Розділ 2

Біблія: боротьба за існування

Існує ціла низка доказів того, що Біблія — Боже Слово. Кожен з них є вагомим сам по собі, а всі разом вони просто незаперечні. У цьому і в наступному розділах ми розглянемо докази, пов’язані лише з історією Біблії. Те, що ця унікальна книга збереглась до наших днів,— справжнє чудо. Переконайтеся в цьому самі.

1. Що нам відомо про Біблію?

БІБЛІЯ не є звичайною книжкою. Це свого роду бібліотека, яка складається з 66 великих і маленьких книг. У них містяться закони, пророцтва, описи історичних подій, вірші, поради та багато іншого. Перші 39 книг були написані вірними євреями, або ізраїльтянами, задовго до народження Христа. Вони писалися переважно єврейською мовою. Цю частину Біблії часто називають Старим Завітом. Інші 27 книг написали грецькою мовою християни; ця частина Біблії широко відома як Новий Завіт. Як видно з самої Біблії, а також згідно з найдавнішою традицією, всі 66 біблійних книг писалися близько 1600 років. Цей період розпочався за часів панування Єгипту і закінчився тоді, коли владу у світі посідав Рим.

Збереглася тільки Біблія

2. а) Що можна сказати про Ізраїль за часів, коли почали писати Біблію? б) Які інші писемні пам’ятки були створені в той самий період?

² Коли понад 3000 років тому почали писати Біблію, Ізраїль був лише маленьким народом, одним з багатьох на Близькому Сході. Їхнім Богом був Єгова, а довколишні народи поклонялися незліченній кількості богів і богинь. У ті часи літературу релігійного змісту створювали не лише ізраїльтяни. Інші народи також викладали на письмі свої релігійні вірування і культурні традиції. Наприклад, дуже популярним був аккадський епос про Гільгамеша, а також епічні твори з Рас-Шамри, написані угаритською (цієї мовою розмовляли на території, яку сьогодні займає північна частина Сирії). Серед численних літературних творів можна виділити «Повчання Іпувера» і «Пророцтво Неферті» єгипетською мовою, гімни різним божествам шумерською і пророцтва аккадською ¹.

3. Завдяки чому Біблія вирізняється серед іншої літератури релігійного змісту, створеної на Близькому Сході в один і той самий період?

³ Проте всі ці літературні твори Близького Сходу спіткала однакова доля. Про них забули. Зникли навіть мови, якими вони були написані. Лише недавно археологи й філологи довідалися про існування цих творів і змогли їх прочитати. А щодо Біблії, то її перші книги, написані єврейською мовою, збереглися аж до наших днів, і багато людей читають їх. Деякі вчені заявляють, що біблійні книги, написані єврейською мовою, певною мірою ґрунтуються на тих стародавніх літературних творах. Але той факт, що стільки літературних творів було забуто, а біблійні книги єврейською мовою збереглися, суттєво вирізняє Біблію серед інших книг.

Охоронці Слова

4. Які серйозні труднощі, що з ними стикалися ізраїльтяни, могли загрожувати збереженню Біблії?

⁴ Без сумніву, з людського погляду не було жодних гарантій, що Біблія дійде до наших днів. Справді дивує, що Біблія збереглась, адже громади, членами яких вона була написана, зазнавали дуже важких випробувань і жорстоких переслідувань. У часи до Христа євреї, які створили Єврейські Писання (Старий Завіт), були відносно малим народом. Вони жили у ворожому середовищі, в оточенні могутніх царств, які змагалися між собою за верховенство. Ізраїльтянам доводилось боротися за своє існування з філістимлянами, моавітянами, аммонітянами, едомлянами та іншими народами. За часів, коли євреї поділилися на два царства, жорстока Ассирійська імперія буквально стерла з лиця землі північне царство. Пізніше вавилоняни знищили південне царство, а народ забрали в неволю, з якої через 70 років повернулася лише невелика кількість євреїв.

5, 6. Які робилися спроби знищити євреїв як народ?

⁵ Збереглися навіть відомості про спроби винищити ізраїльтян. За днів Мойсея фараон наказав убивати всіх новонароджених хлопчиків. Якщо б його наказ виконали, єврейський народ припинив би своє існування (Вихід 1:15—22). Значно пізніше, коли євреї опинилися під перським пануванням, вороги задумали знищити євреїв і домоглися, щоб цар видав відповідний закон (Естер 3:1—15). Їхній підступний план провалився. На згадку про це євреї досі відзначають свято Пурим.

