи суперечать законам природи?

6. Чому нелогічно заперечувати чудеса через те, що вони «суперечать законам природи»?

⁶ Що ж сказати про аргумент, ніби чудеса «суперечать законам природи», і тому їх не буває? На перший погляд таке твердження може здаватись переконливим, однак поміркуймо, що воно насправді означає. Зазвичай чудом вважається явище, яке виходить за межі законів природиa. Воно відбувається вкрай несподівано, і через це спостерігачі переконані, що стали свідками надлюдського втручання. Отже, вищенаведене заперечення насправді означає: «чудеса неможливі, бо вони надприродні». Але чому б не розглянути докази, перш ніж погодитись з таким поспішним висновком?

7, 8. а) Чому вчені стали більш толерантними стосовно того, що є можливим, а що ні з огляду на відомі закони природи? б) Якщо ми віримо в Бога, то як ми повинні сприймати його здатність спричиняти надзвичайні явища?

⁷ У наш час освічені люди менш схильні, ніж Юм, наполягати на тому, що відомі нам закони природи завжди і всюди діють однаково. Вчені охоче роблять припущення, що замість трьох відомих нам вимірів — довжини, ширини і висоти — в Усесвіті можуть існувати й інші виміри ². Вони говорять про існування чорних дір, тобто гігантських зірок, які стискаються доти, доки їхня густина не стане майже нескінченно великою. Поблизу них, як вважають, простір настільки викривлений, що зупиняється час ³. Крім того, вчені дискутують про те, чи не може час за певних обставин навіть іти назад!⁴

⁸ Професор математики Кембриджського університету Стівен Хокінґ, обговорюючи питання виникнення Усесвіту, сказав: «Згідно з класичною версією загальної теорії відносності... початком Усесвіту мала б бути точка з нескінченною густиною і кривизною простору й часу. За таких умов перестали б діяти всі відомі закони фізики»⁵. Отже, сучасні вчені не погоджуються з думкою, що коли якесь явище суперечить відомим законам природи, то воно неможливе. Незвичайні явища можуть відбуватись за незвичайних обставин. Безперечно, якщо ми віримо у всемогутнього Бога, то повинні також визнавати, що він, коли це відповідає його наміру, має силу спричиняти незвичайні явища, тобто чудеса (Вихід 15:6—10; Ісаї 40:13, 15).

Що сказати про шахрайство?

9. Чи правда, що деякі чудеса сфальсифіковані? Поясніть.

⁹ Жодна розважна людина не буде заперечувати, що чудеса можна сфальсифікувати. Наприклад, дехто стверджує, ніби може здійснювати чудесні зцілення вірою. Лікар Вільям Нолан вирішив дослідити такі зцілення. Він перевірив численні випадки зцілень, начебто здійснених проповідниками-цілителями в США і так званими хірургами-екстрасенсами в Азії. З яким результатом? Усе, що він побачив,— це обманутих і розчарованих людей ⁶.

10. Чи той факт, що деякі чудеса були сфальсифіковані, означає, що всі чудеса є шахрайством?

¹⁰ Чи такі шахрайства означають, що справжніх чудес не буває? Зовсім ні. Інколи ми чуємо, що в грошовий обіг пускають фальшиві банкноти, але це не означає, що всі гроші фальшиві. Деякі люди покладають надію на знахарів та лікарів-шарлатанів і витрачають на них багато грошей. Але це не значить, що всі лікарі — шарлатани. Певні художники можуть вміло підробляти полотна великих майстрів. Однак це не означає, що всі картини є підробками. Те саме можна сказати і про чудеса: якщо деякі з них — явне шахрайство, це не означає, що справжніх чудес взагалі не буває.

Чудеса «не трапляються в наші дні»

11. Який третій аргумент проти чудес навів Дейвід Юм?

¹¹ Суть третього аргументу проти чудес передана словами: «такі надприродні явища не трапляються в наші дні». Юм ніколи не бачив чудес, тому й не вірив, що вони можливі. Однак таке судження нелогічне. Кожна мисляча людина погодиться, що задовго до народження цього шотландського філософа відбувались «надприродні явища», які не повторювались за його днів. Що це за явища?

12. Які дивовижні речі, що їх неможливо пояснити теперішніми законами природи, відбувалися в минулому?

¹² Почнемо з того, що на землі виникло життя. Потім з’явились його вищі форми і зрештою — людина, наділена мудрістю, уявою, сумлінням і здатністю любити. Ніхто з учених не може пояснити на основі законів природи, котрі діють сьогодні, як сталися такі дивовижні речі. Проте вони відбулись, і ми маємо живі докази цього.

13, 14. Які поширені сьогодні явища Дейвід Юм сприйняв би як чудо?

¹³ А що сказати про «надприродні явища», які відбулись уже після часів Дейвіда Юма? Уявімо собі, що ми перенеслись у минуле і можемо розповісти Юму про сучасний світ. Як би ми пояснили йому, що бізнесмен у Гамбурзі може розмовляти з кимсь на відстані декількох тисяч кілометрів у Токіо, навіть не підвищуючи голосу; що можна дивитись по цілому світі пряму трансляцію футбольного матчу, який проходить в Іспанії; що кораблі, набагато більші, ніж океанські судна за днів Юма, можуть здійматись над землею і за лічені години перевозити повітрям 500 осіб на відстань у тисячі кілометрів. Уявляєте, що б він вам сказав? «Це неможливо! Такі надприродні явища не трапляються в наші дні!»

¹⁴ Однак такі «чудеса» відбуваються в наші дні. Чому? Тому що люди, використовуючи наукові принципи, про які Юм навіть поняття не мав, винайшли телефон і телевізор, а також навчились будувати літаки. Тож хіба важко повірити, що в минулому Бог якимсь і досі незрозумілим для нас чином здійснював діла, які ми вважаємо чудесами?

Як нам дізнатись?

15, 16. Яка існує єдина можливість дізнатись про чудеса, якщо вони дійсно відбувались? Поясніть на прикладі.

¹⁵ Звичайно, твердження про те, що чудеса могли відбуватись, не означає, що вони дійсно були. Як же сьогодні, у XXI столітті, нам упевнитись, що в давні біблійні часи Бог через своїх служителів здійснював на землі справжні чудеса? Яких доказів ви сподівалися б? Уявіть собі, що людина з дикого племені в джунглях потрапила до великого міста. Як вона, повернувшись додому, може описати одноплемінникам дива цивілізації? Вона не в стані пояснити, як працює автомобіль або чому з радіоприймача лунає музика. Вона не може змайструвати комп’ютер, щоб довести його існування. Усе, що вона може,— це розповісти побачене.

¹⁶ Ми перебуваємо в ситуації, подібній до ситуації одноплемінників тієї людини. Якщо Бог справді здійснював чудеса, то про них ми можемо дізнатися лише з розповіді очевидців. Вони не можуть ані пояснити, як відбувались чудеса, ані повторити їх. Очевидці можуть лише розповісти, що вони бачили. Звісно, очевидців можна обдурити. І самі вони легко можуть щось перебільшити чи перекрутити. Тому, щоб вірити їхнім розповідям, потрібно переконатись, що ці люди правдиві, доброчесні і мають чисті наміри.

Чудо, яке було найліпше засвідчене

17. а) Яке чудо, описане в Біблії, було засвідчене найліпше? б) Які події передували смерті Ісуса?

¹⁷ Описане в Біблії чудо, яке було найліпше засвідчене,— це воскресіння Ісуса Христа. Тож розгляньмо його, щоб пізніше використати як своєрідний прецедент. Спочатку обміркуймо описані факти: Ісуса арештували увечері 14 нісана, за сучасним методом відліку часу це було у четвер ввечеріb. Ісуса привели до юдейських провідників, що звинуватили його в богозневазі і засудили на смерть. Ці юдейські провідники відвели його до римського намісника Понтія Пилата, який, піддавшись їхньому тиску, віддав Ісуса на страту. Імовірно, в п’ятницю перед полуднем (усе ще 14 нісана за єврейським календарем) Ісуса прибили до стовпа, і через кілька годин він помер (Марка 14:43—65; 15:1—39).

18. Як, згідно з Біблією, почала ширитися звістка про воскресіння Ісуса?

¹⁸ Аби переконатись, що Ісус мертвий, римський воїн проколов йому списом бік. Після цього тіло Ісуса поклали в нову гробницю. Наступний день, 15 нісана (п’ятниця/субота), був суботній. Коли ж зранку 16 нісана (в неділю вранці) деякі учні пішли до гробниці, то побачили, що вона порожня. Незабаром поширилася звістка, що Ісуса бачили живим. Перша реакція на цю звістку була абсолютно такою ж, якою вона була б і сьогодні,— недовір’я. Не повірили навіть апостоли. Проте коли вони на власні очі побачили живого Ісуса, їм нічого не залишалось, як визнати, що він воскрес з мертвих (Івана 19:31—20:29; Луки 24:11).

Порожня гробниця

19—21. а) Як, за словами Юстина Мученика, євреї протидіяли тому, що християни проповідували про воскресіння Ісуса? б) Який факт щодо Ісусової гробниці в день 16 нісана не підлягає сумніву?

¹⁹ Чи воскрес Ісус насправді? Чи, може, усе це було лише вигадкою? У той час люди, мабуть, питали: «Чи тіло Ісуса все ще в гробниці?» Якби тіло Ісуса залишалося в гробниці, послідовники Ісуса опинились би в складній ситуації. Їхні противники могли б використати це як доказ того, що Ісус не воскрес. Однак немає жодних відомостей, що вони це зробили. Натомість, згідно з Біблією, вони підкупили воїнів, які охороняли гробницю, і наказали їм: «Говоріть так: «Його учні прийшли вночі, коли ми спали, і викрали його» (Матвія 28:11—13). Про те, що юдейські провідники вчинили саме так, свідчить не лише Біблія.

²⁰ Приблизно через століття після Ісусової смерті Юстин Мученик написав працю «Діалог з Трифоном». У ній він сказав: «Ви [євреї] розіслали вибраних чоловіків по цілому світі проголошувати, що безбожна і беззаконна єресь поширилась від якогось собі Ісуса, галілейського пройдисвіта, якого ми розіп’яли, але якого його учні викрали вночі з гробниці, де він лежав»⁷.

²¹ Трифон був євреєм, а праця «Діалог з Трифоном» була написана для того, щоб обстояти християнство перед юдаїзмом. Отже, Юстин Мученик навряд чи говорив би про те, що євреї звинуватили християн у викраденні тіла Ісуса, якби євреї не висували такого звинувачення. Якщо б Юстин говорив неправду, то його можна було б легко викрити. Безумовно, він сказав це тому, що євреї дійсно розіслали таких посланців. А євреї зробили це тому, що 16 нісана 33 року н. е. гробниця була справді порожньою і вони не могли вказати на тіло Ісуса як на доказ того, що він не воскрес. Оскільки гробниця була порожньою, що ж відбулося? Чи учні справді вкрали тіло? Чи все ж таки сталося чудо, і тіло зникло з гробниці на доказ воскресіння Ісуса?

Висновок лікаря Луки

22, 23. Який освічений чоловік I століття досліджував факт воскресіння Ісуса і які джерела були йому доступні?

²² Лікар Лука був одним з високоосвічених чоловіків I століття. Він уважно перевіряв усі свідчення (Колосян 4:14). Лука написав дві книги, котрі увійшли до Біблії: Євангеліє, в якому описано служіння Ісуса, і книгу Дії апостолів, яка розповідає про поширення християнства відразу після Ісусової смерті.

²³ У вступі до свого Євангелія Лука згадує про багато різних джерел, які були доступні йому, але не дійшли до нас. Він звертався до письмових матеріалів, котрі описували життя Ісуса. Лука також говорить, що розмовляв з тими, хто був очевидцем подій, пов’язаних з життям, смертю і воскресінням Ісуса. Крім того, він каже, що написав своє Євангеліє, «докладно дослідивши усе від самого початку» (Луки 1:1—3). Отже, як видно, дослідження Луки були дуже ретельні. Чи був Лука добрим істориком?

24, 25. Яку оцінку дає багато вчених Луці як історику?

²⁴ Багато хто вважає, що так. У 1913 році Вільям Рамзай в одній з лекцій висловив свої міркування щодо історичності праць Луки. Яким був його висновок? «Лука — історик високого класу, він не просто достовірно викладає факти, але й володіє справжнім історичним чуттям»⁸. Такого ж висновку доходили і вчені пізніших часів. В одній праці, у передмові до томів, в яких коментуються книги, написані Лукою, говориться: «Лука був як істориком (причому дуже точним), так і богословом» («The Living Word Commentary»).

²⁵ Д-р Дейвід Ґудінґ, колишній професор старогрецької мови з Північної Ірландії, який спеціалізувався на вивченні Старого Завіту, сказав, що Лука був «стародавнім істориком, який працював у традиціях істориків Старого Завіту і в стилі Фукідіда [одного з найбільш шанованих істориків стародавнього світу]. Подібно до них він докладав великих зусиль, щоб дослідити джерела, вибрати матеріал і потім викласти його. (...) У Фукідіда цей метод поєднувався з пристрастю до історичної точності, і немає підстав вважати, що Лука мав інший підхід»⁹.

26. а) Який висновок зробив Лука стосовно Ісусового воскресіння? б) Що, можливо, зміцнило його віру в це воскресіння?

²⁶ Який висновок зробив цей історик високого класу щодо того, чому Ісусова гробниця була порожньою 16 нісана? І в Євангелії, і в книзі Дії Лука говорить про воскресіння Ісуса як про факт (Луки 24:1—52; Дії 1:3). Він зовсім не сумнівався в цьому. Імовірно, віра Луки в чудо воскресіння була зміцнена подіями з його життя. Хоча Лука, очевидно, і не був свідком воскресіння Ісуса, він бачив чудеса, які чинив апостол Павло (Дії 20:7—12; 28:8, 9).

Вони бачили воскреслого Ісуса

27. Назвіть деяких осіб, котрі стверджували, що бачили воскреслого Ісуса.

²⁷ Написання двох Євангелій традиційно приписується чоловікам, які знали Ісуса, були очевидцями його смерті і стверджували, що бачили його після воскресіння. Ними були Матвій, колишній збирач податків, та Іван, улюблений учень Ісуса. Апостол Павло, який написав чимало біблійних книг, також говорив, що бачив воскреслого Христа. Крім того, Павло згадує імена інших осіб, які бачили Ісуса живим після його смерті. Також він говорить, що одного разу Ісус з’явився «понад п’ятистам братам» (1 Коринфян 15:3—8).

28. Як на Петра впливало воскресіння Ісуса?

²⁸ Серед очевидців, яких згадує Павло, був єдиноутробний брат Ісуса Яків, який знав Ісуса з самого дитинства. Ще один очевидець — апостол Петро. Історик Лука повідомляє, що всього через кілька тижнів після смерті Ісуса Петро сміливо свідчив про його воскресіння (Дії 2:23, 24). Традиційно вважається, що цей апостол написав два листи, які ввійшли в Біблію. У першому з них Петро показав, що навіть через багато років віра у воскресіння Ісуса залишалася для нього великою спонукальною силою. Він написав: «Благословенний нехай буде Бог та Батько нашого Господа Ісуса Христа, бо він виявив велике милосердя: народив нас знову, давши через воскресіння Ісуса Христа з мертвих живу надію» (1 Петра 1:3).

29. Який переконливий доказ воскресіння Ісуса ми маємо, хоч і не можемо порозмовляти з очевидцями цієї події?

²⁹ Лука міг порозмовляти з людьми, які стверджували, що бачили Ісуса і говорили з ним після його воскресіння. А ми можемо прочитати те, що записали деякі з них, і самі зробити висновок, чи були вони обмануті, чи намагались обманути нас, чи все-таки насправді бачили воскреслого Христа. Відверто кажучи, їх неможливо було обманути. Чимало з них були близькими друзями Ісуса до самої його смерті. Дехто навіть бачив його муки на стовпі. Вони бачили, як з рани потекла кров з водою, коли воїн списом проколов Ісусові бік. Як воїн, так і ці очевидці знали, що Ісус точно був мертвий. Пізніше вони засвідчили, що бачили Ісуса живим і говорили з ним. Отже, їх ніяк не могли обманути. Але чи не намагалися вони обманути нас, коли стверджували, що Ісус воскрес? (Івана 19:32—35; 21:4, 15—24).

30. Чому неможливо, щоб очевидці Ісусового воскресіння казали неправду?

³⁰ Щоб з’ясувати це, подумаймо над таким запитанням: чи вірили вони самі в те, що говорили? Безперечно, вірили. Адже воскресіння Ісуса Христа є основою віри християн, у тому числі тих, які стверджували, що були очевидцями цього воскресіння. Апостол Павло сказав: «Якщо ж Христос не воскрес, то проповідування наше даремне і віра наша даремна. Якщо ж Христос не воскрес, то віра ваша марна» (1 Коринфян 15:14, 17). Чи могла б так висловлюватись людина, яка б обманювала, говорячи, що бачила воскреслого Ісуса?

31, 32. На які жертви йшли перші християни і чому це служить вагомим доказом того, що вони не обманювали, коли говорили про воскресіння Ісуса?

³¹ Поміркуйте, що означало бути християнином у ті часи. Це не приносило престижу, влади чи багатства. Навпаки, багато перших християн «радісно сприймали пограбування свого майна», якого зазнавали через свою віру (Євреїв 10:34). Життя християнина було пов’язане з чималими жертвами і переслідуваннями та нерідко закінчувалось мученицькою, до того ж ганебною, смертю.

³² Деякі християни походили з заможних сімей, наприклад апостол Іван, батько якого, мабуть, мав прибуткову риболовну справу в Галілеї. У багатьох були непогані перспективи. Скажімо, Павло, перед тим як стати християнином, навчався у видатного рабина Гамаліїла, і його вже почали помічати юдейські провідники (Дії 9:1, 2; 22:3; Галатів 1:14). Однак ці християни відмовились від принадних пропозицій світу і стали проповідувати звістку, в основі якої лежав факт, що Ісус воскрес з мертвих (Колосян 1:23, 28). Чи пішли б вони на такі жертви і страждання заради того, що, як вони знали, ґрунтувалося на брехні? Звичайно, що ні. Учні Ісуса були готові страждати і померти за те, що, як вони знали, ґрунтувалося на правді.

Чудеса бувають

33, 34. Оскільки Ісус справді воскрес, що можна сказати про інші описані в Біблії чудеса?

³³ Безумовно, свідчення очевидців цілковито переконливі. Ісус дійсно воскрес з мертвих 16 нісана 33 року н. е. І якщо відбулося це воскресіння, то були можливі й інші чудеса, описані в Біблії. Вони також підтверджені надійними свідченнями очевидців. Той, хто воскресив Ісуса, наділив його силою, щоб воскресити сина вдови з Наїна. Він також дав Ісусові силу здійснювати менші, проте не менш дивовижні чудеса, а саме зцілення. Його ж силою Ісус зміг в чудесний спосіб нагодувати численний натовп людей і ходити по воді (Луки 7:11—15; Матвія 11:4—6; 14:14—21, 23—31).

³⁴ Отже, хоча Біблія говорить про чудеса, це не є підставою для сумнівів у її правдивості. Навпаки, той факт, що в біблійні часи чудеса справді відбувалися, служить переконливим доказом того, що Біблія — Слово Бога. Однак проти Біблії висувають ще інше звинувачення. Багато хто каже, що вона суперечить сама собі і тому не може бути Божим Словом. Але чи це так?

[Примітки]

[Вставка на сторінці 81]

Противники християнства говорили, що учні Ісуса вкрали його тіло. Якби це було так, то хіба християни були б готові померти за свої переконання, в основі яких лежала віра у воскресіння Ісуса?

[Рамка на сторінці 85]

Чому сьогодні немає чудес?

Інколи виникає питання: «Чому сьогодні немає чудес, подібних до тих, про які говорить Біблія?» Річ у тім, що чудеса вже виконали свою роль. Сьогодні Бог очікує, щоб ми жили вірою (Авакума 2:2—4; Євреїв 10:37—39).

За днів Мойсея чудеса відбувались, щоб підтвердити повноваження Мойсея. Вони вказували на те, що Єгова послуговується ним і що Закон-угода походить від Бога, а отже, ізраїльтяни є Божим вибраним народом (Вихід 4:1—9, 30, 31; Повторення Закону 4:33, 34).

У I столітті чудеса підтверджували, що Бог схвалював Ісуса, а пізніше — новосформований християнський збір. Завдяки ним можна було побачити, що саме Ісус був обіцяним Месією, що після його смерті замість ізраїльтян Божим вибраним народом став християнський збір і тому вже більше не потрібно було виконувати Мойсеїв закон (Дії 19:11—20; Євреїв 2:3, 4).

З часами апостолів проминули й часи чудес. Апостол Павло написав: «Що ж до дарів пророкувати, говорити мовами або чудесним способом отримувати знання, то вони зникнуть. Бо наше знання часткове, і пророкуємо ми частково, але коли настане повне, часткове зникне» (1 Коринфян 13:8—10).

Тепер ми маємо цілу Біблію, яка містить усі об’явлення від Бога і повною мірою виявляє його волю. Ми бачимо сповнення пророцтв і добре розуміємо Божі наміри. Отже, чудеса більше не потрібні. А втім, той самий Божий дух, завдяки якому відбувались чудеса, діє також сьогодні. Результати його дії не менш переконливо свідчать про Божу силу. Більше довідатись про це нам допоможе один з подальших розділів.

[Ілюстрація на сторінці 75]

Незмінність законів природи, наприклад той факт, що кожного дня сходить сонце, для багатьох є доказом неможливості чудес.

[Ілюстрація на сторінці 77]

Створення землі — домівки для живих істот — було «надприродним явищем», яке більше ніколи не повторювалось.

[Ілюстрації на сторінці 78]

Як би ви пояснили дивовижні досягнення сучасної науки людині, яка жила 200 років тому?

