Ще один видатний китайський мислитель

22. Яка філософська школа стала панівною в Китаї і які запитання слід розглянути?

²² Хоча ми вже простежили початок, розвиток і занепад даосизму, не слід забувати, що він був лише однією із «сотні шкіл», які процвітали в Китаї в епоху царств, що борються. Зрештою, інша школа зайняла видатне, а навіть панівне становище. Це — конфуціанство. Але чому конфуціанство здобуло таку славу? Ким насправді був Конфуцій, який прославився за межами Китаю більше від усіх інших китайських мислителів? І чого він навчав?

23. Які подробиці з особистого життя Конфуція наводяться в «Історичних записках»?

²³ Щоб більше дізнатися про Конфуція, ми знову звернемося до «Ші цзі» («Історичних записок») Сима Цяня. На відміну від короткого нарису про Лао-цзи, тут міститься детальний життєпис Конфуція. Ось деякі подробиці з його життя, взяті з перекладу китайського вченого Ліна Ютана:

«Конфуцій народився в містечку Цзоу, округа Чаньпін у царстві Лу... [Його мати] молилася на пагорбі Ніціу, і відповіддю на молитву стало народження Конфуція двадцять другого року панування князя Сіаня з Лу (551 рік до н. е.). Оскільки він прийшов на світ з випуклістю на голові, його назвали Цю (пагорбок). Його прізвисько — «Чжунні», а прізвище — Кун»b.

24. Як проходила молодість Конфуція?

²⁴ Невдовзі після народження Конфуція помер його батько, але мати, хоча й убога, доклала зусиль, щоб син отримав належну освіту. Хлопець захопився історією, поезією та музикою. Книга «Бесіди та висловлювання» (частина «Чотирикнижжя» Конфуція) говорить, що, коли йому сповнилось 15 років, він присвятився науковим дослідженням. У 17 років він отримав скромну державну посаду в рідному Лу.

25. Як смерть матері вплинула на Конфуція? (Порівняйте Екклезіяста 9:5, 6; Івана 11:33, 35).

²⁵ Фінансовий стан Конфуція, мабуть, поліпшився, оскільки в 19 років він одружився, а наступного року йому народився син. Однак через декілька років померла його мати. Це завдало Конфуцію тяжких душевних мук. Скрупульозно дотримуючись давніх традицій, Конфуцій покинув громадське життя і 27 місяців оплакував матір на її могилі. Завдяки цьому він дав китайцям класичний приклад синівської поваги до батьків.

Учитель Конфуцій

26. За що взявся Конфуцій після смерті своєї матері?

²⁶ Після цього Конфуцій покинув сім’ю і став мандрівним учителем. Він викладав музику, поезію, літературу, цивільне право, етику й природничі науки, або принаймні те, що знали на ці теми за його часу. Конфуцій зажив досить гучної слави, бо говорять, що в певний період мав аж 3000 учнів.

27. Що відомо про Конфуція як учителя? (Порівняйте Матвія 6:26, 28; 9:16, 17; Луки 12:54—57; Івана 4:35—38).

²⁷ На Сході Конфуція здебільшого шанують як великого вчителя. Епітафія на його могилі в Чуфу (провінція Шаньдун) називає його просто «давнім, найсвятішим учителем». Один західний письменник описав його метод навчання такими словами: «Він мандрував від «місця до місця у супроводі тих, хто переймав його погляди на життя». Щоразу, коли вони пускалися в подорож, він їхав на возі, запряженому буйволом. Завдяки повільній ході тварини учні встигали йти за ним пішки, а події, які відбувалися дорогою, очевидно, часто давали йому теми для повчань». Цікаво зазначити, що незалежно від Конфуція подібний метод навчання пізніше використовував Ісус.

28. Що, на думку китайського письменника Ліна Ютана, зробило Конфуція славним учителем?

²⁸ Конфуцій став славним учителем серед жителів Сходу, оскільки був ретельним дослідником, зокрема, історії та етики. «Конфуцій приваблював сучасників не тим, що був наймудрішим чоловіком у той час, а тим, що був найбільш освіченою людиною,— єдиним, хто міг навчати їх про старі книги і давню мудрість»,— писав Лін Ютан. Вказуючи на цю любов до навчання як на можливу причину тріумфу конфуціанства над іншими філософськими школами, Лін дійшов такого висновку: «Конфуціанські наставники навчали про конкретні справи, і їхні учні засвоювали щось конкретне, тобто історичну мудрість. Натомість наставникам в інших школах доводилось виголошувати винятково особисті погляди».