⁶ Ще пізніше, коли єврейський народ перебував під владою Сирії, цар Антіох IV з усіх сил намагався нав’язати євреям еллінізм, змушуючи їх дотримуватися грецьких традицій і поклонятися грецьким богам. Йому це не вдалося. Тимчасом як більшість довколишніх народів один за одним зникали зі світової арени, євреї не зникли й навіть не асимілювалися. А разом з ними збереглись і Єврейські Писання Біблії.

7, 8. Як лиха, котрих зазнавали християни, загрожували збереженню Біблії?

⁷ Гнобили також і християн, які писали другу частину Біблії (Новий Завіт). Їхнього провідника, Ісуса, вбили як звичайного злочинця. Невдовзі після цього юдейська влада в Палестині спробувала придушити діяльність його послідовників. Коли християнство поширилося по інших краях, юдеї цькували християн, намагаючись покласти кінець їхній місіонерській праці (Дії 5:27, 28; 7:58—60; 11:19—21; 13:45; 14:19; 18:5, 6).

⁸ За часів Нерона римська влада, яка спочатку була толерантною до християн, змінила своє ставлення до них. Таціт з гордістю писав про «добірні тортури», на які віддавав християн цей безжалісний імператор. Відтоді приналежність до християн вважалася найтяжчим злочином ². У 303 році н. е. імператор Діоклетіан виступив проти самої Біблії. Намагаючись викоренити християнство, він наказав спалювати всі Біблії, які знаходили в християн ³.

9. Що сталося б, якби спроби винищити євреїв і християн були успішними?

⁹ Такі переслідування й геноцид по-справжньому загрожували збереженню Біблії. Якби євреїв спіткала доля філістимлян і моавітян або якщо б юдейська й римська влада змогла викоренити християнство, то хто б написав і зберіг Біблію? На щастя, охоронців Біблії — спочатку євреїв, а потім християн — нікому не вдалося знищити, і Біблія збереглась. Однак була ще одна серйозна небезпека, котра загрожувала якщо не збереженню Біблії, то принаймні її точності.

Помилки переписувачів

10. Що на початку робилося для збереження Біблії?

¹⁰ Чимало з вищезгаданих писемних пам’яток, які з часом пішли в забуття, були викарбувані на камені або на відносно тривких глиняних табличках. З Біблією все було інакше. Її писали спочатку на папірусі або на пергаменті — матеріалах, які нищаться набагато швидше. Тому оригінали біблійних рукописів зникли давним-давно. Як же тоді вдалося зберегти Біблію? Завдяки копіткій праці переписувачів з’явилися тисячі рукописних копій. До того як винайшли друк, переписування було звичайним методом розмноження книг.

11. Чого неможливо уникнути в процесі переписування від руки?

¹¹ Однак переписування від руки криє в собі певну небезпеку. Фредерік Кеньйон, відомий археолог і завідувач бібліотеки Британського музею, сказав: «Ще не створено такої людської руки і такого мозку, які могли б переписати велику працю без жодної помилки... Помилок неможливо було уникнути»⁴. Якщо в якийсь рукопис вкрадалася помилка, то вона повторювалась при виготовленні копій з цього рукопису. А оскільки з часом копій ставало чимраз більше, то в них вкрадалося й чимало помилок.

12, 13. Хто дбав про збереження тексту Єврейських Писань?

¹² Було створено багато тисяч копій Біблії, тож чи можна бути впевненими, що її зміст не змінився до невпізнання? Візьмімо, для прикладу, Єврейські Писання (Старий Завіт). У другій половині VI століття до н. е., коли євреї повернулися з вавилонської неволі, охоронцями єврейського тексту Біблії стали соферими, тобто «переписувачі». В їхні обов’язки входило виготовлення копій Писань, якими могли користуватися в поклонінні як окремі особи, так і групи людей. Соферими були справжніми фахівцями, які дуже якісно і з запопадливістю виконували свою працю.