Розділ 7

Чи Біблія суперечить сама собі?

Часто можна почути закид, ніби Біблія суперечить сама собі. Зазвичай ті, хто так говорить, не читали Біблію, вони лише повторюють чиїсь слова. Однак деяким людям здається, що вони знайшли в Біблії справжні суперечності, і це їх непокоїть.

1, 2. (Разом зі вступом). а) Який закид проти Біблії можна часто почути? б) Що слід пам’ятати, порівнюючи різні біблійні уривки? в) Чому різні люди інколи по-різному описують в Біблії одну й ту саму подію?

ЯКЩО Біблія справді Боже Слово, її зміст повинен відзначатися послідовністю і не бути суперечливим. Чому ж тоді деякі уривки на перший погляд суперечать іншим? Слід взяти до уваги, що, хоча Біблія є Словом Бога, вона писалася багатьма людьми протягом декількох століть. Усі ті люди були різного походження, писали різними стилями та мали різні здібності, і це, звичайно, позначилось на результаті їхньої праці.

² Крім того, коли якусь подію описує кілька осіб, то хтось з них може включити подробиці, які пропустить інший. До того ж різні люди розкривають одну й ту саму тему по-різному. Один, наприклад, описує події в хронологічному порядку, а інший дотримується інакшого принципу. У цьому розділі ми розглянемо певні біблійні уривки, котрі дехто вважає суперечливими, і побачимо, як їх можна узгодити, взявши до уваги сказане вище.

Безсторонні свідки

3, 4. Яка позірна розбіжність існує між оповідями з книг Матвія і Луки про сотника, в якого захворів слуга, і як їх можна узгодити?

³ Деякі «суперечності» виникають тоді, коли один і той же випадок описано в Біблії кілька разів. Наприклад, в Матвія 8:5 сказано, що, коли Ісус прийшов у Капернаум, «наблизився до нього сотник, благаючи» Ісуса зцілити слугу. Однак в Луки 7:3 говориться, що цей сотник «послав юдейських старійшин, аби вони попросили його [Ісуса] прийти і врятувати життя цьому рабу». Тож хто звертався до Ісуса — сотник чи послані ним юдейські старійшини?

⁴ Відповідь очевидна: сотник послав до Ісуса юдейських старійшин. Чому ж тоді Матвій каже, що цей чоловік сам благав Ісуса? Тому що сотник звертався до Ісуса через старійшин, які говорили від його імені.

5. Чому в Біблії сказано, що храм побудував Соломон, хоча насправді роботу виконували інші?

⁵ Щоб ліпше це зрозуміти, розгляньмо приклад з 2 Хронік 3:1. Там сказано: «Зачав Соломон будувати Господній дім в Єрусалимі». Трохи пізніше говориться: «Закінчив Соломон дім Господній» (2 Хронік 7:11). Чи дійсно Соломон власноруч побудував храм? Звичайно, що ні. У будівництві брала участь велика кількість майстрів та робітників. А Соломон був організатором усієї праці, тим, хто відповідав за неї. Тому Біблія говорить, що храм побудував він. Подібно до цього, в Євангелії від Матвія сказано, що до Ісуса звернувся сотник, а в Луки уточнюється, що він звернувся до нього через юдейських старійшин.

6, 7. Як узгодити дві євангельські оповіді про прохання Зеведеєвих синів?

⁶ Ось ще один подібний приклад. В Матвія 20:20, 21 написано: «Мати Зеведеєвих синів підійшла до Ісуса зі своїми синами і почала вклонятися йому та чогось просити». Вона просила Ісуса про те, щоб її сини зайняли найвидатніші становища в його Царстві, коли він почне правити. Про цю ж подію в Євангелії від Марка сказано: «Підійшли до нього [Ісуса] Яків та Іван — два сини Зеведея — і сказали: «Учителю, зроби для нас, що попросимо» (Марка 10:35—37). Тож хто звернувся з проханням до Ісуса — сини Зеведея чи їхня мати?

⁷ Зрозуміло, що з проханням звернулося двоє синів Зеведея, як і стверджує Марко. Але вони зробили це через свою матір. Вона говорила за них. Підтвердження цього можна знайти в книзі Матвія. Там розповідається про реакцію інших апостолів, які, дізнавшись, що́ зробила мати Зеведеєвих синів, обурилися не на неї, а «на тих двох братів» (Матвія 20:24).

8. Чи можливо, щоб два незалежні описи тієї ж самої події відрізнялись один від одного і водночас були правдиві?

⁸ Чи ви коли-небудь чули, як двоє людей описують подію, свідками якої вони були? Якщо так, то чи звернули ви увагу, що кожен згадував ті подробиці, які справили на нього особливе враження? Можливо, хтось пропускав деталі, про які повідомляв інший. Однак вони обидва говорили правду. Щось подібне відбувалося, коли різні люди описували події з життя Ісуса в чотирьох Євангеліях або інші історичні події в Біблії. Кожен подавав правдиву інформацію, навіть якщо один згадував ті подробиці, які пропускав інший. Розглянувши всі розповіді, можна ліпше зрозуміти описані події. Такі відмінності підтверджують, що біблійні оповіді складались незалежно одна від одної. А їхня узгодженість щодо головного змісту доводить, що вони правдиві.

Беріть до уваги контекст

9, 10. Як контекст допомагає нам зрозуміти, звідки Каїн взяв собі дружину?

⁹ Часто, коли нам здається, що ми знайшли якусь суперечність, достатньо подивитись на контекст. Візьмімо, наприклад, питання про дружину Каїна, яке нерідко ставлять люди. У Буття 4:1, 2 написано: «Породила [Єва] Каїна, і сказала: «Набула чоловіка від Господа». А далі вона породила брата йому Авеля». Як відомо, Каїн убив Авеля. Після цього сказано, що він мав дружину і дітей (Буття 4:17). Якщо в Адама і Єви було тільки двоє синів, то звідки Каїн взяв собі дружину?

¹⁰ Відповідь неважко знайти. Візьмімо до уваги факт, що Адам і Єва мали більше ніж двох дітей. Контекст показує, що в них була велика сім’я. У Буття 5:3 ми читаємо, що Адам став батьком ще одного сина, на ім’я Сиф, а в наступному вірші сказано: «І породив він синів і дочок» (Буття 5:4). Тож Каїн міг одружитись з однією зі своїх сестер або навіть племінниць. Тоді, на зорі людської історії, коли люди ще були близькі до досконалості, такий шлюб, очевидно, не становив небезпеки для майбутніх дітей, як це є сьогодні.

11. Що декому здається суперечністю в словах Якова й апостола Павла?

¹¹ Контекст також допомагає нам зрозуміти те, що декому здається суперечністю в словах апостола Павла і Якова. В Ефесян 2:8, 9 Павло каже, що християни рятуються вірою, а не вчинками. Там написано: «Ви були врятовані завдяки вірі... не завдяки вчинкам». Натомість Яків наголошує важливість учинків. Він пише: «Як тіло без духу мертве, так і віра без учинків мертва» (Якова 2:26). Як узгодити ці два твердження?

12, 13. Як слова Якова доповнюють слова апостола Павла, а не суперечать їм?

¹² Взявши до уваги контекст Павлових слів, ми побачимо, що одне твердження доповнює інше. Апостол Павло говорить про намагання юдеїв виконувати Мойсеїв закон. Вони вважали, що скрупульозне дотримання Закону зробить їх праведними. Павло показав, що це неможливо. Оскільки ми народились з успадкованою гріховністю, то ніколи не зможемо завдяки вчинкам стати праведними, а отже, заслужити спасіння. Врятуватись ми можемо лише завдяки вірі у викупну жертву Ісуса (Римлян 5:18).

¹³ Яків же робить важливе доповнення, що віра сама по собі не має цінності, якщо не підкріплена ділами. Людина, яка заявляє, що вірить в Ісуса, повинна довести це своїми вчинками. Безплідна віра — це мертва віра, і вона не веде до спасіння.

14. В яких біблійних віршах Павло показує, що повністю погоджується з тим, що віру потрібно виявляти вчинками?

¹⁴ Апостол Павло повністю погоджувався з цим. Він часто говорив, якими вчинками християни повинні виявляти свою віру. Наприклад, християнам у Римі він написав: «Коли людина вірить серцем, це веде до праведності, а коли свою віру визнає прилюдно устами, це веде до спасіння». Прилюдно визнавати свою віру, тобто ділитися нею з іншими, необхідно для спасіння. (Римлян 10:10; дивіться також 1 Коринфян 15:58; Ефесян 5:15, 21—33; 6:15; 1 Тимофія 4:16; 2 Тимофія 4:5; Євреїв 10:23—25). Однак право на вічне життя християнин не може заслужити ані якимись вчинками, ані намаганнями дотримуватись Мойсеєвого Закону. Це «дар від Бога» тим, хто виявляє віру (Римлян 6:23; Івана 3:16).

Різні аспекти

15, 16. Як і Мойсей, і Ісус Навин могли говорити правду, коли один стверджував, що східний берег Йордану був «по сім боці», а другий казав, що «по тім боці»?

¹⁵ Іноді різні люди, які описували в Біблії одну й ту саму подію, робили це з різних поглядів і будували свою розповідь по-різному. Якщо брати до уваги такі відмінності, то неважко пояснити уривки, які здаються суперечливими. Один з прикладів міститься в книзі Числа 35:14 (Кул.), де Мойсей говорить, що земля на східному березі Йордану була «по сім боці» річки. У той же час про цю ж землю Ісус Навин говорить, що вона була «по тім боці» річки (Ісуса Навина 22:4, Кул.). Яке з цих тверджень правдиве?

¹⁶ По суті, вони обидва правдиві. Згідно з книгою Числа, ізраїльтяни тоді ще не перетнули Йордан і не ввійшли до Обітованої землі, тому для них східний берег Йордану був «сим боком». Однак Ісус Навин уже перейшов Йордан і перебував на західному березі річки, в Ханаанському краї. Тож для нього східний берег був «тим боком».

17. а) Яку суперечність дехто вбачає в перших двох розділах Буття? б) Як можна пояснити таку розбіжність?

¹⁷ Крім того, комусь може здаватись, що в тексті Біблії є суперечності, через те як побудовано розповідь. У Буття 1:24—26 говориться, що тварини були створені раніше, ніж людина. Однак, прочитавши Буття 2:7, 19, 20, можна подумати, що людина була створена раніше, ніж тварини. Чому така розбіжність? Тому що ці два уривки описують створення у двох різних аспектах. Перший розповідає про створення неба і землі та всього, що на них (Буття 1:1—2:4). Другий зосереджується на створенні людини та її гріхопадінні (Буття 2:5—4:26).

18. Як пояснити, чому в початкових розділах книги Буття подаються дві різні на перший погляд розповіді про створення?

¹⁸ Перша розповідь побудована в хронологічному порядку і послідовно описує шість «днів». У другій — події викладаються з урахуванням тематичної важливості. Після короткого вступу вона прямо переходить до створення Адама, оскільки далі йтиметься саме про нього та його сім’ю (Буття 2:7). У міру необхідності вводиться інша інформація. Ми дізнаємось, що Адам після його створення мав жити в Еденському саду. Тож тепер згадується, що Бог насадив цей сад (Буття 2:8, 9, 15). Потім Єгова сказав Адаму дати імена «всій польовій звірині, і всьому птаству небесному». Отже в цьому місці доречно було згадати, що «вчинив Господь Бог із землі» усіх тих істот, хоча їхнє створення почалося задовго до появи Адама (Буття 2:19; 1:20, 24, 26).

Читайте уважно

19. Що може спантеличувати в біблійній розповіді про завоювання Єрусалима?

¹⁹ Іноді, коли здається, що ми знайшли якусь суперечність, необхідно лише уважно читати і обмірковувати прочитане. Саме такий підхід можна застосувати, розглядаючи історію про завоювання Єрусалима ізраїльтянами. Єрусалим був серед міст, які належали до спадщини Веніяминового племені. Однак члени цього племені не змогли здобути міста (Ісуса Навина 18:28; Суддів 1:21). Біблія також говорить, що Єрусалим не змогло завоювати і плем’я Юди,— так, наче він належав до його спадку. Згодом плем’я Юди підкорило місто, спаливши його (Ісуса Навина 15:63; Суддів 1:8). Проте, згідно з Біблією, через сотні років Давид також захопив Єрусалим (2 Самуїла 5:5—9).

20, 21. Якщо уважно дослідити всі факти, то якою була історія завоювання Єрусалима євреями?

²⁰ На перший погляд усе це здається заплутаним, але насправді тут немає жодних суперечностей. Межа між наділами Веніямина і Юди проходила вздовж долини Гіннома, якраз через стародавній Єрусалим. Місто, яке пізніше назвали Давидовим Містом, фактично лежало на території Веніяминового племені, як і говориться в Ісуса Навина 18:28. Але, очевидно, євусейське місто Єрусалим частково лежало і в долині Гіннома, отже воно заходило на територію Юдиного племені, тому члени цього племені також мали воювати з ханаанеянами, які жили там.

²¹ Плем’я Веніямина не змогло підкорити Єрусалим. А племені Юди вдалося завоювати місто, і воно було спалене (Суддів 1:8, 9). Та, очевидно, військо Юди пішло далі, і деякі з колишніх мешканців міста знову заволоділи ним. Потім воно стало вогнищем опору, з яким не могло впоратись ані плем’я Юди, ані плем’я Веніямина. Тож євусеяни залишалися в Єрусалимі доти, доки Давид не завоював його через кількасот років.

22, 23. Хто ніс Ісусів стовп мук до місця страти?

²² Інший приклад міститься в Євангеліях. Ось що розповідається в Євангелії від Івана про те, як Ісуса вели на страту: «Несучи свій стовп мук, він прийшов на місце» (Івана 19:17). Проте в книзі Луки говориться: «Дорогою, ведучи Ісуса від Пилата, вони схопили одного киренянина, на ім’я Симон, який ішов зі села, і поклали стовп мук на нього, щоб він ніс його за Ісусом» (Луки 23:26). Хто ж ніс знаряддя страти Ісуса — сам Ісус чи Симон?

²³ Спочатку Ісус, очевидно, сам ніс свій стовп мук, як і говорить Іван. А потім, за словами Матвія, Марка і Луки, решту дороги до місця страти нести стовп змусили киренянина Симона.

Доказ безсторонності

24. Чому нас не дивує, що Біблія містить уривки, котрі здаються суперечливими, і який висновок нам не слід робити?

²⁴ Щоправда, в Біблії є уривки, які здаються суперечливими і які важко пояснити. Однак не слід відразу робити висновок, що це справжні суперечності. Часто нам просто бракує інформації. Біблія дає знання, яких достатньо, щоб задовольнити нашу потребу в духовному. Але якби Біблія описувала кожну подробицю всіх згаданих у ній подій, то замість невеликої, зручної в користуванні книжки ми мали б величезну, громіздку бібліотеку.

25. Що сказав Іван стосовно інформації про служіння Ісуса і як це допомагає нам зрозуміти, чому Біблія не подає всіх подробиць кожної події?

²⁵ Говорячи про служіння Ісуса, апостол Іван вдався до виправданого перебільшення: «Ісус робив ще багато чого іншого, і якби все детально описати, то, думаю, весь світ не вмістив би написаних сувоїв» (Івана 21:25). Тим більш було б неможливо записати всі подробиці довгої історії Божого народу від патріархів до християнського збору I століття.

26. У чому можна бути впевненими, розглядаючи інформацію, поміщену в Біблії?

²⁶ Без сумніву, Біблія є неперевершеним взірцем лаконічності. Ця книга містить достатньо інформації, щоб ми могли зрозуміти, що вона не просто плід людської праці. Будь-які відмінності підтверджують, що люди, котрі писали Біблію, були справді безсторонніми свідками. З іншого боку, її дивовижна узгодженість — про яку піде мова в одному з наступних розділів — яскраво свідчить, що Біблія походить від Бога. Вона є словом Бога, а не людини.

[Вставка на сторінці 89]

Позірні розбіжності в Біблії доводять, що люди, які її писали, були справді безсторонніми свідками.

[Вставка на сторінці 91]

Часто контекст допомагає пояснити гадані суперечності.

[Рамка на сторінці 93]

Розбіжності — це не обов’язково суперечності

Теолог Кеннет Канцер показав, як дві розповіді про одну і ту саму подію можуть здаватись суперечливими, однак бути правдивими. Він написав: «Якийсь час тому загинула мати нашого близького друга. Про її смерть ми вперше почули від іншого спільного друга, якому можна було довіряти. Він розповів, що ця жінка стояла на розі вулиці і чекала на свій автобус. Раптом її збив інший автобус, і через кілька хвилин вона померла від серйозних травм».

Але незабаром Кеннет Канцер почув зовсім іншу історію. Він говорить: «Від онука цієї жінки ми довідались, що вона їхала в машині, яка потрапила в аварію, жінку викинуло з машини, і вона відразу померла. Хлопець говорив переконано.

Значно пізніше... ми спробували узгодити ці дві історії. З’ясувалося, що, коли бабуся чекала автобуса, її збив інший автобус, і вона отримала важкі травми. Водій якоїсь машини підібрав її та швидко повіз до лікарні. Але через поспіх автомобіль, який віз жінку, зіткнувся з іншим. Її викинуло з машини, і вона відразу померла».

Тож дві версії однієї й тієї ж події можуть бути правдивими, навіть коли здається, що вони не узгоджуються між собою. Щось подібне можна сказати і про опис подій у Біблії. Окремі свідки незалежно один від одного можуть наводити різні подробиці якоїсь події. Однак їхні розповіді не суперечливі, вони доповнюють одна одну. Взявши до уваги подробиці з усіх розповідей, ми ліпше зрозуміємо, що відбувалось.

Розділ 8

Чи наука довела, що Біблія неправдива?

У 1613 році італійський учений Галілео Галілей опублікував працю за назвою «Листи про плями на Сонці». У ній вчений навів докази того, що Земля обертається навколо Сонця, а не Сонце навколо Землі. Це призвело до цілої низки подій, внаслідок чого Галілей, стягнувши на себе «сильну підозру в єресі», постав перед католицькою інквізицією. Зрештою його змусили зректися свого переконання. Чому уявлення про те, що Земля обертається навколо Сонця, вважалося єрессю? Тому що обвинувачі Галілея заявляли, що це суперечить Біблії.

1. (Разом зі вступом). а) Що сталося, коли Галілей висловив думку про те, що Земля обертається навколо Сонця? б) Що ми побачимо, порівнявши дані сучасної науки зі сказаним у Біблії, хоча ця книга і не є науковим посібником?

СЬОГОДНІ багато людей вірить, що Біблія не узгоджується з наукою, і при цьому дехто посилається на те, що сталося з Галілеєм. Але чи такий аргумент слушний? Відповідаючи на це запитання, треба пам’ятати, що Біблія — це книга, в якій містяться пророцтва, історичні факти, молитви, закони, поради і відомості про Бога. Вона не науковий посібник. І все ж, коли Біблія торкається наукових питань, вона абсолютно точна.

Наша планета Земля

2. Як Біблія описує положення Землі в просторі?

² Подумайте, наприклад, про те, що́ Біблія говорить про нашу Землю. У книзі Йова сказано: «[Бог] над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив» (Йова 26:7). Порівняйте ці слова зі словами Ісаї: «Він Той, Хто сидить понад кругом землі» (Ісаї 40:22). Переданий тут образ круглої планети, яка висить «на нічому» в «порожнечі», дуже нагадує зроблені космонавтами фотографії земної кулі, що немовби зависла у просторі.

3, 4. У чому полягає суть кругообігу води в природі і що про нього сказано в Біблії?

³ Подумайте також про дивовижний кругообіг води у природі. Ось як цей процес описано в «Енциклопедії Комптона»: «Вода... випаровується з поверхні океанів в атмосферу. (...) Атмосферні повітряні потоки, які постійно рухаються, несуть водяну пару на сушу. Коли повітря охолоджується, пара конденсується і перетворюється на краплі води. Найчастіше їх можна бачити у вигляді хмар. Нерідко маленькі краплі з’єднуються між собою й утворюють дощові краплі. Якщо в атмосфері достатньо холодно, замість дощових крапель утворюються сніжинки. В обох випадках вода, котра випарувалася з океану і подолала сотні, а то й тисячі кілометрів, випадає на земну поверхню. Там вона зливається в потоки або просочується в ґрунт і починає свою мандрівку назад до моря»¹.

⁴ Цей дивовижний процес, який уможливлює життя на суходолі, був просто і зрозуміло описаний у Біблії близько 3000 років тому: «Всі потоки до моря пливуть, але море — воно не наповнюється: до місця, ізвідки пливуть, ті потоки, вони повертаються, щоб знову плисти» (Екклезіяста 1:7).

5. Чому можна сказати, що слова псалмоспівця про формування гір напрочуд точно відповідають сучасним знанням?

⁵ Ще більш вражає те, як Біблія описує історію формування гір. В одному підручнику з геології розповідається: «Невпинний процес формування і руйнування гір триває з докембрійських часів аж досі. (...) Гори не лише повставали з дна зниклих морів, але й нерідко через тривалий час після свого утворення опинялися під водою, а потім знову піднімались»². Порівняйте цей опис з поетичними словами псалмоспівця: «Безоднями покрив її [Землю], як одежою, води стояли понад горами. Гори піднялися, долини спустились до місця, котре призначив для них» (Псалом 104:6, 8, Кул.).

«На початку»

6. Які біблійні слова узгоджуються з сучасними науковими теоріями про виникнення Всесвіту?

⁶ У першому вірші Біблії сказано: «На початку Бог створив Небо та землю» (Буття 1:1). У результаті спостережень учені дійшли висновку про те, що Всесвіт справді мав початок, тобто не існував вічно. Астроном Роберт Ястров, який дотримується агностичних переконань щодо релігії, написав: «Деталі різняться, але головні елементи астрономічної та біблійної оповіді про генезис збігаються: ланцюг подій, які ведуть до появи людини, почався раптово у чітко визначений момент, у спаласі світла й енергії»³.