«А Небо знає мене!»

29. а) Що було справжньою метою у житті Конфуція? б) Як Конфуцій намагався досягнути цієї мети і з яким наслідком?

²⁹ Незважаючи на успіх у ролі учителя, Конфуцій не вважав навчання своїм покликанням. Конфуцій був переконаний, що його положення у галузі етики й моралі можуть врятувати тогочасний неспокійний світ, аби тільки правителі захотіли впроваджувати їх у життя, дозволяючи Конфуцію або його учням брати участь в урядуванні. Тому разом з групкою своїх найближчих учнів він покинув рідне царство Лу та помандрував від царства до царства, шукаючи мудрого правителя, який би перейняв його погляди щодо уряду й суспільного ладу. Який був результат? У «Ші цзі» повідомляється: «Зрештою Конфуцій виїхав з Лу, у Ці його покинули учні, з князівств Сун і Вей його вигнали, а дорогою між Цзінь та Цай він зазнав злиднів». Після 14 років мандрівок він повернувся в Лу розчарований, але не зневірений.

30. Які літературні праці лежать в основі конфуціанства?

³⁰ Решту свого життя він присвятив літературній діяльності й навчанню. (Дивіться інформацію на сторінці 177). Безперечно, Конфуцій журився, що його не зрозуміли, однак сказав: «Я не нарікаю на Небо. Я не скаржусь на людей. Я продовжую вчитися тут, на землі, та утримую контакт з Небом. А Небо знає мене!» Він помер 479 року до н. е. у віці 73 літ.

Сутність положень Конфуція

31. Що, згідно з наукою Конфуція, могло привести до громадського порядку?

³¹ Хоча Конфуцій був визначним ученим і вчителем, він справив вплив не тільки на наукові кола. Говорячи по суті, Конфуцій поставив собі за мету не лише викладати правила поведінки або моралі, але й повернути мир та порядок суспільству, яке на той час розривали постійні війни між феодалами. Аби досягнути цієї мети, Конфуцій навчав, що кожен — від імператора до простої людини — повинен зрозуміти свою роль у суспільстві й жити згідно з нею.

32, 33. а) Яке значення конфуціанського поняття «лі»? б) До чого, на думку Конфуція, могло б привести виконання «лі»?

³² У конфуціанстві це поняття називається «лі», що означає пристойність, ввічливість, порядок речей; також його ширше ототожнюють з обрядом, церемонією і шанобливістю. Відповідаючи на запитання: «Чим є це велике «лі»?» — Конфуцій пояснив:

«З усього, що керує життям людини, найбільшим є «лі». Без «лі» ми не знаємо, як годиться поклонятися духам усесвіту і як визначити належне місце короля та міністрів, правителя і підданих, старших і молодших; як встановити високоморальні взаємини між різними статями, між батьками і дітьми й між братами; як розрізняти відмінні ступені сімейних стосунків. Ось чому благородний муж має «лі» в такій великій пошані».

³³ Отже, «лі» — це норма поведінки, котрою керується по-справжньому благородний муж («цзюнь-цзи», деколи перекладається «благопристойний муж») в усіх своїх стосунках з людьми. Якщо кожен намагається так поводитись, то, на думку Конфуція, «все стає на свої місця в сім’ї, державі та в цілому світі», завдяки чому виконується дао, або шлях неба. Але як має виражатися «лі»? Це приводить нас до іншого стрижневого поняття конфуціанства — «жень», що означає гуманність або людяність.

34. Яке значення конфуціанського поняття «жень» і як воно допомагає справлятися із соціальними недугами?

³⁴ Тимчасом як «лі» наголошує на стриманості, керованій зовнішніми нормами, «жень» визначає людську природу або її внутрішній світ. Згідно з конфуціанською концепцією, зокрема за словами найвидатнішого учня Конфуція, Мен-цзи, людська природа у своїй основі є добра. Отже, з усіма соціальними недугами можна справлятися через самовдосконалення, а починати треба з освіти й знання. У першому розділі «Великого вчення» говориться:

«Коли досягається правдиве знання, бажання стають щирими; коли бажання є щирими, серце стає справедливим... коли серце є справедливим, вдосконалюється життя особи; коли життя особи вдосконалене, налагоджується сімейне життя; коли сімейне життя налагоджене, впорядковується життя народу; коли життя народу впорядковане, у світі панує мир. Всі — від імператора до простих людей — повинні вважати вдосконалення свого життя джерелом або підвалиною».