¹³ У VII—X століттях нашої ери переписуванням біблійного тексту займалися наступники соферимів, масорети. Їхня назва походить від єврейського слова, яке означає «традиція». Вони також були переписувачами і дбали про збереження традиційного єврейського тексту Біблії. Масорети дуже скрупульозно виконували свою працю. Наприклад, для виготовлення копій переписувач мав користуватися належно завіреним рукописом, і йому не дозволялося писати з пам’яті. Перш ніж написати кожну літеру, він мусив звірити її з основним текстом ⁵. Професор Норман Готтвальд говорить: «Певне уявлення про старанність, з якою вони виконували свою працю, дає нам рабинська вимога про те, щоб усі нові рукописи ретельно перевірялись і копії з виявленими помилками знищувалися»⁶.

14. Яке відкриття дало можливість переконатися, наскільки точно соферими і масорети передавали біблійний текст?

¹⁴ Наскільки точно передавали текст соферими і масорети? До 1947 року відповісти на це запитання було нелегко, оскільки найстаріші повні рукописи єврейських біблійних книг датувалися X століттям нашої ери. Проте 1947 року в печерах біля Мертвого моря знайшли фрагменти дуже старих рукописів, у тому числі уривки біблійних книг. Деякі фрагменти належали до часу перед Христом. Вчені порівняли їх з наявними єврейськими рукописами, щоб переконатися, наскільки точно передавався текст. Що з’ясувалось у результаті такого порівняння?

15. а) Що з’ясувалось, коли порівняли рукопис книги Ісаї, знайдений біля Мертвого моря, з масоретським текстом? б) Якого висновку можна дійти з огляду на те, що деякі рукописи Мертвого моря містять певні розбіжності у тексті? (Дивіться примітку).

¹⁵ Одним з найстаріших знайдених рукописів була повна книга Ісаї. Узгодженість текстів цього рукопису і наявної сьогодні масоретської Біблії просто вражає. Професор Міллар Берроуз пише: «Багато розбіжностей між [нещодавно знайденим] рукописом книги Ісаї з монастиря св. Марка та масоретським текстом можна пояснити помилками при переписуванні. Якщо не враховувати цього, то в загальному рукопис чудово узгоджується з текстами середньовічних манускриптів. Така узгодженість між рукописами, один з яких є набагато старішим, дає переконливий доказ точності традиційного тексту в цілому». Берроуз додає: «Це справді дивовижна річ, що приблизно за 1000 років текст зазнав таких незначних змін»a.

16, 17. а) Чому можна бути впевненими у точності тексту Християнських Грецьких Писань? б) Що Фредерік Кеньйон заявив стосовно тексту Грецьких Писань?

¹⁶ Якщо говорити про частину Біблії, яку написали християни грецькою мовою (так званий Новий Завіт), то її переписувачі, на відміну від висококваліфікованих фахівців-соферимів, були скоріше обдарованими аматорами. Але вони серйозно ставилися до своєї праці, хоча їм могло загрожувати покарання з боку влади. Текст, котрий ми маємо сьогодні, в цілому не відрізняється від оригіналу. У цьому можна бути впевненими з двох причин. По-перше, існують рукописи, датовані часом, набагато ближчим до часу написання оригіналу, ніж у випадку з Єврейськими Писаннями. Наприклад, один фрагмент Євангелія від Івана датується першою половиною II століття, а це менш ніж 50 років від часу, коли Іван, імовірно, написав своє Євангеліє. По-друге, велика кількість рукописів, які збереглися до наших днів, яскраво свідчить про точність тексту.

¹⁷ Щодо цього Фредерік Кеньйон заявив: «Не буде перебільшенням сказати, що в цілому біблійний текст є достовірним. Особливо це стосується Нового Завіту. Кількість рукописів Нового Завіту, його ранніх перекладів, а також цитат з нього в працях стародавніх письменників Церкви є настільки великою, що можна бути впевненими, що точний варіант кожного сумнівного уривка зберігся в тому чи іншому з цих стародавніх джерел. Такого не скажеш про жодну іншу стародавню книгу у світі»¹⁰.

Люди та їхні мови

18, 19. Завдяки чому Біблія стала доступною не лише тими мовами, якими писалася?

