Розуміння біблійних звичаїв

9. Розглядаючи звичаї, що торкалися жінок за біблійних часів, які три моменти нам потрібно пам’ятати?

⁹ За біблійних часів серед Божих слуг було добре ставлення до жінок. Звичайно, розглядаючи звичаї, які торкалися тогочасних жінок, варто пам’ятати декотрі моменти. По-перше, коли Біблія розповідає про неприємні ситуації, які виникали внаслідок егоїстичного панування злих чоловіків, це не означає, що Бог схвалював таке ставлення до жінок. По-друге, хоч Єгова і допускав тимчасове існування певних звичаїв серед своїх слуг, він пристосовував їх так, щоб захищати жінок. По-третє, не варто розглядати старожитні звичаї через призму сучасних норм. Декотрі звичаї, які можуть здаватися сьогодні людям неприємними, тодішні жінки могли й не вважати принизливими. Розгляньмо деякі приклади.

10. Як Єгова ставився до полігамії та на що вказує те, що він ніколи не відкинув своєї початкової норми — моногамії?

¹⁰ Полігаміяa. Згідно з початковим наміром Єгови, жінка не мала бути дружиною чоловіка, який мав також й іншу жінку. Бог створив для Адама лише одну дружину (Буття 2:21, 22). Після бунту в Едемі полігамія вперше з’явилася в Каїновому роді. Зрештою вона стала звичаєм, який засвоїли декотрі поклонники Єгови (Буття 4:19; 16:1—3; 29:21—28). Хоча Єгова дозволив існування полігамії, яка посприяла збільшенню населення Ізраїлю, він виявляв увагу до жінок, пристосовуючи це так, щоб дружини і їхні діти були в безпеці (Вихід 21:10, 11; Повторення Закону 21:15—17). Більш того, Єгова ніколи не відкидав своєї початкової норми — моногамії. Ной і всі його сини, яким було повторено наказ ‘плодитися та наповнювати землю’, були моногамними (Буття 7:7; 9:1; 2 Петра 2:5). Зображаючи свої стосунки з Ізраїлем, Бог символічно змалював себе як моногамного чоловіка (Ісаї 54:1, 5). Згодом Божу початкову норму моногамії відновив Ісус Христос, і члени раннього християнського збору притримувалися цієї форми шлюбу (Матвія 19:4—8; 1 Тимофія 3:2, 12).

11. Чому за біблійних часів давалося віно і чи це було принизливим для жінок?

¹¹ Віно. У книжці «Життя й установи в старожитньому Ізраїлі» (англ.) говориться: «Вимога заплатити сім’ї дівчини якусь суму грошей, або дати щось, рівноцінне такій сумі, очевидно, надає ізраїльському шлюбу вигляду купівлі. Але [віно], здається, є не стільки платою за жінку, скільки відшкодуванням для сім’ї» (курсив наш). Отже, віно служило відшкодуванням сім’ї жінки за те, що вона вже не буде допомогою, а також компенсацією за всі зусилля і витрати сім’ї, аби піклуватися нею. Отже, замість принижувати жінку, цим підтверджувалася її цінність для її сім’ї. (Буття 34:11, 12; Вихід 22:16; дивіться «Вартову башту» за 15 січня 1989 року, сторінки 21—24, англ.).

12. а) Як інколи Святе Письмо говорить про одружених чоловіків та заміжніх жінок і чи жінки вважали ці терміни образливими? б) Що є вартим уваги в термінах, які Єгова вживав в Едемі? (Дивіться примітку).

¹² Чоловіки як «власники». Один випадок з життя Авраама і Сарри, який трапився коло 1918 року до н. е., вказує на те, що до того часу, очевидно, уже стало звичаєм вважати одруженого чоловіка «власником» (єврейське ба́ʽ·ал), а одружену жінку «власністю» (єврейське беʽу·ла́г) (Буття 20:3, НС). Відтоді ці вислови інколи використовувалися у Святому Письмі, і там немає жодної вказівки на те, що дохристиянські жінки вважали їх образливимиb (Повторення Закону 22:22, НС). Проте до дружин не мали ставитись, як до майна. Майно або багатство можна було придбати, продати і навіть успадкувати, але не дружину. «Хата й маєток — спадщина батьків,— говориться в біблійній притчі,— а жінка розумна — від Господа» (Приповістей 19:14; Повторення Закону 21:14).