35. а) Як можна узагальнити принципи «лі» й «жень»? б) Як усе це відбилось на ставленні китайців до життя?

³⁵ Отже, за Конфуцієм, додержання «лі» допоможе людям поводитись правильно в кожній ситуації, а розвивання «жень» сприятиме доброзичливому ставленню до інших. Теоретично це мало привести до миру й гармонії в суспільстві. Конфуціанський ідеал, який ґрунтується на принципах «лі» й «жень», можна узагальнити такими словами:

Все це пояснює, чому більшість китайців і навіть інших жителів Сходу приділяють стільки уваги сімейним узам, працьовитості, освіті, усвідомленню свого становища й відповідним йому вчинкам. За багато сторіч ці конфуціанські поняття глибоко врізались у свідомість китайців.

Конфуціанство стає державною релігією

36. Як конфуціанство здобуло статус державної релігії?

³⁶ З виникненням конфуціанства закінчилась епоха «сотні шкіл». Імператори династії Хань побачили у конфуціанському вченні про вірність володарям потрібний їм рецепт для зміцнення монархії. За імператора У-ді, про якого ми вже згадували під час обговорення даосизму, конфуціанство здобуло статус державної релігії. Державними чиновниками обирали лише обізнаних з конфуціанською класикою людей, а для кандидатів на урядові посади по всій країні влаштовувалися іспити на основі класичних книг Конфуція. Конфуціанські обряди й ритуали стали релігією імператорського двору.

37. а) Як конфуціанство стало релігією? б) Чому конфуціанство насправді є чимось більшим, ніж просто філософією?

³⁷ Ця зміна надзвичайно підняла в китайському суспільстві авторитет Конфуція. Імператори династії Хань започаткували традицію складання жертв на могилі Конфуція. Йому надали почесні титули. А 630 року н. е. таньський імператор Тай-цзун звелів у кожній провінції й окрузі цілої імперії спорудити державний храм на честь Конфуція і регулярно складати жертви. Так було піднесено Конфуція до рангу бога, а конфуціанство стало релігією, яка мало чим відрізнялася від даосизму або буддизму. (Дивіться інформацію в рамці на сторінці 175).

Спадщина мудрості Сходу

38. а) Що відбувалося з даосизмом і конфуціанством після 1911 року? б) Що можна сказати про основні поняття цих релігій?

³⁸ Коли 1911 року закінчилось правління останньої китайської династії, конфуціанство й даосизм почали піддавати гострій критиці, і навіть переслідуванню. Даосизм ганьбили через його магічні й забобонні звичаї, а конфуціанство затаврували феодальною ідеологією, яка породжує рабський склад розуму, щоб тримати людей (зокрема жінок) у підкоренні. Але, незважаючи на офіційний осуд, основні поняття цих релігій так глибоко закарбувалися в розумі китайців, що й донині справляють неабиякий вплив на багатьох з них.

39. Що повідомила одна газета про забобонні релігійні ритуали в Китаї?

³⁹ Наприклад, канадська газета «Ґлоб енд мейл» за 1987 рік у статті «Китайські релігійні обряди. Рідкісні в Пекіні, популярні на узбережжі» повідомила, що після 40 років атеїстичного режиму в китайських селах усе ще виконують похоронні церемонії, храмові обряди й численні забобонні ритуали. У цій статті говориться: «Більшість сіл має свого знавця фень-ши, зазвичай літнього селянина, який вміє пояснити силу вітру (фень) і води (ши), визначити найбільш підхоже місце для всього: родинної могили, нового будинку або меблів у кімнаті».

40. Які релігійні звичаї можна побачити на Тайвані?

⁴⁰ Даосизм і конфуціанство знаходимо всюди, де збереглась традиційна китайська культура. На Тайвані чоловік, котрий називає себе нащадком Чжан Дао-ліна, займає становище «небесного наставника» і має владу висвячувати даоських жерців (дао-су). Популярну богиню Мацу, котру оголосили «Святою Матір’ю Неба», вшановують як заступницю острова, моряків та риболовів. Прості ж люди здебільшого приносять дари й жертви духам річок, гір, зірок, божествам-хоронителям усіх ремесел, а також богам здоров’я, щастя й багатстваc.