7, 8. Що багато вчених змушені визнати стосовно походження Всесвіту, навіть якщо вони не визнають ролі Бога в його виникненні?

⁷ Чимало вчених вірять у те, що Всесвіт мав початок, але не погоджуються зі словами: «Бог створив». Однак деякі науковці тепер визнають, що важко не помічати доказів того, що за всім стоїть якийсь розум. Фріман Дайсон, професор фізики, каже: «Чим більше я досліджую Всесвіт і вивчаю особливості його будови, тим більше знаходжу доказів, що Всесвіт начебто якось знав, що ми з’явимося».

⁸ Дайсон визнає: «Я вчений, вихований на ідеях і термінології двадцятого, а не вісімнадцятого століття. Тому я не стверджую, що будова Всесвіту є доказом існування Бога. Я стверджую лише те, що будова Всесвіту узгоджується з гіпотезою про важливу роль розуму в його функціонуванні»⁴. Слова цього вченого, безумовно, відображають нинішні скептичні погляди. Але якщо відкинути скептицизм, то можна побачити, як чудово дані сучасної науки узгоджуються з біблійним твердженням: «на початку Бог створив Небо та землю» (Буття 1:1).

Здоров’я і санітарія

9. Як у біблійному законі, що стосувався інфекційних хвороб шкіри, відображена практична мудрість? (Йова 12:9, 16а).

⁹ Розгляньмо, що́ в Біблії сказано про здоров’я і санітарію. Якщо на шкірі ізраїльтянина з’являлася пляма, схожа на проказу, його мали ізолювати від інших. «По всі дні, коли болячка на ньому, буде нечистий,— він нечистий. Самітний буде пробувати він,— поза табором оселя його» (Левит 13:46). Заражений одяг спалювали (Левит 13:52). У ті дні це був дієвий спосіб запобігти розповсюдженню інфекції.

10. Як багатьом людям у деяких країнах допомогло б застосування біблійної поради щодо гігієни?

¹⁰ Ще один важливий закон стосувався усунення людських екскрементів. Їх треба було закопувати поза табором (Повторення Закону 23:13, 14). Цей закон, без сумніву, оберігав ізраїльтян від численних хвороб. Навіть тепер у деяких країнах неналежне усунення людських екскрементів призводить до серйозних проблем зі здоров’ям. Якби люди в цих країнах дотримувались вищезгаданого закону, записаного в Біблії тисячі років тому, то були б набагато здоровіші.

11. Яка біблійна порада щодо психічного здоров’я має практичну цінність?

¹¹ Високі норми гігієни, викладені в Біблії, стосуються навіть психічного здоров’я. В Біблії говориться: «Лагідне серце — життя то для тіла, а заздрість — гнилизна костей» (Приповістей 14:30). Недавні медичні дослідження показали, що умонастрій людини істотно впливає на її фізичний стан. Наприклад, доктор К. Томас з університету Джонса Гопкінса протягом 16 років спостерігала за більш як тисячею випускників. Аналізуючи взаємозв’язок між станом їхньої психіки і схильністю до хвороб, вона зробила висновок, що найбільш схильними до хвороб були ті випускники, які в стресових ситуаціях більше гнівались і тривожились ⁵.

Що каже Біблія?

12. Чому католицька церква заявляла, що теорія Галілея про обертання Землі — це єресь?

¹² Отже, Біблія точна в наукових питаннях. Чому ж тоді католицька церква стверджувала, що теорія Галілея про обертання Землі навколо Сонця суперечить Біблії? Це пояснюється тим, як церковні провідники трактували деякі біблійні вірші ⁶. Чи було їхнє тлумачення правильним? Проаналізуймо два з тих віршів, які вони цитували.

13, 14. Які біблійні вірші неправильно трактувала католицька церква? Поясніть.

¹³ В одному біблійному вірші говориться: «Сонце сходить, і сонце заходить і поспішає до свого місця, де має сходити» (Екклезіяста 1:5, Хом.). Згідно з доводами церкви, вислови «сонце сходить» і «сонце заходить» означають, що рухається Сонце, а не Земля. Проте й сьогодні ми кажемо, що сонце встає і сідає, хоча й знаємо, що насправді рухається Земля, а не Сонце. Вживаючи такі вислови, ми просто описуємо те, як рухається Сонце, якщо дивитися на нього з Землі. Те саме зробив і той, хто написав у Біблії ці слова.

¹⁴ В іншому уривку Біблії сказано: «Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась» (Псалом 104:5). Вважалося, що з цього випливає, ніби Земля створена нерухомою. Однак насправді цей вірш говорить про вічність Землі, а не про її незрушність. Як показують інші біблійні вірші, Земля ніколи не захитається в тому значенні, що не буде знищена (Псалом 37:29; Екклезіяста 1:4). Крім того, вищезгаданий вірш зовсім не стосується руху Землі відносно Сонця. Отже, за днів Галілея перепоною для вільного розвитку наукової думки була церква, а не Біблія.

Еволюція і творення

15. Що таке теорія еволюції і в чому вона суперечить Біблії?

¹⁵ Однак є сфера, в якій, на думку багатьох, існує нерозв’язна суперечність між сучасною наукою і Біблією. Більшість учених вірить у теорію еволюції, згідно з якою всі живі істоти розвинулись еволюційним шляхом з найпростішої форми життя, що з’явилася мільйони років тому. А Біблія каже, що кожна основна група живих істот була створена окремо і що ці істоти розмножуються тільки «за їх родом». Також у цій книзі сказано, що людина була створена «з пороху земного» (Буття 1:21; 2:7). Чи це означає, що в Біблії допущено грубу помилку з погляду науки? Перш ніж відповісти на це запитання, обговорімо детальніше, що відомо науці і що вона висуває як теорію.

16—18. а) Яке спостереження спонукало Чарлза Дарвіна повірити в еволюцію? б) Як можна довести, що побачене Дарвіном на Галапагоських островах не суперечить сказаному в Біблії?

¹⁶ Теорію еволюції популяризував у ХІХ столітті Чарлз Дарвін. Коли він побував на Галапагоських островах, що в Тихому океані, на нього справило сильне враження розмаїття видів в’юрків, які мешкали на різних островах. Дарвін зробив висновок, що всі ці види пташок походять від одного давнього виду. Спираючись у тому числі й на це спостереження, Дарвін висунув теорію про походження всіх живих істот від однієї початкової найпростішої форми життя. Він твердив, що рушійною силою еволюційного переходу від нижчих форм життя до вищих був природний добір, тобто виживання найбільш пристосованих істот. За словами Дарвіна, завдяки еволюції з риб розвинулися наземні тварини, з плазунів — птахи і так далі.

¹⁷ Насправді ж те, що Дарвін побачив на далеких островах, не суперечить Біблії. Адже вона допускає різноманітність у межах того чи іншого основного виду живих істот. Наприклад, усі людські раси походять від однієї першої пари людей (Буття 2:7, 22—24). Тож ясна річ, що різні види в’юрків можуть походити від спільного виду предків. Але в’юрки і далі залишаються в’юрками. Вони не стали яструбами чи орлами.

¹⁸ Ні різні види в’юрків, ні будь-що інше з побаченого Дарвіном не є доказом того, що всі живі істоти — чи то акули або чайки, чи слони або дощові черв’яки — мають спільного предка. А втім, багато вчених заявляє, що тепер еволюція — вже не теорія, а встановлений факт. Інші ж, хоча й визнають слабкі місця еволюційної теорії, кажуть, що все одно в неї вірять. Такий підхід до справи дуже поширений. Але з’ясуймо, чи доведена еволюція в тій мірі, щоб говорити про помилковість Біблії.

Чи її доведено?

19. Про що свідчить літопис викопних решток — про еволюцію чи про творення?

¹⁹ Як можна перевірити теорію еволюції? Перше, що спадає на думку,— дослідити літопис викопних решток і побачити, чи дійсно відбувався поступовий перехід від одного виду до іншого. Чи був такий перехід? Ні. І це чесно визнає багато науковців. Один з них, Франсіс Гітчінґ, зазначає: «Якщо шукати проміжні ланки між основними видами тварин, то їх просто немає»⁷. Брак доказів у літописі викопних решток настільки очевидний, що еволюціоністи висувають альтернативи дарвінівській теорії про поступові зміни. Однак залишається фактом те, що несподівана поява різноманітних видів тварин у літописі викопних решток свідчить швидше про задумане творення, ніж про еволюцію.

20. Чому відтворення живих клітин робить неможливою еволюцію?

²⁰ Більш того, Гітчінґ показує, що живі істоти запрограмовані народжувати собі подібних, а не еволюціонувати в інші форми життя. Він каже: «Живі клітини діляться, відтворюючись майже з абсолютною точністю. Похибка при цьому настільки мізерна, що жодна створена людьми машина і близько не може досягнути такого рівня точності. Існують також внутрішні обмеження. Рослини набувають певних розмірів і більше не ростуть. Плодові мушки за будь-яких умов залишаються плодовими мушками»⁸. Протягом багатьох десятиліть учені проводили експерименти, викликаючи в плодових мушок мутації, але це не перетворило мушок на щось інше.

Як виникло життя

21. Який висновок, зроблений Луї Пастером, становить серйозну трудність для еволюціоністів?

²¹ Як виникло життя? Це ще одне важке питання, на яке не можуть відповісти прихильники теорії еволюції. Як з’явилась перша найпростіша форма життя, від котрої нібито походять люди? Колись це здавалося цілком зрозумілим. Наприклад, більшість людей у давнину вважали, що мухи можуть зароджуватися з гнилого м’яса, а миші — з купи старого лахміття. Але понад сторіччя тому французький хімік Луї Пастер переконливо довів, що життя може з’явитися лише з життя, що вже існує.

22, 23. Як, на думку еволюціоністів, зародилося життя і про що свідчать факти?

²² Тож як прихильники еволюції пояснюють походження життя? Відповідно до найпопулярнішої теорії, мільйони років тому випадкова взаємодія хімічних елементів і енергії привела до самозародження життя. А як щодо принципу, доведеного Пастером? В одній енциклопедії пояснюється: «Пастер показав, що життя не може спонтанно зародитися в хімічних і фізичних умовах, які існують на землі в наш час. Однак мільярди років тому хімічні та фізичні умови на землі були зовсім інші»⁹.

²³ Але навіть за зовсім інших умов неживу матерію від найпростіших живих істот відділяє величезна прірва. Майкл Дентон у своїй книжці «Еволюція: криза теорії» каже: «Між живою клітиною і найбільш високоорганізованою небіологічною системою, такою, як кристал або сніжинка, є прірва, причому настільки глибока й очевидна, наскільки можна собі тільки уявити»¹⁰. Перетворення неживої матерії на живу внаслідок сліпого випадку таке нереальне, що практично неможливе. Біблійне пояснення, згідно з яким життя створене Богом, тобто життя походить від життя, повністю узгоджується з наявними фактами.

Чому не творення

24. Чому більшість учених все ще дотримується теорії еволюції, незважаючи на її недоліки?

²⁴ Незважаючи на вади теорії еволюції, віру в творення вважають сьогодні ненауковою і навіть дивною. Чому? Що змушує навіть таких світил науки, як Франсіс Гітчінґ, який чесно вказує на недоліки теорії еволюції, відкидати думку про творення?¹¹ Майкл Дентон пояснює, що теорія еволюції, при всіх її вадах, і далі викладатиметься, оскільки теорії, пов’язані з творенням, «вказують на явно надприродні причини»¹². Іншими словами, вчення про творення неприйнятне тому, що передбачає існування Творця. Безумовно, це такий же хід думок, з яким ми стикались при обговоренні питання про чудеса: чудеса неможливі, бо вони надприродні!

25. Який недолік має теорія еволюції з наукового погляду і чи можна вважати еволюцію гідною альтернативою творенню, коли говорити про походження життя?

²⁵ Крім того, теорія еволюції сама по собі дуже сумнівна з погляду науки. Майкл Дентон зазначає: «Оскільки [дарвінівська теорія еволюції] — це, по суті, теорія історичної реконструкції, її неможливо перевірити за допомогою експерименту або безпосереднього спостереження, як це прийнято робити в науці. (...) До того ж теорія еволюції намагається пояснити низку унікальних подій, таких, як походження життя, виникнення розуму тощо. Унікальні події є неповторними, і їх неможливо перевірити за допомогою жодного експерименту»¹³. Що й казати — теорія еволюції, попри її популярність, має численні прогалини й недоліки. Вона не дає жодних вагомих підстав відкидати біблійну оповідь про виникнення життя. У 1-му розділі книги Буття міститься цілком логічна розповідь про те, як ці «неповторні» «унікальні події» відбувалися протягом творчих «днів», що тривали тисячі роківa.

Що можна сказати про Потоп?

26, 27. а) Що Біблія каже про Потоп? б) Звідки, очевидно, взялася частина вод Потопу?

²⁶ Багато хто вказує на ще одну нібито розбіжність між Біблією і сучасною наукою. Згідно з книгою Буття, тисячі років тому людське суспільство настільки зіпсувалося, що Бог вирішив його знищити. Але він звелів праведному чоловіку Ною побудувати величезне дерев’яне судно — ковчег. Потім Бог навів на землю Потоп. У ньому вижили тільки Ной і його сім’я, а також представники всіх видів тварин. Потоп був такий, що водою «покрились усі гори високі, що під небом усім» (Буття 7:19).

²⁷ Звідки взялося стільки води, що вона покрила всю землю? Відповідь дає сама Біблія. На зорі творення, коли стала формуватись атмосфера, утворилася «вода... під твердю [«небозводом», примітка до Буття 1:6]» і «вода... над твердю» (Буття 1:7; 2 Петра 3:5). У Біблії говориться, що, коли почався Потоп, «розчинилися небесні розтвори» (Буття 7:11). Очевидно, «вода, що... над твердю» спала на землю. Саме вона становила значну частину вод Потопу.

28. Який погляд на Потоп мали стародавні служителі Бога, у тому числі Ісус?

²⁸ У сучасних підручниках про всесвітній потоп не згадується. Тому постає питання: чи Потоп — лише міф чи історична подія? Перед тим як відповісти на це запитання, слід зазначити, що для стародавніх поклонників Єгови Потоп був не міфом, а історичним фактом. Наприклад, Ісая, Ісус, Павло і Петро посилалися на Потоп як на реальну подію (Ісаї 54:9; Матвія 24:37—39; Євреїв 11:7; 1 Петра 3:20, 21; 2 Петра 2:5; 3:5—7). Однак стосовно Потопу необхідно відповісти на ряд запитань.

Води Потопу

29, 30. Які дані про водні ресурси землі показують, що Потоп був можливий?

²⁹ Насамперед чи не є абсурдним твердження про те, що була затоплена вся земля? Ні. Адже земля певною мірою затоплена й досі. Сімдесят відсотків її поверхні покрито водою, і лише 30 відсотків становить суша. Більш того, 75 відсотків прісної води на землі міститься в льодовиках і в полярному льодовиковому покриві нашої планети. Якби весь цей лід розтанув, то рівень світового океану значно б підвищився. Такі міста, як Нью-Йорк і Токіо, зникли б під водою.

³⁰ Крім того, в «Новій британській енциклопедії» сказано: «Вважається, що середня глибина всіх океанів і морів становить 3790 метрів, що значно більше, ніж середня висота суші над рівнем моря, яка становить 840 метрів. Якщо середню глибину помножити на відповідну площу поверхні, то об’єм світового океану в 11 разів перевищуватиме об’єм суші, яка здіймається над рівнем моря»¹⁴. Отже, якщо зрівняти гори й океанські та морські глибини, то вода покрила б усю землю шаром завтовшки кілька тисяч метрів.

31. а) Як мала виглядати земля в період до Потопу, щоб він міг відбутися? б) З чого видно, що до Потопу гори могли бути нижчі, а океани й моря — мілкіші?

³¹ Для того щоб стався Потоп, моря й океани мали бути не такі глибокі, а гори — нижчі, ніж тепер. Чи це можливо? В одному виданні сказано: «Там, де сьогодні здіймаються гори запаморочної висоти, мільйони років тому простягалася гладінь океанів і рівнин. (...) У результаті руху континентальних плит поверхня землі підіймається до таких висот, на яких здатні вижити лише найвитриваліші тварини й рослини, або опускається та ховає свою велич у морських глибинах»¹⁵. Оскільки гори і дно морів та океанів піднімаються й опускаються, то очевидно, що колись гори були не такі високі, а океани й моря — не такі глибокі, як сьогодні.

32. Куди, імовірно, поділися води Потопу? Поясніть.

³² Куди поділися води Потопу? Імовірно, вони наповнили океани й моря. Яким чином? Учені вважають, що материки лежать на гігантських плитах. Рух цих плит може спричиняти зміни рівня земної поверхні. Сьогодні в деяких місцях землі на стиках цих плит є величезні підводні каньйони понад 10 кілометрів завглибшки ¹⁶. Цілком імовірно, що континентальні плити — можливо, внаслідок Потопу — зрушилися, океанське дно опустилось і утворилися велетенські западини, в які з поверхні суші стекла водаb.

Сліди Потопу

33, 34. а) Які дані, котрі вже є в науковців, можуть служити доказом Потопу? б) Чи існують підстави стверджувати, що вчені можуть неправильно трактувати докази?

³³ Якщо глобальний потоп міг відбутися, чому тоді вчені не знаходять його слідів? Можливо, вчені і знаходять їх, але трактують інакше. Наприклад, традиційна наука каже, що земна поверхня в багатьох місцях формувалась під дією могутніх льодовиків упродовж кількох льодовикових періодів. Але те, що здається доказом дії льоду, може бути наслідком дії води. Тож цілком імовірно, що деякі докази Потопу тлумачаться як докази льодовикового періоду.

³⁴ Такі помилки вже ставались. Про час, коли вчені розробляли теорію льодовикових періодів, говориться: «Спираючись на філософію одноманітності, вони знаходили ознаки льодовикових періодів на кожному етапі геологічної історії. Однак ретельний повторний аналіз доказів, який проводився останніми роками, показав хибність припущень стосовно багатьох з цих льодовикових періодів. Утворення, які раніше називали льодовиковими відкладеннями, тепер вважають нашаруваннями, залишеними селевими потоками, підводними зсувами ґрунту і каламутними потоками: потоками води, котрі несли з собою мул, пісок і гравій по океанському дну»¹⁸.

35, 36. Як дані літопису викопних решток і геології можуть вказувати на Потоп? Поясніть.

³⁵ Про Потоп, схоже, свідчить і літопис викопних решток. Відповідно до нього, колись на теренах Європи вистежували здобич величезні шаблезубі тигри, просторами Північної Америки бродили коні, набагато більших розмірів, ніж тепер, а в Сибіру паслися мамонти. Потім по всьому світі вимерли цілі види ссавців. Водночас на Землі різко змінився клімат. У Сибіру загинули й відразу замерзли десятки тисяч мамонтівc. Добре відомий сучасник Чарлза Дарвіна Альфред Уоллес вважав, що таке повсюдне вимирання тварин могло бути викликане якоюсь винятковою всесвітньою подією ¹⁹. На думку багатьох, цією подією був Потоп.

³⁶ У редакційній статті в журналі «Біблійний археолог» зазначалося: «Важливо пам’ятати, що історія про великий потоп — це один з найбільш розповсюджених переказів у культурній спадщині людства. (...) Однак, цілком можливо, що в найдавніших переказах Близького Сходу відображено реальний потоп великого масштабу, який відбувся в один з плювіальних періодів... багато тисячоліть тому»²⁰. Плювіальні періоди — це часи, коли поверхня Землі була набагато вологішою, ніж тепер. Прісноводні озера по всьому світі були значно більшими. За однієї з теорій, причиною вологості були сильні дощі, якими супроводжувалося закінчення льодовикових періодів. Проте існує думка, що в певний час надзвичайна вологість земної поверхні була спричинена Потопом.

Людство не забуло

37, 38. Як один вчений показав, що, згідно з наявними даними, Потоп міг відбутися, і звідки ми знаємо, що він дійсно відбувся?

³⁷ Професор геології Джон Маккампбелл написав: «Суттєві розбіжності між біблійним катастрофізмом [Потопом] і еволюційним уніформізмом пов’язані не з даними геології, а з трактуванням цих даних. Вибір трактування значною мірою залежить від поглядів і припущень конкретного дослідника»²¹.

³⁸ Потоп дійсно відбувся, і це видно з того, що людство ніколи про нього не забувало. По цілому світі, навіть у таких віддалених один від одного куточках землі, як Аляска й острови Океанії, існують стародавні легенди про Потоп. Легенди про Потоп були й у корінних мешканців доколумбової Америки, і в аборигенів Австралії. Хоча деякі розповіді різняться подробицями, майже всі вони узгоджуються в головному — земля була затоплена водою і лише декілька людей врятувалося на збудованому ними судні. Єдиним поясненням такої узгодженості є те, що Потоп — це історична подіяd.

39. Який ще є доказ того, що Біблія — слово Бога, а не людини?

³⁹ Отже, в ключових питаннях Біблія узгоджується з сучасною наукою. Якщо є розбіжності, то лише в тих випадках, коли аргументи науковців суперечливі. А в тому разі, коли погляди Біблії і науки збігаються, Біблія часто настільки точна, що не залишається нічого іншого, як тільки вірити, що записане в ній походить від надлюдського розуму. Справді, узгодженість Біблії з доведеними науковими даними ще раз підтверджує, що вона є словом Бога, а не людини.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 105]

«З пороху земного»

В одній енциклопедії сказано: «Усі хімічні елементи, з яких утворені живі істоти, входять до складу і неживої матерії» («The World Book Encyclopedia»). Інакше кажучи, хімічні елементи, з яких утворені живі організми, в тому числі людина, містяться також у самій землі. Це узгоджується зі словами Біблії: «Створив Господь Бог людину з пороху земного» (Буття 2:7).