¹⁸ Мови, якими була написана Біблія, також могли перешкодити її збереженню. Перші 39 біблійних книг писалися здебільшого єврейською мовою — мовою ізраїльтян. Але вона ніколи не була поширеною. Якби Біблія була доступна лише цією мовою, ніхто, крім євреїв і небагатьох іноземців, які знали єврейську мову, ніколи не відчув би на собі її впливу. Однак у III столітті до н. е. заради євреїв, котрі жили в Александрії (Єгипет), Єврейські Писання почали перекладати на грецьку мову. У ті часи грецька була міжнародною мовою. Таким чином Єврейські Писання стали доступними і для людей з інших народів.

¹⁹ Коли прийшов час для написання другої частини Біблії, грецька все ще була дуже поширеною, тож останні 27 книг Біблії писалися цією мовою. Але грецьку розуміли не всі. Тому невдовзі переклади біблійних книг, написаних як єврейською, так і грецькою, почали з’являтися й іншими поширеними в той час мовами — сирійською, коптською, вірменською, грузинською, готською та ефіопською. Державною мовою Римської імперії була латинська. Цією мовою створили стільки перекладів Біблії, що виникла потреба в офіційному перекладі. Роботу над ним завершили в 405 році н. е., і він отримав назву Вульгата (що означає «загальноприйнятий» або «народний»).

20, 21. Що могло перешкодити збереженню Біблії і чому ці перешкоди вдалося подолати?

²⁰ Отже, Біблія збереглася до перших століть нашої ери всупереч багатьом перепонам. Люди, котрі писали її, належали до зневажених і переслідуваних меншостей, що жили в тяжких умовах у ворожому світі. У процесі переписування зміст Біблії міг дуже змінитись, але цього не трапилося. Крім того, вона стала доступною не лише для людей, які володіли певними мовами, хоча така небезпека й існувала.

²¹ Чому ж було так важко зберегти Біблію? Відповідь дає сама Біблія: «Весь світ лежить у владі Злого» (1 Івана 5:19). З огляду на це слід було сподіватися, що світ протидіятиме поширенню правди, викладеної на письмі. Тож чому Біблія збереглася, тимчасом як багато інших літературних творів були забуті, хоч їм і не загрожувало стільки небезпек? Біблія відповідає й на це запитання. У ній сказано: «Слово Єгови триває вічно» (1 Петра 1:25). Якщо Біблія — це насправді Боже Слово, то людина не в силі її знищити. Історія неодноразово підтверджувала цей факт, в тому числі й у наш час.

22. Яка зміна відбулася на початку IV століття нашої ери?

²² Однак в IV столітті нашої ери сталося те, що спричинило нові напади на Біблію і радикально вплинуло на хід європейської історії. Уже через десять років після того, як Діоклетіан спробував знищити всі примірники Біблії, політика імперії змінилась і «християнство» легалізували. Ще через 12 років, у 325 році н. е., на «християнському» Нікейському соборі головував римський імператор. Чому такі на перший погляд позитивні зміни загрожували Біблії? Відповідь на це запитання міститься в наступному розділі.

[Примітки]

Інший коментатор зазначив: «Незважаючи на сумніви, незмінним залишається факт, що текст, котрий дійшов до нас, здебільшого правильно передає слова авторів, дехто з яких жив близько трьох тисяч років тому. І попри зміни в тексті немає серйозних підстав сумніватися, що зміст Старого Завіту є цінним для нас»⁹.

[Рамка на сторінці 19]

Достовірність тексту Біблії підтверджено

Щоб зрозуміти, наскільки добре підтверджено достовірність біблійного тексту, достатньо порівняти його з іншими літературними творами, які дійшли до нас з давнини — з класичною літературою Греції та Риму. Більшість цих творів була написана після завершення Єврейських Писань. Історія не згадує про жодні спроби геноциду проти греків чи римлян або про намагання знищити їхню літературу. Однак зверніть увагу на коментарі професора Фредеріка Брюса:

«До наших днів збереглася деяка кількість рукописів праці «Записки про галльську війну» Цезаря (58—50 рр. до н. е.), проте тільки дев’ять чи десять з них у доброму стані, а найстаріший був створений приблизно через 900 років після часів Цезаря.

Зі 142 книжок «Історії Риму від заснування міста» Лівія (59 р. до н. е.—17 р. н. е.) збереглося лише 35; про них нам відомо не більш ніж з двадцяти рукописів, гідних хоча б якоїсь уваги, і тільки один з них, що містить фрагменти книг III—VI, датується IV століттям.