41. Як конфуціанство продовжує існувати сьогодні у ролі релігії?

⁴¹ А що сказати про конфуціанство? Роль цієї релігії звелася до рівня національного символу. Задля туристів китайська держава зберігає в містечку Цзоу, де народився Конфуцій, його храм і родинні землі. У журналі «Чайна реконстрактс» говориться, що тут ставлять вистави, в яких «відтворюють ритуали культу Конфуція». А в Сінгапурі, на Тайвані, в Гонконзі та інших районах східної Азії люди все ще святкують день народження Конфуція.

42. Чому даосизм і конфуціанство не можуть скерувати людей до правдивого Бога?

⁴² На прикладі конфуціанства й даосизму ми бачимо, що найлогічніша, створена з найліпших намірів система, яка ґрунтується на мудрості й міркуванні людини, не може скерувати людей до правдивого Бога. Чому? Вона не враховує одного істотного елементу: волі й вимог Бога-Особи. Згідно з конфуціанством, сила, яка спонукує чинити добро, криється в людській природі, а даосизм звертається до самої природи. Проте такі погляди є хибними, оскільки вони наголошують на поклонінні твориву, а не Творцю (Псалом 62:10; 146:3, 4; Єремії 17:5).

43. Як релігійні традиції китайців перешкоджають їм шукати правдивого Бога?

⁴³ З другого боку, традиції предків, ідолопоклонство, вшановування космічних сил, благоговіння перед духами природи, а також пов’язані з цим обряди й ритуали так глибоко закоренилися у способі мислення китайців, що вони вважають усе це незаперечною правдою. Тому здебільшого дуже важко розмовляти з китайцем про Бога-Особу або Творця, бо таке поняття є зовсім чужим для нього (Римлян 1:20—25).

[Рамка на сторінці 175]

Конфуціанство — філософія чи релігія?

Багато людей вважає конфуціанство філософією, а не релігією, оскільки Конфуцій рідко згадував про Бога. Однак слова та вчинки Конфуція свідчили про його релігійність. Це виявлялося двома способами. По-перше, він відчував благоговійний страх перед вищою верховною всеспільністю, котру китайці називають Тянь, або Небом. Конфуцій вважав її втіленням чесноти й моральної доброти, воля якої, на його думку, керує всім. По-друге, він приділяв велику увагу скрупульозному виконанню ритуалів і церемоній, пов’язаних із вшануванням неба й духів померлих предків.

Хоча Конфуцій ніколи не представляв цих поглядів як форму релігії, для майбутніх поколінь китайців вони таки почали відігравати роль релігії.

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 177]

Конфуціанське «Чотирикнижжя» й «П’ятиканонник»

«Чотирикнижжя»

1. «Да сюе» («Велике вчення») — основний підручник доброчесної людини, перший текст, який вивчали школярі в стародавньому Китаї.

2. «Чжун-юн» («Про Серединне») — трактат про вдосконалення людської природи через помірність.

3. «Лунь-юй» («Бесіди») — збірка висловлювань Конфуція, яка вважається головним джерелом конфуціанської філософії.

4. «Мен-цзи» («Бесіди та розмірковування» Мен-цзи) — писання й вислови Мен-цзи, найвидатнішого учня Конфуція.

«П’ятиканонник»

1. «Ши цзин» («Книга пісень») — 305 віршів, які зображають щоденне життя в ранній період Чжоу (1000—600 роки до н. е.).

2. «Шу цзин» («Книга історії») — містить чотири книги про історію Китаю від періоду Юй до династії Чжоу.

3. «Іцзин» («Книга змін») — ворожильна книга, яка містить тлумачення 64 можливих комбінацій із 6 суцільних або переривчастих ліній.

4. «Лі цзи» («Записки про ритуал») — збірка ритуалів і церемоніальних правил.

5. «Чунь цю» («Весна та осінь») — літопис царства Лу, батьківщини Конфуція. Охоплює 722—481 роки до н. е.

[Ілюстрації]

Вгорі: «П’ятиканонник». Зліва: уривок «Да сюе» (однієї зі збірок «Чотирикнижжя»), який цитується на сторінці 181.