[Рамка на сторінці 107]

«На образ Божий»

Щоб довести спорідненість людей з тваринами, дехто вказує на фізичні подібності між ними. Однак якщо говорити про розумові здібності, то не можна не визнавати того, що людина набагато переважає будь-яку тварину. Чому людина має здатність планувати наперед, організовувати світ навколо себе, любити і мислити? Звідки в неї сумління і спроможність розрізняти такі поняття, як минуле, теперішнє та майбутнє? Теорія еволюції не може відповісти на ці запитання. Але на них відповідає Біблія. У ній говориться: «Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив» (Буття 1:27). Щодо розумових здібностей людини, її потенційних можливостей, а також її поняття про моральність, то вона є віддзеркаленням свого небесного Батька.

[Ілюстрація на сторінці 99]

Наведений у Біблії опис Землі, яка висить у просторі, повністю узгоджується зі спостереженнями космонавтів.

[Ілюстрація на сторінці 102]

Біблія не говорить про те, чи обертається Земля навколо Сонця чи Сонце навколо Землі.

[Ілюстрація на сторінках 112, 113]

Якщо зрівняти гори й океанські та морські глибини, то земля була б повністю покрита товстим шаром води.

[Ілюстрація на сторінці 114]

Були знайдені мамонти, які замерзли відразу після загибелі.

[Ілюстрація на сторінці 115]

Луї Пастер довів, що життя може з’явитися лише з життя, що вже існує.

[Схема/Ілюстрація на сторінці 109]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

У Біблії точно описаний кругообіг води в природі.

Розділ 9

Пророцтва, що сповнились

Люди не здатні точно передрікати майбутнє. Знову й знову їхні спроби щось передректи зазнають невдачі. Тому нашу увагу не може не привернути книга пророцтв, що сповнились. Саме такою книгою є Біблія.

1. (Разом зі вступом). Доказом чого є сповнення пророцтв, які містяться в Біблії?

ЧИМАЛО біблійних пророцтв сповнилось настільки точно, що критики заявляють, ніби ці пророцтва були записані вже після їхнього сповнення. Однак такі твердження голослівні. Бог є всемогутнім, і, отже, він здатний передрікати майбутнє (Ісаї 41:21—26; 42:8, 9; 46:8—10). Сповнення біблійних пророцтв свідчить не про те, що вони були написані пізніше, а про те, що вони натхнені Богом. Тож розгляньмо, як сповнились деякі з найвизначніших пророцтв. Завдяки цьому ми побачимо ще один доказ того, що Біблія — це слово Бога, а не людини.

Вавилонська неволя

2, 3. За яких обставин цар Єзекія показав посланцям з Вавилону все багатство, що було в його домі й у всім його володінні?

² Єзекія правив у Єрусалимі приблизно 30 років. У 740 році до н. е. він був свідком того, як ассирійці спустошили його північного сусіда, Ізраїль. А 732 року до н. е. він побачив вияв рятівної сили Бога, коли спроби ассирійців захопити Єрусалим не вдалися й закінчились для них трагічно (Ісаї 37:33—38).

³ Згодом до Єзекії прибули посланці від вавилонського царя Меродаха-Бал’адана. Вони прийшли нібито привітати Єзекію з одужанням після важкої хвороби. Однак, найімовірніше, Меродах-Бал’адан бачив в Єзекії можливого союзника в боротьбі проти такої світової держави, як Ассирія. Єзекія не дав посланцям зрозуміти, що сподівання вавилонського царя марні, та ще й показав їм усе багатство, що мав у своєму домі й у всіх своїх володіннях. Мабуть, він сам хотів заручитися підтримкою союзника на той випадок, якщо ассирійці знову зазіхатимуть на Єрусалим (Ісаї 39:1, 2).

4. Які трагічні наслідки хибного вчинку Єзекії передрік Ісая?

⁴ Ісая, видатний пророк того часу, одразу збагнув, наскільки нерозсудливо вчинив Єзекія. Ісая знав, що єдиний надійний захист — це Єгова, а не Вавилон, і сказав Єзекії, що вихваляння багатством перед вавилонянами призведе до трагедії. Цей пророк передрік: «Ось приходять дні, і все, що в домі твоєму, і що були зібрали батьки твої аж до цього дня, буде винесене аж до Вавилону». Єгова постановив: «Нічого не позостанеться» (Ісаї 39:5, 6).

5, 6. а) Що сказав Єремія, підтверджуючи пророцтво Ісаї? б) Як сповнились пророцтва Ісаї і Єремії?

⁵ Тоді, у VIII столітті до н. е., сповнення цих слів могло здаватися неймовірним. Але через сто років усе змінилось. Ассирія втратила свої позиції на світовій арені, і панівною світовою державою став Вавилон. Юдейське царство настільки занепало з релігійного погляду, що Бог позбавив його благословення. Тепер інший пророк, Єремія, був натхнений Богом повторити попередження Ісаї. Єремія від імені Єгови проголосив: «Наведу [вавилонян] на Край цей, і на мешканців його... І стане цей край руїною, спустошенням, а ці народи будуть служити вавилонському цареві сімдесят літ» (Єремії 25:9, 11).

⁶ Приблизно через чотири роки після того, як Єремія виголосив це пророцтво, Юда стала частиною Вавилонської держави. Ще через три роки вавилоняни забрали деяких юдеїв у неволю та вивезли частину скарбів Єрусалимського храму. Через вісім років Юда повстала, і тоді вавилонський цар Навуходоносор вдруге прийшов на землю Юди. Цього разу він зруйнував Єрусалим і храм. Усі багатства і самі євреї опинились у далекому Вавилоні, як і передрікали Ісая та Єремія (2 Хронік 36:6, 7, 12, 13, 17—21).

7. Як археологія підтверджує сповнення пророцтв Ісаї і Єремії про Єрусалим?

⁷ В одній енциклопедії з археології говориться, що після нападів вавилонян «місто [Єрусалим] було цілком зруйноване»¹. Археолог В. Олбрайт пише: «Розкопки і вивчення поверхневого шару ґрунту в Юді свідчать про те, що під час двох халдейських вторгнень міста́ Юди були цілком зруйновані, і після цього вони століттями, а то й ніколи, не заселялися знову»². Таким чином, дані археології підтверджують, що жахливі деталі пророцтв про Єрусалим сповнились.

Доля Тира

8, 9. Що говорив Єзекіїль у пророцтві про Тир?

⁸ Ще одним чоловіком, який у давнину записував натхнені Богом пророцтва, був Єзекіїль. Він пророкував на зламі VII—VI століть до н. е., тобто перед зруйнуванням Єрусалима і в перші десятиліття вавилонської неволі. Навіть деякі сучасні критики визнають, що його книга була написана приблизно в цей період.

⁹ Єзекіїль записав дивовижне пророцтво про знищення Тира, що лежав на північ від Ізраїлю. Тир колись був у дружніх стосунках з Божим народом, а потім став його ворогом (1 Царів 5:15—23; Псалом 83:3—9). Єзекіїль написав: «Так говорить Господь Бог: Ось Я на тебе, Тире, і підійму на тебе багато народів, як море підіймає свої хвилі... І понищать вони мури Тиру, і повалять башти його, і вимету з нього порох його, і оберну його на голу скелю... А каміння твоє, і дерева твої, і навіть твій порох вони поскидають у воду» (Єзекіїля 26:3, 4, 12).

10—12. Коли і як остаточно сповнилось пророцтво Єзекіїля?

¹⁰ Чи сталося передречене? Через кілька років після того, як Єзекіїль виголосив це пророцтво, цар Вавилону Навуходоносор узяв Тир в облогу (Єзекіїля 29:17, 18). Проте ця облога була дуже важкою. Річ у тім, що одна частина Тира лежала на материку (вона називалася Старий Тир), а друга займала острів на відстані приблизно 800 метрів від берега. Навуходоносор 13 років тримав острів в облозі, доки зміг його підкорити.

¹¹ Однак в усіх деталях пророцтво Єзекіїля остаточно сповнилось у 332 році до н. е., коли в Азію вторгнувся Александр Македонський. Острівне положення Тира забезпечувало йому захист, і місто чинило опір завойовнику. Александр не хотів залишати у себе в тилу потенційного ворога, але й не мав наміру витрачати багато років на облогу Тира, як Навуходоносор.

¹² Який же вихід знайшов Александр? Він зробив насип, яким з’єднав материк з островом. Завдяки цьому його воїни змогли по суходолу атакувати острівне місто. Зверніть увагу, що́ Александр використав для створення насипу. В «Американській енциклопедії» говориться: «У 332 році він зробив з руїн сплюндрованої ним материкової частини міста величезний насип, яким з’єднав острів з материком». Після відносно короткої облоги острівне місто зруйнували. Пророцтво Єзекіїля сповнилось в усіх деталях. Каміння, дерева і навіть порох Старого Тира скинули у воду.

13. Як у XIX столітті один мандрівник описав місце, де колись стояв стародавній Тир?

¹³ У XIX столітті один мандрівник так описав побачені ним руїни стародавнього Тира: «Від того Тира, який знав Соломон та ізраїльські пророки, не залишилося й каменя на камені. Видніються тільки вирубані в скелі гробниці на схилах гір і фундаменти мурів... Навіть на острові, який Александр Великий перетворив під час облоги на мис, зробивши насип між островом і материком, немає помітних залишків, які належали б до часів, що передували хрестовим походам. Сучасне місто, порівняно нове, займає північну частину того, що колись було островом, а майже вся позостала територія вкрита руїнами»³.

Прийшла черга Вавилона

14, 15. Що пророкували Ісая і Єремія про Вавилон?

¹⁴ Ще у VIII столітті до н. е. пророк Ісая, який попереджав юдеїв про те, що їх підкорить Вавилон, передрік неймовірну річ — цілковите знищення самого Вавилона. Ісая описав цю подію дуже яскраво: «Оце Я збуджу на них мідян... І стане тоді Вавилон, краса царств, пишнота халдейської гордости, таким, як Бог зруйнував був Содом та Гоморру! Не буде назавжди заселений він, ні замешкалий з роду в рід» (Ісаї 13:17—20).

¹⁵ Пророк Єремія також передрік падіння Вавилона, яке мало відбутися через багато років. Він навів цікаву деталь: «Посуха на води його,— й вони повисихають... Силачі вавилонські воювати перестали,— у твердинях осілись, загинула вся їхня сила» (Єремії 50:38; 51:30).

16. Коли і ким був завойований Вавилон?

¹⁶ У 539 році до н. е. підійшов до кінця час, упродовж якого Вавилон був провідною світовою державою. Рішучий перський правитель Кір разом з мідійським військом виступив проти Вавилона. Здавалося, він поставив перед собою недосяжну мету. Оточене величезними мурами, місто виглядало неприступним. Крім того, Вавилон захищала велика річка Євфрат, яка протікала через місто.

17, 18. а) Як прийшла «посуха на води» Вавилона? б) Чому можна сказати, що «силачі вавилонські воювати перестали»?

¹⁷ Грецький історик Геродот розповів, як Кір подолав оборонну систему міста: «Він послав частину війська туди, де річка входить у місто, а іншу частину поставив біля її виходу з міста. Він наказав воїнам, щоб вони, як тільки побачать, що річку можна перейти вбрід, вступали у місто її руслом. (...) Перський цар за допомогою каналу відвів Євфрат в озеро [штучне озеро, вирите попереднім правителем Вавилону], яке на той час уже перетворилось на болото, і завдяки цьому старе русло можна було перейти. Після того як вода в річці спала настільки, що сягала людям приблизно колін, перси старим руслом увійшли у Вавилон»⁴.

¹⁸ Отже, як і попереджали Єремія та Ісая, Вавилон упав. Зверніть увагу, наскільки точно сповнилось пророцтво. Правдивими виявились слова: «посуха на води його,— й вони повисихають». Кір увійшов у місто саме завдяки тому, що Євфрат обмілів. А чи «силачі вавилонські воювати перестали», як говорив Єремія? У Біблії, а також у працях грецьких істориків Геродота і Ксенофонта говориться, що, коли перси підійшли до оборонних мурів, вавилоняни бенкетували ⁵. У хроніці Набоніда, офіційному документі, написаному клинописом, сказано, що військо Кіра ввійшло у Вавилон «без бою», що, очевидно, означає без великої битви ⁶. Мабуть, «силачі вавилонські» майже нічого не зробили для захисту міста.

19. Чи сповнилось пророцтво про те, що Вавилон «не буде назавжди заселений»? Поясніть.

¹⁹ Чи сповнилось пророцтво про те, що Вавилон «не буде назавжди заселений»? Так, усе сталося, як було передречено, хоча і не 539 року до н. е. Після того як Вавилон був завойований, у ньому одне за одним спалахували повстання, і 478 року до н. е. Ксеркс його зруйнував. Наприкінці IV століття до н. е. Александр Македонський хотів відбудувати Вавилон, але смерть не дала йому довести задумане до кінця. Відтоді місто занепадало дедалі більше. У I столітті н. е. там ще жили люди, але сьогодні від стародавнього Вавилона залишились тільки руїни на території Іраку. Навіть коли відреставрувати Вавилон, він буде лише цікавим місцем для туристів, а не метушливим містом. Його руїни свідчать про цілковите сповнення натхнених пророцтв.

Послідовна зміна світових держав

20, 21. Що Даниїл бачив у пророчому видінні про зміну світових держав і як це пророцтво сповнилось?

²⁰ У VI столітті до н. е., в період вавилонської неволі, пророк Даниїл, натхнений Богом, записав дивовижні видіння, в котрих передрікався хід подій у світі. В одному видінні Даниїл описав кілька символічних тварин, які заступали одна одну на світовій арені. Ангел пояснив пророку, що ці тварини символізують майбутні держави, починаючи з часу Даниїла. Про останні дві тварини ангел сказав: «Той баран, якого ти бачив, що мав ті два роги,— це царі мідян та персів. А козел, той волохатий, це цар Греції, а той великий ріг, що між очима його, це перший цар. А той зламаний ріг, і що стали на його місці чотири,— це чотири царства постануть із цього народу, але вже не в його силі» (Даниїла 8:20—22, Огієнко, 1988).

²¹ Ці пророчі видіння сповнилися з великою точністю. Вавилонська імперія була переможена Мідо-Персією, котра у свою чергу через 200 років поступилася місцем Греції. Грецьку імперію очолював Александр Македонський, «великий ріг». Однак після смерті Александра його полководці почали боротися між собою за владу, і врешті-решт величезна імперія розпалася на чотири менші, «чотири царства».

22. Про яку світову державу йдеться в подібному пророцтві про зміну світових держав?

²² У 7-му розділі книги Даниїла записано дещо подібне видіння, в якому розповідається про далеке майбутнє. Вавилонська імперія зображена тут левом, Персія — ведмедем, а Греція — «леопардом» (Хом.) з чотирма головами і чотирма крилами на спині. Потім Даниїл побачив дикого звіра, який був «страшний і грізний, та надмірно міцний... і мав десять рогів» (Даниїла 7:2—7). Цей четвертий звір символізував могутню Римську імперію, котра почала формуватися приблизно через три століття після того, як Даниїл записав пророцтво.

23. Чим четвертий дикий звір з Даниїлового пророцтва різнився «від усіх царств»?

²³ Ось що ангел передрік про Рим: «Четвертий звір — четверте царство буде на землі, яке буде різнитися від усіх царств, і пожере всю землю, і вимолотить її та розтрощить її» (Даниїла 7:23). Герберт Уеллс у своїй книжці «Коротка всесвітня історія» написав: «Ця нова держава, Рим, яка у II—I століттях до н. е. домінувала в західному світі, мала кілька особливостей, що відрізняли її від усіх попередніх великих імперій цивілізованого світу»⁷. Спочатку ця держава була республікою, а потім стала монархією. На відміну від попередніх імперій, вона не була витвором одного завойовника, а постійно розросталась протягом століть. Вона проіснувала набагато довше і займала набагато більшу територію, ніж будь-яка попередня держава.

24, 25. а) Як з’явилися десять рогів дикого звіра? б) Про яку боротьбу між рогами звіра пророкував Даниїл?

²⁴ А що означають десять рогів цього великого звіра? Ангел сказав: «Десять рогів визначають, що з того царства встане десять царів, а по них встане інший, що буде різнитися від попередніх, і скине трьох царів» (Даниїла 7:24). Як сповнилось це пророцтво?

²⁵ Коли в V столітті н. е. Римська імперія почала занепадати, інша імперія прийшла їй на зміну не одразу. Спочатку Римська імперія розпалась на кілька царств, які в Даниїла названі «десятьма царями». Згодом Британська імперія перемогла трьох суперниць — Іспанію, Францію і Нідерланди — і стала провідною світовою державою. Таким чином новий «ріг» скинув «трьох царів».

Чи Даниїлові пророцтва записані після сповнення?

26. Коли, за словами критиків, була написана книга Даниїла і чому вони так вважають?

²⁶ Як видно з Біблії, книга Даниїла написана в VI столітті до н. е. Однак пророцтва з цієї книги сповнилися настільки точно, що критики твердять, ніби вона була написана приблизно 165 року до н. е., коли деякі з цих пророцтв уже сповнились ⁸. Саме ця дата подається в багатьох довідкових виданнях як встановлений факт, хоч єдиною підставою для цього є те, що пророцтва Даниїла сповнились.

27, 28. Які факти доводять те, що Даниїл написав свою книгу не в 165 році до н. е.?

²⁷ Однак цю теорію слід розглянути у світлі кількох фактів. По-перше, на книгу Даниїла посилаються юдейські праці II століття до н. е., наприклад перша книга Маккавеїв. По-друге, книга Даниїла увійшла в грецький переклад Септуагінта, робота над яким почалась у III столітті до н. е.⁹ По-третє, серед рукописів Мертвого моря одними з найчисленніших були фрагменти копій книги Даниїла, які датуються приблизно 100 роком до н. е.¹⁰ Отже, невдовзі після 165 року до н. е., коли, як твердять критики, з’явилась книга Даниїла, вона була вже широко відомою і мала великий авторитет. Це дає підстави вважати, що вона була написана задовго до вказаної критиками дати.

²⁸ Крім того, у книзі Даниїла згадуються історичні факти, про які не знали письменники II століття. Яскравим прикладом є згадка про Валтасара — правителя Вавилона, якого вбили під час захоплення Вавилона в 539 році до н. е. Головними небіблійними джерелами відомостей про поразку Вавилона вважаються повідомлення Геродота (V ст. до н. е.), Ксенофонта (V—IV ст. до н. е.) і Бероса (III ст. до н. е.). Ніхто з цих істориків не знав про Валтасара ¹¹. А якщо так, то тим менш імовірно, що про нього міг знати наступник цих істориків у II столітті. Розповідь про Валтасара у 5-му розділі книги Даниїла — вагомий аргумент на користь того, що Даниїл написав свою книгу раніше, ніж згадані історики написали своїa.

29. Чому книга Даниїла не могла бути написана після сповнення пророцтв, які містяться в ній?

²⁹ І нарешті, деякі пророцтва книги Даниїла сповнились через довгий час після 165 року до н. е. Одне з них — пророцтво про Римську імперію, про яке згадувалось вище. А ще одне — це дивовижне пророцтво про прихід Ісуса, Месії.

Прихід Месії

30, 31. а) В якому Даниїловому пророцтві говорилося про час приходу Месії? б) Як на основі цього пророцтва можна вирахувати рік, в якому мав прийти Месія?

³⁰ Це пророцтво записане у 9-му розділі книги Даниїла. Там говориться: «Сімдесят років-тижнів [«490 літ»] призначено для твого народу та для міста твоєї святині»b (Даниїла 9:24). Що ж мало відбутися за ці 490 років? Даниїл пише: «Від виходу наказу, щоб вернути Ізраїля й збудувати Єрусалим, аж до Владики Месії сім тижнів [«седмиць літ»] та шістдесят і два тижні [«седмиць літ»]» (Даниїла 9:25). Отже, це пророцтво говорить про час приходу Месії. Розгляньмо, як воно сповнилось.

³¹ Наказ відновити і відбудувати Єрусалим вийшов «двадцятого року царя Артаксеркса», правителя Персії, тобто 455 року до н. е. (Неемії 2:1—9). Наприкінці 49 років (7 тижнів, що складалися з років) Єрусалиму великою мірою повернули його колишню славу. Відрахувавши 483 роки (7 плюс 62 тижні, що складаються з років) від 455 року до н. е., ми отримуємо 29 рік н. е. Це був «п’ятнадцятий рік правління кесаря Тібе́рія», рік, в якому Ісус охрестився в Івана Хрестителя (Луки 3:1). Саме тоді Ісус був прилюдно названий Божим Сином і почав служіння, яке полягало у проповідуванні доброї новини юдеям (Матвія 3:13—17; 4:23). Він став Месією.

32. Скільки, згідно з Даниїловим пророцтвом, повинне було тривати служіння Ісуса на землі і що мало статися наприкінці його служіння?

³² У пророцтві далі говориться: «А по тих шостидесятьох і двох тижнях буде погублений Месія... Він зміцнить заповіта для багатьох за один тиждень [«утримає в силі угоду для багатьох на один тиждень», НС], а за півтижня припинить жертву та жертву хлібну» (Даниїла 9:26, 27). Так і було: Ісус прийшов тільки до «багатьох», тобто євреїв за походженням. Іноді він проповідував і самарянам, які довіряли частині Писань, але утворили секту в юдаїзмі. Потім «за півтижня», тобто через три з половиною роки проповідування, Ісус віддав своє життя в жертву і таким чином був «погублений». Внаслідок цього Мойсеїв закон, який вимагав принесення жертв, утратив чинність (Галатів 3:13, 24, 25). Отже, своєю смертю Ісус «припинив жертву та жертву хлібну».