З чотирнадцяти книжок «Історії» Таціта (бл. 100 р. н. е.) збереглося лише чотири з половиною; з шістнадцяти книжок його «Анналів» десять збереглося повністю, а дві частково. Наявні частини цих двох визначних історичних праць ґрунтуються на двох рукописах, один з яких датується дев’ятим століттям, а другий — одинадцятим. (...)

«Історія» Фукідіда (бл. 460—​400 рр. до н. е.) збереглась у восьми рукописах, найстаріший з яких датується прибл. 900 роком н. е., а також на кількох клаптиках папірусу, датованих початком християнської ери.

Те саме можна сказати й про «Історію» Геродота (бл. 488​—​428 рр. до н. е.). Проте жоден фахівець з античної філології не сприйняв би серйозно твердження, що праці Геродота і Фукідіда не достовірні лише тому, що найстаріші наявні рукописи цих праць були створені через більш як 1300 років після оригіналів» («The Books and the Parchments», сторінка 180).

Порівняйте цю інформацію з фактом, що існують тисячі рукописів різних частин Біблії. А деякі рукописи Християнських Грецьких Писань були створені не пізніше ніж через сто років після написання оригіналу.

Розділ 3

Фальшивий друг Біблії

У цьому розділі ми розглянемо головну причину того, чому багато людей у нехристиянських країнах не сприймає Біблію як Боже Слово. Як показує історія, християнський світ узяв на себе роль охоронця Біблії, заявляючи про свою пошану до неї. Проте з релігійними організаціями християнського світу асоціюються одні з найжахливіших подій в історії — від середньовічних хрестових походів і погромів до Голокосту наших днів. Але чи можна вважати поведінку людей, які належать до християнського світу, достатньо вагомою причиною, щоб відкидати Біблію? Річ у тім, що християнський світ виявився фальшивим другом Біблії. І коли в IV столітті він повстав на світовій арені, боротьба Біблії за існування аж ніяк не припинилась.

1, 2. (Разом зі вступом). а) Чому багато людей не сприймає Біблію як Боже Слово? б) Яка гідна похвали праця виконувалася протягом I—II століть і яка небезпека почала зароджуватися?

НАПИСАННЯ Біблії було завершено наприкінці I століття. Відтоді головну роль у переписуванні й розповсюдженні повної Біблії відігравали християни. Разом з тим вони перекладали її мовами, найпоширенішими в їхні дні. Тимчасом як християнський збір виконував цю гідну похвали працю, почало формуватися те, що згодом виявилось украй небезпечним для збереження Біблії.

² Такий розвиток подій передрікався в самій Біблії. Якось Ісус розповів притчу про чоловіка, котрий посіяв на полі добре насіння пшениці. Але «поки люди спали», ворог посіяв насіння бур’янів. Обидва види насіння дали сходи. Бур’яни так розрослися, що певний час за ними не було видно пшениці. Цією притчею Ісус показав, що плодом його праці будуть правдиві християни, а після його смерті в збір проникнуть фальшиві християни. І зрештою буде важко відрізнити справжніх від фальшивих (Матвія 13:24—30, 36—43).

3. Як, за словами апостола Петра, мали впливати на довіру людей до Біблії уподібнені до бур’янів «християни»?

³ Апостол Петро прямо попередив про те, як ці уподібнені до бур’янів «християни» впливатимуть на ставлення людей до християнства і Біблії. Він застеріг: «Серед вас з’являться лжевчителі. Власне вони потай впровадять згубне сектантство та зречуться навіть власника, який купив їх, і цим стягнуть на себе самих швидке знищення. Крім того, багато хто наслідуватиме розгнуздану поведінку таких людей, і через них говоритимуть зневажливо про дорогу правди» (2 Петра 2:1, 2).

4. Як пророцтва Ісуса і Петра сповнялись уже в I столітті?

⁴ Пророцтва Ісуса і Петра сповнялись уже в I столітті. Честолюбні люди проникли в християнський збір і почали сіяти незгоди (2 Тимофія 2:16—18; 2 Петра 2:21, 22; 3 Івана 9, 10). Упродовж наступних двох століть біблійна правда змішувалася з грецькою філософією, і чимало людей помилково стали приймати язичницькі вчення за біблійну правду.

5. Як змінився статус «християнства» на початку IV століття?

