Погляд протестантів

Образлива продаж індульгенцій спочатку 16 століття ворушила маси до Протестантської Реформації. Католицький чернець, Мартін Лютер, виступив проти цієї практики з 95 тезами, яких, 1517 року він прибив до дверей церкви в Віттенберзі, Німеччині. Але, в дійсності, Лютерова непогодженість з офіційною католицькою догмою була глибша від цього. Вона сприймала церковну доктрину про виправдання. Підтверджуючи це, Католицький словник каже: „Розбіжність поглядів відносно того, як грішників оправдано перед Богом становило головний предмет незгоди між католиками а протестантами за часів Реформації’. ,Якщо ця доктрина’ (тобто, доктрина виправдання тільки через віру) ,провалиться’, каже Лютер у своїм творі Тейбл так (неформальна розмова), ,то наше намагання закінчиться невдачею’”.

Але, що ж Лютер мав на думці, коли говорив про ,виправдання тільки вірою’? Бувши католиком, він навчився, що людина оправдується хрещенням, особистою заслугою, і добрими ділами, як також таїнством каяття, якого дає священик, який вислуховує сповідь, відпускає людині гріхи, і накладає на неї відшкодовуючі вимоги між якими можуть поміщатись самопокарання.

В його зусиллі помиритись з Богом, Лютер використовував, як міг римський догмат про виправдання, включаючи піст, молитви, і самопокарання, але без успіху. Не заспокоївшись, він читав і перечитував Псалми й Павлові послання, і зрештою знайшов душевний спокій, прийшовши до висновку, що Бог оправдує людей, не через заслуги, добрі діла, або каяття, але тільки на підставі їхньої віри. Він так розохотився цією думкою про „виправдання тільки вірою”, що додав слово „тільки” після слова „віри” в його перекладі пос. до Римлян 3:28 німецькою мовою!b

В основному більшість протестантських церков погодились з Лютеровим поглядом про „виправдання ласкою через віру”. Цю думку вже був висловив французький реформатор Джек Лефевр д’Етаплс. Підсумовуючи незгоди між католицьким а протестантським поглядами про виправдання, Католицький словник каже: „У католиків виправдання це акт, яким людина дійсно стає справедливою; у протестантів людину тільки визнано, вважають, бути справедливою, через заслуги когось іншого — а саме Христа — застосовані заради нього”.

У протестантів розуміння, що християнина визнано праведним на заслузі Христової жертви, безсумнівно більше погоджується з вченням Біблії. Проте, декотрі протестантські церкви навчають „виправдання тільки вірою”, яке, так як пізніше побачимо, не звертає уваги на точні пояснення апостола Павла та Якова. Церкви висказують своє самовдоволене духовне відношення висловом „раз спасений, назавжди спасений”. Декотрі протестанти вірять, що це вистачає тільки вірити в Ісуса, щоб спастись і, що виправдання передує хрещення.

Крім того, декотрі протестантські церкви, тоді як навчають виправдання вірою, наслідують французького реформатора Жана Кальвіна й навчають, що доля людини є приречена й таким чином заперечують біблійний догмат про волю вибирати. (5 Мойсеєва 30:19, 20) Отже, можна сказати, що навчання католиків, ні протестантів, про виправдання не погоджується повністю з Біблією.