33. Протягом якого періоду Єгова звертався тільки до євреїв і яка подія ознаменувала кінець цього періоду?

³³ Однак ще протягом трьох з половиною років новосформований християнський збір свідчив тільки євреям і згодом самарянам. Але 36 року н. е., наприкінці 70 тижнів, які складалися з років, апостол Петро отримав наказ проповідувати неєврею Корнилію (Дії 10:1—48). Відтоді «угода для багатьох» поширювалась не тільки на євреїв. Спасіння проповідували і необрізаним язичникам.

34. Що, згідно з пророцтвом Даниїла, сталося з ізраїльським народом через те, що він не визнав Месію?

³⁴ Через те що юдеї не визнали Ісуса і зробили все, щоб його стратили, Єгова не захистив їх, коли 70 року н. е. прийшли римляни і зруйнували Єрусалим. Цим сповнилися такі слова, записані Даниїлом: «А це місто й святиню знищить народ володаря, що прийде, а кінець його — у повідді. І аж до кінця буде війна» (Даниїла 9:26б). Цим «володарем» був Тит, римський полководець, який 70 року н. е. зруйнував Єрусалим.

Натхнені Богом пророцтва

35. Які ще пророцтва про Ісуса сповнились?

³⁵ Отже, Даниїлове пророцтво про 70 тижнів сповнилося надзвичайно точно. Багато пророцтв, записаних у Єврейських Писаннях, сповнились у I столітті, і чимало з них було пов’язано з Ісусом. Місце народження Ісуса, його ревність до Божого дому, його проповідування, те, що Ісуса зрадять за тридцять срібняків, те, як він загине, і те, що його одяг будуть ділити, кидаючи жеребок,— усе це передрікалось у Єврейських Писаннях. Сповнення цих пророцтв переконливо доводило, що Ісус був Месією, і служило ще одним доказом того, що пророцтва були натхнені Богом (Михея 5:1; Луки 2:1—7; Захарія 11:12; 12:10; Матвія 26:15; 27:35; Псалом 22:19; 34:21; Івана 19:33—37).

36, 37. Про що свідчить той факт, що біблійні пророцтва сповнилися, і в чому це нас переконує?

³⁶ Справді, усі біблійні пророцтва, які мали сповнитись, у свій час сповнились. Усе відбувалось саме так, як передрікала Біблія. Це переконливо доводить, що Біблія — Слово Бога. Адже для того, щоб дати настільки точні пророцтва, людської мудрості було недостатньо.

³⁷ Однак у Біблії містяться пророцтва, які не сповнились у давні часи. Чому? Тому що вони мали сповнятись у наш час і навіть у майбутньому. Надійність давніх пророцтв, які ми розглянули, переконує нас у тому, що і ці пророцтва обов’язково сповняться. Як ми побачимо з наступного розділу, саме це і відбувається.

[Примітки]

[Вставка на сторінці 133]

Усі пророцтва, які мали сповнитись, у свій час сповнились. Усе сталося саме так, як передрікала Біблія.

[Ілюстрація на сторінці 118]

Археологи встановили, що Навуходоносор цілком зруйнував Єрусалим.

[Ілюстрація на сторінці 121]

Фотографія сучасного Тира. Не залишилося й каменя на камені від того Тира, який знали ізраїльські пророки.

[Ілюстрація на сторінці 123]

Туристи, які приїжджають на місце, де стояв стародавній Вавилон, бачать, що пророцтво про Вавилон сповнилось.

[Ілюстрації на сторінці 126]

Даниїлові пророцтва про послідовну зміну світових держав сповнились настільки точно, що сучасні критики говорять, ніби ці пророцтва були записані після сповнення.

ВАВИЛОН

ПЕРСІЯ

ГРЕЦІЯ

РИМ

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ

[Ілюстрація на сторінці 130]

Даниїл передрік, коли саме в Ізраїлі мав з’явитись Месія.

Розділ 10

Біблійне пророцтво, яке сповняється на наших очах

Чи замислювались ви, чому сьогодні світ зовсім не такий, як сто років тому? Дещо змінилося на краще. У багатьох країнах тепер лікують хвороби, які раніше призводили до смерті. А пересічні люди можуть мати такий рівень життя, про який їхні предки і не мріяли. З іншого боку, недавно минуле століття побачило найстрашніші в історії війни та жахливі звірства. Благополуччю людства, навіть самому його існуванню, загрожує швидкий ріст населення, забруднення довкілля, а також величезні запаси ядерної, біологічної та хімічної зброї по цілому світі. Чому ж XX століття настільки відрізнялось від попередніх століть?

1. (Разом зі вступом). а) Чим XX століття відрізнялось від попередніх? б) Що допоможе нам зрозуміти, чому наші часи настільки відрізняються від минулих часів?

ВІДПОВІДЬ на це запитання пов’язана з визначним біблійним пророцтвом, яке сповняється на наших очах. Це пророцтво проголосив сам Ісус. Воно не тільки підтверджує, що Біблія натхнена Богом, але й показує, що ми живемо на порозі радикальних змін по цілому світі. Що це за пророцтво? І звідки ми знаємо, що воно сповняється?

Визначне пророцтво Ісуса

2, 3. Що запитали учні в Ісуса і де міститься його відповідь?

² Біблія говорить, що незадовго до смерті Ісуса, його учні розмовляли про величний храм в Єрусалимі. Їх вражали розміри і стабільність храмових споруд. Але Ісус сказав: «Бачите все це? Правду кажу вам: не залишиться тут навіть каменя на камені — усе буде зруйновано» (Матвія 24:1, 2).

³ Учнів Ісуса, мабуть, дуже здивували його слова, і пізніше вони підійшли до нього та запитали: «Скажи нам, коли це станеться і за якою ознакою можна буде побачити час твоєї присутності та закінчення цієї системи?» (Матвія 24:3). Відповідь Ісуса міститься в подальших віршах 24-го розділу, а також у 25-му розділі книги Матвія. Крім того, його слова записані в Євангелії від Марка, розділ 13, і від Луки, розділ 21. Це, безперечно, було найважливіше з пророцтв, які виголосив Ісус під час свого служіння на землі.

4. Які питання турбували Ісусових учнів?

⁴ По суті, учнів Ісуса турбувало кілька питань. Насамперед вони запитували: «Коли це станеться?» — тобто хотіли довідатись, коли буде знищено Єрусалим і храм. Крім того, вони прагнули знати, яка буде ознака того, що почалася присутність Ісуса в ролі Царя Божого небесного Царства і що кінець цієї системи вже близько.

5. а) Як уперше сповнилось пророцтво Ісуса і коли його слова мали сповнитись повністю? б) З чого почав Ісус, відповідаючи на запитання учнів?

⁵ Відповідаючи на запитання, Ісус взяв до уваги все, що цікавило учнів. Багато зі сказаного Ісусом сповнилось ще в I столітті, в період перед жахливим знищенням Єрусалима в 70 році н. е. (Матвія 24:4—22). Однак це пророцтво мало сповнятись у більшому масштабі пізніше — в наші дні. Що ж сказав Ісус? Він почав зі слів, записаних у 7-му і 8-му віршах: «Повстане народ на народ і царство на царство, та в одному місці за іншим буде голод і відбуватимуться землетруси. Усе це лише початок нестерпних мук».

6. Про яке інше пророцтво нагадують нам Ісусові слова з Матвія 24:7, 8?

⁶ Стає зрозумілим, що присутність Ісуса в ролі небесного Царя мала бути пов’язана з неабияким сум’яттям на землі. Це підтверджується іншим пророцтвом, яке міститься в книзі Об’явлення, а саме видінням про чотирьох вершників Апокаліпсиса (Об’явлення 6:1—8). Перший з тих вершників зображає Ісуса як переможного Царя. Решта вершників з їхніми конями зображають події на землі, якими позначається початок Ісусового правління. Це війна, голод та передчасна смерть з різних причин. Чи ми бачимо, як ці два пророцтва сповняються сьогодні?

Війна

7. Що зображає їзда другого вершника Апокаліпсиса?

⁷ Розгляньмо уважніше ці пророцтва. Насамперед Ісус сказав: «Повстане народ на народ і царство на царство». Це пророцтво вказує на війну. Так само й другий з чотирьох вершників Апокаліпсиса символізує війну. Ми читаємо: «Вийшов інший кінь, вогняно-червоний. Тому, хто сидів на ньому, було дозволено забрати мир із землі, щоб її мешканці вбивали одні одних. Також він отримав великий меч» (Об’явлення 6:4). Людство провадить війни вже тисячі років. Чому ж тоді ці слова повинні мати якесь особливе значення в наші дні?

8. Чому можна було сподіватись, що війна буде винятковою складовою ознаки?

⁸ Зверніть увагу, що не сама тільки війна є ознакою Ісусової присутності. Ця ознака є сукупністю всіх передречених в Ісусовому пророцтві подій, які відбуваються в один і той же період. А війна згадується першою, тож можна сподіватись, що ця складова ознаки Ісусової присутності сповнятиметься якимсь надзвичайним чином, так що на це неможливо буде не звернути уваги. Мабуть, усі погодяться, що війнам XX століття не було рівних за всю історію.

9, 10. Як почали сповнятись пророцтва про війну?

⁹ Наприклад, хоч би якими жорстокими і руїнницькими були війни в минулому, за масштабами спустошень жодна з них навіть близько не може зрівнятись з двома світовими війнами XX століття. Перша світова війна забрала життя приблизно 14 мільйонів людей, а це більше, ніж населення деяких країн. І справді, війні «було дозволено забрати мир із землі, щоб її мешканці вбивали одні одних».

¹⁰ Згідно з пророцтвом, другий вершник Апокаліпсиса, який символізує війну, «отримав великий меч». Що це означає? Це означає, що знаряддя війни стали більш нищівними. Танки, літаки, отруйний газ, підводні човни, артилерія, яка вражає ціль на відстані кількох кілометрів,— усе це дало людині можливість масово винищувати своїх ближніх. А після Першої світової війни «великий меч» став ще більш руйнівним: людина почала використовувати радіозв’язок, радари, найсучаснішу вогнепальну зброю, бактеріологічну та хімічну зброю, вогнемети, напалм, нові види бомб, міжконтинентальні балістичні ракети, ядерні підводні човни, найновіші види літаків і великі військові кораблі.

«Початок нестерпних мук»

11, 12. Чому можна сказати, що Перша світова війна була лише «початком нестерпних мук»?

¹¹ Перша частина Ісусового пророцтва закінчується словами: «Усе це лише початок нестерпних мук». Перша світова війна підтвердила правдивість цих слів. Після її завершення в 1918 році мир тривав недовго. Незабаром локальні, проте жорстокі військові конфлікти спалахнули в Ефіопії, Лівії, Іспанії, Росії, Індії та в інших країнах. Згодом вибухнула жахлива Друга світова війна, кількість жертв якої сягнула близько 50 мільйонів серед військових та цивільного населення.

¹² Хоча час від часу укладаються мирні угоди і настають короткі періоди спокою, людство надалі перебуває в стані війни. У 1987 році повідомлялося, що, починаючи з 1960 року, точилася 81 велика війна і загинуло 12 555 000 чоловіків, жінок та дітей. А в самому 1987 році війн велося більше, ніж у будь-якому іншому році за всю попередню історію ¹. Крім того, витрати на озброєння сягають приблизно 1 000 000 000 000 доларів щороку, і це згубно впливає на світову економіку ². Безсумнівно, Ісусове пророцтво про те, що «повстане народ на народ і царство на царство», сповняється на наших очах. Червоний кінь війни продовжує свій несамовитий біг по землі. А що ж сказати про другу складову ознаки?

Голод

13. Які сумні події передрік Ісус і як видіння про третього вершника Апокаліпсиса узгоджується з Ісусовим пророцтвом?

¹³ Ісус передрік: «В одному місці за іншим буде голод». Зверніть увагу, як це узгоджується з їздою третього з чотирьох вершників Апокаліпсиса. Про нього сказано: «Я глянув і побачив коня вороного, а той, хто сидів на ньому, мав у своїй руці терези. І я почув голос, що пролунав ніби від чотирьох живих істот: «Літр пшениці за денарій і три літри ячменю за денарій; а оливкової олії та вина не марнуй» (Об’явлення 6:5, 6). Отже, мав бути страшний голод.

14. Які випадки великого голоду з 1914 року свідчать про сповнення Ісусового пророцтва?

¹⁴ Чи можна сказати, що це пророцтво сповняється тепер, коли деякі країни досягли дуже високого рівня життя? Щоб відповісти на це запитання, подивімося на ситуацію у світі в цілому. Як показує історія, часто голод спричиняють війни та стихійні лиха. Тож не дивно, що люди раз у раз потерпали від голоду в минулому столітті, яке пережило небачену кількість стихійних лих та війн. У багатьох частинах землі такі біди трапляються з 1914 року. Відтоді було зафіксовано понад 60 випадків сильного голоду в таких віддалених одна від одної країнах, як Греція, Голландія, СРСР, Нігерія, Чад, Чилі, Перу, Бангладеш, Бенгалія, Кампучія, Ефіопія та Японія ³. Голод у деяких з цих країн тривав кілька років і забрав мільйони життів.

15, 16. Яка існує інша загрозлива форма голоду?

¹⁵ Про випадки сильного голоду зазвичай стає широко відомо. Але голод минає, і люди поступово повертаються до відносно нормального життя. Однак у XX столітті голод набув іншої, більш загрозливої форми: вона не настільки помітна, і тому на неї часто не звертають уваги. Такий голод триває роками. Йдеться про недоїдання — підступне лихо, від якого страждає приблизно 800 мільйонів людей. У країнах, що розвиваються, щороку помирає близько 12 мільйонів дітей віком до п’яти років, і більшість з них — через недоїдання ⁴.

¹⁶ У XX столітті це лихо кожних два дні вбивало приблизно стільки людей, скільки загинуло від вибуху атомної бомби в Хіросімі. А кожних два роки внаслідок голоду помирає людей більше, ніж кількість солдат, які загинули під час двох світових війн. Тож чи можна сказати, що з 1914 року голод виникає «в одному місці за іншим»? Безперечно!

Землетруси

17. Який жахливий землетрус стався невдовзі після 1914 року?

¹⁷ Тринадцятого січня 1915 року, через кілька місяців після початку Першої світової війни, в італійському місті Абруцці стався землетрус, який забрав життя 32 610 людей. Це страшне лихо нагадує нам, що разом з війнами і голодом під час присутності Ісуса мало бути щось іще. Ісус передрік: «В одному місці за іншим... відбуватимуться землетруси». Землетрус в Абруцці, так само як війна і голод, був лише «початком нестерпних мук»a.

18. Як сповняється пророцтво Ісуса про землетруси?

¹⁸ Двадцяте століття можна назвати століттям землетрусів. Завдяки сучасним засобам масової інформації, люди добре знають про їхні наслідки. Ось лише кілька прикладів. У 1920 році від землетрусу в Китаї загинуло 200 000; 1923 року в Японії загинуло або зникло безвісти близько 140 000; в 1935 році землетрус на території сучасного Пакистану забрав життя 25 000 людей, а в Туреччині 1939 року загинуло 32 700 осіб. Кількість жертв землетрусу в Перу, який стався 1970 року, становила 66 800. У 1976 році в китайському місті Таншань загинуло 240 000 (за деякими даними 800 000) людей ⁶. Зовсім недавно, у 2004 році, поблизу узбережжя Суматри (Індонезія) стався землетрус магнітудою 9. Він спричинив цунамі, яке забрало життя більш ніж 220 000 людейb. Справді, землетруси відбуваються «в одному місці за іншим»!⁷

Смертельні хвороби

19. Назвіть іншу складову ознаки, яку передрік Ісус і яку символізує четвертий вершник Апокаліпсиса.

¹⁹ В Ісусовому пророцтві згадується також про хвороби. Згідно з Євангелієм від Луки, Ісус передрік, що «в одному місці за іншим будуть епідемії» (Луки 21:11). Це теж узгоджується з пророчим видінням про чотирьох вершників Апокаліпсиса. Ім’я четвертого вершника — Смерть. Він символізує передчасну смерть, яка настає з різних причин, у тому числі через «смертельну хворобу та... земних звірів» (Об’явлення 6:8).

20. Яка жахлива хвороба частково сповнила Ісусове пророцтво про епідемії?

²⁰ У 1918 і 1919 роках понад 1 000 000 000 людей захворіло на грип «іспанку». Зрештою від нього померло понад 20 000 000. Хвороба забрала більше життів, ніж світова війна ⁸. Смертельні хвороби, або передречені «епідемії», попри видатні досягнення в медицині продовжують завдавати людям горя. Але чому? Одна з причин полягає в тому, що бідні країни не завжди можуть отримувати користь з досягнень наукового прогресу. Вбогі люди страждають і помирають від хвороб, котрі можна було б вилікувати, якби на це виділялося достатньо коштів.

21, 22. Як люди і в бідних, і в багатих країнах страждають від «смертельної хвороби»?

²¹ Наприклад, по цілому світі понад 300 мільйонів людей хворіє на малярію. Ще 200 мільйонів заражені шистосомозом. Від хвороби Шагаса страждає коло 20 мільйонів. Близько 126 мільйонів мають «річкову сліпоту». Щороку мільйони дітей вмирають від гострих шлунково-кишкових захворювань ⁹. Туберкульоз і лепра досі становлять серйозну проблему для охорони здоров’я. Безумовно, бідні люди страждають від епідемій, які виникають «в одному місці за іншим».

²² Однак хвороби не минають і багатих. Наприклад, грип вражає як бідних, так і заможних людей. У 1957 році певний штам грипу спричинив 70 000 смертей у самих тільки США. За деякими підрахунками, кожний шостий мешканець Німеччини рано чи пізно захворіє на рак ¹⁰. Так само й хвороби, що передаються статевим шляхом, вражають і бідних, і багатих. У США гонорея є найбільш поширеною з таких інфекційних хвороб. А в деяких частинах Африки на неї хворіє аж 18,9 відсотка населення ¹¹. Сифіліс, хламідіоз і генітальний герпес належать до інших епідемічних хвороб, які передаються статевим шляхом.

23. Яка «смертельна хвороба» затьмарила всі інші?

²³ Не так давно «смертельна хвороба» СНІД поповнила список «епідемій». Ця хвороба лякає, оскільки на час написання цієї книжки не винайдено ефективного методу її лікування, і життя хворих можна лише підтримувати за допомогою дорогих медикаментів. За деякими даними, сьогодні 42 мільйони людей у світі заражені ВІЛ, вірусом, який викликає СНІД. Згідно з повідомленням ЮНЕЙДС, у 45 країнах, де найбільше хворих на СНІД, у період з 2000 по 2020 рік від цього захворювання помре 68 мільйонів людей ¹². Це дійсно «смертельна хвороба»! А що означає пророцтво про смерть від звірів?

«Земні звірі»

24, 25. а) Про який вид «звірів» говорив пророк Єзекіїль? б) Якими словами Ісус вказав на діяльність «звірів» під час його присутності?

²⁴ Якщо сьогодні газети пишуть про звірів, то часто у зв’язку з тим, що певні їх види перебувають на межі зникнення. Нині люди загрожують «земним звірям» більше, ніж звірі людям. Однак у деяких країнах звірі — наприклад тигри в Індії — усе ще вбивають чимало людей.

²⁵ З другого боку, Біблія звертає увагу на інший вид звірів, які жахають людей останнім часом. Пророк Єзекіїль порівняв жорстоких людей до диких тварин. Він сказав: «Князі її в середині її, немов ті вовки, що здобич шматують, щоб розливати кров, щоб губити душі ради користи» (Єзекіїля 22:27). Коли Ісус передрікав «ріст беззаконня», то, по суті, мав на увазі діяльність таких «звірів» під час його присутності (Матвія 24:12). А апостол Павло додав, що «в останні дні» люди будуть грошолюбні, жорстокі, не матимуть самовладання і не любитимуть великодушності (2 Тимофія 3:1—3). Чи це спостерігається з 1914 року?

26—28. Які повідомлення з цілого світу показують, що на людей всюди чигають люті «звірі»?

²⁶ Безперечно. Якщо ви живете у великому місті, то, мабуть, погодитеся з цим. Коли ж у вас виникають сумніви, лише візьміть до уваги кілька нижченаведених газетних повідомлень. Колумбія: «Поліція зареєструвала... близько 10 000 убивств і 25 000 збройних пограбувань». Вікторія (Австралія): «Стрімкий ріст злочинності». У США кількість убивств, скоєних підлітками, за вісім років зросла втричі. У Лос-Анджелесі за останній час було скоєно понад 500 убивств, і «поліція зазначає, що вуличні банди причетні до 75 відсотків цих убивств».

²⁷ Зімбабве: «Убивство дітей набрало загрозливих масштабів». Бразилія: «Тут коїться стільки злочинів і так багато людей має при собі зброю, що новини про насилля вже мало кого дивують». Нова Зеландія: «Сексуальні та насильницькі злочини і далі залишаються великою проблемою для поліції». «Жорстокість новозеландців один до одного не назвеш інакше, як варварством». Іспанія: «Іспанія бореться зі злочинністю, яка постійно зростає». Італія: «Нова хвиля вбивств засвідчує, що сицилійська мафія знову піднялась після поразки».

²⁸ Це лише кілька повідомлень, які з’явились у газетах перед виданням цієї книжки. Безсумнівно, в наш час «звірі» по цілій землі чигають на людей, наганяючи на них страх.

Проповідування доброї новини

29, 30. Яка релігійна ситуація панує в християнському світі, згідно з пророцтвом Ісуса?