⁵ У IV столітті «християнство» стало державною релігією Римської імперії. Але це «християнство» дуже відрізнялось від релігії, яку проповідував Ісус Христос. На той час «бур’яни» буйно розрослись, як і передрікав Ісус. Однак можна не сумніватися, що й тоді були ті, хто представляв правдиве християнство і намагався дотримуватись Біблії як Божого натхненого Слова (Матвія 28:19, 20).

Протидія перекладу Біблії

6. Коли почало формуватися християнство, яке ми знаємо сьогодні, і в чому полягала одна з його відмінностей від християнства, що ґрунтується на Біблії?

⁶ Християнство в такому вигляді, як ми його знаємо сьогодні, почало формуватися саме за днів Константина. Відтоді спотворена форма християнства, яка на той час уже міцно вкоренилась, перестала бути просто релігією. Вона злилася з державою, а її провідники відігравали важливу роль у політиці. Згодом відступницька церква почала використовувати свій політичний вплив так, що це повністю суперечило принципам правдивого християнства, яке ґрунтувалося на Біблії. У результаті з’явилася ще одна загроза для Біблії. Яка саме?

7, 8. Коли і чому папа виступив проти перекладу Біблії?

⁷ Коли латинська мова вийшла з ужитку, виникла потреба в нових перекладах Біблії. Але католицька церква більше не була зацікавлена в цьому. У 1079 році Вратислав, який згодом став королем Богемії, попросив у папи Григорія VII дозвіл на переклад Біблії мовою своїх підданих. Папа відмовив йому. Він заявив: «Ті, хто часто роздумує над цим, розуміють, що небезпідставно Всемогутньому Богові вгодно, щоб деякі місця святого письма залишались таємницею. Інакше, якби воно було зрозумілим для всіх, то, можливо, його не дуже цінували б і не шанували б або ж малоосвічені люди могли б його неправильно розуміти, і це доводило б до помилок»¹.

⁸ Папа хотів, щоб Біблія залишалась латинською мовою, яка на той час була вже мертвою. Біблію не можна було перекладати мовами простих людей, і її зміст мав залишатись «таємницею»a. Латинську Вульгату Ієроніма, створену в V столітті з метою зробити Біблію доступною для всіх, тепер використовували для приховування її змісту від людей.

9, 10. а) Як росла протидія перекладу Біблії з боку католицької церкви? б) З якою метою церква протидіяла перекладу Біблії?

⁹ В епоху середньовіччя церква дедалі сильніше протидіяла перекладу Біблії іншими мовами. У 1199 році папа Інокентій III написав настільки гнівного листа архієпископу Метца (Німеччина), що той попалив усі Біблії німецькою мовою, котрі тільки міг знайти ³. У 1229 році собор у Тулузі (Франція) видав указ, який забороняв «мирянам» володіти Біблією, перекладеною на загальнопоширену мову ⁴. У 1233 році провінційний собор у Таррагоні (Іспанія) наказав зібрати й спалити всі примірники «Старого чи Нового Завіту»⁵. У 1407 році собор духівництва, скликаний в Оксфорді (Англія) архієпископом Томасом Арунделом, категорично заборонив перекладати Біблію англійською чи будь-якою іншою мовою ⁶. А 1431 року (також в Англії) велльський єпископ Стаффорд заборонив не лише перекладати Біблію англійською мовою, але й володіти такими перекладами ⁷.

¹⁰ Ці представники церковної влади не прагнули знищити Біблію, а хотіли зробити з неї свого роду релікт і залишити її тією мовою, якою мало хто міг читати. Таким чином вони старалися запобігти тому, що загрожувало їхній владі, і прикривалися при цьому боротьбою з єрессю. Якби їм це вдалося, то Біблія виклика́ла б до себе лише академічний інтерес. Вона не справляла б практично жодного впливу на життя звичайних людей.

Захисники Біблії

11. Що сталося, коли Хуліан Ернандес таємно перевіз до Іспанії Біблії рідною мовою?