²⁹ У якому стані мала перебувати релігія в неспокійні часи Ісусової присутності? З одного боку, Ісус передрікав збільшення релігійної діяльності, сказавши, що «з’явиться також багато лжепророків, які введуть в оману багатьох» (Матвія 24:11). З іншого боку, він пророкував, що в цілому люди в християнському світі будуть мало цікавитись Богом. «Через ріст беззаконня любов більшості охолоне» (Матвія 24:12).

³⁰ Ці слова правдиво змальовують ситуацію в сьогоднішньому християнському світі. З одного боку, найбільші церкви християнства втрачають підтримку парафіян і занепадають. У країнах північної Європи і в Англії, які колись були оплотом протестантизму, релігія фактично мертва. Водночас католицька церква нарікає на брак священиків і матеріальних коштів. З другого боку, спостерігається ріст нових релігійних груп. Процвітають культи, які беруть свій початок у релігіях Сходу, а користолюбні телевізійні проповідники виманюють у людей мільйони доларів.

31. Які слова з Ісусового пророцтва допомагають сьогодні розпізнати правдивих християн?

³¹ Що ж сказати про правдиве християнство, яке заснував Ісус Христос і яке поширювали його апостоли? Воно мало існувати і в час Ісусової присутності. Як же тоді його розпізнати? Його можна розпізнати по кількох ознаках, і одну з них Ісус згадує у своєму визначному пророцтві. Правдиві християни мали брати участь у всесвітній праці проповідування. Ісус передрік: «Цю добру новину про царство будуть проповідувати по цілій населеній землі на свідчення всім народам, а тоді прийде кінець» (Матвія 24:14).

32. Яка єдина релігійна група сповняє пророцтво Ісуса з Матвія 24:14?

³² Це проповідування здійснюється сьогодні в грандіозному масштабі. Релігійна група, котра носить назву «Свідки Єгови», бере участь у проповідницькій діяльності, найінтенсивнішій за всю історію християнства (Ісаї 43:10, 12). Ще в 1919 році, коли основні релігії християнського світу втручалися в політику і покладалися на марні зусилля Ліги Націй, Свідки Єгови готувались до всесвітньої проповідницької кампанії.

33, 34. В яких масштабах проповідується добра новина про Царство?

³³ Тоді було лише близько 10 000 Свідків Єгови, однак вони добре розуміли, яку працю їм належало виконувати. Вони сміливо взялися за справу проповідування. Свідки зрозуміли, що поділення людей на духівництво і мирян суперечить біблійним заповідям і не відповідає взірцю, який залишили апостоли. Тож вони всі до одного почали вчитись, як розповідати ближнім про Боже Царство. Так вони стали організацією проповідників.

³⁴ З бігом часу ці проповідники зіткнулися з запеклою протидією. В Європі вони зазнавали утиску з боку різних тоталітарних режимів. У США й Канаді їм доводилось обстоювати свої права в судах і терпіти напади юрби. В інших країнах вони стикалися з упередженням релігійних фанатиків і їх жорстоко переслідували деспотичні диктатори. А в останні роки вони протистоять духу скептицизму й потурання власним примхам. Однак вони все вистояли, і сьогодні їх нараховується понад шість з половиною мільйонів у 235 країнах і територіях. Ще ніколи добра новина про Царство не проповідувалась у таких масштабах. Яке ж дивовижне сповнення цієї частини Ісусового пророцтва!

Що все це означає?

35. а) Як сповнення Ісусового пророцтва в наш час підтверджує, що Біблія натхнена Богом? б) Про що свідчить сповнення ознаки, котру дав Ісус?

³⁵ Немає сумнівів, що на наших очах сповняється визначне пророцтво Ісуса. Це ще раз підтверджує, що Біблія справді натхнена Богом. Жодна людина не змогла б за стільки років наперед передректи події, які мали відбуватися в наш час. Крім того, сповнення даної Ісусом ознаки свідчить про те, що ми живемо в час його присутності й закінчення цієї системи (Матвія 24:3). Яке значення це має для нас? Що означає присутність Ісуса і яка система переживає своє закінчення? Щоб відповісти на це запитання, необхідно розглянути ще один переконливий доказ того, що Біблія натхнена Богом. Йдеться про її дивовижну внутрішню узгодженість. Ми обговоримо це в наступному розділі і побачимо, як розвиток головної теми Біблії вже тепер наближається до величної кульмінації.

[Примітки]

Розділ 11

Внутрішня узгодженість Біблії

Уявіть собі бібліотеку з 66 книг, які писало приблизно 40 людей протягом 1600 років. Ці люди жили в різних місцях і писали трьома мовами. Усі вони мали різні характери, здібності та походження. Однак коли написані ними книги згодом були зібрані разом, то стало очевидно, що вони утворюють одну велику книгу, в якій від початку до кінця поступово висвітлюється одна головна тема. Це важко уявити. Але саме такою бібліотекою і є Біблія.

1. (Разом зі вступом). У чому полягає дивовижна внутрішня узгодженість Біблії, яка свідчить про те, що вона натхнена Богом?

НА ЩИРОГО дослідника Біблії не може не справити враження факт, що Біблія, хоч і складається з різних книг, є цілісним твором. Цілісність Біблії виявляється в тому, що вона від початку і до кінця обстоює поклоніння лише одному Богу, риси якого ніколи не змінюються. Крім того, всі її книги поступово розкривають одну головну тему. Така внутрішня узгодженість переконливо свідчить, що Біблія — справді Слово Бога.

2, 3. Яке виголошене в Едені пророцтво несло надію для людства і за яких обставин його було виголошено?

² Головна тема Біблії згадується вже в початкових розділах її першої книги, що має назву Буття. Там сказано, що Бог створив наших прабатьків, Адама і Єву, досконалими і поселив їх в райському саду Едені. Одного разу до Єви заговорив змій: він поставив під сумнів справедливість Божих законів і хитрістю підштовхнув її до гріха. Адам приєднався до Єви і також не послухався Бога. До чого це призвело? Вони були вигнані з Едену і засуджені на смерть. Тепер ми страждаємо від наслідків того бунту. Усі ми успадкували гріх і смерть від наших перших прабатьків (Буття 3:1—7, 19, 24; Римлян 5:12).

³ Однак у той трагічний час Бог виголосив пророцтво, яке несло надію для людства. Бог говорив до змія, але пророцтво чули також Адам і Єва. Тож вони могли розповісти про нього своїм дітям. Ось що сказав Бог: «Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Буття 3:15; Римлян 8:20, 21).

4. Кого згадує пророцтво, виголошене Єговою в Едені, і як протягом століть мали складатися стосунки між тими, про кого воно говорить?

⁴ Зверніть увагу, що в цьому вірші згадується змій, насіння змія, жінка та насіння жінки. Вірш показує, що вони будуть відігравати ключову роль у подіях, які відбуватимуться протягом подальших тисячоліть. Між жінкою та її насінням з одного боку і змієм та його насінням з другого існуватиме постійна ворожнеча. Одним з виявів цієї ворожнечі буде безупинне протистояння між правдивим та фальшивим поклонінням, між праведністю і неправедністю. На певному етапі здаватиметься, що змій здобув перевагу, вжаливши насіння жінки в п’яту. Однак згодом насіння жінки розчавить змієві голову і буде усунено всі наслідки першого бунту та доведено справедливість Бога.

5. Звідки ми знаємо, що жінкою з пророцтва була не Єва?

⁵ Хто ж такі жінка і змій? І кого символізують насіння жінки і насіння змія? Коли Єва народила свого першого сина Каїна, вона сказала: «Набула чоловіка від Господа» (Буття 4:1). Єва, можливо, думала, що вона є тією жінкою з пророцтва, а її син — насінням. Проте Каїн виявив такий же дух, як і змій. Він став убивцею, проливши кров свого молодшого брата Авеля (Буття 4:8). Зрозуміло, що пророцтво мало глибше, символічне значення, яке міг відкрити лише Бог. І він зробив це, пояснюючи пророцтво крок за кроком. Усі 66 книг Біблії так чи інакше допомагають зрозуміти значення цього першого пророцтва.

Хто такий змій?

6—8. Які слова Ісуса допомагають нам зрозуміти, яка сила керувала змієм? Поясніть.

⁶ Розгляньмо насамперед, хто такий змій з Буття 3:15. Біблія говорить, що в Едені до Єви наблизився буквальний змій. Але ж змії не розмовляють. Змієм мусила керувати якась сила. Що це за сила, стало чітко зрозуміло тільки в I столітті н. е., під час Ісусового служіння на землі.

⁷ Якось Ісус розмовляв з самовдоволеними юдейськими релігійними провідниками, які хизувалися тим, що були синами Авраама. Але вони вперто противилися правді, яку проповідував Ісус. Тому Ісус сказав їм: «Ваш батько — Диявол, і ви хочете виконувати бажання свого батька. Він був убивцею ще відтоді, як пішов шляхом непослуху, і в правді не встояв, бо правди в ньому немає. Коли він говорить брехню, це природно для нього, тому що він — брехун і батько брехні» (Івана 8:44).

⁸ Ісус говорив прямо і конкретно. Він назвав Диявола «убивцею» і «батьком брехні». Батьком брехні можна назвати того, хто сказав брехню першим в історії. А, згідно з Біблією, це був змій в Едені. До того ж перша брехня призвела до смерті Адама та Єви, тож брехун став і вбивцею. Отже, очевидно, що силою, яка керувала змієм в Едені, був Сатана Диявол, і в тому стародавньому пророцтві Єгова насправді звертався до Сатани.

9. Як з’явився Сатана?

⁹ Дехто каже: якщо Бог добрий, то навіщо він створив Диявола? Ісусові слова допомагають нам відповісти й на це запитання. Ісус сказав, що Сатана «був убивцею ще відтоді, як пішов шляхом непослуху». Тож початком існування Сатани був той момент, коли він обманув Єву (слово «сатана» походить від єврейського слова, яке означає «противник»). Бог не створював Сатану. Ангел, який колись був вірним Богові, дозволив, щоб у його серці розвинулося неправильне бажання, і так він став Сатаною (Повторення Закону 32:4; Йова 1:6—12; 2:1—10; Якова 1:13—15).

Насіння змія

10, 11. Як слова Ісуса та апостола Івана допомагають визначити, хто є насінням Змія?

¹⁰ А що можна сказати про насіння змія, тобто його потомство? Цю частину загадки також прояснюють слова Ісуса. Він сказав юдейським релігійним провідникам: «Ваш батько — Диявол, і ви хочете виконувати бажання свого батька». Ці юдеї були нащадками Авраама, чим вони й хизувалися. Але їхня негідна поведінка зробила з них духовних дітей Сатани, через якого у світі з’явився гріх.

¹¹ Апостол Іван наприкінці I століття чітко роз’яснив, хто належить до насіння Змія, Сатани. Він написав: «Хто ходить у гріху, той від Диявола, бо Диявол грішить від початку... Діти Бога і діти Диявола пізнаються ось по чому: кожен, хто не ходить у праведності,— не від Бога, як і той, хто не любить свого брата» (1 Івана 3:8, 10). Безперечно, насіння Змія було дуже діяльним протягом цілої історії людства.

Хто є насінням жінки?

12, 13. а) Як Єгова виявив Аврааму, що насіння жінки з’явиться серед його нащадків? б) Кому згодом було повторено обітницю про Насіння?

¹² Хто ж тоді є насінням, тобто потомством, жінки? Це одне з найважливіших питань, оскільки саме насіння жінки згодом розчавить голову Сатані й усуне наслідки першого бунту. Ще у XX столітті до н. е. Бог виявив вірному Аврааму важливу деталь, яка допомагає зрозуміти, хто є тим насінням. Оскільки Авраам мав велику віру, Бог дав йому ряд обітниць, які стосувалися його потомства. Одна з них показала, що насіння жінки, котре розчавить голову змію, має з’явитись серед нащадків Авраама. Бог сказав йому: «Потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу» (Буття 22:17, 18).

¹³ З часом Єгова повторив дану Авраамові обітницю — спочатку його сину Ісаку, а потім онуку Якову (Буття 26:3—5; 28:10—15). Нащадки Якова розмножились, і утворилося 12 племен. Одному з них, племені Юди, була дана особлива обітниця: «Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів» (Буття 49:10). Отже, Насіння мало з’явитись з племені Юди.

14. Який народ було утворено, щоб у ньому з’явилось Насіння?

¹⁴ Наприкінці XVI століття до н. е. з 12 племен Ізраїля був утворений Божий народ. Для цього Бог уклав з ізраїльтянами урочисту угоду і дав їм звід законів. Головна мета цього полягала в тому, щоб приготувати народ для приходу Насіння (Вихід 19:5, 6; Галатів 3:24). Відтоді ненависть Сатани до Насіння жінки можна було побачити у ворожому ставленні інших народів до Божого вибраного народу.

15. Яка була остання підказка щодо того, з якого роду Авраамових нащадків вийде Насіння?

¹⁵ Остання підказка щодо того, з якого роду вийде Насіння, була дана в XI столітті до н. е. Тоді Бог пообіцяв Давиду, другому царю Ізраїля, що Насіння прийде з його роду і що престол цього Насіння «буде міцно стояти аж навіки» (2 Самуїла 7:11—16). З того часу Насіння слушно називали сином Давида (Матвія 22:42—45).

16, 17. Як Ісая описав благословення, які має принести Насіння?

¹⁶ Пізніше Бог настановляв пророків для того, щоб надати більше інформації про прихід Насіння. Наприклад, у VIII столітті до н. е. Ісая написав: «Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру. Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його» (Ісаї 9:5, 6).

¹⁷ Далі стосовно цього Насіння Ісая пророкував: «Буде судити убогих за правдою, і правосуддя чинитиме слушно сумирним землі... І замешкає вовк із вівцею, і буде лежати пантера з козлям, і будуть разом телятко й левчук, та теля відгодоване... Не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі, бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває» (Ісаї 11:4—9). Які ж рясні благословення мало принести це насіння!

18. Яку інформацію про Насіння записав Даниїл?

¹⁸ У VI столітті до н. е. Даниїл також записав пророцтво про Насіння. Він передрік той час, коли хтось подібний до сина людського з’явиться в небі. Даниїл сказав: «Йому було дане панування й слава та царство, і всі народи, племена та язики будуть служити Йому» (Даниїла 7:13, 14). Отже, Насіння мало прийти й успадкувати небесне царство, і його царська влада мала охоплювати всю землю.

Загадку розв’язано

19. Яку роль, пов’язану з приходом Насіння, за словами ангела, мала відіграти Марія?

¹⁹ Перед початком нашої ери було остаточно виявлено, хто є Насінням. У 2 році до н. е. єврейській дівчині на ім’я Марія, яка походила з Давидового роду, з’явився ангел. Він повідомив їй, що вона народить особливу дитину, і сказав: «Він стане великим і буде названий Сином Всевишнього, а Бог Єгова дасть йому престол його батька, Давида, і він царюватиме над домом Якова навіки, і царству його не буде кінця» (Луки 1:32, 33). Тож довге очікування «насіння» завершувалось.

20. Хто є обіцяним Насінням і яку звістку він проголошував в Ізраїлі?

²⁰ У 29 році н. е. (на який ще задовго до того вказав Даниїл) Ісус охрестився. Тоді на Ісуса зійшов святий дух, і Бог визнав його своїм сином (Даниїла 9:24—27; Матвія 3:16, 17). Після цього Ісус три з половиною роки свідчив юдеям, що «наблизилося царство небесне» (Матвія 4:17). Протягом того часу на Ісусові сповнилось надзвичайно багато пророцтв з Єврейських Писань, тож не залишилося жодних сумнівів, що він і був тим обіцяним Насінням.

21. Що розуміли християни стосовно того, хто є Насінням?

²¹ Перші християни добре розуміли, хто є Насінням, тобто нащадком. Ось що Павло написав християнам в Галатії: «Що ж до обітниць, вони були дані Аврааму та його нащадку. Не говориться: «І нащадкам», як про багатьох, але як про одного: «І твоєму нащадку», а ним є Христос» (Галатів 3:16). Ісус мав стати «Князем миру», як передрік Ісая. Коли Ісус обійме всю владу у своєму Царстві, по цілій землі пануватиме справедливість і праведність.

Хто ж тоді є жінкою?

22. Хто є жінкою з пророцтва, виголошеного Єговою в Едені?

²² Якщо Ісус є Насінням, хто ж така жінка, про яку згадувалося ще в Едені? Оскільки сила, котра керувала змієм, була духовною істотою, нас не повинне дивувати те, що цю жінку слід шукати не серед людей, а в духовній сфері. Павло згадував небесну «жінку», коли говорив: «Він [верхній Єрусалим] вільний, і саме він є нашою матір’ю» (Галатів 4:26). З інших віршів видно, що цей «верхній Єрусалим» тоді вже існував тисячі років. Це небесна організація Єгови, яка складається з духовних створінь і до якої належав Ісус перед тим, як прийшов на землю, щоб стати насінням жінки. Лише така духовна «жінка» могла протягом тисячоліть зносити вороже ставлення з боку «змія стародавнього» (Об’явлення 12:9; Ісаї 54:1, 13; 62:2—6).

23. Чому поступове розкриття значення пророцтва, виголошеного Єговою в Едені, особливо вражає?

²³ Цей короткий огляд того, як розкривалося значення стародавнього пророцтва з Буття 3:15, переконливо свідчить про дивовижну внутрішню узгодженість Біблії. Найбільше вражає те, що зрозуміти пророцтво можливо лише тоді, коли події і висловлювання з XX, XI, VIII і VI століть до н. е. пов’язати з подіями і висловлюваннями з I століття н. е. Це не може бути випадковістю. Хтось повинен був подбати про це (Ісаї 46:9, 10).

Що це означає для нас?

24. Що означає для нас розуміння того, хто є Насінням?

²⁴ Що все це означає для нас? Ми побачили, що Ісус є головним насінням жінки. Стародавнє пророцтво з Буття 3:15 говорить, що Змій вжалить насіння в п’яту. Це сталося, коли Ісус помер на стовпі мук. Однак завдана шкода не була тривалою. Позірна перемога Змія швидко обернулась на поразку, коли Ісус воскрес. (Як показує 6-й розділ цієї книжки, існує достатньо доказів, що це справді відбулося). Смерть Ісуса заклала основу для спасіння людей щирого серця. Таким чином Насіння стало благословенням, як Бог і обіцяв Аврааму. А що сказати стосовно пророцтв, у яких передрікалось, що Ісус правитиме в небесному царстві над усією землею?

25, 26. З яким питанням, як показує книга Об’явлення, була пов’язана ворожнеча між насінням жінки і Змієм?

²⁵ У яскравому пророцтві, записаному в 12-му розділі Об’явлення, встановлення цього Царства зображено як народження в небі дитини чоловічої статі. Владу в цьому Царстві отримує обіцяне Насіння, яке тут названо Михаїлом, що означає «хто як Бог?». Михаїл назавжди виганяє з небес «змія стародавнього» і цим показує, що ніхто не може ставити під сумнів правомірність верховної влади Єгови. В Об’явленні сказано: «Тож скинений був великий дракон, змій стародавній, що називається Диявол і Сатана, який вводить в оману всю населену землю. Він був скинений на землю разом зі своїми ангелами» (Об’явлення 12:7—9).

²⁶ Це принесло радість для небес, а для землі горе. У небі пролунав переможний вигук: «Ось настало спасіння, сила та царство нашого Бога й влада Христа його». Далі ми читаємо: «Тому веселіться небеса й ті, хто на них перебуває! Горе землі та морю, бо до вас зійшов Диявол, який надзвичайно лютує, оскільки знає, що йому залишилось мало часу» (Об’явлення 12:10, 12).

27. Коли сповнилося пророцтво про скинення Сатани з небес? Звідки нам відомо про це?

²⁷ Чи відомо, коли це пророцтво мало сповнитися? По суті, саме це цікавило учнів Ісуса, коли вони запитали його, за якою ознакою можна буде побачити час його присутності та закінчення цієї системи (Матвія 24:3). Як ми побачили, розглянувши 10-й розділ, існує достатньо доказів того, що присутність Ісуса як Царя в небесному Царстві почалась 1914 року. Ми бачимо, що відтоді дійсно справджуються слова: «горе землі».

28, 29. Які величезні зміни мають відбутись на землі і звідки ми знаємо, що це буде незабаром?

²⁸ Але зверніть увагу: гучним голосом у небі було сказано, що Сатані «залишилось мало часу». Отже, сповнення першого пророцтва з Буття 3:15 невідворотно наближається до свого кульмінаційного моменту. Уже відомо, хто такі змій, насіння змія, жінка і насіння жінки. Насіння було вжалене в п’яту, але одужало. Невдовзі Ісус Христос, призначений Богом Цар, який сьогодні вже править, завдасть нищівного удару Сатані та його насінню.

²⁹ Унаслідок цього на землі відбудуться величезні зміни. Разом з Сатаною будуть знищені й ті, хто показує, що належить до його насіння. Як передрікав псалмоспівець: «Ще трохи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його» (Псалом 37:10). Яка ж докорінна зміна! Після цього сповняться подальші слова псалмоспівця: «Покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим» (Псалом 37:11).

30. Чому бракує реалістичності судженням скептиків, які сумніваються, що Біблія натхнена Богом і що Бог взагалі існує?

³⁰ Таким чином «Князь миру» нарешті принесе людям мир. Як ми вже дізналися, обітниця про це міститься в Біблії, в книзі Ісаї 9:5, 6. У нашу добу скептицизму така обітниця багатьом здається нереальною. Але чи можуть люди запропонувати щось інше? Ні! Натомість ця обітниця чітко викладена в Біблії, а Біблія — Слово Бога, яке заслуговує цілковитої довіри. Це якраз судженням скептиків бракує реалістичності (Ісаї 55:8, 11). Вони ігнорують Бога, який натхнув людей написати Біблію і який є найвеличнішою реальністю.

[Ілюстрація на сторінці 151]

Перше біблійне пророцтво несло надію для грішного людства.

[Ілюстрація на сторінці 154]

У XX столітті до н. е. Єгова сказав Аврааму, що обіцяне Насіння походитиме з його нащадків.

[Ілюстрація на сторінці 155]

В XI столітті до н. е. цар Давид дізнався, що Насіння походитиме з його царського роду.

[Ілюстрація на сторінці 156]

У VIII столітті до н. е. Ісая передрік благословення, які мало принести Насіння.

[Ілюстрація на сторінці 157]

У VI столітті до н. е. Даниїл передрік, що Насіння правитиме в небесному царстві.

[Ілюстрація на сторінці 159]

Перед початком нашої ери Марія дізналась, що Ісус — дитина, яку вона мала народити,— стане обіцяним Насінням.

Розділ 12

Джерело вищої мудрості

«Які то численні діла Твої Господи,— Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля» (Псалом 104:24). І дійсно, все творіння — від величного й неосяжного Всесвіту і до ніжної квітки витонченої краси — свідчить про незрівнянну мудрість Творця. Досягнення науки й техніки нашого часу меркнуть у порівнянні з Божими ділами. Якщо Біблія — Слово Бога, то вона має містити в собі мудрість, що перевершує людську. Тож чи містить вона таку мудрість насправді?

1. (Разом зі вступом). а) У чому ми бачимо незрівнянну Божу мудрість? б) Що радить Біблія стосовно мудрості?

БІБЛІЯ підкреслює, наскільки важлива мудрість. У ній говориться: «Головне — мудрість; набувай мудрості; всім набутком твоїм набувай розум» (Приповістей 4:7, Дерк.). Біблія також показує, що людям часто бракує мудрості, і в ній радиться: «Якщо комусь із вас бракує мудрості, нехай безупинно просить у Бога, котрий усім дає щедро» (Якова 1:5).

2. Як можна стати мудрішим?

² Яким чином Бог усім щедро дає мудрість? Наприклад, він заохочує нас читати Біблію і черпати з неї знання. Біблійна книга Приповістей радить: «Сину мій, якщо приймеш слова мої ти, а накази мої при собі заховаєш, щоб слухало мудрости вухо твоє... тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання,— бо Господь дає мудрість» (Приповістей 2:1, 2, 5, 6). Коли ми застосовуємо поради з Біблії і бачимо їхню практичність, то переконуємося, що в них закладено справжню Божу мудрість.

Мудрі слова

3, 4. а) Що говориться в Біблії про марність любові до грошей? б) Який урівноважений погляд на важливість грошей викладено в Біблії?

³ Щоб ліпше це зрозуміти, розгляньмо кілька біблійних віршів. Зверніть увагу на такі мудрі слова: «Ті, хто має мету розбагатіти, потрапляють у пастку й піддаються спокусі та багатьом безумним і шкідливим бажанням... Бо любов до грошей — це корінь усіх нещасть» (1 Тимофія 6:9, 10). Порівняйте це з популярною сьогодні — принаймні в країнах Заходу — життєвою філософією, яка підштовхує людей ставити на перше місце в житті гроші. На жаль, коли чимало людей здобуває жадане багатство, їх все одно не полишає відчуття порожнечі й невдоволеності. Один психолог зазначив: «Слава й багатство не приносять щастя та задоволення і не гарантують справжньої поваги та любові»¹.

⁴ Це не означає, що людині взагалі не треба думати про гроші. У Біблії викладено мудрий і врівноважений погляд: «Під захистом мудрости, як під захистом грошей; а перевага знання в тому, що мудрість дає життя тому, хто її має» (Екклезіяста 7:12, Хом.). Отже, Біблія допомагає нам зрозуміти, що гроші відіграють у житті, хоча й важливу, але не головну роль. Вони лише засіб для досягнення мети, і з них немає користі, коли бракує мудрості добре ними розпоряджатися.

5, 6. а) Чому є мудрою біблійна порада уникати поганого товариства? б) Яку користь нам приносить те, що ми «ходимо» з мудрими?

⁵ Біблія не помиляється також тоді, коли каже: «Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, а хто товаришує з безумним, той лиха набуде» (Приповістей 13:20). Чи ви коли-небудь помічали, як сильно на нас впливають ті, з ким ми спілкуємось? Під тиском ровесників молоді люди починають напиватися, вживати наркотики і вести розпусне життя. Якщо ми товаришуємо з тими, хто вживає брудну мову, то з часом теж будемо її вживати. Дружба з нечесними людьми схиляє нас до нечесності. Безперечно, як сказано в Біблії, «погане товариство псує корисні звички» (1 Коринфян 15:33).

⁶ Натомість добре товариство може вплинути на нас благотворно. Якщо ми «ходимо» з мудрими, то й самі станемо мудрішими. Добрі звички так само легко перейняти, як і погані. Отже, в тому, що Біблія заохочує нас обачно вибирати товаришів, знову виявляється її мудрість.

7. Чому можна сказати, що Біблія — неперевершене джерело порад?

⁷ У Біблії міститься ще багато повчань, які можуть допомогти нам у житті. Вона унікальне джерело порад, котрі завжди приносять користь. Ці поради не є відірваними від життя, вони ніколи не завдають шкоди. Крім того, тільки в Біблії можна знайти таке розмаїття порад. Ті, хто застосовує їх у своєму житті і бачить добрі результати цього, переконуються, що Біблія — неперевершене джерело мудрості.

Мудрі принципи

8. Як нам може допомогти Біблія, коли виникає ситуація, про котру в ній не говориться конкретно?

⁸ А що робити, коли виникає ситуація, про яку в Біблії не говориться конкретно? У багатьох випадках ми знаходимо в Біблії загальні принципи, якими можна керуватися. Скажімо, чимало людей на певному етапі свого життя вирішують, курити їм чи ні. За часів Ісуса на Близькому Сході тютюн був невідомий, тому в Біблії про нього не згадується. А втім, прийняти мудре рішення нам допоможуть відповідні біблійні принципи.

9—11. Яким чином біблійні принципи допомагають нам прийняти мудре рішення щодо вживання тютюну і яку користь ми матимемо, дотримуючись цих принципів?

⁹ Дехто каже, що куріння тютюну приносить задоволення. Але з тютюновим димом в легені людини потрапляють у великій концентрації отруйні речовини. Курець забруднює свій організм, а також одяг і повітря довкола себе. Крім того, куріння спричиняє залежність. Часто людям дуже важко кинути курити. Пам’ятаючи все це, ми можемо звернутися до Біблії, щоб прийняти мудре рішення про те, чи варто нам курити.

¹⁰ Спочатку розгляньмо проблему залежності. Апостол Павло, обговорюючи питання про споживання їжі, сказав: «Нічому не дам панувати наді мною» (1 Коринфян 6:12). Павло мав право їсти будь-які страви, але він знав, що дехто має вразливе сумління. Тож він пояснив, що не є «залежним» від якоїсь їжі настільки, що не в стані при потребі відмовитися від неї, щоб не доводити інших до спотикання. Якщо хтось не може кинути курити (або жувати) тютюн, то очевидно, що ця звичка панує над ним. Отже, Павлові слова щодо споживання їжі можна застосувати й до вживання тютюну. Не можна ставати рабом якоїсь звички.

¹¹ А тепер поговорімо про забруднення. Біблія говорить: «Очистьмо себе від усього, що опоганює тіло і дух» (2 Коринфян 7:1). Куріння, безумовно, опоганює, або забруднює, тіло. Про серйозність такого забруднення свідчить той факт, що, за останніми даними, через вживання тютюну щороку помирає приблизно 4,9 мільйона людей. Якщо ми дотримуємося вищезгаданого біблійного принципу і не опоганюємо своє тіло, то вбережемо себе від серйозних наслідків, пов’язаних з курінням, а також з уживанням наркотиків чи з іншими нечистими звичками.

Благотворні слова

12. Чому біблійні поради завжди сприяють нашому фізичному й емоційному благополуччю?

¹² Не дивно, що застосування біблійних принципів корисно впливає на наше здоров’я. Біблійні поради походять від Бога. Він наш Творець і тому знає все про те, як ми створені і чого потребуємо (Псалом 139:14—16). Його поради завжди сприяють нашому фізичному й емоційному благополуччю.

13, 14. Чому мудро дотримуватися біблійної поради про те, щоб не обманювати?

¹³ Це можна побачити на прикладі поради про те, щоб не обманювати. Брехня згадується серед семи речей, які ненавидить Єгова. А в книзі Об’явлення обманщиків залічено до тих, хто не житиме в Божому новому світі (Приповістей 6:19; Об’явлення 21:8). Незважаючи на це, обман дуже поширений. В одному журналі для ділових людей зазначалось: «У США спостерігається найбільший за всю історію сплеск шахрайства, обману і подібних злочинів»².

¹⁴ Обман став звичайним явищем, але він згубно впливає як на суспільство в цілому, так і на окремих людей. Кореспондент Кліффорд Лонґлі слушно зауважив: «Розриваючи важливий зв’язок між розумом і дійсністю, обман вражає в саме серце і обманщика, і обманеного»³. В «Американському журналі психіатрії» говориться: «Психологічний вплив обману на людей, яких обманюють, буває згубним. Може статися, що вони прийматимуть життєво важливі рішення, повіривши неправдивій інформації. Неправда шкодить і самим обманщикам»⁴. Наскільки ж краще говорити правду, як мудро радить Біблія!

15, 16. Яку користь приносить застосування біблійної поради любити інших?

¹⁵ А тепер поговорімо про більш позитивне. Біблія каже, що ми повинні турбуватися про інших, любити їх і допомагати їм. Усім відомі такі Ісусові слова: «Усе, що тільки хочете, аби робили вам люди, те робіть їм і ви» (Матвія 7:12).

¹⁶ Наскільки ліпшим був би світ, якби кожен жив за цим правилом! Більш того, згідно з одним опитуванням, проведеним психологами в США, люди навіть почувалися б краще. 1700 респондентів відповіли, що коли вони допомагають іншим, то відчувають спокій і в них зникають такі ознаки стресу, як головний біль і втрата голосу. У звіті про це опитування робиться висновок: «Очевидно, людині настільки ж властиво турбуватися про інших, як і про себе»⁵. Ці слова нагадують біблійну заповідь: «Люби свого ближнього, як самого себе». (Матвія 22:39; порівняйте Івана 13:34, 35). Цілком природно любити себе. Але, як показує Біблія, для того щоб бути емоційно здоровими, нам потрібно врівноважувати любов до себе і любов до інших.

Шлюб і мораль

17. Чому біблійні поради іноді здаються людям застарілими?

¹⁷ У біблійних порадах міститься глибока мудрість, але Біблія не завжди говорить те, що люди бажають чути. Її часто називають застарілою. Чому? Тому що застосування біблійних порад, які явно приносять довготривалу користь, нерідко вимагає дисциплінованості й самозречення, а ці риси сьогодні непопулярні.

18, 19. Які норми встановлює Біблія щодо шлюбу і моралі?

¹⁸ Візьмімо, для прикладу, шлюб і мораль. У цьому питанні Біблія займає тверду позицію. Вона дозволяє тільки моногамію, тобто шлюб між одним чоловіком і однією дружиною. І хоча в Біблії згадуються крайні випадки, коли можливе розлучення або окреме проживання, в загальному вона говорить, що шлюб є союзом на все життя. «Хіба ви не читали, що той, хто створив їх, від самого початку створив їх як чоловіка і жінку? І хіба не читали, що він сказав: «Тому покине чоловік батька і матір та приліпиться до своєї дружини, і стануть обоє одним тілом»? Так що вони вже не двоє, а одне тіло. Отже, що Бог з’єднав одним ярмом, нехай жодна людина не розділяє» (Матвія 19:4—6; 1 Коринфян 7:12—15).

¹⁹ Крім того, в Біблії сказано, що статеві стосунки допустимі лише в шлюбі. Вона забороняє вступати в такі стосунки поза шлюбом. Ми читаємо: «Ні блудники, ні ідолопоклонники, ні перелюбники, ні чоловіки, яких використовують для неприродних статевих зносин, ні чоловіки, які сплять з чоловіками... Божого царства не успадкують» (1 Коринфян 6:9, 10).

20. З чого видно, що сьогодні мало хто звертає увагу на біблійні норми моралі?

²⁰ У наш час на ці норми мало хто звертає увагу. Професор соціології Дейвід Мейс написав: «У цьому [XX] столітті наша культура зазнає величезних змін, чимало давніх звичаїв і норм втрачають своє значення. І шлюб не виняток»⁶. Стало звичним надто легковажне ставлення до моральних норм. Нікого не дивує те, що підлітки вступають у статеві зносини. Широко практикується співжиття до шлюбу — «щоб, бува, не помилитися». І дуже часто навіть одружені особи дозволяють собі позашлюбні любовні зв’язки.

21. До чого призвело повсюдне нехтування біблійними нормами щодо шлюбу й моралі?

²¹ Чи таке легковажне ставлення до моральних норм приносить щастя? Ні, воно не приносить нічого, крім сум’яття, і притому дорого обходиться, адже призводить до страждань і розбиває сім’ї. Моральна вседозволеність також породила пандемію хвороб, що передаються статевим шляхом. Поширення таких захворювань, як гонорея, сифіліс і хламідіоз, вийшло з під контролю. В останні роки проституція і гомосексуалізм прискорили поширення СНІДу. Чимраз більше дівчат, які самі ще діти, стають одинокими матерями. В одному журналі для жінок говорилось: «Акцент на сексі, характерний для шістдесятих і сімдесятих років, приніс не безмежне щастя, а важкі страждання»⁷.

22. Що приносить людям найбільше щастя, якщо говорити про мораль?

²² Тому сьогодні чимало людей поділяє погляд професора соціології Карлфреда Бродеріка: «Мабуть, ми вже доросли до того, щоб замислитися, чи не було б набагато краще широко пропагувати дошлюбну цнотливість, оскільки це найбільше відповідає потребам громадян і найліпше узгоджується з їхнім правом на свободу: свободу від хвороб, свободу від небажаної вагітності»⁸. Отже, як показав час, біблійні норми моралі приносять найбільше щастя.

По-справжньому практичні принципи

23. а) Чи розлучення — це єдине розв’язання проблеми невдалого шлюбу? б) Які два чинники сприяють щасливому, міцному шлюбу?

²³ Оскільки шлюб — це союз на все життя, нам треба знати, як зробити його щасливим. Дехто стверджує, що ліпше розірвати невдалий шлюб, аніж залишатися разом і мучитися. Але є інший вихід: намагатися розв’язати проблеми, які заважають щастю. І в цьому нам також допоможе Біблія. Ми вже дізналися, що Біблія радить зберігати подружню вірність, і це один з чинників, які сприяють щасливому, міцному шлюбу. Другий чинник полягає в тому, що в сім’ї може головувати лише хтось один, і, згідно з Біблією, головою має бути чоловік. Дружині радиться підтримувати свого чоловіка і не піддавати сумніву його становище. А чоловіку сказано використовувати своє становище на благо дружини і думати не тільки про себе (1 Коринфян 11:3; 1 Тимофія 2:11—14).

24, 25. Як Біблія радить чоловікам і дружинам виконувати свої ролі, визначені їм у шлюбі?

²⁴ Чоловікам Біблія говорить: «Чоловіки повинні любити своїх дружин так, як власне тіло. Хто любить свою дружину, той любить і самого себе, адже ніхто ніколи не відчуває ненависті до свого тіла» (Ефесян 5:28, 29). Люблячий чоловік застосовує свою владу з чуйністю. Він знає, що, хоча він і голова, йому слід бути уважним до своєї дружини і радитися з нею. Сімейне життя — це співпраця, а не диктатура.

²⁵ Біблійна порада для дружин містить такі слова: «Дружина нехай глибоко поважає свого чоловіка» (Ефесян 5:33). Вона поважає свого чоловіка з огляду на його становище. Тимчасом як любов чоловіка виявляється в його турботі про дружину, повага дружини виявляється в тому, що вона підтримує чоловіка. Багатьом людям, які дотримуються сучасних поглядів, така порада здається неприйнятною. Однак подружжя, котрі, як і радить Біблія, будують свої стосунки на основі любові й поваги, завжди щасливі.

26. Чи біблійні норми для шлюбу є по-справжньому практичними? Наведіть приклад.

²⁶ Про практичність біблійних порад щодо сімейного життя свідчить те, що відбулося в житті однієї подружньої пари з Океанії. Проживши разом десять років, чоловік і дружина дійшли висновку, що їхній шлюб не вдався. Тож вони вирішили розстатися. У той час дружина зустріла Свідків Єгови. Разом з ними вона розглянула поради, які Біблія дає подружнім парам. Чоловік згодом розповів: «Навчаючись біблійних принципів, моя дружина намагалася застосовувати їх у житті. Уже за кілька тижнів я помітив деякі зміни». Йому стало цікаво, і він почав вивчати Біблію разом з дружиною. Так він дізнався, що́ Біблія радить одруженим чоловікам. Яким був результат? Він говорить: «Тепер ми знаємо, що́ потрібно для щасливого життя».

27. Які біблійні принципи допоможуть християнам, котрі потерпають від бідності?

²⁷ У практичній цінності біблійних порад переконуються й ті, хто живе в бідності. Наприклад, люди витрачають мало не останні гроші на куріння і пияцтво, а ці звички суперечать біблійним принципам (Приповістей 23:19—21). Крім того, Біблія радить трудитися, оскільки працьовитій людині легше прогодувати свою сім’ю, ніж лінивій або тій, яка впадає у відчай (Приповістей 6:6—11; 10:26). Прислухаючись до поради: «не май заздрости до беззаконних», людина не стане на шлях злочину і не гратиме в азартні ігри, щоб вирватися з лабетів бідності (Псалом 37:1). Хоча і може здаватися, що завдяки таким заняттям вдасться швидко подолати фінансові труднощі, але в кінцевому підсумку вони принесуть гіркі плоди.

28—30. а) Як застосування біблійних принципів допомогло одній християнці давати собі раду попри бідність? б) Що доводять приклади багатьох християн, які живуть бідно?

²⁸ Чи справді ці поради допомагають бідним? Чи, може, це тільки теорія? Існують численні приклади, які показують, що ці поради дійсно практичні. Розглянемо лише один з них. Християнка з Азії втратила чоловіка і залишилася без засобів до існування з маленьким сином на руках. Як їм допомогла Біблія?

²⁹ Ця християнка знала, що Біблія радить трудитися, і почала шити одяг на продаж. А оскільки вона була чесною й надійною людиною, знову ж таки дотримуючись біблійної поради, то в неї невдовзі з’явилися постійні клієнти (Колосян 3:23). Потім вона перетворила одну кімнату свого будинку на маленьку їдальню і щоранку вставала близько четвертої години, щоб приготувати їжу на продаж. Це стало для неї додатковим джерелом прибутку. «І все одно ми мусимо жити скромно»,— каже вона. Але вона пам’ятає таку біблійну пораду: «Якщо маємо їжу, одяг і дах над головою, то будьмо тим задоволені» (1 Тимофія 6:8).

³⁰ Також ця християнка говорить: «Хоч я живу на межі бідності, я не озлоблююсь і не впадаю в розпач. Завдяки біблійній правді я дивлюся на все з оптимізмом». До того ж вона на власному досвіді переконалася в правдивості таких Ісусових слів: «І далі шукайте найперше царства і Божої праведності, а все те інше [речі першої необхідності] вам додасться» (Матвія 6:33). Ця жінка побачила, що коли вона ставить на перше місце в житті служіння Богові, то завжди має все необхідне. Приклад цієї християнки, а також тисяч інших християн, які живуть бідно, переконливо доводять, що біблійні поради по-справжньому практичні.

31. Які результати приносить застосування біблійних порад і про що це свідчить?

³¹ У цьому розділі ми обговорили тільки дещицю з незліченного багатства біблійних порад і розглянули лише кілька прикладів, які свідчать про практичність цих порад. Можна було б навести ще тисячі таких прикладів. Коли люди застосовують поради з Біблії, то обов’язково отримують користь. Коли ж нехтують ними, то страждають. Крім Біблії, немає іншої збірки порад, написаної чи то в давнину, чи в наш час, яка була б завжди корисною, причому для людей усіх рас і національностей. Настільки мудрі поради не можуть бути просто народною мудрістю. Біблія — невичерпна скарбниця справжньої мудрості, і це служить переконливим доказом того, що вона є Словом Бога.

[Вставка на сторінці 168]

Готовність допомагати приносить користь усім.

[Ілюстрація на сторінці 163]

Якщо ми ходимо з мудрими, то станемо мудрими, а товаришуючи з безумними, набудемо лиха.

[Ілюстрація на сторінці 165]

Треба відмовитись від куріння, оскільки воно суперечить біблійним принципам.

[Ілюстрація на сторінці 171]

Ті, хто дотримується у своєму сімейному житті біблійних порад, мають тверду основу для щастя.

[Ілюстрація на сторінці 173]

Застосування біблійних порад допомагає людям давати собі раду попри труднощі, пов’язані з бідністю.

Розділ 13

«Слово Бога живе»

З попереднього розділу ми довідалися, що біблійні поради можуть допомогти нам вирішувати проблеми й уникати помилок. Неминуща мудрість порад з Біблії переконливо свідчить про те, що ця книга натхнена Богом. У самій Біблії сказано: «Усе Писання натхнене Богом і корисне для навчання, для напучення, для виправлення, для напоумлення в праведності» (2 Тимофія 3:16). Але Біблія не лише дає мудрі поради. Будучи Божим Словом, вона змінює людей.

1—3. а) Як Біблія підкреслює потребу змінюватися? б) Який приклад показує, що Біблія здатна змінювати особистість людини?