¹¹ На щастя, чимало щирих людей не слухалося цих наказів. Але такий непослух був небезпечний. Мати Біблію вважалося злочином, і дехто за це дуже постраждав. Розгляньмо приклад іспанця на ім’я Хуліан Ернандес. Згідно з книжкою Джона Фокса «Історія християнського мучеництва», Хуліан «взявся перевезти з Німеччини у свою країну велику партію Біблій у бочках з-під рейнського вина». Зраджений, він потрапив у руки католицької інквізиції. А тих, кому ці Біблії призначалися, «катували без розбору, і потім більшості з них присудили різні покарання. Хуліана спалили, двадцять осіб засмажили на рожні, кількох засудили на довічне ув’язнення, декого публічно відшмагали батогом, багатьох відправили на галери»⁸.

12. Звідки відомо, що релігійні провідники середньовіччя не були представниками християнства, котре ґрунтується на Біблії?

¹² Яке кричуще зловживання владою! Безперечно, ці релігійні провідники аж ніяк не були представниками християнства, що ґрунтується на Біблії! У самій Біблії виявлено, до кого вони належали: «Діти Бога і діти Диявола пізнаються ось по чому: кожен, хто не ходить у праведності,— не від Бога, як і той, хто не любить свого брата. Бо саме таку звістку ви чули від початку, що ми повинні любити одні одних, не як Каїн, котрий був від Злого і вбив свого брата» (1 Івана 3:10—12).

13, 14. а) Який вражаючий факт, пов’язаний з Біблією в епоху середньовіччя, свідчить про те, що вона походить від Бога? б) Що змінилося в Європі, якщо говорити про Біблію?

¹³ Справді вражає, що чоловіки й жінки були готові наразити себе на жахливу небезпеку заради того, щоб мати Біблію! І число таких людей зростало аж до наших днів. Завдяки Біблії люди розвивають глибоку відданість Богові, вони готові терпеливо зносити страждання і покірливо йти на страшну смерть, не прагнучи помсти для своїх катів. Усе це переконливо свідчить, що Біблія насправді є Словом Бога (1 Петра 2:21).

¹⁴ Після того як у XVI столітті протестанти повстали проти влади католицької церкви, їй самій довелося створити переклади Біблії загальнопоширеними європейськими мовами. Але навіть тоді Біблію пов’язували скоріше з протестантизмом, ніж з католицизмом. Католицький священик Едвард К’юба написав: «Слід визнати, що одним з найбільш трагічних наслідків протестантської Реформації було те, що католики перестали цікавитися Біблією. Хоча Біблію ніколи не забували повністю, для більшості католиків вона стала закритою книгою»⁹.

«Вища» критика

15, 16. Чому можна сказати, що протестантизм також протидіяв Біблії?

¹⁵ Однак протестантські церкви також винні в тому, що протидіяли Біблії. З бігом часу деякі протестантські вчені розпочали інший, інтелектуальний, напад на цю книгу. Протягом XVIII​—​XIX століть вони розробили метод вивчення Біблії, відомий як «вища» критика. Прихильники цього методу стверджували, що велика частина Біблії складається з легенд і міфів. Дехто навіть заперечував існування Ісуса Христа. Ці протестантські вчені називали Біблію не Божим Словом, а словом людини, до того ж дуже заплутаним.

¹⁶ Хоча найбільш крайні з цих поглядів уже відкинуто, так звану вищу критику все ще викладають у семінаріях. А від протестантських священиків нерідко можна почути, що вони не визнають деякі великі уривки біблійного тексту. Так в одній австралійській газеті було наведено слова англіканського священика, який заявив, що записана в Біблії інформація в багатьох випадках «просто неправильна. Деякі історичні дані неправильні. Певні факти явно підтасовані». Таке мислення є плодом «вищої» критики.

«Говоритимуть зневажливо»

17, 18. Як поведінка християнського світу стягнула ганьбу на Біблію?

¹⁷ Проте саме поведінка тих, хто належав до християнського світу, була, мабуть, найбільшою перешкодою, яка заважала людям сприймати Біблію як Боже Слово. Християнський світ стверджує, що живе за Біблією, але своєю поведінкою стягає велику ганьбу на Біблію і на саме поняття «християнин». Апостол Петро передрікав, що про дорогу правди «говоритимуть зневажливо», і його слова сповнились (2 Петра 2:2).