ЧИ СПРАВДІ Біблія може змінювати людей? Так, вона здатна цілковито змінити особистість людини. Розгляньмо пораду, записану в Біблії: «Потрібно відкинути стару особистість, яка віддзеркалює ваш колишній спосіб життя і дедалі більше псується через підступні бажання тіла, та обновити силу, яка керує вашим розумом, а також одягнутися в нову особистість, що створена за Божою волею і відповідає вимогам справжньої праведності та відданості» (Ефесян 4:22—24).

² Чи можливо одягнутися в нову особистість? Так. Щоб стати християнином, іноді людині доводиться дуже сильно змінюватися (1 Коринфян 6:9—11). Наприклад, один хлопець з Південної Америки осиротів у дев’ять років. Виростаючи без батьківської опіки, він став на слизький шлях. Він розповідає: «У 18 років я вже був наркоманом, а на наркотики були потрібні гроші, тому на той час я встиг побувати у в’язниці за злодійство». Його тітка була Свідком Єгови, і вона допомогла йому.

³ Цей молодий чоловік говорить: «Тітка почала вивчати зі мною Біблію, і через сім місяців я відмовився від наркотиків». Крім того, він покинув стару компанію і знайшов друзів серед Свідків Єгови. Далі він каже: «Завдяки новим друзям, а також регулярному вивченню Біблії я робив поступ і зрештою присвятив своє життя служінню Єгові». Під впливом Біблії колишній наркоман і злодій докорінно змінився і став ревним християнином. Як сказав апостол Павло, «Слово Бога живе і справляє могутній вплив» (Євреїв 4:12).

Знання спонукує до змін

4, 5. Що, згідно з Колосян 3:8—10, потрібно зробити, щоб одягнутися в нову особистість?

⁴ Як Біблія змінює людей? Відповідь міститься в такому біблійному уривку: «Відкиньте і лютість, і гнів, і зло, і образливу мову, і непристойні слова, які навіть не повинні виходити з ваших уст. Не обманюйте одні одних. Скиньте із себе стару особистість разом з її поведінкою та одягніться в нову, яка завдяки точному знанню обновлюється за образом Того, хто її створив» (Колосян 3:8—10).

⁵ Зверніть увагу на те, яку важливу роль відіграє точне знання з Біблії. Біблія показує, яких рис нам слід позбутися і які розвивати. Таке знання вже само по собі може справляти потужний вплив на людей. У цьому переконався один молодий чоловік з південної Європи. Він був дуже брутальної вдачі. З юних років він постійно встрявав у бійки і, щоб дати вихід своїй агресії, зайнявся боксом. Але все одно цей молодий чоловік не міг приборкати свій нестримний характер. Під час служби в армії він побив товариша по службі і через це нажив собі неприємностей. Після армії він одружився і невдовзі почав бити дружину. А під час однієї сварки він навіть ударив власного батька так, що аж збив його з ніг. Що й казати, він був справді жахливою людиною.

6, 7. Як точне біблійне знання допомогло змінитися молодому чоловіку з південної Європи?

⁶ Згодом він почав вивчати Біблію зі Свідками Єгови і почув таку пораду: «Нікому не віддавайте злом за зло... Якщо можливо, наскільки це залежить від вас, будьте в мирі з усіма людьми. Любі, не мстіться самі за себе, а дайте місце гніву Божому» (Римлян 12:17—19). Порада допомогла йому усвідомити, що його брутальність — це огидна слабкість. Чоловік перестав займатися боксом, оскільки зрозумів, що бокс несумісний з миролюбністю, яка є характерною рисою християнської особистості. Але йому й далі доводилось боротися зі своєю брутальною вдачею.

⁷ Цьому молодому чоловікові допомогло те, що він чимраз більше поглиблював знання біблійних принципів. Поступово його сумління стало чутливішим, і завдяки йому він зміг протистояти своїй нестриманості. Одного разу, коли він уже певний час вивчав Біблію, розлючений незнайомець накинувся на нього з лайкою. Молодий чоловік відчув, як у ньому наростає хвиля знайомої люті. Але тут же з’явилось інше почуття — почуття сорому, і це стримало його від гніву. Він зумів опанувати себе і не став віддавати злом за зло. Тепер він зовсім інша людина, яка одягнулася в нову особистість завдяки точному знанню з Біблії.

Пізнання Бога

8. а) За чиїм образом створюється нова особистість? б) Що має входити в точне знання, яке формує нову особистість?

⁸ Звичайно, багато людей знають, що́ правильно, і все-таки піддаються плотським слабкостям. Ясна річ, недостатньо просто мати точне знання про те, що правильно і що ні. Двом чоловікам, про яких розповідалося вище, допомогло щось іще. Що саме? У біблійному вірші, який вже згадувався, сказано: «Одягніться в нову [особистість], яка завдяки точному знанню обновлюється за образом Того, хто її створив» (Колосян 3:10). Звернімо увагу, що як Адам був створений за образом Божим, так і нова особистість створюється за образом Бога (Буття 1:26). Отже, точне знання, яке допомогло цим двом молодим чоловікам, мало включати в себе й знання про Бога. Це нагадує нам Ісусові слова: «Щоб отримати вічне життя, потрібно пізнавати тебе, єдиного правдивого Бога, і посланого тобою Ісуса Христа» (Івана 17:3).

9. Як знання про Бога допомагає нам змінювати свою особистість?

⁹ Як знання про Бога допомагає нам змінювати свою особистість? Воно спонукує нас робити зміни. Пізнаючи Бога за допомогою вивчення Біблії, ми дізнаємо́ся про його риси і бачимо його любов до нас. А це пробуджує в нас любов до нього (1 Івана 4:19). Тоді ми можемо виконувати заповідь, яку Ісус назвав першою і найбільшою: «Люби Єгову, Бога свого, всім серцем, всією душею і всім розумом» (Матвія 22:37). Якщо ми любимо Бога, то в нас з’являється бажання одягтися в нову особистість, яка йому подобається. Крім того, ми прагнемо бути схожими на нього, хоч би яких зусиль для цього довелося докласти.

Глибоко вкорінені слабкості

10, 11. Як точне знання допомогло молодій жінці з Північної Америки почати змінюватися?

¹⁰ У деяких випадках це справді вимагає неабияких зусиль. Молодій жінці з Північної Америки довелося наполегливо боротися з собою, щоб змінитися. Вона виростала в неблагополучній сім’ї і зазнавала сексуальної наруги. З часом вона стала наркоманкою. Наркотики коштували дуже дорого, тож вона заробляла на них проституцією. Також вона приставала до туристів і обкрадала їх. У результаті ця жінка більше часу проводила в гральних закладах і у в’язницях, ніж удома.

¹¹ Коли вона зустрілася зі Свідками Єгови, в неї була позашлюбна дитина (а перед тим вона кілька разів робила аборт). Їй сподобалося те, що Свідки прочитали з Біблії, і вона почала її вивчати. Невдовзі жінка вже старалася розвивати стосунки з Богом і змінювати своє життя.

12, 13. Розкажіть, як точне знання, котре людина колись отримала, спонукує її змінюватися.

¹² Проте попереду на неї чекала важка боротьба, оскільки старі слабкості дуже глибоко вкоренилися. Одного разу, коли їй дали щиру пораду, вона образилась і перестала вивчати Біблію та повернулася до порочного життя. Але вона не могла забути біблійну правду. Ось що жінка говорить: «Мене не покидало почуття вини, і постійно пригадувалися слова з 2 Петра 2:22: «Пес повертається до своєї блювоти, а вимита свиня йде качатися в болоті».

¹³ Урешті-решт знання спонукали її зробити ще одну рішучу спробу. Вона каже: «Я стала звертатися до Єгови і благати його про допомогу». Цього разу в її особистості відбулися більш глибокі зміни, хоча вона й далі мусила боротися. Якось у хвилину слабкості вона знову напилася й скоїла аморальний вчинок. Проте цього разу її реакція показала, що вона справді змінюється. Жінка відчувала огиду до себе. «Я багато молилася й читала»,— каже вона. З часом Боже Слово так вплинуло на неї, що вона стала ревною християнкою і почала вести чисте життя. Уже багато років вона абсолютно інша людина і ні в чому не нагадує тої розпусної наркоманки.

Їх змінило Боже Слово

14, 15. а) Яка сила впливає на нас через Біблію? б) Наведіть кілька рис, якими вирізняються правдиві християни сьогодні.

¹⁴ Те, як Біблія впливає на життя смиренних людей, показує, що вона не просто плід праці людини. Біблія — це натхнене Слово Бога, і через неї на нас впливає Божий дух. Той самий дух, завдяки якому Ісус чинив чудеса, допомагає нам боротися з поганими рисами й одягатися в християнську особистість. Основні риси, котрі мають розвивати християни,— любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, великодушність, віра, лагідність і самовладання,— Біблія називає «плодом духу» (Галатів 5:22, 23).

¹⁵ Сьогодні цей дух впливає не лише на кількох осіб, але на мільйони людей, які стали «за учнів» Єгови і мають завдяки йому «спокій глибокий» (Ісаї 54:13). Хто ці люди? Ісус Христос сказав: «По тому всі розпізнають, що ви мої учні, коли між вами буде любов» (Івана 13:35). Любов — це складова плоду духу і важлива риса християнської особистості. Чи є така група людей, що виявляють любов, про яку говорив Ісус?

16, 17. Наведіть деякі газетні уривки, з котрих можна побачити, які люди є учнями Єгови і мають «спокій глибокий».

¹⁶ Ось що говорилося в листі, опублікованому в північноамериканській газеті «Нью-Хейвен реджістер»: «Навіть якщо вас, як і мене, дратує та обурює те, що вони пропагують свою віру, не можна не захоплюватись їхньою відданістю, розважністю, а також зразковою поведінкою і здоровим способом життя». А в німецькій газеті «Мюнхнер Меркур» про тих же людей було сказано: «Вони найчесніші і найпунктуальніші платники податків у Федеративній Республіці [Німеччини]. Їхня законослухняність виявляється в тому, як вони керують автомобілем, про неї також свідчить кримінальна статистика».

¹⁷ Про кого йшлося в цих двох газетах? Про тих же людей, що й у газеті «Геральд» (Буенос-Айрес, Аргентина). Там говорилося: «Протягом років Свідки Єгови довели, що є працьовитими, розсудливими, ощадливими й богобоязливими громадянами, яких явно бракує в нашій країні». На ту саму групу людей зверталась увага в журналі «Америкен етнолоджист», де наводилися дані соціологічного дослідження, проведеного в Замбії: «Свідки Єгови мають більше успіху в підтримуванні міцних подружніх уз, ніж члени інших віросповідань».

18, 19. Що було сказано про Свідків Єгови в Італії та ПАР?

¹⁸ В італійській газеті «Стампа» про Свідків Єгови було сказано: «Вони найлояльніші громадяни, про яких тільки можна мріяти, бо вони не відкручуються від сплати податків і не намагаються обходити невигідні для себе закони. У повсякденному житті вони керуються такими моральними принципами, як любов до ближнього, відмова від політичної влади й насилля, а також чесність (які для більшості християн є «недільними правилами», що лише проповідуються з кафедри)».

¹⁹ Професор одного університету в ПАР, який зазнав расової дискримінації через закони, що колись діяли в цій країні, назвав Свідків Єгови «людьми, які, будучи вихованими на високих біблійних нормах, не бачать кольорів». Він пояснює: «Це люди, котрі бачать те, якими інші є всередині, а не лише колір їхньої шкіри. Свідки Єгови — єдине справжнє братство в наш час».

20. Чому Свідки Єгови відрізняються від інших?

²⁰ Ці висловлювання показують, що є група людей, які дозволяють Біблії змінювати їхнє серце і піддаються дії Божого духу. Варто зазначити, що це ті самі люди, котрі, як вже було сказано, виконують Ісусів наказ проповідувати добру новину про Царство по цілому світі (Матвія 24:14). Чому Свідки Єгови настільки відрізняються від інших? Взагалі-то вони звичайні люди. Вони, як і всі, мають плотські слабкості, економічні проблеми й основні потреби. Але Свідки Єгови люблять Бога, серйозно ставляться до Біблії і дозволяють їй справляти на них могутній вплив.

21. Доказом чого служить той факт, що сьогодні в сповненому ненависті світі існує така група людей, як Свідки Єгови?

²¹ Мільйони Свідків Єгови живуть у більш ніж 200 країнах і територіях. Серед них є представники різних рас, мовних груп і верств населення. Незважаючи на це, вони утворюють об’єднане міжнародне братство, члени якого живуть у мирі. Хоч би в якій країні вони жили, Свідки Єгови є добрими громадянами, однак головне те, що вони піддані Божого Царства і дуже ревно діляться з іншими доброю новиною про це Царство. Це справжнє чудо, що сьогодні в розділеному і сповненому ненависті світі взагалі існує така група людей, як Свідки Єгови. Факт їхнього існування служить переконливим доказом того, що Божий дух усе ще діє серед людей. І це доводить, що Боже Слово, Біблія, справді «живе і справляє могутній вплив».

[Вставка на сторінці 177]

Біблія змінює людей.

[Вставка на сторінці 181]

Знання про Бога породжує бажання бути схожими на нього.

Розділ 14

Біблія і ви

Сучасні критики говорять, що Біблія несумісна з наукою й суперечить сама собі і що вона — просто збірка міфів. Проте Ісус сказав: «Твоє [Боже] слово — це правда» (Івана 17:17). Факти свідчать на користь слів Ісуса, а не критиків. Ці факти підтверджують історичну правдивість Біблії. Крім того, її внутрішня узгодженість, правдиві пророцтва, незрівнянна мудрість і благотворний вплив на життя людей показують, що Біблія — Слово Бога. Як написав апостол Павло: «Усе Писання натхнене Богом і корисне» (2 Тимофія 3:16).

1. (Разом зі вступом). а) Що про Біблію говорять факти? б) Яке значення має той факт, що Біблія — натхнене Слово Бога?

ТЕ, ЩО Біблія є словом Бога, а не людини, має величезне значення. Адже це означає, що Бог спілкується з людьми. Він відповідає на чимало наших запитань і показує, як давати собі раду з проблемами. Це також означає, що наше майбутнє буде саме таким, як описано в Біблії. Боже Царство вже править і невдовзі усуне з землі несправедливість, гноблення і страждання.

2. До чого вас має спонукати усвідомлення того, що Біблія — Боже Слово?

² Але постає питання: що з огляду на це зробите ви? Усвідомлення того, що Біблія — Боже Слово, має спонукати вас принаймні ознайомитися з нею. Псалмоспівець обіцяв, що ті, хто робитиме це, будуть щасливі: «Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить... та в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує» (Псалом 1:1, 2).

Прийміть допомогу

3, 4. а) Що, як видно з Біблії, потрібно робити, якщо ми чогось не розуміємо в цій книзі? б) Хто завжди готовий допомогти людям краще зрозуміти Біблію?

³ Читаючи Біблію, ви, мабуть, зрозумієте в ній не все (2 Петра 3:16). Випадок, описаний в біблійній книзі Дії, показує, що цього слід сподіватися. Невдовзі після смерті Ісуса один ефіоп читав пророцтва з біблійної книги Ісаї. Християнський проповідник Пилип зустрівся з цим чоловіком і запитав: «Скажи, ти все розумієш, що читаєш?» Ефіоп розумів не все, тому він попросив Пилипа допомогти йому (Дії 8:30, 31).

⁴ У подібній ситуації була одна жінка з США. Вона регулярно читала Біблію, але не могла зрозуміти чимало важливих біблійних вчень. І лише обговорюючи Біблію зі Свідками Єгови, вона збагнула основні біблійні істини, наприклад, про важливість Божого Царства і про численні благословення, які це Царство принесе людям. Якщо ви звернетеся до Свідків Єгови, то вони з радістю допоможуть і вам краще зрозуміти те, що ви читаєте в Біблії.

Застосовуйте біблійні поради

5. Який спосіб життя, згідно з Біблією, приносить щастя?

⁵ Нам потрібно не тільки читати Біблію, але й жити згідно з нею (Псалом 119:2). До того ж Біблія заохочує нас: «Скуштуйте й побачте, який добрий Господь, блаженна людина, що надію на Нього кладе» (Псалом 34:9). Інакше кажучи, Біблія пропонує нам випробувати Бога. Спробуйте жити за Божими принципами, покажіть свою впевненість у тому, що Бог знає, що́ для вас найліпше. Лише тоді ви зрозумієте, що це дійсно правильний шлях. Люди, які довіряють Богові, по-справжньому щасливі.

6. Чи можливо сьогодні жити за біблійними принципами? Поясніть.

⁶ Дехто стверджує, що в цьому нечесному, аморальному, жорстокому світі не можливо жити за біблійними принципами. Однак багатьом це вдається. Кому? Молодий чоловік з Африки знайшов таких людей. Він написав: «Протягом кількох років я спостерігав за вами, Свідками Єгови, тут у Зімбабве і побачив, що ви дійсно намагаєтеся наслідувати приклад Христа... Крім вас, я не знайшов поки що інших людей, яким би вдалося переконати мене в Божій любові та в силі його євангелія, причому не лише тим, що ви говорите й пишете, але й тим, як ви живете. Ви проповідуєте євангеліє і живете за ним, а дуже багато людей проповідують євангеліє, однак не живуть відповідно».

Визнайте її авторитет

7. Які поширені сьогодні в суспільстві явища суперечать тому, що говориться в Біблії?

⁷ Апостол Павло сказав, що все Писання «корисне для навчання, для напучення, для виправлення» (2 Тимофія 3:16). Однак інколи людям не подобається те, що говориться в Біблії. Наприклад, Біблія засуджує гомосексуалізм, який досить багато людей вважає цілком прийнятним (Римлян 1:24—27; 1 Коринфян 6:9—11; 1 Тимофія 1:9—11). У Біблії також сказано, що не можна легковажити життям ненародженої дитини і вбивати її, але щороку у світі робиться близько 50 мільйонів абортів (Вихід 21:22, 23; Псалом 36:10; 139:14—16; Єремії 1:5). А що, коли нам важко погодитися з поглядом Біблії на ці питання?

8, 9. Про що слід пам’ятати, якщо нам спочатку важко погодитися з деякими біблійними порадами, і чиїх норм ми повинні завжди дотримуватися?

⁸ Християни переконалися, наскільки мудро завжди дотримуватися Божого Слова. Чому? Тому що застосування біблійних порад завжди приносить користь (Приповістей 2:1—11). Слід визнати, що людська мудрість дуже обмежена. Людям рідко вдається передбачити наслідки своїх дій. Пророк Єремія написав: «Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23).

⁹ Щоб зрозуміти правдивість цих слів, достатньо озирнутися довкола себе. Безпосередньою причиною більшості проблем, в яких погрузнув світ, є те, що люди не дотримуються порад з Божого Слова. Уся бурхлива історія людства свідчить, що в моральних питаннях люди не спроможні приймати правильні рішення. Бог має незрівнянно більшу мудрість. Чому б не прислухатися до Божих слів, замість того щоб покладатися на власну мудрість? (Приповістей 28:26; Єремії 17:9).

Досконалих людей немає

10, 11. а) Що нам заважає жити за біблійними нормами? б) До якого спілкування заохочує нас Біблія і де нам його шукати?

¹⁰ Біблія показує, в чому ще ми потребуємо допомоги. Всі ми успадкували схильність до гріха. «Нахил людського серця лихий від віку його молодого» (Буття 8:21; Римлян 7:21). На додаток до цього ми живемо у світі, який не дотримується біблійних принципів. Тому нам потрібна допомога не лише, щоб розуміти Біблію, але й щоб застосовувати отримані знання. Ось чому Біблія закликає нас перебувати серед тих, хто прагне жити за Божими нормами. Псалмоспівець написав: «Я громаду злочинців зненавидів, і з грішниками я сидіти не буду... На зборах я благословлятиму Господа». А в іншому псалмі сказано: «Оце яке добре та гарне яке,— щоб жити братам однокупно!» (Псалом 26:5, 12; 133:1).

¹¹ Спілкування — це невід’ємна частина поклоніння Свідків Єгови. Вони проводять кілька щотижневих зібрань, а також кілька разів на рік збираються на конгресах. На цих зустрічах вони разом вивчають Біблію і розглядають, як можна застосовувати в житті біблійні принципи. Свідки Єгови утворюють всесвітнє братство, в якому кожного заохочують дотримуватися високих біблійних норм і кожному надають у цьому допомогу (1 Петра 2:17). Чому б не відвідати одне з їхніх зібрань, щоб побачити, як спілкування з цими людьми може принести користь і вам (Євреїв 10:24, 25).

Живіть згідно з Божим Словом

12. Які благословення приносить усвідомлення того, що Біблія — Слово Бога?

¹² Отже, усвідомлення того, що Біблія — Слово Бога, приносить нам благословення й накладає на нас відповідальність. Благословення полягає в тому, що ми отримуємо поради для повсякденного життя, яких більше ніде не знайти. Крім того, ми дізнаємо́ся про те, яку любов виявив Бог, віддавши свого Сина як викуп за нас, щоб ми могли мати надію на вічне життя (Івана 3:16). Ми знаємо, що Ісус Христос вже править і невдовзі усуне з землі все зло. І ми з упевненістю чекаємо праведних «нових небес і нової землі», які пообіцяв сам Бог (2 Петра 3:13).

13. Яка на нас лягає відповідальність, коли ми визнаємо Біблію Словом Бога?

¹³ Однак пам’ятайте, що на нас лежить відповідальність вивчати Біблію і серйозно ставитися до написаного в ній. Сам Бог закликає нас: «Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережуть твоє серце» (Приповістей 3:1). Більшість може вважати Біблію просто словом людини, але ми повинні сміливо обстоювати те, що «Бог правдивий, навіть якби кожна людина була неправдива» (Римлян 3:4). Нехай Божа мудрість керує вашим життям. «Надійся на Господа всім своїм серцем... Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх» (Приповістей 3:5, 6). Таке ставлення до Слова Бога свідчитиме про мудрість і буде справляти благотворний вплив на ваше життя і тепер, і всю вічність.