¹⁸ Наприклад, у той самий час, як церква забороняла перекладати Біблію, папа організовував великі воєнні кампанії проти мусульман на Близькому Сході. Їх називали «священними» хрестовими походами, хоча в них не було нічого священного. Перший — названий «походом бідноти» — показав, чого можна було сподіватися від подальших. Перед тим як покинути Європу, некероване військо, підбурене проповідниками, напало на євреїв у Німеччині, винищуючи їх в одному місті за іншим. Чому? Історик Ганс Ебергард Майєр говорить: «Аргумент, що євреї — вороги Христа і тому заслуговують на покарання, був жалюгідною спробою приховати справжню спонуку — жадобу»¹⁰.

19—21. Як Тридцятилітня війна, а також діяльність європейських місіонерів і колоніальна експансія стягували ганьбу на Біблію?

¹⁹ Повстання протестантів у XVI столітті позбавило католицизм влади в багатьох країнах Європи. У результаті спалахнула Тридцятилітня війна (1618—1648), яку в книжці «Всесвітня історія» названо «однією з найжахливіших воєн в історії Європи». Якою була головна причина війни? «Ненависть католиків до протестантів, а протестантів до католиків»¹¹.

²⁰ На той час християнський світ почав поширюватися за межі Європи, приносячи «християнську» культуру в інші куточки землі. Це була збройна експансія, яка відзначалася жорстокістю і пожадливістю її учасників. Іспанські конкістадори швидко знищили тубільну культуру на обох Американських континентах. В одній книжці з історії зазначається: «Іспанські завойовники зруйнували місцеву культуру, не насадивши європейську. Основним, що тягнуло їх у Новий Світ, була жадоба золота»¹².

²¹ З Європи на інші континенти вирушили також протестантські місіонери. Одним з результатів їхньої праці стало розширення колоніальних володінь. Сьогодні багато хто вважає, що діяльність протестантських місіонерів «нерідко слугувала прикриттям для того, щоб мати владу над людьми, а також виправданням цьому. Взаємозв’язок між місією, технологією та імперіалізмом добре відомий»¹³.

22. Як християнський світ стягнув ганьбу на християнство у XX столітті?

²² Тісний зв’язок між релігіями християнського світу й державою існує і в наші дні. Дві світові війни велися переважно «християнськими» народами. З обох сторін священнослужителі закликали молодих чоловіків воювати й убивати ворогів, які часто належали до тієї самої релігії, що й вони. У книжці «Якщо церкви прагнуть миру у світі» сказано: «Звичайно, [церквам] не робить честі те, що сьогоднішня воєнна система розрослась і спричинила найбільше спустошення в державах, відданих християнству»¹⁴.

Боже Слово збереглося

23. Як історія християнського світу доводить, що Біблія є Божим Словом?

²³ Ми переглянули довгу сумну історію християнського світу, щоб наголосити два факти. По-перше, ці події відбувалися на сповнення пророцтв, записаних у Біблії. У ній передрікалося, що багато людей, які називатимуть себе християнами, стягнуть ганьбу на Біблію і християнство. Те, що так і сталося, свідчить про правдивість Біблії. А втім, не слід забувати, що поведінка людей, які належать до християнського світу, не має нічого спільного з християнством, що ґрунтується на Біблії.

24. Що вирізняє правдивих християн і водночас викриває християнський світ?

²⁴ Сам Ісус Христос пояснив, чим мають вирізнятися правдиві християни: «По тому всі розпізнають, що ви мої учні, коли між вами буде любов» (Івана 13:35). Далі Ісус сказав: «Вони, як і я, не належать світу» (Івана 17:16). З обох цих поглядів християнський світ показує, що не має нічого спільного з християнством, яке ґрунтується на Біблії. Він видає себе за друга Біблії, але цей друг явно фальшивий.

25. Чому Біблія змогла «пережити» всі лиха і збереглася до наших днів?

²⁵ По-друге, Біблія збереглася до наших днів і все ще справляє позитивний вплив на життя багатьох людей. Такий факт справді вражає, адже християнський світ у цілому дуже перешкоджав цьому. Перекладу Біблії запекло протидіяли. Вона зазнавала нападів з боку вчених-модерністів. Фальшивий друг Біблії — християнський світ — стягував на неї ганьбу своєю нехристиянською поведінкою. Біблія все це «пережила». Чому? Тому що вона не така, як усі інші книжки. Біблія не може зникнути. Вона є Божим Словом, і в ній говориться: «Трава засихає, а квітка зів’яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме!» (Ісаї 40:8).

[Примітки]